Том 33

Перевод: 1-4 розділи Ельрат, 5-10 - Ігор Грімів.

Глава 1: Морський бій культу травиної каші

Гільдія Гермес веде свої війська в сторону королівства Арпен! Головний час починається по землі, але 1\3 вирішувала отруїтися через море. 100 військових кораблів, забитих голодом, зброєю та військовими силами, вивісили прапор імперії Хейвен і попрямували у дорогу.

« Ми з легкою позичкою на північ»

« Дуже легко відразу розібратися з ними. Ми досить терпіли, але тепер, коли континент скоро впаде до наших ніг, чекати більше не потрібно. Виід буде розбитий в пух і прах."

Глави Гільдії Гермес були впевнені у своїй перемозі. Якщо чесно, вони вважали, що у королівства Арпен слабка армія. Навіть якщо зібрати всіх солдатів з найвіддаленіших куточків країни, набереться навряд чи 20 000 чоловік. Звичайно, королівство Арпен було дуже розвинене в культурній та економічній сферах - але ось військова сила була у них не до біса. Власне тому імперія Хейвен вирішила, що для захоплення вистачить всього лише 70 000 солдатів з магів і лицарів. До того ж, всі вони вважалися елітою - так що, в перемозі просто ніхто не сумнівався.

"А кого відправимо в якості командира північної армії?"

Незабаром повинна вибухнути справжня війна! І в такій справі дуже важливо заздалегідь спланувати розставку сил, тактику, стратегію - не забуваючи при цьому про місцевість. А з урахуванням того, що їм нарешті випала можливість розібратися з Віадом - хотілося підготуватися якомога краще.

« Не забувайте, проти кого ми боремося. З тією силою, що він показав в лабіринті Родеріка, слід вважати."

« Ми просто мусимо перемогти. Інакше цього разу сором буде занадто великий."

« Тоді як щодо Ренселота? Він міг би конкурувати з Віідом. До того ж, він ретельно все планує - і так просто не потрапить на обман."

« Я думаю, що він підходить. Він один з тупих гравців гільдії Гермес і досить досвідчений в бою... Але зараз ми б'ємося по всьому континенту. Чи є сенс відпускати таку людину на якусь північ? "

« Пам’ятай про долю адмірала Дрінфельда або лицарів півмісяця. Якщо Вікід використовує свої сили некроманта, то це буде нелегко. Судячи з ігрових записів, його влада над мертвими неймовірно сильна."

« Це точно - я був у шоці, коли дивився телевізору»

« А пам'ятаєш, як він воював у скелястому каньйоні в ролі воїна Хаоса?»

Гермес, вся гільдія, була обережною до Віяду - знаючи про його силу нечутливого походження. Він зробив можливим неможливе. І, до речі, досить непогано себе показав у битві проти Бадріреї в Мельбурнських копальнях. А з огляду на те, що за війною на півночі будуть спостерігати різні телестанції, їм потрібно було показати себе в усій красі. Але це було гільдії і на руку - вони завжди намагалися показати себе безжалісними до свого суперника. Отже, потрібно було залучити найкращих.

« Якщо Ренселот успішно завершить похід на північ, впевнений, що це дуже підніме його статус у гільдії»

« Так, тільки на нього ми можемо покладатися. До того ж, він легко зможе впоратися потім і з управлінням цієї землі."

Ренселот був правителем замку в імперії Хейвен. Він досяг високого посту в гільдії, показавши себе у війні проти королівства Калламор і Леслі. А захопивши собі територію, успішно підкорявся їм своєю волею - часто покладаючись на силу і суворість. Гільдія Гермес вважала, що така поведінка не була поганою.

***

Віід дізнався про те, що гільдія Гермес оголосила війну королівству Арпен, тільки по телебаченню. Вони активно інформували громадськість про переміщення армій імперії Хейвен та кількості військ. І замість того, щоб приховати удар, гільдія Гермес голосно заявила про свої дії - не рахуючись з королівством Арпен як із гідним противником. Вони навіть дали інтерв'ю, в якому оголосили, що не залишать нікого живими на півночі - тому краще заздалегідь втікати. Вікід глибоко зітхнув:

« Хлопці так і не хочуть відстати від мене. Схоже, я точно повинен отримати останню секретну техніку."

Це було не вперше. Пам’ятайте, коли Віід зіткнувся з ними під час битви проти Безсмертного легіону. Ось завжди все йде через... Як це сталося! Віід вже чув про успіхи гільдії Гермес на інших фронтах. Пограничні війська королівства Мейсен були розбиті, а в царстві Ейден була захоплена область біля озера Бічві. Загарбники також підтримували Дейл і Таллен - якими керували гільдії, що знаходяться в угоді з імперією Хейвен.

« Гаразд, хочеш не хочете, доведеться боротися! Стан королівства!»

Вікід відкрив вікно, що показує внутрішні справи його країни.

Королівство Арпен. Недавно з’явилась держава, центрами якої є Мора і фортеця Варго.

Сьогоднішня територія становить 29% території, яку раніше володіла імперія Ніфлхайм. Королівство розширюється з неймовірною силою завдяки розвиненій культурі та активному торгівлі. Короля Вііда, який має сильну підтримку у місцевих жителів, називають "Королем, позначеним богами". Також він має назву "Герой, який врятував континент" - через що має необмежену віру у вільний лицарів. Жителі королів цінують мистецтво, пригоди і свободу - а також важку працю для досягнення успіху. До країни приєднались такі регіони, як Ніфлхайм замок Вент і небесний острів Лавіас. Через це авіалінії почали поширюватися на півночі. Поява нових міст призвела до інтенсивного зросту населення - що у свою чергу вплинуло на розвиток мистецтва і виробництва. Також королівство Арпен виділяється серед інших країн великим колом великих будівель.

Військова сила: 2382

Економіка: 19384

Культура: 30930

Виробництво: 5125

Релігія: 89

Зовнішня політика: 89

Внутрішня політика: 94%

Розвиток: 74

Чистота: 44

Безпека: 91%

Жителі півночі з надією дивляться на королівство Арпен. Щоденно розвивається гірнича промисловість і виробництво. У нас є величезна кількість потенційних товарів. Проте, все ще є місцевості в яких немає дороги й діяльності монстрів. Крім того, на узбережжі з’являються проблеми із перевантаженням судноплавства. Незважаючи на торгівлю з деякими островами, площа моря відкрита лише на 6,9%. Сільське господарство є основою королівства. Дух фермерів настільки високий, що вони навіть не бояться засаджувати болотяні місцевості в яких живуть крокодили. Велика кількість чайних дерев, рідкісних трав і особливих зернових культур позитивно впливає на збільшення кількості населення. Тривалість життя мешканців королівства низька - у зв'язку з активністю в пригодах. Навіть армія стурбована цим:

"Чи вистачить нас, якщо нападе ворог?"

"Плювати, я готовий померти за короля і жителів цієї країни!"

« Нас так мало. А раптом...»

Забезпечення законності не завжди успішно проводиться у всіх країнах королівства. Через це жителям гірських сіл доводиться самим захищатися від нападу монстрів. Деякі з них не витримують тиску - і потрапити в руїни. Однак багато вільних лицарів збираються у королівстві Арпен, щоб служити королю. Вони виступають головним зв’язком військової сили. Розвиток міст залежить від того, наскільки швидко вони розвиваються — що впливає на народжуваність, сільське господарство та виробництво!

Населення: 15347238

Податки: 8790299

Витрати: військові - 6 відсотків, виробництво -- 5%, економіка - 38 %, культура - 7 відсотків; боротьба з монстрами - 21%.

Армія: лицарі - 991, які починають рицарювати - 1734; солдати – 34280.

Головна військова сила виступають війська замку Вент. Багато лицарів і солдатів зайняті зачисткою підземних підземель, але мають низький рівень. Жителі трохи стурбовані тим, що надто багато фінансів йде на розвиток економіки.

« Ідеально!»

Вікід прагнув лише одного — грошей. Отже, його цілком задовольняла така ситуація. Так, деякі села й міста страждають від слабо захищеності. Але нічого страшного. Це як врятувати 1000, пожертвувавши 100! Але з часом, на місці зруйнованого поселення з'явиться нове. Його принцип у розвитку королівства - виживає найсильніший! Все-таки, військові витрати сповільнять активне розширення королівства. Гравці були задоволені. Вони самі хотіли створити села і стати навіть їхніми правителями. Звичайно, Вікід підтримує їх - направляючи в ті чи інші райони війська. Однак вони мали самі себе показати, що мають більше зближатися з мешканцями і робити різні подвиги. Адже Віід сам колись починав також, створюючи Мору з нічого. А як тільки гравці досягли успіху, територія королівства розширювалася, з'являлися нові дороги... і текли нові податки.

« Ех, такі витрати... Але що поробити. Викликати сюди всі військові сили королівства - з усіх сіл і міст! Залишити тільки мінімум для забезпечення порядку."

Армія збирається за наказом королева Арпена.

Це вплине на спокій в регіоні - і збільшить активність монстрів. На даний момент можливо покликати 871 лицарів, 1593 р. і 31023 солдатів. Ви дійсно хочете це зробити?

"Зови всіх."

Армія була покликана за наказом короля Арпена. Солдати відповідають на поклик, згідно з сигнальним вогнем зажившись наперед.

« Нужно розібратися з цим швидко»

Вікід залишив лише невелику частину війська, щоб підтримувати мир. Крім армії, він покликав своїх мешканців.

- Якраз у них давно не з'являється робота. Віверни, Жовтоватий, Золотий чоловік, Лежаної дракон, Фенікс... Всі-всі, сюди!

Він також закликав жваві скульптури з Джиголаса та Бахаморга. Так почався збір основних сил для захисту півночі.

***

Тим часом, в південних районах за межами Мори збиралися інші війська - гравці королівства Арпен.

« Відряд Бамбукова каша! Вас потрібно порахувати - так що, вибудуйтеся в чергу."

« Відряд Чесночної каші, сюди! Покажіть свої сережки!"

« Ми загін Грибної каші - і хочемо бути лідером під час битви!»

« Чорт! Щоб так не бояться смерті... Та ви просто відморозки!»

« Обряд Женячої каші! Ми підтримаємо магіям чарівників з загону Фінікової касі."

« Відряд Чайної каші, слухайте! Ми тут наймолодші - тому повинні, як слід, показати себе."

З усього півночі сюди збиралися гравці.

« Ну що, де імперія Хейвен?»

« Я не можу чекати".

"Точно, руки прям лускаються!"

« Поганий склад розуму! Давайте покажемо, що тут їм не Центральний континент - і не можна себе так борзо вести!"

Зазвичай, коли б 10 000 гравців збирались разом, багато хто відчував справжнє задоволення. А тут зібралося набагато більше людей. Раптом хтось закричав:

- Так, підготовка військ завершена. Пора висуватися! Поспішайте, поки сонце ще не сіло!

- Якщо ви відстали і не змогли його знайти, приєднуйтесь до іншого. Немає часу для всіх розбиратися.

- Так! Вперед-вперед!

- Погнали!

Культурні культури калічили людей на схід. Здавалося, що справжній легіон марширував! І потім знову на півдні... почали збиратися нові гравці.

« Це було 4 збори культу трав’яної каші! Тепер відкриваємо 5!"

Технічно неможливо було зібрати всіх членів такої гільдії в одному місці. З воріт Мори виходило неймовірна коли-во новобранців. Кожен, хто живе в халупах, відповів на виклик війни - взявши з собою меч або лук. Вони були готові йти на смерть, тому не турбувалися про брону. Всі гравці культу трав’ячої каші добровільно приходили сюди з сіл і міст Королівства Арпен.

- Нічого собі!

- Глянь! Тут навіть є гравці з типовими дерев’яними мечами і одягнені в одежу новачків.

По правді кажучи, навіть основні члени самого культу не сподівалися, що так багато людей прийде на поклик. Будівлі продовжувалися аж до вечора. Багато гравців на півночі вистачало - і багато з них, ввійшовши в гру, відразу ж попрямували до загального збору.

« Нічна каша, ми готові битися, як тільки навколо потемне. За королівство!»

По небу нарізали круги виверни, Крижаної дракона і Фенікс. Гравці захоплено дивилися на них і кричали:

- Трав'яна каша! Трав'яна каша! Трав'яна каша!

– За північ! Перемога буде за нами!

***

« Це навіть дуже просто. Ці дикуни вміють битися?

Тим часом, по морю йшли 3 військові флоти імперії Хейвен. Після того як Дрінфельд пошкодив морську силу гільдії Гермес, вона зазнала значної шкоди. Було важко знову набрати гравців для бойових кораблів. Було вирішено вкласти величезні фінанси у будівництво Верфі - створивши 4 нових флотилії. Так що, в цілому, війська, які прямують зараз по морю у королівстві Арпен, нарахували 23 бойових кораблі. Вони спеціально прикривали солдатів, які мали висадитися на узбережжі біля узбережжя Варна.

« Добра погода, попутний вітер... Що ще потрібно для перемоги? "

Командувач флоту Хаким - стояв на носі головного корабля. Він побачив, що ці чаї летіли навколо нього і зрозумів, наскільки мало їх залишилося до найближчого краю. Власне таким способом можна було визначити шлях, наприклад, під час шторму. Щоправда, ті ж торговці півночі знали безпечні шляхи на морі, тому не турбувалися про це.

"Схоже, ми зможемо висадитися на порту Варна ще до обіду."

Їх тактика битви була проста - магія і гарматний вогонь, які легко підірвали б будь-який опір.

"Пізаю, капітане!"

« І справді! Скоро ви, напевно, станете адміралом всього флоту імперії.

Хаким був навігатор високого рівня. У звичайній морській битві успіх був на боці того, хто міг успішно маневрувати. Розумний капітан корабля повинен забезпечувати це за всяку ціну. Крім того, треба було вміти керувати звичайними моряками - часто виникали справжні повстання на кораблях.

- Не поспішайте. Спочатку треба перемогти.

- Звичайно, адмірале Хаким.

- Хехехе! А звучить досить непогано.

- Ще б. Думаю, вам навіть набридне з часом, коли до вас будуть так часто звертатися.

- Да ладно вам.

Мароси закидали лісовими словами Хакима, але раптом...

- Військовий флот королівства Арпен на горизонті!

Доклав матрос, який дивиться зверху на щоглі.

- Скільки?

– Ну...

- Швидше!

- Там більше 30 кораблів! Це... Ледве вітрило!

Також на вихід битви впливало коло і тип кораблів. Чим більше судна, тим більша кількість гармат і вище ефективність в бою.

- Королівство Арпен взагалі вкладало гроші в розвиток флоту? Це сміховинно! Але через розмір по них важко потрапити. Треба підібратися ближче. Приготуватися в бою! Розправити вітрила! Йде на повній швидкості!

- Так, капітане!

- Чули? Бойова тривога!

Мароси почали займатися вітрилами і заряджували гармати. Флот Хакіма рухався вперед, під час бойового будівництва. Вони використовували звичайну тактику проходу через ряди противників, щоб швидко затиснути його в клюшню. Завдяки величезній вогняній силі, навичкам стрільби і маніпуляції часто їм вдавалося.

- Ще ворог! Невеликі каравелли. Всього 40 кораблів!

- Ха, це ж просто на закуску! Приготувати далекобійні снаряди!

Приказав Хаким іншим кораблям. Ці снаряди зазвичай використовували для знищення наземних споруд - але він вирішив залучити їх до моря. Здавалося, що перемога близька - тому він хотів знизити шкоду під час битви.

- Позаду з'явилося 8 середніх фрегатів!

- Та плювати! Пустіть їх на дно.

- На горизонті з'явилися галереї! Це пірати!

У бій вступили кораблі з трьома божевільними акулами Беккі. Він складався з 23 галер. Через захоплених рабів, які були на веслах, ці кораблі розвивали пристойну швидкість. На палубі вже вишикувалися члени команди, які готові вступити в бій. Що-що, а пірати були майстрами морського бою під час зіткнення кораблів.

- Відкрийте вогонь з гармат по галерах! І не зволікайте!

- Вражене підкріплення! 300 малих кораблів!

- Чого-небудь?

Хаким від здивування мало не впав з палуби. Біля нього збільшувалося коло противників кожної секунди. Дедалі більше кораблів направлялися на горизонті. Можливо, на борту у них було лише 8 гармат - але в такому кол-во вони були величезною силою. Хоча, звичайно, ударна хвиля від кожного пострілу сильно потрясала такий корабель - здавалося, що судно зараз перевернеться. Але, однак, шанс на потрапляння навіть при такій низькій точності стрільби у них все одно був.

- Звідки стільки кораблів?

- Багато з них – кораблі торговців. Тут навіть рибалки присутні.

- Жартуєш чи...

Гравці Гільдії Гермес не очікували цього. Вони не розуміли, як можна було зібрати такий кол-во кораблів. Тим часом, відстань між атакуючими скорочувалась.

- Командире флоту, ми зараз зіткнемося з противником!

- Все приготовиться к бою!

Хаким не здавався, коли він показував стрілянину з усіх екіпажів. Все морське простір було забито малими судами - які повинні скоро відкрити вогонь. Але флот імперії не міг відступати, а за ними йшли кораблі з солдатами, які мали висадитися на берег. Якщо пірати дійдуть до них, то багато хто загине.

- Повертай. Довгість їхніх гармат нижче, ніж у нас. Зберігайте дистанцію."

Флот Хакима почав йти в бік. Вони намагалися триматися на відстані від ворога, щоб придушити їх гарматним вогнем. Однак одразу з заходу, сходу і позаду виникли ще кораблі. Вони ховалися в тіні островів. Хаким зрозумів, що цього разу він точно з’явився гідний противник. До них попрямували кораблі середнього і великого розміру. Але, на жаль, флот Гільдії Гермес не міг маневрувати - їм перешкоджали шлях малі кораблі і рифи.

- Якийсь прапор у них дивний... Там різні зображення.

- І що ж?

- Акули, кити, черепахи... Ого, є навіть окунь, риба-меч і скумбрия.

- Що це за маячня?

Дистанція між ними скорочувалась - і почули крики:

- Заряд Скумбирової каші, запрягай!

"Куди ж ти такий розумний, гарматні ядра зараз дороге задоволення. Почекаємо, поки рибальські судна їх повністю оточать!"

- Можливо... Тоді просто протараним їх?

- Вперед! Нас саме тут підтримає загін Акульей каші.

- Відряд мірошної каші, ми завжди вражали загін Журенової меченосній каси. Але тепер ми об'єднаємося, щоб перемогти спільного ворога!

- Відряд Кітової каші, нам так і не вдалося побачити справжнього кита. Але, здається, сьогодні нам точно випала нагода зловити по-справжньому велику рибину!

- Так! В атаку!

- Ура!

На сцені з'явився морський флот культу травиної каші! Це були ті гравці, яких приваблювала атмосфера моря - і вони переїхали в гавань Варна. Звичайно, вони зібралися в спеціальні загони.

« Бум! Бум! Бум!"

Довкола лунали тільки звуки гармат, що стріляли. Флот Хакима відбився від кораблів, які атакували їх майже з усіх боків.

