І все це також означало, що Чен Му доведеться відкласти свої особисті справи, в основному ті, які містять 12 карт. Він міг займатися такими справами будь - коли.
*
Зуо Тінгі зустрівся в школі з Ван Цзе, поблизу якого йшли ще кілька студентів Зірки Палати. Гості добре його знали і привітали мовчки.
Це ж радісно було сказати: « Я тільки з сумом подумав, що тебе давно не видно і ти тут як тут."
Зуо Тінгі здивовано помітив, що вся група була одягнена у одяг для подорожі: « Ви кудись зібралися?»
Ван Цзе усміхнувся: « Ага. Нам набридло працювати в чотирьох стінах, ось ми і вирішили вийти за межу міста прогулятися. Тільки не знайшли хто б погодився стати нашим проводником. Гун Тао сказав, що сьогодні у нього зустріч з якоюсь дівчиною і вислизнув так швидко, щоб я не встиг схопити його за руку."
Студенти, які його оточують, мимовільно захоплювалися після цих слів.
Якби батько не сказав йому тих слів, Зуо Тінгі зараз навіть не подумав би ні про що поганого з боку компанії цих молодих людей. Але тепер, почувши відповідь Ван Цзе, в його серці закралися сумніви.
Але, як би він не хотів піти з ними, віч - на - віч показав свою сумніви щодо цієї події: « У диких землях небезпечно, а в моїх руках немає сили зв’язати навіть курку. Може мені варто покликати кілька Зачаровників? "
Один з однокласників Ван Цзе поспішив заспокоїти його: « Зуо Тінгі, не переживай, хоч ми і не ставимося до Майстра Зачаровачів, але й слабаками нас назвати не можна. Ми зможемо повністю тебе захистити."
У хлопця був досить тихий голос, але він відчував у собі впевненість і сміливість. Зуо Тінгі був знайомий з ним, його звали Оу Цзян.
« Якщо так, сподіваюся, що ви подбаєте про мене» — відгукнувся Зуо Тінгі спокійним голосом і погодився піти разом з ними.
Завдяки Картам повітряного простору пройшов весь шлях. Ван Цзе віз на собі єдиного Творця серед них, і хоча він сам робив це, судячи з його обличчя, удавалася йому цього зовсім не напружуючи. Зуо Тінгі ж увесь цей час перебував у стані легкого страху і здивування. Ці хлопці з Зірки справді дуже сильні, хоча, як і було сказано раніше, ніхто з них ще не вважався Майстером Зачаровачем.
Під час польоту вони постійно наглядали один за одним, і ніколи не порушували свого формування, що було однією з найбільш поширених проблем у ще незрілих та нерозважних учнів. А тут кожен виглядав неврівноваженим, ніби вже давно звик до таких « походів ». Здавалося, ти заткнись пальцем серед них і все одно потрапиш в того, хто буде кращим на фоні будь-якого учня школи Дун Вей.
Взяти того ж Іньцзею Ченя, з очками цей хлопець виглядав як справжній інтелігент або найжорстокіший студент всезнака, цілий день що проводив під лампою в бібліотеці, але насправді він мав просто приголомшливу бойову силу. Тінгі ще тільки недавно не міг до кінця повірити в розповідь Хун Тао: про нього і убитого пітона. Але тепер вони не могли вразити себе.
З абсолютним миром той летів в авангарді, то і справа граючі викликаючи у своїй руці серебристо-блакисте хвилястне лезо у формі півмісяця. Воно, як електрика, розрізавало повітря і можна було почути звуки.
За весь час польоту вони ще ніколи не зустріли жодної серйозної загрози, хоча були вже за 300 кілометрів від східної Цитаделі.
В один момент Зуо Тінгі виявив, що хлопці ведуть записи і складають карту місцевості. Ван Цзе, очевидно, помітив його погляд і поспішив з посмішкою виправдатися: « На першому курсі нас вчать про те, що потрібно все записувати".
Зуо Тінгі раптом показав привабливе обличчя і відповів: « Це дуже добра звичка! »
У глибині душі він, звичайно ж, тільки посміхнувся, кожен крок цих хлопців можна було назвати дуже підозрілим.
Коли він подивився на оточення, то сказав: « Нам треба трохи відпочити, поки є можливість. Далі буде все небезпечніше і небезпечніша, цілком ймовірно, що у нас більше не буде шансу навіть на з'їзді."
