Розділ 16.
— Пані та панове, ласкаво просимо.
Невже ця людина і є Третім принцом, організатором таємної вечірки, про якого згадував головний герой? Чи це лише звичайний ведучий?
— Для мене велика честь зустріти особливих гостей, запрошених на цей вечір.
Не можна було виключати, що Третій принц ховається десь за лаштунками.
— Як я вже згадував раніше, усі принесли свої чудові золоті прикраси?
Схрестивши руки на грудях, я спокійно повернула голову до головного героя.
Яка його мета?
Зібрати докази, що підтверджують зв'язок між Третім принцом і цією вечіркою?
Чи, можливо, схопити самого Третього принца, якщо той справді присутній тут?
— Чудово. Тоді нехай маскарад почнеться!
БАХ!
Заграла велична музика, і люди один за одним почали виходити на танцювальний майданчик.
— Пані, чи не подаруєте мені один танець?
Хтось запросив даму на танець.
Зацікавившись цією цікавою сценою, я повернула голову в бік голосу, але...
— Леді Роуз?
Переді мною на одному коліні стояв головний герой.
«Він що, збожеволів?»
Невже він остаточно збожеволів і відпустив останню нитку здорового глузду?
Цього не може бути.
Якщо головний герой втратить розум, мої шанси вижити різко зменшаться.
Треба якось його заспокоїти. Навіть якщо доведеться ним маніпулювати.
У цьому світі ж має існувати щось подібне, правда?
Я беземоційно дивилася на нього, а коли він знову невпевнено простягнув руку, я миттєво схопила її.
Він ніжно стиснув мою долоню у своїй і ще раз поцілував тильний бік руки, ніби був найлагіднішим чоловіком у світі.
У мене паморочилося в голові.
Я навіть не могла розібрати, що саме він говорить.
Шок від того, що він став переді мною на одне коліно, був надто сильним.
Головний герой м'яко повів мене за собою.
Отямившись, я зрозуміла, що ми прямуємо до центру залу, де танцювали всі інші.
Я подумки закричала.
«Танцювати?»
«Зі мною?»
«Він зовсім з глузду з'їхав?»
Він — особа королівської крові, тож, можливо, й навчився танцювати. А я — ні.
Усе, що я вмію, — це запальні K-pop танці!
Та тут не влаштуєш вибухове шоу зі світловими ефектами й гучною музикою.
Я швидко закотила очі.
Спершу треба було хоча б подивитися, як танцюють інші.
Але головний герой не дав мені й миті, щоб вивчити рухи. Він обхопив мене за талію й притягнув ближче.
Я виразно відчула його руки на своїй талії.
Від цього по всьому тілу пройшло тремтіння. Здається, я почала розуміти, чому серце головної героїні могло здригатися навіть тоді, коли він поводився нестерпно.
Справді, хоча я й не бачила його обличчя, у ньому було щось таке, від чого жіночі серця починали тремтіти... Чорт забирай.
А потім він безжально закружляв мене в танці.
Очевидно, головна героїня була просто дурепою.
Інакше неможливо пояснити, як вона могла хоча б на мить закохатися в цього геніального психа з розладом особистості.
Ну що ж.
Повільна мелодія раптом змінилася на бадьору, ніби сповіщаючи про справжній початок вечірки.
Чоловіки й жінки почали танцювати ще ближче одне до одного, супроводжуючи танець доволі інтимними дотиками, і ми не стали винятком.
Я щосили намагалася не наступити головному героєві на ноги.
Лівою. Правою.
Після того як я кілька разів повторила ці рухи, мене раптом охопило дивне відчуття знайомості.
«Що це таке? Чому я так добре танцюю?»
Здавалося, ніби моє тіло щось пам’ятає.
Наприклад, уроки фізкультури в старшій школі...
Раптом у мене прояснилося в голові.
«Точно! Здається, я це вивчала!»
Невдовзі мої ноги вже граційно виконували вишукані танцювальні кроки, а погляд ковзав по інших танцюристах.
Підлаштуватися виявилося напрочуд легко.
Я обвила руками шию головного героя й притиснулася до нього ближче.
У відповідь він підхопив мене за талію.
Було трохи прикро, що я не могла бачити його вираз обличчя, але водночас це приносило полегшення.
Коли моє тіло природно схилилося до нього, він прошепотів мені:
— Незабаром почнеться головна вистава, тож не дивуйся й залишайся поруч зі мною.
БАХ!
Із дзвоном цимбал музика раптово обірвалася, а повітря заповнила тиша.
Головний герой нахилився ближче й провів великою рукою біля мого обличчя так, ніби збирався мене поцілувати.
Наші носи майже торкалися одне одного.
Зрештою я міцно заплющила очі.
Я відчувала його подих на своїх губах, але, на щастя, далі цього справа не зайшла.
Повільно розплющивши очі, я озирнулася довкола.
