Том 13.5 (SS)

Фраза вступу

Двадцять другого липня 2096 року до ради Першої школи з’явилась приголомшлива новина. Це було повідомлення про великі зміни в Турнірі дев'яти шкіл - "Общенаціальної спортивної турнірної школи магії". Вчинки з сильним воєнним колом, які становлять небезпеку для учасників, були наслідком того, що чарівники зробили великий внесок у вирішення інциденту Йокогама.

Але за цими подіями танув змову з розробкою магічної зброї. Тацуя, який дізнався про це з електронного повідомлення з невідомим відправником, продовжив розслідувати цю справу і довідався про заборонений гуманоїдний оружжі "кукли-паразити", в яких використовувалися Паразити та про те, що є план тестування ляльок-панітів на проведення "Кросса з перешкодами" нового змагання Турніра дев'яти шкіл.

План з використанням підписані на участь у "Кроссі з перешкодами" учнів магії в якості Піддослідних кроликів у випробовування нової зброї був небезпечним і нелюдяним. Окрім своєї основної діяльності інженера на Турнірі дев'яти шкіл, Тацуя також брав участь у роботі, спрямованій на те, щоб перешкодити цим вищенаведеним діям.

На перетині різних задумів і інтриг, у штучному лісі Фудзія, де відбувалося "Кросс з перешкодами", Тацуя зіткнувся із шістнадцятьма ляльками-паразітами, і розгромив їх усіх, неодноразово отримували поранення в цьому бою.

Однак біля підніжжя гори Фудзія в серпні 2096 року відбулася не лише ця битва. Удалині від цього таємного конфлікту, між учнями шкіл магії розгорнулася запекла боротьба за перемогу в Турнирі дев'яти школах цього року. А також, дещо ще...

І тут я хотів би представити вам звіт про кілька битвах учнів шкіл магії.

Від перекладача:

Том 13.5, він називається "SS" на обкладинці. Що це за тварина?

Цей том вийшов на друк після 19-го тому головної серії.

Містить 5 коротких історій з другорядними героями у головних ролях:

• [13.1] Пленник Бога-дракона

• [13.2] ([Емі) Дробовик!

• [13.3] Я могла б і самостійно

• [13.4] ([Близнюки Куроба) Місія "Прийміть увагу"

• [13.5][Лео та Еріка] Спокуси трояндами [тобто припущення, що зміст упирається в німецьке ім'я "Rosen", яка власне і перекладається як "роз"]

Ті, хто не любить коли автор "тягає гуму" або "льет воду", можуть пройти повз. Тому що "побічні історії" - це чистіша "різина" і "вода". Сюжет тут нікуди не рухається і лише розкриває подробиці про минулі події.

Кольорові ілюстрації кожної окремої історії знаходяться на початку відповідних історій.

SS 1: Пленник Бога-дракона

(Сміх)13 серпня 2096 року)

Ввечері дев'ятого дня Турніра 9 шкіл 2096 року. На відміну від попередніх днів, коли учасники змагання з Першої школи вечеряли в напружених ситуаціях, вони перебували у піднесеному настрої.

- Міцуї-сан, вітаю з перемогою.

- Твоє друге місце, Сатомі-сан, теж дивовижне досягнення.

— Правда. Фінішируючи на першому і другому місці, ви повторили перемогу в дивізійоні новобранців минулого року!

З третього року навчання Хоноку та Субару повертались до учнів.

- Накадзьо-сан теж добре потрудилася. Як і очікувалось. Це було чудове налаштування, яке дозволяє Сатомі-сан максимально використовувати свої сильні сторони.

— Дуже дякую, Іссорі-кун. Але в результаті, я все-таки програла Шибе-куну.

- Це ж не страшно, бо ми одна команда, чи не так? До того ж, це трохи інше.

Ісорі та Канон підбадьорили Азусу.

- Шіба, ти добре попрацював.

- Майстерство було на висоті, як і завжди.

Хатторі подякував Тацую в трохи стриманій манері, а Керихара з усмішкою (можливо навіть дружньою) похвалив вміння Тацаї.

Зараз не тільки їхня компанія, а всі навколо столу оживлено обговорювали минулі сьогодні змагання. З огляду на радісний настрій, це було очевидним.

У кінці четвертого дня перша школа була на другому місці з 390 окулярами. На першому місці була третя школа з відривом у 60 окулярів.

На вчорашній день у Першої школи було 575 окулярів, а третій — 580.

І зараз, після кінця дев'ятого дня Турніра, у першій школі було 655 балів проти 600 окулярів третьої школи. Перша школа, нарешті, випередила Третьу школу, яка займала перше місце з другого дня Турніра.

Передбачалося, що перша школа буде невдалою після того, як наша "сильне покоління" полишило школу. І справді, боротьба була дуже напруженою. Звичайно, багато хто мав справу з маніакальною боротьбою.

— Хатторі, ще рано заспокоїтися. Бо завтра ми йдемо на сцену.

Через спини Хатторі почувся голос третього класу Мінаками Кері. Коли Тацуя, який сидів поряд з Хатторі, взяв піднос і встав зі свого місця, Кері сів на це місце, кажучи: "Я вибачаюсь".

- Йошіда, ти теж сідай.

Савакі, який сидів поряд з Кері і навпроти Хатторі, пішов подякувати за зусилля учнів першого року в дивізіїоні новобранців. Мікіхіко послухався поради Кері і слухняно сів на забране місце.

— Якщо ми облажаємося, то з добутими дівчатами перемоги будуть даремні.

— Я розумію. Завтра ми теж виграємо все що можемо. І тоді загальна перемога Першої школи буде вирішена саме нами.

Якщо завтра вони переможуть в Коді Моноліта, і якщо третя школа займе друге місце, то між ними буде вже 95 очок різниці.

На даний момент такий розподіл очок практично гарантувало загальну перемогу, незважаючи на те, що за правилами цього року, в залежності від зайнятих місць у Кроссе з перешкодами, можливість втратити перше місце ще залишалася.

У круговому форматі Кода Моноліта, після половини всіх матчів, тобто після п'яти з десяти раундів і в Першій та у третій школи було по 4 перемоги і жодного поразки. Обидві школи не мали першого раунду. Вони були рівні за всіма показниками.

— Да. Завтра, нарешті, буде пряме протистояння з третьою школою. Ми переможемо будь-яку ціну.

У відповідь на підбадьорливі слова Гатторі, Кері також заздалегідь оголосив переможця. Після цього він повернувся до Мікіхіко.

— Йошіда, сподіваюся, ти будеш такою ж, як сьогодні.

— Я постараюся.

Незважаючи на раптове звернення до себе, Мікіхіко відповів твердо. Згідно з його виразом обличчя, він також був сповнений ентузіазму в перемозі, як і двоє його семпаїв.

◯ ✔

Псиони влились у CAD. Далі вони були перетворені в псіонові сигнали, еквівалентні електричним сигналам, що проходить одночасно з цим через Ейдос індукційного каменю, який є ключовою деталь CAD. Таким чином виведена послідовність активації була відправлена в зону розрахунку магії через тіло.

все гаразд. Як завжди чудова, Тацуя.

- Це моя робота. — Сухо відповів Тацуя на похвалу Мікіхіко.

Мікіхіко знав, що таке поведінка Тацуї не для того, щоб пофарбуватися. Оскільки його робота вже була гордістю, йому не потрібно було надмірно пишатися нею. А тим більше, це було лише одне з багатьох його особливих умінь. Спеціалізацією Тацуї була побудова магічних систем на більш глибокому, базовому рівні, а налаштування CAD було лише одним зі способів зробити це.

- Насправді, я хотів би використовувати інтерфейс так само як і у системі допомоги, яку ти, Мікіхіко, зазвичай використовуєш. Прошу терпіти трохи незручності від таких відмінностей.

— Ні, мені цього достатньо. Порівняно з учнями інших шкіл, які замість своїх звичайних CAD змушені використовувати пристрої, що на декілька порядків гірше, я ніби поблагословлений.

Це було не удавання з його боку. Той пристрій у формі віяла він почав використовувати з минулої зими. Цей віяла був виготовлений з металевих талісманів, скріплених біля основи. За допомогою шнура, зробленого з індукційного сплаву в магії гравіювання, під’єднаний до генератору псіонів на зап'ястку. Це була своєрідна допомога, яку можна назвати талісманом і CAD.

У традиційній моделі використання талісманів для активації магії, команди духам (за послідовності чаклунства) будуються самостійно за допомогою символів на амулетах. Далі ці команди проціджують талісмани, і відбувається заклик духу.

Навпаки, у цьому пристрої допомоги з символу малюнка на талісмані послідовність активації в вигляді закодованого сигналу виводиться до генератора, а із генераторів через контакт з шкірою і псіонові хвилі посилаються в зону розрахунування магії. Таким чином, можна віддавати команди духам у напівавтоматичному режимі, коли, починаючи з конкретного моменту, процес нічим не відрізняється від звичайної роботи з проектуванням заклинання на талісмані. Це дало можливість використовувати магію через звичайні талісмани зі швидкістю, яка дорівнює такій магії за допомогою CAD.

На жаль, правила Турніра дев’ять шкіл обмежувалися лише тим, що у цьому випадку було вжито амулетів для виймання псіонового сигналу. Було навіть ідея зробити зв'язок з спеціалізованими картками CAD у вигляді карток, що містять один заклинання, але запчастини, які надають таку форму в формі плоских карток, також суперечать правилам. У результаті цього можна було задовольнятися лише зміною налаштування програмного забезпечення, що використовується в продажу CAD.

Тацуя був незадоволений таким результатом. Але Мікіхіко відчував, що йому цього достатньо. Він вже використав вбудований Тацуей CAD, коли йому довелося стати терміновою заміною в дивізізооні новоприбулих минулого року, і він не відчував ніякого дискомфорту незважаючи на те, що там було дано лише поспішне рішення. Минулого року він сумнівався, чи легкость використання залежить лише від навичок одного інженера, але цього року все було по-іншому. Він міг активувати магію без стресу і з повним комфортом.

— Якщо я скаржиюся на таке, то не буду уникнути божественного покарання. З цього моменту починається відповідальність за змагання, а не інженера. Тут вже я повинен спробувати.

— Ого. Мікі, досить підбадьорлива промова.

Тацуя і Мікіхіко подивилися на вхід до фургона з будовою, звідки прийшов раптово вмішаний голос. Там вони побачили обличчя Еріки, яка заглянула зовні в кузов цього фургона.

- Еріка, щось сталося?

— Угу, я подумала, що ви закінчили працювати, тому що випромінювання псіонових хвиль припинилося. Чайку не хочете? Решта вже чекають.

- Ти прийшла нас покликати?

- А чого такого? Ми ж тут поруч сидимо.

Коли Тацуя обмінявся словами, то повернувся до Мікіхіко.

— Микихіко, как поступиш? Твоя частина роботи вже закінчена. Ти не хочеш повернутися в кімнату і відпочити?

- Ні, я теж піду до інших. Після цього буде простіше заснути.

— Принято.

Еріка висунула голову з фургону. Тацуя і Мікіхіко вийшли слідом за нею.

Біля фургона стояв роздувний стіл з розкладними стільцями навколо нього. Над столом була "криша" у вигляді тента, висунутого з даху фургона. Це виглядало так, ніби тут був розбитий похідний табір.

Два місця вже були підготовлені. Вони сіли так, що з двох сторін від Тацуї були Мікіхіко і Міюкі, а з обох боків — Тацуя та Мизуки.

- Вони-сама, ти знову працював до такого пізнього часу.

Мюки налила кави в чашку Тацуї.

- Йошіда-кун, ось будь ласка.

Мизуки налила зелений чай у чашку Мікіхіко.

- Ах, ти навіть мої особливі вподобання в той час як ви готувалися. Дякую, Шібата-сан.

Як Мікіхіко і сказав, зелений чай був тільки у нього.

— Підготовкою чаю займалась Піксі.

- Йошіда-кун помічає тільки Мізукі.

Зараз тут було вже 2 стола. Тому що в цьому чаєпіті брали участь стільки людей, що вже не поміщалося за один стіл. І ці голоси прийшли від сусіднього столу.

— Субару! І Емі теж, не кажіть такі злі слова!

— Хонока. Ці двоє просто заздрять.

— Н-непрявда! Ето не зявість або што-то падобне!*

[Говорит на важкому перекладі діалекту. "Помилки" у словах зроблені навмисно, щоб передати, як приблизно її слова прозвучали для японців]

— Емі, заспокойся... Ти говориш так, що тебе дуже важко зрозуміти.

- І правда, де ти навчилась так говорити? Твій діалект...

- Діалект, кажеш...

Розмова з сусіднього столу Мікіхіко слухав, як почервоніли обличчя і крива посмішкою.

- Що таке, Мікіхіко? Чи ти вже розслабився? Я думав, тобі потрібно тримати себе в формі.

Мікіхіко похитав головою у відповідь на слова Лео, який сидів з протилежної сторони столу.

— Я не розслабляюсь. Як би це сказати... Коли потрібно, бойовий дух приходить сам, природним шляхом. Я відчуваю, що "обов'язково зберу перемогу", навіть якщо ні про що не думаю.

— Хэ... Мікі, а ти серйозно налаштований.

Коли Еріка почула, що́ він сказав Мікіхіко, вона виявила велике здивування.

- Нечасто ти побачиш у такому стані. Якщо ці почуття справжні, то це не так. Але якщо так, то завтра від тебе можна багато чого очікувати.

— Да. Я обов'язково виграю.

Хоч Мікіхіко так і сказав, але всередині він відчував тиск. Але тепер він почувався набагато впевненішим, ніж тоді, коли його навіть не взяли на змагання.

"Верно. Я думав, що більше ніколи не згадую це відчуття досконалості. Я б думав так само, якби навіть того дня не сталося тієї події..."

Тепер він розумів це. Той випадок не був випадковістю. Тепер він вважав, що це випробування треба було подолати і з яким рано чи пізно йому доведеться зіткнутися.

Після події того дня за шість місяців до вступу в стару школу магії він більше не міг нормально використовувати магію. Хоча це не був повний провал, але він не зміг отримати емблему з восьми пелюсток і був змушений задовольнятися статусом "бурняка". Після цього він вважав себе нікчемним і жалюгідним.

Але він вважав, що на це була воля небес. Будучи учнем другого потоку, він зміг познайомитися з такими друзями. І зміг познайомитися з ним.

І це було несподівано вдалого знайомства. Воно було набагато цінніше, ніж якась там емблема. І зараз він був упевнений, що доля готувала його до цього з того дня. Тепер він був упевнений, що виклик, який кинув у той день, не є помилкою.

Це сталося 17 серпня 2094 року. Сьомий день сьомого місяця за місячним календарем, Танабата, вечір. Спогади про той день викликали у Мікіхи сплеск сильних емоцій...

(Сміх)17 серпня 2094 року)

17 серпня 2094 року. Сьомий день сьомого місяця за місячним календарем. Сім’я Йошіда мала звичай проводити важливий ритуал увечері Танабати.

Ритуал називався "Церемонія навернення до зірок". Відкинувши традиційну релігію і ставши для ортодоксів "групою єретиків", родина Йошіда взяла з Синтоїзму тільки техніку так званого "спиритизму". Учасники цього обряду демонстрували методи, якими закликається божественний дух — великий незалежний інформаційний організм (також відомий як ізольоване інформаційне тіло), який міг би виконувати великі метеорологічні маніпуляції на рівні цілої держави. Під "державою" в даному випадку розуміли визначення провінції, на які раніше поділялася Японія, і які зараз називаються "префектами". Тобто, ділянка покриття приблизно дорівнювала площі територіально-адміністративних округів, які були до введення префектур. Під словом "приклик" мав на увазі виклик і активація різних сущів: простих духів (Сейр), божественних духах (синрей", привидів, привидів тощо. Іншими словами, це був спільний збір усього клану Йошіда і змагання в перемозі магії, яка отримує доступ до божественного духу та активує його.

(У Синтоїзмі за "одержимістю духами" відповідає магія виклику, а за 'спиритизм", відповідає магія заклика, або так званого пробудження.)

У старі часи спадкоємців сім’ї вибирали з тих, хто показав найкращі результати цього обряду. З цієї причини навіть кровопролиття стало справою минулого. Тому з певних пір було сказано, що статус голови сім'ї успадкує найстарший син родини Йошіда.

Але навіть у наш час, коли вибори наступного голови сім'ї більше не проводяться, цей ритуал визначає кращого користувача магії в клані. Крім того, існує небіблійне правило: якщо молодший брат чи двоюрідний брат протягом тривалого часу виявляє неабияку майстерність над найстаршим сином сім’ї, то цей старший син добровільно передає цій особі право на виховання. Наприклад, батько Мікіхіко та його брат були другим сином з чотирьох.

На даний момент Мотохіко, старший брат Мікіхо, мав право бути наступним головою родини. Їх було тільки двоє братів, а сестер у них не було зовсім. Однак у них було дев’ять двоюрідних братів. Для чарівників стародавньої магії, які дбали про збереження свого родоводу, мати багато дітей — звичайна справа. Тому лише двоє синів у родині були винятком. І сини старшого брата, який був головою родини, з ревністю кожного року брали участь у цьому ритуалі, щоб скинути Мотохіко з позиції спадкоємця статусу голови сім’ї.

Однак у цьому поколінні єдиним, хто до минулого року показував вміння в магії заклику, що репрезентує загрозу мотохіко, був його молодший брат Мікіхіко. Мікіхіко, якого називали "вундеркіндом родини Йошіда", вже став своїм старшим братом у техніці магії заклика, який є основою божественного магії (в сім'ї Йошиду так називають чарами духів), і, за чутками, уже наближався до рівня майстерності голови сімей. Фактично під час минулого обряду, другим після голови сім’ї за рівнем показного мистецтва було визнано саме Мікіхіко.

Мікіхіко не хотів ставати головою родини замість свого старшого брата. Він був стриманим хлопцем, що не підходило для ролі лідера. Він сам це розумів і вважав, що голова сім’ї повинен у будь - якому разі стати його старшим братом Мотохіко.

Його прагнення та амбіції були спрямовані в зовсім іншому напрямку.

..."Бог-дракон", божественний дух, що стоїть на вершині серед усіх природних духів. Він хотів своїми руками завершити закляття, яке використовував цей дух.

Це було головною метою Мікіхіко. Це було вершиною бажань сім’ї Йошіда протягом багатьох поколінь.

Було відомо, що предки сім'ї Йошіда були "шаманами", благаючи про дощ. У кожному японському селі завжди був хоча б один "заклинач", але це не означає, що він був обов'язково з відомого синтоїстського роду "Йошіда". Просто між ними була одна відмінність: предки родини Йошіда мали справжні здібності. Це була не інтуїція, здатна прочитати прогноз погоди з поведінки вітру і хмар, це були справжні можливості, що викликають хмари та дощ.

Але це були обмежені можливості. Сила, якою володіли предки, була здатна вітром приганяти в потрібне місце звичайні хмари і згущувати їх до стану дощових хмар. Вони не могли нічого вдіяти, коли повітря було сухим, і посушлива погода тривала довгий час. Село, в якому жили їхні предки, зрештою загинула через затяжну посуху. Мешканці села забули про свою вдячність і залишили село, звинувачуючи предків у всьому.

З того часу нащадки цих "шаманів" постійно шукали способів боротьби з посухою за допомогою успадкованої ними сили.

Зупинити річку і зробити ставок.

Перенаправити потік підземних вод, щоб можна було зробити колодязь там, де раніше не було б робити свердловину.

Маніпулюючи вітром у більшому масштабі, хмари здалека приганяють.

Після довгих спроб і помилок сім’я Йошіда дійшла згоди.

...В кінці кінців, будь-який спосіб буде безполезенний, якщо немає самої води.

Щоб перемогти посуху, потрібно викликати воду. Але звідки взяти воду?

Незважаючи на тривалу посуху, в якому місці завжди є вода?

Якщо думати в такому напрямку, то відповідь на це запитання не є важкою.

Пане.

Вони знайшли свою відповідь у "Стопі в природі".

В Японії морським богом є дракон Ватацумі. Це поняття було засвоєне з приходом буддизму, але це не відігравало важливої ролі. Морський бог — це Бог води. "Бог-дракон", який живе у "дворці морського дракона" і керує морем. Він може піднімати воду в небо у вигляді хмар, і гнати ці хмари куди завгодно, щоб викликати там дощ. Така була суть виклику дощу, до якого прагнула сім’я Йошіда.

У давнину Йошіда обходили храми, в яких поклонялися драконам. Вони попросили пустельників і монахів навчити їх омьодо та сугендо* для того, щоб дізнатися техніки, якими можна взаємодіяти з зміями. Вони не звертали уваги на такі поняття, як релігійна мораль і мудрість. Вони тільки сліпо бігали дорогою, яка веде їх до драконів та богів. У результаті первинна мета (з посухою) стала вторинною, і головною метою став пошук магії, яка приведе їх до Бога-дракону. Внаслідок цього Юшіда тепер є знана за свою стародавню магію.

[Рільні китайські-японські вчення взаємодії з "Потубічним світом" і духами]

Згідно з уявленнями сучасної сім'ї Йошіда, Бог-дракон знаходиться на вершині посеред духів, які відображають природні явища. Заклинання, які використовують інші духи та заклять, що можуть втручатися в діяльність великих духів (так званих божественних духів) - все це вважалося сходами до магії, здатною досягти вершини, на якій знаходиться Бог-дракон.

Вони вважали, що рано чи пізно вони розроблять "техніку, здатну досягти бога". Мікіхіко теж цього бажав. З цією мрією такі тривіальні речі, як керування сім'єю, він вважав марним тратою часу, яке краще витратити на відтягування майстерності.

Тому, якщо у нього і було відчуття конкуренції до свого старшого брата, то тільки з тієї точки зору, хто з них більш переконаний в виклику божественних духів під час "Церемонії навернення на зірки". Мотохіко показував свої вміння третій з кінця, прямо перед Мікіхіко. Ця промова була визначена у зворотному порядку щодо зайнятих місць минулого року.

Мотохіко піднявся на вівтар. Мікіхіко зосередив свою увагу на ньому.

Їхні взаємини не були поганими. Через велику різницю у віці (Мотохіко на 7 років старший Мікіхо) між ними ніколи не було великих суперечок, але при цьому і в дружній атмосфері їм часто вдавалося провести час разом. Мікіхіко поважав старшого брата, а Мотохіко захищав талановитого молодшого брата від людей з його оточення.

Коли Мікіхіко був ще дитиною, Мотохіко був його наставником.

Коли талант Мікіхико почав перевищувати здібності Мотохіко, Майкихіхо взявся за тренування самотужки. Він уникав порівнянь своїх здібностей зі здібностями старшого брата. Йому не подобалося слухати голоси, які казали, що талант брата набагато гірший від його.

І тільки на цій церемонії його не хвилювало.

Він повинен був показати всім, що саме він підходить для цієї "техніки, здатної досягти бога".

Тому він пильно спостерігав за магією старшого брата, який став його найбільшим суперником.

Брат подивився у дзеркало на вівтарі. Це дзеркало, засноване на вівтарі в південній частині ритуального залу, було повернуте так, щоб відображати Полярну зірку.

"Не талісман?"

Мікіхіко був здивований, побачивши те, що його брат простягнув до дзеркала.

У руці Мотохіко була гілка священного дерева сакаки.

Магія родини Йошіда була заснована на ідеях синтоїзму, але з технічного боку відчувався сильний вплив омьодо.

Але Мотохіко, яка проводилась тепер у чистому синтоїстському стилі, виглядала як церемонія. Сама церемонія не була синтоїстською, але вона намагалася викликати божественний дух у формі Синтоїзму.

"Бужна стрічка*... ні, бавовняна?"

[Хто хоче побачити те, про що йде мова може погуглити малюнки за ключовим словом "shide"]

Мікіхіко інтуїтивно зрозумів, що до гілки була прив'язана стрічка не з паперу, а з рідко використовуваного зараз бавовну. І ця зигзаподібна бавовняна стрічка була зроблена не шляхом згинання, а за допомогою склеювання.

"Талісмани, зроблені з бавовної тканини ... склеєні в зигзаподібну стрічку?"

Мікіхіко здалося, що це досить відповідний інструмент для магії сім'ї Йошіда, яка не зберігає вірності якійсь релігійній школі, а взяла з кожної потроху. Він мав не лише такі почуття. Серед багатьох членів клану, які спостерігали за церемоніальною справою, було викрадення. Як і Мікіхіко, вони всі помітили, що використовує Мотохіко.

Протягнувши гілку сакаки, Мотохіко не поклав її на вівтар, а направив на відображення Полярної зірки у дзеркалі. Полярна зірка*, будучи зіркою бога, одночасно з цим мала відсилку до "дракону".

[В одному з написань "Полярна зірка" пишеться ✔, що дослівно означає "северний дракон"]

Він не читав заклинань чи молитов. Він навіть не дихав. Він просто виливав "силу" (духову силу, святу силу), а також силу розуму, яку називають магічною силою, в сім'ї Йошіда називали просто "сильною", у інструмент, який спеціально приготований заради цього дня.

"... зв'язався?"

Мікіхіко відчув, що його брат встановив з "нічого" зв'язок.

З чимось гігантським, набагато більшим за людську свідомість.

Через підвищену зосередженість розуму обличчя Мотохіко поблело. Щоб прикликати гігантський божественний дух, з яким він ще ніколи не вступав у контакт, він відчайдушно намагався утримувати і зміцнювати цей зв'язок.

Підійняв вітер.

Але ні ритуальний одяг Мотохіко, ані його волосся, ні гілка з стрічкою навіть не покачнулися. Те ж саме було і з Мікіхіко, його батьком та іншими членами клавану, які спостерігали за вівтарем.

Фізичний вітер не дув.

Але всі присутні відчули вітер.

Його інтенсивність поступово збільшувалась, і зрештою вони в думках відчували вітер, що дорівнює силі потужного урагану.

— Бог вітрів...? - Чулося чиясь бормоть, ледь чутне через уявні звуки гуркотуючого вітру.

- Чи ж не бог вітру може вийти з цього "ветер"?

Ці слова спонукали Мікіхіко подивитися на нічне небо. Усі, хто був поряд з ним, теж подивилися на небо.

Там вони побачили ілюзорний гігантський вихр, що відкрив усе небо.

- Він зміг покликати бога вітру...?

Шиптання переросло в шум, який поширився навколо вівтаря.

Похмурий настрій окутав це місце. А Мікіхіко, стоячи серед цих людей, продовжував дивитися у нічне небо і відчував такий сильний тиск, що не міг поворухнути й пальцем.

Зрештою вітер припинився.

Важко дихаючи, Мотохіко розвернувся і вклонився клану. На його виду можна було зрозуміти, що він сильно вичерпаний.

Почулись радісні вигуки. Я чула похвалу у Мотохіко, і в голоси зачаровувалася ревність.

"Це набагато перевершило наші очікування."

"Як і очікувалося від спадкоємця-доно."

"В цьому році Мотохіко-доно займе перше місце."

З першими двома твердженнями Мікіхіко був повністю згоден. Проте третій вигук він отримав відторгнення.

"Техніка ані-уЕ* була дійсно приголомшливою. Легко зрозуміти, що він добре підготувався до сьогоднішнього дня і створив цей інструмент за оригінальною схемою."

[ Повага до старшого брата. Більш посаджене, ніж "онія-сама"]

Так подумав Мікіхіко, спостерігаючи, як брат спускається з вівтаря за допомогою молодої жінки-вчениці, яка допомагає в проведенні ритуалу. Його старший брат міг викликати вітрове бога.

Він зміг показати всю свою силу, використовуючи правильний ритуал. Мікихіко щиро думав, що тільки за це його брат заслуговує поваги.

Тому він...

"Я теж вилізу на повну. Я теж покажу сьогодні все, що можу".

Мікихіко заспокоїв себе і прояснив свої думки. Коли він дійшов висновку, що досяг достатньої зосередженості розуму, він піднявся зі свого місця.

Шум, що крутиться. Очі членів клана, які зібралися на ритуалі, зосередилися на Мікихіко, який йде до вівтаря.

Ритуал проводився просто неба. Це спеціальне місце лежало далеко від населених районів, а слабкий нічний вітерець іноді приносив лише шелест листя і дзижчання комах. Але зараз присутні тут люди чули тільки звук кроків Мікіхіко, що йде до вівтаря.

Мікихіко вирівняв подих. З рукаву він витягнув стопку талісманів і розгорнув їх у вигляді віяла. Це була техніка, яка використовувала не один, а відразу дев’ять талісманів у зв'язку. Він витратив три місяці на написання цих книг.

- Почекай, Мікіхіко.

У той час, коли члени клану були поглинуті цікавістю, пролунав голос Сатихіко — голови родини і Отця Мікіхико. Він зупинив заклинача під час ритуалу. Навіть для голови сім’ї це було бездумно й безпрецедентно.

Проте Мікіхіко не потурбувався і спокійно прибрав талісмани.

- Що таке, Отче?

Однак він залишився на вівтарі і своєю поведінкою виявив невелике занепокоєння. З огляду на правильні манери він не повинен був так ставитися до голови сім’ї, дивлячись на нього звисока.

- Що ти хотів покликати?

Але Сатіхіко не дорікав йому. При цьому він не міг придушити своє хвилювання.

Після довгих сумнівів Мікіхіко рішуче відповів на це запитання:

- Я збираюся покликати Бога-дракона.

Ритуальний зал заповнив шум. В половині перешіптивань були чутні фрази на кшталт "не може бути", а в іншій половині містилася надія, ніби "наконець-то".

— Припини.

Але відповідь Сатихіко розчавила ці надії.

- Чому? Кожен заклинач, який бере участь у ритуалі може сам вирішувати, що буде кликати.

Багато хто погоджувався з протестом Мікіхіко. Кожен заклинач у цьому ритуалі був сам по собі. Він не повинен був порушувати цю ізоляцію тільки тому, що є батьком.

Сатихіко теж вважав це правильним. Але він все одно зупинив свого сина.

- Мікіхіко, ти дійсно збираєшся покликати Бога-дракона без підтримки "хрустальних очей"?

Після слів голови сім'ї знову піднявся шум перешіптувань.

- Вони не потрібні мені, щоб зробити це.

— Мікіхіко, об'єм інформації, якою володіє Бог-дракон, нерівномірно з іншими божественними духами.

У присутніх почали з'являтися похмурі обличчя, коли Сатихіко вимовив слова "обйом інформації".

Магія сім’ї Йошіда не мала жодної релігії як своєї основи. Вони без розбору брали необхідні для нього закляття з різних джерел. Деякі з них навіть ставилися до так званої чорної магії та заборонених мистецтв. Але вони зовсім не вагався, коли присвоювали ці закляття.

( Від користувачів чорної магії позбувалися після того, як отримували секрети від них. Завдяки цьому, їх хоч і вважали "групою єретиків", але не виганяли з магічного товариства.

Однак у Клані було багато людей, які відчували огиду до сучасної магії цього століття. Тенденції непризначення сучасної магії дійсно існувала, і це було складною та заплутаною проблемою.

Сатихіко активно противився таким негативним почуттям всередині клана і позитивно приймав знання з сучасної магії.

Він намагався переконати членів клану, які виявляли протилежну думку. Він стверджував, що магія їх клана спочатку повинна була бути саме такою.

Але відчуття огиди до сучасної магії все одно залишалося. Ці люди тепер виявляли ворожість саме до того, що він намагався стримати своїх синів теоріями сучасної магії.

— Бог-дракон - це водне незалежне тіло великого масштабу. У ньому містяться принципи теорії води, повітря та вогню. Крім того, кожна з цих принципів містить інформацію, яка охоплює широкий обсяг знань. Щоб керувати Богом-драконом, потрібні око, які будуть скеровувати тебе в цьому океані інформації.

Щоб керувати Богом-драконом, ні, навіть щоб увійти з ним у контакт, недостатньо лише одного заклинача. На даний момент сім'я Йошіда прийшла до висновку, що для заклинача, який виконує заклик і контроль, життєво необхідні такі види допомоги, як вказівка, де знаходиться ядро божественного духу та де його слабкі місця. Ця додаткова допомога необхідна, щоб знайти місце проникнення і шлях до центру божественного духу.

- Отче, це лише гіпотези.

Однак Мікіхіко відверто висловив сумніви щодо результатів своїх предків.

- Існування власника "хрустальних очей", які показують шлях до "хурустального палацу" де живе король драконів, не підтверджено і залишається лише міфом. Сім’я Йошіда шукає власника кришталевих очей понад 200 років. Я вважаю, що вже настав час зробити останній крок.

Багато учнів з згодою кликали Мікіхіко на слова. Багато членів клану теж погодилися.

Вони втомилися чекати.

Хоч би скільки вони шукали, власника кришталевих очей ніде не було.

- Люди по всьому світу і магія також вважали міфом та вигадкою. Вони вважали, що її не існує, тому що вони не могли це підтвердити.

Сатихіко байдуже висловив заперечення на слова Мікіхіко у вигляді непрямого натяку.

- Це було тому... що ми зберігали знання в таємниці...

— Але магія реально існує. І ми є живим доказом цього. Навіть ті, хто вважав магію міфом, тепер знають, що вона реальна. Мікіхіко, чому ти стверджуєш, що кришталеве око не існує?

Мікіхіко не мала вичерпної відповіді на запитання свого батька.

- Навіть якщо вони існують, в них немає сенсу, якщо їх не вдається знайти. Якщо я не зустріну їх за все своє життя, то для мене теж немає змісту. Я вважаю, що доти, доки серед нас немає власника кришталевих очей, не варто йти іншим шляхом.

Тому Мікіхіко направив розмову в такий спосіб.

— Отец. Навіщо ця "Цеманія навернення до зірок"? Яка мета нашої сім’ї Йошіда?

Коли він поставив запитання про мету світу, то позбувся будь - яких розумних причин. З позиції голови сім’ї Сатихіко вже не міг заперечити доказів Мікіхіко.

-Мотохіко, ти теж скажи щось Мікіхо.

Сатіхіко попросив допомоги старшого сина не як голова родини, а як батька.

- Батько, у мене немає нічого, що б я хотів сказати Мікіхіко.

Проте Мотохіко не відгукнувся на прохання Сатіхо.

- Чесно кажучи, це я повинен був кинути виклик такому випробуванню, як заклик Бога-дракона. Але в мене немає такої сили. Я зрозумів це, навіть коли покликав Божий дух лише з одним природним атрибутом.

Він усміхнувся і сказав це, розуміючи, що його тіло не витримає такого навантаження.

- Ця "Церемонія навернення до зірок" потрібна для того, щоб кожен заклинач показав свою майстерність клану. Якщо твій брат так говорить, то я не можу цьому перешкодити.

— Отец...

Коли Мікіхіко отримав допомогу, то не знав, що сказати.

— Але Мікіхіко, не роби нічого мастурбованого. Усі присутні знають про твої здібності, але вони також знають, що "техніка, здібна досягти бога" - це найвагоміше завдання. Якщо вважати, що це неможливо, то відразу ж перекреси закляття.

- Я зрозумів.

Мікіхіко розумів, що Мотохіко сказав це не через бажання стати "заклиначем номер один цього року".

Він зрозумів, що його старший брат просто піклується про нього. Він не хотів, щоб люди ставилися до нього з такою ворожістю. Мікіхіко чудово це розумів.

Але водночас Мікіхіко почала думати, що мусить досягти успіху.

Мікіхіко розвернувся до дзеркала на вівтар.

Голосів, що закликають його зупинитися, більше не було.

Він знову дістав талісмани і розсунув їх віялом. Він вважав, що з літер і малюнків вони створюють магію. Висловлюючи терміни сучасної магічної науки, він влив псиони у талісмани, після чого у вигляді зворотного сигналу вони послідовно повернулися з кожного з них в зону розрахунку магії, де були зібрані як частини єдиної послідовності магії.

Потім організовану послідовність магії було спроектовано на поверхню талісманів. Завдяки цим діям талісман може стати керівником зв’язку для духів — так званих незалежних інформаційних тіл. Якщо розмір незалежного інформаційного тіла надто великий, щоб можна було його повністю контролювати, то талісман все одно залишається якимось провідником, який дає волю заклинача.

Якщо коротко, то духи — це інформаційні дані про природні явища. Вони не несуть енергії в собі фізично. Вони містять лише інформацію про структуру природи і не містить інформації про точку дії та напрям руху, тому самі по собі вони не викликають в них чогось подібного.

Духовна магія, або так звана ДС-магія, дає цьому псионовому інформаційному тілу інформацію про точку впливу та напрямку руху і, на основі цього, незалежне тіло викликає модифікацію явища. Для цього тут використовується магія заклику, яка отримує доступ до псіонівного інформаційного тіла, вводить у нього інформацію про точку впливу та напрямку руху, і активує це підготовлене Псионове інформаційне тіло.

Щоб закликати або спробувати дух, ми повинні спочатку його знайти. Однак у цьому випадку не потрібно було з’ясовувати, де перебуває дух. Бог-дракон - це незалежне інформаційне тіло "крутота води в природі". Це велетенське інформаційне тіло неможливо не помітити.

Після цього виникають проблеми.

Щоб отримати доступ до інформаційного тіла, не можна просто діяти навмання. Сигнал має бути точно налаштований, як на налаштуваннях приймача. Звичайно, цей процес набагато складніше за налаштування приймача. Потрібно знати довжину хвилі і частоту, а також регулярність коливань. Можливо, краще буде сказати, що це більше схоже не на налаштування, а на процес дешифрування аналогового коду. Якщо справа доходить до складних незалежних інформаційних тіл, то слід брати до уваги зміни в багатьох сферах життя.

Якщо припустити, що заклинач може розшифрувати ці "хвилі", то випробування, яке очікує його після цього, залежить від обсягу інформації. Інформація, з якою складається розум однієї людини, достатньо велика, щоб перевищити обсяг інформації про природні явища. Однак кількість інформації, яка відбиває лише свідомість людини, становить тільки невелику частину обсягу. Такий малий об'єм може бути просто "задавлений" інформацією про природне з’явлення.

У більшості випадків, перш ніж у людини буде пошкоджено свідомість, вона просто падає в непритомність і перекручується. Хоча люди рідко стають інвалідами від контакту з незалежними інформаційними тілами, іноді вони втрачають магічні здібності.

Спочатку потрібно "налаштуватися на хвилі", перебуваючи під постійним тиском. Потім, контролюючи "оппонента", потрібно довести його до стану, коли його можливо хоча б повести в правильному напрямку.

Звичайно, це означає підтримувати активну активність у зміні інформації.

Якби тут був власник кришталевих очей, то під його керівництвом можна було легко виконати цю "набудову на хвилю". Але процес створення сили опору, щоб контролювати силу тиску, зрештою повинен виконувати сам заклинач. Мікіхіко думав, що коли кришталики лише полегшують синхронізацію, то вони не потрібні.

Якщо це так, то ви можете виконати всі ці процеси самостійно і йти обраним шляхом. З цією думкою Мікіхіко зосередив свою свідомість на талісманах, які стали провідником.

Він одразу ж виявив присутність Бога-дракона. До цього моменту все було в межах очікування. Однак це було не так. Як тільки він рахував довжину хвилі і частоту, вони відразу мінялися. Шаблон хвильових коливань був дуже складним, і лише параметр під нього сильно навантажувала та відбирала сили.

Незважаючи на це, Мікіхіко, з зосередженістю і витривалістю, відповідно до його складу "вундеркінда", поступово підлаштовував свої псіонові хвилі так, щоб вони відповідали хвилям Бога-дракона. Навіть ті, хто просто спостерігав за цим процесом з боку інших, реагували саме зараз. Іноді з натовпу, що оточував вівтар, лунали голоси перешепотів.

І шум цієї натовпу...

... Зв'язався...

... Зв'язався...

... Зв'язався...

Він перетворився на такі голоси. Високорангові заклиначі один за одним повторювали це слово.

"... спіймав!"

Мікіхіко повністю підбудовувався, і це спонукало його до реакції.

✔ Відповідаєш...

[Тут використовується слово, яке приблизно означає "задовольни вимоги" або "виконай умови". У розмовній мові це слово може навіть означати "корми" або "наповни". Чому я вибрав саме варіант "відповідаєш" буде пояснено в тексті далі. Чесно кажучи, спочатку я думав, що бог у нього просить пожерти ...]

Мікіхіко почув віддалений голос, схожий на ехо або шум моря.

"А що?"

Очевидно, він не почув свого голосу фізично.

Не звертаючи уваги на цей голос, Мікіхіко продовжував синхронізацію своїх псіонових хвиль із Псионівними хвилями Бога-дракона, щоб зробити зв'язок між ними ще надійною.

✔ Відповідаєш...

Зараз голос здавався ближче, ніж у перший раз.

✔ Відповідаєш...

Чим ближчими були псіонові хвилі Мікіхіко і Бога-дракона, тим голосніше був цей.

▫ Відповідаєш

"Невже... Це голос Бога-дракона?"

Мікіхіко подумав, що це дурна ідея. Богом-драконом вони його називали тільки для зручності, а по суті це повинно бути всього лише незалежне інформаційне тіло "руговота води в природі".

Але незважаючи на все це думки,

Відразу після того, як Мікіхико про це подумав,

Його розум був чіткий і ясний голос.

▫ СООТВЕТРУЙ МЕНІ!

— Ваа! — Роздався крик Микихіко.

Сам він цього не усвідомлював.

Його розум був нестерпний, гострий і біль.

Він якимось чином зрозумів, що його джерело магії, яке в сучасній магічній науці називається "зона розрахува магія", примусово працює на великій швидкості.

Але відразу після того, як Мікіхіко це зрозумів, він забув про все це.

Точніше, не зміг запам'ятати.

Він втратив всі свої псиони.

Йому здалося, що його "грабували".

Йому здалося, що його "спали".

Я не можу витримати болю від цієї втрати, Мікіхіко знепритомнів...

(Сміх)Одного разу в січні 2095 року)

На задньому дворі додзе сім'ї Йошіда якийсь молодий хлопець звичними рухами рук керував CAD у формі мобільного термінала.

У рухах хлопця, який працює двома руками, ніби сидячи за великим терміналом, не було пауз. Після сотень і тисяч повторень він володів технікою так досконало, що рух був для нього природним.

Перед хлопцем був встановлений смолоскип. Його погляд був приклеєний до цього не запаленого смолоскипа.

Приблизно через 1 секунду після того, як хлопець закінчив маніпулювати CAD, смолоскип раптово спалахнув вогнем.

— Дерьмо!

Хлопець брудно вирубався.

— Повільно! Занадто повільно! Чому я став таким гальмом?

Під час підготовки до наступних іспитів у старшу школу цей хлопець, Мікіхіко - лаяв самого себе.

П’ять місяців тому Мікіхіко втратив свідомість і вже не міг нормально володіти магією.

Заклинання активує він міг. Точність і потужність залишилися без змін.

Однак швидкість здавалася абсолютно недоречною.

Скільки б він не повторював, він відчував, що це занадто повільно. Він ніяк не міг викинути з голови думку, що повинен використовувати магію набагато швидше.

Батько сказав: "Причина у тебе в розумі". Брат теж сказав: "Причину в тебе в розумі".

Вони обидва запевняли його, що він читає заклинання з нормальною для себе швидкістю. Його брат Мотохіко намагався потішити Мікіхіко, кажучи, що це просто через нервовість від невдачі під час ритуалу.

Проте Мікіхіко не міг з цим погодитись. Його це напружувало.

"Я повинен був закінчити читання заклинання набагато швидше."

"Я повинен бути в змозі використовувати магію більш вільно."

Мікіхіко необґрунтовано хвилювався через те, що не міг досягти бажаного результату і тому він дійсно не зміг нормально використовувати магію.

Його батько Сатіхіко наказав йому відпочити від тренувань. Він приготував його тим, що "сильної голови" краще дати охолонути, інакше не буде ніякого прогресу.

Коли Мікіхіко пропускав тренування, він ходив на приватні уроки з магії.

Він подумав, що якщо ви навчите сучасну магічну науку, то він зможе зрозуміти чому не може нормально використовувати магію. Він відчував недовір’я до свого батька і брата, який твердив, що нічого не змінилося, бо насправді він не міг використовувати магію як колись.

Однак приватні уроки магії не виправдали сподівань Мікихіко. Це були курси для підготовки до екзамену в старшу школу магії, і вони не передбачали вивчення просунутих магій. На цих підготовчих курсах досліджувалося базова теорія і практика з активізації системної магії, а також основи управління CAD та основні принципи використання CASD для виклику найпростішої системи магію.

Мікіхііко сам вивчав книги з теорії магії. Використовуючи застарілу модель CAD, він знову й знову впроваджував найпростіші системи магії. Сотні і тисячі разів практикувалися. Але його здібності все одно не поверталися в початковий стан.

Використовуючи дух води, він загасив вогонь смолоскипа. Після того як Мікіхіко сказав йому висушити вологу, він повернувся до початкової позиції для повторення вправ.

Коли Мікіхіко вже хотів активувати CAD, позаду його гукнув його старший брат.

— Микихіко, не запізнися в школу.

Деякий час Мікіхіко продовжував пильно дивитись на смолоскипи, а потім опустив плечі і розгорнувся.

- Ані-уе, я дуже вибачаюся.

Мікіхіко намагався не випускати свого гніву на сім’ю. Він не заколював істерик. Він звів стіну між собою і іншими та вів себе максимально ввічливо.

— Микихіко, не перестарайся. Усі мають свої невдачі.

Він лише мовчки вклонився у відповідь на ці слова Мотохіко, який щиро турбується за молодшого брата.

— Зараз ти не отримаєш результатів, навіть якщо мучишся.

— Я розумію.

Мікіхико лише на словах показав, що приймає пораду старшого брата. Насправді, Мотохіко також страждав від наслідків після виснаження магічної сили від заклику "бога вітру", який вийшов за межі його здібностей. Однак Мікіхіко не помічав цього. Він думав, що постраждав тільки він сам.

— Не торопись. Іноді найліпший шлях — це обхід.

Дякую за пораду.

Мікіхіко вклонився братові і розгорнувся убік головного будинку.

Заглянувши в вітальню і вибачившись перед батьком та матір’ю, що сьогодні знову пропустив сніданок, Мікіхіко одягнувся у повсякденне вбрання й пішов до школи.

(Сміх)14 серпня 2096 року)

— Тацуя, добрий утро.

— Доброго ранку, Микихіко. Добре спалося?

- Ха-ха, я виспався і зараз в ідеальному стані.

- Здається, все гаразд.

Коли Мікіхіко відчував незручність від погляду Тацуї, як зазвичай сидить на його наскрізь, то водночас відчув довір’я до нього.

"Остань кажучи, минулого року Турнір дев'яти шкіл став відправною точкою у моєму відновленні після тієї невдачі."

Дні страждань, які він згадав минулого вечора. З якоїсь причини, ці спогади не були болісними. Для Мікіхіко це все вже сталося. Натомість він соромився тих днів, коли його непорозуміння викликало недовір’я до сім’ї і тому не міг нічого бачити.

- Що таке, Мікіхіко? Так раптово заусміхнувся.

— Э-э? Я посміхаюся?

- Гарні спогади? Дивна ти людина.

—...Тацуя. Коли від тебе чуєш, що я дивний, то здається що ти говориш серйозно. Чесно кажучи, це трохи напружує.

- Звичайно, я не серйозно.

Мікіхіко ще більше напружувало, коли йому відповіли тоном, в якому не було помітно ні краплі жартів.

Той, хто пам’ятав ті дні Мікіхіко, вважав себе дуже цінним життєвим досвідом, якщо тепер він може розстроїтись через такі дрібниці.

Мікіхіко не дозволили брати участь у минулій "Цемонії навернення до зірок". Батько сказав йому "ди і подивися, де ти повинен бути" і примусово відправив його на місце проведення Турніра дев'яти шкіл.

Цього року "Церемонія навернення до зірок" пройде після закінчення Турніра дев'яти шкіл, 24 серпня. Але Мікіхіко планував сам відмовитися від участі в ритуалах цього року. Він навіть не готувався до церемонії. Тепер для нього Турнір дев'яти шкіл був більш важливий.

— Ладно, пожартували и вистачить. Давайте почнемо фінальну установу.

Слова Тацуї повернули свідомість Мікіхіко з стану задумливості до реальності. Він підійшов до нарядного апарату, надів вимірювальні окуляри і поклав долоні на панель.

що ти не брехав про те, що в відмінному стані. Але ти явно трохи хвилюєшся.

Ти що, зміг це зрозуміти зі сканування?

Тацуя злегка посміхнувся, побачивши цю здивовану реакцію Мікіхіко.

— За емоціями відповідають пушиони. Мізуки, можливо, зрозуміли б це, але це не можна виміряти безпосередньо апаратурою. Але про це можна здогадатися по формі псіонових хвиль. Тому що ми не можемо уникнути впливу емоцій на думки.

- Ти, як завжди, дивовижний.

— Мікіхіко, зараз не час захоплюватись.

Мікіхіко висловив своє захоплення цією технічною технікою, а Тацуя нагадав йому, де вони зараз.

— Погано буде, якщо ти втратиш концентрацію під поглядами такої натовпу. Про важливість підтримки ясного розуму, ви, чарівники стародавньої магії повинні знати набагато краще, чи не так?

Мікихіко натягнувся на слова Тацуї.

— Верно. Психологічний стан впливає на сучасну магію, а не на неї.

Мікихіко вирівняв подих. До речі, саме на Турнірі дев'ять шкіл минулого року йому сказали, що його магічні техніки та техніка дихання стали природними як ніколи. Тоді він зовсім не сподівався почути такі слова від Еріки. Хоч його це і здивувало, але зараз це стало приємним спогадом.

- Ось так зійде? - Запитав Мікіхіко, знову поклавши руки на вимірювальну панель.

— Нет проблем. Ти досить швидко взяв себе в руки, як від тебе і очікувалося.

