Розділ 22. Слід II
Ресторан Фон Меші.
Я вже знав, що Джулі буде в ресторані, який я часто відвідував, але не сподівався, щоб до нас приєднався також один чоловік.
Жозефіна.
З точки зору Деклейна вона була одним з найнебезпечніших імних персонажів. Ми вперше бачили один одного особисто, але я бачив її кілька разів на екрані монітора. Я також був знайомий з її характеристиками.
- Ви, мабуть, привернули до себе увагу всіх гостей на першому поверсі?
Її присутність змусила мене задуматись, чи варто мені сісти або ні. Але я не міг просто раптово піти. Коли я подумав про це, то зрозумів, що нам краще зустрітися зараз. Зрештою, Жозефіна була ім'ям персонажа, який міг послати за мною вбивцю в будь-який момент. Було б безпечніше зустрітися з нею зараз, ніж отримати удар в спину пізніше.
Я сів і подивився на Джулі, а вона подивилася на мене. Її погляд натякав на збентеження, змішане з легким каяттям.
— Джулі моя молодша сестра, але якби вона не була нею, я б все одно чесно сказала, що вона дуже гарна.
Зейт, зайшовши до кімнати після мене, сказав ще щось, але жодне з його слів не досягло моїх вух. Все, що я міг зробити - це дивитися на Джулі.
- Ну як вам така Джулі?
Мене дуже зворушило несподіване запитання Жозефіни.
- Вона прекрасна.
Мені здавалося, що я не можу відірвати від неї погляд ні на секунду. Навіть у своєму бойовому вбранні і без макіяжу вона була вродливою жінкою. А сьогодні вона була красивішою за всіх, кого я коли-небудь бачив у цьому світі.
— Ха-ха-хо! Верно. Це молодша сестра! — Розсміявшись, вигукнув Зейт. — У будь - якому разі, ви двоє були заручені три роки тому. Коли ви хотіли б провести церемонію шлюбу?
Він вже тримав в руках ніж і виделку, хоча закуски на столі ще не було. Через свій розмір він виглядав так, ніби збирався розрізати стіл і з'їсти його.
— Милорд...
— Це розмова двох членів родини.
Здивована, Джулі спробувала щось сказати, але Зійт перервав її, поклавши свою величезну долоню їй на плече.
— Джули, помовч.
—...
Джулі надула губи, не сказавши більше ні слова.
У цей момент я помітив слабкий червоний ауру в повітрі.
[Спів] БАТЬКІВ
Спочатку мені здалося, що вона походить від Джулі, але потім я зрозумів, ніби це вина Жозефіни, яка мило посміхалася мені, сидячи поруч з нею.
— Яка дата буде корисною для вас, Деклейн?
Жозефіна також приєдналася:
— Так, розкажіть нам, що у вас на думці. Нам важливо думати про професора Деклейна.
Жозефіна була майстром обману. Її солодка мова добре приховувала будь - які сліди хитрощів. Навіть те, що сталося [Свобода злочинця], було важко помітити. Якщо не наглядати, то це може здаватися просто пилюкою. Ні, вона вже зникла.
У неї була маска, здатна обманути навіть мою особливість.
Двері відчинилися, і увійшов шеф-повар, який подав закуски, говорячи якоюсь незнайомою мені мовою:
— Bitro Sygien. Grucious, Kigirin.
Зейт проколов закуску виделкою і проковтнув за один раз. Це може видатися дивним, але це не зробило його менш шляхетним. Навпаки, в тому, як він їв, не риючи ні однієї крихти або краплі жиру, було якесь виясненість.
- Я залишу рішення за Джулі.
- В якому розумінні? — запитав Зейт, всмоктуючи всю їжу, що потрапляла йому на очі.
Потрібно було ретельно підбирати слова. Весь цей час усі мої п'ять відчуттів були повністю зосереджені на Жозефіні. Зрештою, я знав її темну сторону. Можливо, я був єдиним, хто знав це.
Під її гарним виглядом було сховано монстра, який пожирав навіть демонів. Вона була холодною і жорстоким соціопатом, готовою до будь - яких засобів та методів для досягнення своїх цілей. Вона була змієвою, маскою людської. Однак, незважаючи на завісу тієї ночі, вона любила свою молодшу сестру Джулі.
Це і робило її ворогом Декліліна. У неї було достатньо сил, щоб вбити його. За межами імперії "Тені", які простягалися, як павутина, по темному куті континенту, належали їй. У прямому сенсі. Всі вони були під її контролем.
