Том 20

Версія перекладу від 09.10.2018. Внесено безліч незначних коректорів.

Глава 1

Австралія, війна Дарвін. Вона розташована на місці, де до закінчення Першої світової війни був міжнародний аеропорт, який згодом було закрито в зв'язку з практично повною ізоляцією Австралії від решти світу. Замість аеропорту, щоб захистити Британію, тут побудували центр дослідження магії.

Політика ізоляції не означала повної відмови від взаємодії з іншими країнами. Хоч міжнародні дипломатичні контакти на державному рівні були заблоковані, то обмежений зв’язок з іншими країнами підтримувався приватною торгівлею або маскуючись під'єднанням громадян.

Сама по собі, ця "ізоляція" не була офіційною державною політикою, але перетин кордону було дуже обмежено і супроводжується серйозними перевірками під приводом вторгнення терористів. В’їзд і виїзду з країни майже неможливо було. Отже, якщо уряд потребував когось впустити, то це робилося таємно. Крім того, дипломати відсилають їх на переговори.

Австралія зробила поступ у перетворенні своїх величезних пустель на придатні для культивування землі, і сама могла забезпечувати себе їжею та корисними копалинами. Ресурсів вистачало для повної самодостатності.

Чого дійсно потребувала Австралія, так це в військових технологіях для захисту країни. Зокрема, у такій військовій магічній технології, яка могла б протистояти вторгненням з берегової лінії ворога з таким успіхом, щоб втрати громадянської та приватної власності були мінімальними.

У цій країні завжди були дружні відносини з Британією, яка разом із ШСА вважалася країною з дуже розвиненими магічними технологіями.

На базі ВВП Дарвін приземлився британський гіперзвуковий літак. Цей літак міг літати у верхніх шарах стратосфери і досягати швидкості, яка перевищує швидкість звуку в 6 разів. Літак міг також використовуватися як гіперзвуковий бомбардувальник, і вважався скарбом британських ВВС. Це показувало, що для британської армії його пасажир є дуже важливою персоною.

Цей чоловік не був ані високопоставленим офіцером, ні впливовим політиком. Він був ключовою фігурою в силах оборони Британії, що зробило його людиною найвищої важливості.

— Сэр Уильям Маклауд. Ми раді вашому приїзду. - Командир бази Дарвін особисто зустрічав британського VIP-а.

Це був Вільям Маклауд, один з трьох апостолів, чарівників стратегічного класу. Вони все ще називались тринадцятьма апостолами, тому що Великий Азіатський Альянс офіційно не визнавав смерть Лю Юде.

— Дякую за учтовий прийом.

Маклауду зараз 60 років. Це високий худорлявий старий джентльмен з прилизуним сивим волоссям. Поглянувши на нього, важко собі уявити, що ця людина за своєю позицією дорівнює прем'єр-міністру Британії, а може навіть вищій від неї.

- Сер Вільям, будь ласка, сюди.

Помічник командира бази відкрив двері на майбутнє автомобіля, але не дав честі, а ввічливо вклонився. З відзнакою він сів у лімузин Rolls-Royce.

Лімузин тримався глибоко під базою, де була дослідна лабораторія. Тут проводилися дослідження шляхів поліпшення тіла чарівника і вивчення методів створення чаклунів. Одного разу Маклауд вже побував тут і допоміг австралійським військовим створити чарівника.

Мак - Лауда також використовували для підсилення природних чарівників.

Не буде перебільшенням сказати, що він зробив великий внесок у відновлення магічних військових сил Австралії після війни.

- Давно не бачилися, сер.

- Сер, для мене велика честь бачити вас знову.

У розкішній кімнаті, де вона не скажеш, що під землею, Маклауда зустріли двох чоловіків. Дівчинка європейського вигляду, яка виглядає на 12-13 років і чоловік європейської зовнішності в віці явно за 30.

— Джас, я радий знову тебе бачити. Капітан Джонсон теж не змінився.

- Я теж, сер.

— Благодарю, сэр.

— Вы двоє, влаштовуйтесь зручніше. — Засідаючи, Маклауд наказав двом людям.

Ні дівчинка, ні капітан не зрушилися з місця, і стояли струнко й рівно, з армейською виправкою.

- Ви вже знаєте завдання?

Дівчинка і капітан хором відповіли: "Так, сер".

- Я вважаю, що для вас це погана місія, але Японія дуже похитнула світовий баланс сил, тому у нас немає вибору. Ця місія важлива не лише для вашої країни, але й для Британії.

Після третьої світової війни, після реорганізації світового порядку, Британське співдружство Націй фактично припинило існувати. Але, незважаючи на зникнення організації, зв’язки залишилися. Таємна співпраця продовжувалася, щоб новосформоване співдружство могло розпочатись у будь - який час.

Однак для Британії та Австралії новий Британський співдружжитель був не єдиним варіантом. Обидві країни чітко це усвідомлювали, а також знали, що думають однаково.

— Ні, у нас немає заперечень щодо наказу. Ми зробимо все можливе. — Дівчинка, яку звали Джас. Її справжнє ім'я було капітан Жасмін Вільямс. Вона була з "сім'ї Вільямс", яка виникла при прямому участі Маклауда. Вона виглядала лише на 12-13 років, але насправді була вправним чарівником, і цього року їй виповнилося 29.

— Ясно. — Задовольнено кивнув, і Маклауд дістав з внутрішньої кишені карту пам’яті.

- Я так розумію, що ви чули лише короткий зміст операції?

- Так, сер. — У відповідь на слова Маклауда сказав Джонсон.

— Тут ви знайдете детальні деталі операції. Імена людей і назви місць, як зазвичай, пропущені.

Як і сказав Мак - Лауд, це було звичайною справою, тому ні Жасмін, ані Джонсон не виявляли жодних непорозумінь.

— Мета атаки знаходиться біля узбережжя острова Кумі, який є частиною архіпелагу Окінава. Це штучний острів, створений Японією для отримання корисних копалин з океанічного дна. — Маклауд почав своє пояснення двом, хто чекає на нього.

◯ ✔

10 березня 2097 року, неділя.

Ітідзьо Масакі, який відвідував першу школу під час місії для пошуків терористів, поїхав додому в Каназаву. Провівши його, Тацуя і Мюки повернулися в прийомний філіал Канто Магічної Асоціації. Там їх очікувала Йоцуба Майя, поточний голова сім'ї Йотсубу і їхня тітка.

- Хаха-уе, я змусив вас чекати?

Тацуя говорив "мати" (хаха), а не "Тіти", бо вони були в Магічній асоціації, а Не у приватному домі Йоцуби.

— Нет, Тацуя-сан. Ти прийшов навіть раніше визначеного часу.

Він скинувся з годинником. І знав, що прийшов раніше, ніж йому призначили. Але це знання втрачає сенс, коли починаєш думати про те, що буде, якщо заставиш Майю чекати. На відміну від Тацуї, вона зітхнула після відповіді Майя.

— Вы двоє, присаживайтесь.

Зате надто м’який тон замість звичайного наказу сильно настукав брата з сестрою. Або краще буде сказати, що у них з'явилося передчуття що зараз станеться щось неприємне. У будь-якому випадку, продовжувати стояти було б неприпустимим тягарем. Першим сів Тацуя, і з невеликою затримкою після нього пішла М’юкі.

- Тацуя-сан, вибач, я знаю, що інцидент з Гу Цзе тільки закінчився, але...

Тацуя відчув, як збився його серце. Слово "завершено" означало "докінчення" справи з терористом, вихідцем із Дахана. Однак проблема не була вирішена. Наприклад, поліція все ще займається розслідуванням, а в державних колах активно обговорюються "міри за запобігання повторення інциденту".

Майя вже сказала раніше, що прощає за те, щоб справу терористів було завершено небажаним чином. Але її ставлення може змінитися в будь-який момент. Напруження Тацуї зросло, і він не міг списати це на свою уяву.

- Тепер я хочу доручити тобі ще одну роботу.

— У такому разі, пізніше я відвідаю вас удома. — Тацуя обережно відповів усміхаючись Майї.

— Не хвилюйся. Це місце теж підійде.

Тацуя не питав, яку роботу він хоче виконати. Сім’я Йоцуба не була відлюдниками на вулиці і вони не були самодостатніми, живучи в цьому селі. Вся ця село повністю була секретним військовим дослідницьким об'єктом. Вони мали змогу мати їжу, одяг і житло, але все інше потрібно було купувати ззовні за гроші. Йоцуби у зовнішньому світі мали нащадків, ділових партнерів і спонсорів, яких голова сім’ї іноді особисто відвідувала в ході перегляду майна.

- Я хочу, щоб ти поїхав на Окінаву. Разом з Мюкі.

— С Мюки?

— Офіційно ви можете звернутися до збору, щоб взяти участь у обговореннях похоронів на честь п’ятирічної річниці того інциденту. Відвідайте обов'язково, можете просто послухати. Уряд вимагає, щоб данину шанували за тих, хто загинув. Крім того, потрібно відвідувати храм на Хіган*.

[Хиган — це буддійське свято поклоніння предкам, під час якого відбуваються поминальні служби]

Інцидент, про який вона говорила - це вторгнення Великого Азіатського Альянса на Окінаву в серпні 2092 року. У тій битві вони втратили Сакурай Хонамі, сторожа їхньої рідної матері Мії. Вони вважали її частиною родини.

— Але обидва-сама. Ми не ставимося до сімей, які втратили рідних.

Міюкі сказала це, бо не хотіла, щоб Тацуя повернувся до болісних спогадів і зовсім забула про те, що сама може пригадати щось погане. Тацуя ще не повернув собі справжні емоції. Може й не поверне до смерті. Але навіть якщо негативні думки вже не було, трохи смутку залишалося в глибині свідомості.

- Чи ми до певної міри ставимося до таких сімей? Це, до того ж, офіційна відповідальність Десяти головних Кланів. А з Десяти головних Кланів ви єдині, хто безпосередньо пов'язаний з цим інцидентом. — Майя відхилила таке виправдання.

- Так, я зрозуміла. Я сказала дурість.

- Не хвилюйся про це. — Майя з посмішкою прийняла вибачення Мюки і повернулася до Тацуї. - Отже, справжня робота, яку я хотіла поручити, тут.

Хяяма, який нерухомо стояв позаду Майї, наче чекаючи цих слів, несподівано підійшов до Тацуе і передав йому великий конверт.

- Можна мені його зараз відкрити?

- Так, можеш подивитися тут.

Тацуя розрізав конверт на столі ножем для паперу і витягнув звідти папку зі щільної папери без будь - яких написів, всередині якої було підшито близько десятка документів. Він швидко пробіг очима по всіх сторінках, повернув теку в конверт і віддав Хаямі. Той вклонився Тацуе, і передав конверт Майї.

ти зможеш подбати про цю проблему?

Сказавши "так", Тацуя знову отримав конверт з рук Майї. Відразу після отримання йому в руки конверт з документами зник.

— Хаха-уе, чи можна розповісти Мюкі про вміст конверта?

— Так, звичайно. Я б хотіла, щоб ви двоє працювали разом над проблемою яку я призначила Тацуе-сану.

Але цього разу провал не буде прощений.

Майя не сказала це вголос, але Тацуя зрозумів, що успішне закінчення справи мало на увазі без слів.

- Зрозумів.

Кивнувши в відповідь на уклон Тацуї, Майя стала.

- Вибачте, що не дали чаю. У мене сьогодні щільний графік.

— Нет, все в порядке. — Тацуя и Мюки теж встали.

Сказавши "я пішла" двом застиглим в глибокомуклоні людям, Майя вийшла з кімнати.

◯ ✔

Вихідні пройшли, і наступив понеділок.

Міюки та Шізуку розмовляли по дорозі до кімнати для практичного навчання.

— Мюки, ти поїдеш на Окінаву?

Коли Мюкі почула про подорож на Окінаву, вона трохи заволодівала. Вчора ввечері Тацуя розповів їй про свою "справжню роботу" там. Шізуку не повинна була знати про це, але вона вибрала такий час для свого питання, що він не міг асоціюватися ні з чим іншим.

— На Окінаву?

— Угу.

- Ти знаєш, що на Окінаві поруч з островом Кума будується штучний острів? — Замість короткомовної Шізуку, розмова підтримала Хонока.

— Так, я це знаю. — Міюки кивнула, залишаючи ідеальний спокій.

- Як і очікувалося від Мюки... — Хонока раптом почала захоплюватись, бо сама не знала про штучний острів, поки не почула про нього від Шізуку. І це було нормально, бо Шізуку не знала поки не почула від батьків.

— ...Так от. Схоже, компанія одзи-сами інвестує на будівництво цього острова.

Міюки вважали, що тут немає нічого дивного. Батько Шізуку є головою однієї з провідних груп компаній в Японії, а проект штучного острова має надзвичайно важливе значення з політичної точки зору, тому що буде приносити цінні ресурси. І навіть не дивувало те, що на проект не просили інвестицій від уряду.

— Цей штучний острів був закінчений минулого місяця. Тож... — Хонока глянула на Шізуку. Вона думала, що та повинна продовжити її слова. 

- Буде бенкет з нагоди закінчення будівництва. Міюки, не хочеш прийти? — Прийнявши естафету від Хоноки, Шізуку запросила Мюкі.

— Коли?

— 28 березня. Відходимо 25-го числа, а повернення плануємо 31-й.

- Вибачте. На цей час у мене заплановані сімейні справи.

Коли Хонока почула вибачення М’юкі (які були чистою правдою, а не акторською грою), то закругила очі.

— Родинні... - Тобто, справи Йоцуби? — Сказавши це, Хонока раптом перелякано закрила свій рот рукою.

- Це не якісь дивні речі. — Гірка усмішка на обличчі Мюки з'явилася вперше з моменту, коли її застали зненацька. Страх перед Йоцубою був зрозумілий, але здавалося, що така реакція надто сильна.

— Цього року ж річниця Окінави?

Коли хтось згадував "інцидент Окінави", в останні роки всі розуміли, що було на увазі вторгнення Великого Азіатського Альянса на Окінаву у серпні 2092 року. Ці слова також дійшли до Хоноки.

Цього літа буде проведено велику помінну службу. Я мушу бути на попередньому зібранні, організованому організацією.

Взагалі, важливим роком має стати наступний, оскільки буде "сідма раз"* тому Мюкі додала, що це не дуже важлива справа.

["Сідимий раз", називають шестирічну річницю смерті]

Відчувши атмосферу, Хонока і Шізуку мовчали.

— Я також буду брати участь у церемоніях під час Гігана, які проводитимуться одночасно. Тому вони-сама і я відправимося на Окінаву відразу після церемонії закриття 23-го числа. Ось чому ми не зможемо супроводжувати вас в поїздці ..., але ми теж їдемо на Окінаву, тому можемо випадково зустрітися там.

Хонокі засяяли, коли вона почула, що Тацуя поїде на Окінаву. Йоцуби з Десяти головних Кланов не мали змоги подорожувати, але коли Хонока почула, що призначення збігається, то була у очікуванні.

— Якщо у вас з’явиться вільний час, то чи не зустрінетеся?

Оскільки атмосфера напруженості зростала, Хоноке не чекав на відповідь довго.

— Так. Оскільки для мене там не потрібно багато роботи, я зв'яжуся з вами, коли звільнюсь. — Мюки кивнула з м'якою посмішкою.

— Угу. — Шізуку, до того часу, коли вона слухала М’юкі і Хонок, була дуже малослівна, але виглядала з нетерпінням.

◯ ✔

15 березня. День проведення випускної церемонії у школах магії. Не тільки в першій школі, а у всіх дев'яти одночасно.

У Першій школі щойно закінчилася прощальна вечірка студентів, і школа була оповита атмосферою одночасної радості та смутку.

Минулого року Тацуя ще був у дисциплінарному комітеті, тому не брав участі в її організації. Він просто був у режимі готовності до подій. Але цього року він вже був членом ради в школі, і виконував обов’язки президента Мюки.

Після закінчення вечірок першого і другого потоків, які в цьому році також проводилися окремо, Тацуя прийшов до кімнати шкільної ради. Міюки, яка була змушена розважати навколишній натовп гостей, прийшла до кімнати шкільної ради раніше за нього.

— О... Тобто, Тацуя-сама.

Вона не назвала його "Онія-сама". Але просто "Тацуя-сан" вона сказати не могла. Міюкі звикла не називати його публічно "Оніями-самою" зовсім недавно, але звикнути до "Тацуе-сану" все ще не могла. Таке поводження було найзручнішим з Тацуєю, що не відповідало її почуттям. Якимось чином Міікі вдалося прийняти як компроміс "Тацуя-сама". Можливо, цей варіант був підслуханий у Мінами, яка також використовувала "Тацуя-сама".

Краса Мііки, наче прийшла з казок, ідеально доповняла її образ "невісти", тому її навернення "Тацуя-сама" не було сприйняте іншими як щось неправильне.

Дякую за цю роботу.

ти теж добре потрудилася.

Минами принесла чашку кави, що зайняв місце за терміналом Тацуе. Хоча існувала заборона споживати напої та їжу біля термінала, ніхто не вказав на це Тацуї. Навіть Ізумі, яка до цих пір була прохолодною, визнала його заслугами у обслуговуванні всієї техніки в шкільній ради.

Було можливо сказати, що через харизму Міїки ніхто не наважувався говорити вголос, адже жоден з нас не міг заперечити той факт: у сучасній школі була небезпечна тенденція відсутності принципів демократії.

Проте Тацуї виправдовував використання терміналу замість столу, на якому можна було їсти і пити. Для збору (якоби) стіл повністю зайняли випускники Азуса, Іссорі, Канон, Хатторі, Киріхара та Саяк.

- Шіба-кун, дякую за все. — Подякував Тацую сидіть за столом Ісірі.

Тацуя також сидів і кивнув у відповідь. Оскільки він неодноразово щиро привітав усіх під час похоронних церемоній, то вирішив зробити повторення недоречним. Випускники, у тому числі Канон, не нарікали на поведінку Тацуї. Ісорі вже повернувся до інших і вони продовжували свою розмову.

— Отже, всі погоджуються з підготовленим розкладом? - Підвела підсумк Азуса. Не було заперечень.

— Коли я була першокурсницею, то навіть не могла уявити собі випускну подорож в такому складі.

— Мібу, зараз вже пізно про це турбуватися.

— Хатторі прав, Мибу.

- До речі, Мібу-сан має рацію. Адже вона не наш "бой товариш". ... І на мій погляд, дійсно добре було б, якщо поїхали тільки ми з Кеєм разом.

— Канон. Не кажи таких речей.

— Ла-адно.

До кавового напою і слухача Тацуе підійшла Хонока.

- Кажуть, що у компанії Накадзе-семпай буде випускна подорож на Окінаву.

- І семпаї теж їдуть на Окінаву?

Тацуя вже чув від Міїки про поїздку Хонокі і Шізука на Окінаву.

— Да. Здається, сім'я Ісорі-семпай допомагала технічно у будуванні штучного острова, який фінансується родиною Шизуку, тому вони всі будуть брати участь в банку з нагоди завершення.

— Зрозуміло.

Сім’я Ісорі заслужила свою репутацію завдяки своїй магії гравірування. Ця магія особливо цінується за її користь у протистоянні стихійним лихом. За допомогою гравірування можна, хоч і ненадовго, але значно посилити вогнестійкість та ударопронність будівельних матеріалів, причому це робиться за дуже короткий час. Використання магії гравіювання для побудови важливої країни об'єкту, бази з добування морських ресурсів - це дуже розумний спосіб використання магією. Участь сім’ї Ісорі підтверджує це.

Справді, збіг обставин Тацуї не був випадковим. Робота, призначеною Майєю, була пов'язана з банктом з нагоди завершення будівництва штучного острова "Сайкасин"*, про який говорила Гонок.

[Пішається he (Відео). Дослівно щось на зразок "горів далеко на заході"]

Тацуя правильно попередив би принаймні Хоноку і Шізуку. Але він поставив секретність місії на вищий сходинок. На відміну від Тацуї, Міюкі була дуже стурбована можливістю притягти друзів до цієї справи. Але це була секретна місія з притяганням військових. І, незважаючи на своє бажання попередити їх, вони могли тільки мовчати.

◯ ✔

Випускна церемонія закінчилась, але ще триває третій семестр. Незважаючи на те, що церемонія закриття цього року пройде на два дні раніше звичайного з-за календаря, ворог атакуватиме незалежно від обставин.

Праця Тацуї, призначена Майєю, полягала в запобіганні диверсії під час святкування завершення будівництва штучного острова, яке відбудеться 28-го числа. Отже, щоб виконати це завдання, не треба поспішати.

Але чим більше часу отримає ворог, тим міцніше зростає складність завдання. Крім того, намір ворога не обмежувався лише церемоніально. Якщо чарівник Йоцуби, який є на місці, дозволить ворожим ворогам здійснити диверсію, то це означатиме провал завдання, що стане великою проблемою.

І це вже буде проблема не тільки сім'ї Йоцуба. Буде зруйновано репутацію десяти головних Кланов, а також осоромлена японська армія — сили самозахисту. Згідно з інформацією про цілі атаки іноземних агентів, в цьому інтереси Йоцуби і армії збігаються.

17 березня, неділя. Тацуя, чарівник Йоцуби і разом з цим особливий офіцер сил самозахисту, відвідав штаб Отробного магічні речі обладнаного батальйону, що було цілком природно. У цій місії потрібно було діяти не від імені армії, а показати співпрацю Йоцуба з армією.

Тацуя прийшов на зустріч загону Казами саме в той момент, коли вони вирішували це питання. Не встиг Тацуя заговорити, як Казама сказав йому:

- Ми висунемося на Окінаву прямо перед вами. Об'єднуємося під час церемонії Хіган 24-го числа.

Зовнішній Казама добре розумів ситуацію. Можливо, вони шкодували за тим, що не діяли в той час, коли Ґуз робив свій безробітний вчинок. Ну, хоч би якою була причина, Тацуя все одно вирішив подякувати.

— Дуже сподіваюся на це. — Виказав свою вдячність Тацуя. Але він поставив запитання тим, хто його навчав. - Підполковник, ви будете особисто керувати операцією прямо на місці?

Казама з усмішкою похитав головою на запитання Тацуї.

- Не тільки керувати. Цього разу я також буду битися. Тому що особливості операції не дозволяють залучати багато людей. — Можливо, після довгого періоду бою його охопила тривога.

Можливо, ворог не обмежиться одним загіном. - Тацуя не сприймав цю ідею серйозно. Після інциденту Окінави минуло п'ять років. І півтора року вже пройшло після інциденту в Йокогамі. Тацуя вважав, що і поліція та армія на даний момент достатньо компетентні, щоб протистояти великому втручанню. Принаймні, він вірив у це.

Казама так само вважав, але за обов’язком служби він не міг відмовитися від таких думок, які зараз були у Тацуї в голові.

— Якщо ворог надасть нам багато сил, то ми зможемо отримати підтримку від наших військ, дислоцованих на території. Але навіть коли вороги не матимуть успіху, їхня мета може бути досягнена, якщо виросте великий переполох.

Тацуя відразу зрозумів, що хотів сказати Казама. Тактичною метою ворога, який збирається провести диверсію є або знищення штучного острова, або вбивство когось з важливих людей, які відвідають вечірку. Але важливіше те, що стратегічна мета - це спроба викликати ворожість до японців і скасувати мирний договір. Якщо буде задіяно велику кількість людей, медіа почнуть винюхувати, для чого це робиться. Якщо з'ясується, що за спробою диверсії стоїть фракція противників примирення із Великого Азіатського Альянса, то це викличе серйозний резонанс у суспільстві.

Але така ситуація, мабуть, розв’яже проблеми не тільки Японії, але й Великого Азіатського Альянсу...

Глава 2

Світовий договір між Японією і Великим Азіатським Альянсом був в’язнем у грудні 2095 року.

У "Виженому Хелловіні", який знищив південну частину Корейського півострова в кінці жовтня, Великий Азіатський Альянс втратив військово-морську базу і багато кораблів. На додаток до цього, в середині листопада з Сасебо було відправлено флот. Це був неповноцінний флот, тому що його зібрали з залишків, бо всі основні сили були мобілізовані на підготовку до війни з Новим Радянським Союзом. Сформований у Сасебо флот супроводжувався єдиним чарівником стратегічного класу, якого публічно розкрило уряд Японії, однією з "Тринадцувачі Апостолів" Іцувої Міо. Фактично, так Японія заявила про готовність до тотального бою.

На щастя, не сталося зіткнення з флотом Великого Азіатського Альянса. Магія стратегічного класу "Безодня" не була використана, і цінний чарівник стратегічного класу не був втрачений Японією. Тому що коли флот вийшов у відкрите море, Великий Азіатський Альянс надіслав пропозицію про перемир'я за допомогою Союзу Південно-Східної Азії як посередника.

У березні 2096 року було укладено кінцеву форму угоди, в якій Великий Азіатський Альянс прийняв майже всі вимоги Японії. Негайно встановлення японського світу вплинуло на скромність висунених вимог. Але головною причиною, все ж, був величезний збитки від Великого Азіатського Альянса. Але це не означало, що всі погоджуються з цим.

У кожній країні, в будь-якій армії, завжди існують сили, які не бажають миру. В Японії, і в Великому Азіатському Альянсі було чимало противників проти примирення. Серед них були ті, хто планував знищити світ силою і відновити стан війни.

21 березня. Окінава, аеропорт Наха.

Цей день не був особливим. Такий же як вчора, такий самий як будь-який з 365 днів у році. Серед тих, хто пройшов посадку і висадка не було однакових людей, але всі відмінності між ними можна було помістити в поняття "особистість". Навіть якщо у вас ріст під 2 метри, навіть якщо ви - гора м'язів вагою за 100 кілограмів, якщо з документами все гаразд, і якщо в багажі немає нічого незаконного, то легко пройдете митницю, як будь-який інший мандрівник.

Чоловік не мав великих валіз, як і інші мандрівники. З однією тільки бостонської сумкою* в якості багажу, він вийшов з вестибюля і відправився до стоянки таксі.

[Boston Bag — невелика ручна сумка]

З якоїсь причини навколо нього не було інших людей. Ніхто не виходив з будівлі. На стоянці таксі також не було жодної машини. Відчувши сум’яття, цей чоловік зупинився. З боку терміналу для внутрішніх рейсів почулися кроки однієї людини, які наближалися. Чоловік розгорнувся в сторону звуку кроків. Кинувши сумку на дорогу, він встав у стоянку з злегка зігнутими колінями і ліктями.

Той чоловік, який йшов назустріч йому, був не такий великий як цей, але він мав велику м’язи. Якщо цього чоловіка можна було назвати просто власником дуже великого тіла, то він мав ауру. Одного погляду буде достатньо, щоб сказати це.

Ці двоє мали великі тіла і приховували неймовірні бойові здібності. Власники цих тіл були навчені тільки битися.

— Капитан Лу... — Чоловік звернувся до людини, яка йде назустріч. Ні, швидше просто мимовільно пробурмотів його ім'я.

- Дезертир, лейтенант Бредлі Чан. — Лу Гангу, навпаки, ясно вимовив свої слова. - Я не проти, якщо ви будете чинити опір.

На обличчі Лу Ганху з'явилася усмішка тигра-людода.

- П-примарний крок*?

[Другове ім'я "Кімон Тонко"]

Нарешті Чан помітив причину відсутності перехожих. Техніка Примарний крок могла створити свого роду ізольований простір навколо користувача. Зазвичай вона була призначена для того, щоб не дати себе зловити.

Чан був вищим на 10 см і важче на 20 кілограмів, ніж його опонент. Але Бредлі Чан дивився на усміхненого Лу Ганху з нетерплячим виразом обличчя.

Чан обернувся спиною до Лу Ганху. Пригнічений, що хоче втекти, він раптово вдарив ногою в бік наближення ззаду відчуття небезпеки. Лу Ганху не зупинився. Його тіло продовжувало рух. Зловивши ногу Бредлі Чана за черевики, він просто відштовхнув його назад.

Тіло Чана змивало в повітря. Для такого велетняного велетня він опинився на даху будинку станції таксі. Чан, що посміхається, подивився вниз і його обличчя раптово застигло. Лу Ганху не було на дорозі. Бредлі Чан підняв очі.

Погляди Чана та Лу Ганху зустрілися. Їхні очі були на однаковій висоті.

Чан впав з даху. Він вибрав досить довгий шлях спуститися вниз. Простір, де тільки що була голова Чана, був прошитий правою ногою Лу Гангу, оповите вихром.

Лу Ґанху швидко повернувся на дорогу, коли він послав своє тіло вниз і відштовхнувся лівою ногою. Чан, що підготувався, атакував Лу Ґанху прямо в момент посадки. На голову Лу Ганху напав рубаючий удар рукою, який прийшов по дузі. Лу Ганху зустрів удар Чана ребра долоні. Від рукопашних почувся звук, подібний до гонгу.

— Сталева Цигун?

- Не тільки ти знаєш цю техніку. — Сказав Чан у відповідь на бормотування Лу Ґанху.

Бормотіння було досить радісним, тоді як відповідь не мала ознак вищості. Лу Ганху посміхнувся. Усмішка походила з дикого звіра.

Лу Ганху стрибнув, відштовхуючись ногами від дороги. У цю ж мить Чан був відтіснений, а на дорозі залишився вижений слід. Відразу ж, після того як ударили кулаком, ліктем і долонею. З рішучістю на обличчі Чан віддзеркалював усі удари. Але в цій ситуації було очевидно, що перевага за Лу Ганху.

Раптом у нього з боку полетів кинджал. Лу Ганху граючі ухилився від цієї атаки, але його напор, хоч і на мить, проте був перерваний. Чан скористався замікою і різким скачком набрав дистанцію від Лу Ганху. Не рухаючи головою, Лу Ґанху повернув очі в сторону з якого прилетів кинджал. Там стояв чоловік в темних окулярах, зріст близько 180 см. Порушитель, здатний подолати техніку Примарний крок.

"голосовий" звернувся до Лу Ґанху.

- Досить, капітан Лу. Часовий відступ.

Джерело "голоса" не було ворогом, який зараз був перед ним. А також не його союзник, який підібрав ззаду. "Голос" йшов з навушника пристрою зв'язку.

- Так. — Коротко відповівши "голосу", Лу Ґанху розгорнувся спиною до Чану.

Чан стояв у бойовій стоянці, проводячи спину спокійно заходжений Лу поглядом, що там зовсім немає відкритих місць для атаки. Фігура Лу Ганху сховалася в будівлі.

До станції під'їхав автомобіль таксі. Це не було дивним. Це була ж станція таксі. Бредлі Чан і людина в темних окулярах сіли у таксі, що під'їхав.

◯ ✔

- Ви дізналися особу спільника Бредлі Чана?

- По паспорту його ім'я Джеймс Джексон. Якоби турист з Австралії. — Казами відповіла по діагоналі позаду нього Фудзібаяші.

— З Австралії? Як незвично.

Після третьої світової Австралії політика прийняла дуже обмежені контакти з іншими країнами. В розумінні японців це було "фактичним станом ізоляції країни". Однак в Австралії не було нічого спільного з політикою повної ізоляції Японії у період Едо.

Хоча уряд Австралії прийняв дипломатичну ізоляцію, але міграція та торгівля зазвичай дозволялися. Приїздам заборонялося безпосередньо володіти майном, але додавалось непряму власність у вигляді права на розподіл доходів.

У чому ж тоді причина поширеної думки про "фактичний стан ізоляції"? Причина була в надзвичайно суворих правилах на митниці: будь-які люди, що приїжджають і від'їжджають, проходили ретельні перевірки під приводом боротьби з злочинністю, а матеріальний обмін майже повністю придушував.

Багато країн засуджували цю політику Австралії. Але протягом третьої світової війни, яка тривала 20 років, терористи в’їхали до країни під виглядом мандрівників і змогли побудувати військову базу для прикриття інвестицій. Тому, офіційно назване "для самозахисту" було важко поставити під сумнів.

Навіть власні громадяни, які повернулися в країну, зазнали жахливих випробувань. Навіть для тих, хто повертався з короткострокових поїздок, було проведено організоване розслідування. Під назвою проста перевірка приховувала ретельне розслідування справи. На даний момент було дуже мало людей, які хотіли виїхати за кордон і в результаті можливість побачити австралійців за межами Австралії була досить рідкісною.

— Запитайте у відділу розвідки розслідування його справжньої особи.

Якщо він шпигун, навіщо використовувати таке високе австралійське громадянство? Ось у чому питання. Якщо він видає себе за австралійця, то також виникає питання про мету.

— Я займусь этим же. — Віддавши честь Казамі, Фуджібаяші залишила кімнату з терміналом-планшетом під мишкою. Замість неї до кімнати зайшов гігантський чоловік. Щойно той, хто провів свій бій зовні, Лу Ґанху повернувся в конференц-зал аеропорту.

Дякую за роботу. — До Лу Ганху звернувся начальник спецназа Великого Азіатського Альянса, Чен Сяшень.

Чен Сяшеень і Лу Ґанху були схоплені під час інциденту в Йокогамі, а потім ув’язнені як військові злочинці, які вчинили нелегальне підривна діяльність. Але в результаті укладення мирного договору між Японією та Великим Азіатським Альянсом їх було звільнено, як військовополонених. Точніше, був зроблений неофіційний обмін військовополоненими. Захоплені ворожі агенти, які приховують свою належність до будь-якої країни не мають права на такий обмін. Але це було неофіційно для порятунку полонених японців, захоплених Великим Азіатським Альянсом.

— Ні, я упустив його.

— Неважно. Це я наказав відступити. Врешті-решт, велике зіткнення в такому місці тільки зіграло б на руку ворогові.

Віддавши честь і сказавши "істи", Лу Ґанху став позаду Чен Сяшеня. Погляди Лу Ганху та Санади, що стояв позаду Казами, перетнулися. Невміння Лу Ганху Санада знехтувало ненасмутими очима.

— За таксі з цілями встановлені стежка. Оскільки ми на острові, то не втратимо їх з виду, я вважаю.

Дякую за турботу. — Чен Сянішень відповів на біглом японським словом Казами. - Ми б хотіли захопити не тільки лейтенанта Чана, але й інших дезертирів. Дякую, що вислухали це необґрунтоване прохання.

Через стеження за утікачом Чаном вони хотіли вийти і на решту його товаришів.

- Розумію. Ми самі в такому ж становищі.

Казама, ні, армія хотіла схопити всіх диверсатів, що проникли в Японію. Саме через збіг інтересів вони змогли тимчасово співпрацювати.

Коли передварна підготовка до подальшої співпраці, Чен Сяшеень і Лу Гангу залишили аеропорт. Підлаштовані Казами супроводжували їх до довіреної їм квартири. Навіть водій по суміснню стежив за ними.

Коли Чен Сяшеень та інші пішли, до конференц-зал зайшов майор Янагі. З ним нещодавно була загублена Фудзібаяші.

Казама, Санада, Янагі, Фуджібаяші. Весь офіцерський склад віддельного магічного батальйону, за винятком Яманаки, був присутній на Окінаві.

- Янагі, що-небудь помітив?

— Я вважаю, що Бредлі Чан бився всерьоз. Лу Ганху, навпаки, виглядав несерйозним. — Янагі відразу видав відповідь Казамі. Хоч зміст відповіді був тільки здогадкою, в його голосі не було сумніву. Янагі спостерігав за битвою Лу Ганху і Бредлі Чан, незважаючи на активну техніку Примарного кроку.

- То вони не зговорять?

— Мабуть, полювання на дезертирів є не прикриттям, а правдою.

Казама кивнув, сказавши "ясно" і запропонував всім сісти, жестом руки вказавши на стільці.

- Особливий офіцер, мабуть, буде шокований.

— Майор Санада. Цього разу він не "особий офіцер". — Фуджібаяші говорив також про жарти.

— И правда. — Голос Санади, який визнав свою помилку, не звучав винним, бо він теж це знав.

« Включаючи його частину роботи, операція йде за графіком.

Само собою, під "нім" Казама мав на увазі "особого офіцера", тобто Тацую.

Тацуя бере участь у цій операції як чарівник сім'ї Йоцуба, а не як особливий офіцер віддельного магічного апарату обладнаного батальйону. Ось в чому був сенс слів Фуджібаяші "не особливий офіцер".

Проте Казами мали на увазі співпрацю з Чень Сяшеня.

Наказ про співпрацю з Великим Азіатським Альянсом відреагував Саекі ще на початку місяця, до зустрічі з Тацуєю. Але під час цієї зустрічі 17-го числа Казама не сказав Тацуї про бажання співпрацювати в справі запозичуючі диверсію дезертирів. Не було нічого дивного, коли армія Великого Азіатського Альянса звернулася до цієї пропозиції. Порушення мирного договору загрожувало проблемі саме Великому Азіатському Альянсу, а не Японії.