"Як і очікувалось від тебе, а не від мене", - Мікіхіко не сказав це вголос. Він побоювався, що це може провокувати в розумі людину, якщо вона зверне на це увагу.

Мікіхіко зміг подолати свою кризу, тому що брав участь у Коді Моноліта в одній команді з Тацуєю. А якщо говорити точніше, тому що міг використовувати в Коді Моноліта CAD, побудований Тацуей.

І тепер він знав, чому зіткнеться. У той час він думав, що втратив магічні здібності, але, як і сказав його старший брат, це було просто психологічним спадом.

Голос, який він почув під час підтримки магії заклику протягом того ритуального вечора.

"Повідповідай мені!"

Цей голос явно належав "Богу-дракону". Гігантське незалежне тіло, до якого він отримав доступ, викликало зворотний потік магії заклику, який вимагав такої швидкості обробки даних, якої у нього виявилося недостатньо для підтримки з'єднання. У той момент "Бог-дракон" вимагав обчислювальних здібностей, які перевищують його звичайний рівень, і що знаходиться в підсвідомому зоні розрахунку магії почала працювати на великій швидкості. Його псионове виснаження тоді було побічним ефектом від того, що зона розрахунку магії, яка працювала на швидкості, переважала встановлений ним рівень, безперервно видавала послідовності магію одну за одною.

Його переконання в тому, що його швидкість активації магії знизилася, було тому що він підсвідомо порівнював її з тією швидкістю, яка була під час того примусового прискорення. Природно, що після цього йому все здавалося повільним. Звичайно, що звичайна швидкість розрахунків магії здасться повільною, якщо порівнювати її зі швидкістю, вищою за свою звичайну. Наприклад, коли автомобіль змиває зі швидкісної магістралі на дорогу з обмеженням швидкості, то також виникає відчуття, що він повільно їде.

І оскільки він безглуздо намагався змінити функціонування нормальної зони розрахунків магії, то його відчуття, що його стан погіршився, також було природним. Його зусилля, зроблені помилково, могли навіть знищити результати колишніх правильних зусиль. Як його батько казав, відпочивати від занять було правильним вибором.

Інші учні Першої школи, можливо, не помітили (якщо хтось і помітив, то тільки "Мійкі-сан" - це послідовність магії, серйозно пропрацьованих Тацуей, примусово змушують чарівника працювати на межі своїх здібностей. Зона розрахунків магії також функціонує при цьому без проблем, тому що за рахунок ретельного налаштування на магічні характеристики користувача досягає усунення всіх непотрібних дій. Мікіхіко розумів, що Тацуя помітив, як він не чарівник сучасної магії, який покладається на послідовність активів, щоб будувати в підсвідомості послідовності магії, а чаклун стародавньої магія, яка будує порядок магії самостійно, хоча це і неефективно.

На Коді Моноліта минулого року Мікихіко, який використовував CAD, побудований Тацуей, також незалежно від своєї волі використав свою зону розрахунку магії на максимум. Магія, яку він активував через послідовності активації, оброблені Тацуей, працювала швидше, ніж послідовність магії, які його змусив обробляти "Бог-дракон". Мікіхіко, який працював на справжньому межі своїх здібностей, відчув швидкість, яка була навіть вищою, ніж тоді, зміг позбутися хибних уявлень про свій стан здоров'я через "Бог-дракон".

— Мікихіко, я зробив невелику корективу, спробуй.

- Вже закінчив? Як би це сказати, це було швидко.

Після слів Мікіхіко, інженерів, призначених для Гатторі та Кері, з’явилися гіркі усмішки. Вони більше не виявляли заздрості.

Мікіхіко взяв CAD з руки Тацуї і одягнув його на свою ліву руку. Це був невеликий, тонкий і легкий CAD для однорукового використання з отвором під великий палець. У нього також був ремішок для зміцнення за зап'ястя, так що він не втратиться, навіть якщо вислизне з руки під час інтенсивного руху. На одному боці у нього було п'ять кнопок, розміщених по дузі, а на іншому стороні, прямо під вказівним пальцем, була розташована кнопка запуску. Такий дизайн говорив про те, що замість різноманітності послідовностей активації пріоритет був зручнішим.

Він задіяв послідовність активів і зупинив магію за мить до її активації. Як Мікіхіко і очікував, він відчув відчуття найкращого збігу. Він навіть трохи здивувався цьому.

— Все в порядке. З цим, я можу і сьогодні викластися по повній.

Сімпаї-інженери, що посміхнулися, не змогли правильно зрозуміти слова Мікихіко. Він мав на увазі, що "і сьогодні буде примусово використовувати всю свою силу".

- Обережно з темпа. Тільки цей параметр контролюється самим чарівником.

— Я розумію. Сьогодні у нас не буде матчу в другому ранковому раунді. Спочатку перший ранковий матч, потім перерва, а тоді друга стверділа на обід і ще два ігри. За витривалість можна не турбуватися.

— Верно. З порядком матчів нам пощастило.

— Здається, що удача теж належить до ваших здібностей.

Хатторі й Кері продовжили словами Мікихіко. Члени команди Першої школи на Коді Моноліта були розслабленими і в доброму настрої.

У першому матчі Перша школа виступала проти шостої школи на полі бою "Падмінна рівнина".

На полі бою "Паранна рівнина" дуже хороший огляд. Чесно кажучи, Мікіхико навіть не встиг себе показати. Захист моноліту вистояла штурм завдяки досконалому майстерності "нейтралізації магії врівноваженню" Мінаками Кері. Мікіхіко лише допоміг запобігти одній магії на самому початку. У той самий час Гатторі вдерся у ворожий табір і одним залпом своєї улюбленої комбінації нокаутів відстоював захисників шостої школи.

Перший матч другого дня закінчився впевненою перемогою Першої школи.

У третьому раунді для Першої школи був другий за сьогодні матч, і нарешті, це було судове протистояння проти третьої школи. На щастя, правила цього року не дозволяють брати участь у другому змаганні, крім "Кросса з перешкодами". Ітидзьо Масаки брав участь в "Коде моноліта" зруйнуванні крижаних стовпів.

У команді третьої школи не було ані Ітідзьо Масаки, ні Кітіджі Шинкуро. Тим не менш, ця команда все ще була грізним противником для Першої школи.

Матч проходив на полі бою "Доліна". Це поле бою з двох сторін було оточене скелями, а посередині пролягав довгий і вузький вигнутий ставок.

"Вода...?"

Причиною цього став найвищий божественний дух з водою. Але вода все ще залишалася атрибутом, на якому Мікіхіко спецзалежний найкраще.

— Йошідо, давай зробимо, як під час дивізіона новачків минулого року?

Кері запропонував це з озорою посмішкою відразу після того, як зважилося, що матч пройде на полі бою "Доліна".

У Коді Моноліта дивізія минулого року був матч проти дев'ятої школи на полі битви "Доліна". Мікіхіко накрила всю зону арени туманом і приніс перемогу самотужки без жодної битви між учасниками.

— Мінаками, хіба третя школа не підготується до такої стратегії?

Хатторі в своєму стилі закликав до обережності.

- Підготуються вони чи ні, але я думаю, що такий план буде ефективний. Цікаво, що думає Шіба?

Кері звернувся не до самого Мікихіко, а до Тацуї. Тацуя і Мікіхіко обмінюються поглядами тавровані усмішки. Мікіхіко передав Тацує право відповісти на запитання старшокласника. Крім того, він і сам хотів почути відповідь Тацуї.

- Я вважаю, що можна додати деякі домовленості, але в цілому ця стратегія буде ефективною.

- Щось потрібно змінити?

Після запитання Хатторі Тацуя почав пояснювати стратегію.

Відразу ж після початку матчу густий туман покрила всю область "Долини".

На зоровій трибуналі піднявся шум. Глядачі, які прийшли подивитися Турнір дев'яти шкіл своїми очима, згадали дивізійон новобранців минулого року.

Третя школа, ймовірно, це передбачала. Навколо них моноліт був розгорнутий протиоб'єктний бар"єр радіусом 15 метрів, що не пропускає туман.

Дальність дії несправжній магії, яка є "ключом" до моноліту, становить 10 метрів. Цей бар’єр мав знижену вихідну потужність, щоб запобігти швидкому виснаженню. Тому він не міг перешкодити негайно прониканню учасників матчу з Першої школи. Але коли гравітація руйнується, гравець у третій школі дізнається, звідки наближається суперник. Всі три гравці третьої школи зібралися навколо свого моноліту, вибравши тактику "війни на виснаження".

Третьої школи не помилились. Зазвичай магію не можна довго підтримувати. Фактично ця тактика, використана першою школою в дивізіоні минулого року у грі проти дев'ятої школи, принесла перемогу всього за 5 хвилин.

Однак коли минуло п’ять хвилин, а потім і десять хвилин туман не розсіявся, він ставав лише густішим.

Гравці третьої школи не були знайомі з природою магії ДС (духових істот). Духовна магія, яка виконує модифікацію явища через незалежні інформаційні тіла, з плином часу збирає все більше незалежної інформації тіл і заклинання тільки посилюється.

Тому "війна на виснаження" була на руку саме Першої школи.

Це не означає, що Тацуя зміг точно передбачити стратегію третьої школи. Запропонована ним стратегія забирала багато варіантів. Він висунув гіпотези щодо контрмерів, які може зробити третя школа проти "Туманного бар'єра". І потім для кожної підрахунку контрмери запропонував варіанти дій, які б відповідали.

Те, що зробив Тацуя, не було чимось особливим і екстраординарним. Він лише розробив стратегію. Передректи поведінку ворога і запропонувати відповідь. Просто це передбачення було точним, а відповідь була відповідною.

Його стратегія виявилася на диво успішною. Хоча гравці третіх шкіл змінювалися і підтримували бар’єр по черзі, через 10 хвилин перевтома почала виявляти себе. А серед гравців Першої школи роботи виконував не тільки Мікіхіко. Хатторі теж поступово готувався до захоплення.

Хатторі, якому, незважаючи на туман від заклинання Мікіхіко, був забезпечений вільний огляд, наближався до табору третьої школи ззаду, і був зараз уже у 30 метрах від них. У цей момент він викликав дощ з сухого льоду, але не на протиоб'єктний бар'єр третьої школи, а навколо нього. Коли вони падали на землю, то гранули сухий лід з краплями туману.

Звук від падіння гранув сухого льоду на землю був прихований звуками розкатів грому, створених Кері. Відчуваються грому, що прийшов ехо відірвавшись від скель навколо цієї долини і сильно пошкодили моральний дух гравців з третьої школи.

Глядачі були в захопленні від виступу Кері, який виготовляв грюкі звуки, ламала скелі і б’ючи об утєси. Серед цих радісних вигуків натовп також боявся за гравців третьої школи.

Коли нетерпеливість змусила гравців третього класу рухатися, від початку матчу пройшло вже 15 хвилин. Розірвавши двошаровий особистий бар’єр, гравець вийшов за межі головної перешкоди.

Відразу ж після цього він потрапив у електрошокову мережу, розстелену на поверхні землі. Магія "Скользкий грім", одна з сильних сторін Хатторі. Ідеальний результат не був досягнений, тому що одяг не встиге наситити, але час на підготовку зробив результати достатнім для досягнення мети. Недостатня ефективність була компенсована високою потужністю.

Гравці з третьої школи, які залишилися всередині бар’єри, були шоковані, коли навколо цього перешкода почали виблискувати блискавки. Вони втратили самовладання від того, що не помітили, як ворог підійшов так близько.

Протилежний бар’єр здригнувся і став нестабільним. У цей момент на нього завалився бурхливий вітер, який містив у собі дрібні камені. Це був вид магії Хатторі "Пулевий потік". Під напором цієї магії, яку також називають "Лінейна піщана буря", протизаконний бар'єр гравця третього школи зламався.

Дрібні камені, які пробили бар’єр, були вкладені краплями туману, змішаними з вуглекислим газом, отриманим раніше із бомбардування сухих льодів. "Скілький грім" виявив цю колоду і прослизнув у область навколо моноліта третьої школи. Туман, який вилізли всередину одночасно з цим, також був повністю наповнений вуглекислим газом.

Прекрасний і при цьому жорстокий світло від блискавиці окутував гравців третьої школи. Таку картину спостерігав тепер Хатторі, що сів під ізоляційним бар'єром.

Перемігши Третью школу, трио Хатторі, Кері і Мікихіко вибудували перед трибуналами зорової підтримки першої школи. Вся команда помахала руками трибунам.

Серед цієї групи підтримки Мікіхіко знайшов Мізукі, що радісно плескає в долоні.

...Дівчина з "хрустальними очима", яку сім'я Йошіда не могла знайти більше двохсот років.

Якби вона була там, то чи пішов би той ритуал два роки тому успішним?

... Чи зможе він завершити "техніку, здатну досягти бога", якщо вона йому допоможе?

Мікіхіко злегка помахав головою, щоб вигнати з свідомості ці заплутані думки.

Не про це йому зараз потрібно думати. Ні Код Моноліта, ні Турнір дев'яти шкіл ще не закінчилися.

Не він один так зараз подумав. Він вже розповів Мізукі і про "хрутальні очі", та "техику, здатної досягти бога" і отримав згоду допомогти.

Це все ще має зробити в майбутньому.

Він не знав, що чекає його і Мізукі. Я не могла зрозуміти, чи зможуть вони далі бути близькими друзями, як зараз.

Замість цього потрібно відповісти на її очікування прямо зараз. Такі були думки Мікіхіко в даний момент.

Заради Тацуї, який допоміг повернути йому свої здібності, заради Еріки, яка (хоч і не визнає цього) переживала за нього та піклувалася про нього, для всіх його друзів, так чи інакше прихильників його, він вирішив зараз викластися по повній, щоб виправдати їх очікування.

Мікіхіко всім серцем присягнувся зробити це.

SS 2: Дробовик!

У будь-яких змаганнях: спортивних і неспортивних, магічних та німакічних, справжня боротьба починається ще до початку змагань. І в Турнірі дев'яти шкіл 2096 року ця тенденція була особливо помітна.

Всі школи магії намагаються кинути виклик цьому престижному змагання, і в кожній дев'ятій школі, від Першої до Дев’ятої, проводиться підготовка на чолі шкільних порад. На жаль, не всі школи ставлять собі за мету здобути спільну перемогу. Але з точки зору того, що потрібно показати хоча б трохи гарних результатів, цілі всіх збігаються.

Тут ви можете вибрати гравців, обрати їх CAD і встановити послідовності активації. Ось з таких підготувань реально починаються змагання. І така підготовка виконується з урахуванням особливостей усіх змагань. Тому було цілком природно, що почався справжній хаос, коли комітет Турніра повідомив дев’ять шкіл про зміни в змаганнях.

Перша школа не була винятком. Президент шкільної ради Накадзе Азуса була настільки шокована, що в школі почали накопичуватися роботи на 2-3 дні вперед.

Минали часи, і нічого не робилося. Але ситуація може стати важкою, якщо просто сидіти і сумувати замість підготовки. Азуса змогла зібратися з силами і почати саме через страх перед цим, а не через почуття обов'язку.

Коли "вірхи" видужали, решта теж швидко почали підготовку. Азуса була найбільш шокована з усіх, тому що коли подивитися на ситуацію з іншого боку, інші учні отримали набагато менше шкоди від цих змін.

"Шокуюче" новина прийшла 2 липня, в понеділок. Через три дні, в четвер 5 липня, після обіду було вибрано нових учасників.

Після закінчення школи в різних місцях і на різні пори року було проведено зустрічі команд, призначених для кожного змагання.

◯ ✔

— Перепрошую за вторгнення.

Перша школа, клас 2B, Акчи Емі. Дівчина з характерними темно-червоним волоссям, яка має прізвисько "Емі*", увійшла в вибрану для підготовки кімнату.

[Тут уточню, що в перекладі вона всюди буде "Емі", але в оригінальному тексті використовується 2 різних написання. В тексті "Осказаного" ім'я написано ієрогліфами he, які можуть читатися як "Емі", так і "Emi". А в мові персонажів, які обвертаються до неї написано її "прозвишшя", яке на слух читається так само, але пишеться -

Вона була обрана як парного гравця в новому змаганні Турніра дев'яти шкіл цього року, яке називається "Гребець і стрілок".

Згідно з запланованим розкладом, починаючи від сьогоднішнього дня вона зустрічатиметься в цій кімнаті зі своїм партнером та відповідальними за них інженерами.

Хоча свого інженера вона добре знала ще до того, як вони тут зустрінуться. Це був однокласник, про якого важко сказати, що він звичайний і який вже доглядав за нею на Турнірі дев’ять шкіл минулого року. Рік тому її здивувало, чому він є учнем другого потоку, але потім, по щасливої випадковості (?), був організований новий "Курс магічної інженерії", на який він перейшов. Коротше кажучи, навики і інтелект опинилися в відповідному місці.

Коли вона почула це, вона була щаслива ніби за себе. Навіть можна сказати, що відчула полегшення. Тому що навіть вони, учні першого потоку, поступилися йому в оцінках з теорії і не було ніякого сенсу залишатися на другому потоці. Хоча дехто з однокласників не хотів цього визнавати. Вони казали: "Це всього лише перемога по загальному балу. Ми програли лише в оці за письмові тести". Але для Емі це були лише слова невдах, які не хочуть визнати свою поразку.

Якщо брати оцінки за тести, то той самий "загальний бал" є оцінкою системи в цій школі. Емі теж вважала таку систему правильною. Однокласники чомусь не помічали справжніх здібностей цього хлопця, який сказав їм на Коді Моноліта дивізія минулого року, коли він приніс школу спільну перемогу, вигравши команду третьої школи, в якій був спадкоємець сім'ї Ітідзьо з Десяти головних Кланов.

Як Еймі очікувала, всередині кімнати відповіді не було. До запланованого часу зустрічі залишалося ще 10 хвилин. Її партнерка була третя, а інженером цієї третьої школи був директор шкільної ради. Здоровий глузд не спонукав таких людей чекати. Емі зітхнула з полегшенням, дізнавшись, що прийшла першою.

ти вже тут. Рано ти--

Через п'ять хвилин після її приходу прийшли дві старшої вчениці.

— А, дякую, що прийшли.

Емі, яка вивчала правила "Гребця і стрілку", переглядаючи файл, завантажений в її мобільний інформаційний термінал, схопився зі свого місця та різко рухалася.

— Я - Акэчи Эйми з класа 2B. Друзі називають мене Емі. Рада буду працювати з вами!

Дві третіхкласниць захлинулися на енергійне вітання Емі.

Учениця з карі очима і темними короткими прямими волоссям, яка була приблизно одного росту з Емі, відповіла на її представлення.

— Эйми-тян, значить? Я Кунісакі Ковіко з класу 3B. Клич мене Ку-тян.

Напарниця-старшекласниці, схоже, мала безтурботний характер, що виходило за межі очікувань Емі.

— Н-ні, це якось...

— Ну чому ж. Не треба себе обмежувати. Коли передумаєш, можеш називати мене "Ку-тян" в будь-який момент.

— Добре...

"О-вона досить прямо і відкрита людина ...!"

Емі зараз подумала те ж саме, що про неї зазвичай думали інші люди.

- А цього чоловіка ти, напевно, знаєш? Президент шкільної ради А-тян.

— Ку-тян!

Азуса почервоніла і закричала, коли почула, як її представила Куміко. Емі, яка не могла навіть уявити таку ситуацію, щоб Азуса підвищила голос, здивовано стояла і плескала очима.

— Э, что? Закричала так раптово. Налякала Емі-тян.

- Це тому, що Ку-тян зробила таке безглузде уявлення! Не кажи нічого такого, як "А-тян"!

але я так зазвичай кажу?

- Це для тебе воно звичайне, Ку-тян! А для молодших учнів так говорити...

президент Накадзе? Звичайно, я знаю вас, президенте. — За допомогою паузи у словах Азуси Емі змогла втиснутися в розмову і розрядити ситуацію.

— Э? А, зрозуміло... Акэчи-сан, розраховую на тебе. - Азуса, яка повернулася з самовладання завдяки цьому втручанню, а її маленьке тіло стискалося до менших розмірів.

Хоч це й було грубою помилкою, але Емі почала споглядати цього неналежного президента зовнішнього вигляду.

- Вибачте за очікування.

Коли останній учасник прийшов до кімнати, Тацуї, яка встигла охолонути напруженість атмосфери знову трохи підвищилася.

- Все нормально! Ти якраз вчасно!

Ця напруженість, в основному, походила від Азуси.

Для необізнаного спостерігача ця сцена виглядала так, ніби Тацуя щодня знущається над Азусою, але насправді нічого такого не було. Азуса нервувала в односторонній порядок.

Але ця її полохливість змушувала інших відчувати, що "й треба допомогти".

- Шіба-кун, цього року теж розраховую на тебе!

Емі енергійно вклонилася, ніби це було нове вітання.

— Приємно познайомитися, я Кунісакі Ковіко з класу 3B. Я розраховую на тебе.

Куміко, невтомно поклоняючись за Емі, ніби стала зовсім іншою людиною. Вона вже не була схожа на себе, яка під час першої зустрічі запропонувала молодшій собі називати її "Ку-тян".

Принаймні, так подумала Емі. Вона пильно спостерігала за виразом обличчя Куміко.

Але Тацуя не знав про це "домагання".

— Кунісакі-семпай, попрацюємо разом. Емі теж, розраховую на тебе. Отже, президенте, давайте почнемо зустріч.

Він вважав цілком очевидним, що розслаблена атмосфера змінилася на напружену. Помітивши це по поведінці Куміко, він закликав почати зібрання швидше.

— А, так, дійсно.

Азуса це сказала, і подивилася на Тацую.

Однак Тацуя мовчав. Азуса не хотіла відповідати безшумно, тому вона занервувалася.

— Э-ем, Шіба-кун?

- Президенте, прошу вас.

Тацуя попросив Азусу перейти до справи. Його не турбувало, що це виглядало вороже. Він вважав, що в цьому місці повинен командувати Азуса, не тільки старшокласниця і президент шкільної ради, але й лідером команди Турніра дев'яти шкіл.

Ніби погоджуючись з тим, що це розсудливе міркування, Емі і Куміко подивилися на Азусу.

- Отже, почнемо стратегічне нарада жіночої пари "Гребця і стрілка".

Азуса швидко припинила опір і встала за ораторську трібуну, якою був обладнаний цей маленький конференц-зал. Замість того щоб сидіти поряд з Татицею, їй було набагато зручніше бути подалі від нього.

— Спочатку... Давайте належним чином подумаємо?

- Зрозумів. Я - Шіба Тацуя, інженер, відповідальний за Акэчи-сан.

Після входу в кімнату, він уже представлявся. Але Тацуя не говорив на це, а просто встав і коротко представився.

— Акечи Емі, другий рік навчання. Я була обрана учасником. Я докладу всіх зусиль, щоб виступити гідно і не перешкодити виступу Кунісакі-семпай.

Еймі, побачивши того, хто висів на своє місце Тацуї, продовжила за ним.

Після того, як Емі сіла, Куміко зуміла встати.

— Клас 3B, Кунісаки Камико... Мене вперше обрали учасником Турніра дев'яти шкіл, але я докладу всіх зусиль і вилізу по повній. — Нехота сказала Куміко тихим голосом і подивилася на Азусу. — Эм, А-тя... Накадзё-сан? Я вже закінчила уявлятися...

Обличчя Азуси засяяло фарбою, коли Куміко сказала це. Проте Азуси не дозволив, щоб вона залишилася єдиною, яку їй запропонували.

- Мене обрали інженером Кунісакі-сан. Третій рік навчання, Накадзё Азуса...

Коли Азуса повернулася на своє місце, вона виглядала як абсолютно пригнічена. Її згорюче від сорому обличчя говорило про те, що вона ледве знайшла в собі сили сказати це, тому Тацуя вирішив кинути їй рятувальне коло.

- Президенте, може спочатку вибрати хто буде весляр, а хто стрілок?

— Верно. — Ніби прикусивши язика, швидко пробурмоти Азуса у відповідь на пропозицію Тацуї.

Навіть якщо Тацую не турбувало ставлення інших людей, але коли хтось так відкрито показує страх, то він вже не міг це ігнорувати. Але це буде зворотнім ефектом, якщо просто заговорити про це. Зробивши такий висновок, Тацуя проковтнув слова, які збирався сказати.

— Але ж, обговорювати це і не потрібно, правда?

— Я буду веслом.

— Я буду стрілком.

Куміко і Емі без роздумів негайно відповіли відразу після того, як Тацуя договорив.

— Слава богу. Якби мені сказали, що треба гребти, то я б не змогла.

Емі приклала руку до грудей, показуючи жест полегшення, але це виглядало як акторська гра для нагнітання драматичності.

- Ну, там не потрібно буде гребти.

Тацуя відповів жартома Емі таким голосом, що було незрозуміло, серйозно він говорить, або жартує. Потім він змінив свій погляд на Азусу.

— Президенте, так буде нормально?

— Да, сойдёт.

Азуса вже не виглядала розгубленою. Таке розділення ролей було заплановано з того моменту, як була визначена пара Емі та Куміко, тому, так само як Тацуя і сказав, більше нічого було обговорювати.

Емі відповідає за стрілянину. Куміко - за човен.

Якщо б змагання Турніра дев'ять шкіл не змінилися, то Емі брала участь у "Скоростній стрільбі", а Куміко - в Бійвому серфінгу. Вони мали магічні навички для стрільби і руху по поверхні води. Тому вони були обрані для "Гребця і стрілка" відповідно до цих навичок. Ніхто не буде давати завдання, яке б суперечило їхнім сильним сторонам.

— Тоді вирішено. — Сказав Тацуя, и Азуса, Эми та Куміко кивнули.

Азуса подивилася на термінал розміром з блокнот і пробігла очима по його екрану. Вона читала опис змагань, щоб вибрати, що обговорювати далі. Але деталі, що стосуються "Гребця і стрілка" на екрані були занадто багато. Вона не очікувала, що їй доведеться бути тут у ролі головного, тому після біглого перегляду документа вона не могла швидко придумати нову тему для обговорення.

у вас є що-небудь, що ви хотіли б вирішити сьогодні? — Зрештою, запитала Азуса, окинувши поглядом останніх трьох осіб. Але з тривалого зорового контакту з Таткою було очевидно, що це питання для нього.

— Думаю, нам потрібно визначити тип човна.

Як і очікувалось, Тацуя відповів на запитання Азуси.

— Тип човна?

На жаль, Азуса не могла зрозуміти значення цієї відповіді.

— Чи це має бути вузькі човни, щоб акцентувати швидкість або ж широкий човен для зміцнення якості стрільби? Чи повинні бути опади човна глибокі для якісного руху вперед, або ж дрібний, щоб акцент на підвищення підняття при поворотах? Оскільки рух буде здійснюватися за допомогою магії, то можна не замислюватись над викривленням курсу від опозиції води.

Коли руля з водою не дуже добре насаджується, човен може легко ковзати. Але для того, щоб змінити курс, під час управління човном не потрібно добре зчеплення з водою.

- Які побажання Кунісакі-семпай? — Запитав Тацуя думка Куміко.

— Краще, щоб човен був вузькою з глибокою облогою...

Куміко іскоса глянула на вираз обличчя Емі. Це був варіант з полегшенням пересування човна. Але при цьому, навіть якщо стрілянина не буде виконуватися справжніми кулями, тряска все одно буде така, що прицілювання буде складно.

- Думаю, так зійде. Порівняємо з тряскою як при їзди верхи на коні.

Почувши відповіді двох дівчат, Тацуя провів деякі маніпуляції з терміналом розміром з аркуш A4. Цими діями він замовив відповідний човен.

— Хоч вона і зроблена з упором на швидкість, але не така довга й тонка, як човен під час змагань. Але стояти в такому човні, думаю, буде важко.

Перша половина його промови була для Куміко, а друга - для Емі.

- Стрілянина стоячи буде неможливою? На відміну від стрільби реальними кулями, магічна стрілянина — це одна з найкращих для максимального поля огляду. Чи стрілянина може бути на одному коліні? Чи ж не буде важко прицілюватись у такій ситуації?

- Тривимірне прицілювання цілком можливо. По суті, стання на коліні швидко поліпшується.

— Кхм. А я так не валяюсь з човна?

Замість того щоб відповісти на запитання Емі, яка зробила жалібне обличчя, Тацуя повернувся до Куміко.

— Кунісакі-семпай, що думаєте?

— З приводу стійкості на одному коліні в човні? Так, є ризик опромінення...

Відповідь Куміко зробила обличчя Емі ще похмурішим.

— У такому разі, почнемо з тренування, щоб навчитися не випадати.

Емі не скаржилася на пропозицію Тацуї.

Зустріч закінчилася менше ніж за 10 хвилин. Тацуя поспішив на наступне зібрання, а Азуса — до кімнати шкільної ради займатися справами президента. Залишившись з Емі, Куміко потягнулася і відкинулась на спинку стільця в виснаження.

— Ох, я перенапрягалася.

- Для Кунісакі-семпай це була напружена зустріч?

Хоча вона сама так сказала, але перед Тацуей вона показала себе "занехая, невгамована дівчина", тому Емі засмічалася чи це не є її відкритість акторської гри.

— Ку-тян.

— Э-э, но...

Емі не могла приховати ніяковість перед дівчиною-семпаєм, яка спочатку "передумала", а тепер знову просить називати її таким близьким ім'ям.

— Извини. Тепер вже можна називати так. Якщо не будеш, то я не зможу розслабитися.

Для Емі зв'язок між цими двома пунктами була суперскладною теорією, яку вона ніколи б не зрозуміла. Але, взявши до уваги вираз обличчя Куміко, вона не змогла більше чинити опір.

- Тоді нехай буде "Ку-тян-семпай".

Це був максимальний компроміс, який змогла придумати Емі.

— Хм, угу, сойдёт.

Після того як Еймі отримала дозвіл, їй стало легше. При цьому вона думала про безглуздість ситуації, і про те, чому вона почувається втомленою від цієї розмови.

що тебе так напружило?

Куміко розсміялася і відповіла на це запитання з сумом.

- Мені не подобаються хлопці.

Від такого несподіваного визнання Емі змінилася в обличчя.

— Ах, ні, не в цьому сенсі!

З цієї зміни Куміко визначила, що її неправильно зрозуміли і в паніці замахувала руками.

- Це не в тому сенсі, що мені подобаються дівчатка! І в тому сенсі, що я проти таких понять як жорстокість і войовничість. А перед хлопцями, які набагато сильніші за нас, все тіло віддаляється від страху і стає важко навіть говорити.

—... Извини.

Емі вибачилася за це.

- Чого ти раптом? Хіба тобі є за що вибачатися?

- Ні, не звертай уваги.

Дівчина-вовчитель відчуває страх перед грубою силою і насиллям. Це не рідкість. І в більшості випадків, причина у всіх однакова.

Емі знала, що Куміко є першим поколінням - чарівником, який народився внаслідок мутацій від звичайних людей без магічних здібностей і не мав жодного чаклуна у родоводі. Серед жінок "першого покоління" є багато людей, які відчувають огиду до насильства. А така їхня психологічна схильність у більшості випадків відображає негативний досвід, який вони пережили в дитинстві та підлітковому віці. Емі знала про цю ситуацію набагато ліпше, ніж решта однокласників (а можливо навіть старшокласників), тому що її батько теж був "першим поколінням".

Вона знала, що це не найкраща тема для обговорення з чужими людьми.

— Ку-тян-семпай, значить ти пацифіст?

— М-м, "пацифіст" звучить непогано... Насправді я не дуже хочу брати участь у змаганнях. Але я рада, що мені дісталася А-тяна в якості техніки.

- То ви з президентом у добрих стосунках?

— Угу, я ж не настільки жахлива.

— Це нормально, так говорити?

Емі та Куміко обернулися хитрими ухмилками. Так вони змогли трохи зблизитися завдяки "симпати до спільника".

- Але ж Шиба-кун не такий хлопець, який буде залякувати інших без причини?

Від цієї фрази розслаблена атмосфера знову випарувалася. Емі не знала характер Тацуї настільки, щоб вона могла заступатися за нього. Вона сказала це не заради Тацуї, а щоб послабити негативне ставлення Куміко до нього.

Причина була не в тому, що Емі була якось добре вихована до Тацуї. Куміко теж зрозуміла її наміри.

— Да... Схоже, ти маєш рацію, Еймі-тян. Навіть якщо він і здається страшним, А-тян, схоже, дуже на нього покладається. Можна зрозуміти, що він не погана людина хоча б за тим, як ви дівчата з другого року навчання дуже прив'язані до нього.

- Прив'язані...?

Через таку несподівану зміну теми й незвичне тлумачення питання Емі злегка запаникала. Поки вона в поспіху намагалася підібрати слова заперечення, Куміко продовжувала говорити, згадавши дещо з минулого.

— Але коли я побачила в Йокогамі ЦЕ...

У свідомості Емі ніби клацнув перемикач.

Куміко говорила про минулий Конкурс Дисертацій. Через певні обставини Еймі не змогла приїхати, щоб підтримати своїх, але в результаті їй пощастило, що вона не потрапила в цю біду. Тому про те, що сталося того дня в Міжнародному конференц-залі Йокогами, і що тоді зробив Тацуя, Еймі знала тільки по чутках.

Але ці його "дія" були шоковані навіть у вигляді чуток.

"Я чула, що він голими руками ловив кулі, а ще відрубав руку нападнику."

"Сміється, насправді, це не можна вважати ловлею куль голими руками. Він використовував якусь магію".

"Кідзьодзі Шинкуро-кун з третьої школи припустив, що це був Молекулярний дільник. Здається, це секретна магія армії СШСА, але проблема не в цьому ...

"Він відрубав руку нападнику без жалю і сумнівів."

"Це страшно. Навіть мене це лякає, але..."

- Але він все-таки не погана людина, так?

У результаті Емі з усмішкою видала Куміко таку відповідь. Якщо б це почув хтось, хто знає характер Тацуї, він би подумав, що його втягують у якийсь "грандіозний обман".

◯ ✔

Субота 14 липня. Цього дня було відновлено тренування, які перервали перші іспити.

На тренірових землях, що лежать на території Першої школи, був звивистий водний канал, який описує форму еліпсу. До останнього року тут проходили тренування для "Бійового серфінгу". І тепер його можна було використовувати для підготовки до нового змагання "Гребець і стрілок". Це цілком природно, враховуючи, що для використання магії за межами школи потрібно пройти купу нудних і довгих процедур, і все одно буде багато обмежень.

Цей канал на тренірових землях не був здійснений в трьох вимірах (з підйомками і спусками), як траса "Бієвого серфінгу", але він був досить довгий та широкий. На одному з крутих поворотів цього каналу Касумі і її напарниця-стрілок з першого року навчання із співчутливими поглядами пропливли повз Куміко та Емі, занурені у воду по плечі.

— Эйми-тян, ты в порядке?

Глибина водного каналу була 3 метри, і саме собою вони не діставали ногами до дна, але на них були надети рятувальних жилетів, тому не було причин турбуватися. Крім того, вже була середина літа і вода не надто холодна. ...Одного разу в одязі окунатися у воду з головою радості зовсім не приносило.

— Да, все в порядке.

Хоч Емі і відповіла, що пливе поруч з нею Куміко, "Все гаразд", але вона відчувала, як поступово їй стає гірше. На відміну від короткої стриженої Куміко, Емі мала довге волосся. Як і одяг, ці пишні яскраво-червоні, блискучі як рубін, волосся просочувалися водою та стали важкими.

"Від важких волосся виникають важкі думки в важкому голові, так ...?"

Її характер не дозволяв їй скаржитися вголос на свої помилки. Але навіть не кажучи це вголос, від самих лише думок про це вона відчувала себе все більш пригніченою. Еймі зітхнула, не приховуючи цього і попливла до зворотного човна.

Після цього було ще одне перекидання, і їх човен, нарешті, перетнув фінішну/старту пряму.

Еймі, яка зійшла з човна пристані і висушила своє волосся та вовтудство, гукнув Тацуя, який прийшов їх зустріти.

— Емі, добре потрудилася.

— Ох, Шіба-кун?

Упродовж самого початку, Емі доглядала тільки Азуса. Згідно з сьогоднішнім графіком, Тацуя мала змінити Азусу трохи пізніше, а не тепер.

— Вы уже помінялись?

— Здається, виникли проблеми з питаннями організації турніру. Президента покликали розібратися з цим.

— Нелегко їй доводиться.

Еймі була дуже вражена, коли почула про обставини.

— Да. Але, здається, ви також ведете важку боротьбу.

З точки зору проблем, для Емі це було далеко не чужою справою.

— Ахаха, и то правда.

Тому вона тільки й посміялася з ситуації, в яку потрапила.

Сьогодні тренування по стоянні на одному коліні в човні тільки почалися, але Емі почувалася пригніченою від того, що вже чотири рази обірвала човен за перше коло. Її усмішка, призначена Тацуї, була млявою і безжиттєвою.

— Це не зовсім як їзда на коні?

Від такого бездушного бормотування Тацуї її психічно тільки погіршився до негативного стану.

— Да-- дійсно. А з коня тим більше впадеш, якщо встати в позу стрільби на одному коліні...

Але в неї був не такий характер, щоб відкрито показувати свій похмурий настрій. Вона видала свою відповідь з легковажною посмішкою на обличчі.

— А в якій позі тобі було б зручніше?

Тацуя, схоже, не збирався підтримувати її самобичування. Він поставив своє питання Емі з абсолютно серйозним обличчям.

— Э-э, в каю позі, говориш?

— З якого становища ти б не впала, коли їдеш верхи на коні?

Для Емі, яка не могла зрозуміти питання, Тацуя ввічливо повторив це запитання у більш зрозумілому формі.

Емі нарешті зрозуміла питання Тацуї. Вона здивовано схилила голову, приставивши руку до підборіддя.

- Ти маєш на увазі щось, відмінне від простого сидіння в сідлі? Хм... Окрім акробатічної їзди, що практикується в цирках, я знаю тільки "їду боком", подвійну і жіноче сідло.

- Дуже нудна різноманітність. "Їзду боком" я розумію, а два інших варіанти що з себе представляють?

- "Двухточкова" позиція - це грубо кажучи, їзда на коні, приставши з сідла. Вона використовується під час перестрибування перешкод. "Обезіменне сідло"... ти зрозумієш, якщо скажу, що це позиція, коли жокей на скачках їде верхи в такому зігнутому положенні, нахилившись вперед?

— Зрозуміло... У позиції "обличя сідло" обидва коліна впираються у сідл?

— Я сама не пробувала, але це не зовсім схоже на стоянку на колінах. Жокей просто стоїть на стручках, а коліна використовують для підтримки рівноваги.

- Ось значить як... а ти зможеш прицілюватися, коли будеш стояти в подібній стійкі на двох колінах?

— Э-э, дай подумати?

Провівши в голові якісь обчислення і симуляції, Емі впевнено кивнула.

— Думаю, вийде, але навіщо?

Питання "чому" було в межах очікування Тацуї у даний момент, тому він не вагався з відповіддю.

- Як щодо того, щоб стати в човні у стайку не на одному коліні, а на обох? Така стійкість буде більш стабільною, а висота лінії огляду зменшиться не так сильно.

Емі стала однією ногою в човен і спробувала уявити собі, як це виглядатиме. Потім вона підняла погляд на Тацую та запитала його.

- Але як це зробити?

— Мені здається, що коли злегка розставити ноги в сторони, то вібрація човна буде гаснути зігнутими колінними суглобами.

Еймі прийняла таке положення на колінах і помахала з боку в сторону CAD, виконаних у стилі дробовика.

— Угу... Спрацює. Тоді спробуємо ще раз.

— Ладно. Кунісакі-семпай, покладаюся на вас.

Куміко боязко покосилася на Тацую з свого місця перед Емі, і мовчки кивнула йому. Потім човен плавно тремтів.

- Це старовинний стиль їзди з гонок на моторних човнах.

Коли вони проходили перший поворот, Куміко заговорила з Емі, не обертаючись назад. Поворот був не крутим, і човен поводилася більш стабільно, ніж минулого разу.

— Гонки на моторних човнах?

— Мм? Еймі-тян, ти не знаєш? Про те, що бувають гонки на човнах?

— Не знала.

Вони ще не набрали швидкість, тому в Емі був час говорити з Куміко. Під час попереднього плавання це було можливо лише після того, як він впав у воду.

— Я чула, що до війни було змагання на маленьких одномісних моторних човнах. Це було схоже на скачки на конях, де замість коней використовували моторні човни.

— Хе-е, навіть таке було?

— Так, згідно з тим, що я прочитала зі старих книг, спортсмени сиділи в цих човнах на колінах і злегка розсунули ноги.

як я зараз. Може Шіба-кун теж знає про ці гонки на човнах?

— Не знаю. У мене не було такого відчуття. Але він підібрав хороший приклад, який має прецеденти в книжках, тому це може спрацювати.

— Согласна. Семпай, прискорюємося.

- Так! — Куміко відразу прискорила човен.

Коли ці двоє зробили коло і повернулися до стартової точки, ні їхнє волосся, ані їхній одяг не були мокрі. Ні, повністю сухими вони не були, оскільки бризок не уникнути. Однак не було повного занурення у воду.

- Бачив, бачив! За ціле коло я ніколи не впала!

— Так, це чудовий прогрес всього за одне коло.

Тацуя злегка усміхнувся, відповідаючи Емі, яка підбігла до нього з радісним обличчям, що виражає фразу "ну, як тобі?". Після цього він повернувся в сторону Куміко, яка продовжує сидіти у човні.

— Кунісакі-семпай, чи є у вас якісь проблеми з керуванням човном в такому положенні?

— Да... не дуже добре поле зору.

Перед Тацуей Куміко завжди була іншою людиною. Тацуя не був ясновидцем, тому думав про Куміко, що вона "школьниця з спокійним характером". Тому він і не звертав уваги на таке холодне ставлення.

- Хм, як я і думав...

У парному змаганні "Гребець і стрілок" одна людина керує човном, а інша стріляє по мішенях.

Поле зору кожної з цих двох людей є тут важливим моментом. Коли місця учасників розташовані в човні, одна за одною, якщо гребець сидить спереду, то він заважає стрілці стріляти.

Для вирішення цієї проблеми човен для пари з Першої школи був розроблений так, що сидіння гребця було трохи занижене, а заднє сидіння стрілка навпаки, злегка перевищено. Отже, коли гребець займає своє місце, нижня половина його тіла знаходиться всередині човна. Такий підхід вирішує проблему закриття тіла весляра огляду стрілку. Але знизити точку зору весляра неминуче погіршує його поле зору.

- Перше коло буде тестовим, а друге на час. Можна прокласти маршрут під час першого кола, тому не повинно бути напруженості від того, що неможливо отримати далекий огляд... Ми обговоримо цей момент з Президентом.

Схоже, у Тацуї вже був план. Незважаючи на його неуважність і допитливість, ці слова були надійно висловлені. Емі не розуміла, про що він думає, і була трохи цим напружена, хоча не є прямим учасником діалогу.

Вона все ще пам'ятала свій шок (або навіть можна сказати переляк), який вона пережила від першої "настройки", яку для неї провів Тацуя.

Можливо, вона навіть думала, що пам’ятатиме це все своє життя.

Хоча це має бути налаштування CAD, але у неї було таке відчуття, що її самостійно ретельно вивчають, і що налаштованість - це роздрібна дошка, а вона -- страва, яку готують на ній.

Це був погляд, який бачив її наскрізь.

Ні, це був не такий погляд, який бачив її голою, дивлячись крізь одяг.

А ось такий, який міг розглянути все її внутрішнє обладнання: він проник під шкіру, вивчаючи м'язи, внутрішні органи, кістки, і навіть окремі клітини та генетичну інформацію, яка містить у них.

Це був деякий аналіз, який не обмежувався розрахунком магії, а вивчав її внутрішній світ, саму суть.

А готовий до використання CAD дозволив їй в результаті використовувати таку кількість сили, яка перевищувала її звичайні межі.

Ні, вона зрозуміла, що саме це її справжні обмеження, а не ті, які вона знала до цього.

Ці емоції були схожі на ті, які вона відчула, коли бабуся з сім'ї Голді навчила її "Магічного снаряду Татлум". Враження від використання CAD, збудованого Тацуєю, також нагадувало для бабусі те, що магія ніби примусово проникала всередину. Це, швидше за все, можна вважати виправданням того, що в "Розруйнуванні крижаних стовпів" минулого року вона була повністю виснажена після відбіркових раундів.

"Скорочена стрільби" була втомою, і вона тоді сказала, що не змогла заснути через збудження від зайнятого другого місця. Але до кінцевого етапу вона була настільки виснажена, що мусила відмовитися від участі. Емі була впевнена, що причиною цього став CAD Тацуї. Коли під час вечері вона сказала: "Коли налагоджують твій CAD - ти в певному розумінні показуєш свою внутрішню сторону і відкриваєш свої секрети" — це були не просто загальні слова, а її міркування щодо налаштування Тацуей.

А тепер, можливо, настала черга Куміко стати карпом на дерев’яній дошці.

"...Інженер Кунісакі-семпай - це президент Накадзе, так що все буде в порядку, вірно?"

Сам факт того, що Тацуя виконав налаштування не був чимось шкідливим. Навпаки, це було везіння, що вона отримала можливість використовувати CAD, збудований Тацуей. Минулого року для Емі все закінчилося великим виснаженням, але вона змогла досягти результатів, які переважили її уявлення про свої здібності. Тобто вона була у великому плюсі з погляду балансу переваг і недоліків.

Але Емі не могла позбутися тривоги, що Куміко стане новим "об'єктом для вивчення".

◯ ✔

Неділя 15 липня. Звичайно, цього дня не було уроків, але до початку Турніра дев’ять шкіл залишалося менше місяця.

Звичайно, пара Емі-Куміко теж прийшла на тренування. Для тренування до змагання "Гребець і стрілок" було мало можливостей, тому з самого ранку поруч із водним каналом на тренірових землях зібралися одночасно й самотні учасники, і команди дивізиона новачків, у тому числі чоловічі команди.

- Доброго ранку.

На стартовій точці каналу була розміщена споруда, яка поєднувала роздягальню, душову кімнату та місце відпочинку. Там двох чекала Азуса. Як і завжди, вона була ввічлива навіть до молодших.

Оскільки Азуса мала бути на першій половині дня, а Тацуя — у другій. Увага Еймі та Куміко прищепив маленький футляр розміром з сандвіч.

- Доброго ранку, Президенте.

— Утро, А-тян. Що це у тебе таке?

Емі вирішила дотримуватися манер по відношенню до семпаю, але Куміко не мала причин вагатися, щоб задовольнити свою цікавість.

- Це? Вот.

— ?

Азуса простягнула Куміко цей футляр. Без будь-яких пояснень, перевірок і оглядів.

Футляр був наполегливо вкладений у руку Куміко. Першим враженням було те, що він виявився несподівано легким.

Футляр виглядав, наче зроблений з легкого сплаву, але мабуть він був пластиковим.

Маленький предмет всередині виявився таким же легким.

— Захисні окуляри?

Всередині лежала захист для очей у вигляді очок. Звичайні окуляри відрізняли їх від інших, оскільки на основі дужки були зроблені мініатюрні камери завдовжки лише один сантиметр і завтовшки 5 міліметрів.

— А, це мабуть окуляри зі вбудованим навігатором?

— Верно~. Як і очікувалося від Ку-тян.

Азуса похпала в долоні.

— Тадам! Цей навігатор працює так, що під час першого кола він запише маршрут на вмонтовану камеру і у другому колі, який входить до змагання. Такий ось помічник в огляданні сліпих зон.

— А-тян, ну і кому ти це розповідаєш? - Відшукала Куміко у відповідь на живу промову Азуси.

— Эхехе...

Азуса сміялася, а не з'їдалася, як завжди, тільки тому, що тут була дружня атмосфера, і присутні лише особи тієї ж статі: її однокласниця та кохай. Але навіть якщо згадати про ту саму підлогу, то не було б подібної ситуації в присутності Маюмі чи Марі.

— У будь - якому разі, проблема з неправильними видимістю маршруту буде вирішена. У "Гребці і стрілці" кожна пара виступає окремо від інших суперників, тому все про що потрібно турбуватися - це проектування маршруту.

Вона змінила стиль мовлення* не тому, що тут крім Куміко була присутня ще й Емі, а тому що перейшла в "рим пояснення".

[Тут непереведені на російську особливості японської мови, коли японці використовують закінчення деес/мас для вираження різних "рівній" ввічливості. Якщо говорити простіше, то остання фраза на 1 рівень менш ввічлива. Ось же сволоч некультурна!]

Справді, якщо знатимете маршрут, то проблеми не буде з керуванням човном.

— Навіть якщо ви не пропустите надводних мішеней, то нічого не буде.

— Але хіба це не заборонено?

На обґрунтованому питанні Куміко Азуса показала обличчя, як "я чекала це питання".

- Обмеження по обладнанню в "Гребці і стрілці" говорять лише про те, що слід використовувати човен без фізичної активності. Немає правил, які забороняють використовувати навігатори.

Почувши це, Куміко кивнула з чуйною особою.

— Хо-хо. І цю ідею ти сама придумала, А-тян?

— Ух... Чесно кажучи, це Шіба-кун придумав.

— Так и знала. Шукати слабкі місця правил - це не стиль мислення А-тян.

— Але це я зібрала цю навігаційну систему! Окрім базової концепції, Шиба-кун мені ні в чому не допомагав!

- Хмм... Прямо як колумбово яйце*.

[Колумбово яйце — це крилате слово, яке позначає несподіваний простий вихід із скрутного становища. Дивіться: https://ru.wikipedia.org/wadia/Колумбово_Яйцо

- Може це і так, але!

Азуса відвернулася, і Куміко з посмішкою почала заспокоювати її.

Емі дуже засмутилась, спостерігаючи за цією сценою. Вона думала, що використовувати будь-яку магічну силу для досягнення перемоги - це цілком у стилі Тацуї. Але розчарування було пов'язане з тим, що на прохання Куміко рішення виявилася не якась приголомшлива магія, а всього лише якийсь електронний пристрій, який міг би підготувати хто завгодно.