« Обережно! »

« Відчиняйте їх! Скиньте з хвоста!"

« Черепашка каші прикриє вас спереду. Кидайте мережу!»

Кораблі Гільдії Гермес зупинилися - затиснені з усіх бортів. Крім того, сміття й уламки перешкоджали їм просуватися вперед.

"Потопіть їх усіх!"

"Огонь-ґон!"

Флот Хакима не здавався навіть в оточенні.

"Баах!"

Один з кораблів пішов на дно. І пушковий вогонь лився на сили Гільдії Гермес.

« Прибери вітрила! »

« Будьте міцніші! »

Вражене полум'я, звичайно, не завдавало великої шкоди - але все ж пошкодив корпус і підпалив сам корабель. Хаким не очікував цього - він відправлявся в бій зі спокійним серцем. А тепер не можна було навіть сподівається на будь-який тактичний побудова - з усіх сторін на нього йшли вороги!

- Вперед!

- Я хотів побачити багато різних пригод... але, схоже, не доля. Нехай утону я в морській пусті, бо потім повернуся до бою!

- Гей, поете, краще, якщо впадеш в море, хапайся за ворожий корабель. Хоч би трохи уповільнити його своєю вагою.

Малі кораблі без страху буквально таранили бойові судна Хакіма. Правда, урона це наносило небагато. Але з-за ударів на бойових кораблях відбувалося тряска - що знижувало точність пострілів. До того ж, матроси через це падали за борт. А пірати використовували цей час для своїх цілей, щоб залізти на бойові судна Хакіма.

« Хлопці, ми з вами на борту справжнього бойового корабля імперії Хейвен... Відкриття по повній!»

"Смерти всім!"

- Спочатку захопіть сховище пороху. Вбивайте кожного на шляху! –

Пірати на чолі з 3 божевільними акулами Беккі висадилися на ворожі кораблі.

« Ці кляті пірати! Вперед, покажіть їм могутність імперії!"

На палубі почалася кривава битва.

"Крр!"

Судно, на якому перебував Хаким, здригнулося і злякалося.

- Що це?

- Командувач флоту, це рифи!

- Які ще рифи? Тут же сотні кораблів плавають - звідки?

– Ээе... Не можу знати!

На відміну від свого противника, члени культу травної каші добре знали цілу територію біля узбережжя - наприклад печери, де можна було сховати кораблі. До того ж, через сильну течії важко було оцінити ситуацію навколо. Тому, послуговуючись знаннями цієї місцевості, вони спеціально повели флот імперії Гайвен у пастку рифів. Хаким істоно закричав:

- Плювати! Плювати! Убийте їх усіх!

Його флотилії почали активно придушувати опір кораблів торговців і рибалок - з такою силою, ніби вони тягнули мурашок. Но... Ще більше кораблів пливло сюди з порту Варна.

"Нарешті! Відряд Водослувая каша, в атаку!»

« Двержайтеся, хлопці! До вас на допомогу прийшов загін Осьм'яжий каси."

"Відряд Водослувой каші, вогонь з усіх знарядь!"

Великі кораблі наступали проти ворогів, прикриті маленькими суднами. Найдивовижніше було в іншому - позаду всіх пливли... Гравці на дерев'яних плотах.

***

Тим часом, КМС Медіа показувала свою програму "Історію Версальського континенту".

- Сьогодні у нас просто приголомшливі новини. Можливо, багато хто вже бачив це особисто.

Обличчя Сін Хемін буквально святилося від радості.

- Ох Джуван, ти в курсі про результат морського зіткнення між імперією Хейвен і королівством Арпен?

- Звичайно. Великий морський флот імперії Хейвен зазнав справжнього розгрому. Подивіться на екран.

Військові кораблі Гільдії Гермес відразу ж почали діяти, щоб показати неймовірну силу на війні з Північним флотом. І хоча вони відчайдушно намагалися триматися, культ трав'янистої каші, все-таки, наніс їм нищівну поразку. Битва тривала цілий день. Але як тільки у імперії Хейвен закінчилися боєприпаси, переможець відразу ж був визначений. Страшний вогонь запалав посеред моря... на кораблях Гільдії Гермес. Вони повільно йшли на дно через своє зруйноване здоров'я. Щоправда, серед культу Трявної каші залишилось лише 100 гравців. Але це було не страшно - повернувшись у гавань Варна, вони радісно вигукували:

« Перемога!»

« Тиск! Трав'яна каша! Трав'яна каша!"

На честь цієї події на узбережжі Варна запали величезні вогнища, і почалася урочистість. Шумаха не замовкла до ранку - ті, що вижили чекали тих, хто загинув в бою, щоб вони знову зайшли у гру і насолодилися разом з ними смаком перемоги.

***

«Бам! Бам! Бам!»

Було чути нескінченний звук стиглого молотка коваля. У гавані будувалися нові кораблі, оскільки під час бою потонуло багато кораблів. Так що, всі були дуже зайняті. Тим часом, війна на Версальському континенті набула чимраз більших масштабів. Тут відбувалися великі битви між королівами. Зазвичай люди не дуже добре сприймали такі новини, але ось у морської битви королівства Арпен і імперії Хейвен зоровий рейтинг склав 39,2%. Дошка оголошень в інтернеті також розірвалася від коментарів користувачів.

Підпис: За перемогу культу травиної каші!

Ну що, по порції свіжої каші?

Підпис: Я студент, який працює в їдальні.

Схоже, сьогодні доведеться зажарити куриц 500, не менше ...

Підпис: О, я теж працюю в їдальні.

Сьогодні назбиралося 200 замовлень, щоб доставляти додому. Народ, мені що, весь день бігати по місту?

Підпис: Скажу відверто, я з гільдії Гермес.

Ми давно вже збиралася напасти - ще з захоплення королівства Легалль. Шкода, що ми програли. Але, хлопці, чесно, це було так круто!

***

Перший МІЧ, інструктори і учні почали завдання на звання Майстра володіння мечем - і дійшли до семи етапів.

"О, щось складне. Було б простіше, якби ми просто всіх вбили. Я не хочу думати. "

« Я теж так думаю, вчитель. Може, просто переріжемо їх? "

Вони мусили вбивати, убивати і ще раз вбивати! У цьому суть майстра володіння мечем - використовувати свою зброю і тіло, щоб знищити ворога. Тепер багато хто почав виконувати завдання Майстра - так що, можна було виконати їх навіть групою.

Завдання: Розбійники з Круглих гір

Після смерті короля Дейла бандити почали збиратися в Круглих горах. Колишні лицарі та солдати завдають величезної шкоди іншим містам. Позбудьтеся їх.

Рівень складності: завдання на Майстра володіння мечем

Ігрові обмеження: просунутий 7 рівень володіння мечем і група з 12 осіб.

Звичайно, не завжди потрібно було воювати з противниками. Але п'ятий МІЧ описав етапи виконання завдання, тому інші змогли досить легко просунутися.

"Як же це зручно - одночасно є і битися, битись і є."

"Дійсно, мої м'язи працюють швидше за мою голову"

« Недарма я обрав такий клас. Ми непереможні!"

« Мені шкода тих, хто працює у великих фірмах або на службі. Плювати, що вони отримують високу зарплату. Зате їм невідоме відчуття полювання на дикого звіра... голими руками."

Ці слова навели Другого МІЧа на спогади зі школи. Його друзі добре розбиралися в комп'ютер і пішли до університету. Він же, тим часом... Ти навчився ламати пляшки своїми руками. Що сказати - фізкультура була його улюбленим предметом в школі. Він щоразу грав, наприклад у футбол. Але коли він прийшов на англійську, математику чи фізику, то відразу здаюся. У ті дні вже був вид шкільної дошки, наганяючи на нього тугу.

- До речі, багато новин. Кажуть, ворог атакує королівство Арпен, яким править мала.

- Серйозно, вчитель?

- Це хлопці з гільдії Гермес.

Війна на півночі була настільки популярною, що чутки дійшли навіть до першого меча, інструкторів та учнів.

"Напевне, там зараз жарко."

Відверто кажучи, вони дуже хотіли допомогти їм. Після великих битв у МЕЧІ жінки ніколи не боялися. Можливо, це була одна з причин того, чому вони так люто кинулися у великі битви. Що там казати - вони досі пам'ятають ту славу, яку отримали після перемоги на Берекен і Безсмертним легіоном.

« Мені більше нема чим пишатися. Треба завалити хоча б ще одного дракона - може, тоді я одружуся."

« Чи мені цікаво, коли я стану майстром, у мене з’явиться дівчина? Або треба дістатися до 600 рівня?

У них не було більше ніяких рішень проблем, крім як стає сильніше. Навіть перший і другий МЕЧ зацікавилися у війні на півночі, хоча вже й познайомилися з подругами. Для них це був шанс пофарбуватися перед ними.

- Хм, як шкода. Де Вікі зараз копається? Може, все-таки відправився до нього на допомогу?

- Ні. Цього разу не варто. Якщо ми помремо, це погано вплине на завдання майстра.

- Ех, мала занадто скромний.

- Це так. Не потрібно все тягнути самому. У нього ж є ми. Проти натовпу треба битися натовпом.

Все-таки, МЕЧі дуже хотіли поїхати на північ. Але, чесно кажучи, причина того, чому він їх не покликав, була набагато складнішою. Він просто знав, що тоді буде. Аналогічне б чекав МЕЧій в лабіринті Родеріка.

- Ех, які вони сильні. Але ми не можемо показати слабину.

- Ви маєте рацію, вчитель!

- Ми повинні захистити жриц церкви Фреї. Вперед!

- Ааа!

Вони б відчайдушно атакували демонів в лоб і відразу були б убиті! Звичайно, сам по собі монстри мали неймовірну силу та опір, але проблема полягала в тому, що МІЛЬЙОНИ зовсім не контролюються. Або згадати хоча б історію, яка вже була з ними.

- Знищте Берекена, Безсмертний легіон і Костяного дракона!

- Ааа!

Аналогічне було б у війні проти імперії Хейвен.

- Магі, лучники! Целься!

- Ми готові!

- Стріляйте з готовності.

– Но... Вони біжать щільною групою.

- Так помийте його могутньою магією!

"Бум!"

"Бам!"

« Ааа! »

Так МЕЧій би і перебили! Звичайно, у чистому бою вони були сильні - але й часто помирали. Отже, Віід вирішив залишити їх ... на десерт.

- Все тіло ломіт. Здається, останнім часом я занадто нервую... Гей, народ!

- Так, вчитель!

- Настав час виконати наступне завдання. Третій МЕЧ, що там?

– Ну... Тут люди почали пропадати, і нам потрібно зрозуміти чому...

– Простіше.

- Треба відправитися в лігво бандитів і всіх перебити.

- Інша справа.

***

Тим часом Ренселот вів армію імперії Хейвен через річку Порус.

— Звідси починається земля північного континенту - те, що ми обов'язково загарбнемо, розграбуємо і знищимо!

- Ураа!

Бойовий дух солдат був на висоті. Вони вважалися кращими з кращих, пройшовши через суворі тренування - так що, їх сила не впала після довгого переходу на північ. Зазвичай вони не змогли пройти сюди - але зараз був час повсюдних війн. Поки інші війська Гільдії Гермес билися з сусідніми королівами, Ренселота змогла вільно пролізти в цю місцевість. Сам головнокомандувач відчував справжнє піднесення.

« Я зруйную північ і на його останках свої крила розправить імперію Хейвен".

А лицарі, які беруть участь у походах, могли б отримати в дар частину землі.

« Все, що потрібно - покінчити з Відом...»

Потім прийшли новини про те, що на морі сталася катастрофа. Їхня підтримка навіть не змогла висадитися на берег - і була повністю знищена. Тому Ренселоту довелося зробити великі зміни у своїй стратегії. Армія повинна була наступати в двох напрямках - з заходу і півдня - щоб завдати одночасний удар по королівству Арпен. Навіть якщо Віід зміг би затримати одну частину, інша повністю знищила Мору. Адже це місто вважалося символом королівства Арпен - тому його знищення сильно вплинуло б на противників. Північ не могла б розвиватися протягом 1-2 років. У цьому був весь план - затиснути армію Вііда з двох сторін і знищити. Без неї спокій у країні порушився б, стали б плодитися нові монстри. Королівство Арпен зазнало б серйозної шкоди і було знищено. Це правда, що такого б не сталося - адже на той час їхня територія зайняла б імперію Хейвен. Звичайно, вони боялися Віід і були готові використовувати навіть диверсійні атаки - але зараз армія гільдії Гермес вирішила відкрито напасти.

« Все-таки, ми ж імперія Хейвен. Якийсь там королівство Арпен нам у підметки не годиться. З нами є навіть некроманти - так що, боятися нічого."

Звичайно, цей клас не міг похвалитися силою в ближній бою. Але вони могли використовувати через себе лицарів смерті або зомбі, щоб позбутися Вііда. Крім того, навіть внутрішні персонажі входили до складу армії були справжньою елітою.

- Прийшла звістка з гільдії. Потрібно почекати, поки прибудуть додаткові запаси стріл для лучників.

- У нас і так багато. Зачем?

- Це прямий наказ розділів гільдії. Це необхідно для перемоги у цій війні.

- Зрозуміло.

Використовуючи своїх торговців, гільдії відіслала своїм військам додаткові запаси стріл і магічне спорядження. Попереду їх чекала битва з культом травиної каші, тому треба було добре підготуватися. Таким чином, армія Ренселота прочекала 3 дні. Звичайно, бойовий дух злегка впав в цей час - але це було не страшно.

- Разодчики!

- Слухаємо.

- Огляньте місцевість попереду.

- Так.

Ренселот направив їх, щоб обшукати кожен кут таких місць, як гори, каньйони або ліси. Віід міг розставити пастки. Так само було наказано виконати наказ гільдії. Загалом, на розвідку пішло також деякий час. Така затримка в часі тільки ще сильніше розлютила Ренселота.

"Навіщо все це, коли ми і так сильні"

Закінчивши всі справи, його армія повільно, як стара черепаха, попрямувала, нарешті, в сторону полів Рупі. З цього моменту можна було вважати, що війська імперії Хейвен тепер офіційно вторглися на землю королівства Арпен.

Глава 2: Наземний бій культу трав’яної каші.

"Хехех..."

Пейл оглянув місцевість з підступним поглядом. Те, що він провів багато часу полюючи з Відом і МЕЧами, сильно вплинуло на нього. Отже, перед лицем небезпеки його впевненість у собі піднімалася до небес. Крім того, він наполегливо гойдався, довівши свої вміння Швидкої стрілянини і проникаючи у удар. Зараз він є одним з 100 найкращих лучників Королівської дороги.

"Хехе, а ось і гості скаржилися..."

Пейл пильно дивився на монстра, який лежав на відстані 1,5 кілометра. Його очі свербіж спостерігали за майбутньою жертвою.

"Не забувай про відстань... і сила вітру..."

Пейл обережно випустив стрілу - яка, пролетівши по повітря, вдарила прямо в ціль.

"Вії!"

Монстр дуже озирнувся, але не знайшов того, хто атакував його. Так Пейл продовжував безшумно стріляти, полюючи на найближчих істот. Одним з найпривабливіших рис класу лучників було те, що вони могли вносити хаос у ряди суперників. Щоправда, був і мінус - потім добиратися до трупа своєї жертви, щоб підібрати випали предмети.

"Ра, ось він!"

Монстр побіг прямо на нього.

"Проникливий удар!"

Пейл випустив стрілу прямо в землю. Вони зникли в ґрунті - і відразу ж з'явилася під монстром, поранивши його у лапу. Це був один з його найпрогресивніших навичок, який міг наносити раптовий урон! Як тільки стрілу випустили в землю, швидкість руху монстра відразу ж сповільнилася - що дуже допомогло у подальшій битві.

"Хехе, схоже, моя кандидатура користувалася б попитом - якби я хотів вступити в гільдію".

Пел був упевнений у своїх силах. Він відчував, що його зусилля в минулому тепер окупилися.

"Тепер я ні від кого не залежний. Можна навіть трохи повипендритися. До речі, треба буде показати себе на майбутній війні... Ха, я вже представляю їх здивовані обличчя!"

Радісно вигукнув Пейн. І відразу отримав шепіт від Сурки.

"Слухай, мені не вистачає на покупки рукавичок. Можеш зайняти?"

"Ти де?"

"У Море."

"Залежить... Ну гаразд, вже біжу".

"Дякую! З мене должок".

Правда, таких "довгиків" у Сурки набралося вже на 9000 золотих.

"Жди, я скоро буду."

Пейл поспішив в сторону Мори. Згодом він отримав шепіт від Мейрон.

"Сьогодні я буду зайнята роботою на телестанції до самого вечора."

"Нічого, кохана, не поспішай. Я тебе почекаю - хоч цілу вічність."

Ромуна теж відправила шепіт.

"Ти маєш камені мани?"

"Ну, я залишив 3 штучки для магічних стріл..."

"Можеш мені їх дати? Ну будь ласка..."

"А ти де?"

"У селі Паллес".

"Знаєш, а мені взагалі зараз треба в Мору..."

"Ну, тоді давай пошустреше!"

"Добре-добре. Одна нога тут інша там."

***

Як тільки стало відомо, що армія імперії Хейвен досягла полів Рупі, культ трав’янистої каші вирушив до них напереріз.

"Відряд Грибної каші, на передову!"

"Відряди Куріною і Нареченою вас підтримає!"

Через те, що зібралося забагато гравців, вони мусили відправитися на поля Рупі з 12 сторін. Їх було видно по телевізору, а глядачі просто не могли повірити своїм очам: вся місцевість була заповнена гравцями, які всі приходили і відвідували. Здавалося, що їм не було кінця. Коментатори оголосили, що вперше в історії Версальського континенту з’явилося настільки численне військо.

"А тепер ми покажемо це. Готуйтеся - це просто бомба!"

Камера змінила свій вигляд - і було показано вид з неба на поля Рупі. Збиралась просто неймовірне коло-в гравців! Там були представники багатьох рас: люди, гноми, ельфі, орки і варвари. Ренселот був у курсі, де збираються гравці на півночі, тому він спеціально підготувався битися в найбільш сприятливому для нього місці - на вишинах.

"Все в точності, як я очікував. Я відчуваю, що перемога не за горами."

Кожен воїн з армії імперії Хейвен відчував впевненість у майбутньому бою. Можна сказати, що лицарі і солдати там були справжніми ветеранами. Багато з них почали свою бойову дорогу.

"Не важливо, скільки їх там. Хіба ми боїмося когось?"

"Ніяк ні!"

Відказали хор лицарів.

"Просто давіть їх, як комах. Нехай вони бояться того, коли наші війська вступлять у бій. Все, що ви повинні робити - це вбивати всіх, хто протистоїть нам. Пам’ятайте: справжнє багатство і честь чекають на нас попереду. Лучники, перевірте своє спорядження. Магі, зберіть всю свою ману перед боєм."