Для центрального уряду Великого Азіатського Альянса, що має проблеми роздробування, військовий контроль є вищим. Якщо вони дозволять дезертирству, воно може вирости в великий бунт згідно "теорії доміно". Для центрального уряду ці ризики не є чимось таким, на що можна закрити очі.

Тим не менш, була також ймовірність того, що спільна операція по пошуку дезертирів використовується як прикриття для якоїсь хитрості. Без такої обережності ви не будете просто невдахою, вас звинувачують у порушенні обов'язків, відмові від відповідальності і позбавлять офіцерського звання. Звичайно, в бригаді 1-0-1 генерал Саекі розглядала цю можливість. Вважаючи потенційний обман армії Великого Азіатського Альянса, цей вибір потрапив на Казаму.

Казама теж це розумів. Він був обраний на цю місію не просто так, а тому що був пов'язаний з Чен Сяшенем. Тут не було нічого спільного з сім'єю Йоцуба. Справа була в репутації "Дайтєнґу" Казами Харунобу, який воював з армією Великого Азіатського Альянса на півострові Індокитай, а також у очікуванні, що його підлеглі зможуть запанувати над "Тіґром-людодом", Лу Ганху.

— На даний момент, розглядаємо підрозділ Чен Сяшеень як союзників. « Коли Казама дізнався про результати спостережень за спільними подіями, — розповідає він, і вислухав рапорт Янаґі, то вирішив поки що довіряти Чен Сянішені.

- На даний момент, значить.

Як сказав іронічним голосом Санада, ніхто не думав, що ця співпраця триватиме довго.

◯ ✔

23 березня, субота.

Відразу ж після церемонії закриття, Тацуя, Мюки і Мінами вилетіли на Окінаву. Насправді вони хотіли пропустити сьогодні школу, але Міюкі є президентом шкільної ради. Їй не можна пропускати церемонію закриття.

Якщо подумати, то можна було б піти і завтра, адже перше святкування, в якому вони повинні брати участь, пройде 24-го числа вдень. Але замість того, щоб тужити в той день, вони вважали, що ліпше вирушати за день і добре підготуватися.

Хонока і Шізуку прибудуть на Окінаву 25-го числа в другій половині дня. Батько Шізуку, Китайма Ушіо, повинен летіти літаком в день банку, а її молодший брат Ватару і мати Беніо повинні бути на тому ж кораблі, що й вона.

Також, можливо, вчора на Окінаву прибули випускники компанії Азуси.

У літаку п'ять років тому Тацуї було звичайне тісне сидіння. Але цього разу він був у такому ж сидінні-капсуле, як і в М'юки. Мінами також не висилали на звичайне місце, незважаючи на фактичне становище слуги. Сама Мінами в розкішній капсулі почувалася незручно.

Після прибуття ці троє оселилися в розкішному готелі біля аеропорту. Вони не використовували вілу, на якій їхня мати Мія проводила час з Хонамі, поки та ще була жива. Але навіть якщо її власник досі - Шіба Тацуро, їм все одно не хотілося приходити туди з Мінами.

У день заселення в готель не відбулося нічого особливого. Наступного дня 24 березня була церемонія Хіган. Оскільки Гаяма взяв на себе усі приготування, Тацуї та Мііки потребували лише присутності, як від представників сім’ї Йотсуба. Міюки була в повністю чорній вечірній сукні. У її волоссі не було звичайних для неї прикрас, і вони були зібрані вгору в пучок. Хоч вона привертала увагу присутніх, то теж не зробила нічого особливого.

Після церемонії вони повернулися в готель, перевдягнулися і вийшли для виконання вже справжньої мети.

Готель, в якому зупинилася компанія Тацуї, був біля аеропорту Наха. Місце, куди вони йшли, також було поблизу аеропорту. Це був двоповерховий ресторан навпроти військової бази Наха. Не ресторан окінавської кухні, а стейк-хаус, яким керував потомок американських військових, колись дислоцьованих на Окінаві, і називався "Брошена Родоловна".

Пунктом призначення компанії Тацуї був зарезервований другий поверх цього ресторану.

◯ ✔

— О, Тацуя! Эй, давно не виделись. — Коли Тацуя зайшов до ресторану, його гукнув великий темношкірий бритоголовий чоловік. Він знав це тіло і веселий голос.

— Джо. « У голосі Тацуї, який назвав ім’я співрозмовника, було надзвичайно цікаво. - Давно не бачилися. Але що це за зовнішній вигляд? Невже ти пішов у відставку?

Воєнний чарівник, з яким він познайомився тут 5 років тому, Хігакі Джозеф був одягнений в кольоровий фартух із логотипом закладу.

- Звичайно, я ще на службі. Мене підвищили до сержанта.

- Мої вітання.

П’ять років тому Джозеф був молодшим капралом. Схоже, його заслуги під час інциденту з вторгненням на Окінаву були враховані, і він непогано піднявся по кар'єрній сходах.

- Сьогодні зачинено. А цей одяг просто для допомоги. За це не заплатять, тому і підробкою не назвете. Це заклад належить моєму ушешньому в відставку другу.

— Зрозуміло.

П'ять років тому Джозеф та його друзі гуляли по окрузі в подобі панків. Але в сутичках під час війни, "Лова кров" заслужила пом'якшення упередженого до себе. Дивлячись на нього зараз, розумієш, що це дійсно так.

У тому інциденті частина "Леві Крові" прийняла сторону ворога. Армія засікретила це, Тацуя та інші пообіцяли зберігати мовчання. Дивлячись на цього Джозефа, Тацуя знову переконався у своїй правоті.

- Що стосується тебе, я постійно чую твоє ім'я. Тацуя - тот...

— Джо. - Той, хто порвав Джо Тацуя не говорив занадто гостро.

— Упс, простите. Я вас і так затримав. « Але Джозеф уже зрозумів, що дозволив собі сказати зовсім мало. - Ваші товариші чекають на другому поверсі. Будь ласка, піднімися по цій драбині.

Тацуя вклонився Джозефу, і вони з Мюкі та Мінами пішли на другий поверх.

- Це Шіба Тацуя. — Постукавши у двері сказав він. Незабаром зсередини почувся звук відкриття ключем, і через двері здалося обличчя Санади.

- Добре, що ви прийшли. Ну, заходьте.

Санада кинув короткий погляд на Мінами, мабуть тому що не зустрічав її до цього. Але те, що з ними буде Мінами було повідомлено заздалегідь. Отже, три гості замість двох не були здивовані.

Тут прийшла черга Тацуї дивуватися. У кімнаті були Казама, Санада і несподівана людина. Тацуя утримав на обличчі покерфейс*, а Мюкі, мало не скрикнувши від подиву, прикрила рот руками.

[У оригіналі pokerface написано англійською, тому у мене такий варіант "перевода"]

— Підполковник Казама, майор Санада, радий нашої зустрічі.

- Я теж радий, розраховую на тебе. — Встав, і відповівши Тацуе, Казама звернув увагу на того, хто сидить поруч з Чен Сяшенею. — У цій операції ми співпрацюємо.

Казама вирішив прояснити ситуацію, перш ніж запропонувати сісти, бо розумів, що присутність тієї особи не може бути просто так пояснено. Адже Чен Сянішень був тут через місію, про яку неможливо просто здогадатися.

— Цього разу полковник Чень з армії Великого Азіатського Альянса, наш союзник. Прийміть це до відома і сідайте.

- Так. Мюки.

— Да. Я теж зрозуміла.

Мюки сіла в крісло, але не у запропоноване Казамою, а в те, яке висунув їй Тацуя. Також відмовивши Казамі, зі словами "Прошу вибачення", Тацуя сів поруч з Мієві.

Мінами встала по діагоналі позаду Мієві. Казама кинув погляд на Мінами. Але не намагався змусити її сісти.

— Тоді я відразу перейду до пояснення поточної ситуації.

- Будь ласка. — Я відповів Тацуї на початку розмови Казамі. Чен Сяшеень весь цей час мовчав.

— Не спостерігається великих переміщень серед ворожих агентів, які проникли на Окінаву. Один раз, за допомогою полковника Ченя ми спробували спровокувати їх, але зараз ми діємо обережно.

Тацуя звернув увагу на Чен Сеньшеня. Від того не було ніякої реакції. Тацуя знову глянув на Казаму.

— Що ж тоді представляють відомі на даний момент сили противника?

— Шість чоловік на цьому головному острові Окінави. Серед них є двоє японців і один австралієць.

— Австралиец?

— По паспорту. Крім того, літак вилетів з аеропорту Сіднея.

— Що про це відомо австралійцям?

- Ім'я Джеймс Джексон. Вік 40 років. Професія - журналіст.

Почувши слово "журналіст", Тацуя зробив проникливе обличчя. Маска під репортера є хорошим прикриттям для засилання агентів.

— Ціль приїзду - туризм. З ним 12-річна донька.

- Вона справді його дочка?

— Ось фото. — Казама передав Тацуе планшетний термінал. Тацуя повернув термінал, щоб Мюки теж бачила і уважно подивився на екран. Там показано зображення чоловіка та дівчинки, яким було 12-13 років.

- Не схоже на батька і дитину.

- Ми припускаємо, що вони дійсно батьки і дитина. - Тацуе Казама, який був вражений тим, що побачив, відповів з гіркою посмішкою. — Якщо це маскування, то я не розумію наміру привести таку дівчинку. Невже вони зібралися використати її в атакі смертника?

- Якщо це дійсно дівчинка. — На ці слова Тацуї Казама злегка закруглив очі.

- Ти маєш на увазі, якщо вона виглядає не на свій вік?

— Лише фотографії важко сказати напевно.

— Хм, не можна заперечувати таку можливість. Однак інформація з Австралії надзвичайно складна. Поки давайте просто мати на увазі вказану вами можливість.

Казама не використовував воєнне навернення* до Тацуї, а говорив просто "ти".

[У Японії є військове "ти/ви", яке використовують у офіційному спілкуванні з військовими та урядовцями]

У даний момент він був не "Особний офіцер Оогуро Рууя", а "Шіба Тацуя з Йоцуби". Це було через присутність Чен Сяшеня. Чен Сяшеень не знає, що Тацуя - чарівник стратегічного класу • особливий офіцер Оогуро Рууа, але з іншого боку він вже бачив бойову силу Татсуї та Мюки під час інциденту Йокогами.

Але Казама не приховував від Чен Сяшеня співпраці з "Шибою Тацуей" через іншу причину. Іноземні чарівники планують підривну діяльність проти Японії. "Недивно", що Йоцуба з Десяти головних Кланов використовує свої сили, щоб прибрати цю проблему. Оскільки Тацуя був визнаний членом родини Йотсуба, можна сказати, що існування особливого офіцера Оогуро Рууї тепер пов'язане тільки з секретом чарівників стратегічного класу.

- На острові Кумі все ще немає діяльності. Однак, безсумнівно, метою диверсії агентів є штучний острів біля західного узбережжя Кумі.

Не було жодних доказів, що це були точні дані. Але Тацуя не сумнівався в цьому. Метою оборони в надані Майєю інструкціях став штучний острів "Сайкасин". Тацуя припустив, що Казама визначив намір ворога — це штучний острів на основі інформації про Чен Сеньєшена.

- Ми повідомимо тобі, як тільки з'явиться якийсь рух. Зберігайте сили для цього моменту.

- Зрозумів.

Тацуя розумів свою роль. Він і Мюкі були занадто помітні, як члени сім’ї Йоцуба. Краса Мієки не була єдиним, що привертало увагу на сучасну церемонію. Ці нестерпні погляди з усіх боків, ці безцеремонні перешкодування в них за спиною, увага ЗМІ - все це доводило, що їх особистості були добре відомі.

— У мене все. Є питання?

- Ні, нічого особливого.

— Ясно. Чим збираєтеся зайнятися зараз?

— Здається, Міюкі трохи втомилася на церемонії. Я думаю, ми повернемося в готель, щоб відпочити.

Коли Тацуя сказав це, Мюкі поклонилася Казамі з вибаченням особою. Це був привід не залишатися в цьому місці. Може, для армії Чен Сяшеень зараз був союзником, але для Тацуї і Мюкі він не був співрозмовником, з яким вони можуть мирно спілкуватися.

— Ви ж приїхали з Токіо тільки вчора? Звичайно, бути втомленими — це нормально. - Санада, який мовчав раніше, мабуть, щоб все не стало ще гірше. - Тому що Фуджібаяші-кун теж говорила, що втомилася.

— Правда.

- А що, у старшого лейтенанта Фудзібаяші зараз перерва? Я бачив її на церемонії, але не було можливості поговорити, і я хотів привітатися тут.

На мить обличчя Санади виявило занепокоєння, що причина відсутності Фуджібаяші не така проста.

Причиною відсутності Фуджібаяші було те, що вона уникала дивитися Тацуї в обличчя.

- Так, вона відпочиває на базі. Вибач. — На запитання Тацуї відповів Казама.

- Зрозумів.

Тацуя не ставив подальших запитань, чому немає помічника командира.

◯ ✔

Приблизно в той же час, коли Тацуя зустрівся з Казамою.

що я теж поїхав? — Сказав красивий молодий чоловік, що йде в гурті людей по торговельному центру.

— Що таке, Саваки? Чи не запізно питати? — Здивований голосом відповів Хатторі на питання Саваки.

— Так, Саваки. Хіба вже не третій день пішов?

- Це правда, але якщо б я не поїхав, вас було би три пари? Я подумав, що зрозумів ситуацію.

Чт...?

про що ти говориш? Я і Х-Хатторі-кун не в таких стосунках! — Замість того, щоб запнуті Хатторі проторовувала почервонілу Азуса.

— Как и сказала Накадзё. Я думаю, що самотній хлопець чи дівчина з двох пар не будуть почувати себе незручно.

Хатторі поглядом "це було очікувано" подивився на Ісорі, Канон, Киріхара і Саяку.

Ісорі був у модній орнаментованій сорочці з відкритою шиями та бежевих китайських штанів. Канон була в такій же квітнистій сорочці і бежевій спідниці до колін. Одинаково підібраний за кольором одяг видавав в них пару.

Киріхара був у простому футболці і білих джинсах. Саяка була в футболці такого ж кольору і білих, скорочених до 3/4 довжини, джинсах. Знову однаковий одяг видавав пара.

Одяг Азуси та Хатторі різнився. Азуса була одягнена в простий піджак Хатторі, у грубому стилі зі шортами та светром з капюшоном. Справді, вони не могли бути разом.

У відповідь на слова та погляди Гатторі дві пари розсміялися.

Вони є випускниками, які щойно закінчили першу школу при Національному університеті магії. Ісорі та Канон, Кирихора і Саяка. Хатторі, Азуса, і зрештою Саваки — це семеро випускників цієї поїздки.

— Саваки-кун подумав так через те, що бачив раніше, коли спостерігав за Шибоєм-Куном? — Запитав Ісорі, озирнувся. До його лівої руки прилипла Канон, але Ісорі не показував, що це турбувало його. Ніхто не може сказати, чи ця закохана пара однокласників. Це, здається, теж не турбувало Саваки.

- Я не помітив нічого такого, але раз ви так говорите... - З обличчям, що показує "ось воно що", Саваки закинув. Він стояв поруч Хатторі поставив цуккомі, кажучи: "Про що це ви?".

- Але я, можливо, розумію хід думок Саваки-куна. Хоч це може і нерозумно думати про таке на церемонії шаноблення померлих, але Шиба-кун та М'юкіса насправді виглядали відповідними один одному. — У голосі Саякі відчувалося трохи захоплення і трошки заздрості. - Коли справа стосується краси Мієки-сан, то важко знайти відповідну людину для збалансованої пари, але присутність Шібоба-куна зовсім не втрачалася на її фоні.

— Ці двоє зовсім не виглядали учнями старшої школи. — Піддразовил Кирихара захоплену Саяку. Не тільки Саяка, але й Канон з Ісорі та Хатторі, і навіть Азуса ненавмисно розсміювалися.

— Да, и правда. Особливо мене вразив величний вигляд Шибби-куна. У ньому я бачив не лише образ чарівника, а образ воїна.

Єдина людина, Савакі, кивнув з серйозною особою.

Все гаразд. Тому що Савакі-кун теж має образ воїна.

Поглядом, що говорив "Правда щось?", Савакі подивився на того, хто сказав це Канон.

Як згадувалось раніше, Ісорі та компанія відвідали церемонію пам’яті жертв вторгнення на Окінаву і після цього гуляли по місту. У них не було особливої мети. Цілою як покупки аксесуарів, наприклад. Саме тому ця дівчинка не була просто випадковістю.

- Що таке, Мібу? — Кирихіара простежив за поглядом Саяки і нахмуріл брови. - ... У наш час побачити дітей європейської зовнішності - адже не така вже й рідкість?

Там, куди дивилася Саяка, самотньо стояла дівчинка 12-13 років з каштановим волоссям. За кольором шкіри і виглядом обличчя можна було бачити, що вона європейської раси.

- Я не про це. Хіба ти не бачиш?

— М? — Після слів Саякі Кірихара знову подивився на дівчинку і раптово зачепив очі.

— Що таке, Кирихора?

- Вона неспокійна. Ця атмосфера. - Після того як Хатторі запитав Кірісару, Савакі прошепотів своє відчуття ситуації. На одиноку дівчинку, яка чекала когось (можливо батьків) дивився дорослим чоловіком.

Усього їх було четверо. Вони повільно наближалися до неї.

- Викрадення? — Сказав Хатторі презирливим голосом, і пішов у той бік, щоб запобігти викраденню та непристойній поведінці.

— Стой, Хатторі. Ходімо Керігара і я. — Саваки зупинив його, поклавши руку на плече. Той обернувся з обличчям, на якому читався питання "чому?".

— Ми з Кіріхарою боєць, який бореться проти інших. Ісорі не боєць. Ти єдиний, хто зможе захистити дівчат у надзвичайній ситуації використовуючи захисну магію. — Відповів йому Савакі і пішов до дівчинки. Кірихара пішов за ним. Ззаду його гукнула Саяка.

я теж піду.

Але Саяка не намагалася зупинити Кіра. Вона хотіла піти з ним.

— Нет, но... Подивися на цих хлопців. Чи ти вважаєш, що їхні цілі не мирні?

Кирихор, який непрямо сказав "не ходи, там небезпечно", Саяка висловила своє заперечення.

- Коли Кіріара-кун і Саваки-Куна підійдуть ближче, то не будуть відрізнятися від інших дивних осіб.

Кирихор скрив обличчя від огиди. Дівчинка була молодшою або тільки вступила до середньої школи. А він вже майже студент. Кірихара вступив у Національну Академію Обронів, тому невдовзі він стане громадським службовцем. Справді, якщо він і Савакі змовиться з цією дівчиною, то це може призвести до непорозумінь. Кірихара визнав, що попередження Саяки є правильним.

- ...Паял. Тільки не відходь від мене.

— Поняла.

Саяка знала, що її єдиний досвід - це володіння мечем. Вона не збиралася робити нічого безумного.

Кіріхор озирнувся. Ісорі, Канон і залишився Гатторі кивнули йому. Кірихара та Саяка прискорили крок і наздогнали Шеви.

Коли Кірихара і Савакі підійшли до цієї дівчинки, то зрозуміли, що не подумали робити далі. Обоє вирішили, що треба зав'язати розмову. Але не знали, що сказати. З точки зору дівчинки, вони досі дивні особистості. Захоплений голос розвіяв їхні думки про це.

Привіт. Я — Саяка.

— Hi... Привіт. Я Джас.

Зрештою до дівчини підійшла Саяка. Спочатку вона думала: "Я повинна говорити англійською? Французького та італійської я не знаю." - але почала розмову японською, і, на щастя, дівчинка її зрозуміла.

- Джас, ти чекаєш когось?

— Daddy... Я чекаю тата.

Саяка намагалася приховати свій шок від того, що біглий японська дівчинка виявився на порядок краще ніж її знання англійської.

— Ясно. Він попросив почекати тут? Зовсім одну?

- Вінесан, ти з поліції?

— Э? Ні, не так.

— Ясно. Не могли б ви відвести мене туди, де є поліцейський? Тато, здається, втратився.

Я втратив не її, а тата. Мабуть вона не хотіла визнавати, що заблукала. Думки про це підняли Сияке настрій. У цей момент вона помітила, як Кірихара та Савакі перемістилися так, щоб Сіака і дівчинка були між ними.

Відсутня кількість автомобілів у околицях. Четверо чоловіків у темних окулярах оточили їх і наближалися. Одяг цих чотирьох людей, а також дизайн темних окулярів були різними. Але помилки в тому, що вони разом не могли бути, бо навколо них відчувалася схожа аура. Вони мали на увазі поведінку, а не риси обличчя чи тіла.

— Четверо?... — Пробурмотів Киріхара з незадоволеним тоном.

У бою буде багато учасників. Навіть якщо вважати тільки чоловіків, буде 4 проти 4.

"Однако не можна змушувати битися Накадзе з її навичками. Магія Тіоди не може бути використана в даному випадку. Ми двоє вже вплуталися у це. Іорі теж краще не залучати до цього, але тоді виходить..."

По суті, троє проти чотирьох. Коли Кірігар роздумував над цим, то почувався нетерплячим і непритомно виключив Саяку з учасників битви.

— Кирихора, Мибу, бегите. що Кіріхор і Саяка його майже не почули. Це було не пропозиція. Він вирішив їх і підштовхнув.

— Кирихора, Мибу, вперед!

Справді! Мибу! — Ругаючись, Киріхара покликав Саяку.

— Джас, підемо з нами! — Саяка взяла дівчинку за руку.

— Окей.

Неймовірно, але дівчина на ім’я Джас не вагалася і покорилася Саякці після того, як пішла за нею.

Киріхара, і Саяка з Джас за ним, побігли в сторону Гатторі та інших. Саваки залишився позаду. З двох сторін люди в темних окулярах рушили на Кіріхара.

— З дороги! — Кіріхор без зайвих розмов влився у ці дві групи.

У людей в темних окулярах не було нічого. Вони атакували Кірігару голими руками. Один з них атакував ногою у стрибку. Кірихара вивернув своє тіло і звернувся. Інший чоловік атакував Кірігару правим кулаком, який був відбудований раптовою атаки. Киріхара відбив кулак ребрам долоні. Він відразу зігнув руку в лікті і націлив удар Кіріхара. Кірихара, відкинувши дистанцію, вдарив лівим ліктем правого ворога. Зупинивши того самого чоловіка, він атакував прямою навалиною в лоб. Противник заблокував атаку Кірігари лівою рукою. Здавалося, що удар потрапив у ґумову шину.

Кірихара відступив і атакував з боку іншого ворога, який націлився на Саяку. Цей другий ворог не схилявся, а заблокував удар Кірігари. І на додаток до блоку, відштовхнув його ногою назад. Кірихара втратив рівновагу, не чекаючи такої реакції. Однак це не була фатальна помилка. Під час удару Кірігари Саяка вже знімала зі своїх джинсових штанів вузький ремінь.

Ремінь, який здається непрактичним модним предметом, одним змахом перетворився на невеликий меч. Це була зброя для самозахисту, створена Ісорі на основі техніки сім'ї Тіба "Усуба Кагреро". У нього не було гостроти оригінального "Усуба Кагредо", але навіть якщо користувач не мав навиків магії укріпити, він міг показати силу атаки на рівні справжнього меча. А з навичками мечника рівня Саяки воно виходило за межі зброї самозахисту.

Саяка мала таку небезпечну річ не тому, що вона вважала себе небезпечною. Це була просто випадковість. Хоч Ісорі і створив цю приховану зброю, наслідуючи техніки "Усуба Каґеро", але ні він самі, ані Канон не мали навичок мечника. Еріка могла б його використовувати, але навіть дилетант в кендзюцу Ісорі розумів, що така зброя їй не підійде.

Саме через дев'ятий дизайн він у свій час не зміг попросити Киріхара перевірити його. Ось чому він звернувся по допомогу до не дуже знайомої на той момент Саяці. І так вже сталося, що Саяка згадала про це саме сьогодні, тому не було причин спробувати.

Пояс-металом, який придбав міцність кованного заліза за допомогою магії гравірування, Саяка атакувала противника рубним ударом в торс. Але атака пройшла повз, бо чоловік відскочив і набрав дистанцію від Киріхари та Саяки. У той же момент на чоловіка вилетіла хвиля холодного повітря.

Це була магія Хатторі, який використовував адіабатічне розширення як основу своєї атаки. Повітря стискалось, не змінюючи температуру, а після скасування стиснення він вибухним темпом розширювався і охолоджувався. Перебуваючи під ударами і в зниженій температурі, цей чоловік не був у змозі щось зробити.

Другий чоловік, який раніше блокував атаку Кірігари, втратив рівновагу, намагаючись просунутися вперед для атаки. З неспокійним обличчям Азуса дивилася під ноги цьому чоловікові. Він послизнувся на результаті магії Азуси.

Дорога була зроблена з пористого бетону. Незчисленні мікроскопічні отвори були зроблені, щоб через них можна було пробиратися вода. А зараз з відчинку стружився випущений туди стиснуте повітря, утворюючи схоже на повітряні подушки.

Кірихара втратив рівновагу раніше, тому відновився швидше. Киріхара, в один крок зікравши розрив, ткнув у горло плинним пальцем... Простіше просто доторкнувся пальцем. Чоловік намагався втекти від руки Кірігари. Але його рух зупинився на півдорозі, і як марионетка, у якої обрізали мотузки, людина в темних окулярах впав.

Сильно стороною Кірігари була високочастотна лезо, яке спрощено кажучи є магією, що змушує вібрувати з великою швидкістю будь - які стрижні об’єктів, яких він стосується.

Тобто, він міг струснути все, що доторкнеться. Ціль не обмежувався лише до матеріальних речей.

Кірігара викликав магію вібрації, прийнявши шию ворога за рукоятку меча, а голову за лезом, таким чином спричинив важкий струс мозку.

Кірихара переконався, що противник знехтував рухом. Він підозрював, що Савакі, вимушений піти один проти двох ворогів, веде важкий бій. Але це було занадто занепокоєння. Один чоловік вже лежав на дорозі. І на даний момент Савакі вже посилав в нокаут останнього.

Компанія Ісорі з семи осіб разом із дівчинкою на ім'я Джас зайшли в ресторан швидкого харчування у центрі торгівлі. Незважаючи на те, що багато людей хотіли залишитися перед поліцією, Савакі рішуче наполягав, щоб вони відразу пішли. З боку дівчат були побоювання, що це змусить батька Джас хвилюватися, але сама Джес вирішила цю проблему, сказавши: "У мене є мобільний телефон з GPS, тому все гаразд". Перші слова "Папа заблукав, відведіть мене в поліцію" мабуть були сказані через підозри до компанії Кірігар.

- Вибачте за очікування.

- Вибачте.

- Так, досить. — Хатторі подякував Канон і Іссорі, які складали напої для всіх, а Саяка в той час розмовляла з Джас за столом.

— Джас, все в порядке? Тобі не страшно?

— Да, все нормально. Вінесан і хлопці, дякую вам. — Спокусне володіння японською, а також спокійний погляд на ситуацію змусили думати, що вона зовсім не дитина. Учні шкіл магії теж здаються людям більш зрілими, ніж їхній справжній вік, але у випадку Джас це було щось більше.

Але вони не могли просто взяти і запитати, скільки тобі років? У людини з якою вони зустрілися за таких обставин.

- Ти знаєш, що від тебе хотіли ті люди? — Запитала Канон замість цього.

— Нет. Не знаю.

У Джас не повинно було бути приводу приховувати щось. Ніхто навіть не подумав, що така маленька дитина може мати таку акторську майстерність, щоб неможливо було визначити, чи вона щось приховує.

— Ясно... Я не думаю, що вони нападуть в такому людному місці, але ми все одно залишимося з тобою поки твій тато не прийде, так що все буде добре.

Відразу після слів Канон, як ніби підслуховуючи,

— Джас!

Чоловічий голос покликав Джас на ім’я.

— Так, daddy. — Незважаючи на розпачливий голос чоловіка, її голосу було спокійно. Принаймні, від неї не було відчуття безпорадності.

що ти так раптово зникла. А ви хлопці, хто такі?

Батько Джас, не приховуючи своїх підозр і підозрілості, подивився на компанію Іссорі.

- Ви ж батько Джас-сан? Мене звати Хатторі Гебу. — Устав і представився чоловікові Хатторі. Зрозуміло, що вони виглядали підозріло (принаймні Гатторі так вважав), тому він вирішив дати пояснення.

- Ми випадково опинилися в місці, де група з чотирьох чоловіків намагалася викрасти Джас-сан. Ми не могли прикидатися, що нічого не бачили і взяли Джас-сан в багатолюдне місце.

— Вот, Тобто, що сталося? Перепрошую., що запізнився. Я, Отець Джас, Джеймс Джексон, десу.*

[Його мова написана катаканою, очевидно, щоб показати криву слів]

Хоча підозри ще залишалися, але батько Джас представився вже більш спокійним голосом. Японський був набагато гірше, ніж у його дочки, але достатній для спілкування. Не тільки Хатторі відчув удавану незграбність, інші також не сумнівалися в цьому.

- Хоч ми й відбилися від нападників, то таки вирішили залишити те місце з огляду на можливість того, що у них були спільники. Якщо ви хочете заявити в поліцію, я супроводжу вас.

— Ні, Це не потрібно.

— Ось як... Я не буду запитувати вас, але раджу уникати безлюдних місць.

— Так.. Ми повернемося в готель. Дякую, що допомогли мені донькиДуже дякую.

— Ні, це само собою зрозуміло, що ми допомогли.

Дякую. Bye-byi. — Джас, тримаючись за руки свого батька, обернулася і помахала рукою. Саяка, Канон і Азуса махали руками й дивились на них.

Коли ці двоє сховалися з поля зору, Хатторі запитав Шеви тихим голосом:

— Саваки, чому ти не захотів почекати поліцію? — Хатторі не міг просто відкинути думку про чотирьох покинутих лежати на дорозі людьми.

Вони не були близькими друзями, але за три роки в школі Хатторі достатньо зблизився з Савакою, щоб пізнати його характер. Тому Хатторі припустив, що Савакі не буде хвилюватися за викрадачів.

- Ті хлопці, з якими я бився, говорили китайською.

— Що-о?

— Тсс! — Киріхара, яка сиділа на сусідньому сидінні Саяка, заткнулася.

— А, ем, простите. — Зібравши на собі погляди всіх за столом, він відвернувся і вибачився. Однак він не замовк. — Правда... те ж саме, що і 2 роки тому?

Навіть без згадки про країну, яка називається Великий Азіатський Альянс, ніхто не зрозумів би питання Кіра.

- Адже не можна сказати напевно тільки через те, що вони говорили китайською? Це може бути злочинна організація, яка не має нічого спільного з урядом.

Це заперечення Хатторі було розумним.

- Так то воно так, але від їх навичок велося армійськими бойовими мистецтвами. — Але ці слова Саваки вже не справдилися.

- Ні, щоб щось подібне сталося знову...?

Ніхто не сміявся з зловісних очікувань Саяки.

◯ ✔

Джеймс Джексон повернувся в готель, але він не був обманений. Але це була єдина правда з усього сказаного.

- Капітан Джонсон, що за підозрілий японський ви показали раніше? — Джас, яка належить до австралійського корпусу військових чарівників, капітан Жасмін Вільямс, закінчуючи перевірку кімнати на прослухану кімнату, запитала у своїх "бажаних".

— Хіба я не повинен виглядати іноземцем, який не звик до Японії?

"Джеймс Джексон" було вигадане ім'я. Справжнє ім'я цього чоловіка було Джеймс Дж. Джонсон. Як і Жасмін, він був капітаном австралійського корпусу військових чарівників.

- Прямо як третій комик. Думаю, це привернуло багато уваги. Ті хлопці виглядали як підозрюючі щось.

— Серйозно?

Жасмін щойно зітхнула через брак серйозності Джеймса.

Наступного разу змінимо партнерів.

- Не думаю, що зможемо це зробити.

Жасмін зітхнула ще сильніше. Як і сказав Джеймс, робота з ним в парі почалася не сьогодні або вчора. Прикривати батьків і дитину було приманено задовго до цієї місії.

Капітан Жасмін Вільямс - кращий чарівник. Вона народилася майже з такими магічними здібностями, які були заздалегідь заплановані, але в результаті генетичної корективи була аномалія, яку вважали побічним ефектом.

Тіло залишалося незрілим. У 20 років стало ясно, що її 12-річний вигляд не змінюється. І за наступні дев'ять років зростання також не спостерігалося. Це була картина, зворотна синдрому прогерії.

Австралійська армія не намагалася вилікувати її генетичну аномалію. Чарівник з повною військової підготовкою та виглядом дівчинки. Вони вирішили, що так вона буде кориснішою від звичайної зовнішності молодої дівчини. Щоб використати цю особливість, австралійська армія тренувала її як експерта в операціях по проникнення.

Але з виглядом 12-річного малюка, щоб нічого не запідозрили, список можливих ситуацій для дії обмежений. Тому Джеймс грає роль "рідника". Як "рідник і дитина", в минулому вони брали участь вже у безлічі місій.

Звичайно, для ролі "народника" не потрібен Джеймс.

Капітан Джеймс Дж. Джонсон був ростом 180 см, вагою 75 кілограмів, мав коричневий колір волосся і світло-коричні очі. Така зовнішність була меншою, ніж в інших європейських чоловіків. Але якщо поглянути на людей в австралійській армії, то це не була якась особлива зовнішність. Джеймса призначили партнером Жасмін, бо він високо цінував свої здібності бойового чарівника.

Жасмін - чарівник, який спеціалізується на атаках з далекого пробігу. Через низький фізичний показник, пов'язаний з станом тіла, вона не в стані вести ближній бій.

З іншого боку, Джеймс є чарівником авангардного типу, який спеціалізується на чаклунстві самовикошення. Він сильніший, ніж виглядає, а трюки типу "зхопити Жасмін і віднести подалі від ворога" вже стали для них нормою. Одним словом, ці двоє мають добру сумісність. Вони добре знають одне одного протягом багатьох років. Під такими обставинами керівництво просто не прийме скасування їх дуета.

— Ти визначив характер тих людей? - Після того, як вона не вдіє, Жасмін перевела тему на тих, хто хотів її атакувати.

— Агенты Великого Азиатського Альянса. Дуже схожі на наших спільників.

— Це сила переслідування? Як, чорт візьми, вони розкрили наші особистості? — Жасмін кивнула на знак згоди, а потім нахилила голову в спірному жесті.

— А може, їм про це повідомив відділ розвідки японської армії? - Відповідь Джеймса на її запитання була проста.

Ти маєш на увазі, що армія Великого Азіатського Альянса і війська Японії об'єднали зусилля?

— Інакше вони не підуть на такі активні публічні діяльності.

— Це не дивно, адже вони недавно уклали мирний договір.

Джеймсові роз’яснювали, але Жасмін це переконало. Можливо, вона також задумувалася над цим.

- Вони повинні показати співпрацю після примирення, щоб уникнути активних дій Нового Радянського Союзу або СШСА.

- Я маю на увазі, що незважаючи на неофіційність їхньої спільної операції, агенти кожної країни не повинні втрачати пильності.

- Не тільки це. Якщо вони допустять диверсію, заплановану фракцією противників примирення, то Японія і Великий Азіатський Альянс втратять репутацію. Великий Азіатський Альянс намагається зловити дезертирів власними силами, а Японія не хоче нових терактів на своїй території. До деякої міри домовленості можна досягти.

— Їхні інтереси зовсім протилежні нашим.

- Звичайно. Тому що ми намагаємось зірвати церемонію запуску великого національного проекту.

Ці двоє не просто обговорювали сьогоднішню ситуацію. Коли вони розмовляли, то швидко пакували речі.

- Я закінчив. Джас?

- Я теж. Пойдём.

Оскільки Жасмін вже став ціллю, то це також означає, що він уже під наглядом. Жасмін і Джеймс розуміли це без зайвих слів. Прямо зараз за ними теж напевно є стежка. Навіть якщо спробувати вийти через чорний хід, його теж, швидше за все тримають під наглядом.

Щоб уникнути стеження, ці двоє вирішили вжити певних заходів.

◯ ✔

Тецуе Майя, робота якої була призначена для запобігання теракту під час святкування закінчення будівництва штучного острова. Цього разу роботи не включали в себе пошуку диверсатів. Це було завдання бригади 1-0-1, і на зустрічі Казама сказав, що зв'яжеться, коли будуть виявлені диверсанти. Можливо, Казама не хотів, щоб магічний чарівник Тацуя спілкувався з армією Великого Азіатського альянса, можливо це було рішення генерал-лейтента Саекі.

