Всі інші вивіски, після знайомства з тією, що знаходилася над Магазином Карт Шуанхуан, вже не здавалися йому цікавими. Чень Му ніяк не міг зрозуміти, що там були й інші магазини такого ж розміру, але чому їхні гологограми набагато гірші?
Однак тепер він принаймні на власному прикладі зрозумів, що з себе — справжня голографічна вивіска. Адже, на його думку, ці розкішні красуні не могли бути еталоном реклами.
Але реальність жорстока...
Хоча він і став прикладом для наслідування, однак не міг зробити такої розкішної вивіски. Але він не відмовлявся від свого бажання виконати замовлення дядька Хуа і, звичайно ж, без зображення напівголих дівчат.
Коли Чен Мю був по сусідству, він у своєму розумі подумав про вивіску для старого. Тепер залишалось тільки її створити, на що імовірно буде потрібно близько трьох днів.
***
« Тінгі!» — гукнув хлопець зичний голос і він обернувся. У його сторону з усіх ніг мчався хлопець високого зросту. Це був найкращий друг Зуо - Хун Тао.
"Аха-хо, нарешті я знайшов тебе!" продовжував Тао одним великим стрибком приземлившись поруч і повиснувши на шиї товариша.
Зуо Тінгі мав худорляве тіло, через що мало не впав від такої несподіванки.
« Придурок, стеж за своїми манерами!» — неохоче прошепотів Зуо, зморщивши брови.
« О, та ти не гониш. Манери, шманєри... Я вже говорив вам про це, це звичайне лицемірство - хвальство і тільки» — відповів йому Гун Тао з байдужим обличчям.
Він мав міцне тіло, зріст у метр вісімдесят. Завдяки шкільній формі, міцно облагороджуванню його м’язів, красі, привітності та промезіарній усмішки він міг мати велику популярність серед дівчат. А от лицарська особистість є одним з найвпливовіших хлопців серед студентів.
На фоні Зуо Тінги виглядав дуже хітичним. Але підшитий і звужений під його розміром форма школи сиділа на ньому набагато більш витончено, плюс до всього він вважався зразковим студентом на Творця карт, тому його популярність серед протилежної статі була вищою ніж у Хуна.
Зуо Тінгі випростався і поправив свій одяг:
« Перше правило школи Дун Вей каже: Учні повинні стежити за своїм іміджем в громадських місцях".
« У школі учні повинні носити 16 Кодексу Зовнішнього Відка. Вона повинна бути чистою і охайною. Відокремлена увага варто приділяти комірові, застібкам і ...." - після цих слів він з скам'янілим обличчям замовк і втупився на широковідчиний воротаник свого друга.
« Добре, добре, я здаюся!» — відразу ж почав благати Хун Тао.
Після того як Зуо Тінгі зайшов до Дисциплінаного комітету, він став першим студентом, який вивчав напам'ять все, і серйозне і не дуже 722 правила школи. Хун, звичайно ж, не боявся, що Зуо вирішить оштрафувати порушника: його жахливе « життя » було вкрай виснажливим...
« Хіба це не Син І?» — він відразу спробував змінити тему розмови.
Біля них проходила дівчина з рожевою шпилькою у волоссі. В одній руці у неї було морозиво, а в іншій — жовта преса. Позаду неї плювали два собаки різного розміру, малий і великий.
Зуо Тінгі, як ні в чому не бувало, рушив вперед, Хун Тао швиденько догнав його і вони пішли пліч-пліч. Зун злегка схилив голову і прошепотів: « Вона тобі цікава? »
« Не... Забей... Знаєш хто її старший брат? Начальник поліції Східної Цитаделі. Аха-ха! Одного разу Арагон намагався підкотити до неї свої яйця... Зрештою він відразу вгадив у відділ. Кажуть, просидів там п'ять годин, а коли вийшов навіть на людину не був схожий."
« Ну, він точно цього заслужив» — з злобою в голосі відповів Зуо. Йому ніколи не подобалися такі люди, як Арагон: розпещені діти багатих батьків. Сам він був шляхетною родиною, і нехай батько Арагона вважався успішним комерсантом для Зуо як аристократа, він став ще одним нуворішем, що швидко розбагатів чоловіком з низької Слови.
« Так, ти чув щось про те, що скоро до нас приїдуть гості зі Зірки?» — запитав Гун Тао.
Зуо Тінгі з подивом подивився на свого друга: « Ти добре обізнаний ».
Оскільки він сам вважався улюбленцем вчителів, то також входив до Дисциплінарного комітету, який мав обов’язки щодо навчання в школі. Його швидкість отримання подібних новин значно перевищувала кількість звичайних студентів.
"Аха-хо, саме собою!" — хвалився Хун, і відразу зробив знуджене обличчя: « Але ти все одно вчинив не по-дружелюбськи, що не розповів мені про таку подію."
Зуо поспішив виправдатися: « Я тільки недавно дізнався. Керівництво призначало нам ще більше « пов'язуватися » за дисципліну в школі, щоб не зганьбити представників навчального закладу, що входить до списку великих."
« Коли вони прийдуть? І чого вони у нас забули?"
« За місяць. Чому, не знаю. Сказали просто: для обміну досвідом або щось типу того."
« Ти хочеш сказати, що учні Зорової Палати готові показати нам свою реальну силу! Сподіваємося і чекай!» — із спалахом в очах відгукнувся здоровий чоловік, а потім раптом додав: « Тінгі, ти не хотів би поїхати до Зірки Палату? »
Зуо зупинився і задумався на якийсь час, а потім помочив головою: « Я не знаю... Хоча вважається, що у них зараз період занепаду, ця академія все одно є однією з шести великих навчальних закладів. Те, чого ви можете отримати там, не йде в жодне порівняння зі знанням у звичайній школі. Але навряд чи цього разу вони приходять для чергового набору до своїх лав."
« Да ладно. Як на 80-90%, вони приїжджають саме з цієї причини. Коли вони востаннє обмінювалися досвідом з іншими школами? Якщо це не для набору нових курсантів, то навіть не знаю з чим це ще може бути пов'язано...» - не погодився зі своїм другом Хун Тао і якщо він правий, ця подія дійсно була дуже гарною нагодою для них обох.
Зуо Тінгі добре знав здібності свого друга, його реальна сила була куди вищою, ніж у решти.
« Тоді чому вони вибрали саме нашу школу? » — різко повернувши Хуна з неба на землю, запитав він.
І справді, якщо Зірка Палата хотіла набрати студентів, навіщо їм було приходити саме до них? Є набагато сильніші установи, ніж Дун Вей, за логікою спочатку вони повинні були знайти там придатні кандидатури.
« Емм...» - Хун Тао не знав, що відповісти.
« Цікаво, кого саме до нас направили. Студентів зовнішнього подвір'я, чи внутрішнього?» - спокійно вимовив Зуо.
« Добре б внутрішньому... якщо зовні, буде вже нудно» - відкинувши останнє питання, поставлене другом, і зосередившись на новому, відгукнувся Хун.
Зуо кинув на нього зневажливий погляд.
Він сказав: « Боюсь, що наші так звані майстри не зможуть порівнятися навіть з учнями зовнішнього подвір’я ».
Гун Тао показав натягнуту посмішку: « Тінгі, ти як завжди... Ти переоцінюєш незнайомців і недооцінюєш своїх...