Фей знав, що він був в центрі уваги. Він лагідно посміхнувся стривоженим солдатам і новобранцям, заспокоюючи їх. Він поманив Пірса і Брука, закликаючи їх до вишки. Він не заохочував Олега, який намагався привернути його увагу і глав-міністром Базера, що був неподалік.
Це був досить чіткий намок; навіть фермери, які нічого не знали про політику зрозуміли, що дві колишні могутні фігури, Баззер і Олег втратили визнання та довіру короля.
"Брук, доклади про пересування противника." Запитав Фэй дивлячись на натовп ворогів на міст. Він стояв коло зубців і торкався відмітки мечів та списів.
"Ваша Величність, протягом останніх чотирьох годин, поки ви відпочивали, з якоїсь причини вороги не опустилися взагалі ... Вони навіть не вимотували нас фальшивими атаками. Схоже, ніби вони чогось чекають, але ......" Брук вказав на ворогів. Його голос був сповнений занепокоєння: "Вони перетягли на міст свої останні три обсадні драбини і облогу, яке зробили в останніх пару днів. Вони повністю готові, і в порівнянні з попередньою битвою у цій облозі беруть участь ще більше ворожих солдатів. Як тільки вони вирішать атакувати, ми опинимося в надзвичайно небезпечному становищі".
Фэй подивився в місце куди вказав Брук. У будівництві противника відбулися великі зміни.
На передню лінію фронту висунулися бійці з баштовими щитами, сформувавши величезну чорну стіну і прикриваючи таким чином солдатів позаду них. Це був лише декілька кроків від північного берега річки Зулі, на якому стояв замок Чамборд.
Однак, були різні за цим родом армії.
Відряди лучників, копальників і мечників відступили, а їхні місця на мосту зайняли три облогні драбини підгнані противником. Позаду висічених лісниць було чотири або п’ять гігантських дерев’яних стін, виготовлені з сирої деревини для захисту від стріл. Ще далі, стояли шістьдесятифутових (20 м) требушети(п.п.). Середньовічні метальні машини, які захищалися елітними ворожими солдатами.
Як тільки Фей побачив цю картину, він нахмурився. Шестерка требушетів була смертельними обсадними машинами. Вони були набагато небезпечніші за облогові сходів. Після того, як вони опинялися в межах 200 ярдів (м) від оборонної стіни, незалежно від того як міцна і сильна захисна стіна була б, вона буде розлітатися на шматки. Запущених трібушетами менше як двадцять валунів буде знищено захисний мур Чамборда і армія менш ніж одного тисяч вояків.
Ворожий командир, безперечно, вклав багато ресурсів у цю облогу. Через це він хоче завоювати замок Чамборд вже сьогодні.
"Ці дерев'яні * укріплення* були зроблені в поспіху, зелене листя все ще було видно на дереві. Але шість требушетів не могли бути зроблені швидко, але вони ніколи не з'являлися в попередніх опадах ...... чи міг ворог отримати підкріплення?"
"Чи може це бути *таран*?"
Фэй підсвідомо облизнув свої губи думаючи про це.
Для Чамборда не було ніякого способу захиститися від цього. Як тільки вороги почнуть облогу, дерев’яні стіни можуть легко блокувати зливи стріл і дозволити трібушетам досягти радіусу атаки. Чамборд, здавалося, був приречений. Це була нерівна боротьба.
Незважаючи на розрив між ними та ворожою армією, командир ворога був дуже обережним і підступним. Йому було відомо, що Чамборда не має великої кількості солдатів, тому він зосередився на цій слабкості. Брук та інші не могли придумати стратегію яка дозволила б Чемборду вибратися з цієї пастки.
Фэй хмурився оцінююча ситуація. Брук спостерігав за його виразом хотів щось сказати, але стримався.
"Говорі, що хотів сказати. Для майбутнього головнокомандувачу Чамборда нерішучість не до обличчя." Фей помітив поведінку Брука і пожартував.
Брук підійшов до Фею і прошепотів йому на вухо: "Ваша Величність... ...можливо... Ми не можемо захиститися. Я готовий залишитися з солдатами, щоб відбитися від ворогів і виграти більше часу. Прошу Вас, дозвольте пан Лемпарду і Пірсу взяти команду елітних солдатів, що б захищаючи вас і пані Анджелу покинути Чамбрід з зворотнього боку гори ... .. "
"Ні!"