Він не міг діяти в якості бойця віддельного магічного обладнання обладнаного батальйоном, "особистого офіцера Оогуро Рууї", тому він не зміг використати спеціальне устаткування, як мобільний костюм. На щастя, Тацуї не треба було діяти окремо від М’юки.

- Може, ненадовго повернемося в готель? - Трохи відійшовши від стейк-хауса, де вони говорили з Казамою, Тацуя звернувся до М'яса. Вони не брехали Казамі, коли казали, що хочуть повернутися в готель.

— И правда. Я трохи втомилася.

— Викликати таксі? « Коли ми почули, що поряд Міни збирається натовп людей, — сказала Міікі, яка відразу зреагувала і запитала, чи викликати таксі. Незважаючи на близькість готелю, пішки до нього йти близько 10 хвилин.

- Так, будь ласка.

- Слухаюсь. — Мінами дістала зі своєї сумочки мобільного терміналу і спробувала отримати доступ до безпілотних таксі. Але невдовзі вона нахмурилась.

- Мінами, що сталося? — Запитав Тацуя, побачивши розгубленість Мінами.

— Це... Диспетчерська таксі не відповідає.

— Диспетчерська такси?

Мінами кивнула. Тацуя дістав свій термінал і пробіг по ньому пальцями.

- ... Немає зв'язку через проблеми в маршруті переданих даних. — Пробурмотів Тацуя, але досить голосно, щоб Мюкі і Мінами почули. - Це не програмна проблема. Апаратний збій... ні, Диверсія?

Колір обличчя Міюки змінився. Вираз обличчя Мінами також виражав занепокоєння.

— Чи це означає... Що терористи зробили?

На запитання Мюкі Тацуя похитав головою. З боку в сторону, а не вгору-вниз.

— Якщо ви локально збочитесь, маршрут просто перемкнеться на альтернативну лінію. Без іншої диверсії, як-от підпал або збройного повстання, така терористична діяльність не має сенсу.

— А, з'єдналися. — Мінамі не випадково вимовила гіпотезу Тацуї.

- Можливо, це було через втечу. Невідомо, чи це мало статися випадково, але схоже хтось знищив декілька базових станцій ретрансляції, щоб перешкодити переслідуванню.

Військові ретранслятори були таємно вбудовані в громадську мережу мобільного зв'язку, і використовувалися для організації обміну інформацією у містах з багатьма перешкодами та безперебійною передачою великих обсягів даних. Але навіть якщо всі громадські базові станції будуть знищені, військові лінії зв'язку буде організовано через стратосферну платформу або супутники.

Знищення кількох базових станцій дасть лише тимчасовий ефект порушення зв'язку. На хвилину або менше. Але хвилини досить, щоб знайти лазівку в пастці спостереження і втекти від переслідувачів. Очевидно, теперішній противник був досить здібним, якщо міг скористатися з цього малого шансу. Це були роздуми Тацуї.

- ...Це означає, що диверсанти знаходяться десь подалі від нас?

- Тобі слід було сказати "Находилися неподалік від нас". Відсутність інших диверсій з великою ймовірністю показує, що вони вже втекли. — На запитання Мюкі Тацуя знову відповів запереченням. - Мінами, викликай таксі. Їдемо в готель.

- Як накажете, Тацуя-сама.

Навіть з "Елементальним поглядом" Тацуї неможливо відстежити злочинця, маючи на увазі лише припущення, що той, хто це влаштував - зачинник диверсії. На цьому етапі він нічого не може зробити.

У Тацуї немає потреби вступати у бій. До того ж, у справі "інцидента Хакона" якість залученої підтримки була іншим. Коли справа стосується пошуку інформації в Мережі, Санада і Фудзібаяші повинні знайти якісь підказки. Можливо, вони вже відстежили нове місце ворожого противника.

Роздумуючи про те, що всього свій час, Тацуя разом з Міямі та Мінами сів у під'їздне таксі.

◯ ✔

Тацуї лише частково вірно дотримувалася цієї поради.

— Відряд захоплення, відправлений для перевірки готелю і пошуку австралійських диверсатів, був повністю знищений. Вбитих немає, але всі недієздатні. — Голос, в якому відчувалися пригнічені емоції, робив промови у кімнаті на базі сил самозахисту. У цій кімнаті, призначеному тимчасовою диспетчерською, Фуджібаяші розповідала Казамі про провал операції.

- Вбитий? Підкріплення ворога?

— Нет. Група захоплення постраждала від магічної атаки.

Люди Казами дійсно опинилися на хвості у диверсантів. Але вони не змогли їх затримати.

- Атак якого типу?

— У них гостре отруєння висококонцентрованим озоном.

- "Озонове коло"? — Дивившись на свій термінал, Санада замислив голосом доповнив промову Фудзібаяші.

— Санада?

— Да. Вибачаюсь. — Почувши своє ім’я Казамою, Санада зрозумів свою погану поведінку перед вищим офіцером. Тому швидко вибачився.

— Все в порядке. І все ж, "Озонове коло"?

— Да. Хоч і існує інша магія, здатна створювати озоновий шар, але якщо перемогти цілий підрозділ контртерористичних боїв на відкритому повітрі, а не в приміщенні, то я вважаю, що це доволі ймовірне "Озонове коло".

- ...Дійсно.

Загін захоплень пройшов численні контртероризми, які включали в себе методи переслідування не тільки вибуховими речовинами та вогнепальною зброєю, але й хімічною. Якщо вони відчують ознаки загрози, то не постраждають. Очевидно, ворожа магія застала їх зненацька і потрапила в пастку висококонцентрованого озону.

Якщо шукати магію, здатну генерувати велику кількість озону в короткий проміжок часу, то, як і сказав Санада, першим кандидатом буде "Озонове коло".

- Австралійський чарівник з "Озоновим колом"?

- Тут немає нічого дивного. — Поразив Санада на сумніви Фуджібаяші.

"Озонове коло" було магією стратегічного класу, відомим користувачам якої були Вільям Маклауд з Британії та Карла Шмідт із Німеччини. Спочатку вона була розроблена в Євросоюзі до його розпаду, і призначена для боротьби з озоновими дірами.

Інформація про послідовність магії "Озонового кола" була представлена всім колишнім країнам Євросоюза перед розпадом. Австралійська армія могла отримати доступ до неї, як колишній член Британського Співдружності Націй.

Іншими словами, це означає, що людина, яку назвав Джеймс Джексоном або дівчинка, яка видала за його дочку, або вони обидва є чарівниками австралійської армії.

— Фудзібаяші, ви з'ясували справжні особи цих двох?

- Ні, ще ні. Однак, згідно з даними псіонових датчиків, користувачем магії, яка вирубувала групу захоплення, імовірно, є Жасмін Джексон.

— девочка?

- Або чарівник з образом дівчинки.

Після слів Фудзіяші, яке сумнівалося в особі Казами, стало зрозумілим.

— Выглядит не на свій вік? Тацуя говорив щось схоже.

Тацуї Фудзіяші трохи здригнулася від згадки про ім’я. Але Казама не знав, які почуття це викликало.

— Я думаю, командир знає приклади того, як наркотики пригнічували статевий акт у агентів розвідки. Крім того, вірогідно існування подібного агента, який вжив заходів для контролю росту.

Казама не став коментувати це гуманне припущення Фудзібаяші. Натомість він запитав:

— Особисто помішані підрозділом Великого Азіатського Альянса встановлені?

— Да. — На обличчі Фудзіяші виникла гірка. — Це випускники Першої школи при Національному університеті магії. Приїхали в випускну поїздку, семпаї Тацуі-Куна, на рік старше його.

— До речі, найстаршого сина сім’ї Ісорі запросили на бенкет для завершення будівництва штучного острова. Тоді виходить, що вони випадково завадили, ні, втрутилися?

Казама зітхнув і посміхнувся. Крім того, не було жодної згадки про випускників Першої школи.

— Фуджібаяші, продовжуй розслідування особи агентів. Санада, пошукай ключових сил ворога.

- Зрозумів.

— Джеймс Джексон і Жасмін Джексон виявили камерою з повітря. Вони не втечуть.

Чудово.

Вставши і віддавши честь Казамі, Санада та Фудзібаяші залишили кімнату.

Глава 3

Капітан Жасмін Вільямс, яка використовує псевдонім Жушман Джексон і капітан Джеймс Дж. Джонсон, який використовує псевдонім Джеймс Джексон, почув це вночі 24 березня. Сбігши від людей Казами, вони таємно зустрілися з лідерами дезертиров Великого Азіатського Альянса в прибрешеному готелі.

- Чарівники Йоцуби?

Один з головних фракцій противників примирення, а також лідер цієї групи диверсантів, майор Деніел Лю кивнув у відповідь перепитаючої Жасмін.

- У сьогоднішній церемонії брала участь майбутній голова сім'ї Йоцуба, а також її наречений.

— Це була меморіальна служба для жертв війни п'ятирічної давності?

Лю не почав доповнювати, і знову кивнув.

— Лідери чарівників направили свого представника на церемонію, тут немає нічого дивного. - Сказав, що стоїть поруч з Жасмін Джеймс.

- Справді, тут нічого неприродного. — Згода Лю с Джеймсом. - Але я думаю, що не можна це проігнорувати. Навіть якщо вони не мають зв’язку з нами, лише чарівник Йоцуби тут може стати серйозною перешкодою для операції.

- Але "принцеса" Йоцуби і її наречений повинні бути ще учнями старшої школи.

Цього разу, у відповідь Жасмін, Лю негативно похитав головою.

— Під час операції в Йокогамі наша армія сильно постраждала від нашого голови сім’ї Дзюмондзі, який був учнем старшої школи. Не можна зневажати, навіть якщо це дитина.

Хоча Жасмін та інші люди були обережніші, він і сам не знав, наскільки цінними й небезпечними чарівниками є Тацуї та М’юкі. Це не було непорозуміння, він просто не знав цього.

◯ ✔

25 березня 2097 року

Тацуя та М’юкі, які були присутні на ворожих диверсатах, сьогодні також провели день без енергійної участі в контртерористичних операціях.

Вони розслаблено проводили час у готелі.

— Час від часу дозволяти собі такий розкішний вигляд є доброю справою.

— И правда.

- Мені все ще якось не по собі... — Робко сказала Мінамі, яка обслуговувала двох господарів за сніданком на балконі.

Номер, в якому проживають ці троє - це люкс з двома спальнями. Цього разу вони публічно представляють родину Йоцуба на церемонії пам’яті жертв на Окінаву і в зборі по організації літньої паніхіди. Оскільки інші з Десяти головних Кланов не брали участі в церемонії, то не буде перебільшенням сказати, що вони є представниками Конференція Головних Кланів. Тому вартість номера була найвищою, щоб показати важливість повноважень Десяти головних Кланів.

У люксі, де вони жили, було дві спальні з двома парам спаральними ліжками. Тацуя зайняв одну кімнату, а Мюки з Мінами - іншу. Ні Тацуя ні Муїки не вважали необхідним проганяти Мінами в окрему кімнату.

Але для Мінами цей номер був занадто розкішний, і вона відчувала себе не в своїй тарілці. Також її бентежило, що вона турбується своєю присутністю пару нареченого з нареченою. Тому час від часу вона скромно зверталася, благаючи відселити її в "боліле дешеву кімнату".

- Охоронець хоче покинути ціль охорони? — Але щоразу, отримавши таке попередження, вона не могла нічого заперечити. Якщо мінами отримає окрему дешеву кімнату, то вона буде на іншому поверсі. Тоді, якщо щось трапиться, то вона може не встигнути вчасно.

- Вибачте. — Зрештою, Мінамі не залишилося іншого вибору, як вибачитись.

- Мінами-тям, давай, теж сідай. — М’юки м’яким голосом запросила сісти за стіл, повний їжі та напоїв. Мінами, відповівши "Добре", слухняно сіла. Вона вже зрозуміла, що марно намагатися чинити опір.

Мінами, зробивши ще кави, зібрала посуд на візок. Звичайно, можна було залишити це на працівників готелю, але Мінами зі словами "Це замість того, що я була в такій розкішній кімнаті", вирішила взяти це до себе. Ну, звичай залишати чайові тут немає, тому шкоди для співробітників від цього не буде. Завдяки цьому Тацуя і Мюкі мовчали.

— Мюки, ты отдохнула?

— Да. Я відпочивала з вчорашнього вечора, і втома пройшла повністю.

- Це добре. - Тацуя підтвердив своїм "взгодом", що Мюкі не прикидається, і м'якіше посміхнувся. Мюки сором’язливо відвернулися. Але невдовзі повернулася, почервоніла і засоромилась власною слабкістю.

- Ми йдемо сьогодні трохи прогулятись?

— Так, з радістю!

"На завдання?", Міюки не запитала вголос. Якщо Тацуя захоче витратити час на себе, у неї не буде заперечень. Мюкі не могла навіть подумати про таку нешанобливу поведінку, як проблема з рішенням Тацуї.

— Мінами теж поїде з нами.

- Слухаюсь. — Мінамі, яка підіймалась до столу, також без коливань кивнула. У неї не було вибору, окрім як підкоритися словам свого пана.

- Оскільки ми піднімемося на борт корабля, я хочу, щоб ви обидві переодяглися у що-небудь, не звиваючи руху.

— Поняла. Чи не міг би ти почекати хвилинку?

— Не торопись. Мені теж потрібен час на підготовку. Мінами, допоможи М'юкі з приготуванням.

- Як накажете.

Міюки та Мінами пішли до своєї кімнати. Тацуя також переодягався у свою кімнату.

◯ ✔

Прибувши в порт, Тацуя, Мюкі та Мінами сходили на яхту, обладнану для відкритого моря. За зовнішнім виглядом цієї "яхти" не можна було сказати, що вона обладнана двигуном і апаратурою військового рівня, взятих з армійських човнів.

— Йо, а ось і ви.

- Джо, на тебе сьогодні розраховую.

На борту яхти їх очікував сержант Хігакі Джозеф, з яким вони зустрілися вчора.

- Ем, Оні-сама...

Вчора неприємна зустріч лише здивувала її, але зараз вона забулася настільки, що не знала, як використати "Тацуя-сама" перед сторонніми людьми.

- Сьогодні я планував використати літак, але цієї ночі отримав запрошення використовувати човен від сержанта Хігакі. І я вирішив прийняти пропозицію.

Коли Тацуя договорив, Джозеф, незважаючи на відсутність уніформи, віддав честь М’юкі.

- Сержант Хігаки Джозеф, до ваших послуг. Дозвольте мені сьогодні служити вашим ескотом. - Сказав він з широкою посмішкою на обличчі. - Навіть якщо кажуть "ескорт", насправді мені доручили влаштувати прийом. Великі шишки зверху не могли проігнорувати ім'я Йоцуба. Як би не піднявся зайвий шум. що за змія може виповзти.

Очевидно Джозеф хотів сказати "кустарникова змія"*.

[Японське прислів'я лише з 2 слів, що означає, ніби дії людини матимуть зворотній ефект]

- Керівництво бази турбувалося, але підполковник Казама сказав, що "Є один молодший офіцер, знайомий з наступним головою родини Йоцуба", і під приводом ескоту призначили бути туристичним гідом цього хлопця. Тобто, мені.

Джозеф підмигнув Міюки. Це виглядало суворо, але несподівано дружелюбно.

— Ось чому, коли я запитав Тацую, куди він хоче поїхати, і отримав відповідь, що на острові Ісігакі я запозичив військовий швидкісний човен з екіпажем. Але навіть якщо я сказав, що човен військовий, я все одно гарантую комфортну подорож, тому що він обладнаний для перевезення важливих людей.

— На острів Исигаки? Я не знала, що планували поїхати так далеко. — Мюки здивовано подивилася на Тацу.

— Залежно від погодних умов, подорожі могли б бути усунені. Я не хотів тебе засмучувати.

— Я здивована... але рада. — Посміхаючись Тацуе, сказала Мюкі.

До острова Ішігакі вони подолали близько 400 кілометрів за три години. Море було далеко не спокійне, але всередині яхти було на диво тихо, тому Тацуя і компанія вийшли на острові Ішігакі навіть без легкої морської хвороби. У порту їх чекав орендований автомобіль. Тоді вони зрозуміли, що слова "збудувати прийом" були не перебільшенням.

— То ж огляд визначних пам’яток підходить?

дякую.

Джозеф сів на водійське місце. Найвідоміші пам’ятки були біля мережі безпілотних доріг. Тому, щоб дістатися до тих, які знаходяться поза цими дорогами, потрібен був відомий водій. Хоча Джозеф не мав можливості покинути головний острів Окінави і відвідати Ішігакі, проте з нього вийшов добрий гід, який знав ключові місця. Мюкі була тільки рада несподіваному побачення з Тацуєю, незважаючи на супроводжувач у вигляді "ескорта" і "горничої".

Зрештою, коли настав час повертатися на головний острів, Тацуя попросив зупинитися в одного відомого ювелірного магазину, який спеціалізується на перлівах. Залишивши Джозефа чекати зовні, Тацуя повів Мюки і Мінами в магазин.

- Це Шіба Тацуя.

— Ми вас чекали.

Тацуя назвав своє ім’я, і працівник магазину відвів їх до службового столу в задній частині крамниці. У зв’язку з працівниками Міїки зрозуміла, що візит був заздалегідь зарезервований.

— Ось, будь ласка.

З відділу приміщення вийшов раніше зажурений працівник, і обережно відкрив ювелірний чохол з намистелем, яке він приніс.

— Ох....!

Усередині було настільки розкішне барвисте намисто, що М’юкі відразу здивувалася вголос. Тип градуювання стандартної довжини складався з трьох кольорів: білого, чорного і золотого. Перлини досконало круглі, без природних пошкоджень. Не потрібно було бути експертом, щоб сказати, що насиченість кольору і блиск теж були рівня високої розкоші, на який не можна просимося.

— Чи можна ближче поглянути?

- Як забажаєте.

Продавець ввічливо вклонився на слова Тацуї, і запитав у М'юкі: "Вам допомогти приміряти?".

це... Мне?

Інших думок на думку не приходило. Але все ж, мимовільно, Міюкі запитала Тацу.

Звісно. З днем народження.

Міюки прикрила рот обома руками.

— Перстень... Купимо пізніше. Поки візьмемо намисто, потерпи небагато.

Тацуя був зі своїм звичайним безстороннім обличчям, але тон його голосу відрізнявся, видаючи якийсь ступінь ніяковості.

- Яке ж терпіння! Я щаслива. Дуже дякую, Тацуя-сама.

Мабуть, від перевищення емоцій, на очах Мюки проступили сльози. Лише Мінами помітила, що вона змогла замінити звичайний "Оні-саму" Тацуей Самою".

◯ ✔

— Джо, дуже дякую за сьогодні.

— Хороша справа. Завдяки вам я теж зміг відпочити.

Після того як Джозеф висадив їх біля входу в готель, він поїхав на безпілотному таксі. Провівши таксі поглядом, Татцюя попрямував до будинку через дорогу.

— Онии-сама? Що трапилося? — Помітивши цей погляд, вона запитала Тацую. Минають роки, і Міюкі стала дуже напруженою. Тацуя засунув Міюки спиною від того будинку, на яке дивився.

— Не варто хвилюватися. Незважаючи на спробу Тацуї заспокоїти, вона не ослабла.

— Це... Вороги? — Прослідкувавши за поглядом Тацуї, Мюкі побачила лише вікно з закритими шторами. У очах Мінами також читали, що вона не може зрозуміти, на що дивиться Тацуя.

- Можливо, це свого роду шукач інформації, який наймає за гроші. Але навіть якщо його схопити, він багато чого не знатиме.

Не "Не можу бути", а "несомно не розповісти". Тацуя сказав, що "звідати не можна", тому Мюкі була впевнена в цьому і більше нічого питати.

Тацуя легонько підштовхнув Мюки назад. Саме завдяки цьому Тацуї Міюкі зайшла у двері готелю.

◯ ✔

Напротив в одній з кімнат будинку капітан австралійської армії Джеймс Дж. Джонсон продовжив затримане раніше дихання. Намагаючись протерти чоло рукою, він зрозумів, що рука повністю мокра від холодного поту.

"Щоб я відчував таке напруження... страх?"

Сучасна Австралія не лише негативно ставиться до дипломатії, але й неохоче посилає війська за кордон. Така офіційна політика, незалежно від реального прояву ізоляції. Офіційно у них немає жодних союзів з іншими країнами, і вони не беруть участі в будь - яких спільних вченнях.

Але це не означає, що солдату на зразок Джеймса ніколи не вдавалося брати участь у реальній війні.

Австралія — країна, багата ресурсами. Не тільки корисними копалинами. Посіявши і культивуючи пустелі, ця країна має одну з небагатьох природних сільських господарств у світі, які можуть постачати харчі. Інші країни під приводом територіальних суперечок майже щодня.

Крім того, їхня відокремлена політика не означає цілковитий нейтралітет. Як і в теперішньому випадку, для них немає нічого особливого у тому, щоб співпрацювати з озброєними групами інших країн під час нелегальних операцій.

Джеймс — ветеран армійської служби, бойовий чарівник авангарду. Він мав досвід у багатьох боях. Він був на волосинці від смерті не один або два рази. Він пишався тим, що в багатьох випадках міг бути непохитним.

"Щоб я... від цього хлопця?"

Але, як би він не заперечував, то розумів, що це тільки самообман.

"Не просто помітив моє спостереження. Це був погляд, подібний до бога смерті, що пронизує душу і встромивається глибоко у серце... Їх називають "Неприкаяні" не просто для уваги?"

Ця назва походить приблизно 30 років тому після поразки Дахана.

Не торкайтеся до Йоцубе з Японії. Приторкніться, і будете знищені.

Справді, у теневому світі, якому належав Джеймс, чутки вже переросли в серйозні розмови про те, що Великий Азіатський Альянс пішов на невигідний світ через Йоцубу. "Чи не є магія стратегічного класу, яка спалила південний кінець Корейського півострова, розробкою сім'ї Йоцуба?", говорили деякі люди.

До нього також дійшла непідтверджена інформація про те, що зірки зі СШСА, які вважаються найсильнішим підрозділом у світі, теж були відбиті з Японії Йоцубо.

Джеймс не міг повірити в усі ці дивовижні історії. Цього разу ворог Джеймса був "Дайтєнґу" Казама Харунобу, який запрацював свою репутацію в боях на півострові Індокитай. Починаючи з нього, здібності японських військових чарівників мають високий рівень. Магічна сила Японії — це не лише Йоцуба. Перший у світі підрозділ летючої піхоти відбили війну Великого Азіатського Альянса. За словами австралійської армії, у тому числі й Джеймса, магія стратегічного класу, яка вирішила цю справу, була розробкою японських армій. Така сила є занадто сильною для одної громадської організації. Дозволивши цьому, вони не змогли б утримувати баланс сил у своїй країні.

І все ж таки, Йоцуба - противник, яким ніколи не можна нехтувати.

...Навіть якщо це учень-підліток.

Джеймс знову згадав про це.

◯ ✔

На день народження М’юки Тацуя приготував не лише подарунок.

Вони вдвох насолоджувалися вечерею у розкішному ресторані готелю, де зупинилися (Мінамі, прочитавши атмосферу, тобто після її впливу, відмовилася), а потім пішли на оглядовий майданчик з келихами напоїв.

Звичайно, у обох були безалкогольні коктейлі. Запит М'юкі "може, трохи..." Тацуя ввічливо відхилив. Він все ще пам'ятав свою проблему з Маюмі у готелі в Кіото.

Він не тільки зупинив її словами. Тацуя перевірив "взглядом" вміст келиха Міякі. Він вже звик перевіряти напої "Глазами духів" на наявність алкоголю. Тож він дізнався, що там не було алкоголю.

— Онии-сама... Я, якось...

Коли Мюкі сиділа на сусідньому дивані, то підняла помутнілі очі і подивилася на Тацову розфокусованим поглядом.

Міюки була одягнена в коктейльну сукню ортодоксального стилю "А-лінія" з спідницею завдовжки нижче колін. Зазвичай коліна видно, якщо сидіти в кріслі. Але на цьому низькому дивані її стрункі ноги були видно набагато вище колін.

На щастя, вони були за перегородкою і це не побачили інші відвідувачі. Але цей образ М’юкі, яка сиділа на кряшці низького дивана з піднятими догори колінами, наполегливо вдивлявся у очі Тацуї.

Татцуя не знав, куди подати погляд, хоча М’юки просто сиділа згідно з правилами етикету.

- Може, повернемося в наш номер?

Вона не відчувала себе погано, мабуть, просто сп'яніла від атмосфери. Зрозумівши, що в будь - якому випадку ліпше повернутися, Тацуя покликав Міюкі і встав. Мюкі слухняно пішла за ним. Вона не була з тих дівчат, які будуть скаржитися в такий момент. Тим більше на слова Тацуї.

Натомість вона міцно обвила ліву руку Тацуї своєю правою рукою. З цієї близької відстані вона підняла очі і подивилася на Тацу розпещеним поглядом. Коли вони вважалися братом і сестрою, Тацуя був би ввічливим та відрубав Міїки, але тепер він залишив її як їсти. Тому що це не протиприродно в їхньому теперішньому становищі.

Мабуть, Міюки на це й розраховувала. І все ж, вона відчула невелике полегшення тому що боялася можливості бути відмовою, хоча знала, що це малоймовірно.

Тацуя вийшов зі оглядової майданчика з М’юкі, яка тримає його за ліву руку.

Міюки відпустила руку Тацуї тільки перед входом в їх номер. З обличчям, ніби нічого не сталося, вона подякувала за прибирання Мінами. Тацуя також подякував Мінамі, після чого сказав М’юкі йти до ванної першої і пішов у свою кімнату.

Закриваючи двері, він зняв костюм, але замість нічного одягу надів звичайну кімнатну і сів за письмовий стіл. Потім він зосередив свій погляд на результатах, які відбулися сьогодні.

Він направив більшу частину свідомості в інформаційні виміри. У незліченні розвиткові дерева причинно-сплетені зв'язки.

До минулого року Тацуя міг лише послідовно відслідковувати у трьохвимірному видінні, але під час недавнього пошуку винуватця інциденту з підривним тероризмом він провів пошук в безлічі інформаційних потоків і навчився дивитися на всю картину причинно-спадкованих зв'язків загалом як з висоти пташиного польоту.

І в цьому видінні цілу картину зверху він швидко виявив фрагмент інформації, який сам випустив раніше. Мітка знайдена. Він почав зчитувати інформацію про знайдений об'єкт.

Джеймс Джефрі Джонсон. Австралійський військовий чарівник. Звання - капітан".

Інформація, яку "питував" Тацуя описувала агента ворога, який спостерігав за ними коли вони повернулися в готель. Тоді він не зміг чітко роздивитися обличчя, але було зрозуміло, що це чоловік європейської зовнішності. Тому, дочекавшись, що це може бути людина з показаною напередодні Казам фотографії "рідника з дитиною", він вистрілив через Ідею відслідкувальної псионівною міткою.

"Мабуть місце розташування - на північному сході від узбережжя острова Кумі. Вони використовують рибальське судно?"

На жаль, інформація про людину не стосується її. Техніка "пов'язуючи зору" з маркерами-ключами була ще недосконарена, він її допрацював і вчився застосовувати.

Але отримана інформація про те, що справжня особистість "Джеймса Джексона" - "Копітан Джеймс Дж. Джонсон", має велике значення. Тацуя не став недооцінювати свої досягнення, і, доставивши з багажу термінал-ноутбук, відправив Казамі у зашифрованому вигляді отримані щойно дані.

Прийнявши ванну і підготувавшись до сну, Тацуя повернувся в спальню й побачив на незанятій ліжку Мііки у піжамі.

Піжама не мала провокуючих елементів на кшталт розстебнутих гудзів або випадкового оголення плеча через великий розмір, але була злегка прозорою і з глибоким декольте. Тонкая шовкопрядиста тканина (найскоріше натуральна шовковиця) чітко просвічувала контури тіла, на якому не було нижньої білизни.

- ...Ти хотіла про щось поговорити? — Намагаючись не дивитися нижче шиї своєї сестри і нареченої, запитав він.

— Не можна? Хіба я не можу прийти просто так?

М’юкі, схибивши голову в спірному жесті, запитала м’яким тоном. Незважаючи на те, що він зробив це кілька разів раніше, Тацуя "взгодом" ще раз перевірив концентрацію алкоголю в крові М'юкі.

- Будь ласка, не дивися на мене так. Я соромлюсь... — Мюки почервоніла і подивилася затуманеним поглядом на Тацу.

— А, эм. Прости.

Навіть Тацуя не зміг уникнути такого хвилювання. Якби це був не він, "більшим" хвилюванням би справа не закінчилася. Падіння сили розуму негайно похитнулося б, і розум став би такий же перевертний, як у перетворення.

Ти ж уже збирався відпочивати?

Не тільки тон, але й формулювання були дещо підозрілими. Здається, що п’яниця справді була в стані алкогольного сп’яніння. Тацуя не міг дійти такого висновку, коли побачив стан М’юки.

— Так, я збираюся зробити це.

— Тоді, лягай на ліжко. Тому що я вимкну світло.

- ...прошу. - Тацуя зрозумів, що прогнати її не вийде.

Хоч звук води і не було чутно, Мінами була ще у ванній. Вийшовши з ванної, вона відразу зрозуміє, де Міїки. Непорозуміння неминуче. Здатись Тацуя закрив очі.

З сусідній ліжка він почув щасливе спів. Це стало для нього спасінням.

Опівночі Тацуя обережно приглушив свої кроки і залишив кімнату.

Глава 4

Наступного ранку.

Тацуя розповідав плани на сьогодні двом дівчатам, які були збентежені і відкинувши погляди.

- Сьогодні, як і планували, підемо на острів Кумі.

Це не було несподіванкою, як вчора, це було заплановано з самого початку.

Але не було прямого зв'язку з місією. Якщо з'явиться вільний час, потрібно поглянути на штучний острів, який треба захистити, дотримуючись позиції "якщо залишиться час після всіх справ". Головна мета сучасного туризму — це туристичні програми. Вчора головним був подарунок Міюкі, а сьогодні - безтурботно вбити час.

Чи буде місія завершена, якщо успішно захистити банкет з приводу закінчення будівництва штучного острова 28-го числа? Але щоб запобігти диверсії, потрібно позбавити ворога здатності вести війну. Пошук - це робота армії. Чорний Тацуї не наступить, поки не знайдуть ці основні сили противника.

Прибувши на Окінаву, і просиджуючи дні в готелі, Тацуя відчував, що це марна трата часу. Йому не хотілося виходити шукати іноземних чарівників просто тому, що це була не його робота.

Ось чому Тацуя вирішив влаштувати сьогодні вихідний.

— Вылет о 8:30. CAD можна взяти з собою на борт літака.

У цьому середовищі це не було чимось, що потрібно повторювати. У більшості випадків, публічні службовці дозволяють людям проносити CAD з дозволу поліції. Студенти з університету магії і учні Школ магію автоматично мають такий дозвіл. Отже, це не привілей Десяти головних Кланов. Проте, в обмін на це є обов’язок рятувати людей при надзвичайних подіях.

- Підготовка завершена. Тацуе-сама і Мюкі-сама залишилися тільки переодягнутися.

— Хороша робота.

— Спочатку підемо поснідаємо.

Мюки подякувала Мінам за старанність, а Тацуя повів їх у ресторан готелю, де вони чекали сніданок.

◯ ✔

— Тацуя-сан! — Ввійшовши в літак, Тацуя почув голос з боку.

— Хонока. Разом з Шізуку?

Гоноке належав до цього голосу. Поруч з нею стояла Шізуку. Тацуя не був здивований появою цих двох чоловіків. Він чув від Міюки про запрошення поїхати в подорож від них. Крім того, їхня мета і цілі завдання перетинаються.

— Угу. Доброго ранку.

Окрім Хоноки і Шізуку, були присутні й інші знайомі особи.

— Накадзё-семпай, добрий утро.

- Доброго ранку. Мюкі-сан, ви теж на острові Кумі?

— Да.

Ми бачили вас на недавній церемонії Хіган, і подумали, що було б добре зустрітися десь тут. І ось випадково сталося.

- Я теж чула, що семпаї поїдуть на острів Кумі, так що ми подумали, можливо, зустрінемося.

Міюки довго слухала промову Азуси, піддаючи її в чергу привіталася з Хатторі, Ісіорі, Канон, Кіріхарою, Саякою та Шеви.

Це не була запланована зустріч. Але навіть випадково, це не було дивовижно. Час прибуття їх рейсу було 9:00. Для того щоб запланувати подорож з головного острова Окінави на острів Куме, можна відвідати визначні місця. Випадковим збігом була дата, але випадковість часу було неминуче.

Ми вже домовились з Мізуї-саном, але Меюкі Сан також приєднається до нас?

Як і сказала Азуса, компанія Тацуї з трьох чоловік, Хонока та Шізуку - ще двоє, компанії Асуси із семи людей, загалом 12 осіб очікували посадки. Було сказано, що вона мала на увазі запрошення провести час разом на острові Кумі.

Мюки подивилася на Тацу з виразом "Що мені робити?" на обличчі.

— Непогана ідея. — Тацуя кивнув і відповів так, щоб Азуса його теж чула. Відповівши "Добре" Тацуї, Міюки повернулася до Азуса.

- Будь ласка, подбайте про нас. — Мюки ввічливо вклонилась. Не запитавши згоди Хатторі, Іссорі та інших, компанія Тацуї вирішила все за них.

Прибувши на острів Кумі, група учнів і випускники Першої школи спочатку прокотилася довкола острова на човні з прозорим дном. Спочатку Шізуку орендували декілька місць на цей човен, але з ростом людей вона винаймала весь корабель на 1 круг.

Як і очікувалося від родини Китаю, однієї з найбільших родин Японії, запит перед вильотом був задоволений.

Від аеропорту до порту Канегусуку по прямій близько 5 км.

Після короткого очікування група сіла на корабель, щоб дістатися до порту з велосипедами.

— Уваа!

- Це чудово...

Канон радісно скрикнула, а Азуса видала слова захоплення. Їхнє здивування не було перебільшенням.

Корабель, який орендував сім'я Китаю для Шізуку, був напівповільним типом з вікнами, які дозволяють спостерігати за морем також по боках.

Але слово "окно" до цього корабля не підходило. Окрім носа й корму, кожен з боків зануреного корабля був повністю прозорим. Пол також майже весь прозорий, крім малої частини. Вигляд звідти був повний підводною панорамою.

Не тільки підводний вид, але й огляд з палуби був чудовим. Це був вигляд на білі пляжі, різноманітний скелястий рельєф, де виднілися скелі різної причудливої форми. Учні та випускники Першої школи були зайняті постійним рухом вгору і вниз по кораблебуду.

Опустивши південний край острова Кумі, корабель дістав курс на північний схід і зупинився біля берега відомого пляжу « Гатано ».

- Цікаво, що відбувається?

« Цей човен має велику підводну частину, тож вони готують для висадки гумового човна.

Як і відповів Ісіорі на запитання Канон, моряки почали надувати на палубі гумовий човен та прикріпляли до неї підвісний двигун.

Оскільки човен був шестимісним, вони підготували другу. Судячи з розміру і потужності двигуна, потрібен був чоловік із правами на керування малими судами.

у тебе ж є?

- Права на малі кораблі? Так.

— А, у мене теж є.

Тацуя кивнув на запитання Шізуку, потім Ісорі підняв руку і тим самим 12 чоловік отримали можливість поїхати на безлюдний острів одночасно. До того ж Мінами мали ліцензію другого класу, як Тацуї (керування гідроциклом), і Хатторі мав звичайну патенту на малі човни.

Тацуя, Мюки, Мими, Хонока, Шізуку, Савакі.

Іссори, Канон, Хатторі, Азуса, Кирихора, Саяка.

Після цього 12 чоловік висадилися на білий пляж з коралового піску. По прибутті, з човна Тацуї першим зістрибнув Савакі і допоміг зійти дівчатам.

- Тацуя-сама, я подбаю про човен. — Сказала Мінамі, що перевіряв стан двигуна Тацуе.

— Добре, прошу.

- Будь ласка, залиште це мені.

Знаючи, що немає сенсу щось казати, Тацуя доручив Мінам цю справу. Крім неї тут були одні старшокласники. Навіть якщо змусити її піти силою, вона буде тільки хвилюватися, відчуваючи себе не в своїй тарілці. Татцуя прийшов до висновку, що вона зможе розслабитися, якщо залишити її наодинці.

