- Вони відлетіли? - Пітер по рації, ведучи машину Бетті через похмурий маршрут.
— Так, я слідую за ними, як і планували, — відповідає Шторм.
— Дякую, але вибач за таку нудну роботу, — каже Пітер, відчуваючи себе винним, бо саме таким їй запам'ятається її перша місія.
- Все нормально. Мені не подобається битися, і це важливе завдання — безжурно відповідає Шторм.
- Супер, тоді тримай нас в курсі. Якщо щось трапиться, я створюю в портал і допоможу вам, - Пітер відкриває портул на дорозі, який поглинає машину, залишаючи після себе тихі шосе.
Особливочки Бетті з’являються у полі зору, коли портал закривається за ним. Пітер в’їжджає на під'їзд і зустрічає представників позосталих Месників.
— Все пройшло вдало, — каже Тоні з усмішкою.
- Верно, мистер Беннер добре контролює свої емоції. Я відчував, що кожного разу я вагався в його емоційному стані і він постійно працював над собою. Хоча в ньому залишається хвиля стійкого гніву, що м’яко кажучи викликає занепокоєння, професор Ікс також ділиться своїми висновками.
- Дивно, може справа в його сутності? Ми можемо розглянути це питання пізніше. Я впевнений, що він зрадіє, якщо ми допоможемо йому в дослідженнях, — коментує Пітер.
Пітер не думав, що коли-небудь буде знайдено ліки від Халка. За його словами, Халк - це фізичний вияв люті і гніву Брюса Беннера.
Поки Брюс відчуває ці емоції, Халк неминуче буде існувати.
Оскільки Брюс намагався покінчити з собою і не зміг через Халка, Пітер навіть не був впевнений, чи може Беннер приймати якісь ліки для приступання цих емоцій.
І чи вони взагалі будуть ефективні?
"Ні... Якщо б існувало таке лікування, Брюс знайшов би його в фільмах." - подумав Пітер.
Найкращий варіант: прийняття і примирення Брюса з Халком, як він зробив у "Містилі Фінал". Принаймні тоді вони зможуть злитися в одну істоту, заперечуючи слабкості один одного.
Халк з мізками Брюса Беннера.
— Генерал повинен прибути через пару годин, — каже Пітер, перевіряючи час на своєму телефоні. - Ми знаємо, де він приземлиться?
- 4 години потому-
На маловідомому аеродромі у Вірджинії, що за кілька кілометрів від університету Калвера, сонце зійшло лише декілька хвилин тому, коли на смугу опустився один великий військово-транспортний літак.
Хоча він не був єдиним.
Один за одним приземлилися чотири літаки. Кожен з них перевозив боєздатних солдатів, транспортні засоби та обладнання.
Після посадки літаків солдати з кожного літака почали замикатися, виконуючи свої обов’язки. Якби ці солдати рухалися, щоб керувати транспортом чи просто охороняти периметр, вони діяли цілеспрямовано і безпричинно виконуючи дані їм накази.
- Це останній літак? — Питав Пітер по рації зі свого укриття в найближчому лісі.
— Так, інших літаків у цьому районі не передбачається, — відповідає Тоні.
- Зрозумів, хто хоче взяти ініціативу? - Пітер питає, але ніхто не реагує.
Магнето дуже хотів, але він був занадто запальним. Тому в даному випадку всі його проігнорували. Хоча останнім часом він почав заспокоюватися. Людина з менталітом злочинства потребує часу, щоб пристосуватися до ролі героя, але поки адаптація проходить гладко.
— Тоді піду я, — сказав Пітер зі подихом.
Усі хочуть бути головними, але не бажають брати на себе відповідальність. Це те, чого Пітер навчився за багато місяців після створення Месників.
Навіть досвідчені ветерани, як - от члени Ради Месників, воліють перекласти роботу та відповідальність на іншу людину. На жаль, залежно від того, як на це подивитися, Пітер мав справу з цією людиною.
Це перетворило його на свого роду лідера Месників. Він як і раніше не міг самостійно приймати рішення або на зразок того, але його слова мали найбільшу вагу з усіх. Зрештою, він виконує більшість роботи.
Хоча в цьому не можна когось звинуватити. Тоні - лінивий плейбой, Фьюрі зайнятий ЩИТом, Чарльз своєю школою, а Ерік - трохи небезпечний у ролі лідера.
Пітер залишався єдиним варіантом, і він не заперечував взяття контролю на себе.
— Я відправлюся і поговорю з ними, - сказав Пітер, використовуючи свою павутину для відсилання з лісу прямо до посадкової смуги. - Ви займете позиції і будьте готові до бою. Пам'ятайте, ніяких вбивств і смертельних віщий поки ви можете уникнути цього. Це наша перша місія, і не можна давати привід ЗМІ сходити з розуму від вбивств американських солдатів Месниками.
