Розділ 158 — Таємничий магічний коло
Без зайвих слів Елена просувалася вперед і змила вгору, помахуючи великими вороними крилами за спиною, наче богиня, що рухається хвилями, вона легко перелетілася на протилежний берег. Її струнка фігура була майже невагомою, і незважаючи на спорядження, вантажопідйомності крил було достатньо, щоб підняти її.
Сон Фей, звичайно ж, помітив, що коли вона поспішила до того берега першою, то не заспокоїлась. Вона відчувала страх перед небезпекою в містичній печері. Він похитав головою, зрозумівши її наміри.
Доставивши трос, він розширився і несподівано кинув стрілою по прямій, зачепившись у печеру, другий кінець він прив'язав до виступу на скелі. Потім активувавши режим друїда, він перетворився на величезного вовка-перевертня — на відміну від перетворення в ведмедя, вигідного своєю силою і обороною, модний спосіб уловлення та сприйняття, так що Сун Фей легко стримував рівновагу, мчав по сталевому мосту. Він був такий швидкий, що обігнав навіть Єлену, так що вона підлетіла, коли він вже збирав трос.
Коли Сун Фей ступив на міщену доріжку, яка вела в густу темряву, він повернувся у своє перше вбрання і знову покликав великого білого вовка. Після того, як Єлена засвоїла сім великих ремесел і магію інших шести найманців, поєднавши в собі магія вогню, електрики, льоду та отрути, і можливо через отримані нагороди люди табору Логе вже зовсім не дивувались його вільну професіям, тому коли вона побачила, що Сун Фей легко використовує технології ддруїдів, вона й бровю не направила.
Стіни печери були як і раніше чисті, на них не було ніяких візерунків або фресок, тому інформацію отримати було неможливо.
Хоча стежка тягнулася в глибочінь на тисячі метрів, цим двом довелося зупинитися.
Уперед, це була не одна.
Вони стояли на відстані понад 100 квадратних метрів, де було десять виходів. Але найбільше втішилося Сун Фея — це будівництво; на підлозі лежали п’ять круглих каменів різних розмірів заввишки від пентаграми до кам’яних стелі.
Підійшовши ближче, він виявив дещо ще.
На поверхні п’яти каменів були майстерно вирізьблені прожилки, які викладали на центр каменю. Безумовно, таку тонку різьбу міг зробити тільки засновник магічної школи. У центрі, куди сходилися житлові жили, було шестикутне конусоподібне заглиблення, де очевидно щось вставляли, але тепер воно зникло.
Чим більше Сун Фей дивився на заглиблення, тим більше він розумів. Він дістав Харадрічний куб, зроблений з чистого аметиста, і вклав його у ідеально підший отвір.
Жажжжи!
Роздався негромкий звук і аметист засіяв матовим фіолетовим кольором, потім, немов якась жива сила, спалахи розтіснилося по прожилках каменю і незабаром магічні хвилі заповнили весь камінь ...
Але крім цього нічого не сталося.
Сун Фей подивився на інші чотири камені, на всіх них також мався магічний коло, і хоча прожилки трохи відрізнялися, в середині кожного була шестикутна конусоподібна западина. На жаль, Сун Фея не мала з собою ідеальних самоцвітів, а інші не підходили.
Однак у стелі всередині нічого подібного не було — ні отвори, ні жилетки, ані магічного кола — поверхня була гладкою як скло. Сон Фей довго й уважно оглядав його і нічого не помітив.
У печері не було нічого, окрім п’яти каменів і стель.
Сан Фею не залишалося нічого, як взяти відбитки з поверхні каміння і продовжити дослідження.
Подивившись на дев’ять входів у тунелі, а потім один на одного, Сун Фей та Єлена зітхнулися: « Він хоче спробувати удачу! »
Вибравши, вони пішли далі перед Сан Фей, після нього Елена. Щоб не заплутатися, він малював на стіні квітку кожних п’ять метрів. Дорога петля і вела то вгору, то вниз, поки через кілька десятків хвилин вони не вийшли в нову печеру, таку ж, як попередня, знову з десятком проходів.
