Пролог.
- Я вимагаю повернути Святу Дайну.
- Не розумію, про що ви говорите. Очі Великого Герцога Дехсин яскраво сяяли.
Недавно призначений священик Педрік закаштувався, злякаючись від погляду темно-зелених очей, але не здавшись.
- Хіба ви не забрали Святу з нашого храму? Мені з самого початку здалося досить дивним, те, що ви зібралися викупити цю лагідну дитину.
– ... Лагідне дитя — тихо пробурмотів Дарвін, повільно повторюючи слова священика Педріка.
Педрік, відчуваючи небезпечне згущене повітря, хвилями що виходить від Герцога, напружено витягнувся:
- Я знаю, що Діана сама усвідомила пробудження святого. Вона належить нашому храму, тому будь ласка, поверніть її нам. Останнім часом ми стикаємося з великими труднощами.
Це була промова, в якій людина розглядалася як предмет.
Губи Дарвіна, який був на межі, щільно стиснули.
- Не знаю, як ви здогадалися про її силу, але ви викупили її всього за мільйон ерін, а це неприйнятно.
Зрештою, Дарвін не витримав і його кулак з силою вдарив по письмовому столі.
Бам! - Стовбур з гуркотом розвалився на шматки.
Документи і письмова приналежність розлетілися в сторони, у повітря злетіла хмара пилу, кабінет занурився в хаос.
- Великий Герцог Дехсин! Що ви робите?
- Що я роблю? Я просто захистяю свою дочку, замість того щоб зупинитися, Дарвін витягнув з ножів свій меч.
Обноження меча перед священиком було таке саме як оголошення війни храму.
Ситуація ставала все більше і більш напруженою, і лицарі храму, та рої Дехсин тримали в руках мечі.
В одну мить кабінет застиг у напруженні.
Тиск збільшився і відбивалася на всіх, їхні обличчя побіліли.
- Всі, слухайте уважно, — голосно гукнув Дарвін. - Не Дайна, а Естер. І вона не Свята, а моя донька!
- Ваше Високість!
- Ні!
Неможливо було зупинити чоловіка. Закінчивши промову, Дарвін без вагань змахнув мечем і відсів ліву руку Педріку.
Це був справжній образ Дарвіна, якого назвали демоном-вбивць.
Коли всі замерли, лицар храму, який прийшов з Педріком, стрибнув між ними. Він здригнувся і поклав усю свою божественну силу в руку Педріка.
Невдовзі після того, як кров зупинилася і його рука була приєднана до тіла, Педрік, який мало не втратив руки, був ошелеменований:
- Що ви таке... Що ви робите, чорт забирай?
- Якщо ти ще раз скажеш так про мою доньку... - Дарвін подивився прямо в очі Педріку, його зіниці розширилися від люті, а потім закінчив з усього серця. - Я оголошу війну.
https://literna.net/uk/books/420-svyata-yaku-udocheriv-velikii-hertsoh-zaversheno