Тим часом, з іншого боку замку розверталася ситуація:
- Давайте, покваптеся! Сьогодні у мене є для вас дещо особливе! Все вже тут? Добре, йдіть за мною!.
Сказав Хаґрід, коли його студенти підійшли
На мить Гаррі злякався, що Хаґрід привів їх у ліс, Гарі мав такі неприємні спогади про це місце, які ніколи не зможуть забути. Однак Хаґрід провів їх через дерева і за п’ять хвилин вони опинилися перед лугом, де нічого не було.
- Перше, що вам потрібно зробити, це відкрити книги...
Сказав Хаґрід
- Яким чином?
Сказав холодний, вкрадливий голос Драко Малфоя.
- Що?
Сказав Хаґрід.
- Як ми повинні відкрити книги?
Він повторив Малфой, і витяг свою книжку, Чудову книгу про дивовиги, яку він зв’язав мотузкою, а інших також пов'язали.
- Ніхто не зміг відкрити книгу?
Запитав Хаґрід розчаровано.
Весь клас похитав головою.
- Ви повинні його погладити.
Сказав Хаґрід, ніби це було найбільш очевидне на світі.
- Дивіться...
Він взяв книгу Герміони і прибрав ремені, що зв'язують книжку, і книга спробувала вкусити його, але Хаґрід провів по ньому своїм величезним вказівним пальцем, а книжка здригнулася, розкрилася та припинила дергаться.
- Які ж ми дурні! Ми повинні були погладити його! Як ми до цього не здогадалися?
Презирливо сказав Малфой.
- Я... Я думаю, що це смішно.
Сказав Хаґрід.
- Ах, яка милість! Справді дотепно, змусити нас купувати книги, які хочуть з'їсти наші руки!
Сказав Малфой
- Закрий рот, Малфой.
Тихо сказав Гаррі.
Хаґрід трохи нервував, і Гаррі хотів, щоб його перший урок пройшов добре.
- Ну що ж.
Сказав Хаґрід, який, здавалося, зібрався вже.
- А тепер вам потрібні магічні істоти. Так, так що я піду за ними, почекайте хвилинку...
Він увійшов у ліс і втратив з виду.
- Боже мій, це місце огидне. Ці ідіотські заняття... Мій батько буде злий, коли я розповім йому.
Громко сказав Малфой.
- Закрий рот, Малфой.
Повторив Гаррі.
- Подивіться туди.
Крикнула Лаванда Браун, показуючи на іншу частину лука.
До них наближалися істоти, яких вони ніколи не бачили. Задня частина їх тіла була як у коня, але передні ноги, крила і гігантська голова орла, дзьоб був кольору сталі, а очі-ярко-оранжового.
Кігті на передніх лапах були великими і видавалися смертельною зброєю. На шиї кожного був товстий шкіряний ошийник, прив’язаний до довгого ланцюга. Хаґрід тримав у своїх руках кінець усіх цепей.
- Ідіть туди!
Крикнув Хаґрід, і смикав ланцюги й змусив тварин іти до місця своїх учнів. Всі трохи захиталися, коли Хаґрід добрався туди, де вони стояли, і прив'язав їх до паркану.
- Це Гіппогрифи! Хіба вони не прекрасні?
Я був радий, що Хаґрід вигукнув.
- Ходімо...
Сказав Хаґрід, потираючи руки і посміхаючись їм
- ... якщо хочете підійти трохи ближче.
Здавалося, ніхто не хотів наближатись. Проте Гаррі, Рон і Герміона, обережно підійшов до паркану.
- Найважливіше, що вам потрібно знати про гіпогрифах, це те що вони горді. Вони дуже легко дратуються, ніколи їх не ображайте, тому що це може бути останнє, що ви зробите. Ви повинні чекати, поки гіпогриф зробить перший крок. Вони люблять ввічливих людей, підійдіть до нього, вклоніться і чекайте на відповідь. Якщо він не поклониться, вам краще негайно відійти від нього, бо може завдати великого удару своїм кігтям. Хто хоче бути першим?
Сказав Хаґрід.
У відповідь, більша частина класу зробила крок назад, а Гаррі, Рон і Герміона переглянулися.
- Ніхто?
Запитав Хаґрід благаючим голосом.
- Я!
Сказав Гаррі.
- Молодець, Гаррі! Давайте подивимося, чи прийме тебе гіпогриф.
Крикнув Хаґрід
- Тепер заспокойся, Гаррі, спочатку подивися йому в очі. Постарайся не кліпати, гіпогриф не довіритися тобі, якщо ти будеш занадто багато моргати...
