Велетенська рослина міцно обійшла маля і заспокоювала його голосом:
— Спи, малюк, тепер ти в безпеці. Я тут, щоб захистити тебе.
Поки це божевілля розверталося у світі мрій, винуватець насолоджувався своїм новим врожаєм. Джон зробив його сон менш хаотичним, і одночасно, виробляючи гілки навколо мозку, щоб трохи згладити порушені мозкові хвилі, він понизив природний захист мізків, які вони повільно приймали цю чужорідну сутність. Як тільки Джон отримав доступ до розуму своєї мети, він почав виправляти всі можливі помилки. Ця операція мала свої власні ризики: суб'єкт міг будь-якої хвилини відкинути завойовника до того, як він встановить повний зв"язок або отримати психічну травму і в гіршому випадку померти. Але завдяки наполегливим зусиллям і планам щодо непередбачених обставин Джон зміг досягти успіху. Він не знав про інцидент всередині світу грез, розум мав свої способи пристосування до реальності. Але як тільки вся пил зависла, Джон мав повну владу над тілом і міг контролювати це тіло будь-коли. Маленьке дитинча спали дуже спокійно до кінця ночі, згорнувшись у обіймах гігантської дивної рослини. Настав ранок, коли звістка про один задовільний день стала поширюватися. Мама-медведиця з любов'ю дивилася на своїх маленьких ведмежат, через деякий час вона ніжно вставала, йдучи на щоденну полювання. Через деякий час з’явилася пара цікавих очей, не знайшовши того, що шукала. Власником цієї пари був один з маленьких малят, не знайшовши своєї матері, він видав звук і розбудив своїх братів. Вони грали разом деякий час, поки не прийшла мама з їжею. Переможний ритуал складався з гри, але водночас легкого протистояння за визначення кращого між ними! Джуніор також програв у цьому раунді, забравши найменшу порцію і з'ївши її з деяким незадоволенням. І знову настала ніч, коли маленький дитинча вже не спить і нічого йому не дає. Він притиснувся до своєї матері, разом з братами і сестрами, почав плисти у світ чудес. Мріяючи про чудеса, скрізь маленькі кролики, наскільки можна було бачити, земля була заповнена ними. Деяких він з радістю переслідував, але йому це було важко. Після кількох кроликів він почав спостерігати за своїм оточенням, на невеликій відстані від його місця було масивне 5-метрова рослина, що складається з винограду. Він дуже радів, коли його захисник кидався до рослини і почав відпочивати. Ця процедура тривала протягом деякого часу, дитинча прокинувся, з'їв свою частку їжі, побавив, дізнався способи виживання в дикій природі від своєї матері. Потім він лягав спати, де його вітало більше рослин. Так само як усі гарні речі підходять до кінця, життя маленького ведмедика змінилося. Їхня мати говорила з ними про незалежність, вони були вже не малі, тому їм довелося залишити лігво, щоб навчитися справжнього виживання. Через дані дії, ведмежок мав змішані емоції, він перестав грати того дня, і попрощався перед набридливими рідними братами та сестрами, а також перед дбайливою матір'ю, який пішов рано вранці. З хвилюванням з приводу початку подорожі, він почав досліджувати, слухаючи свої інстинкти, Він йшов до полів маленьких рослин. Пройшовши деякий шлях, він побачив кроликів! Він сказав собі:
- Які в мене сильні інстинкти, це неймовірно, я можу з'їсти стільки, скільки мені заманеться. Сьогодні я мушу похвалитися своєю мисливською полюванням перед рослиною уві сні, хоча тепер ця рослина нагадує мені джунглі! Важко рухатись у сні з такою кількістю винограду.