"... і на що, цікаво, я сподівалася?"

Емі здивувалась сама собі, зрозумівши, про що зараз подумала. Хоча вчора вона турбувалася, чи не стане Куміко черговим піддослідним кроликом, але в глибині душі вона чекала якого-небудь сюрприза у вигляді нової просутньої супермагії.

"По-перше, додавання нової магії в тактику - це переважно зайві проблеми для учасників змагань".

Для Тацуї, можливо, видавати ідеї нових магій — це звичайна щоденна справа. Але до змагань залишилося менше місяця. Чесно кажучи, намагатися вивчити нову магію за такий короткий час є нерозсудливістю. Це можна зрозуміти з минулого року.

"Шизуку теж говорила, що вивчення Активної Повітряної Міни їй давалися з важкою працею, а Фонований Мазер вона так і не встигла освоїти в досконалому. Отже, Шиба-кун, все ж не з тих хто бездумно вводить у використання нової магії?"

"Пути до перемоги з використанням тільки звичної магії буде більш надійним. Я теж повинна докласти всіх зусиль тільки з тим, що у мене є зараз."

Упевнивши себе таким чином, Емі сіла в човен, щоб почати тренування.

- Час пристосуватись до навігатора, тож давайте спочатку одну годину продовжимо подорож.

— Принято.

Коли Куміко сідала на переднє місце, то кивнула у відповідь на пропозицію Азуси.

— Коли зрозумієте, що з рухом проблем немає, то починайте поєднувати зі стрільбою. Акэчи-сан, так буде найкраще.

— Я поняла!

Човен зворушилася відразу після енергійної відповіді Емі, яка сиділа в позі на колінах.

◯ ✔

Є приказка: коли небезпека минає, про неї забуваєш. І це може бути дійсно "небезпечно", коли рішучість може ослабнути від зайвих думок в голові.

- Шиба-кун, виручи--

Лише через пів дня Емі вже забула своє рішення "робити тільки свої сили".

— Це досить несподівано. Еймі, з чим у тебе проблеми?

Коли після обіду почалася зміна Тацуї, Емі лише заздрила з човна на берег і почала ридати.

Тацуя подивився за спину Емі і побачив там Куміко, яка дивилася на них з натягнутою посмішкою.

— Навіщо говорити стоячи? Поговоримо всередині. — Тацуя запропонував послухати Емі в кімнаті відпочинку.

— Полювання - це "спорт", в якому зазвичай переслідуєш одну єдину здобич.

— ? Ну, не буду сперечатися.

Тацуя вирішив погодитися з Емі, яка без будь-якого вступу або пояснення підняла тему, про теологічні зв'язки якої можна було тільки здогадатися.

Спочатку слід відзначити, що Емі використала слово "додатку річ*" замість "одної тварини", тому що в цю епоху замість живих істот на кшталт кроликів або лис як "дзвичайні" використовувалися роботи.

[Особність японської: числальні для різних об'єктів у них різні]

- На "Скоростій стрільбі" хоч і вилітає багато цілей одночасно, але немає такого хаосу, тому що у гравця зафіксована точка огляду.

— Іншими словами, Емі, ти хвилюєшся, що не зможеш нормально впоратися з такою кількістю мішеней?

— Верно! Шіба-кун, ти зрозумів це лише за цими словами? — Здивовано запитала Емі.

Куміко теж округила очі, і Тацуя подумав, що вони обидва перебільшують. Враховуючи особливості "Гребця і стрілку", з нинішньої розмови легко можна зрозуміти, чим буде стурбований "стрілок" в особі Емі. Для Тацуї це було легко.

- Шіба-кун, ти можеш щось запропонувати?

Емі подивилася на Тацову очима, сповнені надії. Вона, очевидно, сподівалася, що Тацуя має в кишені якусь "секретну зброю", яка здатна легко вирішити сьогоднішню ситуацію.

- Контрмери вже готові.

Хоч би як там було, Тацуя думав, що у неї виникнуть проблеми з періодичним цілуванням. Тому він підготував план, щоб вирішити це питання. Він не представив цей план з самого початку, тому що брав до уваги навантаження від вивчення нової магії. Він хотів спочатку спробувати, чи не вийде організувати все без цього плану.

вже є рішення?

Взагалі, дати обладнання, щоб спортсмен переміг - таку роботу йому призначили. Тому саме Тацуя в цей момент повинен був зробити здивоване обличчя, але його особа залишилося без змін.

- Почекай трохи. — Сказав Тацуя і втік у роздягальні.

Він повернувся звідти з довгим кейсом в руці. Можна було здогадатися, що вмістом кейса виявився CAD. Він був подібний до того, що Емі використала на цьому тренуванні рушницю з вкороченим стовбуром.

— У цьому CAD записано послідовність активації різновиду Невидимої Пулi для стрільби дріб.

— Э-э!?

- Невидима Пуля?

Тацуя нахмурив брови від того, що обидві дівчата одночасно скрикнули.

- ...Чому ви так здивовані? І ви, Кунісакі-семпай, вже занадто бурхливо реагуєте.

— Не-не-нет-ні!

Куміко витріщилася на Тацую. Усмішка зникла з її обличчя, що було рідкістю для неї. Але це було ще не все. Здається, що вона тимчасово забула про своє відчуття неприязнь до Тацуї (тоді до учнів чоловічої статі).

— Чи я здивована? Здивована, кажеш? Так, я точно здивована!

Потім Куміко оглянулася в пошуках допомоги, і Емі закидала на неї.

- І все ж, чому це дивно?

— Але ж Невидима Пуля - це вища магія, якою користується Кардинальний Код!

- Ця магія дійсно вимагає високого рівня магічного мистецтва, але її послідовність активації знаходиться у публічному доступі.

- Але ж неможливо налаштувати її під конкретного чарівника, якщо не розуміти вміст опублікованих матеріалів! Саме тому до цих пір не було жодного її користувача, крім самого Кітідзьодзі Шинкуро-куна!

Аргументом Куміко було загальноприйняте твердження, яке ґрунтувалося на відомих суспільствах. Тацуя вирішив не скупитися на пояснення, щоб виправити цю помилку.

— Невидима Пуля не популярна, бо це магія з обмеженою територією застосування. Ефект цієї магії полягає лише в створенні тиску у вказаному точці. Вона не має ефекту прямої зміни цільового об'єкта. Отже, реальної кількості ситуацій ефективного використання як у бою, так і в мирних цілях обмежено. В науці вона може бути надзвичайно ефективною, але за межами лабораторій ефективність іншої магії буде вищим.

Почувши пояснення Тацуї, обидві дівчини трохи заспокоїлися. Але після цих пояснень в голові Емі постало нове питання.

— Тоді навіщо намагатися використати таку магію? До того ж, що це за модифікація "для стрільби дрібом"? Ти навіть витратив час, щоб переробити оригінальну послідовність активації...

- Переробити послідовність активації! — Вскрикнула Куміко. Для самої Емі такі позбавлені здорового глузду дії Тацуї були чимось звичайним.

- Звичайно, тому що ця магія підходить для "Гребця і стрілка".

- ...Правда?

— Да. Але оригінальна версія має нижчу ефективність. Тому я реорганізував її в "тип дробовика"... Цікаво, чи це помітить Кітідзьоджі Шинкуро?

Губи Тацуї викинулися в ледь помітній ухмилці.

"Так і знала, що Шиб-куна поганий характер" — подумала примітилай це Емі.

◯ ✔

П’ятого серпня 2096 року, перший день Турніра дев’яти шкіл.

В кімнаті очікування для учасників "Гребця і стрілка" інженери завершили останні перевірки CAD, а все що залишалося - це чекати початку змагань.

- Нарешті, почалося. Чесно кажучи, мені трохи не по собі, що ми виступаємо першими, але такий вже випав жереб.

Куміко, яка і витягнула цей жереб, зробила акт вибачення, склавши руки перед обличчям. На цьому обличчі була хитрі ухмилка.

"Кунісі-семпай, схоже, розслаблена і в хорошому настрої"Він подумав, що це Тацуя.

- Але це також означає, що ми не знатимемо часу інших шкіл, і в нас у головах не буде цифр, які створюють психологічний тиск. Давайте спокійно виступимо у своєму власному темпі.

Азуса і Куміко закидали на слова Тацуї. Однак ці слова були звернені передусім до Емі. Було помітно, що її ноги трохи тремтять. Минулого року Тацуя не була такою напруженою.

- Еймі-тяна, все буде гаразд, якщо зробимо як зазвичай.

Куміко поплескала Емі по плечу.

Так як Тацуя був поруч, її голос був тихий, а тон стриманий (не тому, що вона намагалася прийняти чоловіків, але через свою фобію не могла себе поводитися по-іншому), проте сила поплескування була пристойною.

— Укья! — Вскрикнула Емі. Вона відскочила на два кроки назад і відвернулася від Куміко, надуившись.

— Ку-тян-семпай, боляче же!

— Прости, прости. Просто мені здалося, що Емі-тян занадто напружена. Це не схоже на тебе.

— Злюка! Що означає "не схоже на мене"? У мене дуже раний характер!

— Да-да, знаю, ніжний, ранимий, делікатний.

— Ку-тян-семпай! — Пожалкувала Емі і підступила назад до Куміко, яка монотонним голосом пробурмотіла свої вибачення.

У цей момент їх перервав Тацуя.

- Еймі, схоже, у тебе більше не тремтять ноги.

— Э-э, ах...!

Навіть коли ти обманюєш інших, не можна обманути себе. Все, що можна зробити, — це не помічати.

Емі чітко усвідомлювала, що їй не під силу подолати напруження. Тому вона швидко зрозуміла, що мав на увазі Тацуя.

— Це як відволікатися від напруженості гучним криком?

- Хто знає?

Емі здивовано схилила голову, а Куміко за нею вип'є груди з задоволеним обличчям, що виражає "я вирішила вашу проблему". ...Для Тацуї така поведінка не вписується у складений її образ, тому він прикидався, що не помітив.

- Я можу зрозуміти напруження від того, що є першим гравцем у змаганні. Але будь впевнена. Емі, ти добре володіла Невидимою Пулю, змінена під дробовик.

- ...Правда?

— Да, правда.

Через спини Емі Куміко пробурмотала: "Це прозвучало, як самовідкриття Шібби-куна, який розробляв цю послідовність активації", проте Тацуя і це знехтував.

- Еймі, ти і Кунісакі-семпай зараз граєте головні ролі. Ідіть і зайдіть на сцену.

— Верно, Эйми-тян. Як голосніше!

-Верно.

Нарешті, обличчя Емі повернуло свою яскравість.

— Так, думати про провал буде непродуктивно! Я буду намагатися з усіх сил, щоб розбити всіх в пух і прах!

- Ось це я розумію бойовий дух! Тодi, А-тян, Шіба-кун, ми пішли!

Вони показали Тацуе та Азусе жест "великі пальці вгору" і вирушили до вже підготовленої на початок човна.

"Чи не прикидається спокійною сама Кунісакі-семпай?"Я подумав Тацуя, спостерігаючи за тими дівчатами, що віддаляються.

— Це... Що ще таке?

У наметі, що грає роль штаб-квартири третьої школи, пролунав голос техніки, яка спостерігає за монітором, який показує шлях "Гребця і стрілка".

- Перша школа... Значить, Той хлопець? Знову його дивні хитрощі в справі ...

Увага від техніків третьої школи привернула увагу Куміко.

— Це... Навігаційний фотоапарат?

— Э-э? Хіба це не порушення правил?

З тих, хто з'єднався із дівчатами-техніками від третього року навчання Кітідзьодзі з досадою прикусив губу.

- ...Єдиним обмеженням з обладнання було "використовувати засіб пересування по поверхні води, що не має власної тяги". Використання електронних пристроїв, які не відповідають за рушійну силу, не є порушенням. І те, що човен Першої школи спокійно чекає на стартовій лінії, лише доводить це.

На плечі Кітідзьодзі лягає рука стоячого позаду нього Ітизё Масаки.

- Сидячи "гребця" трохи занижено, а позаду нього розташовано, навпаки, дещо задалеко сидіння "стрілка", який сидить у положенні на розставлених колінах. Те саме, що й у нашій школі. І човен такого ж стилю: вузька і з глибокою облогою. Джордж і Той хлопець Прийшли до однакових висновків.

— Масаки...

- Джордж не намагався знайти, як обійти правила, в першу чергу тому, що нашому "грецю" немає потреби мати допоміжні пристрої для керування човном. Тому він і не займався цим.

— Да, верно... Вибач, дякую за підтримку.

Коли Масакі побачив, що Кітідзьодзі кивнув, він забрав руку з його плечей.

- Гаразд, зараз нам потрібно подивитися, як вони проминуть маршрут. Це нове змагання, і це перший заплив. Ми повинні взяти для себе урок з розповіді про Першу школу.

Почувши, що сказав Масакі, не тільки Кітідзьодзі, але й учні втупилися у монітори.

Загорівся світловий сигнал готовності до старту. Три лампи загорілися одна над іншою, а потім одночасно погасли. У цей самий момент човен Першої школи зірвався з місця.

— Ого? Так швидко.

— Але перше коло - це тренувальний заплив. Немає сенсу добре стартувати.

— На першому колі не з'являються мішені, чи не так?

— Верно. На першому колі є лише ліпший шлях. І все-таки, вони досить голосно почали.

— Навіть якщо ви опротестуєте перше коло, це ніяк не вплине на результат. Я думаю, що вони вивчають швидкість і зберігайте оптимальний маршрут.

Ми повинні наслідувати їхній приклад. Нехай наша школа теж використовує цю тактику.

— Добре, що наша черга випала саме після першої школи.

— Їхній човен досить стабільний.

— Здається, вони не використовують надто багато магії, яка ослаблює опір води.

— Навпаки, здається, що вони майстерно використовують зчеплення з водою. Вони обрали такого гравця, у якого навички управління човном краще навичок в магії?

Поки технології та учасники змагань з третьої школи постійно критикували спосіб керування човном Першою школою, тренерове коло скінчилося і незабаром мало початися велике круго.

- Нарешті.

Човен Першої школи перетнув лінію, і годинник почав відраховуватися.

Відразу після цього навчання учнів третьої школи відвернулося. Ні, не тільки учнів третьої школи. А учнів всіх інших шкіл, які спостерігають за виступом Першої школи.

— Швидко!

- Що це за магія? Ніби з дробовика стріляє!

Вони були здивовані не швидкістю човна, а магією - стрілою, яка розстрілює одну за одною мішені, створені програмою випадково.

— Як я и думал! Дивіться! По всьому мішені також видно сліди від пострілів!

- Це не схоже на крижані кулі. Може, це повітряні кулі?

— Зробіть збільшення частини зображення, що показує мішені!

Кітідзьоджі вже робив це, коли прозвучала ця просьба.

Маленька модель корабля, яка плавала на поверхні води, була вражена пострілом першої школи і вже починала тонути.

Поставити на паузу зображення, що показує цей момент, було виведено на сусідній монітор.

- ... Без сумнівів. Сліди потрапляння від пострілу на поверхні води подібні до стрільців.

- Не видно ні твердих, ані рідкого куль. То це ж повітряні кулі!

- Ні.

Кітідзьодзі майже скреготів зубами від досади, коли спростував здогадку старшокласника.

— Це... Невидима Куля.

Тим часом пара з Першої школи робила заявку на перемогу, знищивши майже всі мішені. Хоча не всі були вражені мішень - це була стрілянина, яка претендувала на найвищий результат.

Однак погляди учнів, які зібралися в наметі третьої школи, зосереджувалися не на моніторах суперників, а на Кітидзеджі.

— Правда? Ні, тобто Джордж не може помилятися. — Тільки Масакі зміг відповісти на висновок, зроблений Кітідзьоджі.

— Так, помилки не можуть бути. Однак це не перша Невидима Куля.

— Не оригінал?

Але навіть Масакі, здається, втратив спокій, судячи з того, що він зміг лише перепитувати, повторивши слова Кітідзеджі.

— Моя Невидима Пуля - це постріл снайперського типу, націлений на одну точку. А гравець з Першої школи використовує такий своєрідний "вистрелив дрібом", націлений на безліч точок одночасно. І цей "вистріляв дріб", до чого, застосовується через Циклічний Виз, що дозволяє створити дійсну вогненну завісу, ніби стріляючи дробом з кулемета. Тут немає штрафу за промах по мішені, тому це можна назвати влучною адаптацією магії під даного змагання.

Всі, що зібралися в наметі, напевно, вже чули звук скреготи зубів Кітидзедзьоджі. Принаймні, Кітідзьодзі виглядав настільки роздосадованим, щоб викликати в інших такі слухові галюцинації.

- Як, як він це зробив! Не просто відтворив мою Невидиму Пул, та ще й модифікував її!

Цього разу навіть Масакі не зміг знайти слів, щоб відповісти Кітідзьоджі.

У смердючій тиші, яка наступила в наметі третьої школи, монітор показав фініш пари з Першої школи. Вони набрали стільки очок і показали час, який нібито претендував на перемогу.

Коли Еймі прийшла з човна, вона понеслася до Тацуї.

Враховуючи минуле, Тацуя не почав витягувати руки вперед, щоб зупинити її.

Чи був це відмінний самоконтроль, чи навпаки страх, але Емі несподівано загальмувала прямо перед Тацуєю.

— Ура, ура! Ми це зробили! Ти бачив? Бачив, бачив!

Замість цього вона почала випилювати своє збудження словами.

— Так, звичайно. Ти добре справилася, Емі.

— Я змогла, смогла!

— Да. І глядачі, і інші школи також були дуже здивовані.

— И не упала! Ні разу з старту до фінішу!

— Так, молодець.

Не знаючи, як справитися з Емі, Тацуя звернув на Куміко погляд, що благає про допомогу.

Однак Куміко також була зайнята, потискуючи руку Азусе зі сльозами на очах.

Без будь-яких емоцій міркуючи про те, що "для сучасних школярок, схоже, нормально плакати в таких ситуаціях", Тацуя героїчно терпів це до тих пір, поки не прийшов співробітник проведення турніру, щоб повідомити, Що пора поступитися місцем наступним учасникам.

◯ ✔

Кітідзьоджі Шинкуро виступав в одиночному чоловічому "Гребці і стрілці". Хоча він вважав, що перемога була головною претенденткою на перемогу, але втратив її.

Експерти, які аналізували такий несподіваний результат, дійшли висновку, що це сталося через "хітровий план", який несподівано використовувався Седьмою школою.

Але при цьому також ходили чутки, що це могло бути викликане шоком від побаченого ним "Невидимої Пулі", використаної напередодні стрілкою з жіночих пари Першої школи.

SS 3: Я могла б і сама.

У 2096 році під час підготовки до Турніру дев’ять шкіл несподівано змінилися на змаганнях, і учні всіх старших школах магії почали вести безладне життя.

Але коли учасники почали тренування для нових змагань, серед нововведень їх більше заплутали не самі нові події, а вступ нового парного формату.

Субота, 7 липня 2096 року, після школи. Тієда Канон, обрана представником Першої школи в парному "Розрушення крижаних стовпів", була у дуже поганому настрої.

І причина була навіть не в тому, що вона мусила бути тимчасово розлученою зі своїм улюбленим і нерозважним Єссеєм.

Ні, це, безсумнівно, теж зараз сильно погіршувало її настрій. Проте іншою, і головною причиною були результати тренувань дев'яти шкіл для підготовки до Турніру.

Хоч вони і називаються "матчі", але це була просто внутрішньошкодна практика. Напевно, більш точно можна назвати це "тренування у вигляді матчу". У цих матчах команда Канон-Шізуку, яких обрали для парного змагання, виступала проти однієї Мієки, обраної на одиночний змаганнях. Ці ігри проводилися в відкритому басейні, що на території штучного лісу. Зараз рахунок в матчах був: 0 перемог і 4 поразки.

Чотири перемоги у Міюки і чотири поразки в пари Канон-Шізуку.

У даний момент готувалися крижані стовпи для п'ятого матчу. Підготовляючись, вони не були членами команди підтримки.

Спочатку залишки розламаних в попередньому матчі крижаних стовпів нагрівалися і плавали. Але замість того щоб створити тепло, басейн просто заповнювався холодною водою, температура якої більша за нуль градусів — температури плавлення льоду.

Далі магію системи руху формували 24 стовпи води. Магія руху - це магія, яка змінює координати об'єкта. Коли ви вкажете координати у трьох вимірах, то можете зробити так, щоб вода прийняла форму чотирьохкутних стовпів, ніби заповнюючи собою судини такої форми.

І ці стовпи миттєво застигли. За абсурдно короткий проміжок часу було сформовано крижані стовпи завтовшки 1x1 метр і заввишки 2 метри, по 12 штук з кожного боку на рівних відстанях.

Ці крижані стовпи виглядали так, ніби були викарбовані з толщу льоду, і при цьому мали абсолютно однакові розміри та форму. Вдивляючись у цю ідеальну поверхню, Канон із захопленням міркувала, чи потрібно взагалі так далеко заходити для тренування. Вона не могла приховати свого тремтіння перед магічною силою Міюки. Наскільки ж повинна бути у неї висока придатність до такої магії, щоб 24 стовпи льоду, кожен масою 1,83 тонни, були в одну мить сформовані і розставлені по своїх місцях? Канон навіть не могла уявити, який масштаб магічних здібностей і яку силу втручання в явища потрібно мати, щоб бути у змозі зробити це. Їй здавалося, що її голова вибухне, варто їй хоча б уявити той обсяг інформації, який необхідний для формування і вибудувати в ряди стільки об'єктів.

Мюкі робила це перед кожним матчем проти них. І після цього щоразу була чиста перемога. Навіть одна така поразка сильно розчавила нерви, а зараз їх було вже чотири підряд. Не тільки Канон, а хто завгодно був би в поганому настрої.

- Вони-сама, підготовка закінчена.

— Молодец. Прошу зайняти свої позиції.

Друга половина його промови була розрахована на Канон і Шізуку. Міюки вже йшли до своєї "трибуні" (невелике дерев'яне підвищення, схоже на баштування), які вони використовували зараз як звеличення для гравців розбивання. Тацуя навіть не запропонував Мюки взяти перерву.

Це було те ж саме, що сказати що противником Канон вона є так, між справою. Звичайно, ні Тацуя, ані Мюки не думали про це, але Канон мав саме таке відчуття.

Вона більше не могла програвати.

Цього разу вона нанесе удар.

Незважаючи на те, що за чотири матчі Канон не змогла зруйнувати жодного стовпа під охороною Міяки, до початку п'ятого матчу її бойовий дух запалився сильніше, ніж у справжній битві.

П'ятий матч завершився. Ганон був дуже пригнічений. Вона пішла і сіла на розкладний стілець та відвернулася, почала дивитися в протилежну сторону від Тацуї, який вивчає записи про останні п'ять матчів.

Незважаючи на таку поведінку дітей, вона могла лише відчути співчуття. І в п'ятому матчі вони програли Мюкі, не зруйнувавши жодного її крижаного стовпа. За всі п'ять матчів, за усі ці 5 повних розгрому, вони не розбили жодного крижаного стовпа. Канон, що відповідає за атаку, просто не мав іншого вибору, окрім як поводитися подібним чином після такого результату.

Поки Міюкі і Шізуку, які продовжували стояти на своїх позиціях, збентежено дивилися один на одного думки "що робити?" Тацуя спокійно заговорив, ніби не звертаючи уваги на сердиту Канон, виставлену напоказ.

— Тіода-семпай - у атакі, Шізуку – в обороні. Не думаю, що така тактика зовсім безнадійна.

Тацуя теж не дивився в сторону Канон. Він встановив налаштування CAD для Канон з оглядом на результати проведених тренірових матчів.

Насправді, це також було однією з причин незадовільності Канон. Під "етим" мав на увазі не те, що Тацуя не дивився на Канон, а те що він брав участь у налаштуваннях її CAD.

У парних змаганнях кожен учасник отримував спеціального інженера. У жіночому парному "Райнуванні крижаних стовпів" за Канон відповідав Ісорі. Тацуя був призначений інженером Шізуку і одним із розрядів Мііки.

Оскільки з трьох осіб, які брали участь в жіночому "Райновому розпаді крижаних стовпів", Тацуя відповідав за двох, його поставили спостерігати за тренуваннями до цього змагання. Звичайно, в результаті налаштування CAD Канон буде займатися Ісорі, але Тацуя був тим, хто збере необхідні для цього дані під час тренування, щоб передати їх Іссори.

Сама Канон розуміла, що це розумно. В чому був хороший Ісорі - так це в теоретичній області. У сфері практичних навичок він був більше схильний до того, на чому спеціалізувався - проектування і виготовлення магічних символів за допомогою магії гравію. По правді кажучи, він був не дуже хороший у налаштуванні CAD, навіть про покращення послідовностей активації. Канон розуміла це, і не хотіла напружувати Ісорі роботою з настройки.

Але її розум був затуманений думкою, що вона не може побути разом зі своїм улюбленим. Особливо від виду Міяки, яка поводилася перед Тацуєю, наче розпещена маленька дівчинка, у Канон виникали думки, як "ну чому це мав бути Шіба-кун, а не Кей!".

- Ти хочеш сказати, що ми програли не в магії? І в чому ж тоді ми помилилися?

Тому вона говорила надто грубо, навіть ворожим тоном.

— Ви не помилилися, просто у вас погана взаємодія. Але це нормально, тому що ви тільки перший день працюєте разом.

Але Тацуя ніби не помічав цей вибух гніву, що виходив від Канон в його бік. Він лише не надто переймається тим, що хотів сказати. Але це було не тому, що він діяв як джентльмен, а тому що його просто не турбувало психологічний стан Канон. Тацуя мав раціональну точку зору, що про стан Канон слід турбуватися не він, а Ісірі.

Протилежність "любві" - це байдужість. Хоча з приказки "від любові до ненависті один крок" слід розуміти, що зворотна сторона кохання - це не завжди "безлюдство", але люди майже завжди відчувають байдужість. Запопадливість Тацуї викликала у Канон ще більше роздратування.

- ... І що ми зробили не так?

Тон голосу Канон вже був колючий як голка дикбразу, але реакція Тацуї не змінилася. Це був монотонний, наче машинний голос.

— Зона покриття магії семпою і зон Укріплення Даних Шизуку трохи наклалися один на одного.

Почувши слова Тацуї, Шізуку підійшла до Канон і поклонилася.

- Вибач, семпай. Це моя помилка.

Міюки здивовано подивилася на Шізуку, яка сказала це.

Як бачила Мюкі, все було зовсім навпаки. Шизуку спочатку наклала на кожен крижаний стовп на своїй половині окреме Укріплення данних. Але потім, коли вібраційна магія Канон почала діяти не тільки на половині Мюки, але й трохи поширилася на їх власну половину, Шизуку переключила Укріплення данних з режиму накладення на окремі стовпи на режим покриття всієї області — їхні половини басейну.

Проте Шізуку не зреагувала на це Міякі, а Тацуй погодився із вибаченням Шизука.

— Верно. Щоб протистояти магії Мііки, яку використовують у області, ти розширила свою ціль зміцнити всю половину басейну. Проте, довіру - це магія, яку краще застосовувати до окремих об'єктів, а не для області. У "Розрушення Стовпів" не програєш, поки хоча б один стовп цілий, тому слід також звернути увагу на зменшення цілей підкріплення данних.

Почувши пораду, яку Тацуя давав Шізуку, Мюкі подумала, що її брат також міг зрозуміти те, чого вона навчилася. До того ж його слова, здається, дбали про психологічний стан Канон.

Шізуку зрозуміла все, що відбувається так само як і Мюкі. Вона вибачилася перед Канон з тієї ж причини.

— Угу, я поняла.

Тому Шізуку змогла так легко погодитись з надто суворими вказівками на помилку. Вона була рада, що врешті-решт все сталося згідно з її намірами вирішити всім мирним шляхом.

Саме тому на обличчі Шізуку, яка зазвичай підтримує образ цілковитої неврівноваженості, з’явилася чарівна усмішка, яку вона нагадувала цуценя, що його погладять. Ніби зачарований цією посмішкою, Тацуя теж злегка посміхнувся.

Мюки миттєво з усмішкою на обличчі втиснулася між Тацуей і Шізуку.

- Вони-сама, а для мене у тебе є порада?

Шизуку повернула своє звичайне нічого не виразне обличчя, щоб приховати почуття незручності.

Тацуя показав деяку суміш звичайної і гіркої посмішки, зробивши вираз обличчя "з вами нічого не зробиш".

я дам тобі пораду, якщо ти програєш. Але я тебе наведу, якщо ти підійдеш до бою через рукава і програєш навмисно.

— Накажеш... До-звичайно, я не програю навмисне. Це буде грубо по відношенню до семпаю і Шізуку.

Міяки, яка відповідає Тацуї злегка ображеним тоном, трохи почервоніло обличчя.

Канон вважав, що атмосфера отруїлась і ці двоє були не коханими (Тацуя та Міікі — брат і сестра, а не наречена), але господарем і його любим собачком. Коли я побачила цю картину з вираженням почуттів Мюкі та Шизуку до Тацуї, яка розкинулась прямо у неї на очах, Канон подумки посміхнулася і подумала: "Чи зможу я зберегти терпіння до самого змагання?"

Мабуть, вона сама не розуміла, що вже виявила ворожість до Тацуї.

◯ ✔

— Уу, как же я зла!

Вечір того ж дня. Канон вдерлася до кімнати Ісіорі, зливаючи на себе незадоволення за день.

- Канон, що сталося?

Незалежно від того, наскільки закохані розуміють один одного з напівслова, тільки з цієї її фрази він не міг нічого зрозуміти. Отже, те запитання було очевидним.

- Кей, ти тільки послухай!

Канон, здається, чекала на це питання і з нетерпінням вчепилася до Ісорі.

- Він сміється наді мною! Цей Шіба-кун! Як же це дратує!

— Шіба-кун? — Запитав Ісорі сумнівним голосом. Тацуя, якого він знав, не буде займатися такими непотрібними дурнями, як безцінні провокації.

— Да! Я говорю про сьогоднішню вправу!

Сказавши це як вступ, Канон розповіла про події на тренуванні і про ті п'ять поразок підряд.

- Це була моя вина в тому, що області застосування магії наклалися один на одного! Цей дурень не помітив мою помилку! Він подумав, що я буду в захваті від того, як він звалить провину на Китаму-сан! Він що, сміється наді мною?

- ...Думаю, Шіба-кун так проявив турботу.

- Як же це дратує, коли про тебе намагаються піклуватися і задовольняти, тому що ти жінка!

— Я думаю, що піклувався він не про тебе, Канон.

— Э-э!?

Відчувши, що цими словами її наречений не просто намагається заспокоїти її, Канон подивилася на Ісірі з розгубленим обличчям. Ця несподівана реакція нареченого змусила її пристрасну обурливість миттєво охолонути.

- Можливо Шиба-кун боявся створити незручну атмосферу. Ні, не так. Він боявся, що тренування відкладеться, якщо створить нелокану атмосферу. Тому що Шіба-кун був дуже стурбований втратою часу через зміни в змаганнях.

Навіть Канон могла зрозуміти таке пояснення, яке заявляє, що через невловний момент між нею та Шізуку і Міямі могло негативно вплинути на подальше тренування. Проте для Канон було неприємно, що Іссорі став на сторону Тацуї.

- Не тільки Шіба-кун стурбований таким щільним графіком. І я, Кей і Хатторі-кун та Накадзьо-сан - всі ми стурбовані. Ні, я думаю, що найбільше про графік хвилюється Накадзе-сан.

— Ты права.

Іссорі не став заперечувати слова Канон. І не ігноруючи її слова, просто піддаючи. З серйозним виразом обличчя він подивився прямо в очі Канон, стримавши рефлекторний заклик чимось заперечити.

- Я вважаю, що серед нас саме Шіба-кун найбільш серйозно задумується про нові змагання, нові правила і спосіб перемогти в них будь-яким чином. У цьому році Шиба-кун відповідає за жіноче парне "зрушення крижаних стовпів", жіночий одиночне "Прагування льоду", жеврієць "Гребець і Стрілок", чоловічий парі « Сбіння Щета », чоловіча "Збивання Щиту" чоловіче 'Кодолиц" дивитоків, жіночня "Скидати Цитина" алеїків, "Ілюзорні Зірки", "Молодліта", жорстський склепінь. Це десять різних подій і одинадцять учасників змагань, за яких він відповідає. Більше він не має роботи ні в кого з наших шістьох техніків, ані ще третього року навчання. У мене теж багато роботи, але це всього шість дисциплін і вісім осіб.

— Та різниця ж лише в трьох людей.

Ісірі з усмішкою проігнорував заперечення Канон. Тому що він знав, що Канон сама розуміє, це безглуздий аргумент.

- Це все тому, що Шіба-кун хоче максимально ефективно побудувати режим тренування. Поглянь на це.

Ісорі простягнув руку і витягнув з ящика аркуш електронного паперу. І показав його Канон.

—... ох. Тут все так детально.

Там були показані деталізовані дані Канон, виміряні після кожного тренувального матчу.

- Поки ми були в школі, Шіба-кун відправив це на мій термінал. Я був вражений, як тут все відмінно структуровано. Можна легко зрозуміти, які параметри слід зробити лише з огляду на ці дані.

До цього моменту Канон вже перестала скаржитися. Навіть для неї, недосвідченої в магічній інженерії було зрозуміло, що якщо вона продовжить, то буде виглядати безглуздо.

- Тому, мені здається, що не варто робити поспішних висновків... бо Шіба-кун не висміював тебе, Канон. Я в цьому абсолютно впевнений. Він є людиною, яка не робитиме безглуздих вчинків.

Ізорі не міг зрозуміти, чому Тацуя поспішив і спробував виграти час. Єдине, що він зміг зрозуміти - це те, як Тацуя намагається в екстреному темпі організувати кошти для перемоги на Турнірі дев'яти шкіл.

Але головне, що цього було достатньо, щоб переконати Канон.

◯ ✔

Ранок неділі, 15 липня. На тренуваннях до Турніру дев'ять шкіл, перерваних перехідними іспитами і продовжуватими з вчорашнього дня, пара Канон-Шизуку все ще продовжувала програвати Мюкі.

Канон знала, що причиною цього є вона сама. Її "Мійне джерело" трохи зачепив перший ряд крижаних стовпів їх власної половини ігрового поля, тому Шизуку довелося витрачати магічну силу не тільки на зміцнення даних про температуру, але також і на посилення інформації про вібрації. Тому навіть з її силою втручання в явища, вона не могла захиститися від магії Міяки.

А що стосується їхнього успіху в атакі, то нарешті вони перестали програвати, не знищивши жодного стовпа. Оригінальні вібрації, які поєднують горизонтальну і вертикальну вазі, були оптимальними для руйнування крижаних стовпів. Але навіть він не міг повністю зупинити М’юкі.

На даний момент в їх найкращій спробі було знищено 3 з 12 стовпів. А на боці Канон за цей час знищили всі стовпи. Цей темп був навіть швидше, ніж в матчі між Шизуку та Міюки в дивізизон новоприбулих минулого року. Міюки також виросла з тих пір, але Шізуку не залишилась на попередньому рівні. Зовнішній результат був гіршим, ніж під час одного протистояння на один, поза всяким сумнівом, тому що Канон просто заважала Шізуку.

Канон ніколи особливо не була сильна в точному контролю зони покриття магії. Мощь, швидкість і витривалість у неї були чудові, але ось з точністю були проблеми. Про це її слабке місце вона чудово знала. І всі інші про це теж знали. Чесно кажучи, Канон зовсім не підходила для роботи в парі, але "Інферно" Міюки було магією, яка показує всю свою силу саме у одиночному розряді. Міюки показували, що вони мають перевагу як у силі, так і в швидкості. Тому не залишалося іншого вибору, окрім того, щоб поставити Канон на розряд двох бітів.

Цього року Канон хотіла відмовитися від участі в Турнірі дев'яти шкіл ще на етапі відбору учасників.

— Давайте влаштуємо перерву. — Передклав відпочити Тацуя.

Не турбуючись про те, що на неї дивляться кохаї, Канон вуглюмо повісила голову.

— Тіода-семпай, вам треба змінити спосіб мислення.

Тацуя підійшовши і без будь-якого вступу заговорив з Канон, яка присіла на лавочку, щоб перевести дихання.

— Вособие?

Вона бачила, як він до неї йде, тому те, що він з нею заговорив, не заставило її зненацька.

- Шізуку, теж послухай.

Тацуя почав своє пояснення для Канон і для Шизуку, яка дивилася на нього ще задовго до цього.

- Взагалі, я хотів, щоб не Тіода-семпай, а Шізуку змінила свій спосіб мислення. Але перемога в "Порушення крижаних стовпів" можна отримати, лише знищивши всі колони на половині суперника. Нічого страшного, якщо на своєму боці залишиться всього один крижаний стовп.

— Я розумію. — Сказала Канон. Шизуку мовчки кивнула.

Канон перемогла перше місце минулого року з такою тактикою. Не було сенсу повторювати це для неї.

— Тоді перестаньте захищати всі стовпи.

- ...Говориш, що треба взагалі відмовитися від захисту? — Запитала Шізуку. Канон не змогла відповісти швидко, тому що вона була зайнята обмірковуванням, чому він раптово таке запропонував.

— Частково, звичайно. Не варто повністю відмовлятися від захисту.

- А це що. — Відповіли хором Канон и Шізуку. Причому вони обидві в однаковій манері проговорили це слово повільно і розтягнуте, що звучало досить дивно. Мюкі ледве змогла стримати сміх і зберегти нейтральний вираз обличчя.

- А якщо говорити конкретною...

Не поводячись з Канон і Шізуку, Тацуя почав пояснювати їм план.

- Забудь про перші два ряди, і зосередь Укріплення на задньому ряді з чотирьох стовпів.

Тацуя глянув на Шизуку. Та кивнула у відповідь на його погляд.

— Тієда-семпай, не думайте про свою половину поля і зосередьтеся на половині поля противника.

- А якщо я весь цей час так і робила?

Канон пильно подивилася Тацуї прямо в очі.

- Тоді робіть це краще, ніж зараз.

Тацуя не відступив.

—... поняла.

Насправді Канон не була впевнена, що зможе повністю зосередитися на атакі. Її дуже турбувало, що її магія може перешкодити магії союзника.

Канон вирішила, що коли захисна магія не буде використовуватись на перших двох рядах стовпів, то вона може не турбуватися про те, щоб її магія перешкодила захисту. Який би незграбний вона не була, її атаки не зададуть самий задню ряд на їх власній половині поля. Канон відчула таке полегшення, ніби гора впала з плечей.

- Крім того, я вважаю, що з цього моменту потрібно припинити тренуватися втроєм.

- Вони-сама, чи можу я запитати чому?

Тільки Міюкі змогла зреагувати на цю несподівану пропозицію. Але навіть цього разу вона не розуміла наміру свого брата.

Звичайно, Тацуя хотів пояснити причину навіть тоді, коли ніхто не запитав.

- Та все-таки парний і одиночний розряд дуже відрізняється один від одного. У парному розряді, якщо немає хорошого взаємодії між партнерами, то пара буде слабкою. В одиночному розряді немає такої проблеми. Вам слід звикнути до більш простих способів здобути перемогу, враховуючи недоліки у подружжі. Інакше в реальному змаганні можуть виникнути непередбачені проблеми.

Тацуя запропонував змінити свій рівень тренувань не тільки через М'юкі.

— З іншого боку, змагання ключовим моментом також є використання помилок противника, особливо в атакі. Ви повинні відчути це ще на тренуваннях.

Цього разу Канон слухняно кивнула, ніби показала цінність сказаного.

- Тоді, може, влаштувати тренування проти хлопців?

Тацуя з легкою посмішкою кивнув Міїки, запевняючи, що її здогади правильна.

— Да. Зараз я схожу до них, щоб обговорити це. Прошу мене пробачити за часову відсутність. Поки продовжуйте вправу по старому плану.

— Ладно.

— Угу.

— Поняла.

Після цього було три відповіді від трьох дівчат, які злегка поклонилися Тацуї.

- Інженер одного чоловічого розряду - це Ізорі-семпай, тому з цього моменту я і семпай будемо по черзі стежити за тренуваннями. — Додав Тацуя і поїхав до будинку підготовки.

З цього фрази Міікі зробила несмачне обличчя, а Канон дуже втішилася.

◯ ✔

22 липня. Тацуя та Мюкі заздалегідь попередили, що з’являться на тренуваннях лише після обіду, бо вони мають важливу справу. Вранці тренування учасників парного "розрушення крижаних стовпів" почалося під керівництвом Ісорі.

— Шізуку, я прийшла тебе підтримати.

— А, Хонока.

Хонока була ватажком "Ілюзорних зірок", а її інженером, природно, був Тацуя. Хоча можна тренуватися без інженера, але наодинці їй бракувало ентузіазму і концентрації.

У басейні члени команди підтримки створювали крижані стовпи. Коли Мюкі займалася цим, то здавалося, що це легко робити, але коли інші учні бачать її важко, вони починають розуміти, наскільки ця м'яка вища за неї у магічній силі.

- Як справи? Вже звикли до нової тактики?

Шізуку показала ледь помітну горячу посмішку у відповідь на запитання Хоноки.

Хтось інший крім Хоноки, можливо, не помітив би цього.

Але Хонока легко зрозуміла, що у її найліпшої подруги проблеми.

- Сама магія дається легко, але є відчуття, що щось не так...

- Може щось не так? Це якийсь дискомфорт через те, що не вдається захистити свої крижані стовпи?

— Угу. Я знаю, що від цього не залежить, програєш або виграєш, але все ж...

— Шізуку, я знаю, що ти не любиш програвати. Тобі просто не подобається, що твої крижані стовпи розбивають?

Хонока хіхикнув, і Шізуку відвернулася від неї.

Колір обличчя Шізуку зовсім не змінився, але в очах Хонокі особа найліпшої подруги виглядала почервонілою.

Коли вони розмовляли, підготовка крижаних стовпів закінчилась.

- Займіть позиції. — Питал Исори. Шізуку встала зі лавки.

— Я иду.

- Тримайся, Шізуку. До речі, де Тіода-семпай?

— Вон там.

Хонока подивилася туди, куди вказувала очима Шізуку. Там була Канон, яка вчепилася у руку Ісорі.

— А Мюки б так не змогла.

Шизуку ліниво відшукала. Справді, хоч би як Міякі виявляла близькі стосунки з Татицею, вона ніколи не дозволяла собі обіймати і чіплятися за неї в очах інших. Можливо, було б неправильно порівнювати брата з сестрою і нареченою, але в цьому розумінні Мііки вважали себе більш стриманими, ніж Канон.

Не те, щоб споглядання цього флірту викликало в них негативні емоції.

— Ахаха... Я навіть трохи заздрю...

Хонока несвідомо говорила про свої справжні почуття, дивлячись на Канон.

— В бо-ой!

А Шізуку видала бойовий клич для підняття бойового духу.

Хоча це був матч хлопців проти дівчат, але якщо дивитися в рамках однієї гри, то у цьому змагання різниця між статьми буде незазначена. Розділення на жіночі та чоловічі змагання було зроблено з урахуванням накопичення втому за декілька матчів. Тому на тренуваннях ні в кого немає переваг.

І все-таки...

Результат цього матчу для хлопців залишив неприємний осад.

— Перемога!

З протилежного боку Канон, що показує знак V, побіжний дует хлопців стиснув зуби від досади.

- Канон, не треба так поводитися на тренуваннях.

Канон показувала знак V не кілька противників, а Іссорі. Хоча Канон вважав зухвалою особою, він не був настільки бездушним. Але це не змінило факт, що вона святкувала перемогу перед суперником. Те, що їй не вистачає тактовності, не міг заперечити навіть її наречений Ісорі.

— Ла-адно.

Після того як Ісіорі Канон впала плечима. Але її обличчя показувало скоріше веселощі, а не відчуття провини зіпсутої людини.

Було б добре, якби вона хоч трохи зрозуміла з цієї ситуації. Зараз не тільки любительці колкових жартів Шизуку, а всім навколо про цю паручку прийшла на думку, що вони "відвертливо солодка пара".

— Шізуку, хороша робота.

Знову почалася підготовка "поля бою", і Шізуку повернулася на лаву. Насправді, вона повинна була отримати дані для свого CAD, але Ісорі в даний момент займався Канон. До того ж...

— Це було чудово! Як і очікувалось.

Як Хонока і сказала, запропонована Тацуей тактикою оборони повністю оправдовувала себе. І Шізуку не відчувала, що поки немає Тацуя, потрібно змінювати будь-які параметри.

Ісорі також обмежився кількома примітками для Канон, і не проводив жодних вимірів чи параметрів. Жіноча сторона виглядала зовсім розслабленою в порівнянні зі стороною чоловічої пари, де й учасники та інженери у повній метушні і біготі намагалися щось зробити і змінити.

◯ ✔

П’ятого серпня, перший день Турніра дев'яти шкіл. У цей день проходив відбірковий етап чоловічого і жіночої парного "розрушення крижаних стовпів", а також пара "Гребець та стрілок".

- Якби час змагання збіглося, то я б залишив тут Іссорі-семпай одного.

- Схоже, нам не доведеться про це хвилюватися.

З ранку, коли вони прийшли в палату Першої школи, то спершу отримали доступ до сторінки комітету турніру з інформацією про розповсюдження команд. Першим з полегшенням у голосі заговорив Тацуя, а Ісірі відповів йому з усмішкою на обличчі. Зараз вони переглядали графік сьогоднішніх матчів.

Тацуя відповідав за Шизуку в "Порушення крижаних стовпів" і за Емі у "Гребці та стрілці". Вони обидві дуже просили стати їх інженером, але якби гонка Еймі і матч Канон та Шизуку пройшли б за часом, йому довелося би просити Іссорі приглянути за цим матчем, і відповідно до обома дівчатами, Кеноном і Шізукою.

Взагалі, і в "Розрушення крижаних стовпів", і у "Гребці та Стрілку" під час змагання технічний персонал не може що-небудь зробити. Отже, у парному змаганні було не проблемою, якщо є тільки один технік під час матчу. Але навіть Тацуе було б не по собі, якби довірений йому гравець виявився без його підтримки.

Якби ця можливість стала реальністю, то йому навіть було б соромно за неї.

Фактично, цей графік був таким: гонка Еймі була першою подією дня з ранку, а матчі Шізуку були четвертим і сьомим. За часом вони не співпадали.

Тацуя перекинувся парою слів з Ісорі і вирушив до місця проведення гонки "Гребця та Стрілка".

Але це не Ісорі, а Шізуку зітхнула з полегшенням, спостерігаючи за тим, як він йде.

- Ти рада, що Шіба-кун повернеться вчасно? — Посміхаючись, запитав Ісірі.

Шізуку, яка зовсім не очікувала, що це помітять, соромливо відвела погляд і тихо відповіла "Ні".

— Правда? А я ось, наприклад, радий. Хоч мені і соромно, але я не можу налаштувати CAD так само добре, як Шіба-кун. Налаштовувати для Канон я звик, так що з нею все буде гаразд, але я трохи стурбований, чи зможу я також добре нести відповідальність за китайця-сан. Тому що чим більша магічна сила, тим важче налаштовувати CAD.

- Що ти таке говориш! Якщо це буде Кей, то все буде в порядку!

Канон плескнула рукою по спині Ісірі, який сказав таку принизливу себе промову. Можливо, це було дуже боляче, тому що звук бавовни був досить гучний. Але Ісорі просто засміявся. Тому що він говорив це не для того, щоб привітатися, а просто відшукуватись, аби заспокоїти кохала. Але насправді все вийшло навпаки, і з думкою "Це цілком в стилі Канон", він відчув незручність від такого її занадто інтенсивного ентузіазму.

Навіть якби Тацуя-сан... Шіба-кун не встиг би, то все в порядку... Було б.

Шізуку висловила Ісірі те, що було у неї на думці.

- Шиба-кун так точно налаштував мій CAD, що його не потрібно додатково підлаштовувати прямо перед матчем. В іншому випадку ні я, ні Акечі-сан з самого початку б не погодилися на це через можливість збігання часу змагання.

— Ахаха, и то правда.

Шизуку говорила абсолютно серйозним тоном, але Іссорі відсміявся у відповідь. Очевидно, Шізуку намагалася послабити тривогу Ісорі. І він прийняв її допомогу.

Проте мова Шізуку, залежно від точки зору, могла бути зрозумілою як "На Ісорі-семпая я з самого початку і не сподівалася". Сам Ісорі також помітив таке тлумачення її слів.

А Шізуку не помітила. Канон теж не помітила. Вони почали спокійно розмовляти.

"Ви двоє, так і продовжуйте не помічати це. Хоча б до завершення фінального раунду післязавтра"Ігорі молився подумки.

Коли заплив "Гребця і Стрілка" завершився, Тацуя повернувся в палату Першої школи, у жіночому "Райновому розтопленні крижаних стовпів", все ще був другою матчою.

— Хороша робота. Здається, що результат вийшов хороший.

Ісорі, який спостерігав за гонкою Еймі на своєму моніторі, з усмішкою подякував Таці за роботу.

- Дуже дякую. Кунісакі-семпай і Акечи-сан добре потрудилися.

Азуса збуджуваним голосом приєдналася до розмови через спини Тацуї.

- Ці двоє, само собою, чудово постаралися, але майстерність Шиби-куна і цього разу було приголомшливим.

План Тацуї швидко закінчив обговорення кінцевої змагань і розчавився втручанням третьої сторони.

- Я знала, що буде використовуватися "Невидима Пуля", але в комбінації з "Цикичного Виклиом" це було просто щось. Прямо як кулемет.

- Я також був вражений ефективністю "Циклічного Визови", але мене більше вразила форма "Невидимої Пулі" у вигляді дробовіка. Адже ключовою частиною цієї послідовності магії є "складання тиску в одній точці"? Ти добре зберіг її відповідність оригіналу. Можу лише сказати: як від тебе і очікувалось.