Тихо сказав Хаґрід
Гаррі почав дратуватися, але не закривав їх. Гіппогриф повернув свою велику голову і пильно подивився на Гаррі страшними оранжевими очима.
- Ось так, Гаррі, тепер вклонись...
Сказав Хаґрід
Гіппогриф продовжував дивитися на нього, але не вклонявся у відповідь.
- Гаррі, відійди назад, тільки повільно.
Обезбочено сказав Хаґрід
Але тут, на здивування Гаррі, гіпогриф зігнув зморшкусті передні коліна і глибоко вклонився.
- Молодець, Гаррі! Просто чудово, тепер ти можеш доторкнутися до нього!
Вигукнув Хаґрід.
Після чого розступилися оплески, аплодували все, крім Драко, Крабба і Гойла, які виглядали дуже розчарованими.
- Гаррі, я думаю, що гіпогриф дозволить тобі покататися на ньому!
Сказав Хаґрід
Це було більше, ніж очікував Гаррі, він добре літав на мітлі, але не був упевнений, що гіпогриф буде схожий на метилу.
- Сідай йому на спину, і постарайся не вирвати у нього жодного пера, тому що йому це не сподобається...
Сказав Хаґрід
Після цього Гаррі заліз на спину гіпогрифа.
Гаррі не знав, за що вхопитися.
- Вперед!
Крикнув Хаґрід, грюкаючи гіпогрифа по дупі, і гіппогріф піднявся в повітря, після чого пролетів над лугом і спустився вниз, це було те, що боявся Гаррі.
Він відкинувся назад, коли гіпогриф нахилився вниз, потім він відчув сильний удар, якщо бегемот приземлився на землю, йому вдалося втриматись.
- Молодець, Гаррі!
Крикнув Хаґрід.
- Добре, хто ще хоче спробувати?
Запитав Хаґрід
Підбадьорені успіхом Гаррі пішов, інші обережно підійшли до паркану. Хаґрід розв'язав один за одним гіпогрифів, і невдовзі учні зробили реверанси по всьому лузі. Невілль кілька разів відступав, тому що його гіпогриф не хотів кланятися йому.
Малфой, Краб і Гойл підійшли до гіппогрифу і поклонилися, гіпогріф схилив голову перед Маламом, який з погордою похлопав його за дзьобом.
- Це дуже просто.
Сказав Малфой, смахуючи склади і досить голосно, щоб Гаррі його почув.
- Це повинно було бути легко, якщо навіть Поттер зміг це зробити ... Чи ти небезпечний? Ти, огидний звір?
Сказав Драко гіпогрифу
Від чого гіпогрифу розлютився, і відкинув Драко назад, після пішов на нього, щоб убити його, але Хаґрід встав між ними, аби зупинити його та врятувати Малфоя.
Після заспокоєння гіпогрифа урок закінчився, і Хаґрід привів Малфоя в лазарет.
- Ви повинні прибрати його, цей гіпогриф мало не вбив Драко.
Вигукнула Пенсі Паркінсон.
- Драко винен!
Розбив Дин Томас.
Слізеринці продовжували бити Хаґріда.
------ ---...-- ----- ...--..."--- -- - -- --... -- ... --:--
У великому залі розійшлася звістка про те, що Малфой вчинив з нею і розповів про помсту батька проти Хаґріда.
Саске було все одно, оскільки він був зосереджений на тому, щоб ефективно використовувати свій час.
Коли Саска пішов у заборонений ліс з метою створення бази для тренування і розшифровки призовного дзюцу, прибув до потрібного місця, він сканував область своїм Шалінгом, щоб подивитися на сліди магії, які можна було б використовувати для спостереження за ним, але він нічого не знайшов.
Коли він сидів у позі лотоса, щоб медитувати акромантули підійшли до нього в великій кількості, аби помститися йому за минулий рік.
На жаль, Саске чекав, коли вони наблизяться, щоб використовувати закляття, які він дізнався від Тома Ріддла. Потім палички викликали полум’я хлист, який почав спалювати паучків.
Акромантули зрозуміли свою помилку, їм довелося відчайдушно бігти, але правою рукою Саске керував паличкою, а лівою рукою використав вітер і рубав дерева, щоб розрізати їх на шматки.
Через півгодини, не залишилося жодного живого павука, і він почав будувати свою базу під землею. Йому потрібні місяці, щоб побудувати її, як хотів, але в нього був час.
https://literna.net/uk/books/441-uchikha-saske-v-sviti-harri-pottera