Єпископ Золя подивився на Лютано і урочисто похитав головою: « Александр [Ісбранік Божого] чи ні, але він безсумнівно володіє подвійним [Золлотним бойовим кільцем]. Отже, йому варто похотіти і його приймуть на самій верхівці Святої церкви з розвідними обіймами. Навіть папа не зможе конкурувати з ним. Що до нас - прості священики і святий лицар, пройде трохи часу і ми знову накопичимо філософські камені та сувої, а ось така можливість вже ніколи не здасться."
Лютано, бородастий лідер храмівників, не міг погодитися.
— Тоді що ж нам робити? - Він запитав.
— Переконайтеся, що ви точно виконуєте всі накази Александра, — у погляді Золя́ було азартне божевілля, як в гравця великого продукту, - звичайно, це чиста вода ставка на темну конячку, але якщо ми досягнемо успіху, то багато чого втратимо. Головне, якщо удача буде на нашому боці, ми зможемо серйозно піднятися, навіть потрапляння в штаб-квартиру на Афоні буде реально. І навпаки, якщо нам не пощастить, ми просто позбудемося кількох філософських каменів і сувоїв. Не велика втрата.
— Отже, надіслати повідомлення Папі Мішелю Платні про цю справу?
— Не можна! - Золя був шокований від такої пропозиції, — Старина, ти ніяк не в собі? Забудь про це! Не можна дозволити проковтуватися цієї інформації. Як тільки стане відомо, що в Чамборді з'явився [Ізбрат Божий] і один із Владик, процес буде не зупинити. Вся Свята церква встане на вуха і у це маленьке містечко Чамборд понаїдають такі важливі шишки, що ми з тобою на їхньому фоні просто втратимося. Можливо, у нас навіть відберуть Чамбордський прихід і тоді можна буде забути про налагодження зв'язку з Олександром.
Лучано слухав його з відкритим ротом і безупинно кивал.
Вони з Золя були, наче заспівані пара шакалів: він сам відповідав за бойову силу, а Золья — за розробку стратегії. Кожне рішення єпископа справляло на нього сильне враження, адже він допомагав обом знімати вершки з будь - якої ситуації.
Ось так у таємній кімнаті церкви два шакали вирішили прийняти на віру, що Александр [Ізбранець бога], і почали складати план, як до нього краще підмазатися та заслужити його милість.
___ назва_
В цей час у тронній залі.
Фей наказав прибрати скриню, викликавши проінструктував начальника в’язниці Олега і після його відходів відкрив портал у світ Діабло.
В [розбійничому таборі] Фэй знайшов прекрасну наемницю Єлену.
що вдалося з'ясувати у печері під містом?
Фэй отримав власну палатку голови [розбійничого табору] і тепер з цікавістю оглядав її під час розмови з Єленою.
— Да, сир! Насправді важко повірити, що під Чамбордом така величезна кам’яна печера, яка виходить глибоко в гору, — коли мова зайшла про печери, склад думок Елени відразу вибіг вгору, - Я, як і було наказано, вирушила дослідити будівлю з шановним Олегом. Я подивилася кожен сантиметр, заглянула під кожний камінь, і на перший погляд вона виглядає також, як всі знайомі мені печери, нічого особливого. Але моя думка стосується тільки того, що знаходиться перед залізними дверима. Я нічого не змогла виявити, але чомусь мене всю дорогу переслідувало дивне відчуття, що все це мені знайоме.
"Страсне почуття?"
- Так, сер, дуже дивне. Як печера мені і знайома, і чужа одночасно. Але я й гадки не маю, де і коли могла б її бачити - Елені стало соромно і вона опустила голову, — мені дуже шкода, сір, що не змогла допомогти!
Фей посміхнувся, похитав головою і сказав: « Елена, не вини себе. Чесно кажучи, я доручив це тобі щоб підтвердити власні здогадки. Тому що у мене було таке ж незрозуміле дежавію... Ну, залишимо поки це, я хочу, щоб ти глянула ще на дещо. Ось два дорогоцінні камені. Чи бачиш ти якісь відмінності?»
З цими словами Фей дістав 2 вогняно-червоних рубіна, які випускають просту ауру.
— Боже, це ж... Два [Треснуті рубіни]?
Від подиву Елена навіть підвищила голос.
Вона з обережністю взяла два коштовні камені і почала розглядати, як безцінний скарб. Її молоде прекрасне обличчя, осяяне сяйвом каміння, виражало глибокий подив. Для [Розбойничого табору] елементні камені були неймовірно цінні, тому що майстер коваль міг би використовувати їх для створення потужної зачарованої екіпіровки... Елене ще не бачив жодного на живу.