- Справа не в ключовій частині. "Кординальний код", який створює тиск, є унікальним і незаміною частиною цієї магії, але за прицілювання відповідає шаблон, взятий у іншої магією. Кітідзьоджі Шінкуро добре замаскував свою магію, щоб вона здавалася тижнями.

— Э-э, правда!

Канон, яка стримувалася від участі в розмові, тому що темою було те, у чому вона погано розбирається, несвідомо скрикнула від цього несподіваного відкриття фактів Тацуей.

- Ну, можливо він зробив це з підказкою Інституту дослідження магії Канади. Це досить часто, коли ви публікуєте послідовність магії, її навмисно переписують, змінюючи оригінальну структуру, щоб ускладнити її розуміння. Це робиться для того, щоб запобігти витоку нот-хау.

Можливо, у магії були обманні додатки не сам Кітідзьоджі, якому тоді було лише 13 років.

- Це-- Навіть така хитрість не змогла зупинити Шібу-куна.

Азуса несвідомо "наступила на міну". Але "змари" з боку Тацуї не пішло тільки тому, що він повинен був прямо зараз вже направлятися в зону очікування "Розрушення крижаних стовпів".

Цього року в "Розруйнуванні крижаних стовпів", крім нового введення у вигляді парного розряду, також було змінено регламент змагань.

До останнього року 24 учасники билися в стилі турніру, і троє кращих виходили у фінальний раунд.

А в цьому році дев'ять команд діляться на 3 групи, і під час відбіркового раунду у кожній групі обирають одну найкращу команду, яка пройде до фінального раунда. Сьогодні на єдиному ігровому полі пройде дев'ять матчів в рамках відбіркового раунду.

Для пари Канон-Шізуку перший матч буде четвертим з цих дев'яти матчів. Противником стане команда Седьми школи, яка включає в себе ученицю злополуччя "Бійового серфінгу" минулого року.

Ніхто вже не був секретом, що той інцидент був роботою кримінального синдиката, і що Сьома школа теж в певному розумінні була жертвою. Канон також розуміла, що нелогічно звинувачувати Сему школу в тому випадку з Марі.

Але логіка та емоції працюють окремо. Бойовий дух переповнив Канон, і вона з нетерпінням очікувала початку матчу.

- Отже... Ви вийдете в такому вигляді? — З підозрою в голосі запитав Ісірі у Канон. Тацуя, який з досвіду минулого року розумів, що Шізуку серйозно ставиться до таких речей, з розумінням розглядав їх пов'язані одна з одною костюми, які відрізняються лише квітами.

— Ну, так. Гарно ж. — Сказала Канон і крутилася на місці. Дерев’яні сандалії прокинулися об підлогу.

Під "костюмами" цих двох чоловіків мали на увазі не "костуми для прогулянки", а юкати, які одягають на фестивалі.

Ісорі поглядом попросив у Тацуї допомоги.

Тацуя знав, що вже занадто пізно щось говорити, але не допомогти Ісорі йому здалося грубістю, тому він заговорив.

- Шізуку, цього року ти виглядаєш круто.

- Покладися на мене. ...Мені воно йде?

— Да. Голубий минулого року теж був хорошим, і цей червоний-фіолетовий в цьому році також тобі дуже личить.

- Ху-ху, дякую.

На обличчі Ісорі проступили ознаки розпачу.

Канон подивилася на свого нареченого з незадоволеним виглядом, без слів тим, хто каже "Шіба-кун стільки наговорив, а ти ...".

Глядачі підірвалися оваціями, коли вийшли гравці. Можливо, так голосно гравців сьогодні ще не бачили.

Одна пара із сьомої школи, одягнена у форму матросок, піднялася на помост на одній половині поля. Вони своїм виглядом зображали не моряків, а старших учнів з 20 століття. Зверху була біла матроска з характерним білим коміром, а знизу — спідниця у складку кольору морської води. Спеціально було вибрано не простий синій колір, а характерний темно-синій, що відображає морську природу Седьмиї школи. ... Принаймні, всі так думали незалежно від того, чому гравці насправді це вибрали.

На іншому боці поля з’явилася пара із Першої школи у барвистих юкатах. Канон був у темно-січній юркаті дорослого стилю з візерунками феєрверків, а Шизуку була в жіночній юкалі червоно-фіолетових відтінків і схожому на фейєрверків. Кольори було вибрано, щоб відповідати сезону і показувати дотримання традицій.

Пара з Першої школи і пара із Семи в школі були приблизно рівні зоровими симпатіями за зовнішній вигляд.

— Ну, зорова підтримка ніяк не вплине на результати матчу.

У кімнаті спостереження для технічного персоналу, розташованій позаду заручення для гравців, Тацуя пробурмотів те, що все і без слів розуміли.

Чесно кажучи, навіть у нього була психологічна втому після тих тренувань жіночої "Розрушення крижаних стовпів".

- Головне, що гравцям весело, так? Думаю, що "весель" - це необхідна частина Турніра дев'яти шкіл.

Ісорі до цього був зовсім похмурий, а тепер його ніби наздогнало просвітлення.

- Так, здається нарешті починається.

На щорах, які стояли з обох кінців ігрового поля, запалилися червоні вогні.

Скоро колір зміниться на жовтий, а потім зелений, і в цей момент матч почнеться.

Тацуя і Ісорі відразу припинили балакучі розмови, а також спрямували свої погляди на гравців та ігри.

Колір вогню змінився. Спочатку на жовтий. Потім на зелений.

У місці проведення матчу пролунав оглушливий гуркіт.

Це був звук від знищення крижаних стовпів, маса кожного з яких становить приблизно 1,83 тонни.

Передній ряд крижаних стовпів Седьмої школи надломився і завалився назад, коли інші колони стояли позаду них. Це зіткнення і руйнування, яке викликало такий гуркіт.

Другий, третій - крижані стовпи Семьої школи розвалилися один за одним.

Одна пара із Семи школи не просто спостерігала за тим, як їхні стовпи руйнуються.

У той момент, коли впав їхній четвертий стовп, позосталі вісім колон зібралися разом в центрі половини поля противника, створюючи одну крижану брилу.

— Зрозуміло. Ось що вони вирішили зробити?

Пробурмотів Ісірі спокійним голосом. Крижані стовпи і правда буде важче розбити, якщо зібрати їх в одну купу.

- Але це був поганий хід. Це ж "Мене джерело" Канон.

Як тільки Канон почув голос Ісорі, він підвищив силу втручання.

Загорнувши свою оборонну структуру у вигляді об'єднаних брил з восьми крижаних стовпів, сьома школа перейшла в наступ.

Лижні стовпи Першої школи почали розвалюватися один за одним.

Перший, другий, третій. Не було жодних ознак опору.

З боку групи підтримки Першої школи розлігся крик.

З боку групи підтримки Седьми школи лунали радісні вигуки.

"Це випадково!" - кричали перші.

"Давіть їх!" - кричали другі.

Однак коли було зруйновано вісім крижаних стовпів, на Сім’ї припинилися напади.

Дев'ятий стовп не впав.

У першій школі задні стовпи льоду не бігли далі.

Одна пара із сьомої школи, яка вже повірила у свою абсолютну вищість, запаникувала в несподіваній зміні ходу бою.

У школі Седьми, яка була управлена за захист, студенти переключилися на напад.

Але навіть так вони не змогли подолати Укріплення Даних Шізуку.

І так сталося, що в цей момент магія Канон була завершена.

— Зовсім перестали бути тверезими. Ні, вони так прагнули перемоги, що поспішили?

Татцуя бормотів собі під ніс свою думку про психологічний стан пари з Седьмої школи.

- І це перемога. - Сказав Ісорі, сказавши, що зараз саме час для завершення магії Канон.

"Мійне джерело", магія, яку чудово володіла Канон і ціла родина Тіьода.

Ця магія створює сильну вібрацію твердих тіл, використовуючи поверхню землі як посередника.

І у цієї вібрації було достатньо енергії, щоб легко подолати міцність льоду.

Тактика збирання крижаних стовпів в одному місці лише залагоджувала завдання Канон, щоб вибрати декілька цілей.

На половині поля Седьмою школи почалася сильна тряска.

"Мійне джерело" сім'ї Тіода - це не магія, яка трясе поверхню землі з боку в бік, а магія, що тріщить поверхня догори-внизом, наче хвилі. Це заклинання через короткі проміжки часу створює нерівності в випадкових місцях поверхні землі. Ті, хто так робить, знищують тверді об’єкти на цій поверхні.

Ці брили льоду загальної масою 14,6 тонн не змогли довго витримувати цю вібрацію.

З ще більшим гуркотом, ніж раніше, вся ця крижана маса розлетілась на шматки.

Від цього шуму не встигли замовкнути, як пролунав гудок, що повідомив про кінець матчу.

Канон розвернулась і показала Ісіорі знак V з усмішкою до вуха.

Шізуку, яка стояла біля неї, показала Тацуї такий же жест з вказівного і середнього пальців.

У другому своєму матчі відбіркового раунду "Розрушення крижаних стовпів" проти П'ятої школи, Перша школа теж перемогла швидко і з чотирма залишеними холодними палями.

З такого результату інші школи стали очевидними тактиками Першої школи.

- У першому матчі це теж було навмисно ...?

У наметі третьої школи з Кітидзедзі Шинкуро заговорив Ітідзьо Масакі, чиє зацікавлення було повністю захоплене Тацуєю.

— Верно. У "Розрушення Столов" не програєш, поки цілий хоча б один крижаний стовп на своїй половині. Залишити тільки чотири стовпи — це означає, що потрібно від самого початку відмовитися від цілих восьми... Це досить смілива тактика. — Відповів Кітідзьоджі кілька відстороненим голосом. Він ще не видужав від шоку, коли на початку змагань побачив у парному жіночому "Гребці і стрілці" пострілок Першої школи використав модифікований варіант "Невидимої Пуллі".

- Чому вінТобто, перша школа прийняла таку тактику?

- Чому, кажеш?

Уміння Кітідзьоджі було загальмоване, і він не зміг зрозуміти питання Масакі.

Масакі поставив під сумнів невійськову Кітідзьодзі порушеності, але все ж відповів на запитання найкращого друга.

— Якщо ви зменшите кількість цілей, що захищаються, то можете підвищити рівень безпеки кожної окремої мети і залишити один або більше крижаних стовпів. На перший погляд здається, що це розумна тактика, і вона підходить в якості стратегії для гравців, які не мають достатньо магічної сили, щоб захистити всі 12 крижаних стовпів. Але якщо захищаючий бік фокусує магічну силу на чотирьох стовпах, то атакуючий стороні також просто необхідно зосередитися свою чарівну силу в цих 4 колонах. Згідно з принципом розподілу ризиків, перевагу буде захищати не чотири, а всі дванадцять стовпи. І з минулого року цілком очевидно, що у гравця Першої школи Китаю достатньо чарівної сили для цього.

Масакі згадав протистояння М'юки і Шізуку в фіналі жіночої "Розрушення крижаних стовпів" дивізіїона нововічників минулого року. У грі Шізуку змогла пережити атаку М'юки у вигляді "Інферно".

М'юки довелося вдатись до козла у вигляді "Ніфльгейма", щоб здолати Шізуку.

Масакі думав, що Шізуку повинен бути в змозі захистити всі 12 стовпів, тому що тоді вона могла одночасно захищатися від "Інферно" Міюки, і атакувати її крижані колони.

— Да... Так.

Кітідзьоджі не обмірковував це довго. До цього моменту його думки вже стали парками.

— Ты прав, Масаки. Тактика Першої школи ґрунтується не на бракі магічної сили в Китаї, яка відповідальна за захист. Проблема в гравцю Тіода, яка відповідає за атаку.

- Але що в неї за проблема? Адже Тієда з Першої школи - переможець минулого року.

Кітідзьоджі відповів на запитання одного зі старшокласників.

- Магія, яку використовує гравець Тіьода, це родинне наслідне закляття сім'ї Тиєди, "Міжнарний ресурс". Це заклинання руйнування твердих тіл вібрації, яка передається через поверхню землі. Вона дуже складна у використанні через свою особливість - не можна точно визначити область, де буде трястися земля. Очевидно, тактика Першої школи полягає в запобіганні зіткнення один з одним "Міжного джерела" і прикріплення даних, які використовуються у боротьбі.

- Ось що. - Третьої класники, що ставили запитання Кітідзьоджі, кивнув.

Тепер інша старшокласниця звернулася до Кітідзьоджі з питанням.

- Незважаючи на недоліки, магія Тіоди-сан становить загрозу. Щоб перемогти нашу першу школу, ми повинні подолати захист Китаю-сан, перш ніж "Мійне джерело" зруйнує наші крижані стовпи. Є якісь пропозиції?

Кітідзьодьзі кивнув з самовпевненою посмішкою.

- Так. Мені прийшла на розум хороша тактика. Для Сакуми-семпай, яка відповідає за захист, буде нескладно використовувати цю магію і я думаю, що встигну підготувати її вчасно. До завтра я представлю план і послідовність активації.

— Правда? Як і очікувалося від Кітідзьо-куна.

Третім класом вона похвалила Кітідзьоджі, але біля Масакі подивився на нього стурбованим поглядом.

- Ти впораєшся? Джордж, у тебе завтра виступ в одиночному "Гребці і стрілці".

— Все в порядке, Масаки. Цього разу я задам йому жару.

Кітідзьодзі похитав головою і посміхнувся, щоб розв'язати занепокоєння Масакі.

◯ ✔

Сьоме серпня, друга половина дня, фінальний раунд жіночого парного "Розломлення крижаних стовпів".

У фінал пройшли пари з Першої, Другої і третьої шкіл.

Вже пройшло два матчи, і розклад був такий: Перша школа - одна перемога, друга школа — дві поразки, третя школа -- це єдина перемога.

Переможець у жіночому парному "Порушення крижаних стовпів" визначитьться в наступному матчі між Першою і третьою школами.

- Вранці хлопці з третьої школи взяли перемогу. Хоча наша школа перемогла чоловічого парного "Збивання щита", подальше збільшення окулярів від третьої школи дуже небажане. Тому я хочу, щоб ви таки виграли цю гру.

У кімнаті очікування Першої школи Ісірі висловив своє прохання з його несвяченим запалом.

— Ми і так збиралися це зробити. У наступному матчі буде абсолютна перемога!

Канон була дуже мотивована і горіла ентузіазмом, підтвердивши це розмашистим кивком.

- Тоді пройдемо ще раз по тактиці. Тиєда-семпай - без змін. Як і в попередньому матчі, зосередьтеся на атаках.

На противагу їй Тацуя заговорив зовсім спокійним тоном.

- Залиш це мені!

— Розраховую на вас. Далі, Шізуку. Для тебе тактика трохи змінюється. Для твоєї охорони - заднього ряду з чотирьох стовпів -- додаються ще два крайні колони із середнього ряду. Всього тепер буде шість захищених стовпів. Дані координат вбудовані в послідовність активації, тому ви не помітите цієї зміни.

- На тебе, Тацуя-сан.

Шізуку не показала абсолютно ніякого хвилювання від цих змін у тактиці. Як вона і сказала, у сьогоднішньому матчі вона повністю довірилася Тацуї.

- А ще, сховай ось це в рукаві. — Сказав Тацуя і простягнув Шизуку CAD у формі короткого пістолета. Це був пристрій, на який була записана удосконалена послідовність активації "Фонного Мазера", котрий вона використовувала в минулому дивізіоні новачків.

— ?

- Китаєм-сан теж буде атакувати? — Язвивним голосом запитала Канон замість Шізуку, яка мовчки схилила голову. Передача Шизуку CAD з Фононом Мазером означала, що Тацуя вважає, ніби сам Канон відчуватиме нестачу в силі атаки. Звичайно, настрій у Канона погіршився.

- Є ймовірність, що третя школа піде до якоїсь хитрості. Я все одно думаю, що у Тіоди-семпай не виникне проблем з цим і поодинці, але я не хочу, щоб на атаку пішло багато часу. Тому що наш противник - Кітідзьоджі Шинкуро, і він може підготувати ще щось, чого я не очікую.

Тацуя сказав це в якості вступу, після чого почав пояснювати "гітрость", яку він очікує від третьої школи.

Закінчивши слухати його розповідь, Канон навіть не намагалася приховати подив на своє обличчя і визнала необхідність використання Шизуку Фоненного Мазера.

Пара з Першої школи і пара із третьої школи дивилися один на одного зі своїми помостами. Канон і Шізуку стали популярними серед юкатів. З другого боку, пара із третьої школи була в формах з круглим комірцем мілітаристського стилю і у налабних пов’язках — модні костюми, що провокують приплив бойового духу.

— Третя школа, здається, впевнена в собі. Мабуть Кітідзьодзі-кун щось приготував.

— Навряд чи у них взагалі нічого не підготовлено. У нас те ж саме.

— Верно. — Сказав Ісірі і мимовільно розсміявся. - Цікаво, чи зможе Кітідзьо-кун перевершити очікування Шиби-нуна?

Він говорив з цікавістю, а не із тривогою. Тацуя теж думав про це.

Але він не міг зараз пожартувати з цього приводу. Не тому, що співрозмовник є старшокласником. А тому що лампа сповіщення про початок матчу вже загорілася.

Червоний став жовтим.

Жовтий став зеленим.

І в цей момент арена здригнулася від вже звичного для всіх гуркіту.

Лижні стовпи обох команд ламалися один за одним.

Для першої школи розвиток подій був в межах очікувань.

А ось третя школа зіткнулась з чимось несподіваним.

— Чому колони середнього ряду не руйнуються?

- Вони змінили структуру захисної магії! Як звичайно, вдаються до хитрощів!

У наметі третьої школи почули голоси, які здивувалися тим фактом, що крайні крижані стовпи середнього ряду були захищені.

— Це не проблема. Це цілком в межах моїх очікувань.

Кітідзьодзі розслабленим голосом заспокоїв стурбованого старшокласника.

— Кімната спостереження, ви бачите якісь ознаки хвилювання у гравців?

— Все в порядке. Адже ми чули від Кітідзьо-куна, що може статися щось таке.

Через пристрій зв'язку на питання Кітідзьодзі технік з кімнати спостереження відповів впевненим голосом.

- Як і очікувалося від Джорджа. Як ти зрозумів, що цей хлопець змінює послідовність активації?

- Тому що він так вчинив минулого року.

Кітідзьоджі відповів на запитання Масакі розслабленим голосом.

- Але такі заходи ніяк не вплинуть на нашу стратегію. Потрібно лише розбити їх стовпи один за одним.

- Вони прорвалися через Укріплення Даних Китаю-сан ...? Як і очікувалося, третя школа дуже сильна. — Пробурмотів Ісіорі після того, як сьомий стовп першої школи був знищений.

- Ворог використовує магію коливання "Нагрів без вогню", магія системи розсіювання "Плакування" і магії ваги "Таран". Вони вірні основам, описаним у підручниках: щоб подолати Укріплення від чарівника, який має силу втручання більше ніж в тебе, потрібно розхитувати його, переключаючи магію між різними системами.

Бути відданим основою, іншими словами — плідним традиціям. Вони ніби навчилися цього у Шіби-куна.

— Ні, мені боляче це чути. Тому що мені доводиться вдаватися до хитрощів і трюків, щоб компенсувати брак магічної сили.

— Правда? Але я все одно вважаю, що тактика Шиби-куна дійсно раціональна. Мені ніби прийшло осяяння від слів Шиби-куна, що в разі великої вищості у силі, найкоротший шлях до перемоги - це зачавити противника цією силою. Тому що я зазвичай стримував Канон, щоб вона не перестаралась і не вичерпала всі сили до повного виснаження.

- А мені здалося, що в "Руйнації крижаних стовпів" минулого року як раз дійшло до виснаження.

— Канон не послухала мене...

Усміхнулися і Ісорі, а в той самий час було знищено восьмий стовп першої школи.

Однак ні Тацуя, ані Ісорі не панікували.

— У Канон ще дві штуки? Цікаво, чи справдяться твої очікування, Шіба-кун? Що думаєш?

— Такими темпами, якщо їхня охорона залишиться такою ж звичайною, то вона закінчить швидше.

По суті, вони дуже насміхалися з такої егоцентричної манери мови Тацуї.

- Залишилося дві штуки...? А ворог має чотири...

- Все-таки, проблем уникнути не вдалося. Ми нічого не втрачаємо, якщо спробуємо використати це. — Страдальковим голосом відповів Кітідзьондзі на бормот Масакі.

Відразу після цього в наметі третьої школи розступилися крики.

Монітор показував, що 11-й стовп третьої школи був знищений.

А останній стовп, за винятком маленької тонкої частини в самому низу, плавав у повітрі.

Коли вони почули рів візуальних трибун, Іссорі засміявся.

— Здорово! Це неймовірно, Шіба-кун! Не можу повірити, що все сталося саме так, як ти і сказав!

Останній крижаний стовп третьої школи висів у повітрі, спираючись лише на тонку частину внизу. Прямо як гімнастка в стоянці на одній руці.

- Правила "Порушення крижаних стовпів" забороняють повністю піднімати льодові колони в повітря. Іншими словами, достатньо для того, щоб вони торкалися полів принаймні в одній точці.

- І "Мійне джерело" Канон не покаже достатньої ефективності, тому що не буде потрібно контакту з "поверхнім". Не з’явиться бажаного викривлення, оскільки вертикальні рухи під час трясіння створюються в різних незалежних випадкових місцях. Як і очікувалося від Кардинала Джорджа, це ідеальний план проти "Міжного джерела". Але тільки проти "Міжного джерела".

— Кітідзьоджі Шинкуро, здається, зараз не в кращій формі. Він не є такою людиною, яка б пропустила це. — Сказав Тацуя і зітхнув. Тим часом, Шизуку лівою рукою дістала з правого рукава CAD у формі короткого пістолета.

У ньому була записана послідовність активації "Фонного Мазера". Але це була удосконалена версія, яка могла створювати промінь не тільки з "дула" пістолета, але також від початкової точки в будь-яких визначених координатах.

Звук, який був квантовий високочастотними коливаннями і перекладений у тепловий промінь, виник в центральній частині половини поля третьої школи в точці, де вже зруйновані крижаних стовпів. З цієї точки промінь кинувся паралельно до поверхні землі і вразив точку дотику на льодовий стовп, який залишився.

Фонований Мазер Шизуку не зміг би миттєво проколоти крижаний стовп, якби потрапив по ньому з одного його боку.

Однак щоб розплавити невеликий куточок, потрібно було менше часу, ніж людина витрачає на те, аби моргнути.

Льодовий стовп третьої школи втратив свою точку дотику з землею.

У цей момент магія, визначена визначенням "підтримувати стояче положення при наявності однієї точки контакту з поверхнею землі" була аннулиована, тому що визначення припинилося.

Лютий стовп, який завис у неприродному становищі, відразу втратив рівновагу.

Результати були очевидними.

Лютий стовп з гуркотом впав, і після цього пролунав гудок, який повідомив про кінець матчу.

Монітор, що показував зображення з місця проведення матчу, показав двом дівчатам у юкатах, які радісно потискали руки.

Кітідзьоджі мовчки сидів перед цим монітором з кам'яним обличчям, не довіряючи своїм очам.

Джордже, це...

Масакі, який лунав незвучний голос, став сигналом. Кітідзьоджі схопився зі стільця і вибіг з намету, не обертаючись. Масакі не мала слів, якими міг би підбадьорити свого найліпшого друга.

Перемога!

Коли вони зустрілися в кімнаті очікування, першою справою Канон з доситью посмішкою показала Ісіорі знак V.

— Перемога.

Шізуку з ледь помітною посмішкою на обличчі, підняла праву руку. Ця рука, схована в рукавиці, сором’язливо визирала звідти і показувала знак V.

Сьоме серпня. На кінець третього дня Турніра дев'ять шкіл, третя школа все ще випереджала першу школу на 100 очок.

Але згодом багато людей визнали, що результат цього матчу жіночого парного "розрушення крижаних стовпів", де вони в прямому протистоянні здобули вирішальну перемогу, став відправною точкою після якої з наступного дня Перша школа почала швидко доганяти Третью школу.

SS 4: Місія "Приманити увагу"

Глава 1

22 липня, незадовго до Турніра дев’ять шкіл 2096 року.

Близнюки Курба, брат і сестра Фумія та Аяко відвідали головний дім сім’ї Йоцубу.

Метою візиту був звіт Майї про результати розслідування щодо розробки магічної зброї, яку таємно проводить сім'я Кудо. Фумія не приймав прямої участі в цьому розслідуванні, але він супроводжував тут Аяко як представник свого батька Метугу, який був зайнятий зараз на іншій місії.

Майя, схоже, була задоволена доповідь Аяко. Вона подякувала за роботу, попросила відчувати себе як вдома і з розслабленим виразом обличчя (не в тому розумінні, що вона до цього не мала часу розслабитись, а в той час у неї вже немає роботи) запропонувала цим двом випити чаю з пиріжками.

У старі часи правитель міг запропонувати вам отруйний чай, щоб оцінити його відданість: чи він вип'є це чи ні. Однак Маяко не займалася такими беззмістовними справами, а Фумії та Аяко навіть на думку не спадало турбуватися про це. Причина, по якій ці двоє злегка вагалися, перш ніж простягнути руку і взяти пиріжні, була в їх збентеженості тим, що Майя особисто порадила спробувати це.

І все ж, Фумія та Аяко були далеко від стану, який можна назвати розслабленим. Не можна сказати, що спостерігаючи за цим невинним видом цих двох, Майя не хотіла над ними підшукувати.

- До речі, скоро адже Турнір дев'ять шкіл?

— Да. — Напружений голосом відповів Фумія на питання Майї. Ні, швидше не напруженим, а настороженим.

- Ви двоє будете брати участь у цьому Турнірі дев'яти шкіл?

— Да, оба-сама.

Аяко звернулася до Майї "оба-сами" (Тета), тому що сама Майя сказала так її називати. Батько близнюків Куреба Міцугу був молодшим двоюрідним братом Майї, тому з погляду Аяко, Майя не була їй "ттітей" в правильному розумінні цього слова. Спілкуючись з іншими людьми, Аяко воліла використовувати "голову-сама" або "Майя-сама".

А до Фумії Майя не поставила вимоги "звези мене тіткою". Але якщо взяти до уваги, що він називав її "Тітеєю" під час свого (жіночого) перевдягання, то можливо він робить це з причини того що вважає дівчина повинна говорити "ба-сама".

- Ми обидва взяті учасниками у дивізіон новачків.

З них двох Аяко більше звикла до цього, і не почувалася незручно.

— В дивізион новачків? А я думала, що з вашими здібностями ви потрапите в офіційний дивізійон...

Фумія і Аяко легко зрозуміли недоведені Маї слова, які я щойно сказав: "особливо в четвертій школі".

— Але якщо ми виведемося в офіційному дивізіоні, хіба це не приверне надто багато уваги?

- Ви це зрозуміли, тому попросили поставити вас на виступ саме в дивізизон новачків...

Іншими словами, у 4-ій школі вважалося, що потрібно використовувати цих двох в офіційному дивізіоні. Вони, напевно, повинні були використати якісь хитрощі зі свого арсеналу щоб уникнути цього. Це було цілком у стилі дітей з Куроба, яка спеціалізувалася на шпигунстві.

— Ми з цим не перестаралися? — Боязливо запитав Майю Фумія. Аяко поруч з ним теж напружилась.

— Ні, це не було зайве...

Майя прийняла задумливий вигляд. Фумія та Аяко, затамувавши подих, чекали продовження її слів.

— Ладно. Я не проти вашого виступу в дивізіоні новачків.

Близнюки вилізли, як по струні, і замерли в такому положенні. Ці двоє не могли поводитись як Тацуя: відмовитися від наказів Майї, розслабившись на спинку стільця.

- Фумія-сан, Аяко-сане, не шукайте обхідних шляхів на Турнірі дев'яти шкіл. Покажіть всю свою силу.

І Фумія, і Аяко збиралися негайно відповісти на наказ Майї "слухайте".

Але насправді вийшло по-іншому.

— А? Да. - Так зреагував Фумія.

— Ладно. ... Але хіба це не приверне надмірної уваги?

Аяко відреагувала на це набагато простіше, ніж Фумія. Але вона змогла задати розворотне питання. І це завдяки вірності до голови сім'ї Йоцуба, яку їй прищепив її батько Метугу. Займаючись таємницею, родина Куроба занурилась у темряву глибше, ніж будь-хто інший в Йоцубі.

Вони були темрявою серед темряви. Така діяльність завжди була незаконною, тому зрада не могла бути прийнятною. Звичайно, що з урахуванням ситуації цих двох, їм був прищеплений принцип абсолютного "винення глави сім'ї".

Якщо це так, то було поставлено слушне запитання, оскільки цей наказ виявився досить несподіваним.

— Все вірно, Аяко-сан. Якщо ви виступите серйозно, то зможете привернути увагу громадськості не гірше, ніж це зробили М'юкі-сан і Тацуя-Сан минулого року.

- Глава-сама, значить це наша мета ...?

— Да, ты прав, Фумия-сан. — З ухмилкою відповіла Майя на питання Фумії.

— Цього року молодші доньки родини Саегуса також виступлять на дивізіоні новачків, і найстарший син сім’ї Шіппо буде відчайдушно намагатися проявити себе. Якщо при цьому ви покажете блискучий успіх, натякаючи на ваш зв'язок з сім'єю Йоцуба, то можливо це відштовхне чужі погляди, які зібралися на М’юкі-сан і Татсуе-Сані?

Після такого пояснення вони нарешті зрозуміли мету Майї.

— Идею я зрозуміла.

Правда, розуміння і згода є різними речами.

— Але хіба це не створить проблеми у виконанні нашої праці?

На загальну думку, аргумент Аяко був справедливим. Навіщо було виставляти обличчя секретних агентів.

- Про це можете не турбуватися.

Проте Майя відхилила аргумент Аяко, не розкриваючи своїх намірів.

— Тепер думайте лише про те, щоб якомога більше виділитися на Турнірі дев’яти шкіл. Я теж з нетерпінням чекатиму цього.

— Так, ми докладемо всіх зусиль.

- Ми постараємося виправдати ваші очікування.

Хоча Фумія та Аяк і не оглядалися, вони дійшли того ж висновку й погодились з наказом Майї.

◯ ✔

Почекавши, коли Фумія і Аяко підуть, Майя взяла зі столу дзвіночок і подзвонила в нього.

Звук стука в двері пішов негайно, тому що звужений дзвіночок був у сусідній кімнаті.

— Уходи.

- Вибачте.

Хаяма, що живе в Бразилії, послухав наказу Майї і відчинив двері.

— Гаяма-сан, ви як завжди, швидкі. Зв'яжіться, будь ласка, з Міцугу-саном.

- Слухаюсь. Це з приводу справи, якою ви зараз займалися?

— Да, верно. ...А, почекайте небагато.

Майя зупинила Гаяму, який уже вклонився і збирався йти.

— Я, все ж, поговорю сама. З'єднайте мене з ним.

— Да, госпожа.

Хаяма підійшов до старовинного голосового апарату, який стояв у кутку кімнати, і набрав номер Міцугу.

Вони швидко відповідали на дзвінок. Навіть куруба Міцуґу не міг просто проігнорувати телефонний дзвінок, який прийшов з особистого номера Майї.

Хаяма обмінявся короткими вітаннями з Міцуґу і шанобливо передав трубку Майї. ...не дивлячись на антикварний дизайн, це був телефон з бездротовою трубкою.

Майя взяла трубку і сказала в неї "алло", і у відповідь з динаміка почувся слажений паркий голос.

— О, моя прекрасна кузина-доно. Невже, мої діти щось накоїли?

— Ні, вони чудово виконують свої обов’язки.

— Ось як? Це чудово! Тож, яким призначенням ви мене сьогодні бентежите?

- Перед цим, Міцугу-сан. Ми ж не часто спілкуємося по відеозв'язку?

— Я щиро шкодую про це. Мені дуже шкода, що я не можу дивитися на красу кузини-доно, як квітка під місячним світлом. Отже, для мене є якась робота?

— Мецугу-сан. Мені це важко говорити, але ви праві тільки в своїй останній фразі.

- Це дуже жорстоко. Що ж це за робота, яку ви хотіли передати по телефону?

Метугу, нарешті, заговорив звичайним робочим голосом, але Майя і сама вже планувалася змінити тему.

- Це з приводу ваших дітей.

Через деякий час Міцугу відповів.

- Я зрозумів. Я зараз же віддам розпорядження.

Ця заміка розповіла про те, що Міцугу на думці.

— Мецугу-сан. Я розумію ваше невдоволення, але я думаю, що для ваших дітей це буде вигідно.

- Я не незадоволений, але можна з'ясувати, в чому користь?

Такі миті на непокорі були несвяті Куробе Міцугу. Принаймні, від нього не було такого опору, яке б демонструвало його незадоволення, що Фумія та Аяко випереджають його по успіхах на їх "роботі". Але, враховуючи про кого все це робиться, він просто не міг покірно прийняти це.

— Я вважаю марнотратством використання ваших дітей у шпигунській діяльності.

- Розчарування?

- Магія Фуміі-сан може нейтралізувати ворога без жодної рани. Аяко-сан своєю магією може зробити практично повністю невидимою не тільки саму себе, але й союзників. Вам не здається марнотратством, що вони будуть лише якимись секретними агентами?

- Я вважаю, що магія цих двох призначена для розвідки...

— Ось як? Ну, я як голова сім'ї просто хотіла більшого для них...

Метугу ніяк на це не відповів. Він не міг нічого сказати проти влади голови сім’ї.

- Справа, яку я хочу поручити вам цього разу, теж з цим пов'язана. Я розраховую на вас, хоч і бачу, що ви незадоволені.

— Це зовсім не невдоволення. Я віддам необхідні розпорядження, дотримуючись вашого наказу.

- Розраховую на вас, Міцугу-сан.

Задовольнившись відповіддю Міцугу, Майя дала трубку Хааме.

— Хаяма-сан.

— Да, госпожа?

Хаяма повернув трубку на телефонний апарат і встав перед Майєю.

— Кажемо питання Фумії-сан и Аяко-Сан. Метугу-сан хоч і показує згоду, але його справжні почуття протилежні.

— Ви хочете сказати, що є ймовірність саботажу?

Майя посміхнулася від питання Гаями.

- Не думаю, що справа дійде до зради, але цілком може дійти до виконання роботи через рукава. Тому, Хаяма-сан, прошу вас перевірити, як піде поширення чуток.

- Ви хочете, щоб я організував спостереження за виконанням Куробой-доно?

— Да. Подивіться на швидкість проникнення чуток, і повідомте мені, якщо вони будуть поширюватися не так, як планували.

- Слухаюсь.

Хаяма вччево уклонився. Але на цьому він не закінчив говорити.

— Але ж пані, занепокоєння Куроби-сама - це нормально.

Майя нахмурила брови від несподіваного висловлювання Гаями.

- Тривога Міцугу-сана...? Про що, цікаво?

Майя не зійшла з розуму. Вона дійсно не мала про це уявлення.

- Якщо поширювати чутки про те, що люди з прізвищем Куроба є родичами родини Йоцуба, то це може стати перешкодою діяльності Куроби-сами в майбутньому. Тому що в багатьох випадках Куроба-сама представлявся своїм справжнім ім'ям.

Хаяма висловив свої думки у формі особистого занепокоєння, а не лише повторив ці вже відомі факти.

- А, ви про це.

На обличчі Майї з’явилося розуміння.

— Це правда, що йому буде трохи важче вести свою діяльність. Але це все в межах розрахунків.

Але це був вираз розуміння того, що ці слова Гаями опинилися в межах очікування.

- Тобто, посилити утримання діяльності Куроби-сама - це також ваша мета?

- Тому що мені не подобається, що останнім часом доводиться покладатися на Метугу-сану і його людей. Якщо ми не будемо давати роботу людям з інших побічних гілок, то їхнє вміння вести справжні справи притупляться.

Гаяма вклонився Майї, висловлюючи згоду з тим, що з погляду балансу сил не бажано покладатися тільки на сім'ю Куроба.

◯ ✔

Того ж дня, коли Аяко і Фумія повернулися додому з головного дому Йоцуби після вечері вони зібралися в кімнаті Фумії для мозкового штурму.

- Але "Пряма біль" не підходить.

- А якщо її добре замаскувати під "Фантомний удар"?

Темою їх обговорення було "кілька своєї сили все-таки можна показати?"

Хоча Фумія та Аяко отримали вказівку від Майї "показати всю свою силу", але не було конкретних значень. Як вони зрозуміли, показати всю силу - це не означає продемонструвати все, що вони вміють.

У таких місцях, як Турніра дев'яти шкіл, де багато поглядів чужих людей, більшість чарівників воліють не показувати магію, яка є їх козирною картою, і навіть про тих, що були військові таємниці, тому заборонені у використанні заклинань, наприклад "Тумне розсіювання" Тацуї. "Козири" завжди зберігають для надзвичайних ситуацій, тому їх і називають "козарями".

Наприклад, Дзюмондзі Кацуто на Турнірі дев'яти шкіл ніколи не показав "Атакуюча версія Фаланги".

Саегуса Маюмі не показувала свого "Сухої Метеор", що викликає в ворога задушення, Ватанаба Марі не видавала свій "Хесикирі" і навіть не говорила про "Додзикірі".

Хоча на відміну від Кацуто, Маюмі та Марі не мали можливості використовувати цю магію через характер змагань. Але навіть якщо б у дівчат було якесь змагання, схоже на Код Монолита хлопців, вони все одно не використовували би там "Сухой Метеор" і "Додзікірі". Тому що магія - це не лише змагання.

- Одного "Фантомного удару" ж буде недостатньо для хорошого виступу? Майя-сама хоче в очі діяльності, тому чому б не замаскувати "Пряму біль" "Фантомний удар", тобто використовувати обидва закляття, спритно переплітаючи їх один з одним?

"Пряма біль" - це унікальна магія Фумії. Ця внестетична магія психічного втручання, яка безпосередньо показує біль у розум ворога, дійсно виглядає дуже схожою на "Фантомний удар", тому що зовні здається, ніби створюється псионова хвиля, котра видає "удар" або навіть можна сказати "вистріл". "Пряма біль" змусить ціль атаки відчувати біль безпосередньо в своєму розумі, при цьому всі будуть думати, що мета атаки отримала урон від Фантомного удару. Вони мають різну систему, але вони однакові з точки зору болю, викликаного явищами, які застосовуються до фізичного тіла.

— Верно...

- Тоді, Фумія, тобі потрібно тренуватися протягом тривалої активації "Фантомного удару".

Фумія зітхнув, почувши Аяко.

- Я не дуже хороший у безсистемній магії...

- Не принизжуй себе.

Аяко плескнула молодшого брата долонею по спині.

У Фумії вирвався слабкий стогін.

Хоча на вигляд удар був несильний, але насправді в нього було прийнято пристойну кількість сили.

— Тобі добре, у тебе є підходяща для використання магія. А ось що використовувати мені, щоб це сподобалося главі-сама, я не знаю.

В інших випадках Аяко використовувала елегантний варіант побудови фраз від першої особи, використовуючи "вамакусі", але в колі сім'ї використала звичайне слово "ватассі*". І зараз, виголошуючи свою скаргу, вона була схожа на звичайну дівчину.

[Варіанти японського займенника "я"]

- На Турнірі дев'ять шкіл і "Смазування" ніде застосовувати, та "Телепортація" заборонена правилами...

Жалоба Аяко були дуже переконливими, і Фумія не знав, що на це відповісти. Як його сестра і сказала, "Абсолютне змазування" на Турнірі дев'ять шкіл застосовувати було ніде. Магія "Абсолютне Смазивання" (або скорочено АС) змиває гази, рідини та фізичного розподілу енергії в цільовій області таким чином, що у межах цієї ділянки неможливо нічого розпізнати. Основне застосування цієї магії полягає в тому, щоб виключити розпізнавання випущених звуків і відбиваного світла від себе або своїх союзників. Іншими словами, це покриття діяльності. На Коді Моноліта можна було б це використовувати, але код монолот — виключно чоловічий змагання. До того ж, "можливо використовувати" і "можна використати" - різні поняття.

Ще одна магія, яку Аяко чудово володіла "Телепортація", або якщо говорити точніше, "Псевдо-телеспортацію" не можна було використовувати на Турнірі дев'яти шкіл. Це було заборонено правилами. "Псевдо-телепортація" - це магія, яка покриває користувача або його союзника повітряним коконом, нейтралізує інерцію, і миттєво переміщає цей килим по вакуумній трубі, створеній в повітрі. Якщо ви можете використати це десь, то тільки в "Ілюзорних зірках", але вакуумна труба вважається перешкодою для інших гравців, за що можна буде отримати дискваліфікацію.

- Саме так!

Фумії щось прийшло на розум, і він вдарив кулаком в долоню.

- Правила заборонені тільки створення вакуумної труби. А якщо стрибати, "смохати" повітря в напрямку руху то це не буде порушенням правил.

Почувши ідею Фумії, Аяко нахмурилась.

— Фумия... В "Псевдо-телепортації" використовується створення вакуумної труби, тому що ця магія залишається легкою навіть з вбудованим додатковим процесом. По-перше, "смазування" - це магія вирівнювання розподілів. Вона не буде працювати, якщо тиск повітря на кокон у якому знаходиться користувач не підніматиметься під час руху. А воно не буде змінюватися, тому що при звичайному стрибку ти просто відштовхуєш повітря.

- Так це ще краще, хіба ні?

Однак Фумія був охоплений ідеєю, і він не звертав уваги на скарги Аяко.

— Якщо ви покажете свою силу, не використовуючи унікального магію, то це неодмінно приверне увагу!

- Може це і так, але... я хоч і хороша в "Телепортації", але ось у стрибках не дуже гарна.

— Нічого страшного. Вакуумна труба охолоджує опір повітря, але залишається інерція. "Телепортація" - це магія, ключем до якої є швидка синхронізація руху та магії нейтралізації інерції. Навіть якщо є опір повітря, немає такої учениці старшої школи, які могли б рухатися так само швидко, як ти, не-сан. Навіть Міюки-сан не зможе.

Аяко різко підняла брови. У ній пробуджувався дух суперництва.

Фумія такого не планував, але в результаті він підібрав найефективніший аргумент, який сильно мотивував Аяко.

— Верно... У твоїх словах є сенс. Думаю, мені варто спробувати.

Аяко не повинен був мати настільки простий характер.

— Верно. Якщо це будеш ти, те-сан, то все вийде.

У цей момент вже Фумія повинен був відчувати невдале від того, як легко йому вдалося обманути свою сестру-близнюка, хоч він це зробив і не навмисно.

◯ ✔

Для досягнення результатів у Турнірі дев'ять шкіл, четверта школа замість бойової магії воліла використовувати складну технологічну заплутану магію. Причиною цього в основному стало те, що ця школа була заснована відразу після третьої школи. У третій школі були встановлені військові порядоки, і на відміну від Першої та Другої шкіл, у них з’явилась сильна відповідальність за практичні магічні навички (вики ведення реального бою). Отже, четверта школа, заснована відразу після третьої школи, майже автоматично отримала антидодатну політику.

Але це зовсім не означало, що учні четвертої школи приступали до учнів інших шкіл у бойових навичках. Там дійсно було багато учнів, схильних до технологічного знання, але вони просто підкреслювали важливість технічної точки зору магічної науки, не більше того.

- Переробити "Псевдо-телепортацію" так, щоб вона не порушила правила ...?

- Це буде складно?

— Ні, коротше кажучи, потрібно зменшити опір повітря, не створюючи вакуумну трубу? Це можна зробити. — Уверенно відповів третій класник, до якого Аяко прийшла з питанням про цю ідею. Хоча не можна було сказати, що він не просто хвалиться перед вродливою дівчиною-кохаємо, але тут явно велику роль відігравала технологічна спрямованість Четвертої школи, через яку він просто не міг сказати "не можу".

— Ох! Як і очікувалося від Нарусе-семпая.

— А-ага. Дайте це мені.

Навіть якщо Аяко обвела його навколо пальця, гордість учня четвертого класу не дозволяла мені прийняти таке рішення.

До речі, цей "Нарусе-семпай", Наруса Харумі, був двоюрідним братом Шізуку. Мати Шизуку і тітка Харумі, китайське місто Беніо, у дівчачі Нарусе Бенео були чистими бойовими чарівниками, але самі Гарумі став учнем старшої школи, орієнтованої на технології. Учні четвертої школи також були на висоті, тому він братиме участь у Турнірі дев'яти шкіл як гравець. Проте сам Гарумі хотів стати інженером. Можливо, саме тому він вирішив запропонувати допомогу учениці першого року навчання з послідовністю активації.

Це було в понеділок, на наступний день після того, як Майя призначила їм місію "прийміть увагу". Таким чином, Аяко забезпечила собі "загальника" для виконання місії, а Фумія сама шляхом спроб і помилок шукав кращий варіант.

До речі, Фумія був красивим хлопцем. Він вважався красивим хлопцем такого типу, якого можна назвати "гарною дівчиною", якщо переодягнути його в жіночий одяг.

Він був невисокого зросту, а руки і ноги залишалися тоншими, незважаючи на інтенсивні тренування.

- Куроба-кун, ти можеш більше покладатися на нас, добре?

— Так, дуже вам дякую. Я запитаю у вас, якщо мені щось буде незрозуміло.

— Ага. Ти не соромишся, звертайся, якщо що, добре?

Для старшокласників Фумія виглядав беззахисним хлопцем, про який хочеться піклуватися, і вони так виявляли своє бажання захистити його. Вони вже деякий час без зупинки прийняли його такими пропозиціями.

Але така любов до себе не робила Фумії щасливим. Він прагнув стати надійним і крутим чоловіком, таким як Тацуя (сприйнятлива думка Фумії), і йому не подобалося бути "живим талісманом".

У Фумії не вистачало одягу, щоб жорстко відповісти дівчатам-семпам. Хоча в таких питаннях він був набагато дорослішим за свій вік. Він давав дівчатам, які підходили до нього, якомога ввічливо і чітко відкидаючи їхні пропозиції. Якби він це робив грубо, то серед дівчат-учениць поширювалася б ворожість до нього. Але він ввічливо розмовляв з кожною дівчиною, яка підійшла до нього. Така поведінка, навпаки, створила йому сприятливе враження "неочікуваного" хлопця.

Хоча прямою зв'язку з місією тут не було, але і Фумія та Аяко крок за кроком вивищили свою "степінь помітності" в четвертій школі.

◯ ✔

Кінець липня, Турнір дев'яти шкіл почнеться дуже скоро. Серед чарівників Токаї (південний Канто) почали поширюватися дивні чутки.

Сім'я Йоцуба з Десяти головних Кланов. Клан, який вважається однією з найвпливовіших груп чарівників в Японії. Клан, який знаходиться під управлінням Йоцуби Майї, однією з найсильніших чарів у світі. Але розташування їхньої бази невідоме, а хто крім Йоцуби Майї є членом цієї групи - досі залишається загадкою.

Але тепер члени цієї організації, які колись були покриті завісою таємничості, зрозуміли це. Якщо говорити точніше, то було виявлене одне прізвище, яке очевидно має зв'язок з сімома Йоцуба. За цим чутком, сім'я з фамілією "Куроба" мала кровне споріднення з Йоцубою.

Прізвище "Куроба" була єдиною інформацією, яку передала серед пов'язаних з магією людей. Які-небудь повні імена, місцезнаходження, рід діяльності, родинне становище, наявність дітей - такі детальні деталі були невідомі. Ця "новість" викликала оживлений інтерес багатьох людей.

— Куроба-сан, це правда, що ти з Йоцуби?

Те, що він сам міг запитати про це, говорило, ніби Нарусе Харумі — досить безстрашний молодий чоловік (хоча він і не сам підійшов, а запитав під час налаштування CAD). З того часу, як поширився цей слух, у четвертій школі в присутності Фумії та Аяко всі максимально намагалися уникати цієї теми.

У такому середовищі було поставлено це запитання. Учні, які працювали навколо них, замерли й поворушували вуха.

— Це неправда.

Аяко з усмішкою відповіла запереченням на запитання Харумі. Для неї було ще дозволено, щоб вони думали, що "Куроба Аяко може бути але такий собі "Куруба Аяко". є У Йоцуби" вже був за межами дозволеного.

Учні, які підслуховуються повернулися до роботи з особами, ніби вони тут не при чому. Проте Гарумі не міг закінчити цього, отримавши таку коротку відповідь.

- Ти точно не маєш до них відношення? Твоя магія така ж гарна, як і у Десяти головних Кланов.

Харумі відвернув погляд від налаштованого CAD, підняв голову і подивився Аяко прямо в очі.

Аяко з широкою посмішкою теж подивилася йому в очі.

- Для мене це велика честь, Нарусе-семпай. Я б теж хотіла стати прекрасною чарівницею, як Нарусе Беніо-сан, про яку кажуть, що вона співпадає з Десятьма головними Клланами.

Харумі натягнувся, почувши відповідь Аяко в елегантній манері.

— Зараз вона Китаяма Беніо.

Харумі зміг відповісти тільки цим.

— Ось значить як? Вибачте за грубість.

Усмішка Аяко зовсім не здригнулася від придирки Харумі, яку можна назвати дитячою, хоча й він був лише школярем.

— Нет. Це я повинен вибачитися за те, що задаю дивні питання.

Харумі з соромом відвернув очі і повернув свій погляд до налаштованого CAD.

Таким чином, завдяки вправним діям Аяко і Фумії, розмови в четвертій школі про те, що ці двоє є людьми Йоцуби швидко пішли на спад. Але в іншому суспільстві чутки, що Сім'я Куроба - це люди родини Йоцуба" продовжували поширюватися.

Через це збільшується кількість людей, які хочуть перевірити, чи чутки є правдою. Прізвище "Куроба" не була дуже розпущеною, але і зовсім рідкою теж не було.

