Коли Лі Ванцзінь сидів за столом, він помітив, що стиль приготування їжі був таким же, як у шеф-помара "Белого журав". Він був там кілька разів. Усмішка на його обличчі завмерла.
« Мені не дуже подобається ця страва, — каже він. — Голос чоловіка був спокійний. — Не роби його надто часто в майбутньому.
Йому не подобалися будь - які нагадування про її зв’язки з клубом.
Цзян Яге на секунду замовкла і кинула ображений погляд на названого батька.
Зазвичай Цзян Яге була такою, як вона виглядала тільки в присутності інших. Тоді Лі Ванцзінь завжди відчував, що з нею повелися несправедливо. Тепер, коли вона використовувала цей прийом на ньому, чоловік розгубився. Хіба він не був достатньо люб'язний з нею?
Але Цзян Яге зробила це рефлекторно. Коли Лі Ванцзін помітила погляд, то відразу спробувала виправити ситуацію.
- Гадаю, це не ваш тип їжі. Я змінюся. Це моя вина. Мені слід було порадитися з вами.
Її голос був м’який, і вона поставила себе в дуже низьке становище. Непослух Лі Ванцзіня відразу розвіявся, як вітерець. Атмосфера за столом знову стала приємною.
На жаль, така тепла сцена мусила бути порушена. Віддався дзвінок по внутрішньому зв’язку: охорона повідомила, що покупці прийшли подивитися на будинок.
Лі Ванцзінь дивувався:
— Які ще покупці?
Але хоч чоловік був збитий з пантелику, він завжди пам’ятав про свою репутацію і тому наказав впустити їх. Лі Ванцзінь здивувався, побачивши вождів. Відвідувачі були начальником лісопромислового підприємства Чжао та його дружина. Вони вже зустрічалися. У глибині душі Лі Ванцзінь звисока дивився на таких нуворішей, як бос Чжао.
Начеблизившись до ідеальної посмішки, він запитав:
- Що привело вас сюди, босе Чжао? Ви думаєте про купівлю подібного будинку?
До цього часу він зовсім забув, що палац тепер формально належав Фан Цзюньжун і ніхто з них більше не мав права тут жити.
Бос Чжао з цікавістю озирнувся, він виглядав дуже задоволеним.
- Ні, я тут, щоб подивитися на цей палац. Я планую його купити.
Лі Ванцзінь нахмурився, і його голос трохи похолодив.
але ми задоволені цим домом і не продаємо його.
Бос Чжао посміхнувся йому. У його усмішку була тонка насмішка.
- Але з того, що я знаю, цей палац тепер належить вашій колишній дружині, пані Фан. Я чув, що ви розлучилися. Я не думав, що ви залишитеся тут.
Він помовчав секунду і продовжив:
- Я пронюхав у нашому колі, що пані Фан має намір продати цей будинок. Невже бос Лі має намір купити його? Я чув, що це досить дорого, але якщо це ваш намір, то було б неправильно, щоб я боровся з вами через нього.
Звичайно, Лі Ванцзінь не міг так вчинити. Він у значній мірі передав весь свій ліквідний капітал Фан Цзюньжун. З вільних грошей у нього залишилося приблизно десять мільйонів юаней. Чоловік не мав іншого вибору, і він був змушений сказати:
- Ні, ми будемо переїжджати.
Особливо бентежило те, що йому вказали на дім Фан Цзюньжун.
Дружина боса Чжао обійшла вітальню і приєдналася до свого чоловіка.
— Скільки часу вам знадобиться, щоб з'їхати? — поцікавилась вона. — Чи вистачить одного дня?
Фан Цзюньжун сказала їм, що чим швидше вони переїдуть, тим більше скидку буде. Як би там не було, цей палац коштує сотні мільйонів юаней. Будь-яка економія була б істотною.
Лі Ванцзінь був такий злий, що його обличчя придбало зелений відтінок. Вони не могли дочекатися, щоб вигнати його геть, наче він був всього лише сміттям. Це глибоко зачепило його почуття власної гідності.
— Навіть не так. Ми поїдемо прямо зараз, — холодно сказав він.
https://literna.net/uk/books/439-vidrodzhennya-zloi-svekrukhi