Розділ 46. Робота в групах I
Велика місяць і рою зірок у нічному небі князівства Юрен тускло висвітлювали кімнату, в якій Махо лежала на ліжку в позі ембріона, думаючи про те, що сталося з нею сьогодні, та про ті роки, які привели її до цього.
- Я вижила, брате... Я протрималася довше, ніж ви...
Махо ще з дитинства чіплялася за життя, бо вона інстинктивно відчувала наближення своєї смерті.
Королівська родина Королівства Леок була тонкий крижаний покрив, готовий тріснути і затягнути всіх за собою в будь-яку мить. Сини й дочки короля були честолюбними, і король дуже пишався їхньою згубною рисою.
Наслідки цього були катастрофічні.
Махо вирішила втекти, щоб вижити. Покинувши королівство, вона залишилася в Імперії, щоб зібрати гроші і заробити вірність своїх лицарів, врешті-решт вижив.
— Притворство, да?.
Деклейн сказав їй, щоб вона перестала прикидатися.
Махо надулася і встала з ліжка.
Звичайно, це правда, що вона поводилася так, щоб сподобатися іншим. Усі люди інстинктивно хочуть врятувати дитину, яка впала у криницю.
Ось чому вона думала, що прикидатися було не так вже й погано.
Проте Махо була щирою вдячністю.
Вона була щиро вдячна за те, що для неї зробили Шарлотта, Рон, Ґіланд і Деклейн.
- Як він дізнався?
У той же час їй було цікаво.
Ніхто в Імперії не знав її так добре, як він. Вони ніколи не падали глибше, коли бачили в ній жалюгідну і нікчемну принцесу, яку взяли у заручники.
— И за так короткий час...
Професор Деклейн бачив її наскрізь. Він розумів принципи її поведінки і назвав це « пристойним явищем », що було дуже точним описом.
Може, саме тому він став старшим професором Вежі Магії Імперського університету?
- Він вражає.
Вона використовувала цю маску протягом багатьох років, але він миттєво помітив це. Він змусив її відчути себе оголеною.
— Ох...
Махо зітхнула і сіла за свій стіл, подивившись на аркуш паперу в кутку.
Лист подяки.
Вирішивши, що це не викличе жодних проблем, якщо вона відправить його професору, вона взяла ручку і пішла за справу.
*
Рано вранці, Хадекаїн.
Ганеша їла в ресторані з трьома дітьми.
Після 18 годин тренувань Лео, Карлос і Рія, яка завжди була дорослою, жадібно вхопилися за їжу й забули про етикет. Ганеше здалося милим те, як вони брали їжу руками, наче голодні дикі звірі.
— Ух...
- Ви закінчили?
— Да. Тепер я знову відчуваю себе живою...
Рия зітхнула і поклала руку собі на живіт, а Лео та Карлос відкинулися на спинку стільця.
Ганеша посміхнулась, кажучи:
- У вас була досить важка тренування. Я думаю, ви зможете пройти тест для авантюристів вже цього року з огляду на ваш поточний рівень.
— Справді? — вигукнув Лео, широко розплющив очі.
- Цього року? — запитала Рія, що сталося з нею.
— Да. Для авантюристів немає вікових обмежень. Чим раніше ви пройдете тест, тим краще. Можливо, вам буде важко це робити ще до того часу, коли ви почнете розвиватися.
Гільдія Авантюристів особливо цікавлять здібності.
Не мало значення, чи було людині вісім, вісімнадцять або вісімдесят років. Якщо вони готові пройти тест і мають талант та навички, необхідні для його здачі, то їм буде видала « авантюриста».
Найважливіше буде після її отримання.
Авантюристи могли вибрати спеціальність і зосередитися на самовдосконаленнях та зробити собі ім’я в цій галузі. Так само вони могли виконувати пов’язані з цим обов’язки, щоб заробляти гроші. Незалежно від того, що вони виберуть, їм потрібно буде прокладати свій власний шлях.
Авантюрист без досвіду і досягнень не зможе пройти « аттестую », яка проводилася в загальному три рази на рік.
— Раз ви вже закінчили, підемо?
— Ага!
— Да~
Всі четверо встали. Коли Карлос і Лео вийшли з ресторану, вони почали сперечатися через того, хто їсть швидше або більше.
Досить скоро вони досягли "Станції Гадекаїн".
— Вау... Вони всі маги.
Лео був вражений.
Їх оточували дебютанти Вежі Імперського університету, всі в мантіях. Вони поверталися зі своєї навчальної подорожі.
— Хм?