Ренселот відчув, що готовий зустріти ворога на полях Рупі. Коли б його армії поспішали і зайнялися на узвишші, то було б легше захищатись. Щоправда, його трохи лякала можливість відчути на собі силу природного лиха, яке могло викликати Віід. Наприклад, за межами того місця лежала річка, яку його ворог міг використати для своїх цілей. Але знаючи, наскільки низькими є гравці півночі в порівнянні з його армією, Ренселот вірив у успіх. Він вважав, що це буде односторонній м’ясорубка.

"Вони сподіваються застати нас зненацька - але скоро зрозуміють різницю в силі. Так було завжди - і буде зараз."

"Така!"

Гайвен був на максимальному рівні, бойовий дух армії імперії. І тут... з’явився противник в особі членів культу травиної каші.

"Відряди Грибною, Куріною і Нареченовою каші, находимо!"

"Вперед!"

"Ура!"

"Ууу!"

Почулось звук бойового роги - і гравці півночі побігли в атаку.

"Почекайте ... Що це взагалі таке?"

"Тут же немає ніякого бойового побудови. Вони ж просто біжать на нас кучною кількістю!"

"Та навіть з монстрами важче розбиратися..."

Гравці Гільдії Гермес зневажали ворога, який наступав. Їхній сон і рівень показували, настільки вони сильні в порівнянні зі своїм противником - але, проте, ворог так наглухнув і відкрито сміє атакувати?

"Почекайте, коли вони будуть в зоні досяжності наших атак."

Ренселот мало не заснув на землі. Гравці півночі не тільки бездумно неслися в лоб, так ще й деякі з них навіть не мали щитів - які були необхідні у будь-якій великій битві. Інакше як захиститися від атаки лучників?

"Відкрити вогонь!"

Лучники завдали удару. Небо перед гравцями заповнилося справжнім градом стріл.

"Ох!"

"Схоже, це кінець..."

"Не здавайтесь! Вперед - на ворога!"

"Продовжуйте бігти! Ми ж загін Грибної каші. Нам випала честь бути передовим - і ми повинні довести це!"

Але рівні гравців були настільки низькими, що від будь-якого попадання вони відразу помирали. Зазвичай передові загони володіли найкращою бронею і мобільністю - але група Грибної каші в цьому плані був явним винятком.

Стріла пробила ваше тіло. У вас не було броні. Через це здоров'я повністю знизилось - і ви загинули.

Ніхто з членів культу трав’ячої каші не зміг навіть підібратися до армії імперії Хейвен на відстань простого удару.

"Маги, приготовиться к бою!"

"Винесіть цю дрібницю. Огнений дощ!"

"Удар грому!"

У бік траншеї полетіли заклинання, що тягли уран — вогонь з неба і громовий вибух, який потряс землю. У результаті цього вмій було вбито кілька сотень гравців.

"Трав'яна каша! Трав'яна каша! Трав'яна каша!"

Але гравці півночі не здавались і відчайдушно втікали вперед!

"Ось психи кінчені."

Вся гільдія Гермес і особисто Ренселот були в шоці.

"Я не вірю в це... Вони серйозно вирішили нанести удар ось так - без будь-яких захисних мір?"

"Так вони просто самогубці".

"Неважливо, продовжуйте!"

Таким чином три загони культу трав'ячої каші були знищені повністю - ні зробивши не єдиної атаки. Але потім відразу з’явився загін Бамбукова каші! Це був особливий загін, число якого нараховувало більше 450 000 гравців. Він складався з початківців, які могли приєднатися до загону всього лише після трьох місяців гри в Королівській дорозі. Вони були такими ж відморозками, як і загін Грибної каші. В цілому, для них не було особливого різниці, як загинути - від рук імперії Хейвен або ... Від рук простих кобільшів!

"Понеслася!"

"Так! Нам випала честь воювати з самою імперією Хевен ...

"Навіть якщо лучники зроблять з мене подушку для голок ... Я все одно не здамся!"

"Відряд Бамбукової каші, находимо!"

І ось ці новачки... Побігли в атаку. Їх кол-во було настільки величезним, що по всій території поля Рупі піднялася величезна хмара пилу. Деякі гравці скакали на конях або биках. Серед начальниць були навіть ті, хто... Ніколи не брав участі в груповій полюванні.

"Огонь! Убийте всіх!"

"Маги, використовуйте закляття маленької дальності."

Імперія Хейвен знищувала будь - якого противника. Але впевненості це не додавало - здавалося, щось не так. Так, ворог був неймовірно слабкий - але і його коло-во просто потрясало. Тим часом, зв'язок культу травиної каші був активний як ніколи.

"Відряд Бамбукова каша, ви занадто довго возитесь. На черзі вже інші загони!"

"Хто наступний? Немає часу на відпочинок."

"Відряд Гів'ячої каші вже тут і готовий до бою."

"Відряд Червоно-бобової каші на зв'язку, ми тут вже втомилися чекати. Може, по порції каші?"

"Відряд Тиквенної каші, нас тут 310 000. Дайте команду - ми вже не можемо терпіти!"

Загалом, їхня тактика була просто як табуретка - заштовхнути ворога нескінченним числом гравців! До речі, навіть представники інших рас належали до культу трав’яної каші. Орки облюбували пряну кашу, ельфи - фасольву, а гноми — горіхову. Все-таки, битва з армією Ренселота стосувалася всього Півночі, а не тільки королівства Арпен - тому ці раси також увійшли в культ.

"Економьте стріли і ману. Схоже, вони намагаються виснажити наші сили."

Ренселот зрозумів, яка проблема може з ними статися під час бою. Звичайно, він знав про те, що їх чекає через зв'язок з гільдією Гермес - але ніхто не очікував такого колосального кол-ва гравців. Його армія перебила вже десятки тисяч ворогів - але здавалося, що бій тільки починається.

"Бобова каша! Бобова каша!"

"Увага, загін Жовтої каші! Ми зможемо прорватися, якщо зберемо разом коньницю і пехоту."

"Відряд Ячмінної каші, настав час битися!"

"Відряд Застилуватої каші, не розбазавруйте свої життя просто так. Якщо помрете від магічних заклинань, запам'ятайте, звідки був нанесений удар і повідомте іншим."

"Що, де загін Тиквинної каші? Я бачив їх живими дві години тому, а ось зараз "

"Відряди Ореховий, Карповий, Жидкою каші - ваша черга, йдіть!"

"Маги з загону Лотосової, Картоплиної, Рисовий і Айвої каші, ви на схід. Використовуйте свої закляття проти ворогів - тільки не витрачайте час на могутню магію. На той час вас усіх переб'ють".

Члени культу травної каші один за одним прибували на поля Рупі. Вони не використовували будь-яку тактику - просто йшли напролом. Не дивно, що навіть вода точить каміння. А тут цієї "води" вистачило б на цілий океан.

"Проклятье, він зовсім погане, чи що? Рицарі, піхотинці, приготуватися до бою! Ми особисто похоронимо наших ворогів на цій землі."

Ренселот вирішив не витрачати стріли і ману для заклинань. Він зрозумів, що війна триватиме довго.

"Виперед, йдемо!"

"Ураа!"

Лицарі поскакали вперед, спускаючи з узвишшя вниз. Вони не звертали уваги на закляття і вміння, які використовували їхні вороги - адже вони були низького рівня. Для них трав’яниста каші була лише мошкара, яка трохи докучала. Звільнені, лицарі оточили частину гравців і атакували їх за допомогою своїх навиків.

"Бред. Це занадто... Просто."

"Ну що, скільки я сьогодні вб'ю, 1000 і навіть більше?"

Слідом пішли в бій піхотинці імперії Хейвен. Вони тримали свої мечі в руках, захищаючися щитами. Рицарі, тим часом, продовжували продавати сили культу трав'ячої каші - створювати відчуття справжньої непорушності стіни. Сотні гравців загинули скрізь. Але раптом... Все змінилося.

"Вид!"

"Бог війни воював!"

Верхом на елегантній білій коні він з'явився посеред битви. Побачивши його, Дюрал, голова четвертого підрозділу лицарів імперії Хейвен відразу ж наказав:

"Він наш. Вперед!"

Усі підрозділи кинулися в сторону, де стояв Віїд. Вони настільки поспішали, що навіть не звертали уваги на удари мечами і списами членів культу травиної каші. Для них головною метою у цій війні була Віяда і Мора. Той, хто вб'є короля Арпена отримає величезний почет і визнання. Отже, Гільдія Гермес не могла пропустити такої нагоди.

"Не забувайте, він сильний. Атакуйте на повному скаку! Використовуйте навички Рівок!"

Рицарі все ближче і ближче підходили до Віїда.

"Не боїмося цього ми болю,

Це було жахливо, адже наша частка.

Не важливо, що нас чекає

Дух наша сила викличе.

Відчайдушний ривок!"

"Відчайдушний ривок!"

Як тільки було використане цей вміння, тіла лицарів засяяли від криваво-червоної аури, і їхня швидкість стала просто страшною. Тепер урон їх удару з наскока був збільшений в 3 рази. Навик часто використовувався не тільки на війні, але й на полювання - тому його старанно гойдали. Якщо так, то навряд чи вдасться зупинити лицарів навіть важкозрозумілою піхотою. Вони просто не витримали б такої великої сили. Все-таки, недарма клас лицарів вважався "кольором, які відкривався тільки на полі бою".

"Вперед!"

Емоції, які обурили Дюрала та його лицарів, досягли свого піку.

"Умри, Віід!"

"Ти труп!"

Рицарі негайно зменшили відстань до своєї мети.

Смертельний удар!

Віід, скачучи на білому коні, отримав перший удар від атаки Дюрала і ... Відразу ж помер! Той очікував, що його ворог відіб'є атаку і зробить щось у відповідь - але ні ... Віід просто помер.

Гравець Тофу був убитий. Ви отримали незначну кількість досвіду.

Ви отримали старі труси з діркою.

Ви отримали 31 мідну монету.

Кількість вбитих вами ворогів: 457

Зазвичай після війни гравці отримали певну нагороду, згідно з проявами дії. Наприклад, можна було підняти славу.

"Що?"

Дюрал і його лицарі стояли як вкопані. Вони сподівалися, що вб’ють свого ворога і зможуть урочисто завершити війну. Але замість цього...

"Давайте!"

Праворуч і ліворуч на них була кинута мережа.

"Це пастка! Вибирайтеся".

"Поріжте мережу!"

Але не все було так просто, бо вона зроблена з сталі і шкіри буйвола руками Драо - кравця, який зараз виконував завдання Майстра свого класу. Воєни імперії Хейвен були настільки зосереджені на тому, щоб убити Віяда - що не помітили небезпеки, яка їх чекає. Вони намагалися використовувати свої мечі, щоб звільнитися - але їм це не вдавалося. Коні також не могли рухатися.

"Ну ж, зробимо це!"

Гравці розкидали сталеві наточені колючки по землі. Їх спеціально приготував для таких цілей Герман та інші ковалі! Вони перешкоджали руху коней і гальмували лицарів.

"Ії-го-ґо!"

Швидкість вершників різко знизилася через розсіяні навколо пасток - і частина потрапляла. З огляду на те, що навколо них були вороги, було дуже важко швидко піднятися на ноги. На тих лицарів відразу ж накинулися загони Кунжутної та Тиквеної каші.

"До того, як я став частиною королівства Арпен, моє життя було болем! Через таких, як ви, я не міг навіть спати ночами. І тепер ви намагаєтеся відібрати північ - наше останнє притулок?"

"А я радий, що ви прийшли до нас. Я полював на себе так довго, що відновлюю свої навички - щоб помститися."

На лицарів накинулися члени культу трав’ячої каші, які у свій час почали гру в Центральному континенті - і настрашилися місцевою тиранією. Сховаючись серед інших новобранців, вони одного разу позбулися війська Гайвен, які впали на землю.

"Ось і я! Вііде!"

"Дивіться, ось же він!"

"Дурак, не тупи! Він просто прикидається - це обман!"

"Вечеріє, а ніч голодна така,

Поешь! Життя стає зовсім іншим!

Вчора картопляну їв я кашу

Сьогодні фінікову - нашу.

А де моя грибна?

Свиню ешь, кол м'яса хочеш.

Те, що трав’яниста каші належить до тих видів життя, не лякає.

Стривай.. Хіба ти цього не знаєш?"

"Слухайте, це точно він! Надаємо!"

"Стійте, це пастка!"

Повсюди виникали фальшиві Віїди і плутали армію імперії Хейвен. Тим часом, з усіх боків солдат почала оточувати величезна маса гравців культу Трав'яної каші. Кузняни спеціально намагалися відтворити зовнішній вигляд озброєння, що носить Віїд - щоб легко обманути гільдію Гермес. Навіть якщо Гайвен розчищав собі шлях, порожній простір відразу ж заповнювався членами культу трав’янистої каші. Можна було побачити їхні прапори всюди.

"Вперед, за Мору!"

"Союн, я люблю тебе!"

"Барди, не забувайте співати, навіть якщо ми будемо програвати! Нам потрібна ваша підтримка!"

Хоча в Північній Америці було винищено пачки, все більше й менше військових сил Хейвену ставало дедалі важче. У нього було занадто багато противників.

"Ну що ж, пора! Прийшов наш час."

Відомий авантюрист Спенсон одягнув лицарські обладунки, які знайшов у забороненій зоні Арголдії. Цей предмет збільшував силу священиків і лицарів, які були поруч! Звичайно, бонус ставився тільки до союзників.

"Офіг, моя сила піднялася на 15!"

"Таке відчуття, ніби я піднявся на 7 рівнів. Тепер я готовий битися хоч проти десятерих!"

"Вперед! Ми можемо перемогти!"

Бойовий дух членів культу трав’ячої каші збільшився. І хоча вони й досі не могли воювати на рівних з солдатами імперії Хейвен, але тепер змогли затримувати їх. Тепер і цього було достатньо. Кожен з них не боявся йти напролом! Всі гравці з півночі, хто прийшов на поле Рупі, були готові померти. І ця рішучість поступово стала створювати тріщини на непереборній стіні, яку називають імперією Гейвен.

"Хаха!"

"Ось і ми!"

"Нарешті, ми вже зачекалися."

Уперед вийшли маги, які тримали костяні палиці. Це були некроманти! Ті самі Джін, Отем, Бохрам, Херіан, Грузд і Варена, які воювали разом з Віїдом проти Безсмертного легіону - і зараз вони розсілися в Море. І хоча некроманти були настільки самодостатні в силі, що могли самі полювати або обчищати підземні землі - їм все одно було потрібно місто як основа. Вони могли швидше відточувати свої навички разом, організовуючи гільдію. Наприклад, некромінанти гільдії Гермес на чолі з Кробідуном жили в залюдках біля замку Арен. Але решта закохалася в Мору - і рівень місцевих гравців такого класу був досить високий. Як це можна було зрозуміти? Наприклад, початківці некроманти часто створювали скелети з частинками тіла - можливо, їм було бракувати кількох ребер.

"Ха, це ж натуральний простір!"

"Тут стільки трупів... Давайте відірвемося на повну котушку!"

"Покажемо їм, що таке справжня сила некромантів!"

"Для початку, потрібно, як слід, привітати їх ... Трупний вибух!"

Там, де лежали мертві тіла біля солдат імперії Хейвен, почали з’являтися цілі серії вибухів. Потім піднялися скелети, дулахани та лицарі смерті. Розкидані трупи навколо зробили свою справу. А урон від мистецтва Трупний вибух був досить високий, тому багато військових імперії Хейвен відчутно постраждали. Але чи буде це ще, адже серед некромантів були присутні такі гравці високого класу, як Джин або Отем. Просунутий рівень навичок Трупного вибуху не тільки розривав тіло, розкидаючи гострі кістки на всі боки, але й створював цілі ланцюжки наступних вибухів. Імперія Хейвен відразу ж втратила кілька десятків своїх воїнів через це. Загалом, некроманти довели на полі бою, що з ними слід рахуватися.

"Чвік, а тепер наша черга!"

Орки, видаючи дикі звуки, раптово з’явилися посеред битви. З урахуванням своєї плідності їх кол-во було величезний - до того ж, в бою брали участь навіть жіночі особи.

"Поїхали! Чви-чи-чит!"

"Де орки,

Там і розбірки.

Якщо битва кличе,

Орк йде!

Чвії!"

Перевіс у битві відразу змінився, коли на сцену вийшли ці істоти, озброєні гігантськими глефами. До того ж, крім них тут були... та інші воїни.

"Тупкі новачки, спочиньте вже!"

Гермес, Гравці високого рівня з гільдії, показували свою могутність у бою! Вони не боялися битися навіть сотні противників - але тут раптово в їхніх рядах відбулися ... Втрати.

"Знедолений кинджал!"

"Ааа!"

Один з таких гравців в спину був набитий кинджалом! Власником зброї був злодій 410 рівня Дженсан по прозвищу "Потні ручки".

"Нещасний удар!"

"Шшшу!"

"Ех, ось же боягузливий гад..."

"Хехе, які у тебе хороші предмети. Спасибі і адьос!"

Щоб не потрапити на очі імперії Хейвен, гравці з високим рівнем спеціально ховалися серед слабких новачків. Для таких класів, як злодій або вбивця, це битва була справжнім раєм. Та й не тільки для них - тут були лицарі, воїни, маги і лучники, які ховалися серед членів культу травиної каші.

"Схоже, настав час змінити броню... Як щодо зброї, що носить той гравець з гільдії Гермес?"

"Ніщо плата за навчання підвищилась, тож я радий битися на боці півночі".

Темні гравці просто не могли пропустити такої нагоди. Адже, вбивши солдатів імперії Хейвен, вони могли б отримати багато предметів, слави і досягнень. Вони намагалися не виділятися серед членів культу трав’ячої каші і шукали свою жертву. Хоча кожен з гравців гільдії Гермес був для них майже справжнім мішечком грошей.

"Використовуйте магію по широкому просторі!"

"Не зупиняйте вогонь! Запаси стріл - це не ваша турбота!"

Звичайно, священики, лучники та маги імперії Хейвен знаходилися на іншій стороні річки в відносній безпеці - але все могло змінитися за будь-яку хвилину. Частина гравців Північної Америки сміливо попливла через річку на плоті. Це були загони Луціанської та Скумбирової каші! До речі, серед них плавала скульптура, яка на 4 коротких лапах. Цей крокодил, прибувши до берега, почав буквально їсти священиків імперії Хейвен. Так, це був Ніл.

***

"Шашки геть! Прийшов час битися."

Віід вирішив особисто подбати про успіх цієї битви. Він зібрав армію королівства Арпен та своїх оживлених скульптур. Так само він збирався використовувати Скульптурне воскресіння - але з урахуванням такого кол-воїх участі від культу травиної каші це, схоже, було не потрібно.

"Отже... Герніка!

"Рая!"

"Не орі, у вухах звенить. Віндекс?"

"Я буду твоїм наказом. Кого я маю вбити?"

"Елтин!"

"Хто наша мета?"

Кожна з його скульптур показувала, що праця Віда пройшла через їхню підготовку. На їхню батьківщину прийшов ворог - тому оживлені скульптури були готові боротися до самого кінця.

"Леша змія!"

"Шшшу!"

"Червяк!"

"Крр!"