Я не знав, чому Жозефіна ще не вбила Декліліна і залишила його в спокої. Про це знали тільки вона і сценарист гри.
— Деклейн?
- ...ох, прошу вибачення, я замислився.
Цей прапор Смерті був особливо небезпечним, оскільки вона не змогла стримати своїх смертельних намірів попри те, що завжди приховувала свої емоції. І я поняття не мав, як подолати цей прапор смерті. Вона була непередбачуваною істотою. Її саму можна було назвати тінню.
— Бо я знаю.
Прямо зараз все, що я міг зробити це показати їй свою щирість як Кім Ужин, а не Деклейн. Я повинен був донести до неї, що не збираюся шкодити її улюбленої Джулі.
- Знаєте що? — запитав здивований Зейт.
- Знаю, що Джулі не впевнена в цій зарученні. Якщо вона цього не хоче, то я не нав'язую їй цей шлюб.
— нав'язувати?
На лобі Зейта утворилися складки.
що я розправив 200 мільйонів у аукціонному будинку. Якщо наша заручка буде розорвана, в цьому будуть винен мене.
- Хіба ви не витратили ці гроші заради Джулі?
— Ні, — похитав я головою. - Не хвилюйтеся. Навіть якщо Джулі захоче розірвати заручини, стосунки між сім'ями Юклайн і Фрейден залишаться незмінними.
Джулі схилила голову. Здається, вона зворушена моїми словами... Ні, я помилився. Її руки тремтіли. Навпаки, вона намагалася вгамувати свій гнів.
У цей момент ясна червона аура [Співськи злочинців] знову окутала Жозефіну, перш ніж зникнути через мить.
Це була неправильна відповідь.
Я випив склянку води, щоб позбутися сухості в роті.
— Ох... Нет, нет,нет. Як ви можете говорити про розрив заручин?
— Боже. Хто б міг подумати, що ви такий чуйний чоловік, професор Деклейн--
Зейт нахмурився, похитав головою, а Жозефіна посміхалася, але я зрозумів, що вона не повірила в мою щирість.
« Старійшини сім’ї ніколи не дозволять розірвати ваш шлюб з цієї причини. Навпаки, після того як ви виявили таку турботу, ми ще більше хочемо бути разом.
—...
Я подумки зітхнув. Розрив заручин між двореанами був не так просто, особливо якщо в зацікавлених людей стояли тисячі осіб і багато грошей. Старійшини Фрейден, яких Деклейн задобрив раніше, будуть незадоволені. Я вже знав як відреагує Єріель.
« Чи ти обманув мене, коли сказав, що хочеш доручитися? Візьми відповідальність за свої вчинки. І ти хочеш зберегти союз між сім'ями Юклайн і Фрейден навіть після того, як ви двоє розстанетеся? З якого дива ми повинні допомагати їм тоді? Поверни мені 200 мільйонів енергії, які ти марнуєш! "
Думаю, вона скаже щось подібне.
— Милорд... — Заговорила Джули.
У той час ми подали головну страву — стейк.
- Чи можете ви залишити нас двох наодинці, будь ласка?
Сказавши це, вона втупилась на мене.
Почувши серйозність її прохання, Зейт відповів:
- Якщо Деклейн не проти.
— Все нормально.
— Ладно. Ходімо, Жозефіна.
— Ладно~
Вони встали зі своїх місць і вийшли назовні. Але Жозефіна просунула голову у двері, через мить після того, як вони вийшли, на останок сказавши:
— Приємного спілкування~
Потім вона, нарешті, залишила нас у спокої... Ні, вона виглядала. Я знав її особистість. Вона вже поставила якусь прослушку. На щастя, Жозефіна не знала, що я маю інформацію про неї.
— Ти став вести себе розумніше... — заговорила першої Джулія.
Я кивнув, погоджуючись з нею. Мій персонаж колись поводився грубіше. Я знав про деякі звірства Деклейна не тільки з гри, але й із чуток, які я зібрав у цьому світі. Перед їхньою офіційною зарученням він використовував зв’язки своєї сім'ї, щоб підкупити членів родини Фройд, змусивши їх вплинути на Джулію.
Її виключили з передової під приводом того, що "зразки небезпечні". Після цього через тиск сім'ї вона була ізольована Імперським Орденом. Зрештою Джулі залишила його, і це призвело до серйозних наслідків її кар’єри. У цей момент Деклейн без вагань запропонував їй роль голови лицарського ордену Хадеканіна, який мав сім’ю Юклін. А коли вона відмовилася, він розпустив всілякі брудні чутки про неї.