Але вона намагалася взяти себе в руки і реалістично оцінити каміння.
І хоча вона не бачила між ними жодних відмінностей, Елена як розумна дівчина не почала відразу висловлювати свою думку. Т.к. Вона розуміла, якщо Фей запитав про ці камені, значить у нього була на це якась причина. Тому ця красива наемниця знову й знову уважно оглядала рубіни.
Але зрештою Елена нічого не змогла знайти.
Вона похитала головою і, повернувши каміння, з сумом сказала: « Я думаю, що ці два [Тресну рубіна] однакові. Ні в розмірі, ні у магічному елементі майже ніякої різниці."
Почувши це Фей кивнув.
Він мовчки сховав коштовності у свій пояс.
Але всередині Фей був готовий танцювати від щастя.
Тому що один із рубінів він взяв з подарованого Золя - скриня філософських каменів, а інший був [Треснутим сорином], який випав з монстра у світі Діабло. Взагалі-то, коли Фей побачив філософські камені він відразу впізнав їх, але не був упевнений. І тепер після оцінки Елени, здогадки Фея підтвердилися: філософські камені Азерота і зачаровані коштовності зі світу Діабло — одне й те саме.
Це відкриття дозволить Фею придумати новий план.
Всього в скрунці, представленому Золя - було 300-400 каменів. Це саме по собі неймовірне багатство, але після того як він виконає серію квісток у [Лут Голейне] і отримає переносного перетворювача [Хорадричний куб], то зможе синтезувати з Трисихлих каменів грізні магією [Безперерожні камені] та [Єдеальні каміння]. Інкрутувавши їх у екіпіровку, ми можемо очікувати значного збільшення сили та магії.
Після того як обидві його здогадки підтвердилися, сумніви Фея розвіялися і він вирішив, що пора всерьоз взятися за [Лут Голейн].
— Елена, збирайся, приготуй броню і зброю, я хочу забрати тебе із цих земель на схід до [Лут Ґолейн]. Тамшнього роду, коли ми приходимо і прокачалися на них, вони засміялися.
— Ви маєте на увазі Перлину пустелі [Лут Ґолейн]?
Елена настільки зраділа, що не приховувала подиву. Все-таки за 20 років життя вона не бачила нічого крім неплідних земель навколо розбійничого табору і тепер мала потрапити в справжнє місто з легенд - Перлужини пустелі [Лут Ґолейн]. З радістю дівчина подивилася на Фея, який обіцяв взяти її в [Лут Ґолейн] і не гаючи ні секунди вискочила, як маленька дівчинка, і кинулася збиратися.
Фей заразився її ентузіазмом і в піднесеному настрої пішов розбиратися з залишеними справами.
Елені потрібно трохи часу на збори, і Фей вирушив до ученого [Розбійничого табору] потріпаному білосродному старцю Каїну, щоб дізнатися результати ідентифікації озброєння Ейндховенського принца в срібній масці та вимірювального кільця 4-зіркового деревного мага Еванса.
Але ще здалека він помітив, що потерпілий старий прибував у невмінному стані. Ідентифікація доспеха та кільця так його захопила, що він безперервно щось бурмотів і капал слиною на предмети. Коли Фей підійшов, вчений навіть не підняв голови, а просто затаворив: « Це щось надзвичайне... Нове слово в магії... використовується сила демона... і вона працює!. Ах, ах, як же це...?
Фей зрозумів, що вчений наткнувся на складну проблему ідентифікація затягується. Щоб не втрачати часу, він відправився далі.
У північно-східному кутку [розбійничого табору] він знайшов пишну жінку-НПС коваль Чарсі. Насправді, Фею було все важче сприймати людей в таборі як НПС, тому що кожен мав особливу особистість і інтелект, до того ж він провів з ними так багато часу, що сприймав, як друзів.
Після того як Фей допоміг пишній кузні Чарсі повернути молот, вона стала особливо сердечною до нього. На превелике здивування Чарсі, Фей широким жестом викинув із свого поясу [Тресну дорогоцінні камені] і сказав їй, як який-небудь мажор: « Слухай, Чарзі, думаю, тобі знадобляться ці камінці, щоб зачаровувати броню та зброю».
— Не вірю своїм очам.... Це легендарні метали. Но... але глава Фей, я ще не повністю освоїла силу магічного молоту, і ... Я можу зіпсувати ці дорогоцінні камені...
— Ха-ха, нічого на них і вб'єш руку.
- Що? Легенди, коштовні камені... використовувати, щоб набити руку? Я... Я... – Чарсі ошлело дивилася на нього, думаючи, що їй почулося.