"Ніл!"

"..."

"Ніл?"

"Схоже, він зголоднів і вирішив поїхати відразу."

Перед Віїдом була ціла будівельна споруда. Серед них були 47 скульптур з Джиголаса, виверни, Фенікс, льодяна дракон, Золотий чоловік, жовттоватий і д. Лише ті, хто виживе, змогли б поставити армію імперії Хейвен на коліна. Отже, воскресіння у Скульптурі було б набагато більшим. Просто спочатку Віід хотів скористатися цим, що підняти харизмативного лідера, який би запровадив всю армію півночі.

"Ну що ж, доведеться зробити дещо інше."

Тепер поля Рупі були заповнені членами культу трав’яної каші, тому просто так туди не можна було проникнути.

"Менеемо плани. Схоже, замість перемоги тепер я ... Просто переб'ю їх усіх!"

Його вороги пройшли довгий шлях на північ - і Віід, будучи королем, просто не міг привітати їх, як годиться. Але він не мав жодної особистої ненависті до гравців гільдії Гермес і солдатів імперії Хейвен. Він просто хотів обібрати їх до останньої нитки.

"Поки я чекаю, треба зробити скульптуру."

***

Союн буквально впала в море крові. Чим більше бавився, тим сильніше ставав - тому вона билася в самому підніжку битви на полях Рупі.

"Тримайся."

"Зцілення!"

Навколо неї зібралися члени культу трав’ячої каші, які допомагали в бою.

"Я заблокую магічні атаки зі сходу. Магічний щит!"

"Вон там засідка. Так, де знаходиться..."

Деякі гравці намагалися перехопити частину атаки, які летіли прямо в Сон - а інші намагались вилікувати її. Для культу трав'яної каші будь-хто, хто боровся зі лютою імперією Хейвен, був справжнім героєм.

"Ливень стріл!"

Пел теж брав участь у бою. Він виліз на найвищу точку і вів вогонь по наступаючих противникам. Він спеціально підготував для битви 30 сагайдів, повних стріл.

"Пробач, звичайно, але буде трохи боляче. Співчутник гір!"

Сурка нанесла удар у живіт одного з лицарів. Це вміння було в тому, щоб пробити противника і завдати шкоди мані всередині тіла. Рицарі імперії Хейвен сміливо скакали на конях, не боячись гравців півночі - за що і поплатилися.

"Так! Ми зможемо перемогти!"

Кожен вбитий лицар вселяв надію у членів культу трав’ячої каші. І хоча коло-во вбитих гравців півночі було просто на грані божевілля, сила так званої непереможної імперії Хейвен повільно послаблювала. А ще не всі гравці півночі прийшли на поле бою. Це нагадувало ситуацію, коли студент-хуліган, який гнивав дрібних першокласників, отримав відсіч від цілого класу.

"Ця дівка! Її треба прикінчити!"

З десяток лицарів одразу ж кинулися напереріз Союн. Її сила перевершувала навіть гравців гільдії Гермес - тому цілий третій підрозділ лицарів вирішив позбавитися від неї особисто. Члени культу трав’янистої каші, звичайно ж, відразу загинули.

"Більно ентузіазм!"

"Крр!"

Рицарі нападали на меч і стримували його. Їй треба було боротися самотужки проти цілої натовпу лицарів! Якби не особливості класу берсерка і її особистий досвід, Соун був би давно убитий. До того ж, у важкий момент вона могла отримати здоров'я Вііда через весільне кільце - так що, якось їй вдавалося триматися проти лицарів імперії Хейвен. Навіть телевізійні станції, які показували всі битви, відвели свої камери в її сторону. Звичайно, сама по собі битва на полях Рупі могла вразити будь-якого своєю масштабністю - але ще більше було дивно спостерігати, як ця хоробра візниця відчайдушно билася проти цілої натовпу цих брудних чоловіків.

"Хто це? Та смілива дівчина, що бореться на боці півночі."

"Хіба не вона у свій час подорожувала разом з Віїдом до Джиголас?"

"Так, схоже. Ну, що і очікувалося від друзів Віди".

"Дійсно, вона гідно бореться проти гільдії Гермес."

Усі рекорди були збито на спортивних рейтингах. Повсюди було видно лицарі, які наносили меч догори. Тільки в Королівській дорозі можна було побачити щось подібне. До того ж, навіть для цієї гри подібне коли-вої учасників у битві перевершувало всі відомі історичні події. За деякими підрахунками, третина з них зібралася на полях Рупі. Тим часом, битва між Союн і лицарями накотилася з кожною секундою. Вона змогла вбити чотирьох чоловіків і ще 8 скинути з них коней.

"Еі потрібно терміново вбити!"

Імперія Хейвен атакувала бідну Сон.

"Як так? Вона ж може померти".

"Вперед!"

"Священики, будь ласка, зцілите її."

"Вона ж високого рівня - тому потрібно її врятувати. Ось сюди, так! Будь ласка!"

Гравці культу трав'ячої каші намагалися допомогти, але просто не могли нічого протиставити могутнім лицарам.

Простість об’єкта досягла 0 - і був зруйнований.

Ні, обладунки та шолом Союн були на місці - а ось маска, яка ховала її обличчя, зникла. І її обличчя стало відкритим для всіх. На секунду навколо запанувала глибока тиша - здавалося, саме час зупинилося. Навіть лицарі, які люто атакували її, замерли на мить. У чоловіків, які спостерігали за битовою по телевізору вдома випали з рук курячі ніжки - від шоку! Що вже казати про членів культу трав'ячої каші - ті були взагалі як ненормальні.

"Богиня..."

"Це ж сама богиня!"

Перед ними постає живе втілення Лежаної красуні, яка вважалася в Морі трав’яною кашою скарбом.

"Богиня знизила до нас!"

"Ухх!"

"Здійнялася диво! Богиня спустилася до нас з неба!"

"Неймовірно, вона виглядає точ-всього..."

Зерна живої богині серед втомлених членів культу трав’ячої каші вселило в них нову надію.

"Богиня з нами!"

"Все, на її захист!"

"Життя за богиню! Життя за богиню! Життя за богиню!"

Глава 3: Верхом на Залізним.

Вбивця, який виконував завдання на звання Майстра класу, також був присутній на полях Рупі.

"Значить, потрібно вбити 100 людей з 300 рівня ... Простіше параної репи."

Він змішався серед членів культу трав’яної каші так само, як це зробили темні гравці. Для його завдання підходило найбільше рцарів. Він заздалегідь знаходив слабкі місця в їхніх доспіх і чітко наносив удар своїми проклятими клинками. Звичайно, лицарі мали добре здоров'я, але швидкість їхнього руху сповільнилася - так що рано чи пізно вони помирали. Яд, яким користувалися вбивці, не можна було зняти, поки поряд з’явився священик. А в такому заварюванні це стало майже неможливим. І коли вбивство було завершено, гравець відразу переховувався серед членів культу травиної каші. Його вправні навички та темний одяг дозволяли йому рухатися на полі бою, як тінь.

***

"Знаєте, раз ми вирішили жити на півночі... то наш вибір - королівство Арпен, ніяк інакше."

"Я особисто знайомий з Відом, тому готовий битися."

Гільдія Алих крил дуже зганьбилася у свій час, тому Центральний континент став для них закритим місцем. Все-таки, вони викликали прокляття короля Белсоса і зрадили гільдію Стальної троянди в той момент, коли ті вже майже здолали Костяного дракона. Після смерті вони вирішили спокійно жити на півночі - але коли імперія Хейвен прийшла сюди, вони піднялися на боротьбу.

"За короля Віяда!"

"Хм, завжди хотів битися з імперією Хевен..."

Багато гільдій, не тільки Алих крил, вирішили вступити в бій, щоб захистити королівство Арпен.

"Як вони посміли пустити свої брудні руки на наші землі, в які ми стільки вкладали!"

"Ці творива з гільдії Гермес повністю обнаглили."

Отже, з кожною хвилиною на полях Рупі збиралися всі нові сили, які билися з військами імперії Хейвен. Але, звичайно, ніхто так не вирізнявся серед гравців, як члени культу травної каші, які складалися з загонів: Красно-бабової, Пряничної, Просвітливи, Кунжучої, Бобово-червоною, Луквою, Зорровою, Тисньою, Пошенованою, Напівніченкою, Осьмижильською Караресовою, Варшаво-Кероновій, Кидровий, Сазарновій, Каштанова, Жовтникову Орневу, Сликовкофай, Ябледонії та Молоко. Здавалося, що гравці півночі, які заповнили поля Рупі - це безкраще шумне море. І армія Гільдії Гермес - це маленький острівець посеред всього цього хаосу!

"В-ось ж..."

"Докладаю: у нас закінчуються запаси стріл!"

"Коженці, хто в змозі ще вести бій, зберіть навколо розкидані стріли."

"Берегіть ману! І захищайте чарівників!"

На північ прийшли найкращі з кращих серед імперії Хейвен. Кожен солдат мав величезну силу, а підрозділи були чітко зібрані. Але, виступаючи проти такої неймовірної кількості гравців, у них просто не було шансів. Адже неважливо, скількох членів культу трав'ячої каші вони вбивали - здавалося, що ситуація на полі бою не змінилася.

"За героя континенту, Його величність короля Арпена!"

"Я вільний лицар Дубан з села Лолес. І я прийшов битися заради слави - поки не закінчиться життя моє на полі бою."

"Свободний лицар Рос теж з вами! Я готовий пожертвувати собою заради правосуддя".

Велика кількість вільних лицарів стала війною, коли імперія Гайвен вторглася в королівство Арпен. Віід був відомий як "Герой, який врятував континент", тому вони збиралися до нього з усіх куточків.

"Слухайте, лицарі Ніфлхайма! Ми вирішили присягнутися в вірності новому королю, що повернути колишню славу імперії - і тепер ми повинні довести це своєю кров'ю!"

Люди замку Вент також вступили у бій проти загарбника.

"Наступаємо!"

"Любий звати!"

І ось почалася кривава битва між лицарями імперії Хейвен і замку Вент. Вони оволоділи приблизно однаковою силою: якщо у розвитку перших були вкладені величезні ресурси гільдії Гермес, то другі просто все своє життя боролися проти монстрів. Звичайно, лицарі імперії Хейвен відрізнялися вищим рівнем - але через нерозбірливість не могли в повній мірі себе проявити. Воїни замку Вент мали підтримку, яку було просто не зупинити. Багато лицарів обох сторін були поранені і падали на землю - але їхня подальша доля була істотно різною. Як тільки хтось із замку Вент був на землі, до нього відразу поспішали гравці півночі.

"Ви як? Священика сюди!"

"Зцілення!"

Їх негайно лікували і ховали серед нескінченних рядів культу травиної каші. З іншого боку, сумна доля чекала лицарів імперії Хейвен, якщо їм не пощастило впасти на землю.

"Давіть його!"

"Гей, шахтаре, давай сюди! Тягни свою кирку - будемо вибивати з них дух!"

"Покрийте їх сітями, щоб ніхто не міг втекти!"

Гравці буквально обліплювали їх - як комахи. Звичайно, деяким лицарам імперії Хейвен все-таки вдавалося вислизнути - але на зростання числа членів культу травиної каші це ніяк не впливало. Якщо раніше першими атакували гравці з 50-го рівня і нижче - спеціально, щоб виробити кількість стріл та мани - то тепер в бій пішли гравець з 200 рівнів! Звичайно, їхнє броня, зброя, духи, магія та стріли були набагато вищі. Зазвичай гільдія Гермес не приділяла особливої уваги таким гравцям.

"Ну-но, геть всі з мисливських місць!"

"Підземелля закриті для вільного користування - тому треба заплатити."

Людям доводилося грати за правилами імперії Хейвен. Їхня сумна доля навряд чи була позаздрити. Але абсолютно інша картина була у гравців 200 рівня з королівства Арпен, чий дух був один як ніколи. Можна сказати, що вони виросли в Морі, тому були по-особленому віддані. Навіть якби Віід придумав для них пішу, Опавше-листову кашу чи кам'яну касу, вони б з радістю прийняли це.

"Розробіть ворога і атакуйте священиків!"

"Прорветеся до загону продовольства!"

І хоча гравці 200 рівня в очах гільдії Гермес вважалися покидьками, вони були знайомі з такими поняттями, як тактика у бою. До того ж, вони все ще мали ту перевагу, яку показали попередні гравці культу трав'яної каші - вони не боялися смерті. За вбивство хоча б одного солдата імперії Хейвен вони були готові розпрощатися зі своїм життям.

"Комендір, справи погані".

Гравці Гільдії Гермес звернулися до Ренселоту. Звичайно, армія імперії все ще не здавала своїх позицій - але ситуація з кожною секундою ставала дедалі гірша.

"Кращники вже майже нічого не варті".

"Броня ще в порядку, але зброї через частого використання у поганому стані. Це новачки можуть підібрати з землі палицю і битися - але не ми."

"Солдатам потрібен відпочинок - їхня витривалість на межі."

Убитих членів культу трав'ячої каші вже понад мільйон. Тому нападник поступово вдирався.

"Нічого, ми ще можемо перемогти. Захищайте харчі будь-якою ціною".

Ренселот відчував себе вразливим. Він був щасливий, коли йому випала нагода поїхати на північ воювати з самим Віїдом Богом війни. Він очікував, що бій буде майже легендарним, де Ренселот покаже всі свої таланти і бойовий дух. Він також хотів блиснути своїми тактичними здібностями. Але Ренселот ніколи не очікував такого варварського підходу до битви. Тому він був розлючений. Адже, скільки б він не вбивав гравців, на їх місці з'являлися нові.

"Трав'яна каша! Трав'яна каша! Трав'яна каша!"

"Наперед, покажіть себе, новий загін Печерно-рибної каші!"

"Берегайтеся! Магічна атака зі сходу! Будьте обережні!"

"Аа, стріли летять!"

Ренселот уважно спостерігав за війною. Багато гравців півночі гинули кожної секунди, але їх бойовий дух був на висоті.

"Вони не прийшли сюди за перемогою. Натомість вони тут, що загинути. Знаючи, що їх чекає лише смерть, вони все одно боряться. У чому суть битви, якщо ти не зможеш нічого отримати за це?"

Ось вона, сила членів культу трав'ячої каші! Іншим гравцям це було не зрозуміло.

"Нігде так ні добре, як в Морі."

"Ми захистимо її своїми руками."

"Я ріс разом з самою Морою."

"Неважливо, які труднощі мене чекають..."

"І навіть якщо я помру..."

"Я буду захищати Мору до останнього подиху!"

Гравці були готові на все заради королівства Арпен. Ніхто не змушує їх прийти на поля Рупі. Вони билися тут, бо самі цього хотіли. І тут...

"Раая!"

"Ура!"

"Трав'яна каша! Трав'яна каша! Трав'яна каша!"

Закричали в захваті гравці півночі. Над їхніми головами в небі з’явилося велике створіння, яке засяяло сонцем. Це був льодяний дракон! Він був на ньому верхи. Він прикинув, що імперія Хейвен вже втомилася битися - так що, саме час збирати данину. Позаду його летіли виверни, Фенікс та інші ожилі скульптури. Але це була лише частина всього. Небо наповнилось величезним колом літаків небесного острова Лавіас. Здавалося, що все це було легкою розминкою!

"Господи, що це?"

"Скільки їх тут?"

"Нічого собі."

"Недарно його називають Богом війни."

"З його приходом все відразу змінилося."

Члени культу травиної каші із захопленням спостерігали за літаками, які літали в небі.

"Морсткий запах покриває все навколо,

Коли я задумувався, то зрозумів, що протух.

Принюхуючись, я крикнув - ух!"

Авіани не могли зрозуміти, до чого взагалі ця пісня - проте Вінд продовжував надрватися.

"Кожний день прибирання,

Стрирка, глажка,

И готовка, и мите.

Ще гостей зустрічати

І слухати їх ринття?

Які солодощі і фрукти?

Пам'ятай, справжній гість

Мусиш гризти собачу кістку!

Ціни за квартплату дорогі,

Тож мені не потрібні такі витрати."

"Правду говорять - у нього це звучить якось особливо."

"Казалося б, прості слова, але, схоже, в них захований глибокий сенс."

Багато гравців вважали, що Віїда несе якийсь прихований контекст. Тим часом, коли він співав, гравці гільдії Гермес теж не сиділи без справи.

"Ми робимо побудову!"

"Входимо в глибокий захист!"

"Сомкніть ряди!"

Армія імперії Хейвен швидко створювала новий будівельний майданчик. Раніше вони були поділені культом травиної каші, але тепер намагалися перейти у захисне побудова. Вони розуміли, що Віяда розпочалася воювання. Найбільше вони боялися, що той заступить велике стихійне лихо або підійме мертвих. Це було несподіванкою для них. Звичайно, вони заздалегідь готували різні тактики боротьби - але все це зійшло на немає, коли він з'явився в повітрі.

"Готуйтесь до бою! Побоюйтеся авіанів!"

Лучники націлилися в бік неба. Магі почали готувати свої найсильніші заклинання. Рицарі та солдати виставили щити, щоб стримувати напади з неба. А гравці Гільдії Гермес... Збліднули.

"Звідки так багато?"

"Невже після стількох боїв ми просто загинемо?"

Під час бою на полях Рупі кількість лицарів і піхотинців знизилася приблизно на 1/3. Гравці Гільдії Гермес це не помітили, але їх внутрішньоігріових солдатів поступово вбивали темні та інші високорівні гравці півночі, які ховалися за рядами членів культу трав'яної каши. Тим часом Віід спостерігав за противником і не квапився нападати.

"Ось це підкріплення він привів..."

"Чи було культ травиної каші, а тепер ще й Віїд з його слугами..."

Гравці Гільдії Гермес страшенно нервували, сподіваючись, що він впаде на них. Його поява на Крижаному драконі в даний момент для них стало великою проблемою. Сама присутність у цьому легендарному світі вже змушувала їх відчувати напруження.

"Може так? Ні, не те... А так?"

Ренселот заздалегідь продумав різні тактики, які міг би застосувати проти Віїда майже на будь - якій рівнині, гірській чи навіть у фортеці. І все-таки, спочатку він вірив, що імперія Хейвен мала достатньо велику силу, щоб перемогти навіть у цій ситуації. Але гравці з півночі, які були присутні тут, створили рідкісне коло проблем для його планів. Звичайно, різниця в чистій силі між ними була висока - тому імперія Хейвен у ідеалі могла б відобразити будь-яку атаку півночі. Але все це вважалося реальним до того моменту, поки Ренселот своїми очима не побачив кіло учасників цієї війни. Тим часом, члени культу трав'ячої каші вишикувалися, щоб кинутися в бій по будь-якій команді Віїда. Він же сам вирішив поки... Трохи привітати своїх ворогів.

"Звичайно, все йде добре, але мало чи ... До того ж, я король - потрібно бути ввічливим."

Він витягнув природну скульптуру, що називається Бездонна топ'я. Це був Шедевр!

"Ось що треба."

