« Я недостойна його, я маю стати ліпшою людиною... Набагато краще!»
Одного разу ця думка, наче вірус, заполонила розум Анжели.
Повсюдна улюбленка, розумниця і красуня, її серце тепер повністю володію Фей. Вона не могла б точно сказати, коли це почалося, та навіть і не думала про це... Тепер вона думала про те, щоб подолати себе. Фэй б обзавидився, дізнайся він, яка жага у його нареченої.
На жаль, сам її ідол - Фей не помічав зусиль Анжели.
Тим часом, вечеря продовжувалася.
« Ах, так, Олександр. До речі, ваша майбутня королева також з радістю замовила кілька вигаданих вами вбрань. Крім того, ще кілька комплектів "Шпілі-Ліла" - Анжела не могла знати значення жаргонного "шпиля-віліз", для неї це було просто миле слово. Тому вона не соромилась говорити з ним.
Від несподіванки, Фей подався.
Про всемогутній милостивий Будда!... Чи можете собі уявити, що така безневинна красуня буде сидіти перед вами і на блакитному оці повторювати це кодове слово "Шпілі-вілей"? А ты? Що ти за тварина, Фэй! Але він не міг нічого вдіяти зі своїми очима, які вже повзли вниз по тілу Анжели.
« О? І який же колір обрала принцеса?" - запитав Фей, прикидаючись спокійним.
« Червоного... І ще рожевого. і знову залізла в розмову. Анжела ставилася до неї, як до молодшої сестри, тому та багато себе дозволяла, навіть втручалася в розмови про маленьких дівчат: « А імперська принцеса віддає перевагу червоній Шпілі-вілізі.
Ну ось знову.
Це чисте, як сніг, та ще таке дитя без тіні сором'язливості випалила "Шпілі-вілей". Фей аж закаштувався, від надмірного почуття ледь змудрившись, щоб не заплювати все навколо злощівним яблуком.
"Александр, щось не так?"
Анджела заволоділася, тому що Фей від її доповіді явно змінився в обличчі.
« Ее... Ні, зовсім ні.» - Фей спробував з'їхати з теми: « Сьогодні погода стоїть чудова...»
Раптово обід став просто живою мрією будь-якого хлопця, хоча вся це двозначність була тільки у голові Фея.
Коли слуги почали прибирати зі столу, Анджела та Емма вирушили на вечірню прогулянку палацом. У саду був веселий і спокійний чорний ердельтер’єр, який кілька днів тому впав у безпробний сон.
Цього здорового чорного пса підібрала Анжела три роки тому на горі за Чамбордом. Хто ж знав, що милий цуценят завбільшки з долоню за три роки вмиває у такого теля? З вигляду собака був дуже переконливим, хоч і досить посередного екстер’єра, але всі перекривалися винятковою вірністю Анжелі та Еммі. А Фея, нареченого своєї господині, він чомусь не любив з першого погляду.
І ось цей здоровий тер'єр вже кілька днів дихаючих без задніх лап. Як би його не будили, він навіть не прокидався, щоб напитися і поїсти. Анджела навіть викликала найкращого ветеринара Чамборда, але і той не зміг ані поставити діагноз, ні дати будь-який прогноз. Тому дівчина дуже переживала.
Звичайно ж, злочинцем був той, про кого ви подумали.
Фей не збирався розповідати своїй прекрасній нареченій, як її собака опинилася в напівмертвому стані. Тому що його випробування [Зелья Халка] були причиною цього. Одного разу він просто схопив собаку і влив йому у пащеку зілля. На той час Фей вже визначив, що собаки [Зелье Хлака] не пошкодить, але організм бідного пса відчув раптовий надлишок енергії і вирішив пережити кризу в сні.
Коли Емма та Анжела в доброму настрої сховалися у дверях, Фей встав і пішов до вікна.
Це було неймовірно, але Фей тільки зараз зрозумів, що таємнича принцеса Імперії Зеніт до цих пір не подвоїла зустрітися зі своїм вассалом. Хоча вона добровільно прибула до короля Александра, за десять днів принцеса не збудила в неї Фею і Фей. Як малі діти, ці двоє змагались, хто перший закінчиться терпінням.
"Глядіть-но, Ваше Крижане Високість, а ви виглядаєте як гаряча штучка, якщо любите червону білизну!"
Фэй почав похабно хихикать.
Звичайно, король не хотів думати про такі непристойні речі. Тому слуги, які все ще прибиралися в залі покрилися мурашками.
"Ваша Величність, Його Пресвященство Золя і Святий лицар Лучано просять аудієнції."
Доклав ветерана.
Фэй дізнався гвардейця, це був Мішель Баллак один з 23 воїнів, які воювали з ним на кам'яному мосту. У нього було квадратне благородне обличчя, обкручоване довгими чорними кучерями, а очі були великими і чесними.