— Тоді я приглядаю за іншою. — Сказав Саваки зішем слідом за Хонокою Тацуе. І пішов до човна, не чекаючи відповіді Тацуї.

Звідти почувся роздратований голос Азуси, який говорив "Ми з Хатторі-куном не разом!", але Тацуя мовчав, думаючи, що його це не стосується. Тому що події по сусідству не дали відволіктися.

Жила Тацу Хонока раптово зняла із себе одяг. Під блузкою з короткими рукавами був надет різної купальника, який мав вигляд бикіні і низу у вигляді коротких обтягуючих шорт. Приймаючи цей стиль, її звичайна зачіска з двома хвостами, складеними на плечі, створювала дуже зрілий і сексуальний образ.

Хоч це і субтропічний острів Кумі, але був все ще березень. Носити купальник трохи рано. Навряд чи ви знайдете хоч одного туриста, який приїжджає поплавати або ж зайнятися дайвінгом.

Мужній купальник Хонокі зловив погляди не тільки своїх попутників, але й інших туристів.

- Тацуя-сан, чому б нам не піти геть туди?

Але Хонока, знехтувавши злі погляди, спрямовані на неї (або не показуючи цього), і притиснулася до руки Тацуї. Вона, свідомо кажучи, щільно притискалася до грудей. Побачивши цю сміливу дію, Мюкі широко розплющила очі. Безтурботно плескаючи очима, вона стояла, приголомшлива. Поймавши цей момент, Хонока намагалася вкрасти Тацую.

Тацуя теж був здивований напористістю Хоноки. Але Хонокі не звільнився від нужди не тому, що повністю зрозумів ситуацію. А тому, що це було небезпечно. Хонока завжди відчайдушно йде до своєї мети, наче іде в останній бій. Сьогодні це враження було особливо сильним.

На обличчі Хоноки Тацуя побачив усмішку маленького диявола. Тож... Побачивши її, він відразу зрозумів.

Коли Хонока подивилася вперед, Тацуя переглянув погляд на Міїки. Хонока важлива як друг, але не настільки, щоб зашкодити настрої М’юкі.

Але М'юкі повернула йому такий же схвильований і зовсім не ревний погляд, що каже "Кажається Хонока поводиться не дуже нормально". Чи були вчорашні подарунки (не тільки речі) тому винним, але жодних звинувачень у бік Тацуї.

Звичайно, Хонокі мав за собою упередження.

Хонока і Шізуку прибули на Окінаву 25 березня. Це було вчора. І за день до цього, рідко діюча окремо від Шізуку Хонока вирушила разом з Емі та Субару за покупками в модне місце у центрі міста.

Ні, Хонока і Шізуку не посварилися або щось в цьому роді.

Шизуку не тільки молода неопераюча чаринка, але також "молода пані". Щоб отримати звичайну культурну освіту, вона має багато додаткових уроків, окрім навчання в школі.

Перед довгою поїздкою вона була більш зайнята, щоб засвоїти "нучки" за весь пропущений період наперед. Тому Шізуку не могла нікуди йти.

Емі запропонувала "згуляти в якесь веселе людне містечко".

Хонока зазвичай не ходила в місця, де народ ходить натовпами. Але це було тому, що Шізуку не любить метушні. Самій Хоноке не були протилюдні місця. Вона радше була бажаною енергією, яку випромінювала жвава молодь того самого віку.

Таким чином, це була свого роду спроба насолодитися веселим життям у місті, яке довго не виходило, не заважаючи зручності Шізуку.

Вони просто гуляли, розглядаючи вітрини та купуючи час від часу їжу, бо Еймі й Субару не мали певних цілей. Але Хонокі мав щось, що вона хотіла купити.

- Насправді, я їду на Окінаву завтра. — Аж раптом Хонока заговорила, коли вони сиділи в одному з закладів швидкого харчування.

— Э-э, правда! — Емі намагалася приховати почуття заздрості дивним поглядом.

— Я знаю. Ви збираєтеся на бенкеті в Кумедзі*?

[Кумдимит = острів Кума + група островів навколо, вважається одним "містом"]

Субару продемонструвала свою обізнаність, після чого запитала Хоноку: "І що?"

- Я хочу купити одяг для Окінави, але...

— Платье для банкта?

У відповідь на запитання Емі Хонока помахала головою.

- Одяг, в якому ти постаєш перед Шибоєм-куном?

Сюбару Хонока не погоджувалась і не заперечувала цього припущення. Але сором'язлива тиша була сприйнята тут як згода.

— Ось що, тому тобі потрібна наша порада!

Еймі сказала свій висновок з виразом "Загадка вирішена!".

Вона не помилилася.

- ... Що, думаєте, добре підійде? — Сором’язливо запитала Хонока цих двох.

— А як щодо купальника? У випадку Хоноки, верх повинен бути бікіні. — Відповідь Субару була проста.

— Э-э-е!? - Хонока скрикнула збентеженим голосом. Якби вона зараз пила свій напій, це було б виверження гейзеру.

— А, точно, їй підійде. Це добре. Але хіба не прохолодно навіть на Окінаві? — Емі безвідповідально поставила свої аргументи в чуже рішення.

— Не для того, щоб увійти в воду. Якщо буде холодно, то разом з сонцезахисним кремом ви можете захиститися від холоду.

— Субару, розумничка--

Субару оглянулася на похвалу Емі з гордим обличчям.

— Зачекайте! — Запротестовала на это Хонока. - Тільки я буду в купальнику, це небагато...

- Це ж буде Кумедіма? Тоді ви точно поїдете на пляжі, хоч і не плаваючи.

- Надійне.

— Тоді вдягнути купальник не буде дивним. А якщо купальник буде тільки на Хонокі, вона зможе проявити себе навіть сильніше.

— Соромно же.

Субару безсердечно подивилася на готову вибухнути Хоноку.

— Хонока. — Голос Субару, який підходив до цього погляду, назвав ім'я Хонокі. ти дійсно готова забрати Шібу-куна у М'юкі?

Від такого серйозного тону не тільки Хонока, але й Емі не знала, що сказати.

— Ох, що це за злий спосіб поставити питання? Я знаю, що Хонока серйозно любить Шибу-куна. Я кажу, чи Хонок серйозно має намір перевершити М'юкі? Ось що мало на увазі.

— Ну... - Чомусь Хонока не змогла завершити фразу "Так".

- Я думаю Хонока розуміє краще за мене, що Мюкі не переможе у прямому змаганні.

- Я розумію.

Її слова були жорстокою реальністю. Але "реальністю" не в усіх галузях, адже це було справжнє "пові битви" за серце Тацуї.

- Хоча між Хонокою і М'юкі існують незначні відмінності, вони схожі. Одинаково прямолінійні. Віддані, які мають тенденцію іноді виходити з-під контролю, але в основному скромні.

Хонока ніяк не відповідала. Слова Субару щастило до неї одну за одною.

« Тож, коли ти йдеш з тим методом, що не відрізняється від своєї суперниці, то різниця буде неважкою. — Відповіла Емі, а не Хонока. — Тоді. Субару, що ти думаєш зробити?

- Зробити не мені, а Хоноке. Їй треба змінити підхід.

— Як саме?

— Перш за все, зміна образу. У Хоноки хороший стиль, треба використовувати його як зброю по максимуму. Але треба намагатися виглядати більш сексуально.

- Хмм... — Згодна Емі. Хонока тільки відчиняла і закривала рот, але звуку не було.

- І тоді зробити те, що не може зробити Мюкі. Наприклад, вона лише притискується грудьми.

— Це неможливо! — Зрештою, Хонока коротко скрикнула. Але Емі та Субару лише глянули на неї, а потім продовжили конференцію з обговорення стратегії.

- Цікаво, чи зможе вона зачаровувати Шибу-куна без чогось подібного?

- Неможливо. На цю людину не впливає звичайне дитяче чарівність.

— Ох, ну, и правда ж...

- Якщо все так триватиме, то поразка Хоноки вже вирішено. Не бійтеся ризикувати. Так же, Хонока?

— Д-да... — Хонока в депресії кивнула на ці раптові слова.

— Ладно. — Сказала Субару, встаючи. При цьому потягнувши з собою Хоноку.

— Э?

— Якщо так, то йдемо дивитися купальники зараз же.

Опираючись на свою згоду, Емі встала і взяла піднос з чашками.

- Ти повинна вибрати досить сміливий.

— Э-э-е? Э-э-е?

Субару потягла Хоноку до виходу з закладу. Емі, здавши піднос у посудомийку, наздогнала тих двох.

З такою вісторією, Хонока, ховаючи сором за маскою маленького дияволеня, активно намагалася привернути увагу Тацуї.

Чи то остаточно вагаючись, чи не можна легковажити Тацуї перед випускниками? Міямі підбігла до міста Таца. Проте Хонока міцно обняла руку Тацуї і не відпускала його.

Не тільки туристи цього пляжу спостерігали за його спробами звабити Хонокі. З сусіднього пляжу "Накано", в сторону узбережжя Хатенео дивився чоловік середніх років. При цьому він вправно рухаючи рукою, працював в дивному переносному терміналі, який був на вигляд несумісний з його легкою одягом. Тацуя відчув цей погляд, але, оскільки не було різниці з поглядами інших цікавих, то особливої уваги на нього не звернув.

◯ ✔

Після повернення на корабель з прозорим дном активність Хоноки продовжувалася. Хоча вона накинула блузку, верхні три гудзики були розстібнулися, показуючи бюстгальтер купальника.

На щастя, ніхто з них не критикує Хонока за таку безсорому зовнішність. Але також було неминуче, що група випускників вирішила триматися забігу.

Також неминучим був той факт, що Канон і Саяка дивилися на Тацову догану. Вони також розуміли, що Тацуя не може роздвоюватися. Проте вони бачили, наскільки важким був цей безвідповідний вияв любові — Хонокі. Вони не знали, як допомогти такій же дівчині, а просто палили Тацову суворі погляди.

Хонока, яка стримує це Міяки і кидає їх на ганьблі Канон та Саяка. Тацуя був першим, хто помітив, що відбувається щось ненормальне.

— Хонока, почекай трохи.

— Тацуя-сан?

Позаплутна зміна голосу Тацуї збила Хоноку з пантелику. Нічого не відповівши, Тацуя відлучився від Хонокі і вирушив на містк корабля. Хатторі пішов слідом за ним, помітивши незвичайні ознаки поведінки Тацуї. За Хатторі також пішли Саваки з Кирихарою. Ці троє почули промову Тацуї, яка повідомляла про непередбачену ситуацію.

— Капітане, що лежить на відстані п’ятистах метрів від берега океану, можна знайти сліди військового корабля.

- Що?

За Тацуї Хатторі, Савакі та Кірихара подивилися на виснажене обличчя капітана, який у цей момент вже віддав наказ екіпажу відправляти сонар вперед до морського дна.

- Знайшов! Припускають, що довжина — 80 метрів.

- Чому щось подібне з'явилося тут? — Закричала Канон, яка трохи пізніше прийшла в обійм з Ісорі.

- Може, вона з нашої армії? — Висказав Саваки своє припущення. Проте він і сам вважав, що ймовірність цього прагне до нуля.

- Якщо це армія, тоді немає проблем. Але ми повинні взяти до уваги інші можливості! — Хатторі оголосив безглуздим обговоренням гіпотез.

- Зміна курсу! Право руля! — Мабуть, капітан дійшов того ж висновку, що й Хатторі.

Слідом за наказом корабель почав маневр по дузі направо. Мабуть, помітивши цей рух, підводний човен також запустив двигуни і увійшов в рух. Цей факт швидко виключив можливість того, що підводний човен має сили самозахисту.

- Підтверджений звук вприска води! Здається, підозрілий корабель готується до запуску торпедів! — Закричав оператор сарара.

- Ви чули, як всипав воду у пускову шахту? Мабуть, це корабель старого типу.

- До чого ти це сказав? — Хатторі проричав на безтурботно (або безстрашно) бормочучий Тацову.

Замість відповіді на вирок Хатторі,

— Мінами.

Він покликав Мінами, яка також недавно підійшла сюди і стояла позаду трьох випускників.

— Да, Тацуя-сама. — Незважаючи на ситуацію, відповідь Мінами була такою ж спокійною, як і зазвичай.

— Підготуй протиоб'єктний бар'єр. Місце встановлення — за 30 метрів від корабля. Розмір - це десятиметровий радіус перед кожним торпедом. Блокувати курс корабля суворо заборонено. Зможеш?

— Залиште це мені. — Без замків, Мінами впевнено кивнула у відповідь на поставлену Тацуєю завдання.

— Торпеди випущені!

Два білих сліди на поверхні, швидко збираючи швидкість, понеслися в їх бік. При такій швидкості корабель не встигне ухилятися.

— Мінами.

— Да. — Мінами вже готувала свій CAD у вигляді мобільного терміналу до активації. Тацуя не єдиний, хто знайшов перешкоди у своєму магічному розумінні під водою.

Раптом піднялися водяні стовпи. Однак не було сплеску води від вибухів. Протиоб'єктивний бар"єр Мінами мав здатність відобразити вибух, але торпеди спочатку не були призначені для знищення.

— Пенові торпеди. Їхня мета — затримати нас?

Хоча Тацуя говорив сам з собою, його промова стала поясненням для Гатторі та інших. Після того як Мінами відмінила бар’єр, піна почала повільно розповзатися по поверхні води.

— Залиште це мені. — Ісори помахнув правою рукою, маніпулюючи CAD. На поверхні моря було видно, що склоочищення протер вікно.

— Далі, ймовірно, буде атака пілотованими торпедами з десантом.

— Наближається друга Хвиля! — Як і передрік Тацуї, крик оператора сарара досяг їхнього вуха.

— Подарунок у відповідь! — Магія Хатторі викликала вибух там, де було видно чотири сліди торпед (або що б це не сталося). Потовари, що утворилися в морі, обернули 4 торпеди. Пенні погашили лопатей, а не могли їх штовхати.

Задня частина торпедового літака розкрилася. Зсередини одночасно вискочили люди військових гідрокостюмах.

— Я ими займусь! — Саваки стрибнув з палуби до чоловіка, який стрибнув вгору з моря. Під час стрибка, вище від нього Савакі сильно змінив траєкторію і впав. Його пінок відіслав ворога назад у воду.

Це не була магія польоту. Повітряне маневрування за допомогою контролю векторів. Ще раз відштовхнувшись від повітря, Савакі збив ще одного ворога.

Решта двох ворогів висадилися на корабель.

— Як щодо того, щоб залишити їх мені! Незважаючи на це, голос Кірігари був радісний. - Вибухова риболовля!

Кірихара влучив у бій з бойовим криком і атакував ворога тим, що мав у руці — качкою. Ворог підняв руку і блокував атаку Кірігари. Точніше, він захистився від високочастотного клинку Кірігару — бар’єра, який був створений біля руки.

- Орья Орія! Ха-ха-га-а! — Проте, однією атакою Кірігари не закінчилася. За допомогою високочастотного клинок разом з технікою запобігання самознищенням на удушку, в ворога линув дощ ударів. Гучно смішний, шалено атакуючи противник Кіра-берсерк з боку виглядав як справжній злодій.

Зрештою порушник, не витримавши тривалої напори, впав і розбризкав кров. Як і очікувалось від Кірігари, він не забувся настільки, щоб відрубати щось противнику, жодна з його атак навіть не досягла кісток. ... Але від важких травм це все одно не відрізнявся.

Останній з ворогів не спостерігав мовчки, як красають його соратника. Щоб допомогти союзнику, який під шквалом атаки майже тільки оборонявся, він направив на Киріхара пістолет. Але так і не зміг вистрілити. Вражений ззаду великою кількістю дрібних каменів, він був повалений на палубу обличчям вниз. Це каміння було вкрите морською водою. Це була магія Хатторі.

У Гатторі було багато технік, подібних до магії Мюмі. Це було не випадково, а саме тому, що Хатторі уважно спостерігав за Маюмі, і він не тільки імітував її магію, але й доробляв, підгнавши.

- Хто ці хлопці? — Коли він повернувся на борт Саваки, дивлячись на повалених Кірихарою та Хатторі противників, поставив питання в порожнечу.

— Пірати... Думаю, їх можна назвати морськими піратами. — Відповів йому Тацуя. Він присів на кісточки, щоб сфотографувати переможеного Хатторіа пірата, після чого, схопивши за пояс гідрокостюма, підняв його, використовуючи імпульс сили під час вставання, і кинув його за борт.

— Эй!

Не звертаючи уваги на нервозного Хатторі, Тацуя зробив фотографію другої людини, яка стікала кров’ю від нападу Кірігари, після чого схопивши його за ногу і потягнув до краю палуби.

- Поки ці хлопці знаходяться в наших руках, пірати нас атакуватимуть.

- Прийдуть забрати їх?

— Або ж вони спробують потопити корабель, щоб не відкрити своїх особистостей? — Тацуя відповів, не повертаючи до Хатторі голови, і викинув за борт пірата, якого тягнув за ногу.

- Отже, поки пірати підберуть своїх товаришів, ми отримаємо час. Ми скористаємося цією перевагою, щоб втекти.

Остання фраза була адресована капітану, який прийшов подивитися на ситуацію.

- Зрозумів. — Капітан з блідим обличчям швидко вирушив на містк, щоб дати накази підлеглим.

- ...Ти жахливий хлопець.

У відповідь на це завдання Кірихара Тацуя лише потиснув плечима.

◯ ✔

Як і сподівався Тацуя, підводний човен більше не переслідував групи учнів та випускників Першої школи. Тацуя був правий не тому, що мав гарну дедукцію, а через те, знати чи ні.

Тацуя зрозумів, що ці підводні пірати є спільною командою дезертирів Великого Азіатського Альянса та австралійських військових агентів. Тому було нескладно передбачити поведінку підводного човна, особливо знаючи той факт, що вони повинні приховувати свої особистості (особливо австралійці) до тих пір, поки не атакують штучний острів, який є справжньою метою.

Цей підводний човен зараз був гнітючим.

— Тому я й радив, що не хочу цього робити. — Агент австралійської армії, капітан Джеймс Дж. Джонсон саркастичним тоном вкоротив майора Деніела Лю, лідер групи дезертирів з Великого Азіатського Альянса.

Його напарниці, капітана Жасмін Вільямса не було на борту підводного човна. Вона не потрапила на борт не тому, що жінок не беруть на підводні човни, а тому що її вигляд є важливою зброєю в поточній місії австралійської армії.

Ворог, що змушує нас допускати недбалість 12-13-річного вигляду і досвід з розсудливістю дорослого. А також просунутися магічними навичками. Такий рівень приховування правдивої особистості стає великим привілеєм для інших агентів.

Навіть у цій спільній операції з боку дезертирів Великого Азіатського Альянса про образ Жасмін знає лише Деніел Лю. Вона не могла б уникнути контакту з іншими солдатами, якби поїхала з ними на підводний човен.

Ось чому Жасмін діяла окремо від капітана Джонсона.

— Не можна зневажати їх лише тому, що вони вчаться. Ось що нещодавно сказав майор Людоно, хлопці!

Цього разу поранені були тільки серед дезертирів Великого Азіатського Альянса. На перший погляд, Джонсон не був засмучений, але насправді його переповнило роздратування, що через цю безглузду проблему японська сторона посилить свою пильність.

— Отже, що ви збираєтеся робити з цього моменту? — Пориви роздратування і швидко заспокойтеся, Джонсон запитав Лю про плани на майбутнє.

Ми зв'язуємо місію до банку 28-го числа. - Тон, що відповів Лю, мав відтінок злоби.

Цього разу атака на корабель з компанією Тацуї була планом найближчих помічників Лю.

Захопити чарівників Йоцуби, або хоча б завдати шкоди, щоб вони не змогли перешкодити операції 28-го числа.

У той же час викрасти дочку родини Китаю, щоб відволікти ворожі сили на пошуки вдаючи викрадачів, які просять викуп. Додавши до списку викупу дочку родини Китаю, студентів Національного університету магії та національного коледжу оборони, вони точно зійдуть за піратів і зможуть приховати свої особистості.

До цього плану сам Лю, чесно кажучи, не був дуже захоплений. Але й проти теж не був. Джонсон, абсолютно очевидно, був проти.

В результаті цієї операції не було досягнуто жодних результатів, один з людей отримав настільки серйозні травми, що не зможе повернутися в стрій і існування секретної зброї у вигляді підводного човна також стало відомо противнику. Зрозумівши, що продовження місії неможливо, вони могли лише визнати, ніби Джонсон був правий, а вони помилялися.

Коротше кажучи, їхня честь була заплямована. Для таких людей, як Лю, це було дуже важко. Це було питання честі для Лю, від самого початку виступаючий проти світу з Японією. Хоч існують такі причини, як нестабільність у політичній системі, втрата дипломатичної присутності, брак підводних шахт, але основним є почуття нестерпності того, що доводиться стояти на колінах перед такою маленькою країною, наприклад Японія.

— Я вважаю, що це розумне рішення. — Ввічливі слова Джонсона, які були написані з любов’ю, тепер стали для мене образою.

- Але я не розумію. — Щоб відволіктися від розчарування, Лю вирішив змінити тему. — Як вони виявили нашу присутність?

- ...Хіба не за допомогою активного сонара? — Відповідь Джонсона на питання Лю була поверховою.

- Це зрозуміло. Однак активні сонячні судна для пошуку перешкод на мілководді не можуть знайти корабля в районі океанічного дна.

Лю перервав свою промову, щоб перевірити, чи Джонсон розуміє, про що йде мова. З очей Джонсона спав покрив байдужості.

— Відстань між нами була приблизно 500 метрів. Наш корабель не зможе виявити, якщо ми точно знатимемо координати місця прицілювання.

- ... Це теж магія Йоцуби? — У голосі Джонсона були ознаки страху. Саме ця тривога, яку відчував Лю, трохи напружена.

◯ ✔

Чи магія Йоцуби передбачила, що підводний човен атакуватиме її заздалегідь?

Капітан Джеймс Дж. Джонсон прийшов до висновку, що це наполовину правильно, і напівні.

Тацуя, Мюкі та Мінами повернулися в готель на головному острові Окінави.

Шізуку і Хонока з сьогоднішнього дня оселилися в готелі на острові Кумі. У цьому ж готелі також перебралася компанія Азуси. Спочатку вони планували поїхати на банкет з готелю на головному острові Окінави, але Шізуку зробила цей більш зручний варіант.

Компанія Тацуї також отримала пропозицію від Шізуку. Але Тацуї та Мія все ще мали офіційну роботу на головному острові. Повідомивши про це, вони відділилися від головної групи в аеропорту.

І тепер, в кімнаті готельного номера Тацуя перевіряв чи активна мітка, що відслідковує капітана Джонсона.

Випущена вчора при огляді цілі псионівна куля, як і раніше мала достатньої міцність, маючи тільки невеликі ознаки зношення. Однак, на всяк випадок, Тацуя випустив нову кулю через Ідею, знищивши стару мітку.

Очевидно, австралійський військовий чарівник досі не виявив цю техніку. Під час нещодавньої атаки псионівою кулею Тацуя не помітив з його боку ніяких ознак розуміння і опору.

Тацуя знайшов напад на морських піратів дезертирів Великого Азіатського Альянса не тому, що знайшов підводний човен. А тому, що відгук мітки про позицію капітана Джонсона показав координати на схід від острова Кумі.

Джонсон не знає, що ходить з дзвіночком на шиї. Він навіть не підозрює про можливість спостереження за допомогою Елементального погляду. Тому й не знає.

За хвіст схоплено австралійська армія, а не дезертири Великого Азіатського Альянса.

Цікавість згубила кішку*.

[Curiosity killed the cat. — В оригінальному фразі продубліована англійською]

Спостерігання Джонсона за Тацуєю і Мієві навряд чи є допитливим. Однак саме з цього прислів’я він опинився в ситуації, яка склалася. Магія Тацуї, а не магія Йоцуби тримала під контролем усі австралійські військові сили, які задіяно в цій операції.

Глава 5

Наступного дня, 27 березня, було заплановано зустріч для обговорення літньої помінної служби.

Офіційна робота на сьогодні закінчилась. Тепер залишилося тільки в відповідь на запрошення родини Китаю відвідати банкет з нагоди завершення "Східної Сайкасин", але, звичайно ж, не лише через роботу Тацуї. Адже його справжня робота, навпаки, почнеться саме сьогодні.

- Тацуя-кун, що сталося? Чи ж сьогодні не є середина збору стосовно державної служби? — Несподівано після зустрічі з Казамою Тацую зустріла Фудзібаяші. Очевидно, відношення Фуджібаяші до Тацуї не змінилося з Нового року.

Навіть якщо зустріч не призначена, був час на психологічну підготовку, поки він йшов від воріт бази до кімнати. Тацуя не знав, чи ситуація справді змінилася. Він навіть і не думав говорити про це. До цих пір Тацуя навіть не думав про Фудзібаяші, це не мало значення. Вона є цінним співробітником. Діапазон можливостей різко змінюється в залежності від того, чи залучена у операцію сила "Електронна відьма" або не задіяна.

Тацуя вважав, що варто підтримувати з Фудзіяші дружні стосунки. Але він не збирався робити якісь особливі дії для цього. Просто кажучи, якщо Фуджібаяші вдає, що все як раніше, то Тацуя просто буде користуватися цим привілеєм.

— Прибула допомога з головного будинку, я довірив Мюки їм.

Вчора ввечері з головного будинку на Окінаву прибув один із підлеглих Гаями, палацовий Сиракаву. По суті, була тільки допомога на час служби в зборі. Але це не була допомога в обговоренні. Проте Міікі, яка ніколи не відвідувала громадських місць як наступника Йоцуби, буде відкрито брати участь у зустрічі з титулом наступного голови родини Джонаба. Дехто затаїв злобу на сім’ю Йоцуба і тих, хто хоче використовувати родину Йотсуба. Ніколи не знаєш, коли ми очікуємо цих труднощів. Через таку тривогу Тацуя також збирався бути на зібранні на всяк випадок.

Але коли Сіракави були поряд з Мюкі, потреба у присутності Тацуї відпала. Будучи досвідченим підпорядкованим Гаямі, Сиракав має необхідні навички і впорається краще ніж Тацуя. Сьогоднішня потенційна загроза є не магічною чи фізичною силою, а красномовством — майстерністю переговорів.

Мабуть, подумавши про це, Майя і відправила сюди Сиракаву. Тацуя був лише радісний. Незважаючи на те, що це було гнітючим посланням "Я відправила допомогу, тому зроби свою роботу належним чином".

— Ясно. Тоді, цікаво, яку підказку приніс нам Тацуя-кун? — Фудзіяші не спрацьовувала серйозно. Вона не думала, що Тацуе міг би дати можливість увійти в контакт з ворогом. Це був свого роду жарт.

— Я хотів би попросити допомоги в потопі підводного човна диверсантів. Це координати, які визначають поточну позицію підводного човна.

Фуджібаяші довелося деякий час розглянути те, що він сказав.

Я покличу командира. Зачекайте трохи, будь ласка. — Фуджібаяші переключила свою поведінку з відношенням молодшого друга до представника однієї із головних сімей чарівників, прийняла від Тацуї карту пам'яті і поїхала в сусіднє приміщення.

◯ ✔

Час очікування був несподіваним. Але побачивши обличчя Фудзіяші, він зрозумів причину очікування.

Офіцерський склад віддельного магічного батальйону: Казама, Санада та Янагі. А ще Чен Сяшеень і Лу Ґанху, окрім них. Вони сиділи навколо тактичного столу.

До цього часу Тацуя і Лу Ганху зустрічались обличчям до обличчя лише одного разу в Спеціальному центрі ув’язнення Хатіодзі. Це було тоді, коли Лу Ганху напав на спеціальний центр дослідження, щоб розібратися з Секомото Ісао, який став пішаком Великого Азіатського Альянсу.

Того разу Лу Ганху перемогли Маюмі та Марі, а Тацуя лише зупинив його спроб напасти на Маві. Остаточною перемогою (але не вбивши) Лу Ганху була Марі. Пізніше, під час інциденту Йокогами, Тацуя не брав участі у перехопленні Лу Ганху перед Башнею Залівева Йоколога. Тому можна сказати, що між Татцією та Лу Ганхою не було прямого зв’язку.

Проте, також правильно було те, що півтора року тому Чен Сяшеень і Лу Гангу провели багато роботи щодо Тацуї та його оточення. У той час Чен Сяшеень і Лу Ґанху були явно ворогами Тацуї. І тепер він зустрів їх без будь-якої ворожості (але і без дружелюбності теж). Здавалося, що Лу Гангу було спантеличено неорганізованим ставленням Тацуї.

Чен Сянішень, як і очікувалося, не виявив непорозуміння.

- Чи можу я називати вас Шіба-доно?

- Не проти, полковнику-доно.

Привітання Тацуї і Чен Сяшеня обмежувалося лише цим.

— Нам сказали, що це тактичний збір з приводу нападу на ворожий підводний човен, але чи дійсно там ховаються ворогові агенти? — Чен Сяшень заговорив, відразу перейшовши до справи. Тацуя відчув іронію, почувши "вражеські агенти" від нього, але не став навмисне псувати атмосферу.

— Немає сумніву, що на борту знаходиться австралійський військовий чарівник з дезертирами вашої країни.

- Як ви це дізналися, мені мабуть не варто питати.

- Я не можу цього сказати.

Той, хто давав чітку відповідь Тацую, не питався знову.

— Цей підводний човен не належить до вашої чи нашої країни. Ми зв'язалися з усіма країнами, які мають дипломатичні канали, але жодна не визнала, що це справа їхньої країни. — Казама почав пояснення, щоб заповнити мовчання.

— С Австраллей вы теж зв'язувались?

— Да. Ну, вони ж могли і брехати.

Казама кивнув з гіркою посмішкою у відповідь на запитання Чен Сяшена. Чен Сяшеень, сказавши "Дійсно", теж гірко посміхнувся. І відразу ж вони обидва повернули серйозні обличчя.

— Незважаючи на те, що вони майже не помітили спостереження, то місце ворожого судна було визначене у відкритому морі. Там можна потопити без публічної уваги.

Казама подивився на Тацую.

- Як щодо затоплення далекобійної магічної атаки? — Безпечно відповів Тацуя.

- Магією Йоцуби? — Запитав Тацую Чен Сяшеень.

- Саме так. — Цього разу він не ухилився від відповіді.

— Дякую за пропозицію, але я б хотів залишити це як страховку на випадок непередбачених обставин. - Казама, що це сказав він, попросив залишити Санаду поруч.

- На основі даних морської карти Шибой-куном ми також зрозуміли поточну позицію підводного човна.

Коли Санада згадав "Шібу-куна", Чен Сяшеень подивився на нього з обличчям, що виражають подив. Він відверто показав це. Якщо навернення "Шіба-кун" відображало особливі відносини між Тацуєю та японською армією, його поведінка показувало, що він помітив приказку і пропонує виправитись.

Однак не було потреби приховувати зв’язок Тацуї з Казамою та Санадою, яка відбулася 5 років тому. Завдяки цьому Тацуї вдалося відобразити удари вторгнення (або це краще було б бути повним знищенням), тому неможливо буде пов’язати ці факти, просто побачивши такі близькі стосунки. Той, хто має добре логічне мислення, повинен зрозуміти, що це занадто швидкий прогрес.

Поміркувавши над цим, Санада запропонував використовувати звертання "Шіба-кун".

— Ворожий корабель почав спливати. Здається, вони вирішили розширити припаси. — Не зважаючи на погляд Чен Сяшеня, Санада продовжив пояснення.

- Вони випливуть на поверхню?

— Нет. Ваші співвітчизники не настільки дурні. — У відповідь на запитання Чен Сяшеня Санада з усмішкою похитав головою. Хоча він не сказав нічого такого, його усмішка видавала злого чоловіка.

- Вони більше не співвітчизники. Вони дезертири.

- Вибачте за це. Повертаючись до теми, згаданої на початку статті, човен пришвартувався у плавучому домі під танкером середнього розміру.

У цю епоху використання нафтопродуктів як палива вважається застарілим. Проте, як промисловий сир, все ще існує велика потреба в нафти. Немає нічого особливого в пливучому по Східному Китайському морю танкері.

- Скільки триватиме заповнення, тому, якщо ми хочемо захопити підводний човен, потрібно атакувати його зараз, поки вона в доці.

— Чи будуть передані нам захоплені дезертири нашої країни?

- Звичайно. Ми щиро сподіваємося на співпрацю в цій операції і готові зробити це для вашого зручності. — На запитання Чен Сяшеня Казама відповів своїми умовами.

— Благодарю. — Чен Сяшеень кивнув Казамі і очима дав знак Лу Ганху. Той встав і вийшов з кімнати. Він пішов до місця формування загону, щоб приєднатися до атаки.

— Ця операція - проти часу. Почніть підготовку до виступу негайно.

- Будемо готові протягом 10 хвилин. — Янаги бадьоро відповів на наказ Казами.

- Чи може Шіба-кун теж поїхати з нами?

- Зрозумів.

З відповіддю Тацуї всі піднялися зі стільців.

◯ ✔

Підготовлена фракцією противників примирення армії Великого Азіатського Альянса підводний човен був стандартним. Не було можливості залучити атомний підводний човен.

На даний час використання атомної енергії у озброєнні та військовій технології заборонене міжнародними угодами, а Міжнародна Магічна Асоціація контролює існування таких проблем. Основним застосуванням атомної енергії в галузі озброєння є великі кораблі, але як тільки виявляється такий корабель з атомним двигуном, Асоціація відразу починає процес його нейтралізації.

Все ж таки, Міжнародна Магічна Асоціація не має можливості перевірити всю зброю світу. Багато країн все ще закриті.

З усіх цих причин реалізувати свої затії атомним підводним човнам було важко, навіть нереально.

А втім, діяльність Міжнародної Магічної асоціації є крайнім аргументом. Якщо потрібно запобігти використанню ядерної зброї, то можна буде використовувати будь - які необхідні засоби незалежно від національності. Згідно з Міжнародною Магічною Асоціацією, всі країни, які бояться ядерної зброї, зобов'язані дотримуватися цих правил своїх чарівників.

Але навіть якщо уряд не боїться ядерної війни, прості люди бояться її. Уряди, які ігнорують думку своїх громадян, ризикують зробити чарівників всього світу своїми ворогами.

Оскільки "повернення використання ядерної зброї" включає в себе заборону на користування військовою технологією з атомними двигунами, то впливові країни не можуть володіти ядерним підводним човном у відкритій. Отже, володіння цими підводними човнами старанно ховаються і їх використання в активних операціях надзвичайно обмежене.

Навряд чи хтось зможе легко отримати докази існування атомного підводного човна в таких умовах. Отже, для такої невеликої фракції — втікача загону дезертирів — неможливо було отримати атомний підводний човен.

Загін дезертирів, який обслуговував підводний човен, був стандартним типом цього човна. Завдяки прогресу в технології паливних елементів стало можливим використовувати AIP-випромінювачі не тільки як допоміжну потужність, але і здебільшого для того, щоб наповнити "топливо" паливом - водень та кисень. Але малорозмірний корабель має не лише паливо, але й інші часті поповнення ресурсів.

Наприклад, поповнення торпедів у вчорашньому хірургічному відділі. Тому прихований вхід у док за день перед головними подіями був просто необхідний.

...З омисленням всього цього Джонсон не міг приховати своє розчарування. Вчорашня операція була зовсім беззмістовною. Наступного дня ця думка ставала все сильнішою і міцнішою. Тому що в результаті невдачі цієї марної операції вони мусили робити це незаплановане поповнення, що насправді було як спалах на задньому дворі у ворога. Перевага підводного човна була втрачена з цією невдачею.

Його невдоволення якимось чином передалось багатьом солдатам-дезертирам на борту і між ними виникла важка атмосфера. Не можна сказати, що це була причина, але Джонсон мав тимчасово розділитися з головними силами загону дезертирів. Тому він чекав на контактний човен.

— Капитан-доно, при прибула контактний човен.

- Зрозумів. Вже йду.

Човен чекав на нього, і він пришвартувався до прихованого причалу, який зробив всередині танкера, вирізавши його нутрощі. Він вже її помітив і знав куди йти.

В імпровізованому доку виспила невеликий довгий і вузькі двомельний міні-підлодка. По суті це був допрацьований і замаскований підводний мотоцикл, його швидкість та покриття були досить добрими. Джонсон уже переодягався в гідрокостюм для висадки на екскурсійний корабель. Щоб все не переросло в конфронтацію з дружніми військами, він вирішив висуватися якомога швидше.

◯ ✔

Через п’ять хвилин рух австралійського агента Тацуя помітив. Але він не сказав про це Казамі.