У свій час він уже створював Трясіну для своєї останньої секретної техніки. Тому з того часу намагався створити багато подібних скульптур. Болота, можливо, і була місцем де існувало життя - але також вони несли смерть будь-кому, хто необережно забере на їхню територію. Вікід також намагався відбивати у своїй роботі почуття загибелі. У будь-якого при вигляді такої скульптури пішли б мурашки! Особа, яка визирала з болота, була наповнена ненавистю і розпачем. І не дивно, коли Віід створював цей Шедевр, він думав про Бадире і коллектори. І ось він уже збирався використати свою скульптуру тут, як почув крик з землі.

"Король Арпена, Виід! Я командир армії імперії Хейвен, яка була спрямована для захоплення півночі!"

Ренселот був відомим гравцем, тому вважав, що він чув про нього.

"Хто там ще гавкає?"

Він підняв руку, щоб спричинити лихо.

"Велике природне..."

"Люба битва пов'язана з стратегією і тактикою. Але це не був справжній бій. Тому, як командир імперії Хейвен, я викликаю короля Вііда на дуель. Як чоловік з чоловіком! Один на один між двома достойнішими воїнами!"

Часто перед битвою було популярно організовувати щось подібне між сильними лицарями. Ренселот зрозумів, що зараз шанси не на їх користь, тому вирішив використати останній козир.

"Хозяїн, можна я його просто заморозу?"

Крижаний дракон зіпсував клуби холодного повітря. Звичайно, маги могли б захиститися проти його атаки, але область дії крижаного дихання була дуже широкою. Тому інші просто б загинули, а маги не мали прикрих місць і ще розбещували свою ману на захист. Крім того, дихання дракона в бою відігравало велику роль. На кризі важко було рухатися, що створило б величезні проблеми лицарам - класу, яким гордиться імперія Хейвен. Отже, Віду не було чого погоджуватися на таке.

"Як я віддамся від такої вигідної пропозиції?"

У відповідь він сказав, що його люб’язна усмішка Вііда сама по собі з'явилася на обличчі.

"Як король цієї країни, я хочу показати тобі свою повагу за стільки хоробрий вчинок. Звичайно, заради честі і гідності я приму твій виклик, Ренселот."

"Ураа!"

"Це ж Віід!"

"Трав'яна каша! Трав'яна каша!"

Почулись крики по всьому полі бою. Але лише секунду тому багато хто з них вважав виклик Ренселота сміхотворним.

"Що, не хочеш прийняти свою поразку?"

"Навіщо нам на таке погоджуватися?"

"Ці хлопці з гільдії Гермес зовсім сором втратили."

Тепер, коли шанси на перемогу були за межами півночі, Віду не потрібно було йти на такий ризик. Навіть гравці імперії Хейвен вважали, що це марно - і виклик не буде прийнято. Але, на здивування громадськості, він погодився. Сурка від облоги вдарила в землю і вигукнула:

"Ну, навіщо? Що він ще придумав?"

Пейл, який вилікував цибулею гравців гільдії Гермес, пробурмотів:

"Чую я, він затіяв щось нечисте..."

Навіть бойовий дух культу трав’яної каші злегка знизився, оскільки скрізь лунали шепіти:

"Щось це занадто підозріло."

Однак інші вважали вчинок короля Арпена дуже гідним. Манауе був знайомий з деякими... Віда, який був характерним для інших людей, відразу зрозумів:

"Він хоче забрати предмети Ренселота!"

Якби ворог помер на дуелі, переможець міг би отримати частину його речей. А оскільки Ренселот був командиром Гільдія Гермеса, то він точно мав високий рівень відповідальності за його використання.

***

"Що там із рейтингами зору?"

"Продовжують вгору."

"Додайте рекламу!"

Телестанції відразу відвели оголошення після появи Вііда. Рейтинг був на пікі, тому зараз був найбільш вдалим моментом. Звичайно, глядачам це б не сподобалося - але зате можна було зробити перерву і піти в туалет, їжу та інше. І ось після прийняття виклику Ренселота Віідом рейтинги знову підскочили. Наприклад, багато компаній продають смажене м’ясо, піци і дру. - Дуже платили за рекламу в такий час. Тим часом, дошка оголошень в інтернеті буквально розривалася від коментарів.

"Вид, здається, помилився. Ясно, що він не повинен був приймати виклик".

До речі, відразу ж були коментарі, незадоволені діями телестанцій.

"Ви що, хочете закритися?"

"Хто там за головного, потім, як з'явиться в Королівській дорозі, чекаю тебе у темній ділянці біля площі Дракона."

"Та ну. Я перемикаю канал."

"Не можу більше дивитися подібне."

Інші телевізійні станції швидко відреагували на це і почали діяти.

"Ох, Виід такий Віїд! Навіть у такій хорошій ситуації він прийняв таку невигідну пропозицію. Схоже, він хоче пофарбуватися перед глядачами. Зрозуміло, що Віід переможе".

"Ще б. Він не забуває, що ми дивимося на нього - тому хоче додати більше шоу."

"Це точно! Це справжня природа гравця, якого прозвали Богом війни."

"Мм, дивлюся, якість озвучення на цій телестанції покращується з кожним днем."

"Ага, все краще і ліпше."

"І бойова ситуація так добре розуміється..."

"Мені подобається СТС медиа!"

"Ось що означає, професіонали."

***

Отже, Ренселот і Віі вирішили влаштувати дуель на землі, щоб все було по-чесному.

"Розступіться."

"Збирайте велике коло!"

Між членами культу трав’яної каші та армією імперії Гайвен було сформовано більше порожнеча. І ось увагу Ренселот, який прийшов сюди на чорні коні.

"Надо ж, я борюся з самим Віїдом Богом війни."

Серце Ренселота було переповнене захопленням. Звичайно, багато чого залежало від його перемоги, але він таки намагався насолодитися цим найзахопливішим моментом у своєму житті.

"І головне - я можу перемогти!"

У думках він уже очікував, що це буде неймовірний бій. Грива його чорної коні граційно розвивалася по вітру, коли Ренселот скакав до центру кола.

"Муу!"

Вікід же був на Залізному коні. Той біг уперед, спираючись на свої чотири могутні і міцні копита, які, мабуть, не було рівних! Це можна сказати про те, що жовтоватий уособлював фізичну силу свого виду. Будь-який працівник скобойні хотів би... Ближче знайомство.

"Хм, напевно, багато яловичини буде продано після цієї битви."

Коли залізнтоватий став популярним у Королівській дорозі, до Вііду надійшло офіційне повідомлення від компанії, яка спеціалізується на великій скоті.

"Ми б хотіли, щоб жовтоватий з'явився на телеекрані в якості моделі для реклами..."

Вікід зустрівся з їхніми представниками того ж дня.

"І скільки ви заплатите за його участь в якості моделі?"

"Ну, взагалі, ми б хотіли ще дещо. Ця скульптура на ім'я Жовтий зараз дуже популярна. Ми розуміємо, що ви цінуєте свою роботу як будь-який творчий рух. Але якби ви погодилися на те, щоб він поїдав на екрані спеціальне вибране м'ясо...

"Мармурову яловичину, м'ясо на кісточці, філі, ребра... Все, що завгодно. Якщо треба, можете запалити, зварить... Він може з'їсти її і сирою. Головне, скільки ви заплатите?"

За відповідну суму він був готовий на все! Зрештою, договір було підписано, а жовтоватий став канібалом і поїдав смачні частини тіла представників свого ж виду.

"Увага, купуйте, найбагатіше і здорове м'ясо тільки у нас!"

Невдовзі бізнес з Життєдавцем розширився, і стали з’являтися дитячі іграшки у вигляді нього. Віід почав заробляти щомісяця пристойне коло-в грошах за рахунок своєї скульптури. Також нещодавно надійшла пропозиція взяти участь у рекламі курей.

"Хлопці, я вас так люблю. Жовтоватий, виверні і я - дружня сім'я!"

"Муу!"

Жовтий витримував хвостом і рив землю копитами.

"Так приємно, коли господар любить мене. Ви раптом стали таким хорошим."

"А як же? Я беспокоюсь о тебе... Ну що, боїшся битви?"

"Небагато. Мууу!"

"Нічого, я не дозволю твоїй смачна ... Міцна туша зіпсуватися. Так що, не турбуйся."

Ренселот почав зближуватись. Він витягнув свій демонічний меч.

"Поскакали, Родес!"

Ренселот пришпорив коня і помчав назустріч Вііді, наче вітер.

"Желтоватий, погнали!"

Віід теж кинувся вперед. Обидва дуелянти рухалися один одному лоб в чоло. Відстань з кожною секундою зменшилась.

"Звідки перший удар. Праворуч, зліва?"

Голова Ренселота була забита думками. Треба було думати швидко. Звичайно, він далеко не перший раз б'ється з лицарями на дуелі - але таке хвилювання він відчував вперше. Спостерігаючи за Віідом, Ренселоту здавалося, що величезний демонічний меч у його руках був подібний до легкої гришки.

"А як щодо..."

Віід не мав якими-небудь наступними навичками, які зазвичай використовують лицарі на коні.

"Тоді я використовую Відчаяний ривок."

Ренселот визначився. До речі, це вміння був один з найулюбленіших, який використовував Бадирей - правда, рівень Ренселота був трохи нижчий.

"Відчайдушний ривок!"

Ренселот кинувся вперед як куля. Перед ним проскакував розкішний пейзаж, який дуже швидко наближався до нього! За це лицарі вважалися найсильнішим класом на полі бою - за цю руйнівну силу. Віід неквапом помахнув мечем, щоб заблокувати удар.

"Це!"

Вікід і Ренселот проскочили повз один одного.

Простість демонічного меча впала на 12.

Урон Демонічного меча знизився на 9.

Здоров’я зменшилось на 4390.

Ось така інформація з'явилася перед Відом.

"Хм, непогано-непогано."

Але це було незрівнянно з тим уроном, що поніс Ренселот.

Вас перевершували. Урон пройшов не повністю, і вміння не спрацював.

Всі характеристики тимчасово знизилися на 11%.

Прості Копія вірності знизилися на 17%.

Урон Копія вірності знизився на 21.

Здоров’я зменшилося на 1399.

На вас було накладено демонічне прокляття!

"Що за маячня? Не розумію."

Ренселот вклав у цей удар всю свою душу - і відчув велике розчарування. За ідеєю, використання цього вміння повинно було подвоїти його силу. Звичайно, успіх впливав на швидкість руху коня - але й тут все було нормально. Крім того, він поніс утрати навіть важку броню. Ренселот не знав про це - але Від використовував Скульптурне руйнування і збільшив свою силу. Отже, тепер він мав майже читерну перевагу. Його вміння було не заборонене правилами гри, тому Віід використовував його, очевидно не турбуючись про такі поняття, як честь чи справедливість.

"Хоча, якщо придивитись уважно, ми приблизно за рівних умов. Я перемагаю його з силою, але в нього є кращий спорядження. До того ж, цей його вміння Рівок був досить непоганим."

Але Вікід мав виглядати впевненим. Зараз проходила війна - тому він повинен був показати свою перевагу над силою. Як тільки він впорядкував себе, відразу ж скористався своїм умінням:

"Сяючий меч!"

Птахи, наповнені світлом, полетіли в бік Ренселота. Він використовував свою таємну техніку меча! Ренселот, зрозумівши, що його спис став марним, вихопив меч - і наніс удар по птахах Світла. За допомогою цього Війд швидко зблизився з ним. У плані фізичної сили та витривалості, жовтоватий перевершував будь-який кінь. Але його сила на короткій дистанції не була гідна похвали! Жовтоватий був справжнім бойовим биком. А з огляду на те, як Віід часто брав його із собою на завдання, рівень жовтого був у районі 450 чоловік.

"Щоб так швидко зблизилися..."

"Отримаю!"

Віід і Ренселот наносили мечем один одному - скачучи в тому ж напрямку.

"Техніка Хераїмського меча!"

"Техніка Імперського меча!"

Іскри летіли від зіткнення клинок. Здавалося, що дуелянти грали фільм, а не брали участь у справжній війні! Але, незважаючи на епічність бою, Вік почав показувати свою перевагу. Через Скульптурне руйнування його сила піднялася до небес. Ренселот ніяк не міг пробити його оборони - в той час як сам Віід наносив тривалі удари за допомогою техніки Хераїмського меча. Навіть навички не допомагали командиру армії Хейвен у бою. Сам володіти мечем біля Віда було на голову вище, ніж у Ренселота. Вийняв щит, той намагався закритися від ударів - але урон все одно проходив. Може, якби він використовував навики по широкому поясі, то щось б вийшло... Але замість цього Ренсе

лот використав техніку Імперського меча, перейшовши в ближній бій.

"Ех, ось же ..."

Обличчя Ренселота горіло від люті. Сила лицаря виявлялася тоді, коли він перебував у стані наступу - і ставала слабшою під час ближнів. Звичайно, його обладунки дещо захищали його - але демонічне прокляття з кожним разом ставало сильніше. До того ж Віід, очевидно, отримував менше урону завдяки своїй броні. І його вміння володіти мечем були на висоті.

"А найбільше мене дратує цей тупий бик!"

Брат знову пробіг повз нього, і Ренселот пропустив ще одну атаку мечем.

"Бум!"

Чорний кінь Ренселота відкинула удар, який їй наніс Жовтоватий, коли протаранив її збоку. Одна з головних особливостей лицаря була те, що, незважаючи на сильний захист через важку броню, його швидкість була високою. Але все це залежало від його коня. І варто було лицарю впасти на землю, перевага в швидкості відразу ж втрачалася. Крім того, кожного разу, коли Ренселот намагався відновити рівновагу, він пропускав удари демонічного меча.

"Муу!"

"Техніка Хераїмського меча!"

Залізноватий і Віід водночас використовували свої навички, щоб провести загальний атаку! На жаль, для бідного Ренселота це битва була запропоновано програно. Скульптурне знищення і присутність Залізного в бою дали Віду абсолютну перевагу! Жодний кінь не міг зрівнятися з силою цього бика.

"Ураа!"

"Хай живе Віт!"

"Круть!"

Культура травиної каші активно підбагатила свого героя. У контраст імперії Хейвен - її солдати мовчки спостерігали за битвою. У багатьох війнах Ренселот часто брав участь у війні. Може, йому і довелося важко - але бій був ще не закінчений. Хоча їхній командувач воював з легендарним Віїдом Богом війни, вони все одно вірили у перемогу Ренселота.

"Я так можу програти."

Ренселот відчував тривогу. Він бачив, як його меч інколи досягав своєї мети, але Віід не виглядав пораненим. До того ж повідомлення, які виникали перед ним, викликали в нього почуття безнадійності.

Через неймовірний захист ворога ви майже не нанесли урон.

Через зброю противника ваша удача була знижена.

Доспехи противників містять святу силу. Було активовано благословення. Урон від сталевої зброї був знижений. Вражий захист був збільшеним.

Віід, звичайно ж, знав, що бореться проти могутнього противника. Тому він одягнув Божі лицарські обладунки.

"У Мелбруських копальнях він носив таку відстійну броню ... Звідки ж взяв цю?"

Він заздалегідь збирав дані по Війду, щоб бути готовим до всього - але зараз був у глибокому шокі! Настрой Ренселота впав нижче нікуди через те, що його атаки майже не проходили. Але Віада також мала не ліпшу ситуацію. Адже це могло б піднести тільки силу або спритність. Звичайно, вже це було непогано, але його здоров'я як і раніше залишалося низьким. Поки він не користувався Скульптурною трансформацією, будь-яка помилка могла б коштувати йому смерті. Пам’ятайте хоч ситуацію, коли він бився з Бадрієм. Звичайно, Віід показав себе непогано, але варто було пропустити 2-3 удари і він відразу ж помер. А здоров'я і міць Ренселота була на рівні королівської сторожі Бадріа - так що, розслаблятися було не можна.

"Нужно бути уважним."

Адже Ренселот також знав про навички Вііда з інформації, що йому дала гільдія.

"Справа честі!"

Він використовував ще одну таємну техніку меча! Тепер атака, захист і фізична міць Ренселота були збільшені. Сама назва полягала в тому, що лицареві слід було використовувати його у найскладніших ситуаціях. Мабуть, Ренселот був лицарем не лише по класу, але й у душі.

"Техніка Усилченого меча!"

Він використав ще одну таємну техніку, якою користується верхи. Кожен помах меча поглинає ману Ренселота. Вііда не мав вибору, окрім як отримати урон.

Здоров’я зменшилося на 3419.

Ренселот люто наносив меч. Через споживання мани і витривалість технікою можна було використовувати лише деякі час.

"Лютовий, підставайся, чим хочеш - але бережи найголовніше. Свій рибайчик!"

"Муу!"

Залізноватий летів на всьому ходу. У нього було багато здоров'я, а шкура була досить міцною - тому так легко б він не помер. Він намагався згорнутися, але Ренселот наганяв їх - і, до його щастя, наніс багато ударів. Спочатку він хотів показати гарне битви - але зараз був готовий на все, лише перемогти.

"Техніка Клонуючого меча!"

Віід також використовував свою таємну техніку меча.

Ви використали техніку Клонуючого меча. Завдяки високій вдачі і благословенню богині вміння було усиновлено.

Перед Ренселотом з’явилися 12 Віїдів на Залізному вокзалі. Так-так, дія навички поширювалася і на бика.

"Муу!"

"Маах".

"Миы!"

Ренселота з усіх боків атакували бики і мечі. Звичайно, він все ще використовував свою техніку всиновлюючого меча - але не зміг зупинити всі атаки. У цьому була головна особливість технології клонування меча - клони, яка наносили такий же докір, як оригінал. Вііда також бив його з усіх сил. Ренселот не зміг стримати його силу.

Ви отримали критичний удар.

Ви отримали критичний удар.

Охорона обладунки була знизена.

Важко було зібратися, будучи верхи на коні і захищаючись від ударів. І ще один з клонів Вііда зміг завдати великого урона Ренселоту.

"Міч Цезаря!"

Він використовував навики - витративши майже всю ману, щоб пробити захист Ренселота!

"Ааа!"

Ренселот впав з коня. Коли він зіткнувся з землею, то отримав величезний урон!

Ви були приголомшені.

Навряд чи він тепер міг битися. Найчастіше це означало смерть! Небо і земля зміщувалися в очі Ренселота від удару. Але якимось чудом він, все-таки, зміг піднятися на ноги. Він знав просту правду - поки ти живий, завжди є шанс на перемогу. Але Вікід вже на Залізному боці. 6 клонів повернулися до оригіналу і збільшили швидкість бика до неймовірних масштабів.

"Ну ж, швидше. Я пригощу тебе потім смачною травою."

"Мууо!"

Залізниковий з усіх сил понісся вперед. Його швидкість і сила нікуди не ділися, навіть якщо мана закінчилася. Ренселот чув жахливий звук копит, що б'ються об землю. Він все ще не міг прийти в норму, тому у нього двоїлося в очах. Здавалося, що десятки Віїдів верхи на Залізно-утілих втекли в його сторону, піднявши свої мечі.

"Ні, я ж ще не показав все на що здатний..."

Ренселот спробував підняти свій меч, але...

"Бум!"

