По дорозі додому Пітеру вдалося обікрасти кількох чоловіків у пристойних костюмах. Він не хотів грабувати бідних, бо вони не мали грошей і тому були більш заможними чоловіками.
Жінки воліли зберігати гроші в сумочках, украсти які було б важче і помітніше, тому він тримався від них подалі.
Пітер не виснажував себе гаманцями, а просто спустошив їх і клав у кишені своїх багатих жертв. Він зачепив когось плечем, вихоплював гаманець, прикаманив гроші і підсовував торбинку назад.
Коли він повернувся в свою квартиру, тітка Мей сиділа у вітальні і дивилася корейські дорами, тримаючи поруч телефон. Як тільки він увійшов, вона вимкнула звук телевізора і з нетерпінням подивилася на нього.
- Так, що відбувається? - Вона запитала зі свого місця на дивані.
- Про що ти? — Питав Пітер, сподіваючись уникнути неприємностей.
- Сьогодні вранці у тебе дивне нездужання, а потім ти загудив довше, ніж будь-коли раніше? Не кажучи вже про порваних сорочках і джинсах. Тут щось не так. А тепер викладай ..., - тітка Мей озирнула його з ніг до голови.
– Я... Пітер придумує хороше виправдання, коли вирішує в долю секунди. - Я влаштувався на роботу, щоб заробити на побачення, але ще не запросив дівчину для цього.
- ..., Мей дивилася в очі Пітера, шукаючи в них хоч якийсь обман. - І це все?
— Так, зранку було просто харчове отруєння, — додає Пітер знизаючи плечима.
- Тоді що з одягом? - Вона запитала Пітера, вказуючи на рову одежу.
— Я працював на будівництві, — спокійно пояснив Пітер.
- Ха, так ось чому ти тепер м'язистий ..., — пробурмотала Мей, вставши і підходячи до Пітера, щоб укласти його в обійми. - Будь ласка, не приховуй від мене нічого. Я думала, що ти потрапив у халепу або вживаєш наркотики. Якщо тобі потрібні були гроші, ти завжди міг попросити мене. Тобі не обов'язково влаштовуватися на небезпечну будівельну роботу.
— Мені шкода, Мей, - сказав Пітер, обіймаючи її у відповідь. - Не хвилюйся, сьогодні був мій останній робочий день. Я заощадив достатньо грошей на перший час.
Йому було шкода тітку Мей. Вона технічно втратила свого племінника, або сина, оскільки вона його виховала, а тепер хтось інший зайняв його місце. У цей момент Пітер поклявся собі, що подбає про Мей замість колишнього Пітера.
Коли вони розлучилися, тітка Мей подивилася на нього з цікавою ухмилкою.
- Отже, і хто ж ця щаслива жінка? - Вона запитала, як татоці готові до сенсації.
- Я приведу її рано чи пізно. Тоді ти дізнаєшся, — каже Пітер, прямуючи до ванної.
- Що? Ти не можеш просто вивалити на мене щось подібне і піти. Я повинна знати, - Мей слідує за ним з надутою особою.
- Тоді просто наберися терпіння, — відповідає Пітер з умилкою, закривши перед її носом двері ванної кімнати.
- Щось із того, що ти міг би зробити.
- Тиждень потому-
Після цілого тижня занять і тренувань в підвалі склада Пітер нарешті був готовий до зустрічі з давньою. Якщо він хотів стати Людиною-павуком, не ризикуючи своїм щоденним життям і безпекою своїх близьких, будь то Мей, Нед і, врешті-решт, ЕмДжей, то Пітерові потрібна була її допомога.
Минулого тижня Пітер дізнався, що може посилити свої і без того неймовірні здібності за допомогою фізичних вправ. Правда, через його божевільний рівень сили ці вправи - те, що розлютить кращого бодібілдера за лічені секунди. На даний момент він також повністю контролював свої сили. Потрібно було трохи тренувань, але тепер він вже не ламає речі за необережністю і не чує або відчуває запахів на божевільному рівні. Хоча може, якщо постаратиметься.
Підземний склад був переобозброєний в імпровізований спортзал. У Пітера вже був екстремальний жим лежачи, так що йому просто потрібно було доповнити його іншим обладнанням, зроблене з випадкового мулу і скріпленим його павутиною, яка, як він виявив, дуже міцна.
У підвалі стільки павутини, що вона нагадувала пауче логове, готове зловити будь - яку здобич.
