Перше, що зробив «Цзе Ань» після виписки з лікарні, — знайшов компанію з перевезень, щоб перевезти свої речі на нове місце проживання й почати все спочатку.
Можливо, це було не для того, щоб почати все спочатку, а лише простий спосіб жити добре… заради цієї людини.
Цзі Цінь не зупинив його. Вони з Цзі Цінем лише раз зустрілися поглядами, а потім перестали дивитися одне на одного — що було дивно. Раніше в очах інших вони були близькими друзями й «ідеальною парою», тепер же їм бракувало сміливості ані заговорити, ані подивитися одне на одного.
У повітрі відчувався важкий запах диму й алкоголю, який ніяк не вивітрювався. Він був приголомшений, але не наважувався про це думати. Йому просто було сумно.
У цю мить він раптом краєм ока помітив картину, що висіла на порожній стіні. Це була карикатурна картина, виконана, на його думку, особливо недбалою технікою, але щира. Він бачив, що художник старанно наносив кожен мазок, використовував кольори з особливою обережністю, ніби боявся припуститися найменшої помилки.
На картині було зображено літо, чисте блакитне небо й хлопчика, який грав у баскетбол. Сонце осявало обличчя хлопчика, змушуючи його сяяти.
Картина зображувала…
– Це я, – у якийсь момент підійшов Цзі Цінь; його голос був хрипким, наче він не розмовляв кілька днів. «Цзе Ань» швидко глянув на нього й відвів погляд.
– Він намалював…
– …так, – відповів Цзі Цінь і трохи згодом додав: – Це був його подарунок мені.
***
«Це справді, справді дуже добре», — довго бурмотів у тиші «Цзе Ань».
— Містере Фан, ви будете це перевозити?
«Цзе Ань» зітхнув і попрямував до працівника транспортної компанії, який поставив запитання, але перед тим, як піти, не зміг утриматися від погляду на Цзі Ціня.
Чоловік довго стояв перед картиною, схиливши голову, і його силует випромінював відчай. У нього самого на очі навернулися сльози.
Ті з них, хто прийняв рішення залишитися, могли лише решту життя спокутувати свої гріхи. Поки він пам’ятав, із яким відчаєм пішла та людина, він не міг себе пробачити.
Що ж до Цзі Ціня, якого та людина завжди любила…
Спалахи відчаю й смутку нагадували цунамі, що будь-якої миті могло його накрити. Він справді не наважувався багато думати про душевний стан Цзі Ціня й поспішно залишив місце події.
Цзі Цінь часто думав про людину, яка цілими днями була дурною й незграбною, але так уважно ставилася до нього.
Ця людина — Цзе Ань.
До цього у своїх глибоких і безкраїх п’яних снах він кілька разів чув ніжний голос цієї людини, що відгукувався на кожен його поклик.
Він кликав: «Цзе Ань».
Чоловік ніжно обіймав його й шепотів: «Я тут».
Він запитував: «Коли ти повернешся?».
Чоловік, здавалося, деякий час вагався, перш ніж сказати: «Я скоро повернуся».
Він і справді був одним зі злочинців, які вбили Цзе Аня. Він навіть уявити не міг, яким був внутрішній світ того Цзе Аня, якщо той міг так м’яко відповідати на його жорстокі запитання.
На його очі навернулися сльози. Людина, в яку він справді закохався з першого погляду, була поруч із ним, наче ступала по тонкому льоду, намагаючись обережно й незграбно виявляти свою любов. А у відповідь він віддячував йому недовірою, відразою, зневагою і зрештою йому вдалося…
Убити його.
Цзе Ань сподівався поїхати з ним до батьків. Він, не вагаючись, відмовив йому. Досі він ясно пам’ятає згаслий погляд Цзе Аня.
Тоді йому це здавалося смішним. Ця людина не лише замінила Цзе Аня, як він вважав, а й прагнула мати повну та щасливу сім’ю. Як він міг це їй дозволити?
Якщо подумати про це тепер, то це справді було останнім бажанням того Цзе Аня — справжнього Цзе Аня — перед відходом побачити, як родина зібралася разом і повечеряла, щоб зберегти це як останню розраду.
Але я… прямо відмовився.
Того літа.
Він згадав сором’язливого підлітка під час їхньої першої зустрічі, ніжний дотик його губ на вечірці в KTV і лагідний погляд, що затримувався на ньому щоразу, коли їхні очі зустрічалися.
Очевидно, що ця людина від самого початку була його коханим Цзе Анем. Як він міг так із ним поводитися?
Душа прийшла сама й після важкого життя пішла сама, ніким не пізнана. І, будучи єдиним, хто визнав, що він не «Цзе Ань», він завдав йому найбільше болю.
Ось і все.
Він знову перетворився на того «Цзе Аня», якого всі з нетерпінням чекали.
Зрештою він зник, розчинившись у повітрі.
Більше його ніколи не побачать.
~КІНЕЦЬ~