Фэй негативно похитав головою відреагуючи на пропозицію Брука. Він більше не вимовив ні слова, але лише від одного його відмови і кивок головою Брук та Пірс відчували рішучість молодого короля. Не важливо, що повинно було статися, король не відступить назад і не здригнуться. Слова Фея зворушили і потішили цих двох, але також дуже їх засмутив.
"Ми не можемо більше чекати, потрібно атакувати самим." Сказав Фей постукуючи пальцем по зубцю.
Пропозиція шокуюче як ураган « збився » в їхніх вухах.
"Атакувати самим?"
Брук і Пірс були приголомшені. Чого він добивається за таких умов, з такою малою кількістю солдатів більшість яких не мають нормального навчання? Це означало, що Фей відмовлявся від привілеїв місцевості і планував атакувати противника, наче кинувшись на полохлу голку однієї лише голої дупи ... Доля якої легко можна було передбачити.
"Ваша величність, хіба це не буде занадто ризиковано?" Брук намагався переконати Фея змінити рішення.
"Слішком мало часу." Фей похитав головою, рішуче продовжив:. "Якщо я не помиляюся, вороги будуть атакувати відразу після обіду ... Єдиний вихід для нас, щоб вижити у цій війні подумати про немислиме і здійснити неможливе. Якщо ми будемо тягнути гуму далі, вороги почнуть облогу, і єдине, що нам залишиться - це померти ".
Він прослизнув і глянув на них.
Дивлячись на розгублені вирази обох воїнів, Фей сказав: "Що ви думаєте, мої воїни? Чи маєте ви, хлопці, мужність, щоб піти зі мною і відправити всіх тих покидьків у річку Зулі, аби вони могли прийняти останню ванну свого життя? "
Це було просто, наче звертання до друзів.
У цей момент Брук і Пірс відчували, як кров в їхніх тілах запилювала.
"Ваша величність, це честь для нас!" Їх голоси тремтіли, коли вони відповіли.
"Добре, мені потрібно, щоб ви зробили для мене дещо ...Брук і скажи всім солдатам відпочивати, тільки пару розумних на варті щоб стежили за діями ворога. Також знайди 20 надійних, вірних і сильних людей та приведи їх до мене. Пірс, вирушай і дістань для мене...."
Фэй прошепотів на вухо Пірса, і білийволосий хлопець пішов в збентежене. Після того, як вони пішли, Фэй спокійно стояв на оборонній стіні. Він повторював і встановлював в голові все те, на що йому потрібно було звернути увагу у майбутній операції, а потім розгорнувся і пішов наліво.
Під поглядами всіх солдатів Фей підійшов до військового номера в Чамборді.
"Ваша величність!" Кивнув Лемпард.
Воїн номер один, який був зазвичай холодний до Фею нарешті знизив свою ворожість і заговорив з ним.
Фей знав, що його серія досягнень отримала довіру і повагу цього "меча". Лампард захищав світ Чамборда і стабілізував трон розумово відставого Александра у міру його сил. Фей був дуже вдячний за це. Фей також чув, що Лампард був найближчим другом старого короля, так що він знав старенького Фея теж.
"Дядя Лемпард, я хотів би попросити тебе допомогти дещо в чому." Фей був дуже люб'язний.
Лампард подивився на Фея, а потім повернувся, щоб подивитися на чорний потік ворогів. Він замовк пару секунд, а потім запитав: "Ви хочете, щоб я, допоміг вам знищити ті кішети, вірно? У мене є тільки близько тридцяти- сорока відсотків впевненості у знищенні двох або трьох з них ... "
"Утримати требушети?"
Фэй був здивований, але він швидко зрозумів, що Лемпард думає. Він похитав головою і сказав серйозно, "Дядя Лемпард, це не те, що я прошу ... Ех, це так. Я збираюся покинути замок і атакувати ворогів найближчим часом, так що я хочу, щоб ти залишився на оборонній стіни і контролював ситуацію тут. Якщо я зрештою помру, то хочу, щоб ти подбав про Анджела для мене. Будь ласка, захисти її і Емму та безпечно покинь Чамборд".