Було знайдено розташування підводного човна. Не було жодних підстав сумніватися в цих словах Санади. Вони сіли на борт військового десантного літака, замаскованого під цивільний реактивний літак, і вирушили в бік підводного човна, точніше у сторону засмагленої доки.

Підводні човни мають вищий пріоритет. А місце розташування Джеймса Дж. Джонсона постійно відслідковує. Ця інформація зараз лише внесе нерозбірливо.

— П'ять хвилин до прибуття.

— Підготуватися до висадки.

У відповідь на доповідь Санади Казама наказав бути готові десантуватися в будь-який момент. Чен Сяшенена і Лу Ґанху він не видав будь-яких особливих розпоряджень. Ці двоє вже почали з таким типом операції. Це було видно по їхній поведінці.

Санада залишився керувати літаком. Тацуя, звичайно, пішов на штурм підводного човна. На цей раз до загону десанту приєдналися не тільки Янагі, але й Казама.

Казама вперше за довгий час йшов у бій, а Тацуя пам'ятав досвід стрибка перед армією вторгнення в битву 5 років тому, тож ніякого дискомфорту вони не відчували.

На швидкості реактивного літака вони швидко добралися до місця призначення.

- Бачу ціль.

— Спуск!

Янагі та його сім підчинених, Лу Ганху, Чен Сяшеень і вісім підлеглих Тацуї, Казама - в такій послідовності вони швидко зістрибнули вниз.

Відряд дезертирів із Великого Азіатського Альянса не зміг нічого сказати без парашута на палубу спільного загону Японії та Великої Азії.

Спосіб, яким чари сповільнюються в останній момент падіння не є новим. Протягом третього світового методу ще не застосовувалися, він був прийнятий у практичне використання близько 20 років тому арміями СШСА, Нового Радянського Союзу, Індо-Персідського союзу та Японії. П'ять років тому ця тактика також використовувалася, коли відбирали атаки військ вторгнення на Окінаву. Але навіть знаючи все це, важко впоратися з такою швидкістю. Цього разу, використовуючи маскування літака, японська армія з її навичками в цій тактиці змогла застати противника зненацька.

У цій операції не тільки Тацуя, але й Янагі та інші не носили мобільних костюмів. Звичайно, не можна було розкривати це армії Великого Азіатського Альянса. Тим не менш, бойовий одяг, який вони зараз носили, хоч і виглядала як звичайна тканина, але мали захисні властивості на рівні бронежилету. Захист шолома також мав силу зупинити кулю зі снайперської гвинтівки, яка була повністю прозорою. Звичайно, це не допоможе і постріл з антимагічної гвинтівки високої потужності також не залишає перспектив. Однак не слід боятися інших видів зброї.

Війка Великого Азіатського Альянса на чолі з Чен Сяшенеєм також була хмарою у своїх куленепробивних костюмах. Лу Ганху на цей раз був не в доспіхах Білого Тигру, а у такому ж бойовому одязі, як і інші, але його "Стальної Циґун" здатний зупинити навіть гвинтівку підвищеної потужності.

Янагі та Лу Ґанху, наче суперництво між собою, спустилися з палуби на нижній рівень. Тацуя спостерігав за тилом разом з Казамою. Він сказав, що це було не те місце, де слід лізти в гущу подій. Замість цього Тацуя зосередився на підтримці загону Янагі, знищуючи системи перехоплення.

Використовуючи нову здатність пошуку інформації, яка дивиться на картину в перспективі, він спочатку знайшов і "розклав" один за одним всі протипіхотні радари. Потім знищив внутрішні камери корабля. Хоч все це не використовувалося як зброя, але в процесі вторгнення всередину прихованого дока він знищував різні системи цього корабля, коли вони потрапляли у його "взгляд".

Коли приміщення управління дока, замасковане під танкер, виявила Янагі й інших, для підрозділу дезертирів Великого Азіатського Альянса було вже надто пізно.

— Не відгукуюся на віддалені вогнів! — Закричав офіцер, відповідальний за захисні системи корабля.

— Використовуйте газ! — Майор Деніел Лю, який переходив з підводного човна в док, крикнув звичайним тоном.

— Але тоді під нього попадуть і наші союзники!

— Неважно. Зупинити порушників важливіше.

- Так! Дуже добре! Випускні газові клапани не відкриваються! — Але відповідь підлеглих лише посилила його роздратування.

- Гей, що ви чекаєте? Закрити перегородки! Забезпечуйте вторгнення!

— Перегородки... не рухаються!

- Та що там сталося!

Ніхто з присутніх не отримав відповіді на крик Лю.

У тилу Тацуя звільнив свою магію.

...Дістанційно керована турель на шляху Янагі і Лу Ганху була знищена.

Тацуя звільнив свою магію.

... електропроводка пристрою виробництва газу була перерізана.

Магія Тацуї звільнилася.

...Вага електропостачальників перегородок була відрізана.

Можливо, не так ефектно, як злам Фуджібаяші або Санади, але він робив на апаратному рівні нездійсненним, що давало перевагу у вигляді тривалого відновлення.

Він не руйнував корпус корабля безпосередньо, а "розкладав" всі нутрощі прихованого мобільного дока.

- Цього достатньо. — Від Казами біля Тацуї прийшов заклик пристати. — Здається, Янагі і полковник Чень прибули до місця призначення. Більше немає необхідності ризикувати, показуючи твою магію.

- Так. — Тацуя кивнув у відповідь на слова Казами, і останнім "Розкладанням" зламав збірку гвинтового пропелера та валяв підводний човен.

Янагі та Лу Ганху одночасно вторглися всередину дока. Після цього вони на мить подивилися один одному в очі. Лу Ганху стрибнув на підводний човен, а Янагі побіг далі по проходу дока.

З іншого входу в док з’явилися ворожі солдати. Ворогів було не так багато. Мабуть тому, що дезертири мають обмежену кількість людей і більшість з них на суші.

У них також було недостатньо зброї. У інциденті Йокогами не тільки основні сили, але й загін проникнення мав рушниці підвищеної потужності, а солдати з'явилися тут, крім звичайних автоматів зі багнетами нічого не мали.

У цьому випадку бій повинен спроститись за рахунок куленепробивних властивостей одягу, але Янагі не мав наміру дати поблажню ворогу. Він ховався з ворогом вперед підлеглих. Противники не дали часу навіть потягнути спусковий гачок.

Очевидно, що Штучні гвинтівки були створені для використання всередині судна або будівлі, використовуючи систему шпиль-пап для зменшення загальної довжини рукоятки і з внутрішнім ухватом для лівої руки для гашення напрямку стовбура.

Найближчий противник Янагі вдарив рукою під підборіддя. Противник злетів у повітря. Висота, на яку він злетів ніколи не буде можлива однією лише фізичною силою. Магія швидкості була активною в момент контакту, і не тільки на підборіддя, а й усе тіло підкинуло його.

З двох боків до Янаги кинулися багнети. Схоже вони не стріляли, боячись потрапити у своїх. Це рішення, в принципі, не було помилкою. Але, дивлячись на результат, вони все ж вчинили неправильно.

Янаги зблизився з правим ворогом і, схопивши гвинтівку ворога за рукоятку, різко потягнув. Янагі, який нахилився вперед ворога, ще більше потягнув уперед за коміром, а сам збоку проковтнувся ворогу за спину. Внаслідок цього багнети нападали між солдатами в груди. Янагі додав швидкості, вдаривши ворога в спину. Чув крик. Невдовзі після того, як двоє чоловіків завалилися на підлогу, вони викинули гвинтівки з пофарбованими кров’ю багнетами.

У ряди противників було дуже заплутано. Янагі був прямо посеред ворогів. Якщо вистрілити в нього, куля з великою ймовірністю зачепить союзника. Але якщо вони вихоплять битву на багні, то бачать майбутнє своїх друзів у поганому прикладі.

Вони були в вузькому коридорі прихованого дока. Тут теж нічого не зробиш. Солдати дезертиров Великого Азіатського Альянса, послані на перехоплення, помилилися в тактику. Вони занадто стовпилися в одному місці. Природно було думати, що потрібно використовувати перевагу в кількості людей, але це був до тих пір, поки не довелося зупинитися, тому що противник поліз у ближній бій. Крім того, за Янагі слідували його підлеглі.

Раптом янагі присів на котточки. З деякої дистанції двоє підлеглих Янагі відкрили шквальний вогонь з коротких автоматів завбільшки з пістолет-пулет.

Оскільки вороги були також у бронежилетах, то це не було їхнє цілковите знищення. Але постріли з відстані три метри не були легкими. Тому Янагі та його підлеглі вчинили остаточну атаку і повністю подушили ворожих солдатів у цьому місці.

З виходу коридору з боку підводного човна прилетіли постріли.

— Троє, за мною. Решта, прикриваєте ззаду і займіться цими хлопцями. — Не чекаючи відповіді, Янагі рушив далі по проходу. Троє чоловіків пішли слідом за ним, а позосталі четверо залишилися на місці Янаги, щоб зв’язувати переможених недавно ворогів, і троє з них почали приглушувати вогонь.

Загін Великого Азіатського Альянса, який стрибнув на підводний човен, розділився на дві частини. Чен Сяшеень, що був оточений чотирма людьми, залишився на верхній палубі, а решта п’ятьох проникла всередину в Лу Гангу. Лу Ґанху часто наверталися, щоб не битися головою об стелю. Але він не здавався сором’язливим у рухах і не стримувався від руху та кинув дезертирів одного за одним. Четверо інших бійців не мали навичок Лу Ганху, але значно переважали своїх колишніх співпрацівників у бойовій силі. У тісному підводному човні не можна вільно користуватися вогнепальною зброєю. Але "Стальної Цигун" може відбити навіть кулі гвинтівок підвищеної потужності, не кажучи вже про звичайні рушниці. Лу Ганху від входу в люк самотужки пішов у задню частину, а четверо інших пішли до носа підводного човна.

- Зловмисники під контроль закінчені.

— Дэниэл Лю пoзнaть? — Чен Сянішеень відповів на питання, яке перевершило зв’язок Лу Гангу.

— Ні, на борту його не було. Бредлі Чан також не виявлено.

— Залиште затриманих осіб на інших, капітане, негайно повертайтеся до нас.

- Так.

Дуже ймовірно, що Бредлі Чан діяв окремо від самого початку. З іншого боку, Чен Сяшеень був переконаний, що Деніел Лю є тут. Якщо не на підводному човні, значить він у командній кімнаті мобільного дока.

"Японці, мабуть вже дісталися цього місця..."

Коли Чен Сяшеень роздумував про це, то зовсім не хвилювався. Голова диверсії Деніел Лю і командир передових ліній, Бредлі Чан. Звичайно, якщо впіймати цих двох осіб, то всі плани фракції противників цього світу зазнають краху. Однак Чен Сянішень не потурбувався, щоб Лю зловили своїми руками. Адже це не мало значення, коли вже досягнули основних цілей, а саме зупинка диверсій і поїмка загону дезертирів.

Казама і Тацуя прямували до моста корабля, замоскованого під танкер. Спочатку вони планували відправитися в док, де був розміщений підводний човен. Але коли янаґ отримав повідомлення про те, що противники були меншими за очікувалось, то вирішили взяти під контроль мобільний доком. Казама змінив напрямок, а Тацуя пішов за ним і нічого не питав.

Вони обидва були учнями Якумо, але їхні стосунки не мали таких близьких друзів. Не те, щоб вони досягли певної гармонії, але здавалося, під впливом одного майстра, вони сформували схоже мислення, тому могли зрозуміти наміри один одного без слів.

Внутрішні камери та інше обладнання спостереження недавно знищили. Мостик зараз сліпий. Навіть якщо ворожий командир хоче втекти, природною процедурою для нього зараз буде відправити людей на розвідку.

Тацуя і Казама вже зустріли дві групи — по двоє чоловіків, чотирьох розвідників у сумі. Ті, що приходили попереду ворожі солдати не звертали уваги на Тацую і Казаму. Тацуя був упевнений, що теж якимось чином став незазначений. Під час розмови з противниками він пригадав, що знає про техніку, якою міг уникнути виявлення інших людей.

"Це одна з Тьєхнік Тенгу" створена Кіті Гогеном, « Плащ невидимості"? Ця техніка чимось нагадує "Скривальну Мантію" - стару магію з Європи.

Кіїті Гоген - це був відомий еккорцист з легенди, в якого вкрав знання (научився?) військового мистецтва Мінамото-Сіцуне. Він також був відомий як майстер кендзюцу, засновник стародавнього стилю меча "Кегаті-рю"*.

["Стиль вісім столиць"]

Але з визнанням справжнього існування магії, у список легенд про Кіті Гогену було додано ще одну.

У відносинах з Мінамото-но Йосицуне, Кіїті Хоген з давніх часів оточувався Кура Тенгу*.

[Тенгу - міфічна потворність, що має червону обличчя і довгий ніс, щось на зразок гобліна, Курама — гора. дослівно Гоблін з гори Курама]

Мистецтво кундзюцу Йошіцєне навчав Курама Тенґу, а бойовим мистецтвом — Кіїті Гоген. Якщо подивитися на цих двох людей з точки зору Йосуцине, то вважати їх однаковими.

Але чому Курама був "Тенгу"? "Курама" - зрозуміло. Монах з гори Курама навчив Мінамото мистецтва меча, яке згодом стало початком стилю Кегаті-рю. Але нічого з цього не доводить до розуміння "Тенгу".

Згідно з теорією, висунутою дослідниками історії магії, Кіїті Хоген називався Тенґу, тому що він створив "Тенгу-дзюцу"*[Тихонік Тінгу] пізніше представлені як "Ніндзевця" * [Кехніки таємничості]. Цей тезіс отримав багато прихильників і тепер прийняте як теорію.

Казама практикував ці Техніки ще до того, як став учнем Якумо. Від цієї давньої магії і сталося прізвисько Казами "Дайтвенґу" [Великий Тінгу]. Хоча він вивчив багато технік нідзюцу у Якумо, головною зброєю і сильною стороною Казами все ще є "Тенгу-дзяцу".

Магія, яка заважає виявленням "Плащ невидимості" - один з видатних представників магії у Тенгу-дзюцу. Вона була схожа на вроджену магію (BS-магия) Воно Харуки.

Не бачити видиме. Не чути. Уникайте бачити. Не помічайте, що втік.

Замість того щоб змінювати світло чи звукові хвилі, вона вступає у розум і змушує противника думати, що вас там немає.

Сила приховування присутності поступається подібної вродженей спроможності Воно Харуки. Але "Плащ невидимості" з "Тенгу-дзюцу" не зможе знайти жоден його поточних співравачів, навіть сам Тацвя.

Діапазон покриття магії залежить від майстерності оператора. Казама міг сховати до чотирьох осіб, у тому числі себе.

Тацуя не був помічений розвідувачами ворога саме через "Плаща невидимості" Казами.

Вони підійшли до входу в кімнату містика. Це була кімната управління[віддачі наказів], а не рульова кімната. Навіть біля маленького танкера, що виглядає так само, як і військові кораблі.

Казама відкрив двері в кімнату управління. Голова загону дезертирів Великого Азіатського Альянса, який знаходився всередині, повернувся на звук, але побачивши Казаму, відвернувся назад, наче втратив інтерес.

— Доповідайте обстановку! Э-эй! Дуже добре, майоре. Схоже, загін перехопленого був знищений.

- Ті, що залишилися на підводному човні теж не відповідають. Думаю, нам потрібно бігти самим.

У кімнаті управління залишалося троє чоловіків. Інші були відправлені в док або, як зараз, на розвідку. На жаль, Тацуя не знав про що вони говорили, але Казама розумів китайську. З погляду Казама Тацуї він сказав, що вони є керівниками загону, який задумав диверсію.

"Розширення" Тацуї зробили дірки в тілах офіцерів загін дезертирів з Великого Азіатського Альянса. Обидва плечі, обидва стегна — по чотири точки на кожну людину. Визвавши магію одночасно на 12 цілей, Тацуя відразу нейтралізував ворогів.

◯ ✔

Капітан Джонсон все ще був у морі, коли війська Казами і Чен Сяшеня закінчили операцію взяття під контроль підводного човна та замаскованого дока. Приїхавши на точку зустрічі до полудня, він зійшов з міні-підлодки в море і послив у гідрокостюмі. Побачивши, що там, як і очікувалося, був поставлений на якір корабель замаскований під приватну яхту, Джонсон видав невійний йому зітхання полегшення.

Його партнер, капітан Жасмін Вільямс чекала на борту.

— Джас! Щось сталося?

Згідно з планом, вона повинна була чекати на приховування острова Кумі. Жасмін не була такою людиною, яка відступає від плану особистої примхи. Джонсон запитав про причини зміни планів з серйозною особою, не даючи собі приводу пожартувати.

- Хіба ти не знаєш? ...Ні, схоже, не знаєш. — Від відповіді Жасмін у Джонсона посилилося неприємне передчуття. На жаль, це був не зайвий страх. — Головні сили завтрашньої операції схоплені японською армією. Тому я хочу якомога швидше провести зібрання, щоб організувати все з самого початку.

Джонсон замислився всього лише на короткий проміжок часу, менш однієї секунди.

- ...Паял. Піду переодягнусь.

— Чекаю в столовій.

Провівши поглядом ущерть від Жасмін, Джонсон відправився в каюту, призначеної роздягалькою.

У їдальні (кают-компанія) за столом чекали Жасмін і один з лідерів підрозділу дезертирів із Великого Азіатського Альянса, Бредлі Чан.

Чан часто перекладав погляд на Жасмін, мабуть тому, що не міг повірити в її реальну особистість.

Жасмін намагалася уникати інших членів загону дезертирів, крім Лю. Зустріч з Чаном виявилася неминучою, тому що Лю був схоплений.

Сьогодні Чан вперше побачив її вигляд. Звичайно, з її 12-13-річною зовнішністю важко переконати капітана, що вона - чарівник.

Місце, де вони чекали, хоч і називалося їдальнею, але там була лише міні-кухня та маленький столик з стільцями. Велетенський Чану тут, здавалося, повинно було бути дуже тісно, але з його боку не випадало навіть на скарги. Як і з боку Джонсона.

- Їх зловили. Це була інспекція? Мобільний док мав бути в міжнародних водах.

- Це не інспекція. Я не знаю подробиць, але, здається, це була нелегальна раптова атака.

- Постійною армією! — Джонсон сплюнув у гніві.

- Не нам засуджувати японську армію в цьому плані. — Жасмін не заспокоювала його, а сказала подивитися на те, що вони самі робили.

- Що-небудь ще відомо? — Трохи заспокоївшись, Джонсон запитав більш стриманим тоном.

- Схоже, що в атакі також брав участь пошуковий загін Великого Азіатського Альянса.

- Так і знав, що японська армія скооперувалася з армією Великого Азіатського Альянса, це погано. Чи ж це не означає, що інформація про завтрашню операцію була витокою?

— Він також вирішив вдатися до незаконних операцій. Я не сумніваюся, що вони зараз вдаються до сироватки правди. - У словах Жасмін не було відчуття упреї чи огиди. Промивання мозку і тортури не були чимось незвичайним для неї, яка спеціалізувалася на таємних операціях. - Тобто, операція сама по собі вже провалена.

У поточній операції австралійська армія відіграє роль резерву проти примирення Великого Азіатського Альянса. Вони повинні були залишатися прямою фізичної підтримки, але тепер пара Жасмін і Джонсона є єдиною бойовою силою.

Вони не планували брати участь у ролі основою сили в операції по розверсії. Австралія була організована, щоб підтримувати фракцію противників примирення за умови, що головним завданням є стежити за ситуацією до останнього і втрутитися лише у непередбачених обставинах.

Звичайно, Австралійська армія не забороняла воювати повністю. Якби вони взагалі не хотіли битви, то не послали б цих двох. Цей намір мав британський вплив, і Австралія не пішла б на такі дії.

А втім, Австралія не буде намагатися вхопитися за операцію з низьким шансом на успіх. Цього разу Австралія стає секретним союзником Британії, яка вирішила зупинити ріст японської присутності.

- Операція повинна бути виконана. Це буде даремною жертвою, якщо зупинимося зараз. — Але позиція Бредлі Чана була іншою. Він наполягав на проведенні диверсії будь-якою ціною.

Звичайно, Чана мав такий погляд. Вони дезертирували з Гонконгу, що входить до складу Великого Азіатського Альянса.

Не секрет, що Гонконг перебуває під політичним впливом Британії. І все-таки країною, до якої вони відносяться, досі є Великий Азіатський Альянс.

Повернутися до Гонконгу Чан не може - там він вже вважається злочинцем. Покарання, яке його там чекає, як висококваліфікованого бойового чарівника, в кращому випадку буде у вигляді важких виправних робіт, але з більшою ймовірністю він стане перетворенням на маріонетичного солдата з промивкою мозку ... Тобто деградація до стану живої зброї, позбавленої свободи волі.

Хоч промивання мозку й погіршує магічні навички, і незважаючи на те, що різноманітність магії погіршується, армія Великого Азіатського Альянса впровадила у практичне використання промивання мізків для отримання солдатів з абсолютною слухняністю. Ця технологія була отримана з магії (або краще назвати це окультизмом) Гу Цзе через організацію Безголовий Дракон.

Для чарівника перетворення на таку маріонетку є еквівалентом смертної кари. Позбавлена вільної волі річ, яку будуть використовувати і викинуть, коли зламаються. І людина навіть не має розуму, щоб усвідомити свої страждання. Це більше жаху, ніж смертна кара.

Єдиний шлях для Чана — успішна диверсія та заміна мирного договору з Японією. Вона переверне злочин на подвиг. Навіть якщо не вдасться реабілітувати фракцію противників примирення цим досягненням, ви можете постаратися отримати притулок у Британії чи Австралії як нагороду за успіх диверсії. У нього не буде майбутнього в разі відсутності успіху операції під час завтрашнього бенкету з нагоди відкриття штучного острова. Тому він не міг погодитися з скасуванням операції.

— Але ж ми втратили підводний човен, який є головною силою операції.

За словами Жасмін, завтрашня операція полягала в тому, що Чан з окремим загону відволікає увагу від охорони, тоді як на підводному човні слід потрапити у атаку. До того ж, планувалося не прямої атаки ракетами чи торпедами.

- Залишилася ще одне маленьке судно. У принципі, потрібно лише наблизитися під водою непомітно. Начебто підводного човна не є абсолютно необхідним для операції.

- Вийде?

— У нашому загоні залишилися чарівники, які добре знають підводні дії. Хоч наше число зменшується, це не стане перешкодою для операції.

Після промови Чана, яку вона слухала, Жасмін подивилася на Джонсона.

- Ми не можемо зробити рішення самостійно. Будь ласка, дайте мені час зв'язатися зі своєю країною. — Замість Жасмін Джонсон запропонував Чану. Це не була спроба тягнути час. Це був незаперечний факт, що потрібно отримати дозвіл від Австралії.

- ...Пойняв вас. Я чекаю гарної відповіді. — Чан також це розумів. Подавши свою сокиру, він кивнув.

◯ ✔

Джонсон зв’язався зі своїм старшим офіцером за допомогою бездротового зв'язку, націливши радіохвилі британському воєнному супутнику обміну інформацією. Було сказано, що канал зв'язку був захищений від прослуховування. Але, на жаль для нього, навіть такий захист не врятувала його повідомлення від перехоплення японською армією.

— Старший лейтенант Фудзіяші, хороша робота.

- Дякую, командире.

Друге ім'я Фудзіяші, "Електронна відьма", було отримане в основному за геніальні навички хакера, але також віддзеркалювало її вміння чарівника. Вона - майстерний користувач магії розсіювання, концентрації і коливання, якою вона вмішується у електромагнітний сигнал. Замість того, щоб використовувати електромагнітні хвилі як засоби атаки або розвідки, ця "Ведьма" спеціалізується на магії, яка втручається в спілкування, незалежно від того чи бездротовий зв'язок чи провідна. Оптичний зв'язок також включений в область її впливу, оскільки він як і раніше перетворюється у електричний сигнал. Крім того, Фуджібаяші мають особливі навички для перехоплення не тільки фактичних зв’язків, але й даних з перезаписом магнітних, електронних і оптичних носіїв.

Хоча деякі повідомлення вона не може розшифрувати, але практично немає повідомлень, які її неможливо перехопити. За допомогою магії Фудзібаяші також пройшов сеанс супутникового зв’язку з капітаном Джонсона.

— Санада, ти розшифрував його?

— Да. Шифр був не таким вже й складним.

Санада міг зламати більшість тих шифрів, які були складні навіть для Фудзібаяші. Санада не тільки переважає в магічній інженерії, але також є експертом у криптографії.

- І що там сказано?

— Було поставлено питання, чи варто припинити операцію на завтра. Австралійська армія відклала відповідь.

Якби вони продовжили, я був би вдячний їм за це.

Якби тут був Тацуя, він би заперечив слова Казами. Для нього інцидент був далеко від завершення. Але з погляду Казами, щоб отримати добрі результати, деякі жертви були неминучими. Навпаки, він вважав це необхідними витратами для досягнення мети. Відряд дезертирів з Великого Азіатського Альянса вже втратив здатність до діяльності. Казама та його оточення провели аналіз цієї ситуації. Ймовірність того, що вони зможуть наповнити свої сили протягом дня дорівнює нулю. Прогнозується, що навіть якщо вони вирішать провести диверсію, то не завдадуть великої шкоди.

- А якщо вони підсунули нам підроблену відповідь... Ні, неможливо.

Санада з усмішкою жалю відповів на бурмотіння Казами:

- Зміни потоку зв'язку технічно можливі. Однак не завжди легко заблокувати відповіді на запитання.

— Правда.

Оскільки Казама сам це зрозумів, він обірвав свою думку на півдорозі. До того ж, ворог не мав часу організувати неправдивий сигнал.

— Прийшов відповідь австралійської армії. - Фуджібаяші повідомила про перехоплення повідомлення, яке все ще замислювалось над можливим обманом Казама.

- І що вони говорять?

Це був вже одного разу розшифрований код. Як і очікувалося, було використано той самий ключ шифрування, отже можна було автоматично дешифрувати.

- Так, там говориться: "Розмовляється продовжити завтрашню операцію. Для успішного виконання завдання співпрацюйте з фракцією противників примирення із Великого Азіатського Альянса."

— Ясно. Янагі. - Віддавши "Єсть", Янагі підійшов з кута кімнати. — Повідомте про це Чен Сяшенію і сформуйте з ним групу перехоплення. Деталі перехоплена порчу тобі.

— Вас зрозумів. — Віддавши честь Казамі, Янагі вийшов з кімнати. Його хода була трохи легшою, ніж зазвичай.

Незважаючи на все, Австралія здається впевнена в собі. Може, у них є якась нова зброя? — Санада звернувся до Казами тоном, в якому не було серйозності.

— Ні, я не думаю, що вони досягнуть серйозного успіху. — Але Казами не мали жодних ознак, що він прийняв це жартома.

— Правда?

- Я теж вважаю, що якщо вони розраховують на серйозний успіх, то це був кілька безвідповідальний наказ. Оскільки ситуація погіршилася, коли б вони дійсно хотіли досягти успіху в диверсії, то надіслали би детальні інструкції за стратегії. — Фуджібаяші висловила свої припущення щодо Санади. Відповідь Фуджібаяші мала близький зв’язок з думками Казами.

« Це мислення у великих начальників, які зазвичай стоять за такими справами. Крім того, інструкції здалеку часто не відповідатимуть обставинам на місці і керівництво завжди хоче якомога точніше контролювати ситуацію. — Казама мав на увазі більш загальний випадок, який стосується не лише військових. У зв'язку з тим, що до нього було прохолодне відношення через фальшиві звинувачення в довільних діях, навіть якщо врешті його підвищили у сванні, він все ще був схильний висловлювати злі вирази щодо влади. Звичайно, що вони не почують цього.

— А коли не дається конкретних вказівок, часто це означає передбачення невдачі і небажання брати на себе відповідальність. У нашому випадку, схоже, так і сталося.

але хіба ви не думаєте, що якщо операція вважається невдалою заздалегідь, то вони будуть піддавати своїм агентам небезпеку? — Санада висловив свою думку, не погодившись з Казамою.

- Звичайно, я це розумію. Моя думка, що австрійська армія думає, ніби все гаразд.

Санада не зміг приховати подиву цим сміливим висновком.

- Вони так просто викинуть своїх агентів-військів?

Казама кивнув з непогамовним обличчям.

— Якби вони не хотіли втратити своїх чарівників, то не поставили б їх на таку небезпечну операцію. Тут не просто те, що називається великим ризиком. Це як ходіння по канату без страхової сітки.

- Їх вважали одноразовим сміттям від самого початку...? — Голос Фуджібаяші, яка запитала замість втрати дар промови Санади, трохи тремтів.

— У СШСА з’явився чарівник, якого визнали безпосередньою загрозою для Японії. Ви відправили б Тацую наодинці в СШСА?

— Нет... Принаймні, я думаю, що потрібно організувати достатній підтримку. — Фуджібаяші зрозуміло кивнула у відповідь на конкретний приклад.

- Чи є вади в здібностях, чи у фізичних показниках... Їх призначили на місію проникнення. Я думаю, хоч вони компетентні, але вважаю, що про їх втрати не будуть шкодувати.

Казама підняв зі столу планшетний термінал. Це був той самий, який використовувався під час зустрічі з Тацуєю на другому поверсі стейк-хауса. Він викликав на екран те ж саме, що і в той момент. Фотографію вусатого чоловіка та дівчинки 12-13 років у солом'яній капелюсі.

— Ось, наприклад. Що, якщо образ цієї "дівчатки" вийшов не через прийом медичних препаратів, а через генетичну аномалії, яка з'явилася як побічний ефект коректування?

- Командире, це... - Фраза "побічний ефект коректування" паралізувала мову Фудзібаяші.

- Це лише припущення. Але хіба ви не думаєте, що це можливо?

— И правда. — Замість Фудзібаяші, опонент Казами знову став Санада. - Дуже може бути. Крім того, не дивно, що якщо це удосконалений чарівник, то її тіло може вигоріти в будь-який час. Ймовірність того, що Австралія проводить дослідження, подібні до цього командира, дуже висока.

Після виведення Санади вже не було коментарів.

Глава 6

Зрештою, настав 28 березня.

Публікація Міїки як спадкоємця родини Йоцуба закінчилася вчора. Сьогодні ми плануємо відвідати подругу, щоб запросити її. Тацуя має піти з нею за компанію.

...це за офіційним розкладом.

Однак сьогодні головним завданням є робота, призначеною тепер головою сім’ї Йоцуба. Спочатку було доручено забезпечити успіх банку, зупинивши диверсію.

- Міюкі-сама організувала домовленість про свою присутність на бенкеті, але тепер це стало непотрібним. — Сказав присланий головою родини Йоцуба палаций Сіракава з м’якою посмішкою обличчя.

Він має шість ранг серед 8 палацових і не входить в будівництво які мають доступ до секретів Йоцуби.

Але це були секрети, до яких мали доступ лише кілька осіб з головних і побічних сімей; один був у палацах — Гаяма, ранг 2 — Ганабісі, поранення 3 — Куребайзі та інженерів центральної об’єкти колишньої четвертої лабораторії. Але це не означало, що від чотирьох рангів палаци, включаючи Сіракаву, не знали фактів про решту діяльності Йоцуби, схованої зі світу.

Сиракава також мав необхідне знання для підтримки місії. Ось чому його відправили сюди.

- Але важко визначити, чи потрібна участь Тацуї-сама в банку або ні.

Тацуя не міг звинувачувати Сиракав у бракі уваги, як головного представника присланого підкріплення. М'юкі з нетерпінням чекає, щоб Тацуя супроводжував її там, тому він був трохи засмучений.

— Я впевнений, що ця діяльність буде надзвичайно обмежена, бо цього разу ми знаємо, коли і де знаходиться їхня мета. Підтримка також хороша.

Це були зарозумілі слова. Але це були реальні думки Тацуї. Однак не тільки Міікі, але й Мінами та Сіракавою знали, що ці зухвалі слова несли в собі гордість.

Знаючи об’єкт, який атакує і не приймає заходів, противник зможе перемогти силу тільки тоді, коли сили захисту будуть обмежені. Це не стосується теперішнього випадку. Оскільки не потрібно було шукати, де ховається ворог, для Тацуї це була легка справа.

Тацуя та інші були на яхті, підготовленій сім’єю Йотсуба. Відразу після інциденту Йокогами, спростовуючи, що роботи на морі стане більше, другий ранг серед палацових головного будинку Ханабісі замовив її на верфі Нагасакі, і прибув вчора на Окінаву для допомоги у поточній місії. Виглядає як яхта для розваги, це був "вовк в овечій шкурі", високошвидкісний корабель, напічкане обладнанням для боїв.

— Відходимо.

Цього разу за штурвалом був Сіракав. І Тацуя і Мінами були технічно здатні керувати, але тільки у Сіракави була ліцензія на управління невеликими судами, здатними виходити в відкрите море, тоді як у Тацевії її не було через вікові обмеження.

Крім того, Тацуя повинен зосередитися на перехопленнях ворога, а Мінами завжди повинна бути поруч з Міікою в якості ескоту на вечірці. Залишити управління Сиракаве було природним вибором.

— Ладно.

Після того як М’юкі дала дозвіл, Сіракава запустив двигун швидкого човна, засмажений під яхту. Відправлення було таким м'яким, що зовсім не відчувався рух.

Три дні тому корабель, запозичений від армії Джозефом, був удобраний, але цей швидкий човен виявився комфортнішим.

Очевидно, це досягалося за допомогою магічного викрадання. Сам корабель був магічним пристроєм, подібним до зброї з інтегрованими CAD. Тацуя своїм чуттям знайшов ще одного слугу Йоцуби, який, мабуть, потрапив на борт як інженера, щоб активувати магію, яка рятує від гойдалки і вібрацій.

◯ ✔

Літак від головного острова Окінави до острівця Кума може пройти всього за 30 хвилин, але на цьому швидкісному човні потрібно дві години, щоб досягти порту на сході острова.

але я обрав рух з максимальним комфортом. - Сказав дворецький Сиракав.

Вони не поїхали прямо на штучний острів "Сайкасин", а прибули на острів Кумі, тому що банкет почнеться ввечері, і зараз ще немає й полудня.

— Мьюки.

— Тацуя-сан!

Шизуку і Хонока чекали в порту. Міюки повідомили їм про запланований час прибуття.

— Хонока, Шізуку. Ви прийшли зустріти нас?

Мюкі не сказала Тацуї, що відправила повідомлення цим двом. Хоч для нього поява Хоноки і Шізуку було несподіваним, але він не був здивований. Можливо тому, що він думав про таку можливість? Чи, може, непритомно думав, що на його роботу це ніяк не впливає? Принаймні, він не думав про Хонока і Шізуку що "неважно, потрібні вони чи ні".

— Вы двоє уже обідали? Якщо ні, як щодо приєднатися до нас?

Тут він потрапив в точку, тому що вони самі хотіли це сказати.

Звісно! Без сумніву! З радістю!

— Хонока, ты перебудилась. Ми теж збиралися перекусити.

Тацуя усміхнувся, дивлячись на готову танцювати від захоплення Хоноку і стекла з несподіваних пропозицій Шізука. Це була добра усмішка, а не іронічна вираз обличчя з натягною посмішкою, яку він звик демонструвати від перших днів після того, як пішов до старої школи.

За порадою Хоноки, вони взяли "Креветкові гамбургери". Хонока обґрунтувала свій вибір тим, що буде в стилі прийому гостей зі шведським столом з дорогою їжею, тому вдень краще їсти щось просте. На вибір у них були гамбургери з креветками двох видів жарки, фрі та соте. П’ять осіб (Тацуя, Мюкі, Хонока, Шізуку та Мінами) взяли з собою гамбургер і розрізали його на частини й пробували їжу, яку важко дістати в Токіо.

- До речі, Тацуя-сан, де ви збираєтеся переодягнутися?

Після цього на десерт був Окінавський зензай (політний сиропом тирий лід), під час якого Шізуку запитала Тацую, дивлячись при цьому на М’які. Шізуку, мабуть, турбувало те, що в готелі на головному острові Окінави вони не зможуть переодягнутися. Це було дійсно актуальне питання.

— Якщо хочете, тут є сусіднє салон краси.

Дякую. Але все в порядку. Ми перевдягнемося на яхті.

Але для М'юки вже все було передбачено. Хоч і не таке гарне, як у салоні краси, але на яхті (замасковані швидкохідним катером) була виділена під це справа кита з дзеркалом в повний зріст та приналежності для макіяжу. Тому вона могла піти на вечірку прямо з корабля.

Тацуя відчував занепокоєння, чи достатньо цього, почувши це запитання.