Ван Цзе кивнув на знак згоди: « Ти наш ведучий, як ти скажеш, так і буде».
Після короткої перерви група почала заглиблюватись далі в дикі землі, але на здивування Тінгі Ван Цзе запропонував повернутися до міста.
Невже він допустився помилки?
*
« Лойцзи, ти впевнений, що ці великі Залізні люди стануть популярними?» — дуже скептично вимовив Чен Му з огляду на так звану хутра-броню, про яку йшлося в сюжеті їхнього нового твору "Легенда про Майстра". На його погляд, у цих незграбних великих Залізних Людях було відсутнє відчуття смаку.
Його друг відповів в манері, ніби це щось фантазує: « Ну ти знаєш, що кожен хлопчик минає той вік, коли мрієш піти до зірок...».
У той момент Чен Му пробігла приємний тремтячи по тілу, а волосся на руках стало дибки. Мабуть ти правий, у будь-якому випадку я тобі повністю довіряю в цьому питанні."
Він додав: « 1000 комплектів готово. Ти хотів поїхати в місто після обіду? "
Повернувшись зі світу мрій, в який він пролетів поспіхом, Лейцзи кивнув головою: « Так. Чим раніше ми продамо, тим швидше отримаємо гроші. Ти хотів зі мною?»
« Мені потрібно докупити деякі компоненти, які майже закінчилися».
Відстань від передмістя Ліндона до центру міста вважалася дуже несміливим, але на щастя туди ходили рейсові човни-автобуси, де кожен міг заплатити 30 оді і через дві години прибути на місце.
Як тільки друзі дісталися, вони розійшлися в різні сторони. Один пішов продавати, інший купувати.
Серед матеріалів для створення карт були деякі види, які навчилися виготовляти штучним шляхом, але більшість все ще добувалися в диких землях. Найбільші джерела, як і раніше, вважалися дикими звірами, рослиною та мінералами. Основна проблема у виробництві штучних матеріалів полягала в тому, що їх вирощування було складним. Але з іншого боку виникло ще одне питання: які природні продукти можна замінити на синтетичні, не втративши якості створених карт?
Якщо вважати, що промислове виробництво карт зрештою призвело до їхнього швидкого поширення у всіх сферах діяльності людини, то можна сміливо сказати: розв'язання проблеми в області штучного вирощування багатьох компонентів для їх створення призведе до повної індустріальної суспільства. А якщо рішення так знайдені і не будуть, подальший розвиток промислового виробництва залишиться лише греками людства. Наприклад, можна навести енергетичні карти Першої Зірки, виробництво яких вже повністю автоматизувалося до цього часу і все через те, що люди навчилися синтезувати матеріали для них.
Все це також вплинуло на зниження цін на енергетичні Карти. Колись звичайні люди не могли собі дозволити навіть Першої Зірки.
У Східній Цитаделі було вдосталь лавок, які продавали різноманітні матеріали для Творця. Чен Му вже давно вивчив їх асортименти, і тому дуже скоро закінчив свої покупки.
Він вже думав піти в зворотний шлях, але тут згадав про крамницю дядька Хуа і зупинився. Ніби хтось або щось насильно підняли в його свідомості всі спогади про минуле і ноги Чен Му самі пішли у тому напрямку.
Чим менше було потрібно гавкати, тим швидше стукало серце юнака.
« Дядьки Хуа вже давно немає, то чому я так нервую?» — висміюючи сам себе і водночас заспокоюючи, подумав Чен Му, але це не викликало жодного ефекту.
Стук-тук, тук-стук...
Серце здавалося, забилося ще швидше.
Попереду залишався останній кут, і лавка дядька Хуа відкриється перед очима...
Його ноги були сповнені рішучості робити наступні кроки, але в думках з’явилася повна порожнеча. Чень Му вже не розумів, що робить...
Побачивши, що нарешті зачинено двері магазинчика, він прокинувся... У роті з’являлася сумна атмосфера, а в душі відчувався смуток.
« Я сьогодні встає не з тієї ноги..." - сміючись крізь сльози, сказав Чен Му сам собі.
Він різко розгорнувся, щоб піти, але раптом помітив біля з лавкою дуже брову вивіску, яка привернула його увагу.