Але якщо обмежити пошук умов "вовшебник з фаміллю Куробо", то кількість таких людей була зовсім маленькою. Якщо не пожаліти грошей на ретельне розслідування, то всіх таких людей можна було знайти. І багато хто вважав, що інформація про сім'ю Йоцуба варта витрат.

— Нее-сан.

— Угу... Сьогодні теж, так?

Закінчивши тренування для Турніра дев’ять шкіл, Фумія та Аяко залишили школу через головні ворота і відразу знайшли хвіст. Це повторювалося вже третій день поспіль. Вони ще нервувались через те, що за ними спостерігають. Але на третій день вони думали лише: "Що знову?"

- Цікаво, хто це сьогодні? — Пробурмотала Аяко погордженим тоном.

На що Фумія втомленим голосом відповів:

- Може, це журналіст? Він скидає не вміє, і його помічники, схоже, ні.

Почуття тривоги у них відсутнє не тільки тому, що вони до цього вже звикли, але також через те, як рівень навичок спостерігача був досить низьким.

- Журналіст, значить? І що ж нам робити?

- Нее-сан, хотів би я сказати, що знову почалися твої упередження до ЗМІ... але сьогодні я з тобою згоден. Хто б ми не були, тут немає ніякого політичного, економічного чи культурного інтересу.

- Хіба він не з тих, хто кричить "люди мають право знати"? Він сам не знає, чи добрі громадяни хочуть знати про нас або ні.

Продовжуючи спокійно обговорювати непроханого гонителя, вони прямували до найближчої станції. Хвост йшов за ними від шкільних воріт, але до станції з ним нічого не вдіяти. А коли ви їдете в кабінці поїзда, вам слід вказати пункт призначення. При такій системі не можна переслідувати іншу кабінку.

Але така недооцінка для цих двох була трохи наївною поведінкою. І Фумія, і Аяко настільки недооцінювали ентузіазм цього журналіста.

Коли вони увійшли на територію станції, позаду вони почули наближення кроки. Переслідувач, який мав стежити за ними, відкрито йшов прямо до Фумії та Аяко. Брат і сестра також зробили висновок, що їм буде дуже важко, якщо їх догонять. Тому вони прискорилися в напрямку перевірки квитків. Але перед ними також почали наближатися двоє чоловіків середнього віку, які своїм виглядом тільки підтвердили, що вони журналісти. Це явно було сплановано, і вони з самого початку збиралися влаштувати "інтерв'ю" на станції.

Учні четвертої школи, які добираються до шкіл на електрокабінках завжди користуються саме цією станцією, тому важко було придумати гарне місце для "засади". А людина, яка переслідує їх ззаду була потрібна для того, щоб повідомити своїх спільників, якщо Фумія та Аяко не підуть на станцію.

Фумія та Аяко переглянулися, і раптово побігли в напрямку, перпендикулярному нинішньому. Передніх перед ними (можливо) журналісти заснули і теж побігли, але Фумія та Аяко були швидшими за них. Крім того, мета брата і сестри була дуже близькою. Фумія та Аяко, маючи сильну здишку (муніку, награну), вдерлися до поліцейської будки.

Їм пощастило, тому що будка була не порожня. Після введення системи вуличних камер кількість поліцейських будок зменшилась, але на кожній станції в межах міст завжди була така Будка. Однак вони часто були закриті, коли поліцейські перебували в патрулі, але тепер їм пощастило. ...Відмо, в поліції вчили, що вранці, коли учні йдуть до школи, а ввечері зі школи можуть виникнути проблеми.

Побачивши білий колір шкільної форми четвертою школою, поліцейський несвідомо нахмурився. Його щойно призначили на цей пост у будку поліції при станції, якою користуються учні Четвертої старшої школи магії. Незважаючи на низький рівень навичок, цей поліцейський був чарівником і до того ж випускником Четвертої школи. Тому він і висловив своє незадоволення тим, що у його кохаїв могли виникнути якісь проблеми з невидимими чарівниками громадян.

Але коли він побачив обличчя Фумії і, особливо Аяко, його відчуження зникло. Не варто навіть і згадувати, чому. Можна лише додати, що поліцейський був молодим чоловіком.

- Вибачте, сержанте-сан!

Оскільки Аяко підбігла і звернулася до нього безпорадним голосом, в розумі молодого поліцейського відразу виникла нерозсудлива мисленна постановка, що "ці двоє тут жертви". Використання "сержант" замість просто "поліцейський" також залишило сприятливе враження від того, що вона знала його звання.

- Що сталося?

Молодий поліцейський відповів дуже привітним голосом, що було неминуче з огляду на зовнішність Аяко. Фумія також підтримував акторську гру Аяко, кілька разів стривожено оглядаючись назад.

- Нас переслідували незнайомі чоловіки... І, схоже, збиралися оточити і зловити...

У цей момент її очі трохи залізли.

- Ми не можемо використовувати магію на власний розсуд... А без магії ми ... - Жалобним голосом продовжував Фумія через спини Аяко. Хоч він був і в чоловічій формі, але за його тонкою формою тіла, його можна було сплутувати з дівчиною, тому його слова теж мали силу переконувати.

- Зрозумів. Залиште це мені.

Поліцейський зробив чесне обличчя і вийшов з будки.

Фумія і Аяко непомітно переглянулися, а потім подивилися на поліцейського, який стояв.

Через межі будки почули голоси поліцейського з (можливо) журналістами. (Можливо) журналісти постійно вигукували такі фрази, як "вільна преса", випускаючи з уваги той факт, що Фумія і Аяко, хоч й чарівники, але неповнолітні. Крім того, усі троє журналістів були чоловіками середнього віку, а Фумія та Аяко — чудовими молодими людьми. Також було чути голоси обвинувачів (можливо) журналістів перехожих, які бачили, як брат з сестрою біжать від них до поліцейської будки. Вони активно пропонували поліцейському взяти в них "свідчення".

(Можливо) журналісти зрештою зрозуміли, що є в невигідному становищі і почали просити вибачення та кланятися й відступили на перевірку квитків.

Глава 2

Не тільки тренування на змаганнях не продовжувалось щодня. Зрештою настав вечір 2 серпня. Завтра - відправки на Турнір дев'ять шкіл.

Фумія та Аяко отримали нові вказівки від Майї.

- Ми повинні зіграти знайомство з Тацуей-нісеном на честь відкриття Турнира дев'яти шкіл?

- Це не так вже й складно. Ціль теж легко зрозуміти.

У вітальні квартири, знятій для цих двох на час навчання в четвертій школі, Фумія прочитав наказ, який прийшов у вигляді текстового повідомлення на його мобільний інформаційний термінал. Аяко, що сидить навпроти нього, відповіла йому, не відриваючи очей від свого терміналу.

— Ага.

Фумія був згоден з фразою "цель легко зрозуміти". Після того, як учасники банкета бачать Фумія і Аяко вперше зустрічаються з Тацуєю, вони створюють враження, що Татцеї не мають нічого спільного із Фумії та Аміяко, які носять прізвище Куроба, яке може бути пов'язане зі сімомією Йоцуба.

— Але я не знаю, чи вдасться створити ситуацію, щоб познайомитися виглядало природно? Окрім того, що Тацуя-ні'єса з іншої школи, він також належить до офіційної дивізії, а ми - до дивізиону новачків. Як нам наблизитися до Тацуе-ніяса, не викликаючи при цьому підозр?

Коли Аяко подивилась на Фумію, що був спантеличений нахилом голови, то розлилася у широкому посміховиську.

— Думаю, це буде не так вже й важко.

у тебе є якась гарна ідея? — Запитав Фумія з сумнівом у голосі. Але Аяко це не злякало.

- Залиш це мені.

Побачивши впевненість Аяко, Фумія вирішив залишити її. У Аяко був образ простої емоційної дівчини з броською зовнішністю, але насправді вона була серйозною, розумною та відповідальною і при цьому не любила програвати. Фумія добре знав це, а також те, що ці риси Аяку не раз допомагали їм під час місій. Це буде дійсно чудова ідея, як увійти в контакт з Тацуєю, припускаючи, що вони не знайомі. Фумія дійшов такого висновку і змінив тему.

- До речі, магія для "Ілюзорних зірок" вже готова? Хоча сьогодні вже, напевно, пізно питати.

Почувши запитання Фумії, Аяко зробила здивоване обличчя.

- Так, питати це тільки сьогодні. Це трохи... Раз я завтра їду на Турнір дев'яти шкіл, значить вона не може бути готова, чи не так? І що ти збирався робити, якби я відповіла "ще ні"?

- Що збирався робити...? Я б старався більше, щоб відпрацювати за нас двох...

Фумія не знав, що відповісти, бо сам усвідомлював, ніби пропустив цей момент і запитав надто пізно.

Аяко усміхнулася.

- Хмм... Фумія, ти дуже впевнений.

- Нее-сан, ти така ж. Ти належно виконаєш завдання, і не лише братимеш участь у змаганні, але обов’язково здобудеш перемогу. Адже наша мета лише змінилася з "Перемогти непомітно" на "поможити максимально помітно".

На обличчі Фумії була настороженість від того, що він боявся сказати щось непотрібніше, але він відповів чітко і без запинки.

- У тебе вийшло з'єднати Фантомний Вдар і Пріму Боль?

— Так, з цим проблем немає.

Фумія кивнув так сильно, що це можна було прийняти за блеф.

Побачивши це, Аяко злегка усміхнулася. Це була не співчутлива усмішка, а добра посмішка сестри до брата.

— Я этому рада.

Фумія теж розслаблено посміхнувся.

- Я теж.

Після цього вони почали обговорювати, чим займеться завтра.

◯ ✔

Через деякий час після початку банківського бенкету на честь заснування Турніра дев'яти шкіл учні Четвертої школи зібралися однією групою в куті банку.

Кожного року четверта школа була незмінним учасником у Турніра дев’яти шкіл. За своєю магією вони не поступалися іншим школам, але їхня сором’язливість була присутнію.

Аяко вирізнялася з - поміж них найбільше. І це було неминуче. Тут було багато чарівників, які вирізнялися своєю зовнішністю, але броський вигляд Аяко приваблював на себе більше за всіх. Учні інших шкіл також дивилися на її сліпе обличчя, і шукали з нею можливість заговорити.

На жаль, Аяко не хотіла так виділятися. Вона сама почала розмову з третім студентом зі своєї школи, Нарусе Харумі.

- Вибачте, Нарусе-семпай. Я хочу попросити про одну незручну послугу.

Харумі був дуже здивований, коли Аяко заговорив до нього, поки він розмовляв з однокласниками.

- Куроба-сан, це щось термінове?

- Так, прошу пробачити мені те, що досліджувала особисту інформацію, але у тебе, Нарусе-семпай, схоже, є родич в Першій школі?

Аяко показала нещасну посмішку і обличчя Харумі розмаїлося.

— А, да. Моя двоюрідна сестра ходить до першої школи.

Харумі намагався придушити своє хвилювання, але схоже, що у нього не дуже добре це виходило. А його однокласники дивилися на нього з підозрою.

Від дівчат до Аяко не було особливої неприємності, як-от "вона поводиться зухвало" або "він червоніє перед хлопцями".

По-перше, Харумі був не з популярних хлопців. Насправді, він подавав великі надії і як чарівник, та як інженер магії, і, будучи племінником дружини богача, мав певні зв'язки. А по-друге, через його занадто скромний вигляд і одержимість магією, однокласниці воліли уникати його, що згодом передалось і на рік та на два роки молодший.

Але крім цього, на Аяко не були направлені непоясненні погляди також тому, що дівчата з четвертої школи ще на тренуваннях до Турниру дев'ять шкіл зрозуміли, як Аяку стосується такого типу людей, які мають зовнішній вигляд і їхній характер. Навпаки, вони дуже цікавилися тим, що́ Аяко робить з Гарумі.

- А чому ти питаєш? — Запитав Харумі Аяко, не зважаючи на погляди інших.

Аяко помітила ці погляди, але відповіла з такою посмішкою, ніби її нічого не бентежить.

— Просто в першій школі є людина, з якою я хотіла б поговорити... А твоя кузина-сан могла б нас представити.

- З кимось поговорити?

— Да. Семпай, мабуть теж його знає. Його звати Шіба Тацуя-сан.

- А, той суперінженер.

Харумі було відоме ім’я Тацуї. Точніше буде сказати, що з усього колективу Четвертої школи ім'я "Шиба Тацуя" не знала лише кілька першокласників. Для учнів Четвертої школи, які відіграють важливу роль у технологічному аспекті магічних наук - "магія" і "чудеса", що показав Тацуя минулого року, були незабутніми.

- Куроба-сан, ти його фанатка?

Викрадення прекрасної дівчини, на зразок Аяко, учень іншої школи не міг втішити жодного хлопця. Але в голосі Харумі не було ревнощів. У цей момент він думав, що захоплення будь-якого учня Четвертої школи "Шибо Тацуей" - це неминуче.

— Ні, я прошу не за себе, а за Фумію...

Коли Аяко це сказала, він побачив по діагоналі позаду неї покірного Чемія.

Зрозумівши на собі погляд Харумі, Фумія сором’язливо відвернув очі. Це була не акторська гра, а справжня реакція Фумії. Те, що Фумія захоплюється Татцією, було правдою і він почувався незручно тому, як всі це знали. Через це слова Аяко звучали ще переконливішою.

— Я зрозумів. Спробую поговорити.

Заради симпатичної дівчини-кохай Харумі був готовий зі шкіри геть вилізти. Та й прохання сама по собі було не такою вже і складною. Фумію він теж вважав "симпатичним", однак, само собою зрозуміло, що це не було причиною його ентузіазму.

Харумі озирнувся на бенкетний зал, шукаючи Шізуку. Він знайшов її порівняно швидко. Вона була недалеко від столу, який щороку збирається представники Першої школи. Але прямо поруч з нею мета "Шіба Тацуя" вела серйозну розмову з 'Принцем' і "Кардиналом" із третьої школи.

Для Харумі це очевидно було перешкодою, але він не міг відступити, коли вже дав обіцянку. Він зібрався з духом і пішов до Шізуку. Аяко і Фумія не отримали жодного сигналу, але без коливань пішли за Харумі.

— Шизуку-сан.

— Кузен Харумі-сан.

Харумі заговорив з боку, і Шізуку обернулася. Хонока, яка була поряд з Шізуку, також знала Харумі. Це допомогло йому почуватися незручно.

- Давно не бачилися.

Оскільки вони були на невеликій відстані від головної групи учнів Першої школи, то Харумі дозволив собі звернутися трохи фамільярним тоном.

- Я теж так думаю. Ти щось хотів?

Коли Гарумі роздумував про те, що двоюрідна сестра незмінно неприязно ставиться до неї, то зрозумів, наскільки незручно було і йому. Тому він відповів, показавши незручну посмішку.

- Насправді, хотів не я, а мої кохаї. — Сказав Харумі і обернувся назад.

Шизуку перевела погляд в тому напрямку. Аяко ввічливо поклонилась, а Фумія злегка кивнув.

- Вони сказали, що хотіли б поговорити з Шибоєм Тацуей-саном.

Вираз обличчя Шізуку ледь помітно змінився (настільки слабо, що це могли помітити тільки найближчі друзі) на здивоване.

— С Тацуей-саном? Не с Мюки?

Муїки, мабуть, почула, як її ім'я вимовили. Тому вона повернулася в сторону Харумі.

Побачивши цю неземну красу в тілі на власні очі, Харумі був не просто зачарований, а відчув такий шок, ніби у нього вдарила блискавка. Але з підтримкою почуття обов'язку перед тими, хто чекає позаду нього кохаючими він якось зміг взяти себе в руки і кивнув на питання Шізуку.

- Так, саме з Шибою Тацуей-саном. Ну, ми ж "технологічна Четверта школа".

- Ось що.

Харумі на ходу придумав відмовку, і вставив її у вигляді безглуздої жарти. Шизукурозумніше кивнула. Четверта школа була їй відома.

— Тому, Шізуку-сан, чи не завдасть тобі сил представити їх один одному?

— Я не проти.

Шизуку кивнула і вирушила до групи Першої школи.

Там вона поговорила з М’юкі, а потім Мііки швидко пішла до Тацуї.

Харумі з нетерпінням чекав, коли М’юкі обмінялася словами Тацуї та Масаки.

Невдовзі Тацуя попрощався з Масакі, і пішов у їхній бік. Побачивши це, Гарумі зітхнув з полегшенням від почуття обов’язку.

Тацуя зупинився перед Харумі. Харумі, усвідомлюючи, що обірвав від виду Міяки, яка підійшла з Тацуей, дбав себе, щоб зробити останній крок у своїй "робадоті", і заговорив до Татцаї.

- Четверта школа, третій рік навчання, Нарусе Харумі. Вибач, що перешкодили твоїй розмові.

— Перша школа, другий рік навчання, Шіба Тацуя. Не хвилюйтеся, на той момент розмова з Ітідзьо-куном вже закінчилася.

Напружена манера промови Тацуї трохи ослабла, тому що вона виявилася набагато більш м'якою, ніж він собі уявляв.

"Все-таки... він класний хлопець". — Подумав Харумі, зрозумівши, що напруженість як рукою зняв. Людина, яка йому відповідала не була якось по-особливому вродливий, а його різкі риси обличчя не мали виящень. Його фігура з прямою поставою не мала вади. Навколо нього була атмосфера спокою, така, яка змушувала думати про нього позитивно з першої зустрічі, ніби кажучи: що б не сталося, він допоможе у всьому.

"Тепер я теж розумію, чому Курба-кун захоплюється ним."

Харумі мисливо кивнув і дійшов до суті питання.

- Дякую, що підійшов. Справа в тому, що мої кохаї сказали, ніби хочуть з тобою поговорити.

Ніби чекаючи на ці слова Харумі, Фумія та Аяко вийшли і стали перед Татцією.

— Мене звати Куроба Фумія. Приємно познайомитися, Шіба-семпай.

- Приємно познайомитися, моє ім'я Куроба Аяко. Я старша сестра-близнюк Фумії. Спасибі, що виділив нам час, Шіба-семпай.

З наговорення Харумі, Фумія та Аяко "випробувалися" Тацуї. Їх "приємно познайомитися" не звучала награним.

- Радий знайомству, мене звати Шіба Тацуя.

Як і слова Тацуї.

— Але я учень Першої школи. Тому я не ваш семпай.

- Навіть якщо у нас різні школи, Шиба-сан - наш семпай в магії.

- Хоча ми з четвертою школою, але наші технічні навички не дуже хороші. Якщо ти не проти, можна попросити тебе навчити нас? І я, і мій брат дуже вражені твоєю майстерністю, Шіба-семпай.

Звичайно, вся ця сцена була створена для того, щоб спростити зв’язок Фумії та Аяко з Таткою. Тому Мюкі нічого не говорила і ніяк не втручалася в їхню акторську гру. І сама з ними перша не починала розмову, тому що була впевнена в цьому.

Це привід для полегшення розмови Фумії та Аяко з Тацуєю виявився дуже зручним.

- Під час Турніра дев'ять шкіл це буде неможливо, але я не проти, якщо з'явиться можливість в інший час.

— Правда!?

- Дуже дякую. Чекаю з нетерпінням.

Хоча те, що вони уникали спілкуватися з тим, чим він вирізнявся, було неприродною поведінкою, особливо для хлопця Фумії, але це не було чимось таким, щоб знищити їх виставу. Наприклад, Гарумі не помітив жодного натяка на те, що побачив здалеку.

Вони успішно зробили висновок, що не знали Тацуї, Фумія та Аяко повернулися до середньої школи.

◯ ✔

Той вечір закінчився, і невдовзі настав час для сну. У вестибюлі і коридорах погасили світло. Фумія та Аяко за допомогою газу, який висихає, присипили першокласників, які дістались до кількох кімнат (зрозуміється, їх переселилися окремо по статевій рисці), після чого зустрілися в глибині саду готелю.

— Фумія, ти якраз вчасно.

— Ти теж, э-сан.

Хоча їхні емоції на обличчі трохи відрізнялися, але вони посміхнулися один одному, зняли наввипередки зверху легкі куртки на блискавок і вивернили їх.

Двобічні куртки з світло-серих, близьких до білого, перетворилися на темно-сірі, близькі до чорного. Фумія зробив все зазвичай, а Аяко поклала волосся під куртку, перш ніж застебнути блискавку. Завдяки цьому "переображення", їх силуети тепер легко зливаються з темнотою.

— Ладно, пошли. Нее-сан, твій хід.

— Принято.

Одночасно з цією легковажною відповіддю, Аяко активувала свою особливу магію "Абсолютне Смазання", також відома як АС. Цього разу силуети цих двох справді розчинилися у темряві ночі.

Мая і Аякко отримали три накази: "Виділятися на Турнірі дев'яти шкіл", "Постаратися, щоб не стала остаточною переконаність, що вони люди Йоцуби" та "Здати враження у інших людей, які не знайомі з Татією". Але це також означало, що як чарівники родини Куроба вони повинні провести розвідку. Потрібно було зібрати інформацію про деталі майбутнього тестування ефективності "Оружа П" = ляльок-паразітів. На відміну від Фумії, Аяко вже була тісно залучена в це розслідування. І вони не збиралися кидати цю роботу тільки тому, що на Турнірі дев'ять шкіл їм доручена ще одна паралельна місія.

Метою дослідження був маршрут "Кросса з перешкодами". Було відомо, що ляльки-паразитів збираються протестувати в останній день у місці проведення "Кросса". Тобто вони будуть випробувані на учнях старших шкіл магії. Однак поле для проведення змагань було дуже широке — чотири кілометри завдовжки і завширшки. Відома інформація, що голосувала "це буде під час проведення Кросси з перешкодами" не дозволяла визначити якесь місце.

Також було невідомо, скільки з них використовують у тестиуванні. Навіть, якщо ви не будете втрутитися у власне тестування на інших агентів (Фумія та Аяко були впевнені, що ця роль зрештою зіграє Тацую), ці двоє хотіли хоча б дізнатися точне місце де будуть ляльки-паразити і їх чисельність.

Але їм довелося зупинитися прямо перед входом в зону проведення "Кроса з перешкодами".

— Идём?

- Не можна. Місця занадто щільно покрита активними датчиками. Я не можу знайти голієш, щоб проникнути всередину.

АС - це магія, яка розсіює і вирівняє електромагнітні та звукові хвилі, а також повітряні потоки. Завдяки цій особливості, Аяко була чутлива до відхилення електромагнітних та звукових хвиль навколо неї. Її чутливість не була настільки прогресивною, як у Хоноки, яка могла сприймати коливання світлових хвиль ще до того, коли вони стануть видимим світлом. Але вже існуючі хвилі вона могла відчувати в дуже широкому діапазоні. Поле для "Кросса з перешкодами" розміром 4x4 кілометри було цілком в межах цього діапазону. (Але вона не могла відчути розташування непогамовних твердих тіл).

Її сприйняття сказало їй, що вся область маршруту, ніби куполом, накрила мережу з сенсорів, які реагують на електромагнітні та звукові хвилі і інфрачервоні промені. Все контролювалось так ретельно, що навіть дрібна тварина, як коти, не могла б проскочити.

- Був би пасивний датчик, тоді б проблем не було... але вони зайшли так далеко, що поставили стільки дорогих активних сенсорів.

Як і сказала Аяко, її АС легко могло б обдурити пасивні сенсори, які сприймають лише ті електромагнітні та звукові хвилі, що випускають сам порушник. Насправді, АС міг нейтралізувати і активізувати такі сенсори як відбивний тип, які самі випускають електромагнітні хвилі та непочутливий звук і вловлюють відображений від порушника сигнал.

Але також існують активні датчики, що не в стані відправляти інфрачервоні промені та ультразвукові хвилі від передавача до приймача, і сприймають порушників, якщо він вставить на шляху сигналу, блокуючи його. А процес "смазування" цих інфрачервоних променів або ультразвукових хвиль може сприймати спостерігачів як щось ненормальне.

- Ми ж не відступимо через страх бути спійманими датчиком? Там же встановлені лише камери і мікрофони? Тому, якщо швидко проскочити, тоді, навіть коли вони дізнаються про факт вторгнення то все одно не зможуть визначити особу.

Аяко була глибоко зворушена ревністю, з якою Фумія висловив свою пропозицію, але в результаті вона лише похитала головою.

- ...Краще на цьому закінчити. Не потрібно ускладнити ситуацію до нашої розмови.

Під "виступанням" вона мала на увазі відразу і їх "повернення на Турнірі дев'яти шкіл", та їхні "уступи по справі тесту ляльок-паразитів". Минулого року також стався випадок - втручання "Безголового Дракона". Якщо на місці проведення Турніру дев'ять шкіл виявиться незрозумілий порушник, то навіть якщо турнір не буде скасовано, це неодмінно призведе до труднощів. Це створить труднощі не лише для їхньої діяльності, але й для Тацуї.

— Я зрозумів.

Те, що Фумія запропонував такий уявний безглуздим план, і те, яке він підкорився постанові Аяку, було через різницю у завданнях, які вони виконували. Фумія зазвичай вступав у бій за допомогою Прямої болю, а Аяко надавала підтримку в проникненні та від виступі з використанням Псевдо-телепортації і АС. Через такий розподіл ролей між близнюками Аяко брала на себе ініціативу в вивченні місця проникнення, а Фумія - під час активних дій.

- ...Зараз у нас немає іншого вибору, окрім як відступити.

— Аяко, Фумия.

У той момент, коли Аяко вже збиралася відповісти "Вірно" на слова Фумії, від раптового голосу у неї мало не зупинилося серце.

- Тацуя-ніїсан! — Сдержано, але з радістю сказав Фумія. Аяко також зрозуміла, хто був господарем цього голосу.

— Тацуя-сан... не лякай так, будь ласка.

У кутках очей Аяко проступили сльози.

— Я не хотел.

Тацуя вже звик до темряви, тому помітив це, але його голос був не дуже винним, а відповідь була формальним вибаченням лише з натяжкою.

- Тоді не треба говорити таким страшним голосом, гаразд?

Хоч вона і розуміла, що це не той випадок, але вона мала на увазі що могла інстинктивно атакувати його.

- Ви теж прийшли подивитися на маршрут?

Тацуя не виправдовувався і не вибачався.

Звичайна дівчина вже розлютилася б через брак ввічливості. Але Аяко була дівчиною, яка вважала цю рису прекрасною Тацуї без будь - якого значення сльозам і став найповнішою працею.

- Так. Але охорона тут серйозна.

У Аяко дуже швидко змінилося настрій. Взявши приклад з Тацуї, вона зосередила увагу на місії.

- Ми не можемо туди пробратися. - Доповів Фумія до слів сестри. У нього з самого початку не було ні подиву, ані питань, чому Тацуя знаходиться тут. І витрачати час на зміну настрою, як Аяко, йому не потрібно було.

— Ви не змогли навіть з магією Аяко?

Тацуї були вражені. Аяко зрозуміла, що це було тому що він високо оцінював її магію, тож не могла стримати свою образу.

— Ах, нет, извини. Я тебе ні в чому не дорікаю.

З огляду на гордість Аяко Тацуї цього разу вибачився.

Аяко зрозуміла, що він прочитав цю зміну виразу її обличчя, який показував досаду, але спочатку вона хотіла залишатися з невмирим видом. Вона соромилася, що сама вирішила зосередитися на місії, але втратила самовладання від однієї ненавмисної фрази.

- Тацуя-нісан, ти теж прийшов провести дослідження?

Фумія змінив тему не тому, що турбувався про Аяко. Аяко також розуміла, що це було зроблено лише для того, щоб визначити, як діяти далі. Але вона, безумовно, була вдячна за своєчасність. Вона подумки подякувала за це молодшому братові.

— Да. Але мені теж не вдається пробратися.

— Ось як... — Не приховуючи знеохочення, пробурмотів Фумія.

- Спробуємо ще раз? Якщо ми і ніі-сан об'єднаємо зусилля, то...

Фумія запропонував Тацуї конструктивну пропозицію. Хоча в ньому не було ніякого конкретного плану.

— Ні, необачні дії можуть призвести до найгіршого вчинку. Зараз нам краще спокійно відступити.

З огляду на стан Аяко, це було очевидно, тому Тацуї відхилив пропозицію Фумії.

— Верно. — Відповів Тацуе не Фумія і Не Аяко.

- Хто тут?

У відповідь на різкий наклеп Аяко, з лісу вириннув струнка людська силует.

Силует, схожий на темного ніндзя, який тоне у темряві... Це і був ніндзя. Ні Фумія, ні Аяко чомусь не могли детально розгледіти цю людину. На ньому не було капюшону або маски, але близнюки не могли розпізнати ні форми обличчя, ні деталі особи, ані навіть приблизний вік.

— Майстер, не могли б ви з'являтися більш нормально? — Тацуя зітхнув і поскаржився цьому силуету.

Фумія та Аяко тільки несвідомо плескали очима.

У той же час з скаргою Тацуї в цієї людини раптово стало чітко видно риси обличчя.

- Як і сказав Тацуя-кун, на сьогодні краще відступити. — Не звертаючи уваги на скарги Тацуї, Якумо продовжив свої перші слова.

- ...Тацуя-сан, невже це...? — Зрозумівши, що це Якумо, Аяко послабила свою пильність і запитала Тацую.

— Так, Аяко, це той, про кого ти подумала.

- То це той самий Коконое Якумо-сенсей?

Цього разу Фумія вже емоційно кивнув. Для цих двох чоловіків, на плечах яких була відповідальність за наступне покоління Куроби, підрозділ розвідки Йоцуба, ім’я Якумо мало велике значення.

- Отже, майстер, ви щось знайшли? — Запитав Тацуя, не звертаючи уваги на емоції Фумії та Аяку.

Якумо похитав головою.

— Нет. На маршруті поки нічого не встановлено.

— Ви змогли пробратися туди? — Аяко підсвідомо підвищила голос, після чого в паніці прикрила рот рукою. Така дитяча поведінка пом’якшила серце Тацуї, і він злегка посміхнувся. Але він негайно прибрав цю посмішку і повернувся до Якумо.

— Як від вас і очікувалось. А ми здалися через охоронну систему.

Тацуя боковим зором непомітно подивився на Аяку. Вона знала, що він за неї стурбований.

Справді, для неї був неприємним той факт, що Якумо легко пробрався (вона вирішила, щоб для Якумо це було простіше, тому що на його одязі зовсім не було ніяких пом'якостей та інших ознак, які він пройшов через будь-які труднощі) через систему безпеки, яка виявилася їй не по зубах.

Але в глибині душі Аяко також були захоплені і насторожені перед майстерністю Якумо. Коли Фумія та Аяко успадкують сім'ю Куроба, чи зможуть вони перевершити цього "шибей"? Така думка зараз займає голову Аяко.

Тому, якщо Тацуя зараз і співчував Аяку, то це було марно. Але навіть з огляду на цю марноту, Аяко була рада цьому.

Тим часом, розмова Тацуї з Якумо продовжувалася, але зрештою стало зрозуміло, що заціпок немає. Хоча ця вилазка виявилася марною тратою часу, Фумія був радий лише зустрічі з Татцеєю. А яко відчула вигоду від того, що тацуя турбувався про неї.

Махнути Тацуе рукою на прощання, і Якумо розчинився у темряві. Ні Фумія, ні Аяко не зрозуміли, як Якумо покинув це місце, але вони про це не шкодували. Вони обидва в загальних рисах розуміли, якою на даний момент різниця у майстерності між ними і Якумо. Це був шалений розрив, який викликає тільки заздрість. Це розпалило їхні амбіції.

Тацуя розгорнувся до брата з сестрою, які тепер вдумливо присягалися посилити свої тренування.

— Фумия, Аяко.

Голос був тихий, але досить напружений.

— Да?

- Що таке?

Від цього також змінилася поведінка цих двох чоловіків. Насправді, Фумія та Аяко не повинні були слухатись Тацову. Їх ніхто до цього не змушував, до такої поведінки близнюки прийшли самі по собі, спонтанно.

— Я займусь этою справою. А ви зосередитеся на Турнірі дев'ять шкіл.

Слова Тацуї для них означали "більше не втручайтеся". Такі слова мали сильно впливати на гордість тих, хто чарівників Куроба.

- Зрозумів.

- Добре, раз Тацуя-сан так говорить.

Не виявивши жодного незадоволення, Фумія та Аяко кивнули у відповідь на прохання Тацуї.

Глава 3

Субота, 11 серпня. Сьомий день Турніра дев'яти шкіл, третій день дивізіона новачків. Сьогодні буде перший день Кода Моноліта хлопців і Ілюзорних зірок дівчат. Зрештою настала черга Фумії та Аяко.

Вранці вони прийшли в палату одночасно. Зустрівшись з поглядами, вони побачили один в одному полум’яний дух.

— Фумія, нарешті, наш виступ. — Першою заговорила Аяко.

— У мене все буде в порядку. Сьогоднішні вороги — рибка. Фаворит - перша школа, а з нею ми граємо завтра. — З безстрашною усмішкою відповів Фумія, щоб підбадьорити сестру. ти теж не допусти помилок.

- У мене теж все гаразд. — З упевненістю відповіла Аяко, без жодного сумніву. - Насправді, я хотіла б битися з "недоумками Саеґуса", про які ходять чутки.

- Але в дивізійоні новачків не можна брати участь у двох змаганнях...

Фумія натягнувся цим показним безстрашністю Аяко.

— Одна бере участь у Ґребці та стрілці, а інша в руйнуванні крижаних стовпів... Я думала, що хоч одна з них вийде на Ілюзорні Зірки.

Здається, що фраза "хотіла б битися" була сказана серйозно і Аяко всерьоз про це жалкувала.

- Ти так хотіла змагання з чарівника із родини Саеґуса?

Запитав Фумія з підтекстом "Невже така твоя причина?".

Але, як і очікувалося, причина була іншою.

— Э? Та ні ж. Якщо перемогти відомих "близнюків Саегуса", то це ще більше приверне увагу, вірно?

Аяко відповіла, що це було б оптимальним способом для виконання наказу голови сім’ї.

- По-перше, моя перемога вже вирішена тому що серед наявних суперників ніхто не зможе зі мною конкурувати.

Звичайно, це був свого роду жарт. З досвіду пані Аяко знала, що перемога чи поразка не вирішуються однією силою.

— Верно.

Але Фумія, який в рівному ступені, як і Аяко, повинен був добре це знати, серйозно кивнув на її слова.

Аяко була здивована цим фактом.

— Эй, Фумия, это был шутка...

- Можливо, вони зрозуміли, що в Ілюзорних зірках вони тобі не суперники, не-сан, і вирішили не брати участі у цьому змагання?

Фумія та Аяко почали розмовляти одночасно. Але у Фумії було більше слів в його промові, і вона перекрила промову Аяко і змусила її замовкнути.

- Ти серйозно?

Фумія кивнув у відповідь на це запитання Аяко з цікавістю.

— Серйозно. Сама подумай, що не виставляти асів на Ілюзорні зірки - це дивно. До того ж у багатьох інших змаганнях є парний розряд, а в Ілюзорних зірках — лише один.

Перше місце у парних змаганнях дає 60 балів (30 з них йде в офіційний рахунок).

Перше місце в Ілюзорних зірках дає 50 балів (25 у офіційний рахунок).

З точки зору ефективності, краще буде взяти 50 окулярів однією людиною, ніж 60 двома.

Аяко подумала, що це занадто спрощений підрахунок, але не стала жартувати з цього приводу, тому що її оробили наступні слова Фумії.

- Напевно, це справа рук Тацуї-нізан. Він вирішив, що сестри Саегуса не зможуть перемогти те-сан і відіслав їх на інші змагання.

— Д-думашь?

Фумія загнуздилася міркуваннями, і не помітив, що Аяко охопило її хвилювання.

- Якщо б можна було використовувати магію польоту, це була би інша справа, але цього року час польоту обмежили. Тацуя-нісан повинен був легко здогадатися, що ослаблена версія телепортації дозволить досягати цілей набагато швидше звичайних "прижків". З нею ти підеш інших гравців абсолютно законним. Ми теж дійшли такого висновку.

— Ну, так і є.

Аяко була повністю погоджується з цим. Вона вважала, що коли мова йде про незвичайні методи організації і використання магії, то інтелект Тацуї є найкращим в Японії та одним з кращих у всьому світі. А Фумія, до речі, був впевнений, що він взагалі кращий за всіх у всьому світі.

- Тацуя-нісан знає про телепортації те-сана. Звичайно, він розуміє, що чарівники його команди не переможуть на Ілюзорних зірках, тому він передбачливо відправить своїх асів до інших змагань, де їм буде гарантовано перше місце.

— Зрозуміло.

Пригоди з цим було для Аяко чимось на зразок нарцисизму, але в результаті вона дійшла висновку, що це розумно.

- Ну, тоді сьогодні ми повинні виправдати очікування Тацуї-сана.

— Верно. Щоб довести, що Тацуя-німун правий, ми одержимий перемогою з переважним привілеєм.

◯ ✔

Чи це був ентузіазм Фумії причиною того чи ні, але...

Аяко виграла відбірковий раунд Ілюзорних Зірки з величезними, що пригнічують уривки. У тій же відбірній групі була ас-первокласниця з третьої школи, яка в кінці матчу впала на коліна і плакала від облоги, усвідомлюючи свою нищівну поразку.

Потім, о сьомій годині вечора почався фінальний раунд Ілюзорних Зірки дивізіона новачків.

Аяко змила в повітря світлові кулі, викликаючи нищівні вихори. Це було схоже на сцену падіння метеора, де небо й земля поміняли місцями.

Дивлячись на виступ Аяко, Тацуя пробурмотів "тут нічого не поробиш". А дві дівчата, які колись були об'єктами обговорення, зараз були на зорових місцях, куди вони прийшли підтримати однокласницю.

- Ізіми, що ти про це думаєш?

але я б не змогла перемогти... А ти, Касумі-тян? Чи бачиш який-небудь варіант?

Касумі з досадою похитала головою.

- Шкодую... але я теж не бачу, як можна перемогти. Крім того, ми дивимось з боку, зі зорових місць, а на полі під час матчу я б взагалі не знала, що робити.

Почувши відповідь Касумі, Ізумі широко розплющила очі. Вона не думала, що її не відчужуватиме сестра-близнюк без справжньої битви визнає: "й не перемогти".

Під час цієї короткочасної розмови Аяко продовжувала заробляти окуляри одне за одним.

Студентка з Першої школи змінила стратегію, щоб отримати окуляри. Вона почала націлюватися на світлові кулі, які знаходяться в іншому напрямку від стрибку Аяко. Аяко вже не наздогнала її, але так вона надійно закріпилася на другому місці.

Казумі подумала, що сама не змогла б так спокійно вести гру, і захиталася передбачливим рішенням персоналу своєї школи про те, щоб її не ставити на Ілюзорні зірки. ...Однако незабаром вона згадала, що цим "персоналом" був Тацуя, від чого у неї погіршилося настрій, і вона зробила мимовільне обличчя.

тобі щось не подобається? — Запитала Ізумі, швидко побачивши зміну настрою сестри.

Касумі на мить розгубилась, роздумуючи, чи відповідати, але в результаті чесно відповіла.

— Мені цікаво, чи знав Той хлопецьЩо все так і буде...?

Ні, така манера мовлення насправді не дотягувала до рівня чесної відповіді.

- Касумі-тян, не звай Шібу-семпая "темний хлопець".

Таке ухилення від відповіді Ізумі бачила наскрізь.

- Але ти можеш бути права, Касумі-тян. Я вважаю, що це стратегія, по якій краще напевно заробити окуляри в інших змаганнях, беручи до уваги те, як ми не зможемо перемогти цю дівчину.

У цей момент Ізумі прийняла задумливий вигляд.

— Изуми?

- Якщо це так...

- Якщо це так?

- Якщо це так, то я не розумію звідки Шіба-семпай дізнався про здібності тієї дівчини.

- ...Може, випадково познайомився раніше?

Відповідь Касумі на перший погляд видавалась простою і необґрунтованою, але насправді вона була найбільш переконливою відповіддю.

— Не думаю, що це так. Тому що Шіба-семпай познайомився з нею на банці на честь початку Турніра.

Іумі спростувала цю здогадку фактом, який вона бачила своїми очима.

— Хе, ось воно що.

-Касумі-тям, тобі краще потурбуватися про те, для чого семпей зробив це. Я не маю на увазі нічого страшного, начебто сьогоднішні союзники завтра стануть ворогом. Я говорю, що коли ми бачимо успіхи та невдачі інших людей, то можемо успішно долати перешкоди.

- Ах, так-так, знову твої звичаї. Але я зрозуміла, що шлях до успіху і небезпечні місця.

— Эх ты...

- І все ж. Якщо це було не випадково, то звідки Шіба-семпай це дізнався?

Зумі схопилася за голову, і Касумі поставила це питання, змінюючи тему на початкове.

Тим часом, розрив по окулярах між Аяко і гравцем Першої школи продовжував зростати.

Зуми опустила руки з голови і подивилася на Касумі.

- Можливо, через ті чутки.

— Слухов?

Касумі завжди показувала "я не розумію", але Ізумі не відповіла прямо, а дала підказку.

- Як звати цю групу з Четвертої школи?

— Э-э? Куроба Аяко, на зразок? А-а, Куроба!

У цей момент пролунав гудок закінчення першого періоду. На зоровій трибуналі було досить шумно, і Ізумі прошепотіла так, щоб тільки Касумі почула.

- Так, я про той самий слух.

— У родоводі родини Йоцуба є сім’я з фамілею Куроба...

- Може Шіба-семпай звідкись дістав список учасників дивізійону новачків Четвертої школи.

— Уаа... Тут пахне чимось нелегальним.

- ... Якщо зв'язати з нашою поточною розмовою, то саме таке враження складається.

Ізумі зуміла подивитися на Касумі, і та дивна відвела погляд.

Зітхнула і знову заговорила пошепки.

- Ця дівчина використовує не простий "Прижок". Очевидно, це магія - "Псевдо-телепортація", з якої було усунено процес створення вакуумної труби.

- Щоб не порушити правила?

— Да. "Псевдо-телепортація" заборонена правилами Ілюзорних Зірки, тому що вакуумна труба, яка з'являється в повітрі перед тим, як користувач переміститься, перешкоджає пересування інших гравців. А пориви вітру, що виникають з переміщенням гравців, не обмежуються правилами.

— Хе, ось воно що.

Іумі відчула головний біль, побачивши, як Касумі киває з таким видом, що до неї все дійшло тільки зараз. Ізумі була дуже чутливою в розумінні магії, і сама вона це теж розуміла. Але навіть зараз, такий Ізомі здається бути занадто легковажним.

- Дуже ймовірно, ця дівчина добре володіє магією "Псевдо-телепортація". Не думаю, що ми програємо цю дівчину в "Гребці і стрілці" або у "Розрушення крижаних стовпів", але безсумнівно її магічна сила, як мінімум, схожа на магну силу нас, членів Десяти головних Кланов.

Касумі зробила серйозне обличчя.

- Магічна сила, схожа на силу чарівників родини Саегуса з Десяти головних Кланів. Все ясно. Я відчуваю, що припущення про те, ніби ця дівчина є родичкою сім’ї Йоцуба, має сенс.

- Справді...

У цей момент пролунав гудок, який повідомляє про початок другого періоду.

Увага Касумі була захоплена полем для гри, і вона не стала питати сенс бормотування Ізуми.

Ізомі, навпаки, зовсім не могла зосередитись на грі. Її мучили думки, які зовсім не мають відношення до гри.

"Власник магічної сили, яка дорівнює 10ій головними Кланамі, з великою ймовірністю належить до тих же десятків головних Клонів..."

"Тоді, що щодо Міяки-онеасів?"

"Сила Міяки-онеасума явно навіть вища, ніж у нас".

"Власник магічної сили, більше ніж чарівники родини Саегуса може бути тільки ... З родини Йоцуба."

"Ні... Цього не може бути. Щоб Мюкі-онеесама була чарівницею з тієї Йоцуби..."

Зумі твердо вирішила відкинути пророслі в її думках підозри.

— А...?

У цей момент Касумі несподівано скрикнула.

— Кья-а!

Ізумі була поглинута роздумами і зреагувала на цей скрик так бурхливо.

— Уа-а! Ізоми, що з тобою? — Касумі була вражена такою реакцією Ізуми.

— Н-нет, нічого.

Це не було спробою втекти від відповіді. Просто зараз Ізумі, роздуми якої були перервані, не могла згадати про що вона роздумувала. ... Можливо, її рішення відкинути і забути ту думку стало ключем до блокування її пам'яті.

- Ні, краще ти, Касумі-тяни, скажи мені що з тобою?

— А, да. Я помітила зловісне видіння.

- Жахливий прообраз?

Зрозуміло підштовхнуло голову. Касумі відповіла їй з жалем на обличчі, і з думкою "краще б я не помітила".

У четвертій школі є ще один учасник-первородка з фамілею Куроба. Він виступав сьогодні в Коді Моноліта дивізиона новачків.

Почувши, що сказала Касумі, Імумі відкрила рот, ніби кричала здивоване "А!"?

- Якщо той хлопець теж зв'язаний з Йоцубою...

- Завтра на Коді Моноліта у нас теж будуть неприємності...

Вони переглянулися, а потім повільно змінили свої погляди на ігровий майданчик.

Вони більше не думали про завтрашній день.

◯ ✔

Неділя, 12 серпня. Восьмого дня Турніра дев'яти шкіл, четвертий день дивізіона новачків.

Незважаючи на молитви (?) Касумі та Ізуми, Код Моноліта дивізицина новачків відбувся з передреченими неприємностями.

Коли закінчується восьмий раунд (третього раунду другого дня), Перша і четверта школи ділили першу позицію, маючи по 6 Перемог та 0 випадків. За ними йшла третя школа з п'ятьма перемогами і однією поразкою. Всі, включаючи учнів та уболівальників Четвертої школи, були здивовані успішною промовою четвертою школою, яка зазвичай займає останні місця в загальному зараховані щороку.

Фактично, матч восьмого раунду між Першою і Третиною школами вважалися чемпіоном за перемогу у цій дисципліні. Команда першої школи, після відповідної запеклої боротьби, радісно підняла руки і вигукнула: "Це перемога!", але перед матчем дев'ятого раунду проти четвертого класу вони були дуже напружені.

— Побудова оставляємо як було. — Сказав капітан команди Шіппо Такума на передматковому зібранні і по черзі подивився на обличчя своїх напарників.

— Да.

- Я теж думаю, що так буде правильно.

Від його товаришів по команді, Сенкави і Кадзиварі не пішло заперечень. Вони обидва довірливим поглядом дивилися на Такуму.

Це довір’я було завдяки успішної діяльності таких дивізійонів новачків. На цьому коді Моноліта він залишався в безпеці поруч з монолітом своєї команди і віддзеркалював абсолютно всі атаки. Крім того, він нокав усіх гравців суперників. Завдяки цьому серед хлопців з першого року навчання склалося враження, що вони на голову вище сучасної команди третьої школи. У грі восьмим раунду двоє своїх нападників вийшли з гри, забравши із собою одного захисника. Такума опинився у скрутному становищі один проти двох гравців третьої школи, і в боротьбі вирвав перемогу.

У цій серії з шести перемог підряд він, безсумнівно, був найдорогоціннішим гравцем.

Хоча саме про Такаму серед однокласників розповідали погані чутки відразу після закінчення школи, він дуже змінився від одного дня в кінці квітня.

Самоміна у нього залишилося таке ж, як і було, просто він перестав виставляти його напоказ.

Хоча він став лідером, його самооцінку затопили у тінях і спостерігали.

Він залишався простим і емоційним, але мав схильність смиренно просити вибачення й працювати над собою, якщо йому доведуть на помилку.

Усім навколо себе він давав зрозуміти, що намагається "зрости" і "виростати", чим заслуговував симпатії та довіри однокласників.

З такою ідеєю, звичайно, Такама взяв на себе відповідальність за команду з усіх дев’яти представників першої школи.

Я вважаю, що команда четвертого класу - це типова команда одного гравця.

Двоє товаришів по команді кинули Такумі.

— Атакуючого звуть Куроба Фумія. Він - проблема. Мені боляче про це говорити, але якщо навіть я зіткнуся з ним обличчям до обличчя, то перемогти буде важко.

- Шиппо-кун?

- Що він за суперник, якщо вже ти про нього таке говориш...

- Дуже сумно казати, але чутки можуть виявитися правдою.

У головах Такуми та інших вислухали цей слух про зв'язок "Йоцуби" з Крабою.

Такума виштовхнув цю думку зі своєї свідомості і продовжив пояснювати стратегію.

- Я не кажу, що ви слабкі, але, на жаль, гравець Куроба буде вам не по зубах.

Товариші за командою похичили головою після слів Такуми.

- Думаю, твій аналіз вірний. Нерозумно думати інакше.

« Мабуть, я не витримую й хвилини.

Коли один з партнерів насадив голову, Такама також потиснув зуби.

—... Извини.

- Шіппо, тобі не за що вибачатися. І що далі?

— Да... Тому уникайте бітів з ним. Можете без перешкод дати йому пройти прямо до мене.

— Дати йому наблизитися до нашого моноліту?

Такума кивнув на це тривожне питання.

- Четверта школа виграла всі свої матчі шляхом нокаутування всіх членів команди ворога. Це очевидно, тому що захисники перешкоджають вводити код з моноліту. Без сумніву, гравець Куроба спочатку спробує вибити мене.

Сенкава і Кадзивара не заперечували припущення такої людини.

— Я виграю час, ставши суперником гравця Куробе. А ви захопите ворожий моноліт. Якщо ви не будете поряд з гравцями Куроби, то двоє проти обох гравців не повинні програти.

- ...А що, якщо гравець Куроба не звертає уваги на моноліт, атакує кожного з нас окремо?

« Якщо ви побачите, що гравець Куроба наближається до вас, будь - які засоби для повернення додому. Як тільки я вступлю у бій з гравцем Куробою, негайно розвертайтеся і йдіть в напрямку ворожого моноліту.

