Глава 160 - повернення
Стовп був смерча шиною 100 метрів, і не було жодного уявлення про те, коли він з’явився. Цей символічний стовп, що гостював на небі, наближався до гори негрібаних кісток. Він був подібний до лютого тіла. Вихор притягував до себе густий туман. Він ставав все більшим і більше, поступово занурюючи всю Гору непогребних кісток.
Вихра була настільки сильною, що не могла протистояти.
З крижаної безодні струмило холодне повітря, яке підкидало величезні брили льоду. Сон Фей вже прибув у це загадкове місце і міг відчути, як морозне повітря, немов голка, вколов його обличчя. Мороз був настільки сильним, що навіть Сан Фею було важко зносити його. Якби він не вмів повністю керувати магією вогню, то вже міг би стати мертвим. У той же час з тріщини в землі, наче покритої густою павутиною, хлинув великий потік гарячого газу. Червоні іскри земного ядра то з'являлися, то зникали, жахливий жар почав поширюватися. Навіть скам’яніла частина землі, здавалося, плавається.
Таким чином, дві прямо протилежні потужності зіткнулися один з одним, погрожуючи знищити все живе.
Зіткнення холодного з гарячим дало можливість визирнути нове подобічне явище.
Сон Фей повинен був негайно відкрити портал, щоб покинути це небезпечне і жорстоке місце. Але в глибині душі незрозуміло, звідки з'явився голос заклика́в його: « Залишся, залишайся і ти отримаєш неймовірні речі...»
Це було дуже незвичайне відчуття, туманне, наче клич чогось власного.
Сан Фей був не такою людиною, яка могла б очманіти і ризикувати своїм життям заради власної вигоди. Навпаки, він часто був дуже спостережливий. Але зараз, він не знав чому вирішив залишитися. Через пояс він витягнув мотузку, міцно прив'язав себе до найміцніших кам"яних стовпів, що знаходився далеко від Гора негрілих кісток. Він міцно вхопився за цей стовп, щоб не дозволити вихрю затягнути його всередину. У той же час шалено діюча магічна сила стримувала напади похитну морозного повітря з безодні та гарячого газу із тріщини в землі.
Це був дуже болісний процес.
Хоча зелений костюм 7-го рівня [Хитрощі Аркани] був здатний захистити, однак холодний повітря і гарячий газ були досить складною енергією, яка могла легко проникнути через костюм Сун Фея. Жодна людина не могла б витримати цих мук і страждань. Таке відчуття, ніби тіло все почало заколюватися після використання [зеля Халка] — тіла Сун Фея то цепнело від холоду, то підсмажило. І Сан Фей відчув це. Дві протилежні сили — мороз і жар — сміяли один одному, а Сун Фея не відновлялися. Поступово міцність тіла збільшувалась. Це було не схоже на те, як вбиваєш монстрів у Мірі Діабло і отримуєш новий рівень. У всьому тілі відчувалося, як кожна його клітина руйнується і відновлюється. А все інше чуже руйнується і зникає.
Сон Фей з великим зусиллям зберіг ясний розум. Він витріщився на Гору нехованих кісток, яка майже вся була у владі урагана, тому що дивний поклик виходив з тієї гори.
У цей час з темної безодні, де ще лютіша напораційна вода фонтанувала брили льоду та морозного повітря, а гарячий газ із землі нічим не поступався. Ці дві протилежні сили створювали дим і повітряні потоки. На схилі гори спалахували блискавки і грім. Постійно з’являлися дивовижні погодні явища, які були мерзенними.
Стовп урагану ставало все більше і більше, він майже пожер всю Гору негрібних кісток. Коли сила вихору збільшувалася, на горі нехровані кістки роздавались чіткі звуки скрегота і кришталика: це великі костянні останки під тиском вітру розколювалися та шалено кружляли у цьому вихорі.
З часом вихор роздратував ще більше плитних залишків, які згодом швидко кружляли в цьому урагані.
Сон Фей помітив дуже дивне явище, він не знав, чому незважаючи на будь-які зміни ураган кружляв на горі непогребних кісток, і ні наскільки не відходив. Коли вітер посилився, вся гора похованих кісток перебувала під владою урагану. Ціла купка костяних останків, наче рисова лушпина, кружлялася у повітрі. Їх тягне до самого центру цього вихору.
Це джерело жахливої сили тяжіння.
Вже майже 20 днів Сон Фей постійно думав про те, звідки взялася ця сила тяжіння. Тепер все встало на свої місця. Виявилось, що ця сила виникла завдяки ураганній погоді через чергування гарячого і холодного. Такий ураган вже перевищив всяку силу вітру, який Сан Фей коли-небудь знав. Немає нічого дивного в тому, що з’явилася жахлива сила тяжіння.
Коли ураган руйнував Гору непогребних кісток, Сун Фей побачив дещо біля підніжжя гори.