Сон Фей зовсім не сподівався такої ситуації.
Ця печера за розмірами була точ-тячою, як і тунелі. Крім того, в ній були такі ж п’ять каменів і стела у центрі! Сон Фей порівняв відбитки з малюнками прожилого на каменях і виявив, що вони збігаються. Якби не відмітив Сан Фея, він би подумав, що вони повернулися назад.
"Здається, знову доведеться навмання!"
Сон Фей залишив свою оцінку на стелі, випадково вибрав шлях і потягнув за собою Елену.
Не минуло й півгодини, як Сун Фей раптово покрилася потім.
Попереду знову була абсолютно така ж печера з дев'ятьма проходами далі, наче чорні прірви, що ведуть в нікуди, як і раніше п'ять каменів та кам'яний стовп, подібні як дві краплі води магічні кола... У цьому лабіринті навіть боги заблукали. Один за одним печери та коридори, кожен прохід — один з можливих результатів. У попередньому світі Сан Фей не був здібним математиком, але він розумів, що в цьому випадку ймовірність успіху надзвичайно мала.
« Ми не можемо так само хаотично продовжувати!»
Сон Фей подумав і невдовзі прийняв рішення, взявши Елену. Потім він використав старий трюк і переплив через прірву назад, а Елена знову вилетіла на крилах круків.
"Спочатку ти повернешся до міста Героїв, передай цю рідкісну магічну книгу дядечку дядьком Лемпарду, хай він подивиться на неї як можна застосувати..." Я дістав книжку « Бильний як блиск кулак» і вручив Елені, сказавши:„ Пам'ятай, що ця книга я формував сам. І хоча я використовував її для вдосконалення, то не знайшов у ній недоліків, але нехай буде помилка, якщо знайде негайно припинить використання й вивчення!"
Ця магічна книга базувалася на практиках Сун Фея в режимі вбивці за розширення каналів бойової ци, раніше він займався вдосконаленням, але хоча його тіло не могло накопичувати енергію і у такому розвитку не було сенсу, проте це дало змогу дослідити магію по вдосконаленню бойових ци. Навіть якщо б був якийсь недочет, то він не міг би привести до одержимості, як наслідок закупорки та руйнування каналів ці. Під час вдосконалення він виправив деякі недоліки і тепер, здається, вже не існує. Він назвав цю книжку « Бистрий як блискавка кулака», тому що під час тренування з розвитку каналів бойової енергії він поліпшував ті, які відповідали за силу та швидкість ударів, і швидкість дійсно стала блискавканосною, не кажучи вже про збільшення сили удару.
Елена добре запам’ятовувала слова Сон Фея і перемістилася в місто Героїв через портал, що з'явився у повітрі.
Це було ще одним проявом неймовірно високого рівня вміння "прикликання". Можна було не тільки покликати монстрів з першої місії "Лагеря Логе", але й пересувати реальних NPC, що дало змогу економити на викликах переміщень особисто.
Насправді він міг застосувати його навіть на себе і також переміститися в місто Героїв, але він не зробив цього, тому що він оголосив, що залишить місто на місяць. Він зробив це не тільки для того, щоб дослідити демонічні руїни, але й для отримання можливості самостійно розвивати Чамбрідду. Сон Фей мав дати своїм помічникам шанс вирости, бо якщо все робити самому, то не тільки втомлюватиметься, але й інші матимуть нагоду розвивати свої таланти і здібності. Якщо держава хоче вирости, то вона не може покладатися на одного, Сан Фей заклав основу для розвитку Чамборда.
Відослав Єлену, Сан Фей пішов до гори кісток.
Цей слідчий міг зацікавити черницю Акалу та Каїна в печері, тому він хотів знайти якомога більше ниток, які ведуть до розгадки. Він також хотів зібрати чотири ідеальних самоцвіти і використати їх у печері, щоб побачити що ж буде з магічним колом. Звичайно, пошуки повинні були вестися вдень і вночі. І хоча Сун Фей був сильний, але вже втомився і йому потрібно було трохи відпочити.