— Міюкі, чому б тобі не прийняти пропозицію Шізуку, бо вона заради нас намагалася.

Тацуя вважав, що Міюкі незрівнянна і без фахівців з макіяжу. А ще я думав, що необізнаний фахівець може зіпсувати чарівність М’юки. Через цю підсвідомість він навіть не думав зарезервувати місце в салоні краси на головному острові Окінави або на острові Кумі.

Проте, спеціаліст, якого найняла Шізуку, навряд чи буде "непрофесійним". Мабуть, це буде першокласний фахівець, який хоч як-небудь, але зможе все-таки покращити образ.

Міюки відчула несвідомий хід думок Тацуї.

- Якщо Тацуя-сама так говорить, то... Чи можу я про це попросити?

— Угу, добре. — Не показуючи жодного роздратування, Шізуку відповіла Мюкі, яка відкинула свої слова. — Мінами теж.

Почувши несподіване ім’я Шізуку, слова Мііки називали Мінами Тацую.

- Було б непогано подбати про Мінами теж.

Підштовхуючись своїм принципом необхідності дати негайну відповідь, Мінами зі словами "Так, будь ласка", поклонилася Шізуку.

◯ ✔

О другій годині дня Тацуя доставив хустинку М’юкі та Мінамі в готель, де зупинилася Шізука. І коли навчання закінчилось, Міякі зв'язалася з ним за дві години до початку вечірки в 16:30. Час очікування був дуже короткий. Коли М’юкі прийшла в дорогу, то відразу ж повернулася від першого класу стиліста, який підготував до бенкету образ. Ні, бо він не соромився краси Мііки і виявив свій талант. Можна сказати, що видужати о другій з половиною годині — досить швидкий результат.

Але також факт є те, що і залишилося небагато часу. Зустрівши М’юкі з Мінами, Тацуя вирішив негайно відправлятися.

Крім того, Шізуку і Хонока сказали, що планують поїхати на місце проведення банку. Штучний острів "Сайкасин" побудований за 30 кілометрів на захід від острова Кумі. Вертоліт долетить туди хвилин за 10. Ці двоє (особливо Хонок) наполегливо хотіли поїхати разом на вертольоті.

Справді, якщо є гелікоптер, ми можемо не хвилюватися. Однак Тацуя не міг прийняти пропозицію Хонокі і Шізуку, щоб задовольнити свою справжню роботу. Міюки не можуть діяти окремо від Тацуї, а робота Мінами - у охороні М’юркі. За таких обставин ці троє на чолі з Тацуєю повернулися до свого швидкохідного корабля і відправили курс на штучний острів.

Коли М’юкі з Мінами готувалися до банку, Тацуя теж не був без діла. Він відвідав військову базу на півночі острова, де зустрівся з Казамою і передав йому останні дані про місце розташування Джеймса Дж. Джонсона, отримані "Елементальним поглядом". Після зустрічі він на розвідувальному літаку ВВС облетів околиці штучного острова, перевіривши середовище як своїми очима, так і власними "око".

У східній Порт він повернувся о 16 годині. Він швидко перевдягався в костюм для вечірки і вирушив забрати Міяки з Мінами.

Такий розклад був виснажливим для Тацуї. Хоча було б трохи легше, якби не був обід з Хонокою і Шізуку, але він не збирався скаржитися на це. І те, що він зміг нарешті перевести дихання під час човна було не прикиданням.

Тацуя зняв піджак, повісив його на вішалку і сів у крісло в каюті. Хоча це був не диван, крісло було з м'якою високою і широкою спинкою з підголовком, яке давало відчуття повного комфорту.

На мить прийшла думка, що костюм міг помитися, ще одна зміна одягу буде проблемою. Але він залишився сидіти в кріслі.

— Онии-сама?

На стукіт ніхто не відповів. Здивувавши, що відповіді немає на стук чи голос, М’юкі обережно відчинила двері.

— Ох! — Несвідомо вигукнувши, Міякі прикрила рот обаручами. Не було помітно, щоб Тацову це розбудило. З полегшенням приклавши руку до грудей, Мііки увійшла в каюту Тацуї, намагаючись не шуміти.

Побачити це безпомічне обличчя було щастям для Мійці. Вона знає. Навіть під час міцного сну Тацуя відчуває ознаки активності довкола себе. Навіть уві сні він завжди готовий до бою.

Він досі не прокинувся лише тому, що не вважає Міяки ворогом у всіх сенсах цього слова. Це було доказом того, що Тацуя повністю довіряє Мюкі і не бачить сенсу захищатися від неї.

Міюки просунулися далі, ближче до Тацуї.

Оглянувшись, вона переконалася, що двері зачинені. Все ще турбуючись, вона кілька разів подивилася по сторонах, після чого заспокоїлася, наче усвідомивши, як виглядає її поведінка з боку. Закриваючи очі і приклавши руки до грудей, вона відновила дихання в порядок. Відкривши очі, тримаючи волосся однією рукою і край спідниці іншою рукою, Мюкі повільно наблизила обличчя до Тацуї.

За два дні до Конкурса дисертацій, в жовтні позаторік. Пізня ніч за два дні до того інциденту Йокогами. Пам'ятаючи про свій провал у подібній ситуації, коли її рука зісковзнула, Міяки підтримувала своє тіло, не торкаючись порченого крісла на якому сидів Тацуя.

Тим часом,

Губи Мюки наближалися до губ Тацуї.

Все ще не було ніяких ознак, що Тацуя прокинувся.

Відстань було навіть менше ніж коли дихання починають змішуватися,

Залишилося менше міліметра.

Міюки, щільно закривала очі,

І раптом, повернувшись з каюти Тацуї, почервонівши до вух.

◯ ✔

Сайкасин має підводний гірничодобувний завод на дні океану, а сам з себе представляє восьмикутник правильної форми, що тримається на плаву 12 циліндричних понтонах і має 4 труби для підйому руди. Сама платформа штучного острова - це п'ятишарова структура, поділена на житлові ділянки, у тому числі розкішний готель для гостей.

Сьогоднішній бенкет відбудеться у банку готелю, який знаходиться в першому зверху шарі платформи.

За 30 хвилин до церемонії відкриття запрошені гості один за одним збиралися в вестибюлі перед банкетним залом.

- ... Я точно не буду тут непотрібним? — Сказала Саяка, дивлячись на юрбу джентльменів і леді в дорогий одязі та з дорогими аксесуарами, що показувало їх високий соціальний статус, хоч вона у цьому й не розбиралася.

— Все в порядке. Мібу-сан, тобі дійсно це личить.

— Правда?

Навіть слова Азуси не були для неї переконливими, Саяка нервово теребила пальцями свого палантину*.

[Накидка на плечі, типу шарфа]

— Лишні почуття, Саяка. Як бачиш, крім нас тут є інші учні та студенти. До того ж, цей банкет не є головною подією цієї поїздки. Потрібно відкинути зайві думки і відриватися по повній.

— Д-Дійсно. — Почувши від Канон слова ентузіазму, вона зрештою заспокоїлася. Як і сказала Канон, у вестибюлі скрізь можна було побачити молодих людей віком 20-25 років, а також дівчат, які виглядали як їхні рівниці.

Раптом вони побачили, як Сияки і Канон зачаровують їх своїми кохалими сходами у вестибюль.

— Тіода-семпай, Мибу-Семпай, рано ви прийшли.

Дбаючи про те, щоб не потурбуватися іншими гостями, до них підійшла Хонока і заговорила з ними.

Шізуку трохи поклонилась.

- Моцуї-сан, Китаю-сана, ви прийшли вдвох?

Група Канон була запрошена від імені сім’ї Ісорі, сама Канона супроводжує нареченого, а решта п'ятеро — як друзі Ізорі. Проте у випадку Шізуку, її батьки були спочатку запрошеними гостями, а Хонока і Шизубу - їхнім супроводом. Тому, коли вони приходять до місця проведення, їм не слід бути окремо від батьків.

— Нет, он там. — Як завжди, маленька Шізука показала Канон напрямок. У тому місці, куди дивилася Шізуку був учень середньої школи і подружня пара Китаю, Вушіо та Бенйо, які обмінювалися вітаннями з відомими політиками Канон.

Дивно. — Азуса, яка стоїть поруч з ними, вихиталася.

- Цей чоловік був досить видатним політиком? Ось той, що підійшов привітатися з іншого боку... « У голосі Канон було чути не тільки враження, але й подив.

- Досить видатною розмовляєш? Це один з старших міністрів. Він дуже впливовий чоловік з родини, пов'язаної з JSDF, але там немає про що турбуватися. - Сказав пошепки невідомо коли підіймав Ігорі.

Сім’я Китаю не належить жодній компанії, яка безпосередньо пов'язана з озброєнням. Проте, у зв’язку з цим, корпоративна група Китаю має велику частку в виготовленні проміжних товарів для озброєння від куль до винищувачів. Оскільки виробництво боєприпасів для внутрішніх потреб армії не є основним видом діяльності, то у випадку втрати прихильності Китаю Ушіо, поставки війська могли б застопоритися і продажні товари можна було перевезти на цивільне використання або експорт. Використане Ісорі вираз "Не турбуватися", можна сказати, відображає таке положення справ.

— У такому разі ми теж підемо їх привітати.

- Кого?

- Обидві сторони, звичайно. — Підштовхнувши ззаду зацікавлену Канон, Іссорі попрямував до Ушіо, Бенйо і який розмовляв із ними політику.

- Не треба так хвилюватися. — Саяка і Азуса проводили поглядом спини уходячої пари, і зненацька застигнули шепотом Шізку, заморгували безперервно, як голубий, захоплений пострілом з іграшкового рушниці. Навіть якщо вони не підуть на вітання зараз, залишається ще Шизуку. Навіть після початку вечірки буде багато нагод для розмови. В результаті на обличчях цих двох здалося серйозний вираз.

Ісорі не був повністю стриманою людиною.

- Хонока, що сталося? - Шізуку, у свою чергу, ще не бачила, як там справи в Ісорі. Вона розмовляла з Хонокою, яка раз і назавжди дивилася по вестибюлі. Тим не менш, вона знала, не запитуючи, кого шукає Хонока.

- Тацуя-сан, здається ще не прийшов?

— Так. Як тільки прибуде група Мюкі, всі відразу зрозуміють це. - Шізуку мала на увазі "ти забула про Міюки і Мінами", але її слова так і не дісталися Хонокі.

◯ ✔

У той час, коли Хонока висловила своє хвилювання, швидкісний човен з групою Тацуї вже давно прибула в порт штучного острова. Мюки не з'являлися в вестибюлі, тому що я не любила бути оточеною людьми. Велика кількість таємниць принцесу Йоцуба викликає велике зацікавлення серед народних мас, які приблизяться поспілкуватися з нею. А запаморочливий зовнішній вигляд Міюки тільки погіршує цю ситуацію.

Тацуя не наближався до місця проведення з іншої причини. Він прямував до нововідкритій підземелля штучного острова. З наступного місяця продажів у всіх магазинах почнуться з початку роботи гірськодобувного підводного заводу, але деякі сувенірні магазини та крамниці щоденного попиту вже були відкриті.

Він виявив Джеймса Дж. Джонсона перед відомим магазином, що має відділення по всій країні. Джонсон змінив колір волосся і очей, а також зголив вуса. Крім того, він змінив вигляд своєї статури за допомогою підброні. Але "дивляд" Тацуї цим не обманути. Він спочатку знайшов не звичайними очима, а зафіксував і прочитав місце розташування "Глазами Духів".

Противник також повинен був зрозуміти, що Тацуї вже близько. Зокрема тому, що Тацуя зовсім не ховався. Однак можна було сказати, що відсутність хоча б малої нервовості була добрим знаком.

З Джонсоном була дівчина, яка виглядала на 12-13 років. Руде волосся і зелені очі. На фотографії Казама було зображено кольори, які відрізнялись від кольорів. Але Тацуя ніколи б не помилився, хоча вона була в одязі, злегка збільшуючий зір її росту, а також дуже сильно змінила вигляд, змінивши зачіску.

Дівчинка підняла свій погляд. Її та Тацуї погляди зустрілися.

- Вибачте. — Уклонившись, Тацуя звернувся до Джонсона. - Сьогодні ми проводимо закритий банкет, тому... Я б порадив допитливим поглядам триматися подалі.

— Ні, будь ласка, не хвилюйтеся про це. — Відповів Джонсон нервовим голосом і намагався поспішно втекти від Тацуї. Але Тацуя не міг дозволити їм піти просто так.

- Пані, прийміть мої вибачення. Таке поводження з дамою неприйнятне. Прошу вибачення. — Подивившись до дівчинки... Капітан Жасмін Вільямс прямо в очі, він висловив формальні вибачення, які не використовують у спілкуванні з дітьми.

- Дякую за ввічливість. Насправді, не хвилюйтеся на рахунок цього. — Вона відповіла їй відповідним формальним голосом і поклонилася. Після цього Джонсон і Жасмін розвернулись і пішли.

◯ ✔

Помітивши, що Тацуя завадив магазином ззаду, Джонсон прискорив крок. Жасмін мусив трохи бігти, щоб підтримувати його темп, але він не зменшував швидкості. Джонсон заспокоївся, коли вони повернули за ріг і пішли з прямої видимості магазину. Але він все ще йшов, просто скинувши швидкість до нормальної для Жасмін.

Джонсон зупинився, діставшись до сліпої плями в камерах спостереження. Джонсон і Жасмін швидко озирнулися. Переконуючись, що нікого немає, вони заздалегідь підготовлені ключі відчинили двері на сходи для робочого персоналу і увійшли всередину. Після цього вони, Джонсон дуже глибоко, а Жасмін злегка зітхнули.

Але ця розслабленість була лише на момент.

— Джас.

- Що?

- Як нас помітили... на твій погляд?

— Без понятия. — Жасмін похитала головою з серйозним обличчям у відповідь на питання Джонсона, поставлений нервовим голосом.

— Не було ніяких ознак переслідування. Ознаки застосування магії теж не було...

Голос Жасмін був несподівано бездоганний.

— Джей, не було ніяких ознак використання магії? Ми ж нічого не зробили?

Жасмін назвала Джонсона дружнім ім’ям, а не військовим наверненням. Це було ознакою того, що вона збентежена.

- Джас, що сталося?

Жасмін на один рік молодший за Джонсона. Але тепер у його очах вона була безпорадною, відповідною до свого вигляду дівчинкою.

— Не знаю... Доказів магії не було. Не було відчуття магічної атаки. Тоді чому? Чому виникла така тривога? Що це за жахливе відчуття, коли раптом ніби усвідомлюєш себе з обгорткою навколо шиї і все зав'язується?

— Джас, заспокойся.

По правді кажучи, Джонсон вже мав спогад про відчуття, яке зараз відчувала Жасмін. Почувши її слова про "затягнуту петлю", він згадав той шок, який сам випробував у цей раз. Але він якось зміг придушити почуття тривоги і затримати тремтіння, після чого, зробивши найбільш безстрашний вираз, подивився Жасмін в очі.

- Я теж не бачив, щоб з тобою щось зробили. Принаймні цей хлопець навіть пальцем тебе не чіпав.

Жасмін збився.

—... Извини. Я страждаю від цього розладу. Цей чарівник Йоцуби виглядав так, ніби розуміє занадто багато.

— Да. Без сумніву, цей хлопець відчував якусь таємничість.

Жасмін трохи розслабилася, бо думала, що Джонсон так пожартував. Але Джонсон був абсолютно серйозним.

— Джас, на цей раз зупинимося?

Жасмін зрозумів значення цих слів на кілька секунд.

- Не кажи дурниць. Вже отримано наказ про розв’ язання активних дій.

— Я навмисно це сказав. Ця місія... Небезпечно. - Джонсон натякав на відмову від місії.

— Капитан Джонсон, ці слова тягнуть на військовий трибунал.

- Тут тільки ми. Це означає, що ми самі є тими, хто приймає рішення в цій операції. Якщо перед нами стоїть серйозна ситуація, ми можемо вирішити евакуюватися.

— Тільки тоді, коли ситуація є дуже точною! Нічого настільки специфічного ще не сталося.

- Хіба це звичайний магічний бій у нашому розумі? Це таємна битва між чарівниками. Невідомо, яка загроза може чекати!

— Все те саме є і в звичайній роботі! Це не причина втікати!

Джонсон і Жасмін втупилися один на одного. Першим, хто відвів погляд, був Джонсон.

—... Извини. Не знаю, що на мене вийшло.

- ... Цього разу вдачу, що нічого не чула.

Жасмін прийняла вибачення того, хто визнав свою помилку Джонсона.

— Да. ...Пора повертатися? Банкет скоро почнеться. Той хлопець вже, напевно, пішов.

— Пойдём.

Джонсон пройшов сходами в прохід і попрямував до інших дверей. Жасмін, яка йшла за ним, намагалася придушити своє власне бажання відмовитися від місії, яку вона, безсумнівно, теж відчула.

◯ ✔

Тацуя купив у магазині мінеральну воду і повернувся до тих, хто чекав на яхті М’юки. Він не хотів пити. Просто він вважав, що вийти з магазину нічого не купивши буде недоречно.

- Вони-сама, вже час відправлятися на місце проведення?

Коли Тацуя залишав яхту самотужки, він сказав, що повернеться, коли прийде час піти на бенкет. Але він раптом похитав головою на запитання Міяки.

- Ще трохи часу? Дай мені п'ять хвилин.

- Нічого страшного... Невже, Оні-сама?

Причина, через яку він повернувся на корабель. Можливо, щоб третя сторона не пішла від його спостереження. Роздумуючи над цим, з фрази "не відступити від спостереження" Мюкі зрозуміла, що збирається робити Тацуя.

- Я покличу тебе, коли прийде час.

Дякую.

Коли Тацуя відповів на пропозицію, що розбралася у всьому М’юкі, він зайшов до свого кайту.

Хоча Мюкі та Мінами не ввійдуть без дозволу, Тацуя все одно на всяк випадок замкнув двері, зняв піджак і сів на стілець. І відразу закрив очі. Звичайно не для того, щоб подрімати. А для того, щоб направити свій "вгляд" на світ, який не може бути сприймає тільки п'ять відчуттів.

Тацуя може бачити інформаційні виміри навіть тоді, коли дивиться на звичайний світ неозброєним оком. Але набагато легше це зробити, спостерігаючи повільно і з низькою стимуляцією п’яти звичайних відчуттів.

Використовуючи як орієнтир, випущений раніше через Ідею псионіву кулю, він отримав доступ до інформації про "дівчинку", з якою зустрівся напередодні.

"Жасмін Вільямс. Капітан магічного корпусу збройних сил Австралії. Отже, все-таки вік і зовнішність не збігаються?"

Покращений чарівник з генетичною аномаллю.

Тацуя навіть це зрозумів і не здригнувся. Це було б дуже легковажним для ворога. Для Тацуї вони є ворогом, а для неї — лише нейтралізацією. Якщо вона перестане бути ворогом, то може змінитися ставлення до неї.

Тацуя також перевірив напис Джеймса Дж. Джонсона. Вона все ще стежила без проблем. Він зрозумів, що вона проробить ще день три, якщо звичайно не буде виявлена.

"Можливо... Але це буде хорошим практичним випробуванням."

Закінчивши, Тацуя відкрив очі і подивився на годинник у каюті. Забралося більше часу, ніж він очікував. Коли він вже встав і почав вдягати піджак, у двері пролунав стук.

- Оні-сама. Вже майже пора.

- Зрозумів. — Відповідав М’юкі, — відповів він. Волосся Мюки були без її звичайних прикрас і зібрані вгору в пучок, а на відкритій відкритій шиї сяяло триколірне намисто, добре збалансоване з перли білого, чорного та золотого кольорів.

◯ ✔

Почався банкет, присвячений завершенню "Сайкасин". Двері до залу відчинилися, і люди, що ступили по вестибюлю, почали повільно проходити всередину.

Є люди з двома типами мислення: коли начальство повинно входити першим, і коли великі шишки входять після всіх. У наш час здавалося, що жоден з них не застосувався. Люди просто почали заходити від ближніх до входу. Тому група Тацуї, яка не очікувала в вестибюлі, була останньою, але й не вважалася запізною. Іншими словами, Міюкі разом з Тацуями та Мінами за спиною увійшла до залу людей.

У момент її входу, зал, раніше повний шуму, затих. Ніби з'явився головний герой. Ні, в цей момент Міікі була зіркою цього місця. Люди, затамувавши подих, не шевелися так, ніби втратили почуття власної гідності.

М’юкі злегка засміялася під усіма цими поглядами і, зупинившись у центрі залу, трохи поклонилась.

Таким чином, кайдани розуму з людей в залі були знятими.

Шум голосів повернувся. Майже всі з них були про М'юкі: "Хто ця красуня?", "Вона з Йоцуби..."," Вона!?" Було лише кілька винятків. Це були учні з М’юкі, випускники Першої школи та батьки Шізуку.

Тацуя з Мінами, яка була першим разом із Мюкі привітувати Китайу Ушіо. Це природно, бо вони були тут саме його гостями.

- Давно не бачилися. Дякую за сьогодні. — Тацуя ввічливо вклонився. Після нього вклонилися Мюки елегантно і мило, а Мінами невинними й стриманими.

— І вам теж дякую. Дякую за ввічливість. — Зібравши на собі багато поглядів, Ушіо з усмішкою відповів Тацуе. Тацуя і Мюкі також зустрічалися з Ушіо минулого місяця, після теракту в Хаконі. Таким чином, хоча насправді це і не було "довго не бачилися", але не потрібно було чесно говорити правду в ситуації, коли хтось може підслухати. До того ж, з дружиною Ушіо, Бенйо, вони дійсно давно не бачилися, тому це було не дивне привітання.

- З часу нашої попередньої зустрічі ти став набагато славнішим.

Беніо заговорила до Тацуей підхожим її статусом товариського тону. Але Тацуя зміг прочитати у її словах приховану скаргу: "Ти добре мене обдурив того разу".

- А мадам все ще чудово виглядає, і зовсім не змінилася. Для мене велика честь бачити вас сьогодні. — Але Тацуя зовсім не відчував вини. Беніо, дивлячись на нього злим поглядом, якось змогла зберегти дружню посмішку на обличчі.

- Ватару-кун, давно не бачилися. Ти ж вже в середній школі? — Намагаючись розрядити ситуацію, Міякі заговорила до Ватари, що стоїть поруч з Беніо. Красивий голос, влучний зовнішній вигляд пролунав по залу наче дзвін і знову змусив багатьох людей, незалежно від їхнього віку, окаменети.

— Так, з цього квітня я учень середньої школи!

Напруження Ватару було цілком обґрунтованим. Незважаючи на те, що він не мав змісту відповісти на це запитання, то був гідний пошани навіть тоді, коли взагалі міг говорити.

Ушіо з гіркою посмішкою спостерігав за станом свого сина, коли він розмовляв з Тацуєю.

- Моя донька теж тут. Чи не хочете піти з нею поспілкуватися? — Там, куди Ушіо показав погляд на групу, стояли Шізуку, Хонока і випускники.

- У такому разі, ми скористаємося вашим пропозицією.

Уклонившись ще раз, група Тацуї покинула Ушіо.

Тільки тоді люди зрозуміли, що їхня поведінка була неввічливою. Вони швидко відвернули свої погляди від групи Тацуї і повернулися до розмови з найближчими співрозмовниками. Міюкі відчула полегшення лише тоді, коли дісталася до Азуси, Хатторі та інших.

- Я думала, що вже звикла до цього але... Коли я дивлюсь на цю красу, то знову вражений. - Сила волі Канон була досить висока, оскільки вона змогла сказати це, тому що Азуса, Саяка та інші були повністю поглинуті аурокою Міюкі (кроме як "аурою" в традиційному сенсі це ніяк не назвеш).

— Хлопці, люди родини Йоцуба. — Мюки відповіла без скромності й компліментів. Після того як вона зібрала на собі стільки поглядів, якщо М’юкі хвалить тепер зовнішність Канон, це буде звучати саркастично. Міюки це теж розуміла.

У цей момент на сцену здійнявся організатор події. Після короткого привітання, яке відбулося після того, як близько десятка людей вітались. Ушіо, який виступав з промовою на цю тему, не дуже добре виглядав у тарілці.

◯ ✔

Приблизно за 60 кілометрів на захід від острова Кумі йшов корабель, тримаючи курс на північний заході. Корабель був трохи більшим, ніж звичайний рибальський корабель. Навіть якщо це і було рибальське судно, воно не ловило риби.

Ще кілька років тому в цій області патрульні судна часто ганяли за незаконними рибальськими кораблями Великого Азіатського Альянса, серед яких були навіть засмаглені військові кораблі обох країн. Після того як п’ять років тому стався напад на Окінаву, такі випадки були прихованою провокацією Великого Азіатського Альянса. Але минулого року після укладення мирного договору цей корабель міг переплисти море по поверхні.

— Лейтенант-доно, ви дійсно хочете піти? Ми не зможемо вас забрати...

- Пізніше щось придумаємо. Перш за все важливо мати успіх операції. — Сказав лейтенант Бернард* Чан і ліг на живіт у капсулу керованої торпеди.

[У імені немає помилки, але ніде не пояснено, чому у Чана раптове інше ім'я. Далі скрізь він знову Бредлі]

Чан є другим номером серед загону дезертирів Великого Азіатського Альянса. Він став лідером у сьогоднішній ситуації, коли перший номер — майор Деніел Лю був спійманий японською армією. Ніхто не наважився посперечатися з Чаном, коли він озвучив, що вибрав квиток в один кінець.

Проте це означало, що Чан повністю розуміє, на що йде. Фраза "що-небудь придумаємо" була його оцінкою ситуації. Якщо диверсія буде успішною, то навіть якщо штучний острів не загине через цей хаос нездійснений. Це не буде так складно, як загнати судно на далекій навігаційній станції в усій цій незберезі.

— Закрийте люк.

- Так.

За командою Чана люк за його спиною був зачинений. Очі Чана заповнили суцільну темряву, але через мить її прогнав тьмяне світло включених приладів.

Усього в них було п'ять таких торпедних капсул. Чан був сам у своїй кімнаті, а в інші 4 забралися ще по двоє людей. Ці дев’ятеро були загони смертників, які йшли на своє останнє завдання.

Капсули були викинуті в море через отвір на дні корабля. Пропелер торпедної капсули був закритий металевою кришкою, яка повністю покривала задню частину. Це було зроблено з метою запобігання виявленню звуку лопатей.

Таким чином, рухаючись виключно магією людей, п'ять торпедних капсул почали просуватися до штучного острова "Сайкасин".

◯ ✔

У банкетному залі готелю, який розташований на першому ярусі підземних шарів штучного острова, закінчилися вітання і настав час вільного спілкування. Нарешті, представники еліти, що зібралися тут, відновили своє самовладання і стали менше кидати свої погляди на М'юки. Група випускників, які також були виснажені напруженістю на обличчях, вирушила до столу з їжею.

- Я думав, що Ісорі-семпай теж з'явиться на сцені. — Під час вибору закусок Тацуя заговорив з Ісорі. Узявши закуску з тієї ж тарілки, що й Тацуй, Ісірі посміхнувся головою.

але я відмовився. Мені тут нікого тішити своїми промовами.

— Це неправда! Я б хотіла побачити чудовий виступ Кея! — Канон среагувала миттєво. З її тону було очевидно, що ця тема не вперше.

- До речі, семпай. Може, ти міг би виділити мені трохи свого часу?

— Тацуя-сама?

Хто здивувався цьому реченню, так це не сам Ісорі, а Мієві. Те, що вона не сказала в такий момент "Оніями-сама" показувала, ніби вона вже звикла до цього за цей час. Хоча Ісорі також був здивований, Міюкі передала його реакції.

Щось сталося? — Здається, що замість подиву Ісорі відчув зле. З виразу Тацуї він зрозумів, що його здогади правильні. - Зрозумів. Ходімо он туди.

Сім'я Ісорі має відношення до проектування цього штучного острова. Тож він знав про маленьку кімнату біля бенкетного залу. Це була кімната, приготовлена для перевдягання, тому сьогодні вона не повинна використовуватися.

- Міюки, почекай мене тут. Мінами, довіряю Мюкі тобі.

- Слухай.

— Да, Тацуя-сама.

— Канон, почекай теж.

Тацуя зупинив Мюкі, а Іссорі — Карон. Після цього вони вирушили в сусідню кімнату і не привертали до себе уваги.

◯ ✔

- Отже, що насправді сталося? « У кімнаті нікого не було, — зупинившись, Ісірі відразу звернувся до Тацуї пошепки.

— На цей банкет націлилися дезертири Великого Азіатського Альянса. — Тацуя також чесно відповів на запитання Ісорі. Ізо рота Іззі прийшов звук. Це не було звуком згладжування слини, а вже схоже на приглушений крик.

- Чому зараз... — Оприппшим голосом Ісірі укоряв Тацую. "Чому ти не сказав мені раніше?".

не пойми мене неправильно. « Піднявши перед собою праву руку, він зупинявся і попросив Ісіорі заспокоїтись. — Контрмери проти запланованого нападу вже завершено. Вони нічого не зможуть зробити.

Хоча здавалося, що він не до кінця повірив словам Тацуї, Іорі все ж сказав мені: « Я готовий далі слухати ».

— Диверсанти наближаються до штучного острова під водою і планують розмістити бомби, щоб продукувати понтони.

Цей острів Сайкасин не потоне.

- Але ж банкет сьогодні буде скасовано? Якщо вони здійснять задумане.

Зрештою, здається, що Ісорі відновив спокій і здатність нормально мислити. Він звернув увагу на Тацую.

- Твої слова звучать досить впевнено, але... Навіщо ти все це мені розповів?

- Щоб попросити бути обережним, якщо битва все ж почнеться.

- Навіть якщо ти не сказав, що хочеш взяти участь у якихось небезпечних справах? — Запитав Ісорі зі своїм звичайним виразом пацифіста на обличчі. Однак у Тацуї була чітка відповідь.

До того ж Тацуя виклав карти, які зруйнували покерфейс Іссорі.

— Я знаю про захисну систему цього штучного острова, зробленого магією гравірування. Семпай також може вільно активувати цю магію.

Ісорі широкого розкрив очі. Однак швидко кивнув з чуйним обличчям.

- У становищі Шиби-куна нормально це знати. Чи ти знаєш, що неможливо встановити бомбу без підтримки оборони?

Ісорі є одним з безпосередніх учасників інциденту Йокогама. Він знає, що Тацуя є особливим офіцером національних сил самозахисту.

— Так, я знаю, що вони не зможуть навіть наблизитися. На поверхні понтонів відштовхується полі сили, щоб відганяти великих морських створінь. Вони не будуть поранені, але біоелекромагнетизм не дозволить приблизитися до понтонів або гірськодобувного об'єкту.

— Верно. Крім того, поліпшені відкладення також висилають за допомогою ультразвукової очистки. Тому неможливо встановити бомбу, поки є чарівник, здатний активувати магію гравіювання моєї сім'ї, навіть якщо це не я.

— Так. Справа в тому, що диверсанти також про це знають.

Колір обличчя Ісори змінився. Він не був дурним, щоб не розуміти значення цих слів.

- На мене теж націляться?

— Верно. Якщо бути точним, на семпля вже прицілилися, чи не так? — Тацуя кивнув у своїй спокійної неупередженій манері. — Але будь спокійний. На місці організовано чарівник сил самозахисту, який буде охороняти семпуючи. Ось ця людина.

У той момент, як Тацуя сказав це, за спиною в Ісорі виявилась присутність чоловіка. Поспішно обернувший Ісорі віддав честь чарівнику в уніформі офіціанта.

- Коли він...

Не відповівши на запитання Іссорі, чарівник, перевдяганий в офіціанта представився:

- Національні сили оборони, командира Гаебару до ваших послуг. Вибачте, що не можу назвати до якого підрозділу належить це військова таємниця.

Солдат, якого називали Гаебаром, був худим чоловіком близько 30 років. Але навіть той, хто погано розумів це, усвідомлював, що він не має такого фізичного здоров’я, як здається.

— Командирея є спеціалістом з ескоту. Він є в особистому захисті магії і має великий досвід у битвах. Будь ласка, повідомляйте старшині про свої плани на пересування.

Підтвердивши, що Ісіорі кивнув, Тацуя запропонував:

- Тоді, повертаємося.

◯ ✔

У зал Тацую, що повернувся, була гарна жінка у скромному платті. З першого погляду вона не бачила "секретаря президента знаменитої корпорації".

- Сэмпай, повертайся, будь ласка, далі без мене.

- Зрозумів. — Він не питав, хто ця жінка повернувся до столу з Каноном та іншими. Тому що він теж її впізнав.

- Це старший син сім'ї Ісорі? Який милий хлопчик. Йому б підійшло плаття.

- Тільки при ньому так не кажіть, будь ласка. Я думаю, що для нього це болісна тема.

— Не буду говорити. Я виглядаю настільки неуважною?

— Нет, я просто на всяк випадок. — Обережно відповів Тацуя, яка виявила усмішку Фудзіяші.

- Вони прийшли? — Запитав він тоном світської розмови.

— Да. Вони вступають у контакт з лінією оборони через п'ять хвилин.

Навколо них було активовано "Бар'єр" Фуджібаяші, який захищає від прослуховування, поставлений так, що його ніхто не помічав. Це не було сучасне магічне аудіоізольоване поле, а успадкована давня магія сім'ї Фудзіяші. На відміну від сильної сучасної магії, ця давня магія не сприйнялася датчиками, що добре підходило цьому місці.

- Значить до спалаху на поверхню ще близько десяти хвилин?

- Можливо, трохи раніше.

- Зрозумів. Тоді я також почну готуватися до виступу.

— Поняла. Я передам командиру.

Вже збираючись піти, Тацуя зупинився, помітивши в погляді Фудзіяші бажання щось сказати.

- Щось ще?

- Тацуя-кун, схоже... Зовсім не збитий з пантелику.

- Про що ви говорите? - Тацуя не прикидався дурнем. Слова Фуджібаяші були занадто розпливчасті, і він не знав, на що вона натякає.

- Я чула, що п'ять років тому Тацуя-кун теж втратив дорогу людину.

- Це правда. І що? — Голос Тацуї можна було назвати лише бездушним.

- Та ж місцевість, той же ворог, все те саме. ... Я б теж хотіла стати такою сильною.

Здавалося, що Фуджібаяші не зверталася до Тацуї, а говорила сама з собою.

- Це абсолютно не те ж саме. Характер і розташування ворога відрізняються від того часу. — Але Тацуя відповів чесно. - Крім того, для мене є лише одна дійсно важлива людина.

Його ім’я не потрібно було і питати.

Навіть якщо ти не втратиш Меюкі-сан, тоді інші не мають значення?

- Це безглузде припущення. Поки я живий, це не трапиться. — Тацуя відповів зовсім без напруження і цього разу покинув Фудзібаяші.

◯ ✔

На столі Тацуе зібралися допитливі погляди. Кірізар і Хатторі були готові відчинити рот, щоб запитати.

- Вибачте. — Але Тацуя взяв на себе ініціативу. — Я зв’язався з головним домом сім’ї, і мені треба було вирішити одну справу.

До останнього року Тацуя обережно стежив за різними речами, щоб зберегти секрет "сім'ї". Але тепер можна використовувати привід, що він є родичем родини Йоцуба. Якщо натякнути, що це справи сім'ї Йоцуба, то не буде зайвих питань через її погану репутацію. Чесно кажучи, Тацуя відчував, що буде необережно використовувати цю "зручність" кожного разу. Зараз також не постало питання "Що за справа?".

- Справа ще не закінчена. Міюки, я повернуся до кінця бенкету.

— Да, Тацуя-сама. Я з нетерпінням чекатиму.

Тацуя кивнув і пішов до Китаю Ушіо. Щоб також інформувати про незавершену справу.

- Значить, ти тепер називаєш його Тацуя-сама? — З проводжаючою спину поглядом Мюкі заговорила Азуса.

— Да. Тому що "Тацуя-сан" звучить непідхідно. - Незважаючи на раптову сторону Азусуса, вона вже багато разів використовувала "Тацуя-сама" підняті теми, Міюки не запаникувала і з блискучою посмішкою відповіла на це питання. На таку відвертість Азуса не вдалося зреагувати, хіба що посміхнутися.

— Ха~, ні, ну що я можу сказати... Шиба-сан у своєму репертуарі. — Канон з виразом "дякую за їжу" на обличчі, подивилася в стеля. - Для мене це здається неможливим...

— Канон хороша така як є. Тому я щасливий.

— Эхехе... Правда? — Канон притиснулась ближче до Ісірі, що стоїть неподалік.