Невдовзі Ганеша помітила чоловіка, який різко виводився з натовпу.
Він був високим і мав красу, наче дорогоцінний камінь. Він був одягнений в елегантний костюм, у якому не було жодних недоліків.
Старший професор Деклейн.
- Хлопці, йдіть сюди.
Ганеша на всяк випадок сховала дітей за спину.
Але Рія нахилила голову, дивлячись на Деклейна широко розкритими очима.
— Рия?
— Хм? Що, Ганеше?
- ...нічого.
Ганеша хіхіклувала.
Як і очікувалося, його зовнішність була оманливою не тільки для дорослих, але й для дітей.
Його неповторна аристократична аура, поєднана з відточньою зовнішністю, була унікальною навіть у розмірах усього континенту.
Вона зустріла багато красивих чоловіків по всьому світу з тих пір, як подорожувала світом як авантюрист, але особистість Деклейна була унікальною.
У цей момент Деклейн, зупинившись, звернув свій погляд прямо в її сторону.
Ганеша зустрілася з ним поглядом і гірко усміхнулась.
Потім він опустив свій погляд, і вона спритно рушила в сторону, щоб прикрити Рію. Однак дівчинка висунула половину обличчя і все одно подивилася на нього правим оком.
Брови Деклейна злегка здригнулися.
Бам!
Раптом Ганеша відчула, як хтось штовхнув її в спину.
Обернувшись, вона побачила дівчину-мага, що опустила голову.
- Вибачте.
— Все нормально.
Ганеша знову подивилася перед собою, але Деклейн вже зник.
— Ви випадково не авантюрист Ґанеша? — запитала дівчина, яка щойно зіткнулася з нею.
Ганеша оглянула її з голови до ніг. Від неї виходила позитивна аура.
— Да. Це я.
— Правда? Я ваша фанатка. Я також прочитала вашу книжку.
— Правда? Приємно чути.
— Так, загалом... Чи можна взяти у вас автограф?
Звісно. Як вас звати?
— Ифрин Луны. Я дебюант з Вежі Ма...
— Ифрин Луны? — Раптом втрутилася Рія, закруглив очі.
Дебюнтка схилила голову.
— Да. Ти знаєш мене?
— Не знаю, но... Я Рія, — дівчинка простягнула руку і Іфрі в замішанні прийняла рукостискання.
приємно познайомитися.
— Я учениця Майстра Ганеші.
Ганеша була вражена реакцією Рії.
Вона була не тією, хто заводить розмову першою. Чи було так через те, що на архіпелазі не було магів?
— Правда? Я заздрю ~ Це приголомшливо для твого віку.
— Я не така маленька, як може здаватися. О так, ці двоє - Лео і Карлос.
- Радий зустрічі!
— Хм? Ах, да. Рада зустрічі, але...
— Я Карлос.
— Хм? О, да. Я...
Лео і Карлос розмовляли з Іфрін, вражені тим що вона була магом поки поїзд не тронувся, через яку її спроба отримати автограф Ґанеші провалилася.
*
Коли я повернувся в особняку, то відразу ж почав працювати.
Я підняв майстерність [Телекінеза для початківців] до «99%» і виконував вправи, що було частиною мого старого розпорядку. Але з'явилося дещо нове.
Я сів у крісло і відкрив « Академічний журнал Маґа».
Дивлячись на сторінку з деякими магічними завданнями, я ламав голову.
Яке питання вибрати?
Що дасть мені більше мани?
Коли я переглядав сторінки, мою увагу привернула колонка « Задачі тисячоліття».
Це були задачі, що базувалися на семи математичних проблемах реального світу, але їх неможливо було зрозуміти навіть з 4,000 мани.
Тут також були проблеми класом нижче за назвою "Сімпозіум".
[Викиньте виклик Сімпозіуму і прославіться. На додаток до призовних грошей, ви можете отримати деяке просвітлення. Швидше! Багато чарівників з Перваного острова вже розв'язують ці завдання.]
У Симпозіумі було 11 завдань, але оскільки один або два вирішували щороку, то ці прогалини заповнювалися новими.
Вони були досить добре відомі. Отже, якщо вирішити їх, то можна було б сподіватися доброго прибавку до мані.
Варто було спробувати.
Я подивився на номер 6.
[6. У деяких стародавніх написах містяться руни з такими формулами. Кажуть, що в минулому руни також служили контурами, тому спробуйте на основі них відтворити стародавнє закляття.]
Давній напис.
Спочатку я просто дивився на неї, але через мить моє серце забилося частіше. Незапальна думка прийшла мені в голову.
Я знав цю руну.