Попри це Джулі відмовилась здаватися і зробила собі ім’я, використовуючи свій талант. Її заохочували не приєднуватися до інших лицарських орденів, втручатися в кожну її роботу, турбуватись нею і плакати й так злитися, що їй доводилось просити про допомогу Жозефіна. Але невдовзі все повторювалось.
Кожен крок його плану був злодійським. Він намагався зламати все і всіх навколо Джулі, щоб переконатися, що їй не на кого буде оперитися, крім самої себе. І в майбутньому допомога з його боку мала довести до її прихильності.
Я знав усе це і розумів причину її ненависті.
Але вона ненавидить Декляна, а не мене.
Розрізавши ніжний стейк, я відразу перейшов до справи:
— Здається, ми не можемо розірвати заручини так просто. Ні, ми більше не можемо робити те, що хочемо. Ми зайшли занадто далеко.
—...
- Ти повинна була відмовитися від самого початку.
Джулі задрижала, дивлячись на мене сердитими очима.
- Ти знову почнеш заважати мені?
Її голос тремтів. Вона виглядала так, ніби ось-ось розчавиться.
- Про що ти? Боїшся, що я буду впливати на твій новий лицарський орден?
Рицарський Орден "Фрехеїм" заснований Джулі та її колегами. Минув лише рік, але вона вже досягла успіху і почала рицарювати, які були вражені її особистістю.
— Звичайно! — Вона виймала виделку і проткнула стейк. - Ти завжди маніпулюєш мною!
Вона взяла шматок повністю і засунула його в рот. Соус кинув їй на губи, сукню і стіл, але вона не звертала на це уваги.
— Я не влаштовував цю зустріч, затасовуючи тебе насильно. Це Зейт...
- Ти зробив так, щоб це сталося!
Джулі спеціально їла голосно і неохайно, знаючи, що я ненавиджу це. Така дурна і дріб'язкова помста.
На моє здивування, це працювало. Брижки соусу почали діяти мені на нерви.
— Припини...
- Я завжди так їм!
—...
— А-ах! Як же смачно!
Я заплющив очі. Звуки, які видавали Джулі було достатньо, щоб змусити мене поїжджатися, але я досить скоро повернув самовладання знову подивився на неї.
- Джулі, я більше цього не зроблю.
- Більше ти мене цим не здуриш!
— Я визнаю, що був тим, хто обмежував твої дії. І твоя сім'я займалася тим же.
- Перепрошую?
Тільки тоді вона припинила возитися з стейком. Джулі втупилася на мене з похмурим виразом обличчя і соусом, що був вимащений по губах.
- Що ти намагаєшся сказати...
— У минулому я зробив багато жахливих помилок.
Я взяв серветку.
Обличчя Джулі дивно спотворилося.
— Але не тільки я. Твоя сестра і брат теж.
Джулі стиснула зуби.
- Ні, вони...
- Чому, думаєш, вони намагаються відмовити мене від розриву заручин?
Я дійсно знав сім'ю Фрейден більше, ніж Джулі, яка завжди йшла на жертви заради своєї родини.
- Вони йдуть за твоєю волею! Це ти все влаштував!
- Я чітко показав, що рішення за тобою. Хіба не так?
—...
Джулі закрила рота і втупилася на мене, наче намагалася прочитати мої думки.
- Це правда, що я збрехав.
— А?
— Я не достовірний.
У цей момент обличчя Джулі виражало суміш подиву та підозр.
- Я зовсім не відповідає тому образу праведної людини, якого ти хочеш бачити. Я тобі не підходжу.
Его Деклейн ображало такий клюнете на нього. Він би ніколи не принизив себе, навіть якби це означало його смерть. Але тим, хто контролював це тіло, був не Деклейн.
- Але Джулі, хіба ти не хотіла стати "Рицарем-Хранителем"?
Джулі дуже здивувалась, що я це знав. Вона виглядала приголомшеною, бо ніколи нікому не розповідала про свою мрію.
- Як ти...
- Щоб стати Рицарем-Хранителем, потрібно отримати згоду сім'ї, але твоя родина може заважати тобі.
- Ні, вони так не підуть. Моя сім'я...
- Щоб стати Рицарем-Хранителем, потрібно залишити сім'ю. Ти теж це знаєш. Ось чому ти приховуєш свою мрію.
—...