Здається, це була невелика кількість кісток, розтирваних на порошок. Через негативний тиск в повітрі, костяні останки скупчилися і перетворились на порошок. Але оскільки порошок був легким, його відразу здуло вітер.
У цей момент Сан Фей відкрив очі, і перед ним з'явилася неймовірна картина.
Тому що він побачив, як виникло магічне коло під кісточками. Це був як і раніше діючий магічне коло, звідки виходили кольорові промені, які зруйнували порожнечу та з'єдналися в темно-синій портал. Цей портал був подібний до портула з гри Діабло: синій світлий овал заввишки 2 метри, густо відбитий темно-синім блиском. Він був схожий на затверділий бурштин.
У цьому мигновені той самий наклеп чогось власного почав посилюватися.
Сун Фей міг би стверджувати, що цей рідний клич йшов з темно-синього порту.
Що ж було далі?
На мігновому місці у Сон Фея з’явилося непереборне бажання розв'язати мотузку і кинутися до порту, щоб дізнатися, що там. Але в критичний момент розум, борючись за виживання, все-таки захопив ним. Без сумніву, якби він розв’язав мотузку, то затягнув би її у вихрі і тоді рухався з величезною швидкістю, його розоряли й помолотили. Він і не думав, що буря затихне, і зможе наблизитися до дивного порту.
Треба було знайти інший спосіб.
Сон Фей примусив себе заспокоїтись.
Через 2-3 години фонтанування холодного повітря і брили льоду з морозної безодні затрималося, гарячий газ, що виводив із тріщини в землі, теж почав потроху уніматися. У результаті послаблення обох сил було сповільнено вихору. З часом злива на вершині гори припинилася, і грім було розкатано. Сан - Фей бачив, що ураган почав слабнути.
А після все змінилося, Сан Фей начебто передбачав цю подію.
У міру того як ураган послаблювався, ці величезні кістки почали падати. Ці величезні та важкі кістки приставили собою магічне коло і портал. Але навряд чи вони могли тим самим щось знищити. Коли вітер ослаб, кістки падали і утворювали купу. Так з’явилася Гора непохованих кісток. Ураган ніби своїми величезними руками розставив костясті останки на свої законні місця. З великих кісток і закінчуючи маленькими, утворилась вершина Гори непохитних костей.
Потім на поверхню гори кружляють крихти розтирених кісток.
Хоча ураган ослаб, ця гора ще була нестабільною. Коштовний порошок все ще витав у повітрі. Маленькі щілини проникли в осад і назавжди зникали у глибинах гори. Ураган припинився, і всі костяні рештки повністю усихали. Нарешті Гора нехронних кісток остаточно сформувалась.
Сан Фей остовбенл.
Тонкая робота!
Тільки мати-природа здатна на таку майстерність!
Ось як утворилась ця гора негрібних кісток. Здається, що кожні 20 днів сильний холод з безодні і гарячий газ із тріщини в землі фонтанують та утворюють дивовижну картину погоденного явища на схилі гори, кожного разу через нове формуючи Гору непогребних кісток. Це пояснює, чому Сун Фею виявив Гору негрівних кісток і вважав її недоторканою, наче вона тільки з'явилася. І саме тому Сун Фей вважав, що тут живі істоти не показуються на очах, вони в таємниці спорудили цю похмуру і жахливу гору з кісток.
Коли Сун Фей згадав про приваблені кістки біля підніжжя гори магічне коло й портле, то спробував викопати собі шлях. Але це було нелегко і майже неможливо. Залишки демонів щільно прилягали один до одного, насилу можна було витягнути верхній шар кісток, та й за природою вони були дуже твердими і навіть гострим мечем не було їх роздробити, щоб прокласти собі дорогу.
"Відимо, зараз нічого не вийде, потрібно добре подумати, як вирішити цю проблему!"
Сун Фей пробував пів дня і зрештою вирішив здатися. Можливо, треба дочекатися часу, коли сила його зросте і тоді він зможе протистояти могутності урагану і буде в змозі розбити гору та проробити собі шлях до порталу. Але зараз, було очевидно, що він був безсилий щось зробити.
Під час усіх цих подій, Сан Фей дуже скористав з цього. Його тіло заливалося під дією морозного повітря з безодні і гарячого газу із тріщини в землі, цих двох надзвичайно протилежних видів енергії. Він став міцнішим як мінімум в два рази. Тіло Сан Фея спочатку було дуже специфічним, навіть від [зеля Халка] вже не було ніякого штучка. Хто б міг подумати, що в таких умовах можна посилитися.
У Сон Фея міцність його тіла зросла в багато разів.
Сон Фей повернувся до Світу Діабло, щоб відпочити і набратися сил.
Непомітно минуло десять днів, Сан Фей весь цей час згадував минулу подію. Він вбивав монстра, отримував новий рівень, допоміг Чарсі зробити спорядження. Він, йдучи за монахинею Акалою і сором’язливим старим Каїном, навчився різних магічних Заклинань.
Пройшов місяць, і він повинен був повернутися в королівство Чамборд.