- Зрозумів.

— Принято.

Такума знову обвів поглядом товаришів по команді.

- Хоча ще залишається фінальний матч у 10-му раунді, але саме в цій грі вирішується загальна перемога в Коді Моноліта. Ми точно переможемо!

— Да!

Такума та решта видалили бойовий клич і висунулися в сторону ігрового поля зі скельною місцевістю.

Це було наче порив бурі.

Одночасно з сигналом до початку матчу із табору Четвертої школи вискочив невеликий людський силует. Він вправно пробирався між білими кам’яними брилами, обходив їх одну за одною і швидко досяг табору Першої школи.

Гравці першої школи його ще не помітили. Перший контакт був для них величезною несподіванкою.

— Гх...!

— Сенкава!

Побачивши несподівану ворожу атаку з тіні кам’яного валану, вона висіла його товариша по команді. Такум від здивування крикнув його ім'я.

Але було вже пізно.

Атакуюючий гравець команди Першої школи був миттєво вирубаний нацистом четвертого класу — Фумією.

"Що це зараз було!? Фантомний удар!"

Такума не міг стримати свій шок від такого швидкого ходу подій.

Як було відомо, "Фантомний удар" - це магія, яка позбавляє противника здатності битися і викликає у нього ілюзії болю. Повільно, але вірно наносячи урон, це заклинання створює перевагу і може стати вирішальним фактором в битві. Ця магія не повинна бути настільки сильною, щоб бути здатною вивести з ладу противника першим же ударом.

"Як же, зовсім незрозуміло, як він наблизився!?"

Хоч це і скеляста місцевість, але валуни розкидані не так щільно, щоб блокувати огляд. Між камінням є досить відстань, щоб побачити, що з ворожого табору хтось вибіг і побіг сюди.

До того ж, якщо наближення відбувається з такою швидкістю, то це означає, що були використані не тільки фізичні здібності тіла, але й магія, яка діє на себе.

- К-Кадзівара, повертайся!

Він був збентежений лише мить. Такума скомендував просунутому вперед товаришові по команді повернутися, щоб об'єднатися.

Але в цей момент між Такумою і його напарником на землю знісся дощ із дрібних каменів.

- Що за...?

Напарник Такуми інстинктивно зупинився.

Фумія наближався до нього зі спини.

— Убегай!

Ця команда була недоречною.

Гравець з фаміллю Кадзівара, у якого за спиною був Фумія, і якому було коркомано бігти, стрибнув прямо під дощ із каміння, який ще не закінчився.

Дрібні камінці не становили жодної загрози. Звичайно, у той час як бар’єр від попадання може бути ненадійним, можна захиститися. Гравець Кадзивара був на таке здатний.

Єдине, що було погано - це те, щоб його спина залишалася беззахисною перед Фумією. Це було те ж саме, що сказати "будь ласка, вистріли в мене".

Несподівано кам’яний дощ припинився.

Наступним моментом, коли гравець Кадзівару атакував ілюзорний біль.

Відчувши, що його ногами багато разів наніс колесницю, Кадзівара похитнувся і впав на спину.

Оглянувшись, він побачив, що не може ні захищатися, ані контратакувати.

До нього наближався маленький людський силует.

Принаймні так Фумію розпізнав Кадзивара, який намагався активувати контратакуючу магію.

У цей момент його наздогнала пряма, гостра біль.

Свідомість Кадзівари не могла витримати цього болю, і це обірвалося так, ніби вона клацнула вимикачем.

У Такуми несвідомо вирвалося "на це шкода дивитися!", коли він побачив цей результат.

Аналіз Такуми, що у четвертій школі команда одного гравця Фумії була абсолютно вірною, але дещо він помилився.

Магія, в якій сильні учні четвертого століття - це складні комплексні заклинання, які мають багато процесів.

Наприклад, така магія, яка крошита на маленькі камені, запустить їх у політ і обрушує з великого пробігу ворожий табір.

"Навики прямого бою у команди Четвертої школи низькі, але в них є справжня магія для прикриття вогню!"

Така людина не мала часу на подальші каяття.

Фумія наблизився до забігу, з яким він гарантовано міг потрапити в магію.

Перший крок був за Такумом. Він створив прямо перед собою 16 повітряних куль, і, використовуючи груповий контроль, вистрілив ними, задавши тільки напрям, не даючи конкретної мети наведення.

А рух цих повітряних куль був закладений не в одну точку, а у різні — в голову, груди, руки та ноги. Фумія не захищався бар'єром, а втік від них легким стрибком.

Наступною атакою Такума замість повітряних куль запустив у Фумію лінію з повітряних плоских дисків.

Фумія стояв у цей момент на кам'яній брилі. Він побачив цю атаку, і ні на мить не замахнувшись, відстрибнув у сторону, ухилившись від цього своєрідного "повітряного нападника". Він все ще був у стрибці і направив на Такуму спеціалізований CAD як пістолет, який потягнув спусковий гачок.

Такему охопило біль, ніби його праву руку порізали. Не бажаючи виявити слабкість, він підкрив крики від болю і зрештою ослабив палець у формі браслета на ліву руку CAD.

Фумія знову стрибнув з одного валуна на інший.

Таке відчуття, ніби праве стегно встромило.

Він стиснув зуби, щоб пережити біль. Тоді він спустошив на Фумію низхідний потік повітря, стиснутого до вузького вихору.

Фумія втік від таких нападів, стрибнувши по діагоналі вперед.

Здоровий глузд, який твердить, що не можна змінити напрямок руху повітря в повітрі, ніяк не впливає на чарівників. Такуму це рух нахилення Фумії теж не здивувало.

"Він, що, Усівакамару*, чи що!?" — подумал в цей момент Такума.

[Настанне ім'я (що було зроблено при народженні) відомого японського полководця 12 століття, Мінамото-Сісуно]

"Тоді я Бейкней з мосту Ґодзьо?"

Такума відразу відкинув цю думку.

"Битва між Бенкеєм і Усівакамару закінчилася поразом Бекнея. Таким чином ти тільки почнеш відчувати себе невдахою". - Він сам себе застеріг.

Такуми знову відчули біль. Це була примарна, фантомний біль без будь-яких ран. У нього також був розгорнений псионовий бар'єр, так що за ідеєю, він повинен бути підготовлений до зустрічі з несистемною магією, але урон поступово накопичувався.

"Хіба потужність оригінального Фантомного удару настільки висока?"- Я думав Такума, поки йому ставало все гірше.

Він залишився один, а ворог все ще має трьох чоловіків. Він вирішив не опускати рук, аж поки його сили закінчаться.

Такума випустив ще один залп повітряних куль, щоб на деякий час стримати Фумію і приготувати іншу, але тепер вже серйозну атаку.

Тіло спонукало його кричати від болю, що приходить одна за одною атака, але він не зважав на все це, відповідаючи своєму тілу що це галюцинації.

На землі прямо перед ним були розкидані невеликі камені, які прилетіли сюди у вигляді атаки з табору четвертої школи.

Одну за одною він копіював в них послідовність магії.

Це були магічні печатки, необхідні для передачі магії стадного контролю Такуми.

— Отримуй! « Одночасно з криком Такаму, його живіт пронизала набагато більше болю, ніж раніше.

"...Камінний душ..."

Мисливно кричав ім'я магії, Такума активував магію стадного контролю.

Багато каменів, що лежать перед Такумом, одночасно змили в повітря.

На зорових місцях піднявся шум.

Чи було це через те, що багато каменів ми чекали на валун, на якому стояв Фумія?

Або ж через те, що Такума впав на спину, наче повалене дерево?

"Пряма біль".

Магія, яку Фумія вистрілив у черговому стрибку нахилу, не була магією без будь - яких форм магії. Вона за допомогою псионівної ударної хвилі вражає тіло, яке співпадає з фізичним тілом, і таким чином викликає ілюзію, ніби тіло вдарили, порізали або прокололи. Це була зовнішня системна магія, що показує біль прямо в розумі.

За допомогою цієї унікальної магії, Такума нарешті був нокаутований.

Я озвучував гудок закінчення матчу.

Фумія підняв свою праву руку, і зорові трибуни підірвалися криками та оплесками.

Матч дев'ятого раунду Кода Моноліта дивізіона новачків між Першою і четвертою школами завершився перемогою Четвертої школи.

◯ ✔

Команда четвертої школи виграла і наступний матч десятого раунду проти третьої школи, отже зайняв перше місце в Коді Моноліта дивізиона новачків.

Для четвертої школи, яка вважалася постійним аутсайдером, перемога в Коді Моноліта була великим досягненням, хоча це був лише дивізійон новачків.

Ім’я Куроби Фумії, який став помітною фігурою в цих битвах і ім'ям « Яко », яка займала перше місце на Ілюзорних Зірах з високим рівнем переваг та рекордним лімітом, глибоко закарбувалися у пам"яті глядачів, представників усіх шкіл, а також персоналу Турніра дев'яти шкіл.

(Міссія завершена)

SS 5: Спокуси трояндами

У червні 2096 року міжнародна торгівля-суспільством приголомшила новину про смерть однієї людини.

Хоча магічний ринок був невеликий, жодна країна не могла ігнорувати його через військові потреби. Бастіан Розен, колишній президент німецького виробника цієї продукції (Pozen Magicraft), помер.

Йому було 96 років. Це була смерть від старості.

◯ ✔

Компанія Rozen Magicraft конкурувала за перше місце в світі по кількості продаж магічного обладнання з іншим виробником магічних машин, компанією Maximilian Devices із SШСА.

В японському філіалі Rozen Magicraft Ернст Розен переглядав відео замість паперових документів.

Відеозапис містив основні моменти з матчем Кода Моноліта Турніра дев’яти шкіл, які проводилися влітку попереднього 2095 року. Не з офіційного дивізіону, а із новачків. На екрані великий хлопець, одягнений в недоречну мантію, розмахував чимось схожим на меч.

"Похожим", тому що цей "меч" мав лише спільні риси схожості з справжнім мечем. У нього був наконечник, який рухався в повітрі і відірвався від основи. При цьому була довжина понад 10 метрів.

Ця зброя могла здивувати звичайної людини, але для Ернста вона не була чимось цінним, тільки злегка незвичним. Його увагу привернуло не зброя, а хлопець, який їм розмахував.

Під час однієї з рубців цей чудернацький меч траєкторія польоту наконечника змінилася, і він встромився у землю. Це сталося тому, що цього хлопця самого відкинуло магічною атакою. Хлопець прийняв напад, схожу з молотом, але довів свою атаку до кінця. Його бойовий дух заслужив несподіваного погляду. Однак щоб скинути металевий наконечник на голову опонента (хочу він є захисним шоломом), також потрібно мати багато рішучості.

Але Ернст не був прикутий до цього уваги.

Дисплей показав, що хлопець піднявся. Це було неможливо з погляду здорового глузду. Деякий час тому він отримав удар магічною атакою, і його відкинуло майже на метр. Він повинен був отримати відповідний урон. Втратити свідомість теж не було б дивним, і, судячи з того, що можна було побачити з цього відео, він дійсно ненадовго відключився. Але цей хлопець був в мантії, і по його рухах важко було побачити, чи так це було.

З криком, схожий на лев’ячий рик, хлопець кинув свою мантію. Плащ-мантія, який нещодавно був м'яким шматком тканини, став жорсткою темної пластиною і, обертаючись, полетів.

— Зміцняюча магія? — Пробурмотів собі під ніс Ернст. Ще до того, як він сказав, чорна пластина встромилася у землю, ставши стіною, що захищає товариша по команді цього хлопця.

Ця стіна зупинила нависаючий потік бруду й піску.

Хлопець направив руку з рукою в бік наконечника, який застряг у землі. Це була сила як у звіра. Рукоть у руці в хлопця і який вилетів з землі наконечником, знову став одним цілим.

Хлопець знову видав бойовий клич, схожий на тваринний рик.

Меч розділився, і "лезвіе" відіслалося в політ.

Одним ударом хлопець нокаутував останнього гравця, який залишився на боці.

— Хм...

На цьому відео закінчилося. Ернст багатозначно зітхнув, не відводячи очей від згаслого екрану.

- Який раз вже дивлюся, помилки бути не може. Унук Георга успадкував здатність "Бург Фолге"*.

[С німецька: "сирія Фортеця"]

Коли Ернст побачив, що дисплій погас, він закрив очі і відкинувся на спинку крісла.

- Невже гени моделі першого типу були успадковані в такому місці...?

Ернст відкрив очі і роздратовано помахав головою. Його дратувало те, що цю інформацію не передали в головний офіс, і що він не знав це, поки сам не приїхав до Японії.

Він знав, що Георг Остбург, перший тип серії "Бурґ Фолґе", чарівників з удосконаленим тілом, втік до Японії 50 років тому. Але німецька армія, яка замовила виробництво "Бурґ Фолге", і Розен, який був цим виробником, вирішили, що Георг не повинен переслідувати, тому що він довго не протягне, бо всі інші представники першого типу Бург Фокґе насправді були недовговічні й померли.

Але Розена не відхилила своїх прав на ці гени. У виробництво Бург Фолге було вкладено багато грошей, які здебільшого не окупилися.

Дані про людей, які мають краще здоров’я, дуже легко зрозуміти на відео.

Зрозуміти, що цей хлопець Сайдзьо Леонгард має особливості Бург Фолге. І помічники Ернста, яких він взяв з Німеччини, швидко помітили це.

Якщо взяти до уваги цей факт і з минулого, що Георг Остбург утік в Японію, то природним шляхом можна дійти єдиного висновку. Сайдзе Леонхарт - родич Георга. Георг Остбург зробив дитину в Японії, і таким чином передав свої гени. Те, що це є фактом, підкріпляється великим свідченням.

Ернст вирішив, що під приводом реорганізації японського філіалу треба якомога швидше провести "зачистку".

"Проблема в тому, як отримати цього хлопчика..."

Він вивів зібрані матеріали по Сайдзе Леонхарту на монітор, вбудований у поверхню столу. Він вже неодноразово переглядав ці матеріали, але щоразу, коли він їх читав, його обличчя ставало похмурим.

На перший погляд здавалося, що з деякими незручностями, але слабких місць багато. Але Ернст вважав інакше. У хлопця явно не було задоволеності поточним оточенням. Йому принаймні подобалося шкільне життя.

Можливо, ще два роки тому це було б простіше, але зараз він напевно відмовиться, навіть якщо дати найкращі умови. Навіть зі своїм інтелектом Ернст не міг знайти рішення, яке змусило б хлопця викинути Японію і вибрати Німеччину.

Але примусово вивезти його до Німеччини він не міг. Виїзд чарівників за кордон був суворо обмежений. Це правило було однаковим у Німеччині та Японії. Йому не дозволяють навіть поїхати на екскурсію, а про довгостроковий виїзд у ділові справи навіть не слід і згадувати. Навіть ті, хто перебуває на державній службі, за винятком невеликої кількості працівників посольства, не можуть довго жити в інших країнах.

Якщо подивитись на це правило з іншого боку, то це не є строгим обмеженням для чарівників.

Особливо це стосується компанії Rosen Magicraft, яка має тісний діловий зв’язок з німецьким урядом та армією. Будь-яка її діяльність по виїзду з Японії буде суворо контролюватися японським урядом. На добровільний виїзд з країни ще можна розраховувати, але ніхто не зможе дістати силу.

Як мінімум, потрібно було його якось зацікавити.

"У будь-якому випадку, не можна робити висновки, поки не подивлюся своїми очима."

По суті, представник головного будинку Розенов змінив посаду керівника японського філіалу, тому що відчув в Японії критичну ситуацію, пов'язану з розробкою пристрою магії польоту японським винахідником магічного обладнання FLT, точніше його співробітником Таурасом Сільвером. Як FLT вдалося досягти успіху в розробці магії польоту, якщо раніше було сказано, що це неможливо зробити на практиці? Йому потрібно було розповісти ці секрети, організацію їх досліджень і дослідницькі ноу-хау, а також, якщо можливо, переманити Таураса Сільвера до Розенам.

Особистість Тауруса Сільвера, який приховує своє походження, все ще була невідомою. Маніпуляції інформації щодо цього інженера були на дуже високому рівні. Отже, пояснення його особистості було ще одним завданням Ернста в цьому філіалі. Тому йому дали право на пріоритет використання корпоративних ресурсів Розенів.

Це стало для нього випробуванням і можливістю. Якщо він виконає це завдання, то він буде на крок попереду інших кандидатів на успадкування управління бізнесом Розенов.

Розкрити секрет Тауруса Сільвера і переманити його. Це мало бути найважливішим завданням Ернста в Японії. Але несподіване виявлення так званого "Сайдзьо Леонхарта" змусило його змінити свої пріоритети.

Німеччина була країною, першою в світі технологією виробництва удосконалених чарівників. Але це був шлях першопроходця, не загублений проб і помилок. Розробка чарівників зазвичай негуманна. Технології, які використовувались у виготовленні перших експериментальних та вдосконалених чарівників, були морально неприйнятними. Але це було більше релігійні заборони, ніж сучасні моральні поняття, такі як гуманія та гідність людини.

Результати були очевидними. Люди не змогли прийняти ці технології. Виявилось, що поліпшенні чарівники, залучені в ці експерименти, помирали молодими (хоче зв'язок між цими подіями і не була підтверджена точно. Вони не отримували фізичної шкоди. Вони втратили розум. Майже половина з них покінчила життя самогубством. Інша половина померла в божевілля. Решта, хто не убив себе, і не вбився в безумії або впали у бою під час місій, або втекли. Тож Розенов не залишилось жодної такої людини.

В сім'ї Розен вважали, що це не проблема, оскільки у нас залишилися дані експериментів. На основі даних моделі першого типу було створено модель другого і третього типів, у яких була впроваджено більш ефективну стабільність.

Однак не вдалося звести до нуля випадків самознищення. Навіть у представників найбільш стабільного третього типу "Бург Фолге" була 10% шанс впасти в божевілля. З огляду на витрати, пов’язані з виробництвом ліпших людей, не можна було нехтувати таким коефіцієнтом втрат.

Тому Сайдзе Леонхарт, який успадкував більш нестабільні гени першого типу, і при цьому не показував ознак самознищення, був зразком для подальшого розвитку технологій виробництва вдосконалених чарівників. Це не було тільки особистим поглядом Ернста. На це було дано згоду навіть голови сім’ї Розен.

При цьому він отримав право на будь-які дії.

Але навіть маючи на руках карт-бланш, не зможеш нічого зробити, поки не придумаєш правильний підхід.

"Ну можна продовжити розслідування."

Через місяць відбудеться черговий Турнір дев'яти шкіл. Був один делікатний момент: чи цього року виберуть у цьому гравецьу хлопця, який минулого року став лише заміною? Якщо подивитися на його досягнення, то він цілком повинен пройти.

Ернст, як голова японського філіалу, вже отримав запрошення на навчання в Турнір дев’яти шкіл. Увійти в контакт у цьому місці буде найбільш відповідним варіантом.

Коли Ернст Розен роздумував про те, що спостереження за цими справами приносить йому труднощі з дня свого приїзду в Японію, то запропонував секретареві написати відповідь на це запрошення.

◯ ✔

4 серпня 2096 року Завтра почнеться Турнір дев'ять шкіл цього року. Місце проведення вже зараз було заповнене почуттям напруженості, яке відрізняється від того, що відбувалося в інші роки. Але це відчуття в основному було серед учасників змагань, а люди, що приїхали сюди у ролі глядачів, були охоплені "атмосферою збудження".

Одним з них був Лео. З минулого місяця він допомагав у тренуваннях учасникам нової змагань "Збивання щита", тобто представником своєї школи, він був лише умовно. Тому в цій атмосфері він був скоріше засуджений, ніж напружений. ...Але навіть якщо б він був учасником змагань, то з його характером, він все одно вів би себе так само.

Зміни на змаганнях були зроблені вперше за довгий час. Ця зміна курсу дуже нагадувала бажання штовхнути чарівників у реальному бою. І гравці, і решта персоналу кожної школи, кожен у своїй мірі, були згідні з таким поглядом.

Магія — це військова сила, або зброя. І від чарівників хочуть, щоб вони відігравали роль солдат або, іншими словами, зброї. Це один з незаперечних фактів. Молоде дівча теж погоджується з цим. Серед учнів старших шкіл магії було багато людей, які хотіли обрати життєвий шлях, пов’язаний з національним захистом.

Але більшість учнів думали, що їм доведеться зіткнутися з жорстокою реальністю тільки після випуску зі школи магії, і тому у них є ще принаймні шість місяців. І тепер, коли від учнів магії раптово вимагали "навиків, притаманних солдатам" на змаганнях Турніра дев'яти шкіл, їх всіх охопила паніка.

Вони не були готові до такого.

Цей вираз можна коротко описати станом їхнього стану. Їм було нелегко дотримуватися правила "всіди будь готовий до бою". Щоб зібратися з духом, потрібен був час.

Люди — це істоти, які можуть змінюватись під середовищем, — час. Якщо їх примусово кинути у середовище, до якого вони не готові, то вони стануть природним шляхом цієї готовності. Це означало, що школи магії, включаючи третьу школу, яка говорить про своє військове зневага, насправді не були середовищем для майбутніх солдатів.

Простіше кажучи, для учнів шкіл магії, які дізналися про зміни в Турнірі дев'яти шкіл всього місяць тому, такого часу було мало, щоб адаптуватися до нових умов. Ось так просто все було.

Так було з більшістю. Ніхто не був здивований, чому так відбувається.

Але вже були ті, хто був готовий стати солдатом або воїном. Але навіть для них нові змагання були не просто грою. З домаганням таких змагань зросла й ймовірність аварії. Звичайно, поняття "нещасний випадок" не означає, що все закінчиться фатальним результатом. У цьому сенсі немає різниці, наприклад, зі спортивною боротьбою чи автомото-спортом.

З іншого боку, для учнів, які твердо вирішили, що не стануть солдатами, змагання були лише чимось захоплюючим і трохи хвилюючим. І хоча це було зовсім навпаки, все знову ж таки не відрізнялося від спортивної боротьби та гоночних змагань. Ті, хто усвідомлював це, не були збентежені чи ні.

Наприклад, Еріка належала до першої згаданої групи.

Лео був з другої групи.

Лео не вважав себе ані воїном, ні солдатом. Він збирався працювати або в дорожнього поліції, або у гірській охороні*. Він не збирався ставати військовим, бо вважав себе непридатним для військової служби.

[Віддяг японської поліції, що займається по суті рятуванням людей в горах (пропалих або нещасних випадків)]

Він не боявся битися. Більш того, він вважав, що битися - це єдине, на що він здатний. Лео знав, що чверть його генів була модифікована так, щоб він був зброєю, але він ні в найменшій мірі не збирався бути пов'язаною долею цієї крові.

Однак Ернст Розен, голова філіалу в Японії Россен Magicraft, мав зовсім іншу думку.

Те, що Ернст помітив на місці свого реєстру, було випадковістю. Він хотів підійти до нього під час перегляду одного з матчів, і зовсім не очікував, що зіткнеться з ним у прийомній готелі. Він навіть не послав своїх підлеглих вести спостереження. Він також прибув до готелю і чекав на свого секретаря та офіцера, який супроводжував його.

Цей хлопець, що вдягав багаж подруги, підходив до його віку, але на величезній статурі йому важко було визначити, чи він ще школяр. Сучасні хлопці-волшібники часто мали вражаючі фізичні характеристики, ніж були повністю протилежними класичному образу "вищика". Але навіть серед них Лео вирізнялося в очах Ернста.

Надіслати секретаря чи заговорити самому? Перед тим як Ернст прийняв рішення, Лео розпочав розмову з учнем першої школи.

"Це Шіба Тацуя."

Тацуя також був учнем магії, про який Ернст хотів зібрати інформацію. Від свого попередника на посту главу філіалу в Японії він почув про його цінності, і вже встиг підтвердити, що ця похвала не була перебільшенням, побачивши у квітні так званий експеримент "Зоряний реактор".

Ернст подумав, що зараз дуже хороший шанс заговорити з ними. У них буде менше обережності, якщо заговорити з двома одночасно, а не з кожним наодинці. Ернст дійшов такого висновку, але передумав, коли побачив обличчя дівчини, яка була з ними.

Нереалістичність Ернста викликала не Мізукі, а Еріка.

Анна Розен-Каторі. Так звали двоюрідну сестру Ернста Розена, а також матір Еріки. Сьогодні найстаршим братом батька Ернста є сьогоднішній голова родини. А батько Анни та дідусь Еріки — це той, хто втік з сім’ї другий по старшому брат.

Іншими словами, Еріка є внучкою молодшого брата Розена. Фактично, вона повинна вважатися дівчиною з родини Розен.

Еріка була також одним із пунктів у списку справ, з якими треба було розібратися Ернсту в Японії. Це був один з найскладніших питань, які вимагають делікатного підходу. З Сайдзе Леонхартом у присутності Шіби Тацуї ще можна було поговорити, але контакт з Ерікою в таких умовах він хотів би уникнути.

У результаті Ернст так і не заговорив ні з Лео, ані Тацуєю. Він просто проводив очима їхні видалені фігури.

◯ ✔

Наступний день, 5 серпня, відразу після сніданку. Ернст дав своєму секретареві-японці запечатаний лист.

- Це запрошення для Тіби Еріки-дзьо. Переконливе прохання не помилитися.

— Я поняла.

- Як справи з підготовкою адвоката?

- Прибуття заплановане о другій половині дня.

- Залишаю переговори на вас. Покличете мене, коли закінчите.

— Добре, залиште це мені.

Секретар поклонилася і покинула Ернста. Коли вона зникла за дверима, Ернст злегка зітхнув з полегшенням. Розановка інформації про Тауру Сільверу і Сайдзьо Леонхарту в майбутньому не тільки принесе величезний прибуток Роузенам, але й значно підвищить позицію самого Ернста. Однак, коли Розенам провалиться, то питання Тіби Еріки може принести великі збитки, обернувшись для Ернста незносним соромом і скинувши вниз по кар’єрній драбині.

Еріка є правнучкою Бастіана Розена, попереднього голови родини Роузен, який закінчився в червні цього року.

Дід Ерікі, він же син Бастіана і мати Еріки, вона ж онука Бастіану вже покинули цей світ.

Але для сім'ї Розен дід Еріки перестав існувати точно в той момент, коли втік з японкою. Але про це було відомо лише всередині сім’ї Розен. Юридично Еріка залишала за собою право успадкувати частину спадку, залишеного праедом.

На початку, коли Ернст тільки приїхав до японського філіалу, він не збирався займатися питанням Еріки. Мати Еріки, яку він навіть не знав в обличчя, хоч і була його двоюрідною сестрою, але була для нього чужою людиною. Не кажучи вже про те, що жодних родинних почуттів до її дочки Еріка не було.

Еріки, мабуть, мали подібні почуття. Ернст вважав, що з високою ймовірністю вона буде досить активно намагатися уникнути контакту з ним. У її становищі не було б дивним, якби вона ненавиділа сім'ю Розен.

Загалом, все було так заплутано, що голова ставала важкою від таких думок. Але Ернсту не можна було просто забути про це, щоб уникнути цієї проблеми. Тому що наслідування посади генерального директора може статися в будь-який момент, а Ернст тепер є головою японського філіалу.

Такий поворот долі застав його зненацька, але відмовитися вже було не можна. На щастя, переговори можна провести за допомогою секретаря і юриста. Ернста трохи заспокоїла думка.

◯ ✔

Коли Ернст отримав від секретаря промову про зустріч з Тібою Ерікою, то був розчарований. Він сподівався, що Еріка більше не буде наполягати. Було досить несподівано отримати відповідь на це запрошення в день зібрання, а навіть того самого дня, коли було вислано запрошення. Звичайно, Ернсту, який був однією з головних фігур родини Розен, було важко зрозуміти, чому Ерікові не подобається родинне життя з Роузнами і його фінансовий та політичний вплив.

Невдовзі прийшов час, коли Еріка мала прийти. Тому Ернст спустився у вестибюль. Але пішов він туди не для того, щоб її зустріти. Він не хотів, щоб у Еріки склалося враження, що він її чекав. Насправді, члени головної гілки сім'ї дуже турбувалися питанням, як поведеться Еріка зі своїм правом на спадщину. Ернст, якого змусили вести переговори з Ерікою, не хотів, щоб вона дізналася про це.

Насправді, Ернст не мав якихось задумів заради яких він спустився у вестибюль готелю, але цього разу йому посміхнулася вдача.

Ернст заговорив на біглом японським з хлопцем, який прямував до виходу із готелю.

- Вибач, ти випадково не Сайдзё Леонхарт-кун?

Раптом Лео оглянувся з здивованим обличчям, що було цілком природною реакцією.

— Так, це я, а ви... глава-сан філіалу Розен?

Цього разу Ернст уже здивувався.

— Ого. Ти мене знаєш?

Ви ж у нас знаменитість.

Лео бачив обличчя Ернста лише одного разу, коли його показали в новинах після експерименту "Зоряний реактор". Але з його гарною пам'яттю цього було цілком достатньо, щоб запам"ятати.

- Це честь для мене. Як ти вже знаєш, мене звати Ернст Розен.

Ернст був ввічливим і люб’язним, він удавав з себе відкритості.

— Да. Як і ви знаєте, мене звуть Сайдзьо Леонхарт. - Відповів Лео на вимовлену з легкою зарозумілістю виставку. - Отже, яка справа до мене у главі бюро Розена? Я не настільки обізнаний у техніці, як Тацуя.

У голосі Лео не було лести. Вплив Rosen Magicraft на магічний світ не обмежувався лише сферою збуту готової продукції. Також неявним шляхом воно поширювалося на армію і поліцію. Лео не був настільки дурним, щоб не розуміти це. Він просто не був людиною, яка шукає користі в таких речах.

— Не буду ходити навколо да близько. Я хочу найняти тебе.

— Нанять? Але у мене немає ніяких навичок, пов'язаних з магічною інженерією, якими я б міг похвалитися.

Навіть Лео зрозумів, що Ернст не хоче наймати його як чарівну інженера. Він просив Ернста відкрити свої справжні наміри.

Звичайно, все це було в межах очікування Ернста.

- Тут я не можу розповісти більше. Чи ти погодишся бути найнятішим, чи не погоджуєшся, для початку прошу зайти до мене в номер. Там я старанно поясню, щоб ти, Сайдзьо-кун, зміг все зрозуміти.

- Це буде складно. Я обіцяв другові, що ми зустрінемося.

Лео обірвав розмову на цьому місці, але не пішов відразу тому, що побачив якусь вигоду від відмінностей з Розенами. Він, навпаки, був стурбований тим, які будуть в цьому недоліки.

Вплив Rosen Magicraft було очевидно простежено під час роздутої у пресі в квітні цього року кампанії проти чарівників. У той час послаблення антимагічних настроїв дало поштовх інтерв’ю людини, яка стоїть перед Лео, або Ернста Розена.

Звичайно, фактом є те, що висока оцінка експерименту "Зоряний реактор", дана Ернстом, відіграла значну роль у припиненні хвилі негатива до чарівників.

Неможливо, щоб компанія Rosen Magicraft, яка є одним з провідних виробників магічного обладнання, була ворогом для чарівника. Однак Росон — німецька компанія. Це може призвести до того, що японські чарівники натрапляють на холод.

У Лео все було погано в обмірковуванні таких складних питань. А шукати виправдання було не в його принципах. Ернст не показував жодних ознак того, що його зупинила фраза "обіцяв другу зустрітися", тому Лео довелося піднапружити мозок, щоб придумати іншу відповідь. Його свідомість була настільки поглинута цим, що він не помітив навіть видатного хлопця зі світлим волоссям, першокласника з Першої школи, Сумісу Кенто, який був членом технічного персоналу в ролі помічника Тацуї.

- Ось, значить, воно як.

Зрештою Ернст не став сильно тиснути. Він був наполегливий, але розумний.

- На жаль, я не можу сказати що ми на цьому закінчимо. У тебе, Сайдзьо-кун, бо теж є про що мене запитати. Наприклад, про твого діда.

- Про мого діда...? Ви маєте на увазі старого Гео?

Раніше Лео вів себе так, ніби йому все це важко, але зараз продемонстрував відкритий, несхвальний інтерес.

- Тобі цікава історія твого діда? Тоді я розповім тобі те, що мені відомо про герра Остбурга під час його перебування в Німеччині.

— Нет, я піду...

Чесно кажучи, Лео був дуже заінтригований. Він просто був людиною з розвиненим почуттям відповідальності, тому не міг порушити обіцянку про зустріч.

Останніми краплями для Лео став похмурий голос його однокласниці, який прийшов через спину.

— Якщо це буде лише розповідь, то міг би і послухати.

— Эрика? — Лео обернувся на голос.

Еріка стояла з похмурим обличчям, відвернувшись в сторону.

Її голова була повернута в протилежну сторону від жінки, що стоїть поруч з нею на вигляд 30-40 років, одягнена у діловий костюм. Еріка, очевидно, була незадоволена цією жінкою, тому що вона так відкрито відвернулася.

— Якщо відмовишся, він буде ходити за тобою по п’ятах.

Здається, що голос Еріки був незадоволений не тільки через те, як вона говорила. У її словах також були присутні нотки сарказму і по відношенню до Ернста теж.

- Тацуя-кун не буде проти, якщо ти разок порушиш обіцянку про зустріч.

- А ти що тут робиш?

- Тебе це не стосується.

Еріка всім своїм видом випромінювала ауру "я не хочу про це говорити". Це мав зрозуміти не тільки Лео, але й Ернст.

— До речі, Сайдзо-кун на тому ж другому році навчання Першої школи, що і Тіба Еріка-сан?

- ...Ми однокласники. А що з того?

- Ну, насправді я маю дещо, що мені потрібно з нею обговорити. Тобто, обговорити не зі мною, а з моїм адвокатом. Але я думаю, що доведеться трохи почекати поки адвокат не буде готовий. Тому я подумав, якщо Тіба-сан буде разом з однокласником Сайдзьо-куном, то їй не стане так нудно. Чи не міг би ти піти з нею за компанію? — Награнно сказав Ернст.

- З таким несерйозним відношенням, я мабуть відкажуся залишатися тут.

Голос Еріки тепер перестав бути незадоволеним, і змінив свій вигляд.

— Ви були дуже наполегливими, тому я вирішила послухати вас. Мені не потрібні жодні умови для цього.

Еріка подивилася на Ернста грізним поглядом. Ернст відповів на це з невимовним обличчям.

— Я думаю, тут нічого соромитися... Або чи вам не подобається, коли друг дізнається як ви пов’язані з нами?

Щокі Еріки почервоніли. Але цей червоний колір на обличчі був не від сорому.

— Пойдём. Ведіть. — Вернулась Еріка до жінки-секретара в діловому костюмі, не повертаючи обличчя.

Секретар пішла першою, а за нею Ернст. Еріка пішла за ними, і обернулася на ходу.

- Чого стоїш? Ти теж ідеш.

У результаті Лео погодився на запрошення Ернста не через інтерес до історії дідуся, а тому, що не міг залишити Еріку одну. Ерікі зараз здається, що її затисли в кут. Це могло здаватися безпідставним втручанням, але Лео відчув, що краще не залишати її зараз саму.

Але, незважаючи на це, Лео не був пристосований до розмов. Тому, сидячи зараз на дивані, він почувався дуже незручно.

— Так, до речі, я бачив тебе в відео фінальної битви Кода Моноліта дивізиона новобранців минулого року. Ти бився дійсно хоробро.

Спочатку Лео говорив тільки Ернст, а потім просто коротко відповідав на запитання. Проте коли він сидів поряд з ним, то відчував себе незручно.

Ця хвиля була джерелом Еріка, яка тримала мовчання з моменту прибуття до цієї кімнати. Вона була схожа на кішку, в якої шерсть на спині стала дибки.

Лео не боявся цієї ворожості Еріки, яка виглядала так, ніби випромінює намір вбивати.

Ця закрита система не була схожа на Еріка, і це змусило Лео хвилюватися.

Ернста зовсім не турбувала ворожість Еріки. Здавалося, що він не просто розумів це ігнорував її, а сприймав це як належне.

— Сайдзьо-кун, хіба ти не береш цього року в якості гравця?

— Не беру. Минулого року я теж спочатку не був гравцем...

— Навіть після того, як ти показав такий результат минулого року?

- Ну, я ж особливо нічого не вмію...

Лео здавалося, що Ернст посміхнувся, коли почув його відповідь. Ні губи, ні кутки очей не зрушилися ані на міліметр, але вираз ока було як у людини, що сміється.

— Я вважаю, що твоя магія Сайдзьо-кун досить практична.

дякую.

Лео зміг відповісти тільки так на фразу Ернста, яка могла нести якийсь прихований сенс.

У цей момент почувся стук у двері.

Ернст відкрив замок за допомогою кишенькового пульта управління.

У двері увійшла все та ж жінка-секретар.

- Вибачте, адвокат приїхав.

- Зрозумів.

Ернст кинув секретарку і повернувся до Еріка.

— Сусідня кімната використовується для переговорів. Прошу послухати там, що скаже наш адвокат.

Ернст сказав перше речення, і він додав другу, не чекаючи на відповідь Ерікі.

- Або, все ж, тобі потрібна присутність Сайдзьо-куна?

Я піду.

Еріка встала.

— Ведите.

Повертаючись до секретарки, вона повторила ті самі слова, що й раніше.

Коли Еріка зникла за дверима, Лео подивився на Ернста гострим поглядом.

— Як вона пов’язана з вами, Розенами?

Ернст прийняв погляд Лео стандартною "Бізнес-улибкою".

- Тобі цікаво, так?

Тацуя тут би просто відповів: "Так, цікаво". Але Лео, на відміну від Тацуї, більше був схожий на звичайного хлопця у плані сором'язливості.

- Не те, що б мені було цікаво знати про неї...

— Сайдзьо-кун, ти думаєш, що тобі буде цікаво послухати історію твого діда?

— А, да. Так. Ви обіцяли розповісти мені про старого Гео.

Лео вважав, що так буде краще.

Насправді, про Еріка було цікавіше дізнатися, ніж про дідуся. Але думки про те, чи варто йому втручатися в її справи або не стоїть, змушували його вагатися.

— Ладно. Але перш ніж я розповім про твого діда, герра Остбурга... Сайдзе-кун, скільки ти знаєш про "Бург Фолге"?

Лео напружився всім тілом. Через мить він це зрозумів і відновив своє затаєне дихання.

- Так називається перша в світі серія удосконалених чарівників. Це люди, що мають акцент не для підсилення магічних здібностей, а на посиланні фізичного тіла. Це суперсолдати з магічними здібностями.

Лео перервався і зробив глибокий вдих.

« Але насправді це був повний провал, оскільки більшість людей у світі скоїли самогубство.

Те, що Лео зібрався з силами, допомогло йому відповісти твердим тоном без дріжджів у голосі.

Ернст усміхнувся, побачивши це.

— Бург Фолге — це не провал.

Лео подивився на Ернста з підозрою. Його погляд не лише переймався сумнівами, але й озлобленістю.

— Усі представники першого типу Бург Фолге, які самі себе недооцінювали, були на полі бою без винятків. Ті, хто не брав участі у боях першого типу, не виявляли схильності до самознищення.

- ...Дед говорив, що всі крім нього померли.

- Наша країна тоді перебувала в такій ситуації, що не могла дозволити собі відправляти їх у бій.

Ернст продовжив, не чекаючи на нові заперечення.

- Але це не торкнулося Георга-доно, який дезертирував прямо перед відправкою на фронт.

— Дедушка... Дезертир?

Перед тим як Лео поставив своє запитання, минуло деякий час.

Ернст чекав на це запитання. Тому відразу ж відповіла на це.

— Герр Остбург був запеклим противником обов’язкової військової вини. Я не знаю, де він набрався ідей пацифізму, оскільки він проводив курси для людей, які були кращими. Але його змусили залишити країну, щоб виплатити компенсацію за відмову від військової служби.

- Тому дід опинився в Японії...?

- Спочатку він втік до Америки, але схоже йому там не сподобалося... Приблизно через шість місяців він переїхав до Японії.

— Несподівано... Якщо судити за характером діда, якого я знав, то йому б більше підійшла Америка.

- Можливо, багато чого сталося пізніше. Мій дядько супроводжував його тільки до Америки, і нам невідомо, що сталося після цього.

— Дядя...?

Саме так, як сподівався Ернст.

Лео також відчув, що Ернст підняв цю тему для того, щоб зацікавити його. Але він не міг проігнорувати її.

— Бург Фолге був розроблений нами, компанією Rosen Magicraft.

Почувши ці несподівані слова Ернста, Лео нахмурив брови у сомні.

- Хіба їх розробила не німецька армія?

Покращені люди були створені воїнами. Так це собі уявляв Лео, і це було загальнонаціональною думкою.

- Ідея дослідження належить військовим науковцям, але практичне проведення досліджень було доручене нам. Гер Остбург також народився в лабораторії Росон. Серед інших людей, що були з Бург Фолге, він був дуже веселий і привітний. Він добре знав багато лабораторії та їхні сім'ї. Схоже, мій дядько був особливо близький з герром Остбургом.

— Тому він допоміг діду дезертирувати?

- Хоч ми називаємо це "дезертирством", але це не було чимось незаконним. Відмовившись від громадянства, він дав обітницю не брати участі в армії інших країн і не сприяти розробці чарівників за кордоном.

- ...Тобто, ви пішли на наступ прокляття, який гарантує дотримання обіцянки?

Хоча Лео іронічно відшукував тон, Ернст не хотів цього робити. Навпаки, це його, швидше, розселило.

- Проклятье — це старомодне слово. Серед учнів японської школи магії вважається модним використовувати старі слова?

— Ні, у нас немає нічого такого...

Коли йому сказали, Лео і сам почав задумуватись над тим, чому його потягнуло на старомодні слова, тому відповідь була трохи розпливчастою.

На жаль, ми не володіємо технологією стійкого психічного маніпулювання. Це була угода, заснована на довірливих стосунках.

- Досить цікаво чути, що ви просто так відпустили охоронну військову таємницю.

На обличчі Ернста виблискувала усмішка, ніби віщує "я чекав ці слова".

— Люди з Бург Фолге отримали удосконалені тіла не за власним бажанням. Ми зробили це без дозволу. Тому ми хотіли принаймні дати їм право вибирати свій життєвий шлях.

- ...померти - це помилка, чи не так? Але люди, народжені в лабораторії і з самого народження вправні бойові чарівники просто не зможуть вибрати інший життєвий шлях.

- Не буду заперечувати.

Ернст легко визнав виразні слова Лео.

- Але це також дозволяє зробити висновок, що бажання Георга-доно було виконано. Чи може людина, створена для того, щоб бути бойовим чарівником, піти мирним шляхом і не стати солдатом? Неважко уявити собі цікавість вчених з цього приводу.

Лео був розчарований останньою відповіддю без будь - яких виправдань, тож він замовк. Ернст змінив тему, щоб уникнути ніяковіння паузи.

— У це, можливо, дуже важко повірити, але ми повірили герру Остбурга і допомогли нам покинути країну. Дядьку Лукас супроводжував його до Америки зовсім не для того, щоб приглядати за ним. Я чув, що дядько був дуже прив'язаний до Георга-доно.

— Прив'язався до нього, говоріть...

— Герр Остбург покинув рідне місто ще до початку третьої світової війни. Моєму дядькові тоді було лише 14 років.

Коли Лео почув про чотирнадцятирічний вік, він широко розкрив очі.

- Ще зовсім дитина.

— Да. Це ще замолодий вік для нас, Розенов, щоб брати участь у роботі компанії. Коли дядько виступив у ролі третьої сторони, яка не знала фактів, то бачив це лише як невелику подорож. Дядько був другим сином головної гілки сім'ї, і для нього мати супроводжуючого напруженого солдата не здавалося чимось ненормальним.

- І під таким приводом ви змогли обдурити накладені на вас підозри...

— У той час, тероризм і громадянські війни вже періодично спалахували тут. Навіть в Америці не було абсолютно безпечно. Розуміючи цей ризик, дядько вирішив допомогти втекти Георга-доно. Ми, сім'я Розен, будемо раді, якщо ти зрозумієш, що ми поважали волю як Георга-доно, так і всіх людей серії Бург Фолге.

- Я зрозумів, що ви пішли на великий ризик заради мого старого Гео. « Лео неохоче погодився з проханням Ернста.

Але це не означає, що він повністю повірив тому, про що розповів Ернст. Наприклад, він не міг повірити, що вони ставилися до всіх удосконалених людей так само дбайливо, як і до його дідуся. Адже, крім його діда, ніхто з серії Бург Фолге не міг прожити все життя і померти від старості.

Але він вважав, що можна вірити словам про хлопця на ім’я Лукас з родини Розен дружив зі своїм дідом. Лео не міг повірити в таке зручне пояснення сім'ї Розен, але він не думав, що абсолютно все у цьому поясненні - брехня.

Сім'я Розен шкодує, що всі представники першого типу Бург Фолге, за винятком Георга-доно, померли.

Сказав Ернст з сумним обличчям. Лео не зміг побачити брехню в цьому виразі обличчя.

— З самого початку компанія Rosen Magicraft підготовляє людей, які вдосконалюються. Але ми дуже сильно заглибилися в цей, зовнішній світ. Тому зараз не тільки наша воля залежить від того, що вони робитимуть, а й від чого.

— Ну... До певної міри, я розумію.

Хоча масштаб був на іншому рівні, сім’я Лео теж не могла відмовитися від колишніх зв'язків. Він не хвилювався за себе, але для його старшої сестри це може бути болісним. Але тепер він не міг відвернутися від людей, які виявили таку турботу про його сім’ю.

- Саме тому я і хотів тебе найняти.

Лео сильно нахмуріл брови.

- Ви хочете зробити мене піддослідним кроликом?

Голос Лео був наповнений не злобою, а відчуттям дикого звіра, що стоїть перед своїм ворогом.

Мало хто може стояти перед тигром або левом, що показують його кличку.

- Ні-ні, не може такого бути.

Ернст Розен, мабуть, був такою мужньою людиною.

- Ми не будемо експериментувати над людьми і такими варварськими нецивілізованими справами.

- Але раніше ви це робили.

Ернст не втратив духу навіть такого укусу, як Лео.

- Не буду заперечувати. Але якщо ти хочеш від мене виправдань, то не тільки ми, Розені, займалися експериментами над людським тілом.

"Аправда" Ернста було відомим навіть Лео історичний факт, тому у нього не залишалося вибору, крім як мовчати.

Ми хочемо допомогти тобі, Сайдзьо-кун, тренувати твоє поліпшене тіло.

— Тренувати? І чим це відрізняється від експериментів?

Лео мав більше сумнівів, ніж сарказм.

- Ти ж не називаєш програму експериментів про магічні здібності, яка стоїть за навчанням у школах та університетах магії? Ось і у нас те ж саме.

— Але чи підходжу я для проходу ваших навчених? Я все ще школяр, і до того ж з поганими підрахунками.

Лео не принизив свої здібності серйозно, просто намагався незграбною відповіддю відмовитися від пропозиції.

Але його аргумент тільки зіграв на користь Ернста.

бо шкільний план магії для тебе не підходить. Бург Фолге має навички для ближнього бою. Захищу і атаку на далеких дистанціях можна довірити звичайній зброї. Ви - чарівники, від яких очікується робота охоронників важливих персон під час критичних моментів по захоплення точок або, навпаки, при евакуації з них. Звичайно, коли чарівник вже замінює звичайну зброю, то він повинен проходити інші тренування. Я хочу, щоб ти закінчив тренування.

Пропозиція Ернста для Лео була не як від чарівника, а від дослідника. Лео відчував, що в словах Ернста є щось неправильне, але не міг зрозуміти що саме.

Лео не був тугодумом або дурнем. Просто він не знав, як далі буде просуватися дослідження магії і розвитку чаклунів.

Якби тут був Тацуя, то він би відразу зрозумів, що неправильно в запропонованні Ернста. Але звичайні школярі не мають таких конкретних знань.

— Звичайно, я обіцяю добре ставлення. Відразу натякну, що треба готуватися до роботи в головному офісі компанії у майбутньому.

- ...Дуже люб'язно з вашого боку, але я утримуюся.

На перший погляд, це була чудова пропозиція. Але Лео довірився своєму короткому.

- Я не можу сказати, що я повністю задоволений своїм теперішнім життям, але думаю, все не настільки погано, щоб хотіти виїхати в чужу країну, аби спробувати там щастя.

Лео посміхнувся, порахувавши, що придумав кумедний жарт.

— Тому що я - звичайний громадянин середнього класу.

На жаль, жарт не дійшов до Ернста.

- Тобі не треба поспішати з рішенням.

Ернст не втрачав усмішки на обличчі, а далі намагався вплинути на Лео.

- Навіть якщо ти називаєш нашу країну чужинцем, Сайдзьо-кун, для тебе ця земля не є такою, до якої ти зовсім не маєш відносини. Крім того, у Німеччині є твої колеги, які потребують твоєї допомоги.

— Коллеги?

З невеликою затримкою в часі, Лео змінився в особі.

- Невже це такі ж кращі люди, як і мій дід...?

— На жаль, неможливо просто взяти і викинути технологію, яку ми створили.

Голос Ернста був наповнений болем і гіркотою.

- Але вони не зовсім "такі". Кількість проблем з розумом різко зменшилась. Вони мають набагато гірші методи, ніж у часи герра Остбурга. Але життя людини має пріоритет.

У Лео злегка здригнулася рука. Це був результат того, що він міг стриматися, подавши сильний поклик бити кулаком.

Зниження ефективності для підвищення виживання. Припустимо, що це правда. Але причиною для цього не був гуманізм, абсолютно точно. Коли зброя, виготовлена за дорогою технологією, часто ламається, то з цього не отримаєш багато прибутку. Ось чому.

Якби вони дійсно турбувалися життям чарівників, то не намагалися б знову створити групу Бург Фолге в кількості більше людей.