Його головою протаранив жовтоватий.

Ви понесли величезний урон, який повністю пробив ваш захист.

До того ж йому ще й вдарили демоначним мечем.

Ви понесли урон в повністю ослабленому стані.

Ренселот впав на землю і більше не піднімався. Потім перед усіма гравцями на полі з'явилося повідомлення:

Ренселот, командир армії імперії Хейвен, був убитий на дуелі.

Віід у свою чергу побачив іншу інформацію. Дзинь!

Ворожий командир був убитий. Ви перемогли у великій битві.

Ваш рівень зріс.

Слава зросла на 2893 роки.

Переваги зросло на 3.

Бойовий дух сусідніх солдатів був збільшений.

Бойовий дух ваших підлеглих був збільшений.

Ефекти будуть тривати 1 годину.

Але для Віда це були дрібниці. Головне - ті речі, які він зміг отримати в бою!

Ви отримали чудовий кінь Хосрін, чия швидкість може не поступатися вітру.

Навик верхової їзди буден збільшений на 3.

При наступі атакаюча сила буде збільшуватися на 86%.

Переваги, харизму і честь буде збільшено на 35%.

Ви отримали Доспехи командира лицарів Калламору.

Доспехи командира лицарів Калламора: міцність 109/165, захист 147

Броня, яку король Калламора замовив у гномів Тора. Спочатку вона була зроблена спеціально для відомого воїна. Одягнувши її, можна керувати лицарями і піхотинцями. Після багатьох битв обладунки, які сильно потрощилися і часто мінялися власниками.

Ігрові обмеження: лише для класу лицарів, рівень 420

Особливі параметри: навички лицарів буде збільшено на 2.

Сила навчених навичок зростатиме, а швидкість - знизиться при пробиванні броні.

Виносливість ніколи не падає.

Всі характеристики будуть збільшені на 24.

Честь, влада і гідність будуть збільшені на 40.

95% падаючих стріл не будуть наносити урон.

Цей досвід і нагороди будуть зростати після трьох проведених дуелей.

Ви отримали Пояс з сім'єю дорогоцінним камінням.

Пояс з сім'єю дорогоцінним камінням: міцність 45/45, захист 23.

Цей предмет є справжнім скарбом королівства Калламор! У ньому інкрустовані рідкісні камені, які зберігають магічну силу.

Ігрові обмеження: рівень 410 і 340 балів мудрості

Особливі параметри: навики, пов'язані з духами, будуть усиновлені.

Магічний опір буде збільшено на 21%.

Магічний захист буде доступний.

Ви поглинаєте 1% маніпуляції ворога.

Хоча королівство Калламор зникло, Віід зміг отримати рідкісні речі, які колись належали цій країні. Все це було завдяки Божественним лицарським доспехам, які збільшили його удачу і можливість отримати добрі речі. Віід, використовуючи Рів лева, закричав:

"Баблоо!"

Глава 4: Титул « Переможець битви на полях Рупі»

"Хай живе король Віід!"

"Трав'яна каша! Трав'яна каша!"

Радісно кричали гравці півночі. З другого боку, члени Гільдії Гермес відчували розчарування. Якби Ренселот переміг, вони могли б продовжити бій - або хоча б відступити, якби була нічия. Але замість цього він так просто програв! Краще б він взагалі не викликав Віїда на дуель. До того ж після смерті командира бойовий дух лицарів і піхотинців впав нижче плінтусу.

"А ми приїхали в таке віддалене місце".

"Як і очікувалося від короля Віїда, правителя королівства Арпен. Ми помилилися, встромившися у ці землі".

"Відати, північ нам не по зубах."

"Ех, хотів би я повернутися додому, щоб хоч раз оком поглянути на свою сім'ю. Але, схоже, цього не станеться."

Гравці Гільдії Гермес намагалися зупинити це - але знеохочення поширювалося серед армії з надзвичайною швидкістю. Зазвичай таке б не сталося - але їхній противник Віід, чиї пригоди були дуже відомі. Тому їхній дух швидко падав. А смерть командуючого ще сильніше вплинула на це - зробивши ситуацію гірше нікуди.

"Атакуйте!"

"знищіть імперію Хейвен!"

"За кашо - і рознос!"

Гравці півночі кинулися в бій. Тепер у битві брали участь загони культу трав’яної каші, які мали найвищий рівень. Тим часом Віід відновив трохи мани і знову використав лева.

"Вдарте по східному боці!"

Гучний крик пролунав над усім полем Рупі. Гравці відчули справжнє задоволення, коли вбили ворожого командира.

"Слухаймо, ваша величність!"

"Ураа!"

"Відряди щитоносців, вперед!"

У рядах армії королівства Арпен відбувалася швидка ротація заготів. Оскільки місцевість була відносною, то можна було легко використовувати різні тактики як для піхотинців, так і для коней.

"Атакуюче побудова у вигляді клинка. Ступайте!"

Зброєні силами королівства Арпен змінили будівництво і перейшли щільними рядами на ворога. У цій битві це була ідеальна тактична побудова. Здавалося, що на імперію Хейвен наближається непоступливий мур.

"Вперед!"

"Быстрее! Швидше!"

"На схід!"

"Побігли! Швидше!"

Якщо дивитися з висоти польоту дракона, то на півночі вони нагадували справжню морську хвилю, яка рухається в напрямку ворога. Звичайно, це відбувалося тут і до приходу Віяду - але тепер все стало набагато впорядкованішим. Звичайно, що раніше вони все-таки відчували невелике напруження. Тепер війна наближалася до кінця, і кожен вірив, що залишилося зовсім мало. Гравці всіх рівнів відкрито кинулися в бій.

"Трав'яна каша! Трав'яна каша! Трав'яна каша!"

"За королівство Арпен!"

“ Життя за богиню! Життя за богиню! Життя за богиню.

Безумні крики змішалися в цілий хор звуків. Гравці, нарешті могли відірватися, як слід. Багатьох також турбувало можливість тиранії тупих гільдій, яка вже виявилась у Центральному континенті. Загалом, у кожного були свої причини вести бій.

"Ну ж, конячка, йди до мене. Хосрін!"

"Фрр!"

Хосрін дуже любила свого колишнього власника. Тому після смерті Ренселота вона не хотіла приймати Віїда як нового господаря.

"Ну що ж, куди ми походимо в першу чергу?"

Віід взяв вузли і осідлав коня. Звичайно, він почувався впевненішим на Залізному коні, але тепер його небезпечно було використовувати для бою.

"Скачи, конячка, стрибай! Техніка Хераїмського меча!"

Хосрін рила вперед з усієї сили! Віід наносив удари ліворуч і праворуч, по мірі просування в гущу битви. Ніхто з солдатів імперії Хейвен не міг зупинити його.

"Ааа!"

"Це ж Віід, король Арпена!"

"Біжіть!"

Хоча гільдії Гермес намагалися підняти їхній бойовий дух, воїни імперії не звертали на це уваги і втікали з усіх ніг. Там, де з’являвся Віід, бійці відразу ж розбігалися. Та й швидкість Хосрін була за межами людського розуміння! З кожним метром Віїд вбивав солдатів імперії Хейвен. Ворожі гравці намагалися його зупинити - але не могли заспівати за швидкістю його коня. Тепер, коли Ренселот помер, інші члени гільдії взяли відповідальність:

"Вбийте Віїда за будь-яку ціну!"

"Але його оточує занадто багато підлеглих йому солдатів..."

"Плювати, атакуйте!"

Лучники і чарівники взяли Віди на мнушку!

"Техніка Секуючого ніжа!"

Стріли і закляття були відображені.

"Ааа!"

"Тут ми..."

Віддзеркалені снаряди потрапили в поряд з іншими солдатами імперії Хейвен і вбили їх. Звичайно, Віід не міг так довго відбивати ворожі атаки - але він мав підтримку. На допомогу до нього поспішили літаки! Вони стріляли з луків прямо з неба, а також відтягували лучників із магами і проносилися повз них на повній швидкості.

"Вид, цього разу ти будеш наш."

Голова четвертого підрозділу лицарів Дюрал кинувся в сторону Віїда. Довкола також було багато борців, які воювали між собою - але успіх перевалив в сторону багатьох гравців королівства Арпен.

"Я здаюсь."

"Я кидаю зброю - будь ласка, пробачте мене!"

Через падіння бойового духу, який пов'язаний зі смертю їхнього командира, лицарі і піхотинці почали здаватися. Тому Дюрал вирішив, що якщо вони все одно програють, то він забере Вііда з собою в пекло.

"Мені потрібен шлях. Убийте будь-кого, хто спробує поміщатися!"

Дюрал і його лицарі безстрашно кинулися вперед на Віїда, ігноруючи атаки противників. Вони навіть вбивали своїх - все заради того, щоб прокласти шлях до своєї мети. Але тут їм перекрила шлях Союн. Вона вже замінила свою зламану маску, а броня і меч були повністю пофарбовані в червоний колір через кров вбитих їй воїнів. Тепер вона була на максимумі своїх можливостей!

"Який збіг! Гріх не скористатися."

З такою підтримкою Вііда міг сміливо зустріти четверте військо лицарів. До того ж, він був зараз верхи на Хосріні - і з такою конем навряд чи можна було чогось боятися. Він міг легко як атакувати, так і втекти з поля бою. І самі Віїда були неперевершені. Правда, у такій тісній битві все могло статися - і це занепокоїло Союн, яка зараз прибігла до нього на допомогу.

"Техніка Секуючого ніжа!"

Віід пішов до свого ворога, вивільняючи яскраве світло зі своєї сили. До того часу, підрозділ лицарів уже досить сильно було потріпано. У небі поряд зі своїм господарем були Ліяної дракона, Фенікс і виверни, які підтримували союзників у бою. Інші ожирілі скульптури вели за собою військо королівства Арпена, поки гравці на півночі і члени культу трав’ячої каші воювали на фронтах. І там були чутні команди Віїда через Рев лева:

"Не пропускайте ворога!"

Тактичний талант Віяда тепер показував себе на всю котушку, втягуючись у північ до перемоги. І, звичайно ж, дух гравців, що був на пікі завдяки бажанню захистити свою батьківщину, відігравав важливу роль. Дзинь!

Ви отримали славний спис.

Прекрасний спис: 55/60, атака 43

Сталева зброя, зроблена для солдатів імперії Хейвен. Воно трохи не збалансоване, але зручно проти вершників. Легко може бути використане після невеликої вправи.

Ігрові обмеження: рівень 80 і 120 сил

Особливі параметри: наказує вершникам додаткові 200% урону.

Вікід спеціально не втікав від своїх ворогів - і вони всім скопом кинулися на нього.

"Його величність в небезпеці!"

"Враги напали на нього!"

До Вііду кинулися на допомогу високорівні гравці півночі і... Темні гравці! Зараз, коли в ряді імперії Хейвен творився хаос, вони просто не могли не скористатися таким шансом. З кожною секундою армія противника відступила назад. Так, та сама армія, яка вважалася непереможною на всьому Версальському континенті! Глядачі, які спостерігали битву по телевізору були шоковані:

"Здуріти!"

"Ха, цього варто було очікувати."

"Цікаво, якого це відчуття на стороні переможців?"

"Фуф, я нещодавно залишив тут дівчину - і, здається, після перегляду мені нарешті легше."

Зоровий рейтинг знову піднявся. Люди захоплювалися як фактом поразки імперії Хейвен, так і ход бою, який міг здивувати будь-кого. Щойно на екрані гравці з Лавіасу і північні авіалінії повністю знищили великих лицарів імперії Хейвен.

"Я здаюсь."

"Чи взагалі варто було думати про захоплення такого королівства, як Арпен."

Правда, на жаль військових сил Хейвен, Віід не брав нікого у полон і добивав будь - кого.

"Блін, їх потім ще і годувати треба."

Навряд чи хтось у здоровому глузді дозволив Війду стати суддею - будь-якого обвинуваченого він би відразу приганяв до смерті! Крім того, він міг отримати предмети лицарів після їхньої смерті - тому не було жодної мови про взяття в полон. Але навіть такі неблагородні дії Віада, глядачі були задоволені. Кожен захоплювався тим, як він люто змахував своїм мечем і добивав ворога - не забувши забрати їх предмети.

"Як король, він повинен захищати свою державу. Тому іноді доводиться бути жорстоким".

"Прощати? Коли це хтось так робив на Версальському континенті? Такими методами він ніколи б не зміг підняти Мору з руїн."

"Ти правий. Крім того, ми не згодні прощати трав’янисті каші навіть тоді, коли це зробить Вія. Правда, все ж важко вбивати безозброєних солдатів."

"Так, тягар відповідальності іноді дуже важкий. Але заради безпечного майбутнього потрібно зробити те, що необхідно."

Однак, довелося витратити деякі час - перш ніж вся армія імперії Хейвен була перебита. І ось перед гравцями півночі з'явилося повідомлення, що проголосує їх перемогу на полях Рупі:

Ви знищили імперію Хейвен.

Про вашу перемогу складатимуть легенди по всьому континенту. Воїни, які брали участь у битві, зможуть отримати окуляри досягнення. Розповідаючи про події цієї битви мешканцям королівства Арпен, ви зможете поліпшити з ними стосунки.

Слава зросла на 341.

Ви отримали назву "Переможець битви на полях Рупі".

Ви отримали окуляри досягнення перед королівством Арпен.

Вікід, будучи королем, отримав ще більшу нагороду. Дзинь!

Битва закінчилася за перемогою королівства Арпен.

Слава зросла на 9820.

Дурна слава зросла на 1860.

Це, мабуть, сталося через те, що він не почав брати нікого в полон. Але на півночі це мало хвилювало:

"Його величність особисто брав участь у бою."

"Хіба взагалі потрібні комусь полонені? Король сказав, що так і має бути."

"Може бути, це було жорстко, але також і необхідно. Якщо хтось має щось проти Його величності, просто викиньте їх з села."

Завдяки високій славі Віяда мешканці залишалися йому відданими. Правда, якщо він робитиме щось подібне в майбутньому, то віра громадян його країни може похитнутися і солдати відвернуться.

Стосунки з королівством Ріттен були вдосконалені.

Стосунки з королівством Гредіан були поліпшені.

Стосунки з королівством Ейден були поліпшені. До вас були направлені посли для переговорів.

Стосунки з королівством Мейсен були вдосконалені. Місцеві особливості королівства Арпен почали поширюватися по континенту. Є можливість підписати міжнародну угоду між державами. У разі успіху торговці зможуть спокійно торгувати на території королівства Мейсен.

Стосунки з королівством Дейл були поліпшені. Країна хоче дослідити секрети будівництва великих будівель. Вони готові поділитися своїми дослідженнями про магію та науку.

Коли держави налагоджуються, обсяг торгівлі збільшується і з’являються різні завдання. А гравці з півночі, які брали участь у війні, мали шанс цим скористатися. І, звичайно ж, тепер на полях Рупі - як це зазвичай буває в Морі - почалося свято на честь перемоги.

"Ну що ж, давайте їсти і пити, панове!"

"Сьогодні, ми не турбуємося про гроші. Забивайте кишені!"

Гравці півночі вирішили скористатися їжею, яку залишила в возах після себе імперія Хейвен. Всі брали участь у цій події - навіть представники таких класів, як митці, скульптори та архітектори. Звичайно, кухарі почали готувати їжу з ворожої армії. Особливо багато було сосісок і пива - вони були дуже популярні в імперії Хейвен! Віід також приєднався до приготування.

"Приємного апетиту."

"Дякую вам велике."

Багато гравців ніколи не бачили Віда на живій - тому це була велика честь.

"Я довгий час стежив за вашими пригодами ... У вас є право насолодитися перемогою - але замість цього ви відразу ж взялися за справу, одягнувши на себе фартух. Тепер я розумію, як ви змогли підняти Мору до такого рівня."

"У цьому весь Віід. Він не такий, як усі. Хіба не тому ми прийшли в королівство Арпен?"

"Так, так воно і є."

Особливо раділи члени культу трав’ячої каші. Щоправда, ніхто так і не зрозумів спонук Вікіда:

"Тут так багато інгредієнтів, що я можу швидко підняти свій навик. Серед продуктів імперії Хейвен, мабуть, є багато їжі. Вони прийшли сюди з такою впевненістю - не може бути, щоб вони не підготувалися в плані провіанту."

Крім того, він знав, як правильно промивати мозок. Люди були вдячні за те, що їм не потрібно було нічого платити після такої битви.

"Всі ж люблять демократію? Отримуй."

У королівстві Арпен було дуже тісно, і люди не боялися труднощів та небезпечних пригод. Але ось Віід ставився до країни трохи... По-іншому.

"Поки я живий, ви всі мої. Все це королівство - моє! Хахаа!"

***

Під час війни між Імпеном і королівством Арпеном несподівано облетіли весь Версальський континент.

"Ось було б класно, якщо в королівстві Легалль з'явилася така ж група, як культ травиної каші..."

"Я теж так думаю. Але вплив королівства Лезаль і імперії Хейвен абсолютно відрізняються ... "

"Тим більше. Треба поспішати, поки і ця країна повністю не стала частиною імперії Хейвен."

"Це так. Інакше тоді вони просто доять з нас гроші."

Королівства, які програли у війні з імперією Хевен, ставали роздробними, процвітає беззаконня, щодня відбувалися вбивства мирних людей - що природно відображувалося і на завданнях. Однак, незважаючи на всі ці труднощі, багато гравців все ще залишалися там через те, що не хотіли покидати свій дім.

"Може, тоді створимо свій культ трав'яної каші?"

"Що? Ти серйозно?"

"Чому б і ні. Давай спробуємо."

"Добре, давайте разом закладемо основу відокремлення культу трав'ячої каші в королівстві Лесл."

Так, у королівстві, яких захопили імперій Хейвен і були потріпані орденом Ембіну, почали зароджуватися свої культи трав'яної каші. Чим більше атмосфера на континенті ставала викраденою, тим сильніше люди потребували порятунку і... - Герое.

***

"Хехе, ось це була м'ясорубка."

Як зазначалося раніше, убивця, який тепер виконує завдання Майстра, також брав участь у битві на полях Рупі. Він брав участь на північ, тільки членів Гільдії Гермес убив 137 чоловік. До того ж, в його список жертв потрапило 402 внутрішньограві лицарі - що дало йому багато очок успіху. Але, на жаль, до кінця завдання Майстра йому було ще дуже далеко.

"Гаразд, потрібно пройти на наступний етап".

Він пішов у таверну, щоб відпочити і послухати місцеву плітку.

"Неймовірно! Королівство Арпен буквально винесло імперію Хейвен на півночі."

"До речі, я чув, що в битві брали участь величезне коло народу."

Найцікавішою темою для обговорення була війна на півночі.

"Охо, будь ласка, пляшку віскі за цей столик."

Вбивця любив міцні напої. Було приємно розслабитися, коли він випивав і слухав історії про війну, в якій сам брав участь.

"Говорять, багато різних істот славилося в тій битві."

"То ж, згадати хоча б авіанов".

"Ага, вони пробились через магічні атаки і повністю розворотили всі побудові ворога".