Фэй пішов у головний королівський зал і побачив в холі, з шанобливим виглядом очікують єпископа Золя та лідерів храмовників Лучено. З ними були кілька храмів і ченців з суви, які несли великі скрині.
Двоє чоловіків лестиво засміялися при наближенні Феї, але він холодно фиркулював і проходячи повз них у головний зал. Золя і Лучано з шанобливим виглядом застигли на місці, не сміяючись висловлювати своє невдоволення, очікуючи запрошення до тронної залу.
Через кілька хвилин після виходу з головного залу Баллак сказав: « Ви можете пройти на аудієнцію до короля Олександра».
Зі щасливим видом Золя і Лучено, подавши знак своїй свиті, увійшли в головний зал. Храмовники й монахи швидко пішли за ними, несучи великі скручені суки, намагаючись не пихтіти і не видавати гучного звуку, щоб не потурбувати Фея. Доійшовши до статуї двох кам’яних левів біля підніжжя трону, церковні служителі впали ниць: « Володарю... Золя і Лютано прийшли особисто зустрітися з вами."
Навіщо ви прийшли до мене?
По тому, як Фей тримався, не можна було сказати є він "Владикою" чи ні. Але, почувши його зарозуміле запитання, Золя і Святий лицар Лучано були впевнені, що вірно вгадали приховану особистість короля і швидко відповіли: « Ми обоє сьогодні прийшли на таємній особі Владики, офіційну зустріч, щоб вислухати ваші поради про виправлення церкви у Чамборді».
Сказав Золя, подавши знак монахам відкрити два залізних скриню. З сундуків відразу вирвалося світляче сяйво, яке містить у собі трохи магічної сили. Фей чомусь відчув дежавію.
« Фалософське каміння нашого приходу і кілька магічних сувоїв. Це наше з Лютано підношення на знак глибокої поваги, сподіваюся, Володар залишиться задоволений.» - льстиво проговорив Золя і дав знак сувіті, щоб підняли великі залізні скрині по кам'яним сходинкам до трону.
У Фэя не была слов.
Фэй підійшов до першого скриню і побачив, що той заповнений країною форми камінням різних кольорів: червоного, жовтого, блакитного та білого, які злегка світилися. Найдивовижніше, що кожен з них мав свою магічну аура: м'яка чи жорстока, холодна або гаряча з різними магічними атрибутами, які сяяли навколо блискучих блискавиць.
Фей взяв один камінь у руку і задумливо насупився.
Він був дуже здивований. Тому що камені, названі Золя "філософськими", виглядали точно як [Драгоцінне каміння] з Діабло. Не тільки їх форма, але й магічні аури були ідентичним видним Феєм, так що він міг бути впевнений, що каміння абсолютно ті ж самі.
Але чи могли предмети з Діабло потрапити в реальний світ? До того ж, видима філософські камені хоч і є рідкістю, але не надто великою, інакше звідки б Золя та Лучено дістали такий великий ящик каміння за так короткий час.
Фей, який тримав його в руці [Треснучий Ізумруд], закинув його назад у залізний скриньку і подивився на інший ящик.
Заглянувши в інший залізний скриньку, він не побачив там філософських каменів. Всі кольори, які не випускали явної магії, але покриті магічними візерунками, якими іноді пробігав чарівне світло. Хоч сувої мали тільки 10, то Зольський [Лісий змій] підніс їх у такому ж великому залізному скриньці, показуючи, що цінність цієї кількості дорівнює загальній сутунці філософського каміння. На жаль, хоча Фей пролив деякі книжки з королівської бібліотеки Чамборда, але так і не освоював магію Азерота, тому він не міг оцінити, що за магія містили сувої та який вона була рівня. Мабуть доведеться заглибитися в питання, щоб розібратися з цим.
« Я приймаю ваші подарунки»
Фей не виявив ані грама ввічливості. Вони самі притягнули йому дорогі подарунки, так що вони чекали? Лучано і Золя просто хотіли підкупом забезпечити собі просування до Святої церкви, тому навіть якщо він грабував їх, Фей не відчував почуття вини.
« Ах, це чудово, тільки б ви були задоволені!... Раді намагатися! "
Почувши, що Фей погодився прийняти дари, обидва просіяли. Зрештою, позиція [Ісбрака Бога] — це велика удача, яка відразу почне приносити плід.
« Ще дещо. Я хочу знати, звідки вам стало відомо, що в Чамборді було застосовано заборонену магію неживо,» — запитав Фей: « Чи ця інформація дійшла до Папи імперії Зеніт? »
Золя і Лючено дивно переглянулися, але зрештою єпископ визнав: « Коли ми відповідали на ваше запитання, то насправді отримали цю інформацію не з штаб-квартири церкви, а вже на підходах до Чамборду. До нас вийшов таємничий чоловік у чорному плащі і повідомив про цю справу."