"Ернст Розен. Цей чоловік, що сидить прямо переді мною, вважає удосконалених людей лише інструментом..."

Навіть Ернст мав зрозуміти, що Лео тремтів від гніву. Люди, які не вміють читати психологію особи з її обличчя та вчинків, не підходять для переговорів.

Але Ернст продовжив фразою, яка ще більше розшифрувала нерви Лео.

- Якщо ти хочеш, Сайдзьо-кун, то ми навіть візьмемо тебе в сім'ю Розен. Ти ж недавно цікавився, як Тіба Еріка стосується нас, сім'ї Розен?

Лео не відповів. Але Ернст не чекав на його відповідь.

— Она...

"Я не повинен це почути", - відчув Лео в цей момент.

- ...з'єднана з тим, хто допоміг Георгу-доно втекти.

Але він не зупинив Ернста і дав йому договорити.

— Вона внучка Лукаса Розена.

- Отже...

— Верно. Вона є правнучкою попереднього голови родини Бастіана Розена і визнаний членом сім’ї Розен.

— Еріка - член родини Розен...? - Пробурмотів Лео. Шок був ще сильнішим, ніж коли йому сказали, що банда Бург Фолґе досі випускається.

Ернст ніби шепотів слова спокуси для Лео, який не міг нічого заперечити.

— Ми планували надати їй відповідну компенсацію за відмову від прав, що стосуються сім'ї Розен... Так що якщо побажаєш, можеш взяти її собі. Для сім’ї Розен ця дівчина не має значення, але вона, безсумнівно, має кров нашої родини. Якщо ти одружишся з нею, то зможеш вважати себе членом сім’ї Розен.

— Та ви знущаєтеся наді мною! — Прокричав Лео. Він думав про Еріка як про товариша, відкинувши різницю між статьми. Незважаючи на те, що чоловік це чи жінка, він ставився до неї як до чудового друга. Він не міг стримати свій гнів на Ернста, який розглядає її як пешку для шлюбу за розрахунком.

Але Лео був наївний, не до кінця зрозумів суть.

— Не треба думати про такі формальності. Хоч я сказав одружитися, але це лише спосіб створити кровні зв'язки. Якщо вона народить дитину, то більше нічого не знадобиться. Ця дівчина досить непогано виглядає, правда? Ти ж так думаєш?

Ернст не намагався навмисно розлютити Лео. У очах Ернста Тіба Еріка була вродливою молодою дівчиною. Він просто вважав, що для чоловіка буде привабливо отримати таку красу.

Хоч Ернст був вульгарною людиною, то його мислення не було дивним.

Багатство. Стан. Престиж. Горда. Гарна жінка протилежної статі. По всьому світі було дуже багато людей, які отримали таку нагороду.

Просто Ернст трохи помилився з вибором.

І ця помилка призвела тільки до посилення гніву Лео. Самоконтроль Лео почав падати.

— Ах ты!

Лео не вважав себе "віном", але він рахував Еріку своїм "боєм".

Коли бойовий товариш був знущаний, Лео більше не міг себе стримувати.

Коли він ще сидів, то перекинув столицю, яка розділяла його та Ернста.

Стіл з гуркотом покотився до стіни, але звук розбитої посуди не йшло, тому що напої і закуски стояли на іншому столі, який стояв із краю.

Ще до того, як стіл перестав рухатися, Лео схопився і замахнувся правою рукою.

Ернст також схопився на ноги, коли був малий. Хоч у нього була підтягнута фігура для людини середнього віку, то простий бізнесмен, який не був ані боксером, ні атлетом - це досить дивовижна швидкість реакції.

Лео махнув вперед правим кулаком.

Це був роздратований удар з довгим замахом, але звичайній людині все одно не можна було ухилитися від такої швидкості.

Так і вийшло. Ернст не зміг уникнути удару Лео.

Але кулак Лео було зупинено магічним бар’єром, що з'явився прямо перед Ернстом на дуже малій відстані.

Це був бар'єр такої природи, який формується при наближенні чогось до користувача. Ернст впав на диван, де сидів. Зловивши його тіло, диван, схоже, отримав сильний імпульс, похитнувся назад, після чого повернувся в вихідне положення, з гуркотом ударившись ніжками об підлогу.

- Отже, ви... І чарівник?

- ...Третьесортний.

Лео, що стоїть в позі з занесеним кулаком, і Ернст, який сидить на дивані, схопився за підлокотник, обмінялися короткими фразами, обидва з подивом на обличчі.

- Що сталося? Директор, ви в порядку?

Схоже, з сусідньої кімнати було чути звуки ударів стола і дивана про підлогу. У двері постійно стукали.

Ернст відкрив двері дистанційного управління.

Почувши клацання відчиненими замками, жінка-секретар відчинив двері і вривалася всередину.

Невдовзі після неї пішла Еріка.

- Директоре, що тут сталося?

— Все в порядке. Нічого страшного.

Ернст посміхнувся і похитав головою. Жінку-секретаря це, схоже, не переконало, але вона більше нічого не запитала.

- Лео, про що ви говорили?

Еріка, здається, здогадалася про те, що сталося, подивившись на ситуацію Лео і Ернст. Тому вона запитала Лео про причину.

— Ни о чём.

Лео не подивився Ерікі в очі.

Еріка теж не проводила подальших допитів.

— Ясно. Тоді давай на цьому закінчимо і підемо звідси.

Підсказавши Лео, що краще буде піти, Еріка сама не поспішила відразу на вихід.

— Я зрозуміла, що мені розповіли. Результати можна почути від вашого адвоката. — Сказала вона Ернсту. — Якщо потрібно підписати офіційні документи, приходьте до мене. Приходити сюди і розмовляти нам більше не про що. Звичайно, що ні.

"Тому не звіть мене ще раз", — натякаючи на це, сказала Еріка, і тепер вже пішла до виходу.

◯ ✔

Ернст доручив номер готелю в порядок не співробітникам готелів, а своїм працівникам японського філіалу. Після закінчення школи Ернст відпустив усіх, у тому числі секретаря.

По правді кажучи, розмова з Лео дуже виснажувала його. Але на бізнес-переговорах таке відчуття дискомфорту - звичайне явище. Такі випадки трапляються нечасто в бізнесі.

Ернст налив собі в рюмку віскі, і випив залпом. Замість лівок німецького розливу або скандинавських настільних наток Ернст волів шотландський віскі. Не тому, що йому подобалися закордонні речі. Чи це доказ, чи ні, але бренді йому не подобався.

Йому потрібна була допомога алкоголю не через Лео. Не можна сказати, що це зовсім не вплинуло, але незадоволення в більшості своєму було пов'язано не з ним. Він розумів, що зрештою Сайдзьо Леонгард ще дитина.

Неприємна поведінка Еріка також не була причиною. У порівнянні з Лео Еріка була ще більшою проблемою, але не найважливішою.

Сьогодні Ернст має кістяків у горлі, діда Еріки, Лукас Розен.

Позор родини Розен.

Підлий втікач.

Бездумний зрадник.

Дядько Ернста, який розтоптав своє довір’я від прямих обов’язків сім’ї Розен, приніс родині багато проблем і втрат.

Лукас відмовився від вибраної йому сім'ї нареченої і втік з японкою, через що родина Розен деякий час відчувала себе присоромленою в європейських соціальних колах. Можливо, якби не цей скандал, Maximilian Devices не змогли б потрапити на європейський ринок.

Щоб переконати німецький уряд, що він не емігрував до Японії і в них немає секретних угод з японським урядом, компанії Rosen Magicraft довелося призупинити свій просування в Японію. Негативний бік цього була не тільки в втраті ринку. Це також негативно впливало на розвиток технологій.

Але якщо Лукас є простофілом, якого цікавить лише жінка, то він не матиме жодної шкоди. Сім’я Розен, подумавши про таку безглуздість, помилялася з вибором часу, щоб обірвати з ним всі зв'язки. Насправді, їм слід було вигнати його набагато раніше, ще до того, як він сам втече.

Да... Це треба було зробити ще тоді, коли він допоміг втекти Георгу Остбургу.

Те, що Ернст розповів Лео, містить неправдиву інформацію щодо цього питання.

Росen Magicraft не відпускали Георга. Не було нічого такого, як дозвіл сім'ї Розен на його втечу.

Допомогти Георгу втекти було особисте рішення Лукаса Розена. Точніше, навіть ідея втечі належала Лукасу, а не самому Георгу.

Така була правда про події того часу.

Георга обрали охоронцем Лукаса на час його подорожі до Америки. Хоча Лукас був лише чотирнадцятирічним хлопчиком, йому було доручено роботу в Америці як представник прямої пов’язаної лінії Розені. Але вже тоді в Центральній і Південній Америці періодично відбувалися регіональні конфлікти, які тепер можна назвати війнами, що передують початок Першої світової війни. Для Лукаса, прямого потомка Розенов, природно було попросити в себе охоронця потужного солдата Бурґ Фолге, який був винятковим майстром у ближній битві. Звичайно, це прохання було схвалене.

Але в цьому і був задум Лукаса Розена. Під час атаки антиурядових терористів, яким він сам і надав інформацію про себе, Лукас "відставив без нагляду" Георга і дав йому втекти.

З'ясувалося, що все це було постановою, коли Георг був виявлений живим і здоровим в Японії через рік. До того часу по всьому світу вже почалися регіональні війни (звичайні "конфлікти" це було не можна назвати), і законними способами стало неможливо потрапити в Японію, щоб забрати звідти Георга.

Коли була відкрита правда про дезертирство Георга Остбурга, Лукас був виключений зі списку кандидатів в спадкоємці сім'ї Розен. Але дорослі родини Розен жалкували його, бо з п’яти синів і дочок попереднього голови сім’ї Бастіана він вважався найуспішнішим. Його більше не допускали до пов’язаної з армією роботи високого секретності, але його залишили для звичайної управлінської праці і хотіли використовувати для встановлення політичного шлюбу.

"А в результаті ось що вийшло."

У результаті Лукас приніс Розенам лише збитки. І в результаті він залишив цей світ, ніякі ці втрати не відшкодувавши.

"Якщо його внучка буде хоч трохи корисною, то її не чекає покарання."

Роздумуючи про це, Ернст уже був трохи п’яний.

Після того як Ернст задовольнив свої немисливні скарги, він переключив свою увагу на Еріку.

"І все-таки, ця сила Сайдзьо Леонхарта..."

"Вона справжня. Це було єдиною корисною зустрічою сьогодні."

"Це досить поганий результат."

"Відсунув протиоб'єктний бар"єр, який нейтралізувати кінетичну енергію, однією лише фізичною силою..."

Ернст справді був чарівником. По-перше, без магічних знань не стати інженером магії. Розробляти магічне обладнання можна і не вмаючи використовувати магію, але вміння користуватися магія дає у цьому величезну перевагу. Оскільки сім’я Розен могла використовувати магію, то на світанку своєї індустрії вони стали першопрохідцями цієї справи.

Однак їхні здібності не були першокласними. Але саме через це їм пощастило не бути вбиті, тому що як інженерів їх не відправляли на фронт.

Те, що Ернст мав такий самий підхід до життя, було таким мізерним, як він сказав раніше. Коли він назвав себе 3-осортним чарівником, то не приборкував і не брехав. У кращому випадку його магічну силу можна було назвати 2,5 сортом.

Тоді як він зміг захиститися від кулака Лео? Хітрость була використана Ернстом CAD.

CAD з повним мисним управлінням. Це була остання модель Rosen Magicraft, яку розробили раніше інших світових компаній.

Інтерфейс був перероблений з нуля під розумове управління, і цей магічний помічник мав надійність як при ручному керуванні, але швидкість роботи більша за швидкість в руках. Саме через цю швидкість Ернст, якого не можна було назвати швидким, зміг розгорнути магічний бар'єр вчасно.

Навіть якщо ви можете збільшити швидкість активації за допомогою CAD, але сила втручання таким чином не може підвищитись. Тобто магічна сила бар'єру, яку він зробив у той час, відповідала його здібностям.

Однак магія була успішно завершена. Магія тимчасово переписала закони фізики.

Магія, яку він використовував у той момент, успішно зупинила рухливе тіло і нейтралізувати його кінетичну енергію. За час від замка кулаком Лео до моменту, коли бар'єр торкався, Магія Ернсту мала зменшити силу удару і таким чином змінити подію з "вдаря" на "легке штовхання".

Тим не менш, права рука Лео легко відштовхнула, точніше, відкинула Ернста, який мав середнє стаціональність, тобто був не худим і не товстим.

Така сила не належить до категорії, яка відповідає звичайним людям. Не в тому розумінні, що проста людина не може показати таку силу. Але з Лео м'язовою масою, він не повинен був видати таку силу, яку достатньо, щоб відкинути Ернста, стартуючи з абсолютно нерухомого стану з майже нульової дистанції.

Ернст не вірив у те, що людина може дати свій максимальний потенціал в екстремальній ситуації (у Японії це явище називають "поробити абсурдну силу в момент небезпеки". Він вважав, що оскільки існують обмежувачі, то в них є сенс.

Та сила Лео не була результатом якоїсь випадковості.

Ернст вважав, що це був результат роботи генів Бург Фолґе в лео.

"Все-таки, це потрібно дістати, хоч і доведеться вдатися до грубих методів."

Ернст вирішив викликати з Німеччини сер Варбург, представників третього типу Бурґ Фолге.

◯ ✔

На території національних сил самозахисту було дано дев’ять шкіл Турніру, але не тільки сили самооборони стежили за тим, що відбувається на цій території. Тут також були розвідки та інші секретні служби. Але вони не могли відкрито діяти через те, що недавно розійшлася гостра критика щодо порушення моральних устоїв. На цю секретну діяльність армія дивилася крізь пальці, ніби кажучи їм "ви - свої".

Він також був одним з таємних агентів безпеки Турніру дев’яти шкіл. Вона також працювала консультантом у Першій школі, і тому їй було легше, ніж іншим агентам.

Попри це на самому місці було багато труднощів, і розпочата праця не падала гладко.

Цього разу її обов'язки (сама вона називала це підробкою) включало спостереження за іноземними гостями. Японія не хотіла псувати відносини з цими партнерами, і повинна була показати їм наявність ексклюзивної свободи дій, але при цьому не допустити витоки секретних даних з країни.

Якщо ми не можемо обмежити діяльність явним шляхом, то залишається тільки приховане спостерігати. У кожного запрошеного на Турнір дев'ять шкіл іноземного чиновника, вченого чи представника закордонної компанії було по два-три або навіть більше спостерігачів.

"Целью" Харукі був Ернст Розен, директор японського філіалу компанії Rosen Magicraft. Він є виробником магічних машин.

"Хоть на цей раз просте завдання", - подумала Харука, коли отримувала цю місію.

Масштаби цього магічного обладнання досить малі, і якщо судити лише за кількістю продажу, то Росон Magicraft — не така вже й велика компанія. Але багатство магії у військовій сфері постійно зростає. Її значення для держави та армії була на рівні військових кораблів і тяжкої військової техніки, а може вже й перевищувала цей рівень. А після потрясного минулого року весь світ "Виженого Хелловіна" використання магії тільки зросла.

Отже, самозахист не міг дозволити Ернсту Розену вільно діяти. Причому потрібно було стежити за ним таємно, і при цьому ні на мить не спускати з нього очей.

Незважаючи на те що начальник Харукі звернув увагу, вона була досить оптимістично настроєна. Ернст був не просто директором японського філіалу, а людиною, яка максимально зблизилася з прямою лінії сім’ї Розен. За чутками, він також був кандидатом на пост директора головного офісу компанії.

Така людина не повинна робити нічого злочинного, що довело б до дипломатичних проблем.

Принаймні, вона так вирішила без будь-яких на те підстав.

"Ну я і дурна..."

Але в перший же день Турніра дев'ять шкіл Харука усвідомила наскільки наївною була.

З усіх можливих варіантів Ернст вступив у перепалку саме з учнем Першої школи, яка була основним місцем праці Харуки.

Насильство і несанкціоноване використання магії.

Насильство мало на увазі те, що Лео вдарив Ернста одностороннім способом і несанкційним використанням магії — використання бар’єрної магії для захисту від цього насилля. На перший погляд це було законне самозахисту, і Ернста звинувачено не в чому.

Але той факт, що Ернст покликав Лео на розмову в приховану кімнату, означає що Розені щось приховують.

Харука знала, що Еріка є правнучкою попереднього президента Rosen, і що Лео — це нащадок одного з перших удосконалених людей в Німеччині. Вона усвідомлювала, що оскільки Бастіан Розен помер, то виникла потреба успадковуванні. Але Харука не думала, що проблеми з цим питанням виникнуть саме тут. Харука навіть не могла уявити, що директор філіалу в Японії Росон Magicraft може мати проблеми з японським старшокласником. Вона підсвідомо вирішила, що Ернст Розен повинен бути людиною з більш дорослим джентльменським характером.

- А я думала, цього року буде простіше, тому що не перетинаюся з Шибоєм-куном... — Вирвалася у Харуки скарга пошепки. Перед початком Турніра дев'ять шкіл вона попросила начальства "щоб за Тацуєю та Мюки стежили інші агенти".

Вона наполягала на тому, що вони знають її в обличчя і будуть мати зайві підозри, побачивши її подалі від себе.

"Еті двоє - не прості учні школи магії", такі розпачливі скарги з її боку в результаті були успішними, і відділ громадської безпеки відправив додаткових операторів. (Однако Тацуя легко виходив від спостереження цих "доповних агентів служби громадської безпеки", і в результаті вони так і не дізналися про його "закулісної діяльності".)

Проте замість цього Гарука була спрямована спостерігати за Ернстом Розен. Як вона і сказала щойно, вона думала, що їй дуже пощастило з цією місією. Але варто було, як кажуть, прикрий кришку і заглянути всередину...

"Він викликав з Німеччини удосконалених людей нової моделі і на додаток до них найновіше магічне обладнання, яке ще не поступила в продаж ... Тобто, він навіть не задумався над тим, щоб вирішити цю справу мирним шляхом?"

Харука, дивлячись на дані, зібрані за допомогою її унікальної здатності, була в розгубленості і не знала, яких ще проблем можна очікувати від цієї справи, до якої її втягнули, не запитуючи, чи вона цього хоче.

◯ ✔

Вівторок, 14 серпня.

Учні Першої школи святкували перемогу в Коді Моноліта.

Їхній вплив був реакцією на стрес, що збільшився через боротьбу в сьогоднішньому Турнірі дев'яти шкіл. Перша школа дала змогу Третій школі тимчасово відірватись вперед на цілих 100 очок. Довгожданна зміна позицій відбулася вчора, коли після перемоги в Ілюзорних Зірах вони вигнали Третью школу. Але якби сьогодні вони програли третю школу в Коді Моноліта, то різниця у окулярах зменшилась б до 15.

Але в результаті Перша школа йшла на перше місце, а третя — на друге. Розрив між ними розширився до 95 балів. Ця різниця в окулярах була практично протилежною максимальному відриву, який був у третьої школи на момент закінчення третього дня змагань.

Але це ще не означало, що загальна перемога вже вирішена. У третьої школи ще був шанс повернути лідерство. Але якщо взяти до уваги здібності та силу обох сторін, то ймовірність цього була знехтована. Отже, учні Першої школи вже були у святковому настрої.

І це не обмежувалося лише гравцями та технологіями. Учні, які приїхали побалакати за своїх дітей, також були захоплені радістю. Після вечері всі обговорювали, яка була важка боротьба, про те, що завтра теж треба виправдати очікування і свої сподівання успішної промови гравців.

Але в будь - якому місці, у будь-який час і за всіх обставин завжди бувають винятки.

Наприклад, Тацуя вислизнув з групи представників своєї школи і мав секретну розмову з Фудзібаяші Кіко в присутності Коконое Якумо.

Наприклад, Еріка таємно відвідала кімнату Лео, схоже, щоб Мізукі або інші друзі не змогли її знайти.

Лео зупинився в тісному одномісному номері. Він абсолютно не підходив для багатолюдних галасливих компаній. І зараз у кімнаті були лише Лео та Еріка вдвох. Але не варто навіть і говорити, що метою Еріки було не потаємне побачення.

— Розен з тобою розмовляв після цього?

— Не поговорил.

— Ясно...

- А що сказати про тебе?

- І зі мною теж.

Це усамітнення Еріки з Лео мало ризик викликати серйозне непорозуміння у їхніх друзів. Але Еріка пішла на цей ризик, бо була стурбована діяльністю Ернста Розена. Хоча Ернст примусив її піти з ним на контакт увечері першого дня Турніра дев'яти шкіл, але потім він не бачився ні перед Ерікою, ані перед Лео. Він також не посилав своїх повідомлень.

- Не думаю, що він тоді жартував...

Еріка дала Розену потрібну їм відповідь, тому з його боку до неї повинен бути загублений інтерес. Але коли Лео зацікавився тим, що перекрутив на свою сторону, то не повинен був закінчитися ввечері.

- Було б добре, якби все було жартома. У мене з ним проста справа, а ось у тебе це було зовсім не схоже на любовну розмову.

— Люб'язна розмова? Ну ти ...

Від фрази "любовна розмова" Лео нахмурився. Але він не почав прискіпуватися до слів, які б суперечили головній темі.

— Вимога до вас також не є легкою справою. Це ж питання грошей, і він не може бути "простим", як ти говориш, тим більше, що це не спадщина звичайної людини. Скільки б ти їм не казала, що тобі це "не потрібно", вони не зможуть так просто взяти і повірити в це.

- І все ж, це просте питання грошей. Навіть якщо сума велика.

Коли Еріка говорила це, її погляд висловлювався, що вона вважає це повним ідіотизмом, але відразу після цього вона різко змінилася і подивилася на Лео серйозним поглядом.

- Але тебе він хотів найняти очевидно в військових цілях. Він не повинен здатися після однієї відмови.

Напередодні Лео та Еріка обмінялися інформацією про пропозицію Розена.

Про те, що Еріка є правнучкою попереднього голови родини Розен і про її можливість успадкувати частину його спадщини.

І про те, що Лео успадкував гени удосконаленої Розені і попросив співпрацювати в вдосконаленні тих людей сьогодні. ...Сміється, він замовкав про момент, коли йому запропонували Еріку в нагороду.

Лео мала на це вагомі причини, але Еріка теж не відразу вирішила відкрити свій зв’язок з Розенами.

Вона не знала, що Лео вже чув про це від Ернста. Але була ймовірність, що Ернст може якось скористатися незнанням обставин один одного між ними двох. Еріка дійшла такого висновку і запропонувала об’єднатися.

— Мабуть, ти не береш до уваги його справжніх цілей.

- Думаєш, він застосує грубу силу ...? У тебе жахлива фантазія, зовсім не смішно.

— Злякався?

— Да.

Лео кивнув у відповідь на провокаційне питання Еріки, навіть не намагаючись прикидатися сильним.

- Ось тільки тому, що в мої проблеми можуть бути затягнуті мої друзі.

- Цього не буде.

Відповідь Лео не здивувала Еріка. Замість цього, вона байдуже відкинула його турботу.

— Ворог — це сім’я, яка має великий соціальний статус. Коли такі люди роблять щось грубе, не відповідає їхньому статусу, то потім, коли це розкриється, вони можуть отримати серйозні збитки.

— І тому ти думаєш, що вони не застосовують грубі методи?

— Якби справа була на їхній території, то могли б і застосувати, але ми зараз в Японії. Я не кажу, що тут вони не зможуть так вчинити, але ціна за це буде занадто велика.

- Зрештою все з'явилося до підрахунку грошей?

— Ворог - бізнесмен. Для нього це природно.

Дивно, але натуральна логіка Еріки переконала Лео.

- Отже, якщо він атакує, то "тайно, щоб про це ніхто не дізнався"?

— Наприклад, можна приспати і забрати.

Еріка, яка до цих пір саркастично посміхалася, зробила паузу і прийняла серйозний вигляд.

— Цікаво, якщо вони досі нічого не зробили, чи це означає, що вони почнуть діяти тільки після того, як ми повернемося від дому до дому? Можливо, вони так вирішили, тому що зараз ми на території армії.

- Здається, так і є. Але також є ймовірність, що вони хочуть, щоб ми так подумали, втратили пильність і тоді вони нападуть.

Коли Еріка почула про це припущення, то кілька разів моргнула.

- ...Що з тобою, що за здивоване обличчя.

- Здивоване... Я просто не очікувала, що ти зможеш додуматися до чогось подібного.

— Ну ти...

Ерікі Лео не розлютився, а відповів на різкі слова.

— Ах, я не роблю з тебе дурня. Я, серйозно, під враженням.

- Це і є "робити дурня"!

Ці слова він також викликав не запально, а жартливо.

— Ладно. У будь-якому випадку, у тому, що ти сказав є доля правди. З цього моменту, давай не будемо ні на секунду втрачати пильність.

- Більше ми нічого не можемо зробити? Самим нам переходити в атаку ж не можна, так?

- Дуже шкода, але так... — Потиснула плечима Еріка, висловлюючи згоду з Лео.

◯ ✔

Ернст Розена мав свій план, але він не просто заспокоївся під час проведення дев’яти шкіл Турніру.

Стежка за ним була занадто інтенсивною, і він не міг дозволити собі діяти необачно.

Інтенсивність стеження зросла вранці 6 серпня. Якщо дивитися за часом, то причина, очевидно, була в його контакті з Сайдзьо Леонхартом і Тібою Ерікою.

Ернста змусили визнати, що він був наївним підраховувати здібності японських розвідувальних служб. Хоч це сталося у закритому залі, вони швидко зрозуміли причину проблеми Ернста.

У той час він перевіряв кімнату і не виявив ніяких підслухованих пристроїв та прихованих камер. Він не зміг зрозуміти, яким чином вони змогли дізнатися, що відбувається в закритому залі. Тому він не міг собі дозволити нерозсудливих вчинків.

Але сьогодні, 15 серпня, Турнір дев’ять шкіл цього року закінчується. Він більше не міг терпіти.

Догадка Еріки та Лео, що Ернст застосовує силу, була правдивою. Але їхні припущення про те, ніби він не буде воювати на території армії, були помилковими. Ернст вирішив закінчити свою справу на військовій базі замість того, щоб переводити справи в міські райони.

Компанія Rosen Magicraft була виробником магічного обладнання, але з самого початку вони мали великий нахил у виробництві боєприпасів та інших товарів для військових потреб. Махімilian Devices з цього погляду були в такому ж становищі. В Японії також були великі самозахисти, і поліція не мала таких повноважень. Отже, на територію військової бази сил самозахисту можна було проникнути за допомогою різних даних від розвідки.

Ернст чекав цього з нетерпінням.

— Директор.

Чи потрібно ризикувати, щоб японські влади не напали на них?

Коли Ернст перебував у задумі після сніданку, до нього зайшла з промовою та ж жінка-секретар, яка займалася справою Еріки.

— У японській армії виникли внутрішні незгоди? Ви впевнені?

— Да, директор. Помилки бути не може.

— Ясно...

Можливо, це шанс.

Ернст швидко прокручував цю думку.

— Покличте Лінду и Емму.

— Ладно.

Невдовзі після того як секретар пішла, замість Ернста з’явилися дві молоді жінки.

Обом на вигляд було близько 20-25 років. Обидві були заввишки близько 170 сантиметрів і мали стрункі мускулисті фігури. Колір очей також був однаковим — карій. І навіть волосся було однаково коротко пострижене, і були однакового сріблястого світлого відтінку.

Вони не були такими, як близнюки, але для незнайомих людей виглядали дуже схожими один на одного. Більшість людей, які їх бачили, думали, що вони або близнюки, чи близькі за віком сестри.

І це не було помилковим міркуванням.

— Лінда Вархайт прибыла.

— Эммен Вархат прибыла.

Ці двоє не були серпами, народжених однією матір'ю, але можна сказати, що вони були сестрамі генетично.

Усередині компанії Rosen їх називали "Сьостри Варбург".

Вони були кращими людьми останньої моделі Бург Фолге. Для них було взяти яйцеклітину однієї жінки і сперму одного й того ж чоловіка. Запліднені яйцеклітини пройшли генетичну зміну за однаковим шаблоном. Плоди вирощувалися в штучних матках однакового типу. І "роди" вони були з різницею менше місяця. Вони були двома найкращими екземплярами серед версії удосконалених людей, які називаються "моделями третього типу".

Лінда народилася з штучної матки першою, тому вона була "старшою сестрою", а Емма - "молодша".

Але між ними не було любові до сестри. На людях вони називали один одного "Емма" і "сестра", але це було лише для уваги. Насправді вони вважали один одного лише партнерами по роботі і суперницями.

- Ви двоє, сьогодні для вас буде ще одне завдання.

Вони були викликані з Німеччини під приводом охорони Ернста.

- Хм, чи я повинен сказати, що ви приступите до своєї запланованої роботи?

Але насправді вони прибули до Японії в складі бойової групи для того, щоб схопити Сайдзе Леонхарта.

- Нарешті настав час? — З надією в голосі запитала Емма.

Через свої особливості, Бург Фолге часто використовувалися в місіях з охорони, коли треба супроводжувати важливі персон. Але цього разу, як вони пояснили, їм потрібно було брати участь у операції по заворушенні такого ж самого чаклуна. У Емми вирвалися вголос її думки, коли вона почула слова "виконання запланованої роботи", тому що вона дуже сподівалася, що в цій місії нарешті зможе повністю показати всі свої здібності.

— Верно. — Відповідь Ернста виправдала сподівання Емми.

— Ви змогли позбутися спостереження японської армії?

Лінда теж не могла приховати підвищення бойового духу від майбутньої битви з моделлю першого типу... Точніше від можливості довести, що вони, моделі третього типу, краще застарілої моделі першого типа. Другий тип Бург Фолге розвивав по дорозі погіршення здатності "супер солдата" (порівняно з першим), щоб підвищити стабільність життєздатності. Третій тип був останньою версією, яка поєднує в собі хорошу стабільність і хороші здібності супер солдатів, але якщо порівнювати тільки по бойових здібностях, то вважалося, що він поступається у цьому першому типу.

Лео не був моделлю першого типу як такий, тому що в ньому була змішана кров непокращених людей, до того ж тих хто не є чарівниками. Але той факт, що він успадкував особливості першого типу, був визнаний не тільки Ернстом, але й інженерами Rosen. Сестри Варбург вважали, що якщо вони переможуть Лео, то порівняюче оцінення першого і третього типів буде переглянуте.

Але навіть Лінді, яка має більш передбачливу особистість ніж Емма, було важко спостерігати за ситуацією і до сьогоднішнього дня контролювати свою діяльність.

— У японській армії виникли внутрішні незгоди. Можливо, вони перейдуть у великий конфлікт майже не з’ясовують цього питання, але зможуть зустрітися зі складними ситуаціями, коли будуть усунені наслідки. Під час Турніра дев’яти шкіл ми не робили нічого підозрілого. Тому, я вважаю, що відразу після змагань весь персонал буде спрямований на роботу з тим конфліктом.

Більшість того, що сказав Ернст, було його припущенням, але Лінда не сумнівалася в цьому. Звичайно, Емма теж.

— Ми проігноруємо спостереження інших, окрім японської армії?

Це питання не мало жодного змісту, окрім того, як підтвердити це.

— Якщо ви зможете уникнути оборону військової бази, то й інші теж постарайтеся.

Лінда і Емма стояли перед Ернстом, а потім випросталися в стайні струнко.

- Сьогодні після змагань ми виманимо Сайдзьо Леонхарта у безлюдне місце. А ви його схопите.

- Так. — Лінда відповіла на наказ Ернста спокійно.

— Дозволяю використовувати Phantom Anzug (костюм привида) в цій місії.

— Вас поняла! — Емма з хвилюванням на обличчі відповіла.

◯ ✔

15 серпня. Останній день Турніра Дев’яті школи 2096 року, 9:25 ранку.

За п’ять хвилин до того, як почалася ранкова змагання жіночої Кроси з бар'єрами на місцях, виділених Першої школи на зорові трибуни, став Мікіхіко.

Йошіда-кун?

Схоже, Мізукі першою помітила Мікіхіко, тому що сиділа на своєму місці обличчям до входу, через який він увійшов.

- Доброго ранку, Шібата-сан. — Сказав Мікіхіко, зупинившись поруч з Мізукі. Після цього він окинув очі зорові місця і зітхнув.

- Я прийшов пізніше... Зовсім ні.

Як сказав Мікіхіко, вся зорова постановка Першої школи була забита учнями і працівниками. Якщо перша школа в цьому змагання не втратить забагато очок, то її загальна перемога буде вирішена. Тому багато хто прийшов поговорити за свою школу.

— Микихіко, поміняємося?

З іншого боку Мізукі та Еріки до Мікіхіко звернувся Лео.

— Нет, все в порядке.

Помовши головою Мікіхіко, він сів прямо на сходинку проходу.

Через розгублену Мізукі виглянула Еріка, яка сиділа поруч з нею і звернулася до Мікіхіко.

- Мікі, навіщо ти прийшов на зорову трібуну? Але гравці мають привілей дивитися на монітори в наметі?

На обличчі Мікіхіко вилилася подвійна усмішка, і він подивився на Еріку.

- Це так, але мені там якось незручно бути.

Еріка знала про сором'язливий характер Мікіхіко, тому не запитала "чому". Члени команди Кода Моноліта були старшокласниками, а ні з второкласниками-ігроками, ані інженерами команди, за винятком однієї людини, він не був особливо знайомий.

- А де Тацуя-кун? - Запитала Еріка замість питання "чому".

- Він повернувся у свою кімнату, щоб відпочити після того, як закінчив установку для дівчат-ігроків.

Мізукі була вражена такою відповіддю Мікіхіко.

з ним все гаразд?

— Думаю, він просто втомився. Це можна зрозуміти, адже він і вчора був повністю завантажений, і сьогодні з ранку вже провів налаштування для п'яти людей. А йому ще відповідати за денний змагання.

На Кросі з перешкодами хлопців, який почнеться о другій годині дня, Тацуя буде відповідати тільки за одного Мікіхіко. Баланс між ранком і днем був порушений, але такий розподіл було результатом того, що він прийняв побажання дівчат-ігроків, які просили стати їх інженером.

- Це ж Тацуя, так що все буде гаразд, якщо він пропустить це ранок і відпочине.

— Днем у нього тільки за Мікі відповідальність, це не така вже й велика навантаження.

Спочатку Лео, а потім Еріка підбадьорили Мікіхіко, виявляючи турботу про його стан як гравця.

- Добре, якщо так і буде...

Мікіхіко дав хибну відповідь. На обличчі також була двозначна усмішка. По правді кажучи, Мікіхіко вважав, що в крайньому разі зможе і сам відчути на собі настрій.

Не тільки один Мікіхіко не зміг зайняти місце на стільці. Час старту наближався, але глядачі все продовжували прибувати. Прохід настільки заповнився людьми, що це виглядало як натовп на спуску в метро минулого століття.

Годинник на великому дисплеї, підвішеному в повітрі дирижаблу, показував 9: 29.

- Нарешті, настав час.

Очі Лео сяяли в очікуванні.

- Цікаво, як пройде ця гонка?

- Чесно кажучи, я не знаю чого очікувати. Я навіть не знаю, які перешкоди там стоять.

Мікіхіко похитав головою, відповідаючи на запитання Еріка.

Крос з перешкодами був змаганням, введений тільки цього року. Спочатку це було змагання, яке відзначалося тільки в армійських тренуваннях, і публічно про нього майже нічого не розповідали, тому ніхто навіть не міг припустити, що там може статися.

- Сподіваюся, там не буде нічого небезпечного. — Виразила свою стурбованість гонкою Мізукі.

Вони відправили туди неповнолітніх школярів, які починали з чарівника.

Хоч безпека мусить бути гарантована, то вона не могла позбутися тривог.

У такому то водовороті очікувань і тривога секундна стрілка на вихитах досягла вершини циферблату. І одночасно з цим сорок один стартовий пістолет дав сигнал до початку гонки.

З старту пройшло 5 хвилин. На даний момент учасники просувалися вперед, в основному збираючись групами по школах.

— За 5 хвилин 1 кілометр? Це швидкий темп чи ні?

Лео відповів Мікіхіко.

— Хоча вони йдуть через ліс, це досить повільно. Звичайно, для швидкості пересування з використанням магії.

— Швидкість - 12 кілометрів за годину. Це можливо і без магії, але навіть просуватися крізь невідомий ліс — це вже важке завдання.

- Там ще є пастки, тому це вже не просто ліс. Гравці, схоже, добре оцінили ситуацію.

- До того ж, поле зору у них гірше, ніж очікувалося. Думаю, вони встановили для себе швидкість, на якій можна безпечно просуватися і дотримуються її.

Еріка висловила свої враження від перегони з трохи відмінною від Мікіхіко точки зору. Лео і Мікіхіко по кивнули у відповідь на її слова.

— Якби там не було камер, то ми б і не знали, що там відбувається... Здається, що у мережі камер є багато сліпих зон і якщо на маршруті затаїться зловмисник, то його можуть й не помітити.

- Еріка-тян, не кажи таких страшних речей. — З тремтінням у голосі сказала Мізукі, що через недбале бурчання Еріки.

— Прости, прости. - Вибачилася Еріка перед Мізукі, зрозумівши, що її думки понесло не в ту степ.

У наступний момент на зорових місцях тут і там почулися скритки: "Ах!".

Зреагувавши на голос, вони підняли очі і побачили, що він показує покритий шаром бруду Канон.

До того ж вона занурилася по груди в бруд. Було незрозуміло, про що вона думає, і як вона відчуває, бо вона опустила голову від сорому, й обличчя було не видно.

Канон витягла обидві руки з бруду. І в наступний момент калюжа бруду вибухнула.

Дісплей показав, як Канон розвернулася в бік фініша.

І мікрофон камери вловив її крик.

- Ви знущаєтеся! Яке ж це військове тренування! - Від душі кричала вона.

Учні Першої школи не могли стриматись від сміху, незважаючи на їхні співчутливі обличчя.

Еріка і Мізукі теж не стали винятком. Тому небезпечною ідеєю Еріки було забуто ще до того, як змагання закінчилися.

◯ ✔

Кросс з перешкодами, змагання дівчат. Переможець - Міюки. Найкращі успіхи інших учнів з Першої школи: Канон прийшла п’ята, а Шізуку шостою.

Змагання хлопців. Переможець - Ітідзьо Масаки з третьої школи. Учасники першої школи: Мікіхіко фінішував другим, Хатторі третім.

У результаті перша школа четвертого року поспіль взяла корону за спільну перемогу.

Розуміючи, що цього року знову була важка боротьба, група представників Першої школи в той час очолювала святкову атмосферу ще до початку святкування. Лео думав, що братимуть участь не тільки в азартних іграх та інженерах. Він вважав, що таких партнерів по тренуваннях, як він і Еріка, теж туди зайдуть.

Лео не мав нічого спільного з святковими веселощами. Навпаки, він був з тих, кому це подобалось.

Але він не відчував себе гідним запрошення, тому що вважав, що зробив щось більше за інших.

Можливо, він навіть заздрив учасникам змагань, яким дали можливість потрапити на поле бою. Можливо, тому він несвідомо обмежив себе, щоб у ньому не розпалилася ця заздрість.

Святкування, яке було привілеєм школи-переможця, відбувалося після закінчення вечірнього банку на честь закриття Турніра.

Лео услизнув з готелю незадовго до початку танцювальної вечірки.

У нього було одне не дуже відповідне захоплення. Точніше, не хобі, а звичка.

Звичка бродити без мети, просто куди очі дивляться.

Не ходьба, не біг, а галаслива компанія, але тихі нічні блукання.

З наближенням ночі в нього пробуджувалося бажання безцільно блукати вулицями.

Зараз був час, який ще не можна було назвати пізньою ніччю, але сьогодні Лео чомусь відчув сильне бажання вийти раніше, ніж зазвичай.

Шукаючи безлюдного місця, він подався у густу пустелю лісу.

Люди, пов'язані з автономним магічною зброєю "кукле-паразити", навмисно послабили охорону в штучному лісі, сподіваючись, що це допоможе швидше усунути докази.

Лео, який не знав про це, роздумував над тим, що йому пощастило, його ніхто не зупинив. Він заглибився в ліс, яким користувались як маршрут Кросса з перешкодами.

◯ ✔

Ернсту швидко доклали зусиль, щоб вилізти з готелю.

За планом, він збирався виманити Лео в безлюдне місце під час вечірнього бенкету, але для Ернста було набагато краще, що він сам відділився від натовпу.

Але він не знав, куди піде. У такому разі не можна вибрати місце і організувати там приготування.

Ернст дав сёстрам Варбург наказ переслідувати Лео. Додавши, що вони повинні схопити його в такому місці, де їм ніхто не завадить.

Упевнившись, що Лео попрямував до штучного лісу, сестри Варбург вирушили в лабораторію "Росен Magicraft".

Щоб переодягнутися в Phantom Anzug (костюм привида).

Phantom Anzug - це екіпування високої мобільності для піхоти. З цієї точки зору, він був таким же як і Мобільний Костюм. Шолом був інший тип, але інші частини костюма не були особливо зовнішні.

Мобільний Костюм, що грає роль особистого бойового вертольота, і який робить упор на швидкість та дальність пересування використовували як могутню ударну силу. А в Phantom Anzug робився упор на ефективність систем опору виявлення і функції глушні датчики. Він мав використовуватися у боях з обстановкою, де є багато перешкод, наприклад, всередині будівель або в лісах, а також у прихованих місіях по проникнення і залагодження диверсій.

— Линда Варбург, Эмма Варсбург. Перевірити функціонал Phantom Anzug.

Для того щоб запобігти хакерським атакам, Phantom Anzug було розроблено автономну роботу. Бездротовий зв’язок із зовнішнім світом був лише голосовим. Функції передачі тактичних даних не було.

За наказом інженера мобільної лабораторії, Лінда та Емма запустили в них функцію самодиагностики.

- Всі функції проблеми не виявлено.

- У мене теж немає проблем.

Лінда та Емма доклали зусиль, щоб виявити результати своїх аналізів на вмонтованих дисплею дисплеях.

Чудово. У такому разі, удачі вам в бою.

Після напутних слів інженера пара дівчат вийшла з лабораторії і висунулася на свою місію.

Лінда і Емма активували функцію непомітності своїх Phantom Anzug, проскочили через мережу спостереження військової бази, і увійшли на територію штучного лісу в пошуках Лео.

◯ ✔

Не тільки Ернста оформило рух Лео. Еріка, яка визнала Ернста загальним ворогом Лео, також відчула ознаки руху лео. Тому вона відразу помітила, що Лео покинув готель.

"Цей дурень! У такий час пішов гуляти поодинці!"

Лео мав знати, що Ернст планує застосувати грубі сили. А якщо говорити конкретніше, то збирається його викрасти. Принаймні коли Еріка розмовляла з ним про це, вона вважала, що він розуміє це.

"Він, що, не може оцінювати ризики коли залишається сам?"

— Эрика-тян... Що трапилося?

Напевно, вона зовсім несвідомо зробила роздратоване обличчя.

Мізукі запитала трохи наляканим голосом, і Еріка швидко прикрила обличчя рукою.

— А-аха... Нічого. Нічого такого. — Вона відповіла, помахавши іншою рукою. Мізукі лише схилила голову в непевності, але для початку це допомогло позбутися страху.

— А, правда!

Еріка вважала, що їй якось вдалося відвернутися, після чого награно вдарила рукою об руку. Мізукі й досі нічого не зрозуміла, але вона терпеливо чекала на відповідь Еріка.

— У мене є одна справа. Вибач, але мені треба піти до Мікі.

— Э-э!? Не вийде!

Відмова Еріки була настільки невдалою, що будь-хто на місці Мізукі сказав би, ніби це неможливо. Мікіхіко повинен бути на вечірній бенкеті, який вже починається, і вхід туди обмежено учасниками змагань Турніра дев'яти шкіл. Цей банкет відрізнявся від вечірки перемоги, на яку впускали всіх людей, що мали відношення до школи-переможця. Минулого року Еріка змогла потрапити на банкет лише тому, що її наймали офіціанткою.

Тож зрозуміло, що Мізукі була спантеличена. Але Еріки не мала часу переконувати Мізукі.

Еріка, відійшовши спиною до Мизуки, швидко стрибнула з її очей.

Еріка повернулася в свій номер у готелі, і вийшла з нього, тримаючи в руці інтегрований CAD як короткий меч, лезо якого було виконано зі сплаву із пам'яттю форми та могло перетворюватися на дубинку.

Вона знала, куди пішов Лео.

Намагаючись покинути готель, вона помітила патрулювачів солдатів і сховалася за рогом будинку.

Хоча форма зброї, щоб не викликати підозрів, була змінена на дубинку, цей "дубінкомет з пам'ятю форми" був комерційною зброєю, взятим на озброєння поліцію з цього року.

Звичайно, солдати сил самозахисту також повинні знати, як виглядає ця зброя з інтегрованим CAD. На території готелю CAD були майже всі, і до цього ніхто не чіплявся, тому що це був готель у місці проведення Турніру дев'яти шкіл. Однак на території виносу зброї суворо контролювали.

Еріка збиралася піти в штучний ліс, який використовувався силами самозахисту для тренування.

І вона точно не могла довго тут ховатися. Її почуття уловили ознаки двох людей, які переслідували Лео.

Якби її зараз запитали, навіщо вона заходить так далеко у своїх зусиллях, то не змогла б відповісти на це запитання. У цей момент, не розуміючи цього, Еріка вирішила прорватися силою.

— Тиба-сан.

Почувши голос через спини, Еріка різко розвернулась. Вона змахнула обручним пристроєм, який все ще знаходиться у формі кийки, але зупинилася в останній момент.

Господар цього голосу говорив з відстані, трохи більша за радіус удару Еріки. ...Звичайно, якби Еріка захотіла, вона б в одну мить скоротила би цю дистанцію.

— Оно-сенсэй?

Голос Еріки був наповнений підозрою і настороженістю.

У неї не було сприйняття крім її п'яти відчуттів, і спиною вона бачити не могла. Але вона була впевнена, що вона зможе помітити людини, яка наближається до себе, коли обстрит своє сприйняття, як вона зробила раніше.

Однак Еріка не дізналася про близькість Харуки. І не помітила, що вона стоїть за спиною поки та сама не зав'язала.

- ... Коли ви...?

— Не треба так побоюватися. Бо з такого положення у мене немає шансів проти тебе, Тіба-сан. — Сказала Харука і підняла руки. Відчувши, що від неї не виходить ворожих намірів, Еріка заспокоїлася.

— Те, що зараз було - це мій особливий досвід. Точніше, я тільки це і вмію.

Еріка в одну мить зрозуміла, про що говорить Харука.

- Я вважаю, що це досить важливий "особний уміння". Якби ви, Оно-сенсею, захотіли б, то могли б заколоти мене в спину.

— Навіть не знаю. У твоєму випадку, Тіба-сан, навіть якщо ти не відчуваєш жодних ознак, то зможеш розпізнати клинок і контратакувати.

Еріка і Харука обмінялися фразами з серйозними особами, і тільки тепер прийняли розслаблені пози для простої розмови.

— Тиба-сан. Можеш дати мені свій зброяр?

— Вам, оно-сенсей?

— Да. Я зможу пронести його в треніровий ліс так, щоб ніхто не помітив.

"А вона, схоже, не дилетант", — подумала Еріка, згадавши події одного року і чотирьох місяців тому.

"Справа Бланш" — це великий інцидент, який стався за участю антимагічної кримінальної групи, з якою зіткнулися Еріка та інші люди відразу після вступу до школи. Тоді Еріка була свідком того, як Гарука дала Тацуї інформацію про місце розташування терористів.

Армія? Внутрішня розвідка? Відділ громадської безпеки? Або ж якась приватна розвідувальна організація? Хоча це не було зрозуміло, але Гарука була пов’язана з цими справами. Принаймні, так зараз подумала Еріка.

Еріка дивилася на Харуку сумнівним поглядом, не намагаючись приховати свої підозри.

- Я б була вдячна, якби ви сховали і мене теж.

Харука викрикувала свою відповідь на виразне прохання, що означає "ви просто можете втекти і забрати його собі".

- На жаль, мої здібності не такі зручні. Я можу сховати і взяти з собою максимум кошеня. Людина не вийде.

- Який жаль.

Усмішка Гарукі перейшла на провокаційну.

- Ти не можеш мені довіритися?

— У мене немає підстав довіряти.

Відповідь Еріки була водночас чудовою і безцеремонною. Однак, здавалося, що Харуке не зав’язував проблем.

— Хіба ти не думаєш, що краще буде довіритися?

Еріка замислилась над пропозицією Харуки на кілька секунд.

- Я повірю вам, якщо ви назвете хоч одну переконливу причину зробити це.

— Причину? Дай подумати... Бо ти моя учениця?

Звичайно, Гарука не сподівалася цього. За її манерою мови можна було зрозуміти це.

Як і очікувалося, Еріка подивилася на неї холодним поглядом. Здавалося, що вона зараз розлучиться і піде.

— Ах, стой, погоди! Зараз це правда. Але справжня причина...

Харука перервалася не для того, щоб зробити драматичну театральну паузу.

— Справжня причина?

Еріка відчайдушно вимагала відповіді від Харуки, якій було важко сказати це.

- ...Причина в тому, що начальник з іншою моєю роботи дуже розсердиться, якщо Сайдзьо-куна покрадуть.

— Ще одну роботу?

Коротке запитання Ерікі також означало питання "що за інша робота?" і "Чи нормально шкільному вчителю працювати десь ще?".

— Я б не хотіла відповідати на це запитання...

Відповідь Гарукі також стосувалася відповіді на обидва запитання.

—... Ладно. Тоді, оно-сенсей, я попрошу вас зробити це.

Зрештою здалася саме Еріка. Вона розуміла, що Гарука намагається використати її, але Еріка також потребувала допомоги з патрульними солдатами. Такими темпами вона б не змогла дістатися до Лео зі зброєю. А що робити, якщо вона опиниться там без зброї? Вона не могла і припустити. Потрібно було мати зброю.