Рицарь-Хранитель - це вершина лицарства. Це була найбільша честь, яку могла отримати будь-яка людина в їх професії тому що вони стали першими мечом Імперії. Але у Рыцаря-Хранителя не могло бути сімэти. Вони могли одружуватися, але не були членами дому. Вони були воїнами, які захищали тільки імперію. Проблема полягала в тому, що хоча це був пік слави для всіх лицарів, але для сім'ї це було не більш ніж почесний титул без будь-яких вигод.
Охорона імперії означала, що не можна брати участь у суперечках між сім’ями і в боротьбі за їхню територію. У них навіть не було жодного голосу в політиці.
Це б суперечило амбітним сім'ям Фрейден у політичному світі.
- Але є рішення.
Я злегка посміхнувся.
- Давай збережемо заручини, але не одружимося. Я щиро хочу тебе відпустити, але я не можу цього зробити, тому що тут переплітаються цікаві багатьох людей. Тому використовуйте моє ім'я як щит, якщо хочеш.
- Що?
« Якщо наші стосунки будуть гармонійні, ніхто не посміє стати в тебе на шляху.
—...
- До цих пір я буду зберігати заручини. У будь-якому випадку у мене навіть немає відповідного партнера.
Зробивши паузу, я жартома додав озорий коментар:
- Крім того, може ти коли-небудь передумаєш.
Тільки тоді обличчя Джулі стало серйозним.
- Що ти задумав? Чому ти говориш це зараз?
- Нічого я не задумав. Я можу дати клятву, якщо хочеш.
Мої слова шокували її.
- Не потрібна мені твоя присяга! Я не хочу від тебе ніяких обіцянок. Просто... Мені дійсно цікаво, чого ти хочеш. Якщо це я, моє тіло або щось зі мною, я ніколи не віддам це тобі!
Щіки Джулі засідали рум'янцем. Я добре розумів, про що вона переживає.
- Чого я хочу...
Я нічого не хотів. Я просто хотів розірвати заручини. Я не хотів, щоб вона або хтось пов'язаний з нею вбили мене. Але якщо вона сумнівається в моїй щирість, то мусить не помилитися у словах.
Я подивився на Джулі, яка нервово заірвала.
Мені здалося, що в ресторані стало дуже тихо. Ніякого шуму. Я лише чув, як Джулі тривожно згладить слину. І відчув тінь, яка ховалася десь у кімнаті і передавала нашу розмову.
— Ну...
Для Жозефіни, яка підслуховувала нашу розмову, я підготував репліку.
— Ладно, я скажу, чого хочу.
Це буде лише хитрістю, щоб обманути Жозефіну і позбутися Флага Смерті. Не більше того.
— Один раз на день...
Це має допомогти.
Мій голос був на диво серйозним. Я погладив підборіддя, думаючи про причину.
— Нет, раз на тиждень.
На моє здивування, я почувався невимушено біля Джулі. Я міг сміятися і бути безпорадним.
Чому? Все було просто.
— Раз на рік буде занадто, але принаймні раз у місяць...
Деклейн настільки сильно любив цю жінку, що ця прив’язаність відображалася в його особистості.
- ... усміхайся мені. Це все, що я хочу, — сказав я з м’якою посмішкою.
—...
За цим слідом заходило мовчання.
Джулі нічого не сказала. Вона просто моргнула кілька разів.
Через якийсь час вона, нарешті, прокинулася, вигукнувши:
— У-усміб... Ч... Чт...
Це навіть не було питання. Вона просто пробурмотала щось незв'язане. Але мені здалося, що це звучало мило.
- Що ти взагалі... — Пробурмотала Джулі, опустивши голову.
Її волосся було скромна, наче звідкись виходило статична електрика. Вона була схожа на здивовану тварину, що робило її ще більш чарівною.
—...
Але я не реагував на це. У мене не було до неї жодних прив'язань.
Тільки холодний мовчання. Мені було байдуже.
Але я нескінченно зітхнув.
Джулі відреагувала на мій подих, здригнувшись опущеною головою.
Я простягнув їй серветку, якою вона акуратно витерла рот.
— Ха-ха.
Я посміхнувся, через що вона зморщила лоб і завертала:
- Що ти смієшся? Ти мене не обдуриш!
- Неважливо, чи віриш ти мені чи ні. Ти можеш поводитися так, як вважаєш за потрібне. А я поступлю саме так, як я сказав тобі.
—...
Що б я не сказав, Джулія буде сумніватися. Вона не дозволить себе обманути. Так вона мислила.
Після цього можна було почути лише звуки столових приладів.
Ні, було ще дещо.
[Спів]: Ви подолали "Фапор Смерті"]
◆ Валюта магазину +2
Нарешті, баланс у системному магазині перевищив 10 вон.