- Ех, ці двоє знову ніби у своєму власному світі. Куди ж насправді посідала скромність Ямато Надешіко*? — Кіріхор відвернув очі від тих, хто почав поширювати любовну атмосферу і нарікав.

[Вирази, що описують ідеальну японську жінку]

- Сказав той, хто сам тут з дівчиною.

Цуккомі Хатторі не подіяла на Киріхара, але:

- То Киріхарі-куну подобаються скромні дівчата? Добре, тоді я вирішу трохи утриматися.

— Э-эй! — Він не зміг приховати свій розлад на підколюнку Саяки.

Поки випускники, включаючи "Іссорі та Канон", всі разом сміялися, Хонока і Шізуку тихим голосом заговорили з Міюкі.

- Міюки, тобі не треба йти?

- Чи можемо ми чимось допомогти?

— Я вважаю, що бути спокійними є головна допомога.

Ця відповідь не розкрила справжнього становища справ. Спочатку навіть було введено до плану операції, що Міюкі відіграватиме важливу роль на кінцевому етапі. Але тепер їй можна було заспокоїтись.

Міюкі був справедливим з погляду неповнолітніх цивільних, і Хонока та Шізуку були впевнені. Однак дехто не відступив. Ті, хто був передбачливий з самого початку у передчутті неминучої небезпеки. Тацуя (хоча і Мюки теж) трохи недооцінив гарячу кров випускників.

◯ ✔

Приблизно за кілометр на захід від штучного острова "Сайкасин". На хвилях стояла людина. Гігант в білих доспеках у китайському стилі. Це був вбраний у магічні "Доспехи Білого Тигру" Лу Ґанху.

— Скоро вони прибудут.

- Так. Починаю занурення.

- Я думаю, ти знаєш, що хоч Доспехи Білого Тигра не ставляться до "Огню", але вони все одно погано сумісні з Водою.

— Я розумію. Але якщо не дати їм фору, то буде зовсім не цікаво.

- Ну, це капітан, який не розглядає "Огонь", як щось важливе. Нам нема про що турбуватися.

- Будь ласка, залиште це мені.

— Добре, вперед.

За наказом Чен Сяшеня тіло Лу Ґанху почало занурення під воду. Це не було дивним саме по собі. Навпаки, чоловік на поверхні води виглядав ненормально. Але замість того, щоб розбризкувати воду, фігура повільно йшла під воду.

Лу Ґанху не мав ані кисневого балона за спиною, ні дихальної трубки. Але дихав він як завжди. Якщо придивитися уважно, то тіло не було пов’язане з морською водою. Величезне тіло Лу Ганху, вбране у Доспехи Білого Тигра, було вкрито тонкою повітряною прошаркою.

Він припинив занурюватися і подивився прямо вперед. Ні світло зірок, ні сонячне проміння Місяця майже не досягали цієї глибини. Вода нічного моря була заповнена темрявою. Нічого не було видно навіть на відстані видовженої руки. ... Це, якщо говорити про фізичне світло.

Зір Лу Гангу міг бачити спотворене тілом псионівне світло, яке супроводжувало використання магії.

Оперуючись ногами про морську воду, Лу Ґанху ліва рука витягнулася вперед, а правою потягнув від неї назад.

У результаті шар газу, який відкрив його тіло, став товстішим. Він додав кисень з морської води до повітря, взятого із собою. Зазвичай це призводить до отруєння киснем, але тіло Лу Ґанху споживають висококонцентрований кисень для збільшення "сили".

Витягнувши вперед праву руку, він випустив енергію цієї "техніки" у вигляді потужної сили. Ця "волна" не рухала воду, а діяла тільки на живих істот. Лу Ґанху відчув відгук коливання "хвилі", яка від чогось відскочила. Він відштовхувався від води і побіг уперед.

Ідучи попереду решти торпедної капсули, він пірнув ногою знизу і підкинув вгору. З капсули, яка задерла ніс вгору, викинули двох людей. Вони в паніці намагалися вислити на поверхню.

З інших капсул, один за одним, підвищували дезертири і почали підніматися на поверхню. Лу Ганху пішов за ними з шаленою посмішкою.

◯ ✔

Коли Лу Гангу став контактувати з торпедними капсулами, Тацуя рухався морем на гідроциклі. Він був не один. Від нього на маленькому катері йшли Хігакі Джозеф і Янагі.

- Майоре, ви це бачили?

- Ти теж бачив?

Тацуя і Янагі вловили своїми різними сприйняттями "волну".

— Ворожі агенти піднімаються на поверхню.

— Я піду. Прикрой меня.

- Так.

Відразу ж після відповіді Тацуї Янагі зістрибнув з човна. У нього в руці була палиця завдовжки 2 метри.

Янаги приземлився на поверхню моря. Слідовало б сказати приводився, але коли було видно, що ноги зовсім не занурилися під воду, то це можна було висловити тільки як "приземлився".

Стоячи на хвилях, він встромив палицю у воду. Схопивши палицю лівою рукою за верхній кінець, і правою на 50 см нижче, він зробив "ричаг", потягнувши ліву руку вниз, а праву вгору. Ворожий солдат був викопаний з води. Шостим Янагі послав солдата в повітря. Воплі солдата заглушили шум гідроциклу. Те, що було завдано тяжкому шкодунуванню, можна побачити по одному виду літаючого тіла.

Підкинений Янагі солдат впав прямо в човен, який Вів Джозеф. Джозеф швидко зв’язав чоловіка, який впав. Янагі, тим часом, вже прямував до наступного ворога, який уже виплив на поверхню.

Знак когось сильного швидко наближався до поверхні. Він вибрав позицію для атаки Янагі ззаду. У той момент, коли Янагі косив голову переможеного ворога перед собою, з води вискочила гігантська людська фігура, що стрибає.

Тацуя націлив магію на цю велику фігуру. Але уявний спусковий гачок так і не потягнув. Тому що зрозумів, що більш лютий, ніж ця людина, переслідуючи її, наближався, щоб вистрибнути з води.

Він уже зрозумів, що велика людина — це дезертир з Великого Азіатського Альянса, лейтенант Бредлі Чан. Його переслідувач — капітан армії Великого Азіатського Альянса, Лу Ганху.

Бредлі Чан вища за Лу Ганху розміром тіла. Але кількість енергії Лу Гангу на 1-2 сходи вища. Тацуя залишив Чана на Лу Ґанху і вирішив допомогти Янагі розібратися з залишкою дрібниць... Однак...

У цей момент сталася така несподівана подія, що навіть Тацуя не міг передбачити.

— Нищення! — З трохи незрозумілим бойовим криком, знайома фігура кинулась у льоту ногою до ворога, який піднісся на поверхню моря. Після атаки, що втопила ворога, який вправно зреагирував і приземлився на друге сидіння гідроциклу Тацуї молодий чоловік виявився його семпою, колишнім членом дисциплінарного комітету Саваки.

- Семпай. Що ти робиш в цьому місці?

— М? Я дивлюся, ти не здивований.

- Ну, це тому що я дізнався по формі стрибка з ударом, що це був семпай. — Тацуї відповів не обманом. Він знав, що сидить ззаду Савакі, бо нерозпізнаний противник був би підстрелений ще в повітрі.

- Ти зміг зрозуміти це в такій темряві? Як і очікувалося від Шибы-куна.

- Ні, не так вже тут і темно. Є місячне світло. До певної міри цього достатньо.

Сьогодні повний місяць і ясна погода. Не можна сказати, що було "ні хмарка", але в даний момент місячне світло безперешкодно освітлює все південне море. Як і сказав Тацуя, було неважко розпізнати людські обриси.

— Серьяаa*!

[Навірне це якийсь рандомний бойовий клич, типу "кія". Не став міняти, залишив як було]

Раптом він почув знайомий голос, який прийшов з малої дистанції. Тацуя відчув фантомний біль в голові.

- Кирихоара-семпай теж?

— Оу. І Хатторі теж з нами.

Від відповіді особи, яка сидить ззаду Саваки, прийшла вже не фантомна, а справжня головний біль. Тацуя розгорнув гідроцикл в сторону, звідки почув голос Кірігари.

Вистріливши кілька разів слабкою магією для прикриття Янагі, Тацуя під'їхав до гідроциклу, який вів Хатторі.

- Не тільки Саваки-семпай і Киріхара-Семпай, але навіть Хатторі-ссемпій... Що ви робите? Тим більше в такому вигляді.

Тацуя перевдягався з костюма для банку. Але не в гідрокостюмі, а у спеціальному морському бойовому одязі, який буде заважати навіть тоді, коли він впаде. Але всі троє випускників залишалися в тих же костюмах, що були на них раніше.

— Я подумав, що це не зашкодить мені, бо ми зібралися повеселитися! Шіба, не добре забирати все веселощі собі! - З радістю прокричав Кірихара, який тримав 120-сантиметрову палицю, яка йому замінила дерев'яний меч. Можливо, він запозичив її у когось з охоронців штучного острова.

— Ми залишили дівчат у безпечному місці. На відміну від Йокогамів, тут можна зайнятися викоріненням поганих хлопців без вагання. « Здавалося, що відповідь Савакі була серйозною.

Коли Тацуя промовив слова Кірігари та Саваки, то відчув головний біль і почав задумуватись над тим, чи вони втратили з голови кілька гвинтиків. Доля подиву також була в захопленні "Це його справжній характер?" від Саваки.

— Хатторі-семпай. А щодо тебе...

— Нет, я был проти! Але я подумав, що так буде краще, ніж дозволити їм піти одним!

На думку Тацуї, Гатторі також здавалося, що чари з великим ентузіазмом закликають його. Але він не посмів сказати це вголос.

— Підполковник Казама. - Замість цього він вирішив звернутись до Казами.

- ... Що? — Відповідь на це запитання прийшла з невеличкою затримкою. Тацуя зрозумів, що Казама вже знає про втікачів випускників.

- Чому цивільних звільнено від зовнішньої тривоги?

Як і очікувалося, на запитання, поставлене з вагою на "нечу тривогу", прийшла погана відповідь.

- Офіційно, ніяких бойових дій в цій області зараз немає.

Оскільки сили оборони збираються приховати напад, це звичайна справа, що ця битва не залишиться в офіційних записах.

— Але це не означає, що ми повинні дозволити цивільним людям приїжджати сюди.

— На відміну від повітряного простору, вільний навігацію морем у водах де немає бойових дій ми не можемо заборонити. Тим більше, що ми не можемо офіційно заявити що йде битва.

Зрозуміло, Казама наполягав на тому, що сам не скаже, як це відбувається. Але пояснити випускникам, що вони потрапили в центр бою і не хочуть вломитися серед битви — це різні речі.

- Ви можете придумати будь-який предлог. Підполковник. Я не сумніваюся, що ви могли легко їх зупинити.

— Долучення цивільних на лінію передової не було нашої ініціативи.

Іншими словами, вони просто погодилися на це.

"Вони хочуть оцінити їхню бойову силу на майбутнє?..."

Тацуя зрозумів, що інші питання не приносять жодної користі. Як було видно на прізвище Хатторі, Кірихара і Савакі, жоден з них не ставився до "Чіслам". Вони були за межами основного потоку представників магічного світу, зосередженого навколо Десяти головних Кланів. Для віддельного магічного обладнаного батальона, ні, для командуючого Брігади 1-0-1, генерал-лейтента Саекі, вони були відповідними талановитими кандидатами. Тобто, Саекі хотіла скористатися цим, щоб поглибити стосунки.

- Тобто, ви кажете, що прогнати їх не можна?

Це означало схвалення їхньої участі в битві.

Наміком задале запитання Тацуї,

— Нічого не поробиш.

Прийшов цілком очікувана відповідь.

Після повернення Саваки на гідроцикл Гатторі (він був тримісний, але з низькою мобільністю), Тацуя продовжив прикриває Янагі вогонь.

Хоча більшість ворожих агентів уже були очищені, двох з решти трьох осіб Савакі та Кіригара радісно обробляли один кулаком, а другий — палицею. Навики противників були не дуже високими. Тому їм не було погано робити те, що подобається.

Але залишився ще один чоловік. Недостатньо було просто сказати, що рівень його навичок був вищим. Але тут теж не було проблем, тому що було кому довіритися. Точніше, втручатися було марно.

Лу Ганху втік по поверхні моря. Прослизнувши по поверхні води, Чан став у захисну стійкку. Ліва рука Лу Ганху і права рука Чана кинулися вперед. Руки цих двох людей були ладонами. Але це не перейшло у зіткнення чотирьох рук. Лише через мить боротьби двох рук, Чан був сильно відброєний. Лу Ганху підійшов до Чана, який повалився на воду.

Тіло Чана почало тонути. Лу Гангу топнув ногою по воді. Поверхня води затряслася. Хвиля не поширювалася. У радіусі 5 метрів вода почала твердіти і задрижала, як дзвін. Затвердившись, вода відразу стала знову всохлою і зідихаючись вгору.

З хвиль і піни вискочив Чан. На нього вже напав Лу Ґанху. Потім почався удар ліктем. Чан, спотворивши обличчя в агонії, злетів у повітря і впав у воду.

Тацуя помітив це, спостерігаючи за битвою цих двох. Бредлі Чан робив "точки опори" над водою. Лу Ганху робив "дорогогу" над водою. Тацуя міг зробити "точку опори", але не знав, як зробити дорогу. Лу Гангу використовував систему магічних технік, яка відрізняється від системи Тацуей.

"Хоче краще розглянути, але... Навряд чи вийде"

Це було не єдине місце, яке Тацуя повинен був "бачити". Щоб уникнути помилки, він притримав свою цікавість.

Щось інше відбувалося в цьому місці. Битва між Лу Ганху і Чаном наближалася до кінця. Але він не доглянув цього кінця.

Вважаючи, що ворог не такий вже й низький, Тацуя базувався на порівнянні з Йоцуба, відмінним магічним апаратом батальйону та Коконое Якумо. Але Кірігар і Савакі виявилися могутніми ворогами. Ні Кірихара, ні Савакі ще не навчилися техніки вільного бігу по воді під час бою. Кірихара міг зробити точки опори на воді на 8 кроків, а Саваки - на 5. Однак Савакі міг підстрибнути в повітря і зробити ще п’ять кроків.

У будь-якому разі, під час битви і Кірихарі та Саваки постійно поверталися на гідроцикл, який вів Хатторі. Гідроцикли, які запозичилися в трьох людей, були великими. Тож навіть якщо ті двоє одночасно стрибнуть на нього, вони не зіштовхнуться. Однак, відстежуючи позицію Кірихари та Саваки і вимушений їздити між ними, щоб вони не впали у воду, Хатторі нервував навіть більше ніж ці двоє блукаючих в бою.

Тацуя бачив, що Кірихари та Саваки мають бойові здібності і є вищими за солдатів. Але вороги, з якими билися ці двоє чоловіків, у скрутному становищі заходили під воду і цілували їм ноги. Солдат-дезертирів з армії Великого Азіатського Альянса був активований магією, яка могла вільно пересуватися по поверхні і під водою. Якщо порівняти японську стародавню магію, то це схоже на одну з технік ніндзюцу, "Водний біг".

Магія армії Гонконгу, яку вони спочатку належали, заснована на стародавній магії з континенту і давньої магії в Британії. Зараз вона знаходиться у хаотичних умовах із примеслами сучасної магії та навіть чарівнищою ворожої Японії, тому її не можна класифікувати як будь-який "вірль". Злочинні організації, такі як "Безголового Дракона", досить вірні традиціям. Самі дезертири, використовуючи свої технології, можуть не знати до якої системи вони ставляться.

Але "Будь ласка, якщо вмієш". Це правильний спосіб використання "технік" в якості інструмента. Сам по собі, таке мислення не вплине на кінець битви.

— Серьяаа! — Кирихора рубав палицею по плечу противника. Навіть з високочастотним клинком палиця не видавала сили атаки справжнього меча. Однак, вибрикуюча з високою частотою палка розривала одяг і шкіру ворога, посилаючи вібрацію до кісток урон.

Навіть коли противник прийняв атаку на ніж, вібрація поширилася через лезо і пальці у долоню та викликала оніміння. Ворог не випустив ніж, тому що він був з захистом руки, в яку були просунуті пальці. Коли ворог упав на коліно, він підняв бризки і повністю зник під водою.

- Знову? Ого!

З такою несподіваною підводною швидкістю, Кірихара нарешті був збитий з ніг. Атака з-під ніг - це не те, що зазвичай чекаєш. Навіть у чарі "кендзюцу".

Кірихара впав на поверхню моря. Він просто почав тонути. Рука ворога обернулася навколо його шиї. У той же час ворожий солдат намагався вдарити Киріхара ножем, який він тримав в іншій руці.

Прямо під ними прогрівся вибух. Вибухова хвиля проштовхнула його до поверхні і викинула в повітря тіла Кірігари та ворога. Поки Кірихара ще був у польоті, тіло ворога раптово потягнуло вниз до поверхні моря всохла гравітація. У той момент, коли поверхневе натягання почало підтримувати ворога на поверхні, по воді струмок електричного струму. Це була слабка електрична атака, якій недостатньо для нейтралізації людини. Але її сили вистачало, щоб на короткий час затруднити дії і зробити бреши в обороні.

Підводний вибух, прискорення падіння, удар електричним струмом. Цей магічний ланцюжок побудував Хатторі.

— Кирихора, зараз! — Хатторі використовував дистанційно застосововану магію. Він також продовжував рухатися на гідроциклі. Навіть якщо голосніше кричати, то велика ймовірність того, що слова не будуть вислухані.

— Да! — Але Кірихара не пропустив ці слова. Ця нагода не пропустила.

Кіріхор змінив свою траєкторію за допомогою магії повітряного "прижка", і, залишивши падіння сили тяжіння, кинувся на ворога з палицею, обгорнутою "високочастотним клинку". Морська вода, що вібрала високочастотну вубрацію палиці, випарувалася і бурно міхурся. Протистояння поглинуло силу палиці. Але в результаті все пройшло добре.

Коли палиця Кірихари випаровувала воду, вона досягала тіла ворожого солдата. Але замість того, щоб рубати тіло, він притиснув палицю до ворога і той з лютим струшуванням в бульбашці втратив свідомість.

На поверхні моря з’явився Кірихара, який підняв ворожого солдата. Битва між Сааками і ворожим солдатом ще продовжувалася. Битва між ворожим агентом і тим, хто атакує з-під води Савакі.

Просто кажучи, вони не з'єдналися прямо. Коли ворожий солдат повністю перемкнувся на атаки з води, то був навчений від нападу Саваки руками й ногами. З іншого боку, Савакі не бігав по морю, а стрибав високо, і, різко змінюючи траєкторію в повітрі, пікував вниз, коли ворог показувався на поверхні.

Щоразу повторювалася така черга дій. Савакі намагається піймати ворога. Ворог намагається схопити Саваки за ногу і затягнути у воду.

- Ох, це погано. Може, краще допомогти йому? — Нахмурившись, він пробурмотів плавців на хвилях Киріхора, який уже міг собі дозволити спостерігати бій союзника. Постійно стрибає Савакі, і ворог, що виживе у воді. Мабуть, першим з них видихає Савакі.

Це не єдиний, хто відчув це. Над водою з’явилася голова ворога. Наступного разу щільно стиснутий тонкий диск з води, пролетівши впритул до рівня моря, атакував ворога, мало його не зачепив. Ворог відразу повернувся під воду. Водний диск раптово зупинився над цим місцем і впав вертикально.

Хоч цього не було видно, але під водою несподівано збільшився тиск. Побачивши картину, що розгорнулася у місячному світлі, Кірігар випадково посвиснув на знак похвали.

Навіть не перевіривши, можна сказати, що це теж була магія Хатторі. Поведінка цього диска не була результатом переписування магії на льоту. Він заздалегідь запрограмував траєкторію і передбачав, що ворог повернеться вниз. Гострий погляд, що розглядається в слабких місцях ворогів і магічний контроль, який дозволяє цим користуватися.

- Справді "генерал". Зовсім не такий, як я. — Кірізар пробурмотів таємне прізвисько пошепки, щоб Хатторі не почув, бо було очевидно, що йому це не сподобається.

"GENERAL"

Коли ви бачите це слово, у вас з'являються зображення прикметників "не експерта, а звичайний", "простий" і "всесвітній".

Наприклад, говорячи про "універсально"['generalist", окрім первинного значення: "людина з досвідом, безмежними знаннями, не обмеженими своєю ділянкою", є також використовується для висміювання значення "тот, хто не може стати спеціалістом"*.

[Автор описує гру слів, де англійське слово "general" означає "звичайний" і подібні до нього значення, якщо використовується як прикметник. Прозвішя Гатторі вимовляється саме англійським словом]

Але сучасна магія, заснована на використанні CAD, була розроблена з урахуванням "Всемогутнього солдата, який може зробити що завгодно в одному". "Не фахівець" означає, що він не прив'язаний до будь-якої галузі діяльності", тобто "може робити що завгодно". Це було саме те, до чого прагну була сучасна магія.

Кіріхара та його однокласники вважали, що Хатторі був найліпшим у світі навчальною політикою сучасної магії серед усіх тих самих поколінь, які були з племені Маюмі і Кацуто на рік старшим від нього, а також з роду Тацуї й Міяки.

Марі, семпій старше на 1 рік, також, безумовно має в арсеналі безліч магічнихаріацій, але вона надзвичайно сильно зосереджена на ближному бою, а також має недолік у здатності проти механізованих військ.

Але у Хатторі цього немає. Його головне поле діяльності — групова боротьба на середній і віддаленій дистанції, але як смугашний бій, так і снайперська стрілянина можуть бути виконані ним на високому рівні. Киріхара, яка спеціалізувалася на ближній битві, не міг легко перемогти Хатторі в тренірових боях.

У прозвища "генерал" також було ще одне значення. Сім'я Хатторі не з "Чисел". А також не якась відома сім'я користувачів стародавньої магії. Прізвище тільки збігала з відомою сім'єю користувачів "ніндзюцу" Хатторі, він не був із ними пов'язаний. Вони є одними з найстарших членів "Ста сімей", але не входять в основу магічного світу.

Проте, Хатторі, який був на рівних чи навіть вищій "Чисел", в майбутньому повинен стати лідером, "Сьогуном"* для таких же не мають чисел однокласників, як Кірихари і Саваки.

["Сьогун" = воєначальник, генерале, тобто. Перше значення прозвиту - "універсальний [солдат]", а друге, власне "генерал")

Ні Кіріхора, ні Хатторі не бачили цього. У повітрі Саваки злегка шевнулися губи. Як і Кіріхор, він міг прошепотіти те саме невідоме Гатторі прізвисько.

На поверхні ворожого солдата виднілося, що він був в’яло. Як і очікувалося, Магія Хатторі завдала ворогам тиску під водою. Відштовхуючись від повітря, Савакі атакував ворога на морській поверхні. Ворожий солдат намагався схопити Саваки за ногу.

Руки ворога потягнулися вгору. Саваки підтиснув вгору обидві ноги. Використовуючи не тільки нижню частину тіла, але й верхню і товсту частинку, як пружину, він різко витягнув обидві ноги вперед. Самоскорення, ноги досягли швидкості звуку. Коли над морем нависла повітряна стіна, ворожий солдат повністю вирубав її.

Битва між Лу Ганху і Бредлі Чаном також була на фінансах. У прямому конфронтації Чан не може перемогти Лу Ґанху. Цей воїн, який має прізвисько "Тігро-людоїд", Лу Ґанху - це один з найсильніших чарівників у світі.

Він помилився під час інциденту Йокогами, тому що був поранений у битві з такою ж грізною чарівником свого ближнього, "Ілюзорним клинком" Тібо Наоцугу, а також через те, що його ворогів встиг відвідати Татсуя і Маюмі. Навіть пораненого чоловіка не змогли перемогти такі бійці, як Марі, Еріка, Лео та інші. Лу Гангу краще володіє як бойовими мистецтвами, так і магією.

Можливо, Чан теж зрозумів це. З його присутності зникли всі ознаки сили. Ні, він міг бути тільки тим, хто здався. Чан знав, що робити після битви з Лу Ганху. Його мета полягає не в тому, щоб перемогти Лу Ґанху, а у здобутті успішної диверсії штучного острова. Але такими темпами, він буде тут переможений. Чан розумів це.

Колір очей Бредлі Чана змінився. З його тіла безконтрольно виривали псиони, покриваючи все тіло, що хитається як теплові хвилі завісою.

— Хо-о. — Лу Ганху всміхнувся з радості і задушив очі. Білі обладунки, які носив Лу Ганху, мали шар псионів з властивостями щільності й міцності.

Чан сильно зігнувся, стоячи на хвилях. Приклавши руки до поверхні моря, він став схожим на чотириногого хижака, який готувався атакувати здобич. Вода поповзла по цих руках. Морська вода поповзла вгору по руках і ногах, вкрила величезне тіло Чана та підняла його у повітря. Ця вода не обмежувала дії Чана. Водяна маса розсунулась вгору і вниз, утворюючи щось подібне до пащі гігантської змії.

З пащі цієї велетенської змії, або дракона, Чан подивився на Лу Ґанху. Лу Ганху дивився на це... не приховуючи посмішку. Радісна, люта і широка зуби.

Лу Ганху зробив перший крок одночасно з тим, як дракон Чан увійшов в рух. Велика хвиля у формі водяного дракона проковтнула Лу Ґанху. Відразу після цього з хвиль почувся рів. Він не належав "дракону". Це був рів "тригра". Коли водяна маса піднялася вгору, вона розступилась і формувала чаші. На дні "чаші", важко дихаючи, стояв Лу Ґанху.

Поверхня моря почала повертатися до нормального стану. Перед тим як хвилі зійшлися на ньому, Лу Ґанху вистрибнув звідти. Чан, що завис у повітрі, атакував Лу Ґанху потоком водяних куль.

"Доспехи Білого Тигру" Лу Ґанху є твором стародавньої континентальній магії і підкоряються закону П'яти Елементів.

"Кіндзесуй"* означає, що Елемент Метала дає силу елементу Води.

[Дослівно "золото народжує воду"]

А якщо подивитися з іншого боку, то Елемент Води забирає силу у елемента Металла. Це відрізняється від переслідування взаємодія, в якій один учасник посилюється, а другий ослаблює.

"Доспехи Білого Тигру" належать до Елемента Метала. Вони дають перемогу своїм надійним захистом. Холодні за своєю природою, вони створені для того, щоб контролювати гнів.

Доспехи Білого Тигра, які мають властивість елементу Метала, втрачають силу від Елемента Води. Просто велика кількість води ніяк не вплине, але якщо атакувати технікою з елементом Води, сила поступово зменшиться.

Атака обмежувач Бредлі Чана досягла Лу Ґанху, користуючись перевагою закону п’яти Елементів. Але цього було недостатньо, щоб зупинити людину, відомого по всьому світу як "Тіґро-людоїд".

З болем від ураження водяними кулями, "Гнев" ставав дедалі сильніше. Лу Ганху правої ноги змахнув механізмом навколо Чана, перетворюючи його на енергію!

Все вірно, одним ударом ногою. Удар Лу Ганху, який був нанесений у повну силу, знищив техніку Чана і відкинув його величезне тіло. Тіло Чана полетіло, малюючи велику дугу.

Чи це збіг обставин, чи остання воля? Бредлі Чан летів в сторону Тацуї. Тацуї були простими вчинками. Він просто піддав газу. Гідроцикл раптово прискорився і Бредлі Чан впав у воду й почав тонути.

◯ ✔

Як і припустив Казама, битва в морі не вплинула на проведення бенкету. Але ті, хто знає обставини, не сповільнилися. Запропонований Тацуей Ісорі залишався в бенкетному залі, і разом з Міямі та Мінами вони спостерігали за групою, пов'язаною з першою школою. Однак на інші дії зовсім не було часу. Були деякі неминучі речі.

Ось такі.

- Канон, куди ти йдеш?

Замість того, щоб почервонити, Канон відповіла:

— Збирати квіти.

— А, я теж.

- Я теж з тобою.

Це означало, що Канон збирається відійти з неминучої причини* а Саяка і Азуса хочуть піти з нею.

[Канон використала японську "секретну" фразу, що означає похід до туалету, якщо хто не зрозумів]

- Кей теж піде?

- Іди, йди.

Пофарбований Ісорі змусив Канон посміхнутися до вуха.

Міюки та Мінами переглянулися. Вони обидві чули від Тацуї, що Ісірі може стати мішенню. По суті, це було завдання — спостерігати за Каноном та іншими людьми. Але Міюки одна. Для Мінами не може бути й мови про те, щоб покинути Міюкі. Зрештою, вони вирішили залишитися в цьому місці.

◯ ✔

Дует Жасмін та Джонсона з Австралії діяв незалежно, не чекаючи результату підрозділу, який наближається по морю. Вони обидва розуміли. Втративши головні сили, дезертиров з Великого Азіатського Альянса не зможе показати добрих результатів у цій операції.

І тепер вони шепоталися в кут коридору, щоб не бути поміченими.

- Можеш отримати контроль?

- Це неможливо. — Я відповів Джонсон на питання Жасмін.

— Мабуть, тому що багато людей зібралося перед тим, як взяти участь у громадському залі, цілий натовп солдатів. Більш того, як бонус, серед них знаходиться "Дайтєнгу".

— Хару Казама?... Це неможливо.

Командир Віддельного магічного обладнаного батальйону, підполковник Казама Харунобу був відомий серед іноземних чарівників як під псевдонімом "Дайтєнгу", так і під скороченим ім'ям « Хару Казаха". Наприкінці 21 століття англомовні солдати почали вимовляти "Дай-тенгу" замість перекладу "Великий довгоносний гоблін".

Згідно з однією теорією, це був результат експорту субкультури, але правда була вкрита темрявою.

— Хіба це не означає, що тепер найкраще буде втекти?

— Ця розмова скінчилася. — Жасмін відповіла так швидко і різко, бо та сама думка прийшла їй на думку.

— Ух, що це було, чорт забирай? ...Тоді як щодо тебе, Джас?

- Принаймні для мене це не по зубах. Щоб зламати магічну систему на цьому острові, як і раніше необхідно взаємодіяти з Кеєм Іссорі.

— Тобто, вам не обійтися без викрадення цього хлопчика?

- Це більш реалістично, ніж зустрітися з Казамою.

- Ну, це точно... оп.

Джонсон помітив найближчих людей і закрив рот. Жасмін також добре відреагувала і швидко повернулася до поведінки "зазвичайї дівчинки".

- Ці дівчата... Вони - супроводжувач Кея Ісорі?

Вони розмовляли, сидячи на дивані поблизу туалету. У Канон, Саяки та Азуси були легко помітні особи.

— Правда?

— Без сумніву.

Здається, Джонсон не так добре запам'ятав дані про них, але він був упевнений у своєму надійному напарнику Жасмін, з якою він через багато-що пройшов.

- Це добре. Капітан Джонсон, сховайся. Ми виманимо їх у заручники. Кея Ісорі.

На думку Джонсона, жодна з них не мала бойової сили, яка загрожувала б їм. Дівчина з причетландською-хвостиком, схоже, могла щось показати, але вона не була тим противником, з яким не впорається серйозно за справу Жасмін.

- Зрозумів.

Обережно, щоб не шуміти, Джонсон відкрив двері у службове приміщення і сховався там.

◯ ✔

Одна убиральня після поправлення макіяжу Саяка помітила, що за ними спостерігає вродлива маленька дівчинка. Хоч і мала, але вік 12-13 років. Європейці зазвичай виглядають як дорослі японці, тому вона могла бути меншою.

— А... Невже, Джас?

— Так., Саяка.

Вона якимось чином зрозуміла, що це та сама дівчинка, якою вони на днях допомогли уникнути викрадення.

— Э? Але колір волосся... — Як і сказала Канон, колір волосся відрізнявся від того, що був у той час. Каштанове волосся стало руде. Карі очі стали зеленими. Враження було зовсім інше, враховуючи зміну кольорів та одягу, але після того як вона сама визнала це, сумніви відпали.

— Джас, в чому справа? Де твій тато?

— Так, у нас сталася невелика проблема.

- Е-е, що сталося?

У голосі не було чути страху, але Канон, як завжди, була вкрай необережною, наблизилася до Жасміна. Але в цьому випадку противником є дівчинка, яка виглядає на 12-13 років. Трохи дивно звинувачувати Канон у недбалості.

- Насправді... Не рухайся!

Результат був, як і очікувалось. Жасмін приставила до горла Канон ніж, який вона ховала під одягом.

- Джас, якого біса!

На крик Саяки Жасмін відповіла бездушною посмішкою.

— Не судіть про людей за зовнішністю. Вам краще запам'ятати це. - Жасмін, тримаючи в полі зору Саяку і Азусу, сказала свою вимогу. — Наведіть. Кея Ісорі.

— Кея? Що ти збираєшся робити з Кеєм? Ук! — Канон намагалася звільнитися, але оскільки руки були жорстко зафіксовані ззаду, вона могла тільки скаржитися.

- У мене немає намірів прямо шкодити йому. Приведіть його якомога швидше.

— Нет! Я не можу змусити Кея наражатися на небезпеку через мене!

Азуса і Саяка переглянулися. У даний момент не було ознак вразливих Канон рухів від Жасмін. Але, подивившись в її холодні очі, вони знали, що у неї не буде коливань використовувати ніж.

— Не идти меня звати. Я тут.

- Кей!

Голос Ісорі почувся через спантеличених Саяки і Азуси.

- Кей, навіщо ти прийшов? Ай!

— Попрошу бути трохи тихіше. Ти намагаєшся розмовляти. — Затягнувши сильніше руки, щоб змусити мовчати Канон, Жасмін подивилася на Ісорі. Ісорі також дивився на Жасмін. У його очах лютував.

— Спочатку відпустіть Канон. Після цього ми зможемо поговорити.

— Перш ніж говорити, спробуй зрозуміти ситуацію. Вимоги висуну тут я, а не ти. Итак... для початку, хай стоїть поряд з тобою солдат відступить.

Згорнувши зуби, Ісорі кивнув біля Гаебара. Ні, швидше вклонився? Нічого не сказавши, Хаебару зробив два кроки назад.

Дізнавшись, що чоловік у формі офіціанта був справді військовим, Саяка і Азуса округли очі. Але вони обидві не хотіли говорити нічого, щоб перешкодити цьому.

— Так-то краще. Тоді повернемося до основної теми. Мистер Ісори- Будь ласка, йдіть за нами.

Якщо я піду з вами, то ви відпустите Канон?

— Да. Джеймсе.

Джеймс, по імені якого не видати особу, з’явився.

— Мистер Ісори, Сюди.

- Зрозумів.

— Кей, стой!

У цей момент увагу Жасмін було спрямовано на пояснення, що робити з нерозважною провідною себе Канон. Якщо залишити Канон тут, то переговори можуть бути провалені. Увага Джонсона була спрямована на Ісорі, Хаебару і Саяку. Джонсон, бойовий чарівник ближнього бою знав, що Саяка може не відповідати своєму зовнішньому вигляду.

Він вважав непотрібним занепокоєння про Азусу. Жасмін також не побоювалася її. Облік Азуси змусив судити упереджені про рівень загрози.

Але той, за ким Жасмін повинна була наглядати більше всіх в цьому місці, насправді була саме Азуса.

...Почувся звук струн.

...Звук струн, схожий грі на арфі, пролунав з нізвідки.

Магія психічного втручання "Азуса Юмі".

Свідомість Жасмін була відірвана від реальності, спокута тоном звуку.

Жасмін не могла зрозуміти, звідки прийшов цей звук. Також було незрозуміло, чи своїми вухами чути звук, або це слухова галюцинація. По суті, свідомість Жасмін відволіклася на питання, звідки йде звук. Питання "Коли і звідки прийде звук наступного разу" бентежить її свідомість...

Поки всі забули як рухатися, Азуса активувала наступну магію за допомогою сумочки CAD у вигляді мобільного термінала.

Нож, приставлений до горла Канон, сильно дёрнувся. Відчуття, що виринає з правої руки ніжа повернуло свідомість Жасмін до реальності. Але вона не була ідеальною. У неї були слабкі дитячі пальці, і ніж був вирваний з її руки.

Ніж впав на підлогу.

— Йяаа! — Побачивши це, Саяк рухається. Вона націлила удар рукою в потилицю Жасмін. Жасмін відпустила свою руку і швидко відступила.

— Джас! - Джонсон, що видужав від "Азуса Юмі" взяв Жасмін на руки. У того, хто підібрався, щоб затримати цих двох Гаебару полетіли дротики. Їх Джонсон прихопив з собою із ігрової кімнати в готелі. Хаебару легко відбив три дротики, але за цей час Джонсон з Жасмін на руках втік до проходу у службовому приміщення.

