Коли з'явилася ще більш моторошна версія Чудовища, Пітер подивився в сторону колінопоклонних ніндзя і переляканих слуг, які застигли у шоку посеред святкування.
- Можливо, вам знову варто сховатися... — сказав Пітер, і ніндзя відразу ж кинулися за троном.
Слуги діяли трохи повільніше, але все ж таки встигли сховатися за колонами і час від часу визирали назовні, щоб побачити нову форму монстра.
- Ти став ще потворнішим... — прокоментував Пітер, дивлячись на понівечене Чудовще в кутку кімнати.
Демон виріс вдвічі і перетворився з тварини, яка була вкрита великою короною бодібілдера.
Він не тільки став мускулистим, але й повністю змінив співвідношення. Одна рука була великою, а ось інша - величезною. Решта його тіла також були непропорційні: одні м'язи більші за інших, а раніше симетричні тварини обличчя стали перекошеними.
Він реально нагадував людину, заражену Т-вірусом або якимось іншим монстром-мутантом з фільмів.
- Грірр..., — прорило Чудовище, оглядаючи свої нові руки і ноги. - Мені подобається нова форма.
- Ну, принаймні, тепер ти здоровий, можливо? - Пітер скептично сказав, що він думав про те, який тип тіла був гіршим. (Здорів на тему відсутності ожиріння)
- Хахаа! - Чудо ігнорує Пітера, милуючись своїм новим тілом з веселим сміхом. - Це тіло чудово!
Чудовість відчувала, як по його венах тече сила, більша за все, що демону доводилося відчувати раніше.
- Велике тобі спасибі, Павуче! - З радістю сказав він, то й справа напружуючи м'язи так ніби знаходяться на змаганнях бодібілдінгу.
- Емм, я так-то нічого не зробив, але завжди будь ласка, чи що? - Пітер говорить, коли його золотий бойовий молот знову формується. - Давай я допоможу тобі випробувати його?
З цими словами Пітер кинувся вперед і підстрибнув у повітря, занісши молот на відкриті груди Чудовства.
Крадіжка була настільки зайнята коханням своїм новим тілом, що у нього не було часу на будь-який захист. Коли молот обрушився на груди демона, м’язи злегка вм’ялися і з легкістю поглинули удар.
- Ха? - Чудовище, яке було приголомшене, бо атака, яка раніше відправила його у політ, цього разу абсолютно нічого не захиталася. - Мені подобається це нове тіло!
Коли Чудо вимовляє ці слова, на його обличчі розтягується злобна умилка і велика рука простягається вперед та хапає Пітера за тулуба.
— В вдячність за це нове тіло я зроблю твою смерть моментальною, — говорить Чудовще, шиття Пітера через всю кімнату в стіну, де його вдруге за сьогодні ударило струмом.
*Бзззазц*
Пітер вже підготовився, крутившись у повітрі і відштовхнувся від стіни відразу після дотику, отримавши удар струмом лише на короткий час.
- Ось так-то краще! - Пітер збуджено говорить, коли його бойовий молот зникає, а на кожній з його рук формуються два золоті кастета.
Пітер не задумується і починає битися з величним Чудодавцем. Пітер наніс удар за удар, танцюючи навколо демона, використовуючи свою спритність, щоб ухилитися від кожної зустрічної атаки.
Пітер починав заводити, але не знав чому. Йому здавалося, що зараз самий час нарешті вийти на противника з усієї сили, як він ніколи не робив раніше.
Але незадача: зазвичай Пітер був таким. Щось спонукало його адреналін, тестостерон або щось інше, тому що Пітер ні з того не почав відчувати себе берсерком.
Пітер зробив кілька глибоких вдихів, намагаючись заспокоїти себе, але з якоїсь причини це було важкою задачою.
"Це через нього?" - думав Пітер, танцюючи навколо Чудови, наносячи удар за удар.
Всі вони не робили демона. Насправді, з кожним новим ударом Пітер відчував себе все більш розігрітем і злим.
Пітер, використовуючи свої усиновлені почуття, відчув дивний аромат. Він не був ні приємним, ані поганим, але його неможливо було помітити, якщо тільки не володіти надчутливістю.
"Він виходить від нього?" - здогадався Пітер, пригнувшись за Чудовим і побачивши щось дивне на його спині.
На спині демона була купа маленьких отворів у формі вулкана. З них нічого не виходило, але запах там був набагато сильніший.
Пітер, перевіряючи гіпотезу, швидко вдарив по тілі Чудовища і помітив, як вулканоподібні отвори стискаються та вивергають щось у повітря, а потім знову стають нерухомими.
"Фуу... Я вдихав це?" - з огидою подумав Пітер, відстрибуючи від Чудови. "Милість..."
Здавалося, така його нова сила після реставрації. Кожного разу, коли він діставав урона, аромат виливався назовні і поступово викликав в гнів ворога Чудовства.
Роз’ясний ворог, кінець кінцем безсилий і нерозсудливий. На щастя, Пітер має усиновлення і тому випаровування не так сильно вплинуло на нього. Хоча якщо він вдихне ще більше, то заспокоїтися буде вже складно.
