Прослідкувавши вертольотом до околиць міста, Пітер збирався нарешті збити його, оскільки тепер це було безпечно. Коли він збирався діяти, вертоліт почав знижуватися до дуже старого, але прихований кам’яним храмом.
- Виглядає зловісно... — пробурмотів Пітер, побачивши освітлений смолоскипами темний храм.
Сонце вже повністю сіло, що надала цьому місці ще гіршої атмосфери.
Коли вертоліт приземлився, пасажири вистрибнули з нього і поспішили вгору по довгих кам’яних сходах, зникаючи в багатому оздобленому вході.
Не встигла спина вертольотів, як Пітер приземлився і побачив трусливі спини тих, хто вбіг у храм.
– Хм... — Пітер обмірковував, зупиняючись на місці і оглядаючи місцевість. - Це однозначно пастка...
Пітер, побоюючись очевидності цих тисячолітніх ніндзя, вийшов на кам’яну драбину і йшов слідом здобичі.
Поки він йшов вгору і входив у темний та жахливий храм, Пітер перебирав в голові все, що міг згадати з серіалу "Сорвиголова".
На жаль, він пам’ятав лише використання елліксира з драконячої кістки і те, що вони були ніндзя. Він не мав жодних інших спогадів, які могли б пояснити його дивне майже надприродне почуття.
Зайшовши всередину, Пітер нікого не виявив, переходячи з кімнати до кімнату, кожна з яких була в перводанному стані і освітлена смолоскипами, розвішані майже на кожній стіні.
Пітер нікого не знайшов і вирішив спуститися вниз. Хоча він не знав цього сама.
Єдина сходи, що рухалась вниз, виглядала наче якийсь фільм жахів. Вона була темною і розтрепаною, зовсім не схожа на первісний вид решти храму.
- Боже, терпіти не можу знижки... — пробурмотів Пітер, спускаючись з невеличкої неохоче.
Поставте його проти таких злочинців, як Танос або Дореммаму. Але коли ситуація почне нагадувати Дзвонок, у Пітера можуть виникнути проблеми з упевненістю.
На щастя, Пітер має надлюдську чуття і тому знав, що в тіні внизу ніхто не ховається. Якщо, звичайно, тут не було привидів, але вивчаючи бібліотеки Камар-Таджа, Пітер дізнався, що він все одно зможе побачити і почути примара.
Після перегляду кількох хорорів з ЕмДжей Пітеру стало цікаво, чи існують привиди насправді, тому він поговорив про них з одним майстром і дізнався трохи корисної інформації.
Але про це ми поговоримо іншим разом.
"Навіщо їм приводити мене сюди?" - подумав Пітер, коли дістався підніжжя сходів і пішов по довгого кам'яного коридору. "Чому не добре освітлений склад або типу того? Що завгодно, але навіщо саме сюди..."
На щастя, темрява в коридорі була короткою, оскільки на півдорозі Пітер побачив світло у кінці тунелю і буквально.
Під час коридору Пітер дістався до кінця без жодної пастки чи нападу, що тільки посилило його пильність щодо їхніх планів. Кінець кінцем, незабаром все мало початися.
Вийшовши з коридору, очі Пітера вишикувалися до світла і він побачив те, чого не очікував.
Під храмом стояв величезний тронний зал, який підтримував великі колони. Навколо залу були розставлені ніндзя руки і звичайні на вигляд слуги.
Пітер навіть бачив, як нещодавно від нього втік Олександр Рід. Вона стояла біля великого трону разом з іншимиальцями руки. Всі вони були тут, крім Мураків, який все ще голодував у Дзеркальному вимірі.
Пітер кожного ранку крадькома ходив до нього і Нобу, перевіряючи, чи вони готові до цивілізованої розмови, але жоден з них не був слабовільним. Потрібно ще трохи часу, щоб вломити їх на розмову.
Можливо, після цього йому вже не знадобляться.
Ось що по-справжньому потрясло Пітера після прибуття в зал, так це сидить на троні істота у задній частині кімнати.
- Що демон забув тут? - Уголос запитав Пітер.
Пітер прочитав кілька книжок про демонів і навіть отримав пару настанов від давньої розповіді про те, як поводитися з такими істотами, які потрапляють у світ.
Вони потрапляють або власною силою, або за допомогою когось на планеті, як правило, через якийсь ритуал, в той час як надто слабкі істоти можуть просто прослизнути непоміченими.
Справа не в тому, що вони настільки сильні, щоб проникнути всередину, а у тому що їх так слабко проникли, і сигналізація від Майстра Камар-Таджа не реєструє їхнього проникнення до світу.
Хоча Пітер новачок у боротьбі з демонами, він готовий до цього випробування і радіє тому, що противник не є привидом.