- Ми зрозуміли. Тільки швидше. Я так і не поспав, — примхливо сказав Тоні, отримавши підтримку від інших.
Вони дійсно не спали всю ніч, чекаючи прибуття генерала Росса, так що їх слова мають вагу.
Пітер не так сильно втомився, але це, ймовірно, через його вік. Зрештою, тут він наймолодший. От тільки їм цього не знати.
- Я думав, ти вже звик до нічних ночей Тоні, пожартував Пітер по рації, наближаючись до злітно-посадкової смуги.
- Ти не розумієш, це інше. Ці ночі проходять у номері з кондиціонером, бажано п’яним і гарними жінками. Тоні підшукує свою відповідь.
- Я так заздрю... — бормоче Нічна Змія, ймовірно, забувши, що вони його чують.
Коли Пітер підійшов до злітної смуги, солдати не помітили його появи. Спочатку вони просто побачили в повітрі розмиту синьо-червону фігуру, але коли він наблизився, чоловіки і жінки з добрим зіром відразу зрозуміли, хто до них поскаржився.
- Людина-павук? - Пробурмотів один з них, що викликало ланцюгову реакцію серед солдатів.
- Цього не може бути...
- Чому б Людину-павуку бути тут?
- Це точно він ...
– ...
Після того як всі солдати побачили, що Пітер пролетів повз їхні захисні споруди і приземлився поруч з літаком на лапки.
Вони навіть не підняли зброю в його сторону.
- Привіт, я прийшов поговорити з генералом Россом, — сказав Пітер, помахавши рукою солдатам навколо нього.
– ... - Кожен солдат був шокований, щоб сказати хоч слово, але це тривало недовго, адже сам генерал під'їхав на Хамві.
- Що тут відбувається? - Не розуміючи, чому всі зупинились, генерал Росс виходить з машини і бачить своїх людей навколо із пошераненими обличчями. - У вас повинна бути вагома причина для...
Перш ніж слова встиг покинути його рот, генерал повернувся і побачив чоловіка в костюмі Людини-павука, який стояв поруч з одним із його літаків.
- Це розіграш? - Пробурмотів Росс.
— На жаль, ні, — сказав Пітер похитав головою. - Генерал Росс, вас заарештовано.
З цими словами Пітер вистріляє павутиною в сторону генерала. Вони щільно обхоплюють руки і ноги старого та валять його на землю.
- Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що Ви скажете, може бути і буде використано проти Вас в суді. Ви маєте право на присутність адвоката під час допиту. Якщо ви не можете оплатити послуги адвоката, він буде даний вам державою. Ваші права зрозумілі? - Пітер говорить так, ніби він поліцейський, поки Росс звалюється на підлозі, як розсерджений хробак.
- Що це означає? - гнівно кричить генерал Росс. - Ти знаєш на кого нападеш? Я генерал Сполучених Штатів Америки!
- Знаю я, — байдуже говорить Пітер. - На жаль, Месники стежили за твоїми подорожами. Можливо, ти приховав свої провини від свого роботодавця, але не від нас.
–! - генерал Росс раптово насипав, перестав боротися і в шоку подивився на Пітера.
Коли шок пройшов, розум генерала заробив у прискореному режимі, намагаючись знайти спосіб вибратися з цієї ситуації. Генералу потрібно було лише частку секунди, щоб прийняти рішення.
- Зброя готова! - Він заставив усіх солдатів, що знаходяться на відстані чутності без задумів відправити зброю на Пітера.
Їх вчили виконувати накази, і вони так і зробили.
— Я попереджаю тебе востаннє, — сказав Росс, дивлячись в сторону Пітера. - Не йди і не лізь у мої справи. Ти не потягнеш мене в ворогах.
- Ні, дякую, я залишуся з викликом Пітер.
- Вогонь! - Повелїв генерала без найменшого докорів сумління.
Бах бабах...*
На злітній смузі почулися постріли, коли близько сотні солдатів одночасно відкрили вогонь зі своєї зброї.
Пітер відштовхується від землі і йде в повітря, Петро ухиляється від кожної кулі, але це ще не все. Він був оточений солдатами, тому кулі, які повинні були потрапити тільки в нього, тепер вирушали у дружніх солдатів.
Перед тим як кулі могли забрати життя одного солдата, крихітні металеві пулі зупинились у повітрі і шокували всіх тих, хто вже бачив перед собою женця смерті.
- Коли ти сказав "не вбивати", я ніколи не думав, що мені доведеться зупинити їх від вбивства один одного, — коментує Магнето, пролітаючи над ним і клацнувши рукою, чому всі кулі падають на землю.