Хоча ніхто не знав, хто був під тим шоломом, він таки заслужив довір’я і повагу солдат. Після поразки Фея, Брук та декілька інших сміливих солдатів побігли до нього, з готовністю пожертвувати їх власним життям, щоб захистити цього чоловіка, який сьогодні одноосібно врятував замок Чамборд від облоги ворога.
Мечник Лейндс був воїном трьох зірок, але він знав, що мав перевагу. Подібно до дракона, під час зіткнення сила ворога вдарила його. Його права рука, яка тримала меч, заціпеніла і дихання збилося. Найгірше те, що від цього зіткнення його відкинуло в повітря, таким чином, у нього не було опори, щоб зупинити цей імпульс від удару.
Але –
“Умри!!"
Лейндс не зупинився на цьому. Він махнув лівим зап'ястям, і випустив гак. Цей гак був схожий на той, який використовував попередній ворог. Після того, як він зачепив зубчату стіну, він сильно смикнув за нитку, і імпульс послав його назад на оборону стіни.
Брук та інший солдат, які намагалися допомогти, не могли просунути ні на дюйм ближче до вибухівної енергії і тиску.
Енергія Лейндса знову зарядила його зброю. З червоним вогнем на мечі він наблизився до Фею! Він вирішив дати цьому смітті смертельний урок, що він не повинен зв’язуватися з воїном трьох зірок.
Солдати і захисники були налякані. Всі думали, що Фей помре.
Проте -
“Ха-ха! це все, що ти можеш?
Фэй трохи нахилив тіло, взагалі не намагаючись ухилитися. Неначе він так боявся, що забув як рухатися, меч легко пройшов через його плече. Однак у той же момент Фей зревів як поранений лев.
“ Рооар — - ”
Лозунг варвара - творевёй
Таємнича сила з’явилася знову після реву.
Лейндс був приголомшений. Він відчував себе дійсно переляканим; він ніколи не почувався такого раніше. Це змусило енергію в його тілі захолодити протягом секунди. Всередині шолома противника Лейндс бачив очі, сповнені божевіллям.
Ці очі символізували смерть.
“ Умри! Тупиця!
Фэй сконцентрував свою силу в цей удар і націлився на груди Лейкдса.
Свідомість Лейндса була неприємною, бо він потрапив під вплив ́Ревуа. Хоча він відчував небезпеку, але не зміг уникнути цього удару. Величезна сила не дала йому жодного шансу. Він був миттєво відкинуто назад і струмка крові потекла з його рота. Його тіло, вдарившись об зубчасту стіну, зламало її. Вони обидва зменшили захисну стіну — його меч все ще перебував у плечі Фея.
Хоча Лейндс мав силу трьох зір, але його тіло було приголомшене цим сильним ударом. Він був шокований і недовір’ям, тоді як падав. Він з усіх сил намагався викинути свій гак, в кінці кінців, зачепившись за захисну стіну. Він натягнув його, сповільнюючи падіння і безпечно приземлився.
Незважаючи на те, що він отримав травму, впасти зі стіни було не достатньо, щоб убити його. Він подивився на вершину оборонної стіни і трохи похитнувся, вирішив тимчасово відступити.
Він відчував крик похмурого женця, коли був скидаються. Хоча сила людини була набагато нижчою від її, божевілля та його намір змусили її відчувати страх, думаючи про чергову битву з тією людиною.
....
На оборонній стіні.
Погляд солдатів, що дивилися на Фея, у якого все ще стирчав меч з плечей, повністю змінився.
Повага, неймовірне божевілля, поклоніння...
Вони дивилися на нього, ніби він був богом війни. Навіть воїн трьох зірок Лемпард, який трохи відновився від отриманої рани, втупився на Фея з повагою і серйозно.
Після серії зіткнень між Феєм і Лэйндсом тільки Лампард міг ясно бачити, яким воїном був той « жорсткий чоловік »!
....
У цей момент у всіх на думці було тільки одне питання:
“ Хто він такий? ”
“Ким він міг бути? ”
Усі запитали себе: « Під шоломом, пофарбованим кров’ю ворога, яке обличчя в нього? »
Фей підняв руку.
Люди Чамборд спостерігали за абсолютно кожним крихітним актом впливу Фея.
Він помістив ліву руку на меча Лейндса, який все ще перебував у його правому плечі. Він стиснув зуби і витягнув його.
“Пу — ” »
Стріла крові вистрелила з металевої броні.
Деякі люди не могли противитись і кричали, ніби це вони були проткнені мечем.
Фэй не смикнувся і не видав якого-небудь шуму, показуючи, що його дії були безболісні та прості, всі ці дії знову і знов приголомшили багатьох спостерігачів.
Фей глибоко зітхнув після того, як витягнув меч. Біль викликала у нього запаморочення на деякий час, але він тримався дійсно добре, ніхто не бачив його за шоломом. Після того як біль і запаморочення пройшли, він повільно зняв свій шолом.
Ця сцена була ще повільніше в очах солдатів і захисників. Для них це виглядало як бойовий сигнал у сповільненій зйомці.
Протягом десяти років це було потрібно лише секундам, але спостерігачі бачили його на десять днів. Зрештою, таємницю було розкрито.
Вони побачили обличчя під тим шоломом — його темне волосся наскрізь промоклі і приклеїли до його лоба, а товсті брови та ярка усмішка зробили його обличчя ще більш красивим.
“Він - ......"
Солдати на оборонній стіні забули як дихати і говорити, ніби вони тільки що втупилися на Медузу.
Воїн трьох зірок Лемпард був дуже серйозною людиною, але тепер його рот був широко відкритим, не знаючи, що сказати. Другий командувач охорони короля Брук та інші високопоставлені солдати продовжували протирати очі; вони не могли повірити в те, що бачили. Вони всі думали, що це їм під силу.
Це був ... .... Король Олександр!
(Ось поворот:)
Неможливо!
По правді кажучи, перш ніж Фей зняв свій шолом, всі думали, ким міг би бути цей воїн. Але після припущення, що навіть бездомних і бідних у Чамборд ніхто не сподівався побачити обличчя їхнього короля!
Відомий інтелектуально відсталий король Олександр!
Це був чоловік, який протягом минулих трьох років зовсім ганьбив Чамборд!
Це він!
Але як це можливо?
На оборонній стіні було смертельно тихо.
Шок захисників, коли Фей зняв свій шолом, був сильнішим за шок, що знищив воїна двох зірок і поранив його трьох зір Лейндса!
Після трьох, чотирьох хвилин тиші, хтось нарешті прийняв цю реальність і заволочив, “Це - король Алекс... Олександре! Це - король Олександр!..."
Цей крик розбудив усіх.
Усі повірили тому, що бачили, і всі вони розмальовували хвилювання.
“ Бог! Це дійсно - король Олександр!..."
“ Це дійсно король Олександр!"
“Король Олександр врятував нас! ”
“ Вихваляй Короля Олександра! ”
“ Я прожив довге життя Королю Олександру! ”