"Нужно знайти протидію запаху або закінчити цей бій, поки мій розум не зійшов з розуму." - подумав Пітер, починаючи триматися на відстані від свого противника, не дозволяючи Чудовищу наблизитися до нього.
Поки Пітер думав про те, як боротися з лютим випарюванням, слуги і ніндзя, які були в стороні, почали відчувати на собі дію цих хвиль.
Слуги першими дуже розлютилися, оскільки в них було менше дисципліни, ніж у добре навчених ніндзя. Налякані чоловіки й жінки почали битись з того ні з сього. Страх переріс у лють, і вони накинулися один на одного, як скажені тварини.
Ніндзя помітили це і трималися на відстані.
- Мадам Ґао першого помітила дивний ефект на собі та інших.
Поки вона збирала в голові всі деталі навколо їх ніндзя розлютилися і накинулися на чотирьох засновників руки.
Будучи тисячолітніми Господарями, вони не піддалися впливу і зберігали здоровий глузд. Кожен Палець руки не дивився на своїх солдатів, але при цьому з легкістю ухилявся від ударів у спину.
- Що це? — Один з них запитав у замішанні, коли всі вони почали усвідомлювати почуття тривоги.
Мадам Ґао нарешті зібралася з думками і відірвала шматок свого одягу, перетворивши його в імпровізовану маску для рота та носа. Побачивши дії свого товариша, інші теж доперли що і повторили за нею.
Поки слуги вбивали один одного, засновники руки почали вбивати своїх чоловіків і жінок. Пітер помітив це, але йому перешкоджало те, що сталося з його розлюченим Чудовищем.
- Не рухайся, букашка! - Роздратований демон, тому що Пітер тримався на відстані.
- Так павук я... Ти всю школу прогуляв? Пам’ятайте, — у розпачі сказав Пітер, втомлюючись від того, що всі називають його жуком або комахою.
Після деякої роздумів Пітер зрозумів, що у нього немає заклинань для боротьби з випаровуванням, тому він використає нове закляття лише для того, щоб покласти цьому край.
- Мені потрібно... — пробурмотів Пітер, оглядаючи кімнату в пошуках якоїсь посудини і знайшов дорогу вазу на сходинках, що ведуть до трону. - Супер, я хочу, щоб ти трохи постоявся на місці.
Пітер не трогаючи вазу, поманив Чудовще до центру кімнати. Як тільки воно виявилося там, Пітер почав танцювати навколо його величезної форми, прив'язуючи павутину по всьому тілу.
У міру того як павутина накопичується, Пітер обмотував її найближчі стовпи в кімнаті обмежуючи рух Звіря. Деякі нитки розривалися, але поки це відбувалося, на їхнє місце приходило ще три, оскільки Пітер працював у прискореному режимі.
Після кількох хвилин такої роботи Чудовще потрапило в пастку у центрі кімнати з широко розтягненими руками й ногами, прив’язаними до стовпів.
– Грр... Агх! - Чудовище дергало за павутину, змушуючи її розтягуватися, і на стовпах почали формуватись тріщини.
Пітер схопив вазу за допомогою павутини і поставив її перед Чудовником.
- Сподіватимемося, спрацює, — пробурмотів Пітер, згадуючи заклинання, яке він читав у бібліотеці Камар-Таджа. - Nox snd opaceatissim appello heme coldesr. offerens sangui- tem unici mey et corporis inimicia misi, pposco pro oower signare anc bestiam in vaves[1].
У міру того як Пітер промовив слова, на землі під вазою утворюється одне, але складне коло заклинання.
Коли коло повністю сформувалося, Пітер зняв рукавичку і покликав золотий ніж, порізавши долоню та капнувши кров'ю на круг.
Як тільки кров доторкнулася заклинання, у кімнаті потемніло і стало на багато градусів холодніше. Пітер навіть міг бачити своє дихання в повітрі.
– А-а-А! - Заволокло Чудовще, коли його м'язи напружувалися і остаточно ламали багато стовпів, звільняючи себе. - Я передумав. Твоя смерть буде довгою і болісною!
Коли чарівництво збиралося кинутись на Пітера, коло заклинання відірвалося від підлоги і прилип до вази. Миттєво з вази вирвалися темні щупальця і обвилися навколо великого монстра.
Поки щупальця обв’язуються навколо Чудови, крижаний холод охоплює кімнату і тіло демона починає замерзати.
- Аргх! - Викрикнув Чудовще від болю, коли лід покрила все його тіло.
Невдовзі щупальця всмоктують демона і починають повільно зменшуватися, відступаючи назад у язу.
Коли чудо зникає вазі, зверху утворюється чорна кришка повністю герметизуючи судину.
Пітер з полегшенням зітхнув і обернувся, чекаючи побачити мертві тіла невинних слуг. Але чого він не очікував побачити, так це мирно сплячих слуг без будь-яких пошкоджень і знайому лису жінку неподалік.
- Хороша робота, Пітер.
- По-друге, ще щось.
[1] У автора жодного перекладу не було, але я відразу подумав про нашу добру латину, вставив у Янекс перекладача і ось змінений результат, може комусь цікаво:
Ніч непроникна для зимових холодів. Підношення крові - ні єдиного мого тіла і моїм ворогам, запечатай цього монстра в азі молю.