Крім того, Пітер використовував вкрадені гроші для невеличкого оновлення свого гардеробу. Він не заперечував проти старого стилю Пітера, але він хотів внести трохи себе колишнього у це нове життя, яке здебільшого складалося з товстих кісточок, джоггерів, джинсів, білих футболок і пари Білих Nike Air Max.
Нед був здивований його зміною в одязі, поки Мей залишила кілька хороших коментарів про його зовнішній вигляд.
Єдиною проблемою Пітера цього тижня, якщо її взагалі можна так назвати, був Флеш, який весь час намагався підколоти його і зазнавав жахливих невдач. У середу він намагався задирати Неда, бо нічого не міг зробити Пітерові, але Неду це не сподобалося. Він пішов слідами Пітера і повністю йгнорував Флеша, а оскільки Нед майже завжди перебуває з Пітером у школі, будь - які незначні фізичні знущання перепиналися на кожному кроці.
На жаль, Пітер був занадто завантажений для прання над Флешем, але незабаром все вийде.
Після закінчення школи в п'ятницю Пітер попрощався з Недом і поїхав на метро до Нью-Йоркського Санктума. Санктум Св. Святих знаходиться на Блікер-стріт 177A в Грінвіч Віллідж, штат Нью-Йорк.
Пітер, стоячи перед великими подвійними дверима, нервово постукав. Він мав зустрітися з найсильнішим на землі Всемогутнім чаклуном. Інакше відомо як стародавню.
Коли двері зі скрипом відчинилися, з неї висунувся кавказський чоловік у чернечому одязі.
- Чим можу допомогти? - запитав він з нью-йоркським акцентом.
- Ммм... Я тут, щоб зустрітися з Давньою. Мені потрібно записатися на прийом чи як? - Нервно питає Пітер.
- А? - Каже чоловік, дивно дивлячись на Пітера. - Заходьте всередину. Я зв'яжуся з давньою для вас.
Коли чоловік відчиняє двері, Пітер заходить всередину і захоплюється архітектурою великої відкритої прихожів.
- Дякую. Мені просто чекати тут? — Питав Пітер, коли монах поспішив піти і залишив його стояти на місці. - Гаразд, тут так тут...
Пітер чекає, поки він йде довкола входу і шукає щось цікаве або чарівне. На жаль, вони не залишили чогось подібного так просто, що цілком логічно.
Почекавши кілька хвилин, монах побіг назад і запихався.
— Старожитня готова вас прийняти, — з віддихою говорить він, благаючи Пітера йти за ним.
Коли людина піднімаєся і рухається рукою, то в повітрі з’являється золота іскра. У центрі кола з’являється зовсім інше місце.
- Ого, це портал? - Пітер підводить руку всередину і повертається. Він бачив його в кіно, але у реальному житті це зовсім інший досвід. "Сподіваюся, я зможу навчитися містичних мистецтв".
— Слідуйте за мною, — сказав монах, крокуючи в портал.
Пітер, йдучи за ним, вештався через весь світ у Катманду, Непал, до Камар-Тадж. Він не був упевнений в цьому, але кімната, у якій він опинився, виглядала дуже схожою на ту, де Доктор Стрендж вперше зустрів Древню в всій її лисиці.
Навколо кімнати були розставлені столи, за якими сиділи і пили чай одягнені в мантії магістри. Оскільки жодного разу не було, Пітер повернувся і запитав монаха, який його привів, але той вже пішов.
- Привіт, Пітер знову повернувся до одного з ченців із серйозним видом. - Стародавня вже на підході?
На жаль, відповіді він не отримує, і Пітер зробив висновок, що вони не говорять англійською. Після незручного очікування протягом декількох хвилин, нарешті, з'явився хтось ще.
- Дякую, що склали компанію мого гостя, майстра Симона і Чао. Ви можете повернутися до своїх обов’язків, як стародавня обійшла кут і увійшла в кімнату.
- Так, пані Франциско, стара леді, обидва майстри кланяються і виходять з кімнати.
- Вони говорили англійською весь цей час? - Пітер з здивованим виглядом запитує: Пітер повертається до давньої, відвішує їй невеличкий поклони. - Привіт, ви з усіма своїми відвідувачами так робите?
— Так, особливо з цікавими, — каже вона за столом і бере чайник. - Хочете чаю?
— Звичайно, дякую вам за те, що Пітер сідає навпроти давньої. Вона змахує рукою і створює чайний сервіз, яким вони можуть скористатися.
- Круть...