— Канон, ты в порядке? « Із полегшенням на обличчі, Ісірі підбіг до звільненої Канон.

— Угу... Прости. Вибач, будь ласка. — Канон, яка побачила Ісірі біля себе, раптово заплакала. Іссорі не панікував, а ніжно притиснув до себе її голову.

— Было страшно?

— Нет. Неправда. Зовсім ні!

- Тоді в чому справа?

- Через мене Кей був у небезпеці. Це через мою неуважність!

Ісорі знову і знову ніжно погладжав за розумом докоряючу себе Канон.

- Чому ти вибачаєшся? Ти не зробила нічого поганого.

— Но!

Іссорі підніс свої губи близько вуха, що продовжує каятися Канон.

- Я радий, що з Канон все добре.

Вибачення Канон припинилися. Вона просто ридала, вткнувшись у груди Ісорі.

— Уваа... Він такий джентльмен.

На щастя, ці двоє не почули цього згубного зауваження Азуси. Погляд Сяки, який говорить "як же завидно" також не дійшов до Ісорі і Канон, які знову увійшли в свій окремий світ.

◯ ✔

- Якось послизнулися... Джас, як ти?

— Я облажалась. Те, що Азуса Накадзьо Використовуючи магію психічного втручання...

- Про це не було інформації. Це не наша провина. Краще скажи, що нам робити тепер.

З жалем прикусивши губу, Жасмін подивилася на підлогу і замислилась. Зрештою вона підняла свій погляд, прийнявши рішення.

- Я не хотіла цього робити, але... Я використовую свою магію на місці проведення бенкету.

— Так, схоже тільки це і залишилося... — У словах Джонсона теж була нерішучість. Використання магії Жасмін "Озонове коло" на бенкеті - це те ж саме, що і атака отруйним газом.

Вони не зможуть уникнути вибачення, обоновлюючи це. Світ виступить проти них з критикою, більш жорсткою, ніж під час терактів із бомбами. Уряд країни, можливо, відмовиться від будь - яких контактів з ними, щоб уникнути критики.

Але зовнішня операція може не мати успіху (у дійсності вона провалилася), також і спроба захоплення машинного контролю та варіант зламаного магічної системи закінчилася невдачею. Єдине, що залишилося - це "Озонове коло". Оскільки найвище командування з штаб-квартири австралійської армії наказало завершити диверсію, то не можна зруйнувати їх очікування, не зробивши цього.

— Джас, спочатку підемо до рятувальних човнів. Після використання "Озонового кола", доступ в порт буде перекрито. Тому було б мудро заздалегідь готуватися до втечі.

— Согласна.

Вони спустилися по службовій драбині для обслуговуючих працівників, і пробралися в кімнату відпочинку робітників біля порту. Щоб не бути поміченими, вони не зайшли безпосередньо в порт. Кімната, в яку вони прийшли, була безлюдною. У цьому віддаленому місці не було присутності людей.

— Як зручно, що нікого немає.

- Мені здається, що це якось занадто добре... « На відміну від оптимістичного Джонсона, Жасмін не могла позбутися підозр.

— Мабуть, вони відвернулися від шуму.

Але вони не могли дозволити собі прохолоджуватися тут. Жасмін подумки наказала собі погодитися з Джонсоном.

— Будь осторожен.

- Залиш це мені.

Якщо магія тільки генерує озоновий шар, то це не так складно. Однак, спираючись лише на відносну інформацію про місце, яке не видно для побудови висококонцентрованого озону в короткий час, потрібно глибоко зосередитися. Таким чином, оператор магії стає беззахисним. Тому для використання "Озонового кола" на ворожій території було абсолютно необхідно мати партнера для захисту.

CAD почав завантажувати послідовність активів. Закриваючи очі і зосередившись, вона почала формувати послідовність магії в зоні розрахунків магії.

Це протиріччя дія свідомо мене змінило вміст зони розрахунків магії, що знаходиться в підсвідомості. І свідомість, і підсвідомість повинні були одночасно зосередитися в одній дії. Навіть забув, як дихати, Жасмін побудувала послідовність магії "Озонового кола".

Координати були зафіксовані. Жасмін активувала "Озонове коло" (не усвідомлюючи, скільки людей він вплине) до місця проведення банку.

Але тут виникла несподівана проблема.

- ...Покликання магії провалився?

- Що? — Інстинктивно запитав Джонсон, забувши про спостереження.

- Активація "Озонового кола"... Схоже, провалилася. Не було ніякого ефекту.

— Не можу! — Дивно, але схоже, що Джонсон підвищив голос.

Ні, він мав рацію, що це неможливо. Жасмін Вільямс була вдосконаленим чарівником, оптимізованим для Озонового кола, а також розробником озонового кола Вільям Мак - Лауд керував процесом налаштування її генетичного коду. Не вдалося відтворити масштаб, який дозволяє магію віднести до стратегічного класу, але швидкість активації та ідентичність перевищили результати оригінальної магії самого Маклауда.

І не тільки в теорії. Жасмін використовувала Озонове коло в реальному бою вже багато разів. До цього моменту вона ще ніколи не зазнала активації. Чотири дні тому також не було ніяких проблем з використанням Озонового кола, щоб позбутися погоні японської армії.

- Я спробую ще раз! — Жасмін знову заплющила очі і зосередилась на своєму розумі. Джонсон забув свою роль охоронця і втупився на неї. Відкриваючи очі, Жасмін з шокованим обличчям обесільно впала на коліна. - Не активується... Чому? Моя сила зникла?

— Нет. — Раптом прекрасний, ясний, наче дзвін дзвоника, відлучений голос перервав їх. Відразу після того, як голос пролунав, з нізвідки виявилися присутність третьої сторони. Рефлекторно Джонсон хотів випустити повітряну кулю в сторону своєї присутності. Але його магія так і не активувалася.

Один чоловік і дві дівчини, які втратили дар мови дуетом, з’явилися перед тим, як вони померли. Чоловік — полковник підрозділу спецназа Великого Азіатського Альянса, Чен Сяшень. А дівчатами були Міїки та Мінами.

- Ви двоє не втратили здатності використовувати магічні техніки. — Мюки заговорила с Жасмін и Джонсоном. У її мові було чути слабкий жалість. - Секретна техніка сім'ї Йоцуба, "Приверненик". Як вона вам?

— Секретна техніка... Йоцуби?

Міюки посміхнулася у відповідь на запитання Жасмін. Жасмін був англійською, але Міюкі відповіла японською.

— Да. Зазвичай я так не пояснюю, але сьогодні особливий день. Тому що нам також дали подивитися на цікаві технології.

Сказавши це, Мюкі змінила свій погляд на Чен Сяшеня. Той злегка усміхнувся в відповідь. Міюки знову подивилася на Жасмін.

- Послідовність магії, побудована в підсвідомості, переміщається у найнижчий рівень свідомості з верхнього шару підсвідуваності і проціджується на мету магію із "Врат", які існують між свідомістю та субстанцією.

- І що з того? — Запитав Джонсон роздратованим голосом.

- ...не може бути! — Здається, Жасмін зрозуміла, що Міюкі намагається сказати.

— Ворота - це межа між розумом чарівника і Ідеєю, платформою Ейдоса. Ворота стоять прямо перед Ідеєю. Інакше ви б не змогли змусити послідовність магії працювати поза вами.

- От чорт! Як ти не думаєш, це означає...

— Здається, ви вже зрозуміли. Магія нейтралізації чарівників "Приворотник" встановлюється на Ворота цільового чаклуна і знищує послідовність магії відразу після того, як ми проходимо. Ви не зможете використовувати магію, доки не буде скасовано "Привітник".

Пояснення Мюкі було частково правдою.

Вона сказала "секретна техніка сім'ї Йоцуба", але правильно було "скарбну техніку Татеві". Принаймні, зараз в сім'ї Йоцуба стежити за "крутами" інших людей міг тільки Татцея. Це було представлено як "секретна техніка Йоцуби", щоб уникнути занадто великого інтересу до Таца. Але ні Жасмін, ані Джонсон не могли нічого з цим вдіяти. Тому що зараз, по суті, їх магія була запечатана. Жасмін вдарила обома руками.

Джонсон мовчки накинувся на Міюки. Але перш ніж його тіло натрапило на бар’єр Мінами, різке падіння температури тіла відібрало у нього сили стояти на ногах. Міюки люб'язно звернулася до неприязного по підлозі Джонсона:

- Не хвилюйтеся. Тому що вже доведено, що сон є тимчасовим.

Чен Сяшень знову посміхнувся. Тому що він сам був тим прикладом доказу.

- Хлопці, будь ласка. - Оклікнула Міюки когось за дверима. Як за командою, двері відчинилися, і солдати у формі увійшли, щоб затримати Жасмін та Джонсона. За цими дверима був не очікуваний Жасмін порт, а зовсім інше приміщення.

З відкритих дверей було ледве чутно музику. Жасмін була шокована, коли зрозуміла, що вони розташовані недалеко від місця проведення банку.

— Ви, мабуть, не помітили? Здається це називається "Кімон Тонко". Ви двоє хотіли спуститися сходами, а насправді ходили то вниз, то вгору. Так що, якщо б сталося так, що "Привратник" не спрацював, то метод прицілювання озонового кола через відносні координати не дав би результату.

— Хахааха.... Що ж це. З самого початку ми були у вас, як на долоні?... — Зрозумівши, що це остаточний удар, Жасмін розгнівався сміхом.

Глава 7

Коли Тацуя повернувся на штучний острів, Мюкі вже повернулася в банкетний зал.

- Тацуя-сама, дякую за все.

ти теж добре потрудилася. Здається, все пройшло майже як заплановано.

— Да. Під кінець у мене було трохи несподіваної роботи, але там все було так просто, що і розповідати нічого.

Як і обіцяв Тацуя, він зміг повернутися до кінця банку. Кістюм виглядав як новий, черевики були відполіровані до блиску. Він виглядав навіть охайніше, ніж коли йшов. Хонока і Шізуку відразу підійшли до нього.

- Тацуя-сан, ти вже закінчив свою справу?

— Да. Схоже це зайняло трохи більше часу, ніж планувалося.

- Ще тільки приблизно посередині.

За розкладом, нинішній банкет триватиме два з половиною години. Насправді було вже глибоко далі ніж "в середньому Середина", тому що залишався десь одну годину.

- Більш того, семпачі.

- До речі, куди вони пішли?

Шізуку і Хонока сказали, що всі випускники Першої школи, у тому числі Іссорі, один з головних гостей, пішли на вечірку. І Тацуя, і Мюкі знали, що сталося, але не збиралися розповідати цим двом. Хонока та Шізуку зрозуміли це, і більше не обговорювали студентів.

◯ ✔

У порту штучного острова Азуса і Саяка були розташовані випускники. Вони зустріли Хатторі, Кирихару та Саваки.

— Ну! Так промок! Від морської води одяг і взуття зіпсовані! - Під лютими добами Саяки за зовнішній вигляд Кірихари, не тільки він сам, але й Хатторі з Шеви стисувалися і стали менше.

— Мибу-сан, зараз це трохи...

Серед них також були солдати, які збирали нейтралізованих ворожих агентів. Азуса не могла спокійно дивитись на цікаві погляди солдатів.

— Але подивися на це. Це вже безнадійно.

Матеріал дорогий костюм скрутився під дією морської води. Увесь взуття також розбухла солона вода. Для простих людей, як Саяки, було цілком справедливо шкодувати з точки зору загублених грошей.

— В-все в порядке. - З бажанням швидше все закінчити, Азуса забула про навколишні погляди і активувала CAD.

Магія Азуси окутала Хатторі, Кирихару та Саваки одночасно. Солона морська вода розділилася на рідину та порошок і впала на підлогу. Незважаючи на відсутність вітру, порошок і краплі перемістилися в море й зникли там. Одяг і взуття стали сухими. Кожані туфлі повернули форму, зморшки одягу розшарувалися. Ніби вітер, і на короткі волосся Хатторі, Савакі та Кірихари поширились тверде відчуття осушення. Лише за 10 секунд вони зникли, бо ці троє занурилися в море.

- Так добре? Давайте повернемося в банктний зал.

Азуса не помітила, що її магія привернула увагу. Не зрозумівши, що військові дивляться на неї з іншої причини, вона припустила що це в основному через її пропозиції "вернутися".

- Ні, спершу треба піти подивитися як справи у Тіоди-сан.

Саяка задалася питанням, чи варто розповісти Азусі, чому на неї так дивляться, але, врешті-решт вирішила, що "щасливість в незнанні" і відповіла так.

- Щось сталося з Тіодою?

— Потім поясню. Пойдёмте. — Я відповіла на запитання Хатторі, і Саяка підштовхнула Азусу ззаду й пішла.

Через те, що з ними сталося таке, для Ісорі і Канон виділили окрему кімнату, в якій не було інших людей.

- Що ж сталося? — Входячи в кімнату, де відпочивали ці двоє людей, запитав дійсно здивований Хатторі. Канон вже не плакала. Не було ні сліз, ані ридання. Але вона досі сиділа, втупившись обличчям у груди Ісорі.

— Ахаха... Да так. Дещо жахливе сталося. — Исори намагався отшутиться. Але цього було недостатньо, щоб переконати Хатторі. Врешті-решт, вони залишили обніману пару. Поки Азуса і Саяка розповідали про "інцидента з заручником", прийшов час закінчення банку.

◯ ✔

Чен Сяшеень і Лу Ґанху вирушили назад у свою країну на швидкісному човні з дезертирами. Людей Бредлі Чана з човна, замасковано під рибальську рибу, теж спіймали. Місія була завершена майже ідеально.

— Капитан, пропоную випити.

— Із задоволенням.

Спостерігаючи повний місяць на палубі корабля, що прямує до порту Сямінь через Тайвань, Чен Сіншень і Лу Гангу піднялися по рюмах.

- Цього разу завдання було ефективним.

На слова Чень Сяшеня,

— Правда.

Лу Гангу відповів без свого звичайного тону підлеглого.

- І все ж, рано чи пізно доведеться знову воювати з японською армією.

— Я с вами згоден.

Коли обидва прийшли до згоди, вони подивилися на місяць.

- Шкода, що не вдалося побачити навички самого підполковника Казами, але можливості його хлопців в цілому зрозуміло.

— Да. Особливо грізний майор Янагі.

— Хоу.

Чен Сяшеень налив вина в рюмку Лу Ганху. Лу Ганху ввічливо взяв рюмку обома руками.

— Проте.

— Да.

- Це лише крок на шляху до складного противника.

— Як ви і говорите.

— Шіба Тацуя. Шіба Міюки. Спадкоємці роздратовують Йоцуби.

У відповідь на слова Чен Сяшеня очі Лу Ґанху виблискували, відбиваючи палаючий дух.

- Вони небезпечні. Велике досягнення, що ми хоча б змогли підтвердити це знову.

— Да.

- Далі ми вороги. З цього моменту.

- Покладіться на мене.

— Да.

Чен Сяшеень залпом випив вміст нюмки, ніби проковтнувши місяць.

◯ ✔

Після закінчення банківського рахунка Тацуя розповідав про Маю через комунікатор яхти.

- Ти добре попрацював сьогодні.

— Благодарю.

Цього разу місія закінчилась без проблем. Якби це був тест, то він набрав би 90 балів. Не 100, тому що не було "плюс-альфа"*.

[Доповняльні бали за необов'язкові побічне досягнення]

— Я задоволена сьогоднішніми результатами.

- Дуже дякую.

- Я також почула дещо цікаве. "Привратник"... Дуже зручно визираюча магія, чи не так?

- Після вдосконалення, думаю її зможе використовувати ще хтось крім мене.

- Це означає, що врешті-решт з'явиться магія в реальному сенсі нейтралізуюча чарівників? Буду цього чекати.

— Я докладу всіх зусиль, щоб якнайшвидше дійти до практичного застосування.

— Магія Великого Азіатського Альянса також була дуже цікавою. Я б хотіла отримати докладний звіт безпосередньо, тому зайди в головний будинок коли ви повернетеся у Токіо.

— Ладно. Тоді ми вирушаємо негайно.

- Ара, не варто так поспішати. Відпочиньте там кілька днів, відновіть сили перш ніж повернутися. Можеш прийти з промовою у квітні.

— Благодарю.

— З нетерпінням чекаю наступного місяця нашої зустрічі.

Після цих слів зв'язок перервався. Поклонившись перед камерою Тацуя, переконавшись, що індикатор дзвінка погас, підняв голову.

Тацуя злегка потягнувся. Незважаючи на успіх операції, моя розмова з Майєю сильно виснажувалась. Щоб освіжитися, він вийшов з каюти на палубу. Там Міюки спостерігала за місяцем, а також Мінами.

— Онии-сама. Ти вже закінчив розмову з обома?

— Да. Після повернення в Токіо треба буде прийти розповісти безпосередньо. Але було наказано приходити тільки у квітні.

— Ох... Обидва-сама зараз, схоже, зайнята.

Мюкі, схоже, думала, що буде наказ прийти з промовою якомога швидше. Вона прикрила рот однією рукою і злегка розширила очі.

- Можливо, ти маєш рацію.

Тацуя згадав той раз, коли йому доручали цю справу, тоді Майя покинула головний будинок з причини, не пов'язана з Конферецією головних Кланов, що було дуже рідкісним явищем. Можливо, тоді вирішувалося якесь термінове питання зі спонсорами.

- Але тоді це означає, що у нас залишається трохи вільного часу?

— Так.

Тацуя стояв поряд з Мієві. Коли Мінами знялася в каюті, то побачили її. Коли вони залишилися на палубі тільки вдвох, Мііки підійшла ближче до Тацуї. Все ще одягнена в сукню і з зібраними вгору волосся, вона м'яко поклала голову на плече його костюма.

- Цього разу місія була... Веселий поїздкою.

- Мені теж було весело.

- Але наступного разу я б хотіла поїхати без місії. Вони-сама... Тацуя-сама.

- "Онія-сама" зійде.

Не переймаючись, щоб не потрівожити голову Мііки, яка торкається плеча, Тацуя подивився на її профіль.

— Онии-сама и Тацуя- Сама. Що ж краще? Мені ще...

— Не треба поспішати. Час все ще є.

— И правда. Час ще залишилося...

Тацуя не зміг прочитати, що на думці Міюкі у очікуванні закривши очі.

Епілог

У залі очікування аеропорту буває шість видів людей.

Люди, які проводжаються з посмішкою. Люди, які проводжають зі сльозами. Люди, які ведуть з різними людьми. Відкинувши докладну класифікацію, це будуть будь-які винятки, крім усмішок і сліз.

Так само є три види людей, яких ведуть. Люди, які вирушають з посмішкою. Люди, які йдуть зі сльозами. Люди, які відступають з іншими людьми.

Але, наважимось додати ще один вид. Люди, які їдуть додому з втомленим обличчям.

Хоча між працівниками і радісними існувала різниця, але ті, хто чекав на зворотний літак, мали саме такі обличчя. Навіть дівчата були виснажені.

29 березня. Наступного дня після проведення банку на штучному острові неподалік від узбережжя острова Кумі.

- Це була виснажлива поїздка... — Аеропорт Наха Саяка, що прибув у вестибюль і обім’якнув свою валізу двома руками, щоб зменшити навантаження. Азуса, почувши її слова стримано хіхікав. Це було як сказати "Я згодна!", тому що вона не могла сказати вголос те ж саме перед запрошеним однокласником.

— Правда? Але ж було весело? - Але її партнер, Кірихара, був іншої думки. Він відповів з радісним виразом. Хвилювання від вчорашнього вечора ще не пройшло. Хвилювання не від банку, а від битви.

- ...Значить, Кирихор-куну було весело? Як дитину, яка радіє, коли промок у калюжі.

Кірихара відразу відвернув погляд, подивившись на Саяку сумними очима. Він згадав як вчора ввечері вона розсердилася за зіпсований костюм.

- Це зовсім не тому, що ми хотіли пограти у воді. Эй, Саваки.

Саваки сильно закинув, хоча й не розумів добре, що означало це "е".

— Да. Це був хороший бій. Я задоволений, що вперше за довгий час мені довелося викластися на повну.

У Саваки полетіла сила-силенна пострілів поглядом від Саякі та Азусів. Але навіть якщо він став німим, замість колючок на обличчі Саваки це зовсім не вплинуло. У цей момент до розмови приєднався Ісірі з вибаченням.

- Вибачте за все це. Вас втягнули в ці несподівані події...

— Ах, нет! Це неправда! — На вибачення слова Ісірі Саяка швидко помахала головою. що наговорила дивних речей. Без сумніву, мені було весело.

— Да, розумію. — З усмішкою кивнув Ісірі марно пояснюється Саяке. — Всі втомилися, потрапивши в такий інцидент. Хотілося б відпочити ще один денчик.

— Підтримую! — Канон зреагувала на одне зі слів Іссорі.

- Відбудемося від сьогоднішнього рейсу і залишимося ще на одну ніч! — Звалюючи руку на молодого, Канон розпещеним голосом упрошувала Ісірі.

- Така причина не підійде.

— Верно. Хоч і залишилося ще кілька днів до церемонії вступу в університет, все ж потрібно почати готуватися заздалегідь. — Підтвердила Азуса слова Хатторі, але Канон не переконав:

- Що там робити?

- До речі, ви вже пройшли реєстрацію на посадку? — Нехтуючи запереченням Канон, Хатторі звернувся до Ісорі.

— Так. — Відповідав був Шевакі. Він підштовхнув свою валізу в сторону стійкої реєстрації на посадку.

— Погодите! Гей, не ігноруйте мене!

Після Савакі Гатторі, який пішов за нею, оглянувся на протест Канон:

— Тут не інша країна. Може краще приїдемо ще раз влітку?

- Хороша ідея. Поїдемо знову цим складом? — Енергічно відповів Іссорі на слова Хатторі.

— Э-э, мне б хотілося с Кеєм вдвём. — Канон негайно висловила незадоволення.

— Ми ж не знаємо, чи справді літні канікули будуть вільні.

На слова Оборони Кірихари, яка ходить до Національної Академії в Національній академії, почала кидатися з розчарованим обличчям.

— Не обов’язково обмежуватися тільки влітку цього року, і не потрібно робити це саме влітку. Шанс може бути будь-якої миті, тому що ризики є всюди.

— Хатторі, це якась філософія?

На підколюванні Кірігари Гатторі з усмішкою похитав головою.

— Справа не зовсім в філософії. Просто слова потіхи.

- Я не розумію, що ти маєш на увазі.

- Це все одно, що сказати: наступного разу треба зробити все краще. — Сказав закінчений реєстрацію Саваки, озирнувшись. — Тоді, наступного разу розберемося з проблемою тільки власними силами.

— Ну, якось так. — Усміхнувшись, Хатторі кинув у відповідь на слова Саваки.

◯ ✔

На відміну від групи випускників Першої школи, які, як і планувалося, наступного дня після вечірки полетіли в Токіо на літаку. Екскурсія по Кумедзімі, перервана підводним човнам, була створена знову на цьому ж кораблі з прозорим дном.

- Раптом це стало "не місією, а поїздкою". — Сказала Мюкі з гіркою посмішкою.

— Я думаю, це не рахується. — Тацуя також іронічно посміхнувся.

- Що значить "не рахується"? — Хонока дуже зацікавилась.

Я говорив про наступний поїзд без роботи. « Оскільки не було потреби приховувати, Тацуя чесно відповів на запитання Хонокі. У розмові минулого вечора Міікі просила, щоб наступний раз був без роботи. Це було під час їхньої розмови на борту яхти, яка поверталася з штучного острова на головний острів Окінави. Минуло лише пів дня. Коли було згадано, що можна вважати цей круїз "поїздкою без роботи", Тацуя і Мюкі показали гіркі усмішки, відчувши, як розмова вчора ввечері стала продовженням.

- Хмм, ось значить як? — Хонока не стала лізти далі. Вона, напевно, зрозуміла, що питання, на кшталт "можна я з вами?" отримають небажані відповіді.

- Як довго ви ще тут залишитеся? — Відчувши страждання своєї подруги, Шізуку вирішила змінити тему і звернувся до Мііки.

— Ми плануємо повернутися в Токіо завтра або післязавтра.

- Не так вже й багато залишилося.

- Насправді ми планували повернутися сучасним рейсом. Але в нас з'явилося трохи менше часу.

- Хмм...

Міюки не пояснила, звідки взялося непотрібний час. Шізуку теж не питала.

— Ми незабаром будемо організувати підготовку до вступної церемонії.

— Ось як.

Оскільки Шізуку належить до комітету навчання, то вона мусить брати участь лише в самих шкільних подіях, але не повинна бути частиною їхньої підготовки. Але Міюкі є президентом шкільної ради. Вона повинна брати участь у великій кількості підготувань до церемонії пошесті.

Щороку в березні проводяться підготовки до вступної церемонії, різних подій на початку року, проводиться знайомство з представником першокласників і т.д., але цього року Мюкі покинула Токіо відразу після урочистості, для виконання чогось схожого на офіційні обов'язки (хоч це й не були "офіційні" відповідальності насправді, проте були близькі до нього). Більшість підготовки завершилась ще до весняних канікул, але зустріч на підготовку промови перед новачками ще не була проведена.

— Цього року ж представник першокласників - знову дівчина?

— Верно.

- Вона з Десяти головних Кланів?

— Да. Міцуя Сііна-сан. Найменша дочка родини Метуя. Але ми з нею ще не зустрічалися.

- Ось значить як. Ось чому ви не можете залишитися довше.

— Да. Боюся, що так і є. - Коли Мюкі говорила це, не тільки у неї сама, але й в Хоноки було пригнічене обличчя.

Але не тому, що Тацуя теж поїде в Токіо. Хонока теж є в шкільній ради, тому вона також мусить брати участь у підготовці до церемонії вступу. Хонока і Шізуку планували повернутися в Токіо 31-го числа, але якщо Мюкі повертається 30-й для підготовки до церемонії водіння, їм також варто було б подумати про зворотний рейс того ж дня.

- У будь-якому випадку, давайте відпочивати поки ми тут! У морі трохи рано, але чому б не поплавати в басейні готелю, де ми зупинилися? Він досить просторий! - Хонока повернулася до Тацуї. Шізуку, яка розмовляла з нею, подумала, що ця жінка втратила спокій від обличчя Міяки.

◯ ✔

Повідомлення про те, як японська армія Жасмін Вільямс і Джеймс Дж. Джонсона досяг Вільяма Маклауда в Британії у середині наступного дня.

Інцидент із спробою розверсії штучного острова в Кумедзімі, з вигляду був зроблений загін дезертирів Великого Азиатського Альянса при підтримці армії Австралії, але насправді це Британія організувала разом ці дві сили. Якщо деталі випливуть на поверхню, то неможливо не помітити, що британська армія є винуватцем.

Знаючи це, відділ розвідки британської армії був оточений напруженою атмосферою. Звичайно, не було великого шуму, наче перевертали вулики. Навіть у штаб-квартирах відділу військової розвідки в Білому залі (Правильний центр Британії) цей випадок не звучали голосно, боячись витоків інформації. Було занадто важко створити гнітючу атмосферу. Тому нічого не було, крім людей, які критикували його погляди і ходили повз них. Працівники, які брали участь у цій операції, знали, що Маклауд був головною частиною виведення загін чарівників австралійської армії.

Маклауд розумів, чому на нього звертають увагу такі критикаючі погляди. Його вже попросили пояснитися. Те, що його репутація погіршилася, було очевидним для всіх. Однак Вільяму Мак - Лауду не потрібно було турбуватися про його ворожість. Під час допиту перед урядовими чиновниками найвищі офіцери вважали його аристократом, як і раніше.

По-перше, він сподівався, що британський уряд не зможе ставитися недбало до одного з офіційних чарівників стратегічного класу із "Тринадцувачі апостолів". Той факт, що він був спокійний, говорив про впевненість у безпеці своєї позиції, незважаючи на те що його залучений в самостійну подорож до Австралії, де безпосередньо керував операцією.

Маклауд залишив будівлю штаб-квартири так званого DIS і увійшов до старої будівлі поруч з першим блоком. Там був філіал урядової штаб-квартири зв'язку (колишній MI1), який відповідав за британський SigInt (займається перехопленням повідомлень, підслуховуванням, розвідкою методом перетинання радіосигналів, радарних хвиль тощо). Для перехожих було зовсім незрозуміло, чим є ця будівля, але вона була місцем праці Маклауда. Грубо кажучи, в одній з кімнат прилеглі до GCHQ будівлі Маклауду було виділено особистий кабінет.

Не зустрівши нікого по дорозі, він зайшов у свій кабінет і замкнув двері. Взагалі, тут були люди, які йшли туди-сюди по будинку, але офіс Маклауда був на технічному поверсі, куди звичайні працівники зазвичай не заглядали. А доступ до самого кабінету був прихований від решти за допомогою спеціального обраного ліфта.

Маклауд включив найсучасніший термінал зв'язку, який відрізняється від зовнішнього вигляду старої будівлі. На екрані одразу з'явилася фігура одного чоловіка. Очевидно, чоловік підійшов до свого терміналу ще перед тим, як він це зробив.

- Hello, сер Вільям Маклауд. Як ваше здоров’я?

— Hello, доктор Кларк. Здоров'я в нормі. Для мого віку.

- Я не мав на увазі нічого такого... Вибачте.

- Ні, вибачте за грубість. Це був просто жарт.

Ім’я чоловіка, що з подивом дивиться на обличчя терміналу, було Едвард Кларк. Він вчений з Національної Академії Наук СШСА і фахівець у великій масштабній інформаційній системі.

- Ви зла людина, сер. До речі, схоже, питання, яке ми обговорювали раніше, як і очікувалося, закінчилося невдачею.

— Від вас, докторе, нічого не утаїти.

- Вибачте. Отже, впровадження "троянського коня" пройшло успішно?

- Поки що ні. Джас уловила Хару Казаму.

— Ось як? А я думав, Йоцуба буде зацікавлена в отриманні такого зразка.

- Я думаю, що ймовірність все ще є. Тому що, здається, між підрозділом Хару Казами і Йоцубою існує особливий зв'язок.

- Через телепатичні мережі "Брати Вільямс", які мають однаковий генетичний код, я сподіваюся дізнатися якісь секрети Йоцуби.

- У випадку Джас слід сказати "Сестра", чи не так? Хоча не існує впевненості у свідомому використанні телепатії, вона має перевагу в тому, що її важко виявити противнику. У поєднанні з "систеною" доктора, межі, в які зможуть проникнути наші очі і вуха, значно зросте.

— Інформація - це те, що потрібно для управління світом. Сер Вільям, СШСА буде дякувати вам за співпрацю незалежно від успіху чи невдачі операції.

— Благодарю. Для процвітання Британії, докторе, продовжуйте надавати нам свою мудрість.

Звісно. Бо ми союзники.

З екрану комунікатора Едвард Кларк сказав дружній прощання "Ну, до скорого". Відразу після цього екран погас. Маклауд також відключив комунікатор, обережно закрив його, і залишив цей секретний кабінет.

 ◯ ✔

Через два дні після інциденту з спробою Диверсії штучного острова в Кумедзімі. Майя відвідувала престижний житловий район поблизу центру міста.

Будинок виглядав як старий великий особняк. Але насправді це була свого роду фортеця, яка на додаток до найновішого охоронного обладнання була захищена великою кількістю стародавніх захисних заклинань.

Влади називали Тодо Аоба. Також відомий, як його вище становище священик Аоба, він був одним з таємних гравців (також знаних як Йокаї*[Привидаки, демони) на політичній і діловій арені Японії. Він був справжнім власником колишньої Четвертої лабораторії, а також спонсором Йоцуби.

Старійшина Тодо рідко викликав Майю. Хоч це й було назване спонсорство, то стосунки з сім’єю Йоцуба не були одностороннім охоронцем. З погляду фінансування сім’я Йоцуба може обійтися без допомоги старійшини Тодо.

Сім'я Йоцуба одного разу завоювала собі свободу від армії, знищивши всіх працівників колишньої четвертої лабораторії.

Але армія позбавила сім'ю Тодо влади над четвертою лабораторією ще до цієї події.

Ось чому старійшина Тодо і голова сім’ї Йоцуба все ще мав дружні стосунки. Так само як сім’я Йоцуба залежить від впливу старійшини Тодо, йому допомагає сила родини. Стосунки взаємної підтримки. Тому, якщо вже Тодо викликав Майю, то проблема була дійсно важливою.

Після формального привітання Майя і Тодо відразу перейшли до головної теми.

- Ви добре попрацювали у Кумедзімі.

— Благодарю.

Прохання старійшин Тодо, щоб запобігти роздратуванню Майї Тацуе.

— Тоді ж ви взяли в полон чарівників з австралійської армії.

— Да. Один з них - звичайний чарівник, але інший здається дуже цікавим зразком.

- Так і є. — Старійшина Тодо кивнув на слова Майї. — Для вас природно бути зацікавленими. Але ніколи не доводьте цього чоловіка в серце Йоцуби.

Почувши слова старійшини, Майя злегка закруглила очі.

— Ара... Невже, це пастка? Начебто живою бомбою?

- Це гірше, ніж бомба. Ця жінка - "уші".

Незважаючи на абстрактний спосіб висловлюватися старійшини Тодо, Майя точно зрозуміла, що "уші" - це людина з особливою здатністю розвідки.

- Як забажаєте. Я попрошу пані Саекі позбавитися від цього чоловіка негайно. - Майя не сумнівалася у словах старійшини Тодо. І не питала, звідки він це дізнався.

Сім'я Йоцуба була не єдиною розробкою колишньої четвертої лабораторії. В організації, яка передувала четвертій лабораторії, також практикувалося спалювання. І старійшина Тодо також мав при собі тих, хто колись запропонував свою "кров" сім'ї Йоцуба.

— Верно. Замість того, щоб дати наказ самому, набагато ефективніше буде інформувати Саеки через тебе.

Майя поклонилася з безсердечною посмішкою в відповідь на наказ старійшини Тодо.

(Конец арки "Заварушка в Південному морі")

Післямова

Дуже дякую, що нас читаєте. Як вам "Заварень в Південному морі"? Сподіваюся вам сподобалося.

Спочатку планувалося почати третій рік навчання у 20-му томі. Але з певних причин потрібно було ввести додатковий епізод, що помістився в один том.

У цьому томі розробки було взято 3 основні курси:

1) Зробити окрему сюжетну лінію, яка не пов’ язана з основною історією.

2) Більше активності персонажів на рік старше, ніж колись.

3) Проблема — випускна подорож на Хоккайдо або Окінаву.

Але в результаті це стало захопливою історією, яку ви прочитали. За допомогою команди Хатторі та інших сцен і ситуацій, які вводяться у вибрані курси...

Оскільки в Арці Конференція Головних Кланов Тацую та інших зазнала невдачі, то я не думав, що успіх цього разу виявиться настільки чудовою ідеєю. Тацуя отримав дуже зручний дар. А що, коли дати йому волю?

Звичайні вороги вже не мають проблем. Ну, з цього моменту ми зіткнемося із ситуаціями, де однією силою не прорватися. Чекати на це.

У епілогі ми представили персонажа, який буде активно брати участь в головній історії.

Повертаючись до початкового плану, я не можу назвати це доповненням. Але в результаті добре, що вдалося представити її зараз.

Звичайно, це було тільки ім'я і клас. Спочатку її планували назвати "Фуміно", але від затії відмовилися через те, що він мав фумії. Потім я придумав "Сіно", але і ця ідея померла, коли я згадав, що це ім'я відомої героїні є дуже відомою роботою. У результаті народилася Сііна. Вона отримає багато характерних ознак, тому з нетерпінням чекатиме наступного разу.

Запаси корисних копалин з морського дна є відсилкою до знайденого в 2015 році "місця" із залижками нафти. Також у лютому 2016 було підтверджено відкриття геотермального родовища в морі поблизу Окінави. Добре, що прогрес у технологіях крокнув уперед, щоб ми теж могли отримати доступ до таких місць?

Модель штучного острова була підглянута у "Акваполіса" на Міжнародній Океанській виставці 1975 року в Окінаві. Хоча масштаб і структура зовсім різні.

Хоча я вважаю, що донні споруди є більш ефективними для розробки морського дна, проте вибрав плавучий острів для зручності історії. Хотів би я побачити реалізацію такого, поки я живий.

Ну, в наступному томі дійсно почнеться третій рік навчання. На фінальний рік навчання головного героя я залишив безліч "це поворотів", так що читайте нас до кінця всієї серії. Я постараюся, щоб ви сказали "це було цікаво".

Отже, до зустрічі в наступному томі No21, "Начала хвилювань".

(Сато Цутому)

https://literna.net/uk/books/433-neputyashchii-uchen-u-shkoli-mahii-19-32-ss