Глава 3. Деклейн III
[Обчне завдання виконано: лекція в університеті]
• Валюта магазину +0,5
« Тіалет, туалет і туалет. Де туалет? Мені терміново потрібно в туалет..."
Це було доказом того, що я не Деклейн.
Навіть якщо частина особистості Декляна передалась мені, це була лише незначна частка. А здебільшого я був Ким Уджін, тому в мене розболівся живіт унаслідок того екстремального стресу, який непомітно накопичувався за цей час.
Блукання живота*
Хоча я страждав від цього дуже болісного фізіологічного явища, насправді це не було для мене показом.
—...
Я неквапно йшов коридором, шукаючи туалет, як раптово побачив вдалеку знайому жінку, що витріщилась на мене.
Дистанція між нами поступово скорочувалась. І коли я опинився поряд, вона схилила голову і привітала мене:
- Давно не бачилися.
Це була дуже красива жінка.
Біле тонке волосся і ясні крижані очі. Вони нагадали мені ту криваву сцену, яку я бачив на екрані монітора того дня.
Вісім з шістнадцяти смертей Деклінна, про які я знав, були пов'язані з нею.
- Так, давно.
Її звати Джулі, наречена Декляна.
Саме персонаж, який в майбутньому стане одним з найсильніших лицарів.
- Як твої справи? — запитала Джулі.
Це було питання, на яке у мене не було відповіді.
Я подивився Джулі в очі. Якби це була покоївка, вона б відразу опустила голову, не в змозі витримати тиск, але Джулі не відводила погляду, очікуючи відповіді.
Зрештою, я коротко відповів:
Чудово.
Це було найкраще, що я міг сказати, але Джулі намостила лоб.
Вона глибоко зітхнула і сказала:
- Ти пам'ятаєш обіцянку, яку ти дав мені минулого тижня?
Я не знав, що сказати, але в її чудових очах лютувала полум’я ворожості.
- Ти порушив цю обіцянку.
—...
Я й гадки не мав, про яку обітницю вона говорила. Мені дійсно хотілося в туалет.
Джулі зробила крок убік і перешкодила мені.
- Знову? Ось так?
Ця жінка не дозволила мені втекти. Вона дивилася на мене холодною, пронизливою поглядом.
У цій ситуації я міг сказати тільки одне.
- ... Про яку обітницю йдеться?
Я дійсно не знав, але в мене все одно мурашки пройшли по шкірі, оскільки я відчув усім тілом гнів Джулі.
На спині з'явилося неприємне відчуття. Мені дуже хотілося почеситися, але це благородне тіло не дозволяло мені порушувати етикетки.
Замість цього я продовжував говорити з нею:
— Я серйозно питаю. Кілька днів у мене була висока температура, тому я забув деякі речі.
— Ха-а.
Її обличчя було розчароване.
Але скоріше через жаль, ніж гнів.
- ... Це був твій останній шанс.
Незважаючи на те, що вона зверталася до нареченого, її голос був холодним і сумував.
— Проходи.
Вона відступила, і я пройшов повз неї. Навіть коли вона залишилась далеко позаду, мені все ще здавалося, що вона дивиться мені в затилок.
Невдовзі я знайшов гостьовий туалет. Озирнувшись, щоб перевірити, чи немає кого поруч, я зробив те, що давно хотів зробити.
- Я мало не помер від цього зуда...
Я добре почухав спину й шию, а також з полегшенням.
Як стомливо бути Деклейном. Навіть почесити себе на людях не можна.
Ось чому я не зможу прожити довге життя.
*
Джулі залишилася на тому ж місці навіть після того, як відпустила Декляна. Її гнів і біль розжарювалися.
Вона намагалася змусити його, але Деклейн виявився більш складним противником, ніж вона думала. Він був членом університету.
— Ох.
Раптом до неї підійшла молода жінка-мага ранга "Ефір" в кінічній капелюсі. Вона була головою правління і вважалася перспективним кандидатом в архігазі, трохи нижче « Вічного» рангу, завдяки якому можна було стати безсмертним. Проте серед багатьох знайомих Джулія особистість голови максимально контрастувала з її власною.
Як тільки вона побачила Джулі, закрила рот обома руками.
— О боже! Чи це не дружина професора Деклейна?
—...
Вони ще не були одружені, але Джулі просто кивнула.
— Ця лекція була чудовою-- Як і очікувалося від старшого професора, він дуже добре пояснив! Було б добре, якби я могла опанувати його методи навчання.