Після того, як він побіг до своєї здобичі, він на власному досвіді дізнався про труднощі полювання, але йому це вдалося після багатьох спроб. Знайти таке велике співтовариство кроликів, як це, було чудовою нахідкою, і тут він зрозумів, наскільки гостри інстинкти у його матері. Через кілька років Джил і Швидкого Ларі зникли. Їхні батьки втратили всю енергію за цей час, не народивши більше нащадків. У Джуні більше не було родючої землі, а її ровесники називали її зломленою. Після того часу, пошукову групу більше не відправляли, але в деякі пізні ночі після ретельного слухання можна було почути слабкий голос, повний печалі, який неодноразово закликав Ларрі і Джил, цей голос був схожий на розбите серце матері. Джун провела свої дні в заціпенінні, але щоночі вона йшла шукати своїх дітей. Оскільки час — це найліпші ліки, то після багатьох днів марних пошуків Джун більше не шукала їх. Уся сім’я зібралась, щоб відсвяткувати день народження Джуни після того, як пройшли деякі темні часи, вони вижили і стали сильнішими. Цей простий збір запалив вогонь у душі Джун, і вона зрозуміла, що всі постраждали. Джун голосно звернулася до присутніх:
— Мої рідні, ми пройшли багато випробувань разом, але після дощу завжди з’являється веселка. Я дякую всім вам за турботу про мене і мого чоловіка протягом цього часу, ми зробимо все можливе, щоб повернути послугу.
Через цю коротку промову на багатьох очах з'явилися сльози, тому що вони побачили, як Джун знову набуває духу. Перед тим як натовп мав нагоду висловити свою радість від цієї промови, пролунав гучний крик.
— МэдВЕДЬ! МЕДВЕДИ! МЕДВЕДИ! Втікай заради свого життя!
Крики наповнювали повітря, завдаючи цьому радісному випадку. Ведмежатко з'їв багато кроликів в той день, більше, ніж він зазвичай був здатний. У ньому був ненаситний голод, незалежно від того, скільки їжі було з'їдене, воно продовжувало рости. Цей інцидент призвів до того, що молодий ведмідь втратив контроль і його очі почервоніли, він майже повністю вигубив цю спільноту. Щойно їжа буде випроваджена, вона почне швидко перетравлюватися і починає все з вражаючою швидкістю. Це позначило початок багатьох масових вбивств молодим ведмедем, з дивно гострим інстинктом і нескінченним апетитом, він руйнував спільноти один за одним. Назвений червоними очима за кількість здобичі, він став найнебезпечнішою істотою. Невдовзі червоноокий став більшим, сильнішим і швидше, тепер він буде атакувати й інших хижаків, поїдаючи шакалів, лисиць, змій та все, що він знайде. Коли він йшов до джерела води, кожна жива істота віддалялася якомога далі.
Він пив величезну кількість води і споживав неймовірні запаси їжі. Однак у нього не було відходів! Сам він не розумів причини цього. Багато факторів змінилися з тих пір, як він був дитиною, але джунглі та його мрії залишалися незмінними. Роздуми над розведенням рослин, які він мав уві сні, заспокоювали його і стирали в непевності. Після дня полювання він трохи поспав, і уві сні грався навколо винограду, щасливий, наче малюк. Коли тварина прокинувся від свого короткого сну, він був дуже розслаблений, але його живіт почав сигналізувати про необхідність поїсти. Вийшовши на вулицю, він відчув щось інше. Але голод змусив його забути все, крім їжі. Коли він нападав на будь - яку тварину, то повертав свої очі до здобичі, червоні та голодні, які продовжували їсти доти, доки не міг більше їсти. Нарешті відчуття голоду зникло, залишивши його задоволеним. Після цього він випив трохи води і пішов відпочивати. Якби інші тварини знали про цей інцидент, вони б зітхали з полегшенням. Однак вони трималися якомога далі від його червоних очей, тому цілий день тремтіли від страху перед цими голодними і божевільними очима. Невдовзі червоні очі заполонили глибокий сон, коли побачили простір з довгими лозами. Як було видно, вперше він вже не був голодний. Тому молодий ведмідь просто ліг біля виноградної лози і закривав очі. Джон провів багато експериментів за цей час, йому потрібно було спостерігати природний ріст цього тіла. Джон також зробив багато проривів у вивченні розуму, він довго дивувався. Якщо б голову його посудини було відкрито, то несподіване видовище вітав би хірурга. Мозок був вкритий безліччю надзвичайно тонких виноградних лозинок, які з’єднують маленьке насіння зі всіма його частинами. Його неможливо було відділити від мозку ведмедя, не наносячи йому шкоди. Тепер він був упевнений у своїх наступних кроках, і головна мета цього експерименту - стати майстром-маніпулятором, а тепер ціль була досягнута. У світі сні рослина тепло тримала ведмедя і шепотіла: — Спи, малюке, ти молодець, дозволь мені взяти все на себе.