Будучи гейм-дизайнером цього світу, я вже працював над цією руною, знаючи її структуру.
Це сталося в далекому минулому, але моє [Порозумінн повернуло навіть найменші фрагменти спогадів.
Я подивився на стародавній напис і відчув тупий біль у затилці, наче мене вдарили.
Руна гармонувала з спогадами в моїй голові, і це призвело до деякого просвітлення.
Я схопив пір'я ручку і витягнув папір, використовуючи телекінез.
Моя рука рухалася сама по собі, а ручка рухалась разом з нею.
Я зосередився на проблемі, наче був у трансі.
Я навіть не знав, що саме я записав на папері.
Магічна формула з вигравіруваними рунами. І на моє здивування, використання мани було не таким серйозним, як я думав.
І це логічно, якщо взяти до уваги те, що я вже « знав » цю руну.
Я не знав, скільки часу пройшло, поки я був поглинутий цим заняттям.
Коли я прийшов в себе, мій стіл був завалений папірами, але безладу не було. Швидше в одному кутку були акуратно складені десятки аркушів паперу.
У мене майже закінчилася мана.
—...
Після того як я зітхнув, зрозумів, що пройшло дві години.
Хоча насправді було таке відчуття, що я працював над цим лише три хвилини.
« Я думаю, що зможу зробити це за два тижні".
На мить я відчув себе Ейнштейном.
*
У суботу опівдні я вирушив до міста Башню Магії Імператорського університету, і побачив, що атмосфера там була дивна. Навіть професори, яких я зустрів по дорозі, виглядали так, ніби на них випадали тиск.
— Аллен, підійди до мене.
Я покликав свого асистента за допомогою кришталевої кулі, і він приїхав менш ніж через десять секунд.
— Да. Я тут!
- Що тут відбувається? Чому всі такі напружені?
- О, це ймовірно через останнє твердження імператорської сім'ї.
— Заявочки?
— Да. Вони повідомляли всю країну, що шукають лицарів, магів та вчених, щоб допомогти її Величності з освітою.
Я зрозумів відразу.
Його навчання було звичаєм, неписаним правилом, успадкованим з давніх часів. Ті, хто зійшов на престол, мали навчитися про мир з боку одного року після сходження на трон.
Кожен професор прагнув такої можливості.
- Ви найбільш вірогідний кандидат!
— Я?
- Ви не хочете? - Здивував Аллен.
— Мені все одно. У мене немає наміру і бажання це робити. Підготовка до лекцій на першому місці, Аллен.
— Ох, д-да. Як і очікувалось від професора.
- Допоможи мені знайти записи про магічні лиха, які відбулися в останні роки. Було б непогано, щоб це було записано на відео.
Сьогодні була субота, і в мене є трохи часу до наступного середовища, тому я планував по черзі готуватися до лекцій та вирішувати завдання Сімпозіум.
— Магічні лиха...
- Які завгодно підійдуть.
Такі стихійні лиха, як цунамі і тайфуни, були подібні до стихійних лих реального світу. Просто в цьому випадку вони мали "магічну природу".
— Добре!
Аллен пішов і через десять хвилин повернувся з кошиком, в якому було кілька кришталевих куль.
— Вот!
Дякую.
Коли я наповнив кулю масою, то відразу спалахнув магічний шторм.
Звичайно, це була ілюзія.
— Ох!
Аллен згорнувся калачиком і здригнувся, але я спостерігав за цим явищем широко відкритими очима.
Електрика спалахнула серед шторму, коли вогонь поширювався разом з його могутніми вітрами. Потоки води складної форми розтікали по землі.
Це були "точні елементи".
- Це прекрасно.
— Хм?
Магічні феєрверки надихнули мене на наступну лекцію.
Так само як ці феєрверки прикрашали небо, магічні катастрофи також могли бути викладені у формі заклинань.
Саме така ідея прийшла мені в голову.
З наступного середовища мої учні матимуть таке ж мислення.
*
Середа, ясний травний день.
Сильвія йшла по території кампусу. Дерева і квіти буйно цвели, створюючи пейзаж по всьому університеті настільки яскравий, що здавалося, ніби він був намальований пензлем.
Пройшло досить багато часу відтоді, як вона востаннє відвідувала заняття. Після закінчення перехідного екзамену смерть імператора і обряд престолонаслідування збіглися, в результаті чого лекцій не було майже чотири тижні.
Коли вона зайшла в будинок, то піднялася на ліфті на третій поверх і відкрила двері класу А.
— Сильвия, рада тебе бачити.