Вбивця теж бачив це і міг підтвердити: вид авінів, що вертаються в польоті від потужних заклинань, був невірний. І хоча ці птахи були простими всерединіігрувовими персонажами, вони за своєю силою не поступалися могутності найсильніших воїнів імперії Хейвен.

"Счув, лицар на ім'я Коне теж показав себе в битві. У свій час він служив королівству Ейден - але пішов на північ, коли його володар покрив себе ганьбою."

"А пам'ятаєш лучника Пейла? Він стріляв на відстані 100 метрів - і потрапляв точно в ціль."

"Чи було порожнього Драо? Кажуть, він зробив мережу за допомогою отрути з тарантулів!"

Ось такі розмови йшли по всій таверні. Загалом, для багатьох гравців це була найбільша честь - прославитися настільки, що про тебе будуть говорити по всьому континенту. Декому це настільки подобалось, що вони спеціально затримувалися в місті, аби почути більше хорошого про себе. Все-таки, всім було приємно, коли їх хвалять.

"Скільки я вам винен?"

Вбивця перепочинав і збирався йти.

"До речі, багато важливих персонів імперії Хейвен були вбиті у тій війні."

"А, точно, я чув про це. Кажуть, це зробив такий професіонал, що сама смерть позаздрила б його здібностями."

Обличчя вбивці трохи напружилося. Про нього говорили - про безшумну тінь, яка залишає за собою лише трупи.

"Слухай, мені, знаєш, кого це нагадує? Того вбивцю, що з'являвся в Монтонія минулого разу."

Очі вбивці округли. Він не очікував такого.

"А ти про Рак?"

"Точно. Рак - тінь, яка несе смерть кожному."

"Його можна назвати героєм Монтонія".

"Я чув, що сім'я, якій він допоміг, була просто в захваті. Їхні діти теж хочуть стати такими, як Рак".

Минулого місяця він виконував завдання маленької дівчинки в Монтонії. Саме тоді він став відомим. На жаль, убивця не приділяв великої уваги своїй ниці під час Королівської подорожі. І вибрав... Рака. Ось так звали великого вбивцю, що проходить зараз завдання Майстра.

"Дивіться, це Рак, який несе смерть своїм жертвам."

"Ось він, Рак, божевільний вбивця."

"Рак, що забирає людські душі!"

"Карючий меч правосуддя Рак!"

"Кха-кХа!"

Уважавши, що його будуть так називати, вбивця Рак мало не подавився. Йому було соромно говорити комусь про таке дурне псевдоніма. Через це він навіть спеціально обрав клас вбивці, щоб не брати участі в групових полюваннях. Звичайно, йому часто доводилося виконувати досить-таки брудну роботу - але іноді з'явилися і звичайні завдання від простих людей. Наприклад, порятунок чиїхсь дочок від тиранії злісних правителів або порятунку принцеси від монстрів. Або навіть підстраховування іншої групи з боку на полювання. Але, на жаль, Рак не міг сказати нікому своє ім'я - навіть якщо б зустрів ту, в кого закохався. Тому його список друзів був досить бідним.

"Велике вам спасибі! Будь ласка, скажіть мені як вас звати."

"Вибачте, але наступного разу."

"Ви такий класний. Чи можу я дізнатися ваше ім'я? Я б хотіла зустрітися з вами ще раз."

"Мене звуть... Ні, вибач, але я волію грати поодинці."

Ось вона, сумна доля вбивці, що зникає в темряві ночі!

Глава 5: Нодюль і Гільдеран.

Підходь, купи! Дешева вялена риба!

- Перекуси кальмарами і в дорогу-дорожку. Сушені кальмари продаються зв'язками по десять штук. Якщо у вас багато грошей, то ви їсте кальмарів перед кожним входом до підземного підземелля або в море!

- Риба-меч, океанічна сельдь, чорний морський окунь.

Після бою він вирушив до порту острова Борота, щоб нарешті завершити свою останню таємну техніку.

"А тут багато людей."

Острів Борота був добре відомий на Версальському Континенті. Неосяжне небо, лагідне море, зелені пагорби та гори, що купаються у променях сонця. Це була чудова риболовля, тому гавань завжди був переповнений траулерами, що приходили здалека.

На відміну від континенту, який був занурений у війну, на острові панував мир і спокій.

"І так, подивимося, що в мене є для виконання завдання..."

Свиток призову Огняний Голема і Метеоріта. Ці сувої не мали собі рівних, тому він хотів використати їх у найбільшій мірі.

Завдання на отримання останньої секретної техніки було непростим.

- Ідентифікація!

- Карта о. Борота.

Прочіс 3/5.

На цій карті зображено рельєф острова Борота, сусідні острови і морські течії.

Можливо, її продають у гавані за три срібні монети.

- Карта зір нічного неба.

Пергамент, на якому вказано північно-східні сузір'я.

На карті зображено сузір’я Полярного Медведа, Зимового Снега та Заздрість Влюблених.

- Поломаный компас.

Прості 11/17.

Компас, який більше не працює.

- Ключ від резиденції на о. Борота.

Ключ, який відпирає вхідні двері. Може бути використано всього кілька разів.

– Пески Часу.

Можна використовувати 3 рази.

Пісоковий годинник, який має дармо відтворювати події.

Скарб у Південній пустелі, який може заглянути в минуле.

Тільки їх власник може заглянути в минуле.

Найперше Віід заговорив до місцевих жителів:

- Я хотів би дізнатися про Нодюллу і Хільдеран.

- Аа, про цих. Ви повинні піти в парк.

На острові був цілий парк, який назвали на їхню честь. Крім нього, цілі вулиці, площі і навіть квартали були названі їхніми іменами. Але через сотні років не було конкретної інформації про їхнє життя.

Вікід шукав людей похилого віку, які могли більше знати про ці місця. Звичайно, він прийшов не з порожніми руками.

- Що це там у Вас?

- Свіжа карака з морськими вушками. Чи можете Ви розповісти мені історію Нодюля і Гільдеран, поки будете їсти?

- Мені подобається каша з морськими вушками. Ви рідкісний приклад дійсно вихованої молоді. Дещо про Нодюля і Гільдеран я знаю. Цю історію розповів мені мій дід, якому у свою чергу поводив його дідусь. Вони народилися в тому ж селі.

- В який?

- Маленьке село за пагорбами біля гавані. Нодюль і Хілдеран виросли в цьому селі й закохалися одне в одного. А де ж рисова каша з вушками?

Старець перервав свою розповідь.

Нодюль і Гільдеран були добре відомі, тому інші гравці так само намагалися за допомогою обіцянки смачної їжі розмовляти. Адже, залежно від рівня близькості можна було отримати різний об'єм інформації.

« Сім’я Нодюлля носила прізвище Борота і була найбагатшою на цьому острові. Крім того, більшість кораблів були в їх власності."

"Нодюль був видатним чоловіком, високим і красивим, так що багато красунчиків на острові сходили по ньому з розуму."

- Хільдеран? Хильдеран не був особливо привабливою людиною. Вони заїкалися, та до того-ж примушувала. Правда, цієї історії вже багато років, так що я не впевнена, що все в ній правда.

- Може є якісь портрети Нодюля?

- Дивіться в урядових установах. До речі, ви щось говорили про кашу з морського окуня?

Він отримував інформацію завдяки підкупу їжі, приготованій з кращих інгредієнтів. Більший привілей приготування — втертись у довір’я й розвинути близькі стосунки!

« Я повинен зосередитися на запитах про Нодюллу".

Віід знайшов де знаходиться будинок муніпалитету. Борота був мирним островом, тому охоронці при вході в будинок були одягнені тільки у легені обладунки.

- Можу я допомогти Вам?

- Я хочу пройти всередину і дещо подивитися. Я Віід.

- Я чув це ім'я. Ви можете зайти і оглянути все, що забажаєте.

Вартові пропустили його.

Не було просто потрапити в місця, де були урядові споруди. Тільки багаті купці, які вклали великі суми у розвиток регіону, могли отримати таке право. Вікід потрапив усередину завдяки своїй славі та пригоди.

Просторна залу була штаб-квартира військово-морського флоту о. Борота, а в минулому тут жила сім’я Нодюля.

« Недале мені принесли рапорт про сплеск піратства, нам прийняти відповідні заходи?»

"Зелено-жаберні Акули продовжують атакувати. Останній раз їх бачили біля плантацій харчових водоростей."

Гравці можуть отримувати завдання в штабі військово-морського флоту. Тут було кілька мореплавців, але головні контингенти становили капітанів кораблів у свої показні мундири.

Віід попрямував повз штаб-квартири в сторону особняка, який знаходився трохи осторонь. За цим домом вже не доглядали довго, але довкола все було зелено і цвіло. Віід відчув аромати квітів, які вловлюють повітря, і витягнув ключ.

- Двері до резиденції на о. Борота була відкрита.

Старий, іржавий ключ зламався.

"А тут мало що залишилося."

Антикварні меблі всередині будинку були старі й нікуди непридатні. Прихожі, кімнати і вицвілі картини на стінах були покриті павутиною.

Вікід смихав пил з кайданів і блукав по кімнатах.

« Ідентифікація!»

- Портрет сім'ї Борота.

Намалюйте малюнки сім'ї Борота.

Невідомий художник точно передав колір гаму та риси облич.

Художня цінність: 19

- Знання зросло на 1.

Окрім картин навколо нас були розкидані й інші речі, які вказували на добробут сім’ї.

Дивлячись на дорогу, гобелену, срібні сервізи та ювелірні вироби стали очевидними, що острів Борота був місцем успішної торговельної політики.

Він розчищав пил і струшував павутини, обглядаючи предмети декору.

"А ось ця картина, здається, може щось коштувати ...."

- Нідюль верхи на коні.

На картині попечатано спадкоємець родини — Нодюль, який їде верхи на коні.

Художня цінність: 45

Оглянувши десятки робіт, він нарешті знайшов портрет Нодюля.

« Здається, що чутки про красу Нодюля правдиві. Ну, він майже на одному рівні зі мною."

Різкі риси обличчя, глибокі очі, густі брови і гладка лінія підборіддя! Нодюль на білому коні справив велике враження.

« Гроші, зовнішній вигляд і підтримка сім’ї... Ну, значить його характер був ні до біса. Напевно він був садистом або жорстким людиною."

Вікід досліджував особняк і натрапив на якийсь папірець, уздовж та впоперек написану Нодюллем. А ще на ній було якесь дивне зображення.

« Що це таке? Схоже на землюнку з кам'яними стінами всередині неї. Деякі люди живуть справді дивно. Ідентифікація!»

- Острів Борота часто насувається штормами.

Люди почуваються безпечніше, якщо живуть у такому будинку.

- Дизайн будинку розроблений таким чином, що під час шторму люди не отримують жодного урона.

- Знання зросло на 1.

Набуте знання означає, що тепер доми з захистом від штормів можна будувати і в Королівстві Арпен.

« Ну, він мав би бути об’єктом архітектурної думки. Тепер папірка... Ідентифікація!»

Щодня остров'яни вирушають на своїх човнах у море, не звертаючи уваги на бурхливі хвилі, і хоч я нічим не можу їм допомогти. – Я не можу перестати хвилюватися за них. Якщо б мої дослідження допомогли їм, це було б дуже добре.

- Було отримано знання пристрою великої шхуни, що витримає сильну гойдалку.

Тепер для великих вітрильників можна виготовляти спеціальну облогову зброю.

- Мудрість збільшилася на 1.

– Удача зросла на 4.

"А це схоже на якісь трави. Ідентифікація!»

- Локальні хвороби можна вилікувати, об'єднавши кілька видів звичайних трав.

Такий метод змішування дозволяє виготовити багато лікарських знадобень, використовуючи які мешканці можуть отримати вгору над різними недугами.

- Знання зросло на 3.

- Лідерство збільшилася на 1.

« Він, здається, задоволений свідомим. Але бути розумним не означає бути добрим. Він міг бути звичайною підробкою."

Наступний клаптик паперу дав інформацію про Гільдеран.

Хільдеран

Сьогодні вранці небо було вкрите хмарами. Коли я бачу їх, то згадую тебе. Завтра вранці зустрінемося на східному пагорбі і разом поспостерігаємо за ними.

Він був досвідченим мореплавцем, і навіть дельфіни слідували за ним. Розумний, турботливий, природний і романтичний. Чим більше Віід заглиблювався, тим більший факт виявив про Нодюллу.

« Він дуже сильний. Я не можу знайти підтвердження його кривавої сутності. Наприклад про те, що він з дитиною йшов би на кладовище викопувати трупи ...."

Він обшукав кожен кут будинку, але більше нічого не знайшов.

Можливо десь був секретний схованок, але Віід його не виявив.

Потім він подорожував мальовничими краєвидами. Художники малювали портрети Нодюля і Хільдеран, а на пагорбі стояли пов’язані з скульптурою.

 Вікід піднявся на височину, з якою відкривався вид на всю гавань. Крихітно чиста водичка з кораловими рифами окаймляла острів, групи великих і маленьких островів поблизу та десятки вітрил.

І якась широка плита, розвернута прямоком до моря.

Віід торкнувся плити.

« У нас є фраза, висічена прямо в камені. Алтарь Морського Бога?»

Дзинь!

– Завдання « Улюблені острови Борота» завершено.

Нідюль і Хілдеран народилися в одному селі й закохалися одне в одного.

Однак Гільдеран була жрицею Божого духовного бога. Вона не могла ні з ким добратися, але присвятила своє життя служінню морю.

Перед Віїдом висвітлювалось відео.

- Хільдеран, я хочу бути з тобою до кінця своїх днів. Я хочу посадити велике дерево, яке йде коріння глибоко в землю і зустріти з тобою під цим деревом старіння.

- Я теж, Нодюль.

Нідюль і Гільдеран розмовляли один з одним, лежачи на пагорбі, вкритий квітами. Однак за ними спостерігали інші жерці духовного Бога.

« Якщо Гільдеран, яка є жрицею, захоче зустрітися з чоловіком, то Морський Бог розсердиться»

« Нам потрібно провести жертовний обряд, щоб заспокоїти нашого Бога»

Острів Борота та деякі інші острови були під юрисдикцією Червоного Бога. Якщо жерці приймали будь-яке рішення, ніхто не сміявся послухатися їх. Вони вирішили принести в жертву Хільдеран і повідомили про це родині Борота.

Наступного дня бушував шторм, і Нодюль з Хільдеран на маленькому човні виплив у море. Вранці пропало ще багато шуму. Жреці духовного Бога вийшли в море, щоб наздогнати їх.

Дзинь!

- Ведуче море, що бушує.

Нідюль і Хілдеран випливли у відкрите море під час шторму.

Зробіть скульптуру корабля і вийдіть на ньому в море.

Рівень складності: Завдання на останню таємну скульптуру.

Обмеження: Ви загинете, якщо провалите завдання. Для виконання завдання потрібно мати компаньйон-жінку. Роль цієї жінки буде важливою, так що завдання має бути пройдене разом.

Завдання буде провалене, якщо ваша супутниця загине.

Буде дощово.

"Хм, значить мені потрібна одна дівчина".

Як видно з опису завдання, воно було пов'язане із мореплавством.

« Жаль що три Божевільні Акули Беккі всі чоловіки... Може, мені знайти жінку-моряка? "

Але це завдання було не просто перевірка навичок мореплавства.

"Мої навики мореплавства знаходяться на середньому рівні, так що найкращим варіантом буде знайти дівчину, яка легко не помреться"

Єдиною дівчиною, яку не було просто вбити, була Союн. Вона відіграла одну з найважливіших ролей під час бою на полі Рупі. Вона безстрашно атакувала Гільдії Гермес і змогла протриматися до самого кінця. Берсерк був стійкою, але небезпечною професією.

Віід послав шепіт Союн:

- Вибач, ти не зайнята?

- Я відпочиваю.

Суун помахувала своїм мечем у підземеллі 450-го рівня.

Фіииють!

Очерередний монстр звернувся в хмару пилюки. Але поряд були ще 7 готові в будь-який момент стрибнути з укриття. Соун підібрала 314 рогів, іклаків та шкіри з моменту її входу в підземний будинок.

Вікід не знав, що там відбувалося і продовжував спілкуватися.

- У мене тут одне завдання... Ти не могла б допомогти?

- Можу прямо зараз. А ти де?

- Я на острові Борота. Відправлю за тобою 3-ю Вів'єрну.

Поки Вів'єрна летіла за Союн, Віїд викликав своїх інших літаючих скульптур. Вони могли надати непогану підтримку з повітря, якби це було необхідно.

***

Тіщчь!

Ішов справжній дощ.

– Дощ буде продовжуватися весь час поки ви виконуєте завдання "Бушуче море".

"О, коли ж цей дощ нарешті закінчиться"

"Він ллється вже 6 днів поряд".

« Він не зупинявся ні на хвилину. Вам не здається це трохи дивним? "

У міру того як завдання було припинено, мешканці острова Борота мусили миритися з дощем. Проливний дощ зруйнував плани на добру риболовлю і перешкоджав гравцям загоїти на пляжі.

Віяда і Союн мали лише кедровий човен.

« Я мушу попрацювати над нею ще.

Його майстерність суднобудівництва була 3-го початкового рівня, і після завершення вдалої шлюпки - виросло до 4-ого. Це була ще одна перевага його головної професії. Якби Вік - лицарем, завдання було б важчим.

« У професії скульптора є свої зльоти і падіння, але напевно вистачає завдань, які можуть призвести до фатальних наслідків»

Хвилі сягали чотирьох або п’яти метрів. Така погода була абсолютно неприязною до човна-скульптуре, але чекати її зміни було безглуздо, оскільки вона була прив'язана до самого завдання.

« Нідулль і Гільдеран несуть відповідальність за цю погоду... але мені нічого не залишається, крім як продовжувати."

Віід і Союн попрямували зі своїм коритом до моря. На відміну від Нодюля, він міг загоїтися провізією, матеріалами для ремонту човна, вітрилами тощо.

Звичайна вітрильна шхун не виходила б у море при такій погоді. Хвилі у відкритому морі будуть ще сильнішими, а на перехресті течії можуть потрапляти навіть водори.

Круті хвилі заважали веслувати вперед, але їм нічого не залишалося тільки як витримати. По суті, вони навіть не пливли — то назад говорили на хвилях.

Дзинь!

– Через сильні хвилі міцність корпусу зменшилась на 1

Прочість корпусу: 44/45

« НАДля початку нам треба покинути острів. А потім ми приймемо рішення куди рухаємося далі."

У нього були Пески Часу, але їх не варто було застосовувати коли. Адже якщо в них залишаться заряди, то їх можна буде продати за хорошу ціну!

Віід розкрив карту острова Борота.

« Борбль Нодюлла був не дуже хороший. У цей день йшов проливний дощ і була сильна гойдалка."

Він мав вибрати маршрут, де судно не потоне і уникне сильних хвиль. Існувало два шляхи, якими могли пересуватися Нодюль і Хілдеран, щоб покинути острів.

Перший — пройти курс пряміком на материку, а другий острів Пахіл і три інші. Інший проходив через води рифу Веласкес, де мешкало безліч морських монстрів.