Люди навколо чіплялися одне до одного, немов закохані.
Тож мені не залишалося нічого іншого, як теж притулитися до нього.
Ситуація була не з найприємніших.
***
Вечірка виявилася доволі розпусною й відвертою.
Коли музика змінилася, головний герой посадив мене в першому ряду перед сценою.
Я слухняно виконала його вказівку, але мене не полишало тривожне передчуття.
Прапори та емблеми, виставлені перед рядами сидінь, здавалися мені знайомими.
Найімовірніше, я вже бачила їх на якомусь аукціоні...
Я не могла в це повірити.
Незаконність, золото, вечірка.
Ці три слова викликали в мене дуже неприємне й тривожне передчуття.
Мелодія спокійно лилася по всій залі.
— Як вам це видовище?
Головний герой звернувся до мене солодким і лагідним голосом.
Про що він узагалі питає?
На його червоних губах з’явилася усмішка, і в ту ж мить сцена, прихована за завісою, відкрилася.
— Ви підготували достатньо золота?
Хоч я й мала відповісти, від шоку не могла вимовити ані слова. На сцені з’явився ведучий у масці, а за ним майнуло щось закуте в ланцюги.
І воно рухалося.
— Першим лотом стане срібногривий вовк, спійманий у східному регіоні, Гоксені!
Завіса розсунулася, і група чоловіків витягла на середину сцени залізні клітки.
Усередині кожної клітки сиділи вовки. Вони вили, а їхні морди були сповнені відчаю. Їх виставляли один за одним на відстані, немов товар на ринковому прилавку.
Навіть якщо тут продавали лише тварин, це видовище було нелюдським.
Я бачила подібне в новинах, але вперше спостерігала це на власні очі.
Мої брови мимоволі насупилися.
Тож, не маючи іншого вибору, я звернулася до головного героя, різко змінивши тему:
— Якщо ми купимо їх усіх, аукціон закінчиться?
У відповідь на моє запитання він тихо розсміявся.
— Навряд чи.
Він повільно провів пальцями по моїх, один за одним, а потім м’яко вклав їх у мою долоню.
— Я не можу подарувати тобі їх усіх, але найпрекраснішого з них неодмінно піднесу тобі.
З-під маски визирнули червоні зіниці головного героя.
І в тих очах, прихованих навіть маскою, я побачила власне відображення — трохи налякане.
— Сподіваюся, цього буде достатньо, щоб ти залишилася задоволена.
Моє серце шалено закалатало.
Я почувалася мишею, що розпласталася перед змією.
На губах чоловіка з’явилася хижа усмішка, і він ніжно провів рукою по моїй щоці.
— Пробач, що не знав твоїх уподобань.
Щойно він це сказав, усі погляди в залі звернулися до нас.
У будь-якому разі, я не мала права відмовлятися від його гри.
Підлаштовуючись під ритм Калікса, я піднесла наші переплетені руки до губ і вдала закохану жінку.
— Але головний приз обійдеться тобі недешево.
— Для тебе немає нічого неможливого.
В цей момент мене мучило інше - чому, в біса, Третій принц поводиться саме так?
Згідно з інформацією, яку мені надав пан Крімсон, Третій принц був найслабшим серед принців у питаннях влади.
«Він організував цю вечірку, щоб переманити аристократів на свій бік за допомогою такого видовища?»
«Чи, можливо, опосередковано підтримує торговців, які займаються незаконною торгівлею?»
Якщо чесно, знаючи, чим закінчиться ця політична боротьба, я навіть відчувала до нього певну жалість.
Зрештою, трон усе одно дістанеться головному героєві.
Я ледь стримала фиркання.
— У такому разі подаруй мені найкориснішого.
— Якщо це твоє бажання.
Він провів пальцями по моїй щоці й ніжно поцілував її.
Секундочку, а це справді було необхідно?
Кутики моїх губ, силоміць розтягнуті в усмішці, неконтрольовано тремтіли.
Я стримала тремтливий подих і навіть не наважувалася видихнути.
— Дихай. Коли ми повернемося, я можу зробити й більше за це.
Він міцно притиснув мене до себе, а я лише дивилася прямо перед собою, закам'янівши всім тілом.
Тим часом аукціоніст розпочав торги, і присутні один за одним піднімали таблички, показуючи свою готовність купити величезних срібних вовків.
У всій цій великій залі лише ми з головним героєм залишалися мовчазними.
«Чому все відбувається саме так?..»
Раптом біля самого вуха пролунав шепіт.
— Чому в тебе такий невдоволений погляд?
Раптовим рухом він схопив мене за підборіддя й повернув моє обличчя до себе.
У відповідь я лише стиснула зуби.
— Це через мене?
Цок.
Розсміявся лише головний герой.
— Відповідай мені, моя прекрасна трояндо.
Я не могла навіть кліпнути.
Наче зачарована, я завмерла під його владним поглядом.