- Ти виглядаєш так само гарно, як завжди.
Люди були привітні до неї, а простолюди навіть не наважувалися дивитися їй в очі.
Як тільки Сильвія сіла за свій стіл, в аудиторію увійшло Іфрін.
— Иффи! cem~
— Ага.
Сильвія подивилась на неї, звузивши очі. Їй було неприємно бачити її після того, як вона підслухала дуже високу промову в школі.
Така ідіотка, як вона, хоче стати ученицею професора Декляна?
Це було навіть не смішно.
Вона навіть не розуміла його слів. Натомість їй слід вчитися у Реліна або Сіарі.
Час минув, і її думки незабаром були перервані.
Професор Деклейн прийшов, як завжди, о третій годині дня. Аллен теж був з ним.
- Радий зустрічі.
Його привітання не змінилося.
— Перш ніж почати, ми спочатку оголосимо результати екзамену і домашнє завдання. Аллен.
— Да.
Асистент Аллен розклав табелі успішності на столах, поки студенти нервово чекали. Навіть Сильвія трохи хвилювалася, але невдовзі відчула полегшення.
Її оцінки були ідеальними.
- Сьогоднішнє вивчення проводитиметься в групах. Те ж саме і з завданням, про яке я розповім пізніше.
Слова Деклейна здивували всіх.
Звичайно, вони мали навчальні подорожі, щоб добре ладити між собою. Однак маги славилися своїм індивідуалізмом, тому завдання в групах було дуже рідкісним.
— Причина цього проста. Завдання, яке я дам, неможливо виконати самотужки.
У цей момент атмосфера стала зловісною. Навіть Сильвія відчула, як по спині пробіг холодок.
- На сьогоднішній заняття ми будемо обговорювати "Чорсті елементи і магічні лиха".
Щелк!
Деклейн клацнув пальцями. У класі потемніло, і образ шторму заповнив весь простір.
З’явився вихр і змусив переляканих студентів тремтіти.
— Магічні лиха можуть трапитись у будь - якій частині світу. Магічні шторми, вогняні бурі, землетруси... але подумайте. Хіба це не просто чисті елементи? — запитав Деклейн.
Студенти, які вже звикли до його лекцій, зрозуміли, що він намагався сказати.
— Якщо так, то цей магічний шторм також може бути виражений у формулі.
Щелк!
Він знову клацнув пальцями, і шторм відразу ж утих.
— Дивіться.
Деклейн почав випускати ману, малюючи в повітрі складну формулу.
Десятки кіл і сотні ліній ширяли в повітрі, здавалося б, утворюючи торнадо. Це була чудова, але жахлива суміш чистих елементів.
- Магічний шторм можна створити ось так.
Це було дивовижне і величне магічне лихо, яке Деклейн завершив майже за п’ять днів.
Коли він був досконалим, студенти не могли відкрити роти.
— Ясно, що магічні лиха є поєднанням чистих елементів. Це природне явище, що відбувається коли частинки мани збираються разом і стикаються. Я хочу, щоб ви всі зрозуміли суть.
Деклейн сказав це так, ніби це було просто.
- Не обов'язково, щоб формула була такою ж великою, як у цього шторму. Я навіть не очікую цього. Достатньо того, щоб ви зрозуміли, що це можливо. Тому пам’ятайте, що навіть найменша магічна катастрофа може перетворитися на формулу.
Слова Деклейна були переконливими, але це здавалося неймовірно важким.
Ці чудові техніки зачарували студентів своєю красою.
- Я дам вам достатньо часу, щоб ви справилися з завданням. Якщо ви зможете розібрати магічне лихо на формулу, то побачите світ більш ясно. Врешті-решт, магія, яку ви впізнаєте і навчаєте складається з чистих елементів природи.
Після пояснень Деклейн приготувався до жеребки.
Загалом у кожній групі має бути п’ять осіб, що дозволить сформувати тридцять груп.
— Підходьте по черзі і тягніть жереб.
Сто п'ятдесят чоловік один за одним виконали те, що сказали.
Приблизно через п’ять хвилин дебютанти поділилися на групи без дискримінації на двірян і простолюдинів.
Атмосфера в кімнаті не зіпсувалася, незважаючи на всі сподівання. Натомість вони виглядали настільки добре організованими, що не залишали місця для суперечок.
За винятком однієї групи.
—...
—...
В одній частині аудиторії запанувала тиша. Зійшлося п'ять чоловік, але ніхто з них не говорив через двох інших членів групи, які втупилися один на одного.
Сильвія и Ифрин.
Ці двоє стали частиною однієї команди.