— Да. Я теж слухала лекцію.
Вона намагалася якнайшвидше позбутися її, але головуючий хапалася за кожну деталь.
- Невже? Ви підтримували свого чоловіка? Ви нарешті поладнали?
—...
У неї ніколи не було такого романтичного наміру. Вона не збиралася підтримувати його.
Сьогодні Джулі прийшла подивитися на самого себе, чи Деклейн дотримає своєї обіцянки.
Джулі ясно дала йому зрозуміти.
Якщо Деклейн визнає, що постійно обманює всіх і просить вибачення, вона залишиться на його боці навіть тоді, коли світ розвалиться.
Не важливо, який сором це принесе сім’ям, але такі переконання були її лицарськими і переважали світські.
Ось і все.
Вона була впевнена, що він погодиться.
— Що таке? Чому ви сумуєте? Сучасна лекція була відмінною--
Джулі кивнула, скрипячи зубами.
Зрештою Деклейн порушив свою обіцянку.
Він досягає великих успіхів у крадіжці, а не через власні здібності. Він зовсім не покаявся за свої вчинки.
У нього не вистачило сміливості зізнатися. Тепер вона дійсно втратила хоч якусь віру в нього.
Він так і буде вламати жалюгідне існування, покладаючись на пешок, якими маніпулює.
- Я... бачу, ви сьогодні не в настрої. Ну, удачі! Я піду!
Голова пішла, надувши губи.
Джулі все ще стояла на мармуровій підлозі, наче пустила коріння. Глибоко всередині неї було безліч спотворених емоцій, які, здавалося, поглинули її.
Род Юклайн.
І рід Фрейден.
Вона пригадала слова, які вона сказала.
« Диклейн, видатний маг і Джулі обдаровані лицарі. Подібний союз двох благородних сімей буде корисним як для родоводів, так і з політичної точки зору."
Але в певний момент обидві благородні сім'ї дізналися, що магічний талант Декляна насправді був посередництвом.
Деклейн шляхом обману став професором, назвав себе « інтерпретацією магічних формул »... Але після якогось інциденту він втратив джерело всіх своїх теорій, які нібито розробив.
Якби дві сім’ї не були пов’язані з політичними інтрижками та тривалими зв’язками протягом багатьох поколінь, одна сторона вже була б давно потоплена.
Якщо жоден з них не полізе вперед і не відкине іншої сторони, заручини не буде розірвано, навіть якщо його розірвуть, гріхи Деклейна не будуть розкриті.
Отже, Джулі вирішила особисто змусити Деклеліна виправити свої помилки.
Однак, він порушив обіцянку і відкинув свої злочини, діючи сьогодні більш прямолінійно, ніж будь-коли.
Тепер їй доведеться зробити це сама.
Покласти край цій нікчемній заручі.
Хоч би що сталося, ці стосунки закінчаться.
— У вас все нормально? — Він тихо запитав лейтенант, який стояв за її спиною, наче тінь.
Його звали Верон. Чоловік з вугільно-червоним волоссям, що закриває обличчя.
Джулі похитала головою, не озираючись на нього.
— Все добре. Скоро треба проводити лекцію. Ходімо.
Вона пішла, а після неї пішло багато лицарів.
Прямою потомок престижної сім'ї Фреден, також відома як Магістр лицарів і Святої Землі. Джулі, яку також називали прикладом для всіх молодих лицарів цього світу, теж призначили лекція на цей день.
На відміну від Деклейна, який покладався на теорію, вона збиралася провести те, що можна було б назвати « справжнім лекціям», де вона продемонструє навички володіння мечем.
Один з лицарів, що слідували за нею, раптово зупинився. Його червоні очі виблискували крізь густе чорне волосся.
Він повільно повернув голову, пияючись поглядом в вихідний Деклейн. Він уявляв собі, як його руки тягнуться до шиї.
Це був лицар Джулі, Верон.
Він шукав відповідей на нескінченні страждання і муки.
Це був його шанс захистити свою господиню від небезпеки.
Тільки він міг це зробити.
Вбити його.
« Це огидна, брудна людина. Я переріжу йому горло, а потім нарубаю його на дрібні шматочки. Я повинен зробити свою господиню щасливою".
*
Їдальня.
Ірин зітхнула, ковтаючи виделкою в жалюгідному на вигляд рисовому омлеті.
— Ох...