Коли Гарука отримала зброю, то відчула полегшення на обличчі.

◯ ✔

Пройшовши близько кілометра після входу в гірський ліс, Лео не показував ознак того, що збирається зупинятися.

Сестри Варбург, які слідують за ним, тримаючись на максимальній відстані видимості, зупинилися і переглянулися.

— Реакції на датчики немає. Емма, що у тебе?

Лінда, яка за допомогою контрацепції виявила, що ця зона є сліпою плямою в мережі датчиків, на всяк випадок попросила Емму перевірити це.

- У мене теж немає реакції. Приходимо?

— Верно, приступимо. Але спочатку спробуємо вмовити.

— Поняла. Але я думаю, це безглуздо.

Емма знизила плечима, відповідаючи нагаданому плані Лінді.

Лінда була такої ж думки, як і Емма, хотіла битви, тому не заперечила "сустру" за таку поведінку.

— Почали.

— Ja. — Відповіла Емма Лінде, і вони побігли в сторону Лео.

Лео, який абсолютно непримушено просувався все глибше і глибший в темряві ночі ліс зупинився і розвернувся, почувши кроки позаду себе.

Звук кроків був досить тихий, але йому з самого початку не прийшов в голову варіант, що це може бути дрібна тварина. Лео часто блукав по території диких тварин, тому зараз він розпізнав ці кроки як людські.

Там або хтось дуже легкий, чи це штучне заниження ваги?

Якщо друге, той хто наближається - це чарівник.

Хоча здавалося, що він безтурботно вийшов на прогулянку, Лео не забув про можливість того, щоб на нього напали. Він був одягнений у довгі штани і светр з довгими рукавами. На ліву руку був надет CAD у формі наручних, що покривають тильний бік руки, а праворуч була надета рукавичка без пальців, з захистом сонячної сторони долоні.

Тобто, Лео був готовий дати відсіч коли б на нього не напали.

Але здається, що ворог не мав наміру раптової атаки, бо з наближенням до нього ці кроки сповільнилися від бігу на звичайну ходьбу.

Дві людські силуети з'явилися з тіней дерев справа і ліворуч таким чином, що Лео був оточений з двох сторін.

— Жінки...?

Одяг цих двох чоловіків на перший погляд нагадував деякі їздові костюми, але захист, який покривав важливі частини тіла, не дозволяв чітко роздивитися деталі тіл. Голови також були повністю закриті шоломами, і обличчя було зовсім не видно. Проте з загальних обрисів тіл Лео здалося, що це жінки.

Обидві людини одночасно підняли передні засунки шолома. На відміну від комерційних шоломів для їзди на мотоциклі, обличчя було майже повністю відкрите. Можливо, це було зроблено для поліпшення поля зору.

Догадка Лео була правильна. Під засувками шоломів ховали обличчя молодих жінок.

Хоч і молодих, але очевидно старше Лео. На вигляд 20-25 років.

Лео, який вже звик до темноти, помітив і те, що вони європейської зовнішності, і що це дуже схожі один на одного, та те що риси їхніх облич здаються якимись штучними.

— Сайдзё Леонхарт.

До Лео підійшла жінка, яка була справа, якщо дивитися з боку лео. За словом "Сайдзе" відчувалося, що вона не звикла вимовляти подібне, але слово "Леонхарт" вона вимовила легко.

До цього моменту Лео не розумів ситуації.

— Не міг би ти піти з нами?

Але коли інша жінка сказала це, він повністю зрозумів, що відбувається.

- Ось воно що, ясно... Ви, мабуть, люди Розена.

- Чому ти не вдаєш себе ні до чого? — Роздратовано запитала Емма.

- Хіба це не ти вивів нас на таке місце, де нам не помішають, знаючи, що ми тебе переслідуємо? — З сумнівами запитала Лінда.

Сестри Варбург думали, що Лео дізнався про них і привів їх у місце без сенсорів та камер для того щоб поговорити або влаштувати бійку.

Але вони просто переоцінили його. Лео нічого такого не задумав. Він лише безцільно блукав і помітив хвіст за собою тільки недавно.

— А-а, да. Так і було. — Але він вирішив підіграти їм.

На щастя, сестри Варбург прийняли відповідь Лео за чисту монету.

що ти просто школяр, а ти такий хоробрий.

— У мене не проста школа, а Школа магії. То яке у вас до мене діло? « Зійшовши з духом, Лео запитав жінок про їхні цілі.

— Я ж уже сказала: підемо з нами. — Жорстка відповіла Емма. На противагу Лінді, її поведінка була владною.

— Я питаю, для чого ви хочете, щоб я з вами пішов?

- Про це ти вже повинен був почути від Ернста-сама. — Показавши жестом Еммі заспокоїтись, Лінда відповіла Лео.

— Я хочу знати правду. - Сказав Лео провокаційним тоном.

- Якщо ти дізнаєшся її, то вже не зможеш відмовитися. — Так само тоном відповіла йому Емма.

чи можу я відмовитися зараз?

- Ти ж вже зрозумів, як буде відповідь?

— Почекай, Эмма. — Лінда зупинила Емму, вже готову якомога швидше розпочати бій. — Я розповім йому, що з ним буде після цього. Я думаю, у нього є таке право, тому що це безпосередньо його стосується, до того ж, коли він дізнається, він буде чинити опір з усіх сил.

- Що це? А що, коли він з радістю піде з нами? — Вразила Емма у жартівливій формі. Лінда також поділяла її почуття про те, що якщо розповісти Лео правду, то він буде чинити опір сильніше і тоді вони зможуть в повній мірі виявляти свої здібності.

- Якщо все вирішиться мирним шляхом, то це буде не найкращий варіант. — Відповіла Лінда Емме і повернулася до Лео.

— Сайдзё Леонхарт. Четверть твоїх генів була розроблена в лабораторіях Rosen Magicraft. Тому компанія Rosen Magicraft має права на гени.

— Эй, я вам не скаковий кінь. І що далі?

Лео все ще говорив зухвалим голосом, але його обличчя вже стало серйозним.

Погляд, який намагався тримати в полі зору одночасно і Лінду та Емму, був уже як у людини під час бою.

Лінда та Емма одночасно почали рухатися вперед. Лео так само повільно відступав назад, поки не заткнувся спиною в товстий стовбур дерева. Сестри Варбург зупинилися на позиціях ліворуч і праворуч від Лео.

— Ти єдиний екземпляр найранішої людини, яка не була самознищена. Твої гени дуже цінні.

- Твої гени допоможуть у розробці нових людей. — Сказали Лінда та Емма одна слідом за іншою.

Зберігаючи увагу до Лінди, Лео повернувся до Емми.

— Експерименти над живим тілом? Чи просто зроблять розтин?

- Ахаха, нічого подібного. — Емма розсміялася нарощеним голосом.

- Це буде дещо краще. — Знову заговорила Лінда. Лео не міг визначитися, на кого з них дивитися. - Ти поставиш свій генетичний матеріал жінкам, які є кращими людьми останньої моделі. Розумієш? Останнім часом у нашій країні надали великої підтримки теорія, що природний запліднення дозволяє отримати більш досконалі екземпляри.

— Просто кажучи, твоя робота буде займатися сексом з жінками, які дають яйцеклітини. Непогано, чи не так? І, звичайно ж, всі вони красуні.

- Я вам що, жеребець-осіменник...?

Лео показав, що дуже відразливий до слів Емми, які глузують з нього. Внутрішній голос, який закликає не піддаватися на провокації, був відправлений у найвіддаленіші куточки свідомості.

- Ти не задоволений? Все гаразд, до твоєї думки будуть ставитися з повагою. Твій перший партнер стане твоєю подругою.

— Ах вы... Невже?

- Здається, її ім'я було Тіба Еріка-сан? Чудова чарівниця, яка успадкувала кров головної сім'ї. Безсумнівно, вона народить нову модель удосконаленої людини, яка представить компанію Rosen в кращому світлі.

— Не жартуй так!

Викид псионів з тіла Лео сигналізував про те, що він втратив самоконтроль. У відповідь Лінда та Емма закрили передні замки шоломів.

— Штайтколбен (була)!

Відразу ж після крику Лео на його правому кулакі сконцентрувалися псиони. Без будь-якого розсіювання непотрібних псионів, вони покрили кулак Лео товстим шаром.

Лео змахнув кулаком в бік Емми. Не відступаючи, Емма прийняла кулак Лео лівою рукою.

У треніровому лісі пролунав гульний металевий відзвук як від зіткнення тяжкого залізного снаряда з бронована плитою.

Тіло Емми відкинуло назад. За допомогою костюма вона приземлилася на ноги, не впавши.

— Зміцняюча магія!

- Що тебе так здивувало?

Коли Лео почув голос, що наближається ззаду, то пригнувся до землі швидше, ніж встиг про це подумати.

Удар Лінди ногою в стрибку пройшов над Лео.

Лео поспішив піднятися, але Лінда приземлилася на певній відстані спереду від нього.

Схоже, ця атака вона провела не серйозно. Якби вона була серйозною, то не дала б голос.

- Ми модель Бург Фолге третього типу. Це удосконалений тип тієї моделі першого типу, кров якої ти успадкував. Звичайно, що ми використовуємо таку ж магію, як і ти.

Цей удар ногою був попередженням від Лінди.

- Тому, якщо ми вдосконалені тип, це означає, що ми перетворимо тебе. І зараз ми це доведемо!

Цього разу Емма атакувала.

Її кулак був вкритий такою ж магією, яку щойно використав Лео. З її боку не було ніяких ознак використання CAD. У Phantom Anzug, які на них надівають, були вбудовані CAD з повним мисним управлінням.

— Panzer! — Команда Лео за мить до удару перетворила його одяг на броню.

Прямою правою ударом Емми потрапив Лео в ліве плече. Але атака Емми на цьому не закінчилася. Далі йшло ще багато ударів руками і ногами. За допомогою CAD з повним мисним управлінням, її кулаки і ступні при кожному ударі отримували твердість сталі.

З іншого боку, Лео за допомогою техніки послідовного розгортання постійно оновлював магію на одязі і зберігав у неї фортецю броні, а також блокував атаки Емми.

Але в кулакі, яким він контратакував, вже не було тієї ваги, як у його першій атаки.

Хоча фізичне тіло Лео свідчило про здібності, які явно переважали суперника, проте його зона розрахунку магії було повністю завантажено постійною активацією однієї й тієї ж магією.

- Емма, тобі допомогти?

Почувши Лінду, Емма негайно набрала дистанцію від Лео.

— Я визнаю, що його здібності перевершують сподівання. Але не втручайся, Ліндо. Мене самого достатньо.

— Поняла. Я не буду втручатися.

Лео не був настільки наївний, щоб повірити в те, що один з ворогів каже "не втручайся". Але після слів Лінди його увагу зосередилось на Еммі.

І ця "втрата пильності" стала для Лео помилкою. Лінда пропала з його поля зору.

І атакувала Лео ногою ковзаним ударом над землею на такій висоті, що ледь торкалася коренів дерев і розкиданих на землі каменів.

Лео підскочив і ухилився від цього удару ногою.

Але перед тим, як він приземлився, йому в живіт ударом Емми ногою під час стрибка. Лео відкинуло й вдарило об стовбур дерева, і він впав на землю біля його основи.

З ноги Лінди він успішно ухилився, перекатившись. Але в той же момент, коли він встав, його наздогнав удар Емми ногою з розвороту. Лео захитався, і якось встояв на ногах, прийняв захисну стійкку. Перші два удари Емми, що прийшли на дистанцію ближнього бою, він якось зміг заблокувати. Але удар Лінди ребра у зворотному напрямку не міг зупинити його.

І в цей момент спалах срібного світла змусила Лінду зупинити свій удар і відступити. З невеличким запізненням від світла подунув вітер.

- Лео, ти живий? — Дезким голосом запитала Еріка.

- Як бачиш. — Таким же зухвалим голосом відповів Лео.

◯ ✔

Розташувавши біля входу в ліс, Еріка змінила форму зброї на короткий меч і пішла слідом за Лео.

Її почуття виявили ознаки трьох людей. Лео та двоє переслідувачів, які наближалися до нього.

За їхнім псиновим світлом Еріка вважала їх білими світними людьми.

Техніка володіння мечем, якою користувалася Еріка, містила в собі техніку, яка на основі псіонового світла дозволяє визначати розташування ворога і читати деталі навколишнього середовища. Для того щоб використовувати "Ямацунамі" і махати мечем на межі швидкості людської реакції, недостатньо лише мати добрий зір чи слух.

Але до останнього року Еріка практикувала цю техніку без ентузіазму. Замість того, щоб відточувати почуття розпізнавання двозначних "теней", вона брала перевагу удосконалювати навички володіння мечем, тобто намагалася бути мечником.

Вона могла битися, коли у "Паразіта" було фізичне тіло. Але вона була безсила, коли "Празит" позбувся фізичного тіла. Такі були її почуття після тієї битви. Вона і зараз так думала.

У неї не було особливих очей, як у Мізукі.

У неї не було особливого "взгляда", як у Тацуї.

Але не можна виправдовуватись.

Еріка визнала це.

Після того бою вона зосередилась на тренуванні техніки розпізнавання псіонового світла.

І її вроджений талант виявився навіть у цій техніці. Її здатність читати ознаки людини перевершила середню кількість людей.

Поєднавши сприйняття мечника і розуміння чарівника, Еріка в короткий час вивчила техніку уловлення "того, що приховано" у вигляді "силуета". Результатом цих тренувань стало те, що в ніч останньої битви з "Паразітами" вона вільно билася у неосвітленому лісі.

І навіть після завершення битв з "Паразітами" Еріка продовжувала відточувати техніку заміни фізичного світла псионівним світлом. І до цього моменту, зменшивши кут огляду, вона вже могла розрізняти контури силуетів із псіонового світла на відстані 800 метрів.

Вона не могла бачити пушионівне світло, як Мізукі.

Вона не бачила, що саме там відбувається.

Те, що бачила Еріка, було подібним до зображення в театрі тіней.

Але щоб виявити ворога, і більше не випускати його з уваги, цього було достатньо.

Вона впевнено погнала Лео та його переслідувачів.

Коли Еріка зайшла в тренувальникичний ліс, вона відчула, що на місці десь за кілометр від неї відбувся раптовий підйом бойового духу, тобто почалася битва.

Її вух досяг гульний металевий звук, схожий на удар величезного молота по залізній плиті.

Еріка перестала приховувати свою присутність і поспішила до місця битви.

Еріка втрутилася у битву між Лео і сестрами Варбург.

Стримуючи Лінду Варбург, направивши їй меч, вона звернулася до Лео зухвалим голосом.

- Лео, ти живий?

- Як бачиш.

Кутики губ Еріки вигиналися в усмішку, коли вона дізналася, що бойовий дух Лео ще не вичерпався.

◯ ✔

Через цю несподівану перешкоду Лінда та Емма перестали атакувати.

Поки ці двоє не могли вирішити, як з нею вчинити, Еріка говорила до них веселим голосом.

- Не заперечуєте, якщо я приєднаюся до вашої потасовці? Тепер нас теж двоє.

— Тіба Эрика...

— М? Хоча, так, не дивно, що ви знаєте мене, якщо ви люди Розена.

У відповідь на слова Лінди, які були тим чи іншим зверненням, Еріка теж відповіла бормотизмом під ніс.

Лінда була приголомшена цією раптовою атакою, і її очі знову загорялися бойовим духом.

— У мене немає дозволу заподіювати тобі шкоду.

— Не хвилюйтеся, я не буду вимагати оплатити лікування. Тому що це не буде необхідно.

Ваші атаки мене не достануть. Так Лінда і Емма зрозуміли намок Еріки.

— Ліндо, зробимо це. Захоплення Тіби Еріки має співпадати з намірами Ернста-сама.

- Ернст-сама хоче мати з нею дружні стосунки.

— З дружніми стосунками вона може не погодитися стати матір’ю.

- Ти маєш рацію. Тоді зробимо це.

Після цього відповідь Лінди, вона напала на Еріку, а Емма на Лео.

Лінда атакувала Еріку. А тепер Лінда намагалася атакувати Еріку.

Але в той момент, коли вона спробувала зробити перший крок, меч Еріки вже наблизився до її шиї.

Лінда швидко підняла руку і блокувала клинок. Завдяки захисту від колюще-різаючого урону самого Phantom Anzug, а також підкріпленій магії Лінда не отримала жодних поранень від клинка.

Однак у своїй руці, яку Лінда блокувала удар, вона відчула дивний дискомфорт. Наступного разу це відчуття перейшло на небезпеку.

Відчуття було мало помітне. Але воно було доказом, що ця атака була лише частково для відволікання уваги.

Було невизначено, планувала Еріка зробити це з самого початку, або ж вирішила використати цю здатність, коли зрозуміла, що атаку заблоковано.

Але Лінда не могла про це думати.

Важкий удар наздогнав її збоку. Але це був не рубаючий, а штовхає удар.

Знісши біль, Лінда пропливла вперед.

У результаті рубаючий горизонтальний випадання мечем Еріки на рівні шиї лише злегка дряпнув по костюму Лінди ззаду.

Лінда швидко піднялася і спробувала за допомогою магії польоту набрати дистанцію.

Але коли вбудоване в Phantom Anzug керування гравітацією активізувалося, Еріка вже підходила на дистанцію, щоб повалити короткий меч.

Лінда стрибнула вертикально вгору. Але не для втечі, а щоб контратакувати.

Підстрибнувши лише на висоту свого росту, вона вціліла ударом обох ніг у голову Еріки.

Замінюючи магією необхідні дії, щоб підстрибнути, вона одним рухом зробила швидкий удар замість звичайного удару ногою у стрибуні.

Еріка легко ухилилася від цієї, здавалося, раптової атаки.

Причому не просто вернулася, а рубала при цьому своїм мечем по правій голі Лінди.

Щоб підвищити силу удару, взуття було вкрите магією, яка зміцнює сили. А інші частини тіла при цьому не потрапляли під ефект цієї підбадьорливої магії.

Коли Лінда відчувала біль, то поправила своє положення в літаку і приземлилася на дерево.

Лінда обхопила пістолет руками і поставила праву ногу на гілку. На щастя, перелому не було. Здається, їй пощастило, що спеціалізована зброя ворога була дуже легкою.

Еріка посміхнулася, дивлячись, як Лінда стоїть на гілці.

- Який міцний костюм. Але, схоже, якщо ви не використовуєте магію, то він не може повністю погасити імпульс удару.

Це була спроба вивести себе словами.

Лінда заспокоїлась, зрозумівши, що життя не існує і що вона випросталася.

Остання фраза була покликана викликати у неї стан хвилювання, щоб отримати перевагу, і це не було абсолютно безглуздою фразою.

Якщо не використовувати магію, яка зміцнює, то ударний імпульс не буде поковтоване і вона отримає урон.

Але навпаки: якщо противник вдарить по зміцненню магії, то він не буде покараний.

Лінда покрила магію, яка зміцнює всю поверхню Phantom Anzug і стрибнула на Еріку.

У бою проти Емми Лео був змушений піти в охорону. І не тому, що йому ніяк не вдавалося перехопити ініціативу.

Лео відчував, що в бойових мистецтвах він краще. Він просто не міг завдати шкоди своєму противнику.

Хоча Лео та Емма були однаковими представниками серії Бург Фолге, вони мали різне походження. Емма була ліпшою людиною, створена з обробленої яйцеклітини, тоді як Лео удосконалена лише дідом. Тому в неї було виявлено три чверті генів за допомогою природного шляху (якщо це можна назвати). Але вони були чарівниками абсолютно однакового типу.

Висока придатність до використання зміцнюючої магії і відмінні фізичні здібності.

Згідно магії зміцнення вони були приблизно рівні, за здібностями в іншій магії, крім магія укріплення, Емма була трохи краще, а по фізичних здібностями трохи кращий був Лео.

Тому в таких умовах ніхто не міг отримати односторонній привілей.

Те, що Лео було складніше, пояснюється різницею в екіпіровці. Особливо різницею в CAD.

Швидкість розгортання послідовності активації залежить від апаратної частини CAD. Тим більше, що Лео використовував метод голосового вводу команд, а CAD, який використовує Емма був з повним мисним управлінням. У розгортання послідовностей активації Емма була набагато швидше. Іншими словами, це означало, що між ними була величезна різниця в швидкості перемикання магії.

Техніка місцевого укріплення кулаків і ступнів при завданні ударів проти техніки захисту шляхом покриття надихаючої магії зовнішньої поверхні рук або всієї тканини.

Якщо вони одночасно вирішували завдати удару, то перша "вихоплювала револьвер" Емма.

Навіть якщо Лео й проводив удари, Емма встигла підготувати броню в правильному місці.

Постійно оновлюючи магію захисту всього тіла "Panzer", Лео ледве встигав запобігати уроні по собі.

І щоб вибратися з цієї патової ситуації, потрібна була експертна техніка, хороша як для захисту, так і для нападу.

І така магія у Лео була.

Проте не існує ніякого інструменту, який би був цілком корисним у всіх ситуаціях. Це прислів’я є правдивим також у випадку магії. Магія, яка підходить для атаки, і магія, що підлягає для захисту, в іншому дуже слабка.

Так думав Лео.

Але він не мав часу на сумніви.

Еріка і далі ухилялася від нападу Лінди з переважною швидкістю.

Але навіть у неї майже не залишалося свободи дій.

Лінда була одягнена в спеціальний костюм військового призначення, уся поверхня якого була покрита посилаючою магією, що часто підвищило її захист.

А Еріки не мала броні.

Лінди були заблоковані охороною, яка зміцнює магію всього тіла. Тому меч Еріки не завдав їй шкоди.

І навпаки, якщо принаймні один удар по Еріку впаде, то навіть коли це не буде прямою атакою, цей удар може стати вирішальним і нокаутувати Еріка.

Вони обидві усвідомлювали це.

Але з цих двох нервувала саме Лінда.

"Як вона так швидко рухається?"

Вона ніяк не могла втекти за вільно бігаючию Ерікою навіть з підтримкою маневрування магії польоту.

На даний момент вона не отримувала ніякого урону. Але якщо продовжуватимуться ці атаки по тактиці "зголоднілий", то неминуче прийде психологічне виснаження.

Але це не означає, що вона лише приймала атаки в односторонній порядок. Хоча Лінда не могла втекти за рухом Еріки, вона на неї натискала.

"Чому ця дівка рухається швидше за мене в цій темряві?"

Лінда не могла цього зрозуміти. Я не могла уявити цього.

"Чому у неї немає сумнівів щодо всіх цих завантажених дерев в цій темряві, коли вона навіть не має приладу нічного бачення чи портативного сонара??"

На відміну від сестера Варбурга, в якого все тіло було закрите надійною екіпіровкою, Еріка була у повсякденному одязі і не вважалася спеціалізованим збройним пристроєм.

"У неї що, зовсім немає відчуття страху!?"

Незважаючи на це, вона впевнено і без вагань уникала дерев, перекочувала коріння та обходила кущі. Вона впевнено бігала по цій місцевості в будь - якому напрямку.

"Такими темпами у мене скоро вичерпається запас сил."

Тому Лінда хвилювалася і поспішала.

Саме тому Лінда та Емма не використовували захисту всього тіла від самого початку.

Тому що постійна підтримка магії була відомою проблемою - її тривалість обмежена.

Послідовність польоту була настільки мала, що не тільки дозволила використовувати паралельно для своїх потреб іншу магію, але також дозволяла використати її довше.

У заклинанні сучасних магії запас псионів чарівника рідко стає проблемою. Але сучасна магія здебільшого закінчує свою роботу за мить або за короткий час. Щоб підтримувати ефект тривалого часу, чарівнику потрібно повторювати свою магію знову і знову. Звичайно, кожна активація витрачає псиони.

Чим сильніший ефект (тобто, чим більший ступінь модифікації реальності), тим більше інформації потрібно записати у послідовність магії. І кількість псионів, які витрачаєте. І коли ефект магії розтягується до широкого діапазону (на думку не магія, що покриває широку область, а магія, яка діє тривалий час), то така "крутомасштабна за часів чари" витрачає набагато більше псионів.

Світ постійно і безперервно намагається переписати модифіковані магії явища. З бігом часу ця протидія посилюється. Якщо ви намагаєтеся підтримувати ту саму магію тривалий час, то кількість псионів, які споживаються протягом минулого часу зростає не пропорційно до кількості минулих часів, а експоненційно.

У магії польоту ця проблема уникається таким чином, що та ж магія активується знову в той момент, коли передіснуюча модифікація явища чаклунства вже закінчилася.

Лео вже звик використовувати свій "Panzer", і він знав цей трюк, який дозволяє зменшити навантаження. Здавалося, що він може активувати магію на довгий термін, лише час відключаючи її без відновлення.

Але сестер Варбург не мав досвіду використання однієї й тієї ж магії довгий час. Вони ніколи не стикалися з такою ситуацією.

Вони завжди знаходилися в таких умовах, що їм завжди були представлені останні моделі CAD і вони ніколи не відчували незручностей зі швидкістю виведення послідовних активів. Якщо говорити тільки про магію, яка зміцнює, то вони ніколи не відчували такого відчуття, що їх перевершує за швидкістю активації магії.

Можна сказати, що це було неминуче. Тактика бою сестер Варбург - це швидко активувати магію, що відповідає поточній ситуації. Вони мали кращі CAD і спеціалізувалися на своїй особливій магії, пожертвувавши різноманітністю, щоб отримати перевагу у швидкості активації. Тому вони не мали жодного досвіду в тривалих односторонніх атаках. Вони навіть не могли уявити, що потрапляться в таку ситуацію.

Лінда вже почала відчувати ознаки виснаження. Не можна було й далі підтримувати магію захисту всього тіла.

"...Це не проблема. Поки я в Phantom Anzug, вона не зможе нанести мені важливий урон таким мечем."

Було доведено на практиці, що короткий меч Еріки не пробиває броню Phantom Anzug. На самому початку бою вже було виявлено, що від такого удару не буде перелому кісток.

Лінда відмінила магію захисту всього тіла "Panzer", активувала магія зміцнення окремих частин організму "Штрайткольбен" і вирішила перейти на атаку.

Якщо ви не вдарите противника звичайним шляхом, то можете спробувати зробити контратаку.

Вона повернулася спиною до досить товстого стовбура дерева і зупинилася.

Заблокувавши комбінацію ударів руками і ногами Емми, Лео провів нижній удар ногою. Він цілився в опорну ногу Емми. Метою цього удару було не нанесення урону, а виведення з рівноваги шляхом штовхання опорної ноги, поки б'юча нога ще не повернулася назад.

Вдаривши ногою, він відчув таке відчуття твердості, ніби вдарив по металевій біті.

Але сам по собі її вага не була змінена, тому її тіло зробило чверть оберту, вися в повітрі.

У звичайному випадку (без магії) Емма б впала на землю, отримавши невеликий урон. Однак, незважаючи на гравітацію, вона трохи піднялася в повітря і розвернулась назад та приземлилася на ноги.

Щоправда, вона не просто піднялася, а зрушилася на 5 метрів горизонтально за траєкторією, схожою на параболу. Це була відстань, яка навіть зі здібностями Емми не могла подолати одним махом.

Лео зрозумів, що ця "передишка" є слушним моментом, щоб витягнути свій козир.

- Зіґфрід!

Лео голосно кричав голосову команду. З CAD у формі наручних, що закривають тильний бік руки, в руку Лео вставлялася послідовність активій, і відразу після цього все тіло Ліо засвітилося псионовим світлом. Сила, яка модифікує явище — магія - працювала над самим тілом Лео.

Емма, схоже, знала цю магію тому що з знаками панікувала Лео.

Емма зробила випад вперед рукою зі складеними пальцями. Магія укріплення "Speer" (копію). Кончики пальців прокололи одяг Лео. Але шкіра лео одягнені в рукавичку бойового костюма пальці не тільки прокололи, але й продавали.

Цей четвертий удар Емми у ліве плече Лео відштовхнув праву руку Емма.

І націлив лівий хук в залишилися без захисту місце.

Лівий кулак Лео вдарив по шолому Емми.

Увесь захист для руки, до якої був приведений CAD Лео, по суті, була лише допоміжним аксесуаром. Вона була зроблена з міцного матеріалу, і функції пом’якшення удару не мали.

Але Лео не зламав собі кістки кулака від цього зіткнення. І навпаки, шолом Емми тріснув передня заслучка.

Емму відкинуло назад.

Поспішно вставши, Емма підняла передню засунку шолома, тому що через тріщину з'явився огляд.

Її очі були наповнені подивом. Але її обличчя відображало не думки на кшталт "не можу в це повірити" або "Не розумію, як це сталося". Емма була вражена потужністю активованого Лео "Зіґфрида".

"Зигфрід", магія, що не піддається руйнуванню фізичного тіла. Магія, яка "підкріплює" фізичне тіло користувача.

Магія укріплення - це не магія, яка робить об'єкт твердим. Це магія, яка утримує у вузькому діапазоні відносного положення складних частин цільного об'єкта. Наприклад, "Panzer" фіксує відносне положення складних частин, з яких зроблені надетні на користувача речі, в змозі на момент активації магії. Коли "Panzer" застосовується до одягу, положення кожної нитки одягу фіксується так, що зберігається кожна вигин і відстань між нитками. Отже, колишній удар не зробить отвір, який б’є його, він не збирається надрізувати. Також не буде ефектів. Але таким же чином будуть зафіксовані і суглоби користувача, і він не зможе рухатися. Отже, вам слід додати до порядку активації частину, яка відповідає за рухливість.

На противагу цьому, ефект "Зіґфрида" полягає в тому, щоб не дозволяти впливу зовнішніх молекул тіла користувача. Замість того, щоб фіксувати відносне положення молекул на момент активації магії, вона працює так, що в кожен даний час відносно те становище реєструється у такому стані, який було встановлено самим тілом користувача. Мати еластичну шкіру і м'язи, бути в змозі згинати суглоби, але ззовні не можна ніяким чином деформувати тіло - такий ефект цієї магії.

Ця магія скасовує всі зовнішні сили, ніби створює "силове поле", нейтралізуюче прикладені до тіла користувача зовнішніх впливів. Крім того, урони не тільки зменшуються від проколювання, розрізування, тлумачення та злиття, але й не відбуваються зміни, викликані кислотами або щілиною. Тепловий і електромагнітний ефект також не має ефекту, в тому розумінні, що вони не проходять через шкіру та м'язову тканину. Таку магію придання непорушності фізичному тілу, "Зигфрид".

Безприкладний кулак, який має абсолютну твердість, пошкодив шолом бойового костюма.

Лео запекло кинувся в атаку.

Не даючи Еммі можливості втекти від магії польоту, він зблизився на дистанцію удару і почав атакувати руками, повністю ігноруючи атаки противника.

Обличчя Емми перекосило.

Бій проти Лео, який активував "Зіґфрид" і повністю відмовився від захисту, означав, що вона знаходиться в невигідному положенні.

Перед тим, як вона прийшла до цього розумного висновку, вона була охоплена страхом перед цим примітивним способом боротьби, що скидають які-небудь техніки або бойові мистецтва.

Емма прикривала обличчя обома руками.

Вона не зробила цього, бо була жінкою, але зовсім виключати такий варіант було неможливо.

Незважаючи на це, вона не була охоплена панікою. Вона посилила свою оборону магії захисту всього тіла "Panzer".

Кулак Лео, який має абсолютну твердість, вдарив по скріпленому костюму.

Удар.

Удар.

Ще серія ударів.

Це було так, що залізні кулаки навіть можна назвати діамантами.

Тіло Емми впало як маріонетка, у якої обрізали нитки.

Він пильно дивився на загублену дівчину, яка впала.

Не було ніяких ознак того, що Емма встане.

Зробивши це, Лео сів на землю від втоми прямо тут.

Лінда, маючи укриття для своєї спини, встала в контратаку.

Побачивши це, Еріка зупинилася прямо навпроти Лінди. Відстань між ними була приблизно 9 метрів. Це була відстань, на якій в цьому місці по прямій лінії не було перешкод у вигляді дерев.

"Виходиш зі мною обличчям до обличчя?", — подумала Лінда. Саме цього вона і хотіла.

Лінда чекала нападу на Еріку, коли в її сицарському поєдинку зі списами верхи.

По ній неминуче вдаряють мечем. Але у відповідь вона обов'язково нанесе і свій удар.

І тоді, коли Лінда визначила свою тактику, Еріка зникла. Очі Лінди не змогли втекти за рухом Еріки.

Еріка змогла зрозуміти, що метою Лінди є контратака.

Просто у неї була настільки відмітна стійка. Не тільки Еріка, будь-хто зрозумів би це. Звичайно, було б доречно підозрювати про пастки.

Лінда, вибрана нею, була тим, чого хотіла Еріка.

Не тільки Лінда страждала від виснаження.

Хоч би як вона наносила меч, противник продовжував битися. А вона сама миттєво програє, якщо отримає хоч один удар. Такий психологічний тиск сильно виснажував її.

Тут мова йшла про виснаження не магічної сили, а сил волі. Ось чого боялася Еріка.

У ідеальній ситуації вона не ухилялася б від противника. Вона не була готова до такого "вузлу" бою.

"Ех, був би у мене з собою хоча б Мізучімару..."

У неї з собою не було ні Орочимару, ані Мізучімара. Її спеціалізована зброя була простим озброїним пристроєм з вбудованим спеціалізацію CAD. Це теж зупиняло почуття невпевненості.

"Ну... Не варто просити занадто багато. Будь, що буде."

"Ні, я це зроблю!"

Еріка активувала свою магію контролю інерції та зробила крок вперед.

Завдяки цьому тіло Еріки почало швидко рухатись вперед зі швидкістю, за якою людське око не може простежити.

Це був "Ямацунамі", активований власними силами, без допомоги призначених для цього мечем серії "-мару".

Коли вона вдерлася до ворога з лівого флангу і помахала мечем горизонтально, то звернула контроль іннерції.

Порівняно з справжніми Ямацунами, ефект підсилення інерції був неповним.

Інерційна маса короткого меча збільшилася за рахунок підвищення початкової швидкості через нейтралізацію інерції. Меч зберіг цю швидкість до моменту удару і перевищив здатність Phantom Anzug в поглинанні вхідного урону.

Вона не розрубала навпіл, як зазвичай.

Але через руку Еріка передалося відчуття, що меч глибоко вскочив у живіт ворога.

Еріка відвела руку свого ворога з мечем і встала у позу готовності до подальшого бою, не забуваючи про Лінду.

Лінда зігнулась, тримаючись за живіт і в такій позі впала обличчям вперед.

◯ ✔

Еріка простояла якийсь час, вона дихала.

У результаті вона перемогла, однак фактично, протистояння з Ліндою Варбург було як ходіння по натягнутому канату.

Головний фактор "Ямацунами" також був розрахований на застосування з підтримкою вузькоспортованого CAD, створеного спеціально під нього. Якщо хоча б трохи помилитися у виборі інтервалу часу між нейтралізацією і підсиленням іннерції, то внормений противник не отримає. Іспасивши свою власну атаку, вона дала б шанс противникові на контратаку.

Вона підтвердила, що ворог переможений і тільки тепер розслабилася, про що було цілком зрозуміло. До того ж, вона сама не отримала жодного урона. Еріка, нарешті, вирівнявши подих, пішла в сторону Лео. Він все ще сидів на землі.

— Лео, ты как?

Лео млявим, безжиттєвим рухом підняв на неї погляд.

- Оу, ну я не поранений.

Хоча його голос був досить живим, але в ньому явно читалися прикидання.

— Вот тільки...

- Що таке?

Лео виглядав досить ослабленим. Настільки, що Еріка навіть трохи почала турбуватися.

Есть хочу.

Еріка не могла відразу зрозуміти значення цих слів.

- ...Чого?

— Ну, кажу ж... Я зголоднів.

- Що це означає? Це якийсь жарт?

- Ні, я серйозно. Використання цієї магії викликає в мене голод.

- Голод від магії?

Вона ніколи не чула таке про магію. Принаймні, Еріка чула таке вперше.

Але, здається, він дійсно не жартував. У Лео було таке обличчя, ніби він в будь-який момент помре від голоду.

Зигфрід блокує навіть тепло. Але це стосується тільки тепла, що надходить ззовні. Виділення тепла зсередини воно не заважає. З точки зору теплообміну, чарівник який активував "Зіґфрід" неначе перебуває в умови суворої полярної зими. Поки ця магія активна, клітини тіла користувача віддають всю свою енергію для підтримки температури тіла. Іншими словами, запас поживних речовин у нашому тілі вичерпується.

— Почекай трохи!

Еріка в поспіху хотіла втекти за чимось їстівним, але різко зупинилася і зробила лише один крок у напрямку готелю.

Першою причиною цього було те, що їй і Лео не можна було залишати в цьому місці переможених нею та ворогів.

Інша причина були звуки кроків близько десяти людей, які явно наближаються до цього місця.

Еріка не знала, але насправді, коли Лінда і Емма втратили свідомість, система створення перешкод костюмів Phantom Anzug вимкнулася і сюди був висланий загін охорони бази.

- Не рухайся!

Еріка з роздратуванням на обличчі повернулася в сторону прокричаючого це голоси і побачила, що на них спрямовані дула гвинтівок.

Це була територія військової бази, а вони були нелегальними порушниками, тому таке ставлення було природним. Однак Ерік не хотів бути поміркованим.

— Ви якраз вчасно. Ви ж знаєте мене в обличчя, так?

Молодий офіцер, який звернувся до Еріка гордим тоном, спочатку в замішанні нахмуріл брови, а потім вигукнув "А!" і зробив одночасно здивоване та неспокійне обличчя.

— Эрика-одзесан... Що ви робите в такому місці?

- Чудово, що ви не забули.

Еріка досить кивнула, після чого зробила дуже палаюче обличчя.

« Однокласник з моєї школи був атакований підозрілими людьми, і я підтримувала його. Що це за охорона у вас така, що ці люди змогли так легко сюди проникнути?

Вона показала очима Лінду і Емму, після чого зустрілася з колишнім учнем дзьо. Пропагований чистим, "невинним" поглядом Ерікі, молодий лейтенант мало не почав вибачатися.

Щоправда, Еріка сама була незаконною порушником, але перед тим як патрульний загін зрозумів це, вона використала свою владу перед колишнім учнем і дала йому вказівки.

— У будь - якому разі, заберіть цих порушників. Зверніть увагу, що ці костюми мають особливі функції.

- Зрозумів. Гей, ви!

За командою молодого начальника патрульного загону солдати, які очікують позаду нього, вирушили забрати Лінду і Емму.

— Як я вже казала, цей хлопець є моїм однокласником і він дуже виснажений у боротьбі з порушниками, тому потребує допомоги. Але думаю, все буде гаразд, якщо просто дати йому що-небудь поїсти.

Один з членів загону, який був арештований сестером Варбург, викликав по радіозв’язки ноші.

Почувши це, Еріка несподівано повернулась до свого початкового маршруту до готелю.

— А, Эрика-одзесан.

- Що?

До того ж, у первісному прикиданні Еріки ще не було жодних скарг.

— Ем, не могли б ви розповісти, що тут сталося?

- Впізнаєте від цього хлопця. Я тут тільки допомагала.

- Але це зброя...

Еріка з роздратуванням на обличчі повернула короткий меч у форму дубинки і кинула її колишньому студенту ддзьо.

Молодий лейтенант незграбним рухом дещо зловив оружний пристрій.

- Тепер все гаразд.

— Ні, але ж...

- Тепер все гаразд.

- Так.

Схоже, якісь страшні спогади про тренування в додзьо спливли у пам'ять командира загону, тому що під гострим поглядом Еріки він з'їхав і пішов геть.

◯ ✔

Коли Еріка повернулася в готель, то вирушила прямо у номер Ернста.

Окрім зброї, як зміненого меча, у неї був CAD форми дубинки. За допомогою нього вона вирубала охоронця і силою відчинила двері в номер.

— У нас з тобою не було призначено зустріч. - Сказав Ернст, піднявши руки і зупинивши іншого охоронця, який намагався атакувати Еріку.

— Я прийшла висловити протест з приводу того, що ваші солдати напали на Лео. Він сам тепер виснажений, і люди з бази надають йому допомогу.

Все ще стоячи з піднятими руками, Ернст злегка насупився брови.

Він турбується про здоров'я Лео? А що сталося з сестрами Варбург? Чи, може, сумно, що місія провалена?

Еріка не могла зрозуміти його думки, але їй було все одно.

- І що ти будеш зі мною робити?

Для неї зараз було важливо тільки припинити цю ворожість з Ернстом.

— Хе, навіть не прикидаєтеся?

- Ти навіть не збиралася слухати, що я скажу? Якщо так, то обговорення відомих фактів — це марнування часу.

— Хм. Справді, немає змісту витрачати час на непотрібні розмови.

Еріка змахнула кийкою.

На Ернсті налетів псионовий потік, схожий на меч. У лівій частині його грудей з’явився псионовий шум, який можна побачити під час руйнування послідовності активації.

Ернст похитнувся і швидко замохав руками, щоб зберегти рівновагу.

- Це CAD з повним мисним управлінням? Як і очікувалось від директора японського філіалу. Маєте найновіше обладнання.

CAD з повним мисним управлінням, про початок виробництва якого Rosen оголосили в січні цього року. Це була нова модель, яка ще не продавалася в Японії, але Еріка ретельно досліджувала інформацію про нього, щоб не бути заглушутою зненацька ворог, екіпований таким CAD.

- Ти зруйнувала послідовність активації несистемної магії...?

— Я просто обернула меч псіонами і випустила їх. Але на тій жінці це не спрацювало. У неї якась інша модель?

— На костюмі, розробленому для магічного бою, він не спрацює, тому що має захист проти ворожих псионових хвиль.

Еріка швидше говорила сама з собою, але Ернст чесно відповів на її запитання.

Він знову підняв руки.

— Цього разу я дійсно здаюся. Більше не буде жодних спроб переконувати, які суперечать вашій волі.

Деякий час Еріка нерухомо дивилася йому в очі, після чого злегка зітхнула і її погляд пом’якшився.

- Я хочу вірити, що так і буде.

Еріка повернулася до виходу.

— Ах, почекай хвилинку.

- ...Чого? — Обернулася Еріка з незадоволеним обличчям.

- Це пропозиція буде виключно в межах твоєї свободи вибору... Фройляйн, ти не хотіла б стати прийомною дочкою в родині Розен? Дозволь мені стати твоїм опікуном.

Еріка з відразою подивилася на чомусь, що змінив свій тон Ернста.

- Що ви надумали?

— Твої вроджені таланти незрівнянні навіть серед цілої сім’ї Розен. Дуже прикро, що вони поховані в такій глушині, як ця країна.

- На жаль, я не збираюся себе ховати. Вибачте, але я відмовляюся належати до родини Розен.

Еріка легко походкою залишила свій номер, відкинувши пропозицію Ернста.

◯ ✔

Август закінчився, і в Першій школі почався другий семестр.

Коли в перший же день семестру Лео з'явився у кабінеті класу 2F, не встиг він сісти на своє місце, як був спійманий Ерікою і затащений в коридор до виходу на центральну драбину. Центральна драбина здебільшого використовувалася тільки персоналом школи, тому в цей час тут було нелюдно. Приватна розмова.

- Лео, до тебе додому не приходило ніяких дивних листів від Розена? - Раптом Еріка заговорила без будь-якої вступу.

— А, да. Приходило.

Оскільки Лео не мав часу підготуватись до цієї розмови, він не міг приховати хвилювання.

— І, звичайно ж, ти йому відмовив?

— А-ага. Звичайно.

- Чого це ти так рознервувався?

Лео не нервував. Просто він боявся, що вона запитає про зміст листа, але вона поставила інше питання, і у нього просто заплуталася мова від несподіванки.

- Ні, нічого подібного.

Еріка подивилася на Лео з сумнівом у думці.

Лео з усіх сил намагався зберігати спокій. Він не міг дати їй дізнатися, що це. Тому що в цьому листі було написано пропозицію Ернста Розена "Жатися на Еріку і породитися з Роузенами".

Якщо Еріка дізнається щось подібне, то наскільки жорстоке покарання його чекає?

Лео відповів зрозуміло відмовою на спокусу Розена, який пообіцяв, що він зможе "робити з Ерікою що захоче". Він висловив свою відмову кулаком.

Хоч би які листи використовував Розен, у цьому немає провини Лео. Але він відчував, що така відмовка буде даремною.

- Хмм...

На щастя, Еріка не намагалася відповісти на це запитання.

— Просто, я теж отримала дивне письмо. Як я і думала.

Лео хотів запитати, що це було за лист, але не дозволив цьому статися вчасно. Якщо він підніме цю тему, розмова може перемкнутися на запитання, що було в його листі.

— У будь - якому разі, хоч би які солодкі слова він не говорив, погоджуватись абсолютно заборонено. Ми не можемо знати, які хитрощі стоять за цим.

— А-ага. Я чудово це розумію.

Здається, розмова Еріка закінчилась.

Але наступного разу, коли Лео мав необережність так подумати.

— До речі кажучи. Ця жінка-наемник Розена сказала дещо дивне. Щось про те, що я стану мамою. Як це розуміти? Схоже, вона щось тобі пояснювала в цей момент.

По спині Лео побіг холодний піт. Тепер все було серйозно.

Не можна було дати непошкоджену відповідь. Нерозумна брехня викличе підозри.

"І як же мені на це відповісти?"

Лео з усіх сил, відчайдушно роздумував над цим питанням. Він не докладав таких розумових зусиль навіть на контрольних екзаменах.

(ENDE)

Післямова

Як вам другий збірник коротких історій по "Непутовому учневі в школі магії"? На цей раз я повернувся трохи назад від основного сюжету і доповнив епізод, описаний в 13 тому "Кросс з перешкодами". Вам сподобається більше, якщо прочитаєте ці томи один за одним. що змусив вас чекати цього 2 року з випуску 13-го тому.

"Пленник Бога-дракона", "Дробовик!", "Я змогла б і поодинці" та "Міссія « Прийміть увагу" були написані, як було оголошено в Dengeki Bunko Magazine". Але до них було додано "Мистецтво трояндами". Зараз я хочу звернути увагу на частини кожного епізоду, відмінного від їх вмісту.

"Пленник Бога-дракона" було оголошено в журналі "Dengeki Bunkeo Magazine" за січень 2015 року. Там також був опублікований звіт про проведення в Йокогамі. Таке чудове постачання, присвячене моїй роботі можливо було проведено в перший і останній раз... Озираючись назад, я був дуже вражений.

Але повернемося до теми. Цей епізод описує минуле Мікіхіко, згадане в арку "Турнір дев'яти шкіл". Як і передбачали у Dengeki Bunko, з цього вийшла побічна історія з поверненням в часі на 3 роки тому. Я чекав можливості оголосити про це ще з часу публікації "Турнір дев'яти шкіл", але шанс так і не представився до того моменту. Якби "Dengeki Bunko Magazine" не надав би цей шанс, то короткі історії були б відкладені на далеку полицю до кращих часів.

"Дробовик!" і "Я змогла б і поодинці" були оголошені в "Dengeki Bunko Magazine" за березень 2015 року. Ці дві історії допомагають розкрити події Турніра дев'яти шкіл 2096 року з точки зору того, що в арку "Кросс із перешкодами" було зовсім мало матеріалу на змаганнях Турниру.

В історії "Дробовик!" головний герой свідомо зроблений другорядний для основного сюжету персонаж, враховуючи, що це побічна історія. Це також стосується "Ку-тян", персонажа, створеного спеціально для цієї короткої історії. З цієї причини поведінка персонажів виглядала вам дивною.

І навпаки, в "Я змогла б і сама" ключова роль відіграє персонаж, який постійно приймає участь у більшості сюжетів. Тому "Дробовік!" і "Я змогла б і поодинці" можна назвати двома частинами одного "комплекта". Поглянувши на кольорові ілюстрації до цих історій, ви побачите, що вони зроблені в складанні знімання, ніби є частинами єдиного цілого.

"Міссія прийміть увагу" вже була опублікована в Dengeki Bunkeo Magazine за травень 2015 року, і головними героями у ній є близнюки Куроба, Аяко та Фумія. У тому ж майському номері було розміщено прев'ю (або щось типу того) 16 тома "Успадковування Йоцуби".

Про те, щоб написати історію з братом і сестрою Куроба в головних ролях, я думав ще від того часу, коли вперше привів їх у сюжет 8 томів. Якщо з'явиться можливість, я б хотів представити ще епізоди з Аяко̄фамією і Ерікою "Лео" у головних ролях.

Я встиг дописати епізод "Мистецтво трояндами". З самого початку я думав про серію спинофів з Ерікою та Лео у головних ролях. Якби у епізоду не було зв'язку з аркою "Кросс із перешкодами", як і в інших чотирьох історій, я б пішов до редактора-сан з проханням "а чи не зробити нам серію спиноффів?".

Магія, яку використовував Лео в цьому епізоді, вперше з'являється у цьому не оголошеному в Dengeki Bunko спиноффе. Мені дуже сподобалася ідея, що "від використання магії відчувається голод". Я думаю, що це може не співпадати з моєю оригінальною задумкою.

Я сподіваюся, що ці неопубліковані роботи можна буде переробити перш ніж публікувати.

Дуже вам дякую, що продовжуєте нас читати. Далі я планую представити епізод, який зробить маленьку перепочинку перш ніж наступний 21-й тому поверне сюжет в звичайне русло. Я подумав, що було б добре дати більше активності групі з третього року навчання, яка все ще мало себе показувала.

І, нарешті, з 22-го тому я планую почати розвиток подій, що ведуть до кінцівки історії "Непутевий учень у школі магії". Я сподіваюся, що всі читачі-сама залишаться з нами до самого кінця.

(Сато Цутому)

https://literna.net/uk/books/433-neputyashchii-uchen-u-shkoli-mahii-19-32-ss