Єдине питання, що залишається - як і коли демон об'єднався з Рукою. Чи це було давно, чи вони просто об'єдналися в надії знищити його?
- Ух, ось і з'явився павук! - товстий темний демон почув його і заговорив зі свого трону.
Ухмилка, яка розплакалася по обличчю демона, коли він озирнувся Пітера з ніг до голови, була приблизно такою ж страшною, як і повинна бути у фонової служби.
- Взагалі-то, Людина-павук, - Пітер поправив його, додаючи телефон і відсилаючи швидке повідомлення давній про своє місце та положення на випадок, якщо щось піде не так.
Зрештою, він ніколи раніше не воював з демоном.
- Хехе, таке дивне ім'я ти собі вибрав... — демон з надлишковою вагою сміється, попуючи із великої чаші.
- Мені подобається. Як тебе звати, демонішко? - Пітер каже, щоб виграти час, поки він готує важливе закляття.
- Японці звуть мене Кайджу-сама, але ти можеш називати мене Чудовищим, — Монреал представляється, все ще розглядаючи тіло Пітера з нездоровою цікавістю.
- Отже, навіщо цей план? Ти ж заманив мене, вірно? І що далі? - Пітер питає, бо знає, що злодії на чолі люблять розкривати свій генеральний план в останню хвилину.
Пітер завжди вважав це безглуздим вчинком, але вони, здається, отримують від цього задоволення. Навіть деякі злочинці, яких він зупиняє, час від часу розповідають про свої плани, але невдовзі стають невпевненими.
- Кайджу-сама зацікавлений у використанні вашого тіла в якості посудини, — Олександр Рід розкриває карти, поки вона та інші пальці руки з цікавістю спостерігають за Пітером і демоном.
- Ми також хочемо знати де знаходиться Мураки? - Слідом заговорила Мадам Ґао. - До цього моменту ми обшукали всю Японію і до цих пір не знайшли жодного його сліду.
- Ха, забудьте поки що про ці відходи! - Я рішуче сказав Звіре. - Як тільки у мене буде його тіло, я дізнаюся все, що знає павук. Тоді ми зможемо його знайти.
— Ні, вже не обійдуся, — каже Пітер, витягаючи руку вперед і формуючи перед собою десятки золотих іскринок. - Я дорожу своїм тілом, так що залишу його собі.
Ввертаючи руками іскри вишиковуються в окремі складні кола заклинання.
Усі в кімнаті здивовано спостерігають за тим, що відбувається. Але тільки один з них усвідомлює проблему і це лякає його до суті. Велике диво, що тисячі років смикало за ниточки Руку, почало трястися у своєму троні.
- К-колдун? - Цей демон говорив голос, в якому чувся страх перемішання з тривогою.
Після тисячі років перебування на землі Чудо було знано одну мудрість. Ніколи не зв’язуйся з чаклунами Землі, оскільки вони набагато сильніші за прийнятого мислення.
Протягом усього часу, проведеного на землі, він уникав цих чаклунів, ховаючись за Рукою. Але тепер це могло призвести до зворотного ефекту.
Щит Чудовства призвів до небезпеки.
Як тільки були сформовані коломи заклинань, кожен з них поширився у всі кути кімнати, завівши своїми мітками кожний сантиметр тронного залу.
— Це повинно запобігти вам втечі, — пробурмотів Пітер, коли тіло Чудови перетворилося на тенеподібну фігуру, яка прямувала до одного з бокових виходів. - На твоєму місці я б цього не робив...
*Бух! Бззза!*
Коли тінь наблизилася до дверей, з’явилось золотове поле і перешкодило шляху. Чудо врізалося у майже невидимий мур, але на цьому не закінчилося. Невдовзі через силове поле прорвалося світло, вдаривши струмом бідного і безпорадного демона.
- Я ж казав тобі не робити цього... — прокоментував Пітер, спостерігаючи за тим, що відбувається з смішним видом.
Давня вчила його, що демони підступні і часто схильні до втечі, тому вона придумала цей заклинання щоб вони перестали утікати від неї.
Стоячи біля трону засновники Руки були приголомшені. Ніколи раніше вони не бачили нікого, що міг би на подібне. Не кажучи вже про те, що хтось може якимось чином отримати верх над Чудовичем.
"Можливо, нам варто було уникати Людини-павука?" - подумав кожен з них, спостерігаючи за електрикою Чудовства.
- Якось по-іншому.
Юху, я нагнав original, і тепер графік випуску трохи змінюється.
З цього розділу, протягом наступних днів будуть виходити по одному розділі, і я буду намагатися йти в ногу з автором на WN. На патреоні ж 72 розділи, так що дропа поки не передбачиться, але пам'ятайте, абонементи ви купуєте на свій страх і ризик, іноді відповідальність страшною штука, буе.