Вона намагалася насолити Деклейну в лекційному залі.
"Метоод інтерпретації магічних формул", яким професор так пишався, був розроблений її батьком, але більше Деклейн цим користуватися не міг, тому вона хотіла поставити його в глухий кут, попросивши інтерпретувати нову формулу у ситуації, де він не зміг схитрити.
Звичайно, існував ризик, що Деклейн просто її заткне... але вона не планувала, що він так подолає ситуацію.
Вона не думала, що він виведе її незграбною ідіоткою тільки тому, щоб вона не назвала свого імені. Він виявився важким противником.
- Я думала, що помру від сорому...
Насмішки все ще звеніли в її вухах, але це спрацювало.
— Пф. Ілюзорний тип?
Ірин посміхнулась.
Як і очікувалося, він був збентежений, тому що в нього не було ніякого досвіду, вірно?
Який ще ілюзорний тип? Він вибрав його, тому що був у розпачі?
Ілюзії - це дуже складний тип магії, тому що для того, щоб обманути чужі сприйняття, маючи вплив на їхню свідомість, потрібно так багато мани, що співвідношення витрат і результату стає абсолютно нікчемним. Ось чому для застосування більшості заклинань з використанням магічної формули ілюзорного типу потрібно « медиатор».
Але магія ілюзорного типу без медіаатора?
- Справжній ідіот.
Цього разу вона була дуже задоволена.
— Ифрин! Ифрин!
Голосні голоси по імені роздалися.
Вона обернулася і впізнала магів, що проходили вступний курс для новачків минулого тижня.
- Дякую!
— Хм? За що?
Іфріне просто здивовано заморгувала очима. Один з магів поклав руку на її плече і сказав:
— Магічна формула на вході в гуртожитку!
Минулої ночі нерозпізнана магічна формула, намальована червоною рідиною, з’явилася на дверях гуртожитку магів.
Оскільки це була магічна формула, з якою ніхто не був знайомий, студенти підняли шум і приговорили про те, що це "проробки Диявола". Але багатьох новачків це заінтригувало, тому вони намагалися проаналізувати цю формулу, щоб взяти її за основу для власних заклинань. Це призвело до того, що між студентами почалася гостра конкуренція за те, хто перший з них справиться.
- Що? Але я нічого не зробила.
— Да ладно тебе. Нічого не зробила? Ти запитала професора Декляна.
— А?
Ифрин смутилась.
« Я не питала його, а просто наголила йому. Хіба ви не розумієте?»
— Ах~ Це було так здорово. Ми були настільки налякані, що навіть не могли спитати. А у тебе вистачило сміливості.
— Хм? Ні, стривай-но, невже... це дійсно була магія бар'єру?
Іфріна була збита з пантелику.
"Хочете сказати, що Деклейн був правий?"
— Так, дійсно. Якщо базуватися на тому, що це магія бар'єру і спробувати реконструювати послідовність, то все ідеально сходиться. Професор Деклейн, вау-- так? Як він зрозумів, що це магія ілюзорного типу без медіатора?
У Іфріні щелепа відвисла. І вона не могла вимовити жодного слова, тільки прискорено дихаючи.
— Дякую, Ифрин. Ми зберемо звіт і віддамо його. Я також напишу твоє ім'я.
— Эм... Ні, не потрібно ... робити це... але, гаразд... здайте.
— Добре!
Після цього вони поспішно втекли.
Ірин тупо дивилася їм в спину.
Які добрі люди. Вони могли нічого не казати, але вирішили розділити з нею цю заслугу.
Однак ситуація не була такою вже й поганою.
Репутація Декляна виросла без жодних причин.
— П-просте везіння. Він вгадав.
Через деякий час Іфрін, яка відмовилася прийняти це, дістала зі свого рюкзака аркуш паперу.
Це був графік лекцій, складений професорами Вежі Магії, які ось-ось почнуться.
[Поняття магії елементів]
[Рівень: Тільки для «Дебютатів», Середній курс (5 кредитів)]
[Лектор: Деклейн фон Граган Юклайн]
—...
Лекція Декляна.
Хоча вона не мала елементального атрибута, це не було причиною для того, щоб не відвідувати лекції. Перш за все, елементи були основою всієї магії. З давніх - давен було сказано: « Знай свого ворога і себе, тоді ти ніколи не програєш".
— Просто дощісь...
Іфріна заричала, дивлячись на графік.
Ілюстрація: Ірин Місяць.