Віід дістав свій непрацездатний компас і поклав його на мапі, поєднавши сторони світу. Можливо, це був збіг обставин, але компас показував пряміком на риф Веласкос.

- Підемо до рифу Веласкес.

- Чому?

Союн не була впевнена у правильності такого рішення. Компас не був найнадійнішим доказом.

- Дивись сюди, континент далеко і дістатися туди було б не так просто.

- У цьому є сенс. Нодюль і Гільдеран вийшли в море майже без запасів.

- Таким чином, риф Веласкес. Там бракує неприємностей, так що будь готова.

На карті острова Борота було показано, що води цього рифу були надзвичайно небезпечними. Було дивно, що Нодюль і Гільдеран вибрали такий складний шлях. Щоправда, вони просто не мали вибору з метою отримати хвости на хвостах.

- Я веслу першим, а ти сідай на протилежному кінці.

Віїд греб з усіх сил. Його високі показники Сили та Левкості давали можливість веслувати дуже швидко.

- Я не можу триматися прямо. Хвилі постійно б'ють нас з курсу.

Сун дістала їм дощові плащи і гарячий чай. Хвилі постійно били об борт човна, але все-таки мореплавство було так романтично.

Нідюль і Хілдеран. Коли закохані втекли з острова, вони напевно відчували одні до одних гарячі і сильні почуття.

Соун мав теплий чай, тож вона з радістю подорожувала туди.

– Через сильні хвилі міцність корпусу зменшилась на 1

Сила моря!

Вікід був зайнятий ремонтом корабля і веслував цілу ніч.

Настав ранок. На горизонті з’явилися перші промені сонця, і небо почало світитися. Після усіх страждань він не відчуває!

Дощ лив як з відра. А втім, відром вона використовувалась для вигрібання води з човна. На її обличчі була щаслива усмішка.

– Однак це будуть приємні спогади.

Це була тепла і м'яка усмішка, яку вона не показувала нікому, крім Вііда. Віід похитав головою.

- Ні. Готовий посперечатися, що з моєю нещасною долею це далеко не кінець.

І справді, через деякий час з боку острова Борота вийшло 12 великих кораблів. Вони підняли прапори з Морського Бога.

- Це ще що таке? Чи ж не можна сказати, що морську Божу історію названо лише передвістям?

- Я не знаю. Але незалежно від того як сильно ми будемо веслувати, нас не укриє ні небо, ні земля, ані море.

Розділ 6: Час минулого

- Нодюль! Зупиніться! Хильдеран — це підношення Морського Бога!

Ті, хто падав з величезних кораблів голоси помилково вважали Віїда і Союн як Нодюлля та Гільдеран.

Вікід знав, що це не просто ілюзія. Це була не якась випадковість, що їх переслідувало кілька лінз.

У минулому Нодюль і Гільдеран влаштували свій біг з острова, а тепер все повторювалось знову як ілюзія.

- Піски Часу стихнулися і сталося щось таємниче.

- Що це за таємниче?

Це була ситуація, коли предмет із завдання активувався сам по собі! Союн дивилася на Вііда.

- Я не знаю, що конкретно відбувається, але якщо потрібно - я можу піти до них.

Можливо, Хільдеран сказала Нодюль щось подібне. Ті закохані тремтіли від страху і не знали, що їм робити.

Але, звичайно, зміст цієї фрази змінився. Хільдеран пропонувала віддати себе їм, щоб врятувати Нодюля, але ось Союн...

- Я можу піти до них, всіх вбити а потім повернуся.

Віід негативно похитав головою.

- Ні, ми будемо разом до кінця. Я ніколи не відпущу тебе до них.

Завдання на останню таємну техніку було надзвичайно важливе. Він потребував Союн, щоб вижити і досягти успіху. Але все може призвести до невдачі, якщо його партнер помре!

- Справді?

– Да. Як я вже сказав, ми будемо разом до самого кінця.

Союн знову усміхнулася.

Вік прикидається байдужим, але йому було сумно. У минулому він завжди готував їй що-небудь смачненьке, коли вона була голодна і перев'язував, якщо вона був поранена. Звичайно, Віід виявляв таку слухняність через страх перед нею.

- У нас вийде відірватися?

- Я зроблю все можливе.

Віід греба з усіх сил, але лінкори постійно наближалися.

"Таак, згідно карти, якщо ми вийдемо з ось цієї області, то тут почнуться рифи..."

Таким чином вони могли уникнути переслідування.

« Можна шлюпка Нодюль була найкращою моєю. Крім того, вони не були навантажені якимись речами, так що цілком могли врятуватися."

Великі військові кораблі наближалися до човна-скульптуру. Морські битви відігравали ключову роль.

- Так у нас нічого не вийде. Почекай мене, я скоро повернуся.

– Аа?

Суун встала і навколо неї застигало світло. Крила Світа!

Нещодавно скульптура Крильїв Світла мала Союн. Вони не були настільки корисними, як Жовта людина або навіть Золотий чоловік, але Союн ними охоче користувалися.

Союн спіймали вгору і понеслися в бік ворожих лінкорів.

« Якщо вони її схоплять, то це кінець. Всі мої зусилля підуть коту під хвіст ..."

А потім він почув сильний шум з боку кораблів.

Бамсь! Бабаам! Бдищ!

Щогли, що були по центру корабля з тріском почали падати, а їхні кораблі не випадали — їх повикидали гармати.

« Вааак!»

"Спасіть мене"

Крики послідовників Морського Бога можна було почути, мабуть, навіть якщо Вік був би під водою. Через деякий час лінкор накоренився і затонув. Після цього Союн полетіла на своїх Крильях Світла до інших лінз.

Ба-бам-бряц-кв'янг-бдим!

Віід міг з точністю сказати навіть не дивлячись туди, що на лінкорах відбуваються якісь жахливі речі.

"На цей раз вона точно злякалася"

Вона показала свої можливості берсерка так само, як і на Ракіна Рупі.

« Це явно відрізняється від історії Нодюля і Хільдеран»

Згідно з початковими даними завдання, жіноче обличчя мало відігравати роль Хільдераран, яку треба було захищати. Проте Союн могла захистити будь - кого і клацала на прихильників духовного Бога, наче насіння.

« Світ змінився. Жінки зараз страшніші навіть лицаря смерті."

Після того як було потоплено три кораблі, шлюпка Віїда опинилася в діапазоні гармат позосталих.

Ты-диынынь!

Ядра падали навколо човна, піднімаючи фонтани води. Бомбардування вже почалася, але ще було досить далеко для ведення прицельного вогню, так що атаки були неточні.  Віід вправно вів човен між падаючими снарядами. Маленький човен міг легко маневрувати.

З часом з’явилися рифи. Після того як він добрався до неї, шість лінкорів припинили своє переслідування та Суун за допомогою двох інших кораблів спалили його.

Кораблі були охоплені полум’ям і поступово занурювались у воду.

– Я вернулась.

Усмішка Союн у цей момент була настільки гарною, що жоден художник чи скульптор не змогли б гідно висловити її. Це було навіть трохи страшно!

У минулому Сун трималася холодно, але тепер вона з усмішкою стоїть перед Відом і тримає меч у руках.

***

Вони прибули до води Веласкуса неушкодженими, але їхні проблеми тільки починалися.

Буль!

Морські диваки, названі Грудуру, плавали навколо них. Віду треба було маневрувати так, щоб не потрапити в водоворот або не налетіти на одного з монстрів.

"Як Нодюль справився з цим?"

Якщо Вікід використовує Пісні Часу, то побачить що ж зробив Нодюль. Нодюлл не мав добрих бойових навичок, тож йому залишалось подолати це тільки за допомогою морської майстерності. Він використовував слабкі сторони Грудура та інші прийоми, щоб перетнути небезпечну зону.

Проте Віід був одним з скупердяїв, які шкодували навіть про дошки на залату борту. Він навіть не повертав крана на гарячу воду, щоб помитися взимку, оскільки вона була дорожчою!

« Мені потрібно прискоритися. Рука, яку ми бачимо! "

Це не було вміння. Рука, яку ми бачимо. Додаткова рука занурилась у воду і штовхала човен вперед. Союн теж не дрімала і рубила тих, хто пливе занадто близько монстрів.

 - Нижня частина човна була атакована. 3 урони.

Простість корпусу: 29/45

- Нижня частина човна була атакована.

Простість знижена на 8. Отримано пробоїну і шлюпку тоне.

Прочість корпусу: 21/45

Грудуру врізався у корабель.

Човняр зазнав ушкоджень від Грудура.

"Ремонт!"

Вікід заздалегідь заготовив дошки, щоб ремонтувати своє судно.

Тин-Дийн-дин!

- Частина корпусу була відновлена.

Тіч не припинилася.

Простість корпусу: 29/45

– Капелька!

Існування Духів, створене Воюванням!

- Ви звали?

Вода з’явилася в одеж. Вікід не експлуатував її вже дуже давно, так що тепер вона посміхалася.

- Убирайся.

- А?

- Прибери воду з човна!

– ...

Уся вода у човні була виведена за допомогою духу води.

"Ремонт!"

- Частина корпусу була відновлена.

Ви успішно запобігли потопі.

Прочість корпусу: 34/45

Течь було усунено, але Веласкес був просто раєм для морських тварів, тому вони не могли зволікати.

- Нам потрібно рухатися вперед.

Вікід був майже у відчаї.

« Це те, з чим зазвичай стикається молодь в Кореї. Спочатку конкуренція при вступі в університет, потім конкуренцію під час працевлаштування і тоді нескінченне переробки все життя у якійсь компанії!»

Він не міг здатися і продовжував стріляти з лука, використовуючи свій Сяючий меч. Відчайдушна схопка в спробі залишитися на плаву.

***

- Він почав випробовувати труднощі.

Сказав Ю-Бінг Джин під час перегляду пригод Віїда.

- Версаль, як же Нодюлл перетнув це море в минулому?

Версаль, штучний інтелект Королівської дороги, вийняв історичні записи і відповів:

- Відео готово для перегляду. Хочете побачити його?

- Виведи на сьомий монітор.

Екран сьомого монітора загорівся картинкою Нодюля та Хільдеран під час перетину вод Веласкеса. Екран, який раніше показував Мору, тепер показує цих двох.

Під час плавання вони їли бутерброди, приготовані заздалегідь. Грудуру плавали навколо, але не торкалися їх. Монстри не дуже хотіли бути присутні, але вони були далеко від них.

Причина була в носовій фігурі! Нодюль закріпив туди фігуру восьминога, яка змушує морських монстрів відступати при її вигляді. Нодюль видавав у воду трохи цибулю, коли до човна пливли інші види морських тварей. Цибуля, змішана з морською водою, викликала огиду і небажання підходити ближче. Ну а носова фігура була чимось із реліктових предметів сім'ї Борота!

Ю Бінг-джин подивився на тих, хто намагався вижити Віїда і Союн, а потім пробурмотів:

- Він навіть не досяг дійсно важкої частини завдання...

- Схоже, у них проблеми.

- Але ж залишок завдання не збираються бути такими легкими?

- Звичайно ні. На даний момент це найскладніше завдання, яке коли-небудь з'являлося в Королівській Дорогу.

- Але можливості Віїда все-таки помітні.

Ю Бінг-джіну досадив той факт, що Віід щоразу виплутувався з найскладніших ситуацій. Він перемагав попри труднощі і піднімав манію публіки все вище. Ю Бінг-джіна це сильно дратувало.

- Якщо він вивчить останню таємну скульптуру і об'єднає континент...

Звичайно, він ще мав розібратися з Бадрієм і Ґільдією Гермес, які вже зробили половину справи. Як Король, він мав високу підтримку гравців, так що мав шанси на це. Вікід отримував різні навички і підвищував свої характеристики кожного разу, як закінчувався черговий етап завдання.

Ю Бінг-джин ставав все більш бурчавіше, коли бачив як Віїд знаходить найкраще рішення для подолання будь-яких перешкод. Це було до того, що Віід міг бути затягненим болотом по саму макушку і холоднокровно звідти вилізти. Він розбив північну експедицію Імперії Хейвен і навіть не напружився.

По правді кажучи, Ю Бінг-джін не відчував до Віди ненависті, але завжди почувався краще коли бачив, як Вікід мучиться.

- Обчислює можливість успішного завершення?

- Ні, не роби цього.

Він вирішив більше не вірити показнику успіху Віди. Незважаючи на те, що це був просунутий штучний інтелект, результати не були правдивими. Він не знав, чи звалиться він з ніг від розчарування або буде до втрати пульсу радий якщо Вікід отримає останню секретну скульптурну техніку.

Бадирей і Гільдія Гермес чинили погані речі, тому вони заслуговували знищення. Але спостереження за тим, як Віід досягнув успіху в житті, викликало у нього біль у животі. Він проклинав його і одночасно не спускав очей з його пригод.

- Завдання на останню таємну техніку має найвищу складність в Королівській Дорозі.

- Різносторонні навички Віїда і його характеристики не гратимуть ніякої ролі, коли він зіткнеться з наступним етапом. Він повинен буде перемогти тільки чистий навички валення. Це буде занадто навіть для Віїда.

- Я припускаю, що це буде цікаве видовище. Давайте швидше побачимося, хе-хе!

- Хі-хі-хи!

Ю Бінг-джин на пару з штучним інтелектом розсміялися.

***

- Хех, нам вдалося безпечно проплисти.

Віід оглянувся подивитися на води рифу Веласкос. Він пережив незліченну кількість ситуацій, коли човен був готовий йти до дна аж поки вони не змогли втекти від нього неушкодженими. Простість корпусу впала до 6 одиниць, але вони змусили монстрів прибратися геть. Після того як вони минули рифи, морські диваки перестали йти за ними.

« Ми могли це зробити. Якщо у нас є воля до перемоги, то ми завжди зможемо досягти успіху."

Соун також відіграла свою роль чудово. Незважаючи на свою професію берсерка, монстри не мали щоденного й легкого утримання. Їм потрібно було постійно контролювати міцність човна і до того-ж відганяти монстрів. Віід так само весляр і воював безперервно. Не маючи досвіду, він просто не витримав би всього цього.

« Більш детальною є таємна скульптура. Рівень його складності справді величезний."

Вікід був задоволений тим, що зміг подолати ще один виклик. Це було, як відчуття завершення боргу після важкого робочого дня. Йому не вдалося б впоратися з завданням, не імій він середнього рівня уміння мореплавства.

« Як і очікувалося, вміння мореплавства не безнадійне»

Дощ поступово затих і небо прояснилося. Віід пройшов наступний крок його завдання, так що дощова погода нарешті закінчилася.

- Дякую за допомогу.

- Ні, я не могла по іншому.

 Після виснажливої битви Солюн змогла відпочити. Вона віддала битву багато сил і їй потрібен був час, щоб відновитися.

- Влаштуємо тут невеликий передих.

Віід і Союн відпочивали на своєму суді. Якщо вони будуть дотримуватися курсу, то доберуться до континенту. Здавалося, що всі серйозні небезпеки минули.

І тієї ночі на небі засяяли зорі так, що здавалося, вони більш і красиві ніж зазвичай. Віід вирізав скульптури, а Союн, як завжди, спостерігала за ним. Місячне світло було граціозно переливатись по хвилях, тоді як він займався своїми скульптурами. Усе довкола них створювало прекрасну і романтичну атмосферу.

Буль!

- Ти це чув? Якийсь звук, прямо з моря.

Віід перевів погляд в напрямку моря. Морська гладкість була тихою, наче біля озера. Прохолодний бриз і фантастична краса небо. Довкола була тиша і спокій.

- А? Я нічого не чув.

- Я точно чула якийсь звук...

- Це параноя.

Віід повернувся до вирізання скульптури. Його вміння валення було на 75.3% 9-го просування. Залишилося не так далеко до майстра. Хоча він постійно займався скульптурним ремеслом під час своїх численних пригод, все ще не досягнув вершини.

« Після того як я закінчу з в’язницею, мені треба кинути виклик шиттям. І якщо у світі буде трохи спокійніше - то зможу довести його до майстра за один рік."

Він придумав дуже довгий план. Вічно він всі навики, йому не буде рівних на Версальському Континенті!

Буль!

- Ти це чув?

- Цього разу так.

Звук булькання води був десь зовсім близько.

- Щось наближається.

Він озброївся луком вищих ельфів. Вікід не жартував, дивлячись на морську гладкість.

І тут!

Буль! Буль! Буль!

Величезна риба вистрибнула з води прямо перед Віїдом і Союн.

"Блискучий Марлін"

Це була велика риба, яка перевищувала 3 метри! Якби Зефі зловив його, то вийшло б смачна вуха. Але тепер ситуація не була настільки напруженою. Незабаром десятки, сотні або навіть тисячі Блакитних Марлінів почали вискакувати з води. Постійні сплески постійно спричинилися до марлінів.

"Такі справи..."

Кванг!

- Блакитний Марлін врізався у дно човна і міцність зменшилась на 9.

Корпус тріснув.

Простість корпусу: 36/45.

"Ремонт!"

- Корпус відремонтований.

Блакитні Марліни не переставали стикатися з човном. Що ще гірше, одна з риб вистрибнула якось зовсім не вдало і приземлилася пряміком в човен.

Блим-бый.

Блакитний Марлін блукав своїми очима і помагав хвостом. Це було б шокуюче видовище для тих, хто любить їсти гострий рибний суп. Ще один Голубий Марлін впав у човен, розгостривши ситуацію.

- Корпус знищено.

Човняр іде до дна.

« Ну що за...»

Човен тонула не через напади страшних морських монстрів, а завдяки... Дужки риб.

- Ааа!

Соун випала за борт і скрижала. Він стрибнув слідом, щоб врятувати її. Ніч була темною, тому видимість була поганою. Усюди знову з’явилися Блакитні Марліни, і це дуже перешкоджало рухам.

Соун була екипірована в важкі обладунки, так що могла затонути дуже швидко. Виід пірнув.

- Так, тримаю тебе.

Як тільки він вхопив Союн за руку, перед ним з'явився ролик.

Коли Нодюль і Гільдеран проминули води Веласкуса, на них несподівано повалилися Блакитні Марліни. Їхній корабель розлетівся на щіпки і він тремтів на його маленькому шматку.

- Ми все ще пливемо в місце призначення.

Він витягнув Союн з води і запитав:

- Ти в порядку?

- Дякую, що врятував мене.

- Ці спасибі... Краще б оплатили мені рахунки за газ або квартплату за місяць.

Віід і Союн покачали на хвилях, тримаючись за зламану дошку.

***

"Кр!"

Вів'єрна летіла над морем.

- Пан зник.

- Він просто кудись пішов.

Перша Вів'єрна відкрила свої великі, яскраві очі. Після того як Віід і Союн зазнали аварії, стало гладким та тихим. П'ята Вів’єрна, 6-аВірна і 7-я Вільєра дивився вниз на воду і нічого не могли знайти.

Вів'єрна три рази подивилася на своїх братів, які всюди рикали в пошуках хоч що-небудь.

- Давайте просто політаємо і поїдемо ризик.

- 3-я Вів'єрна здається зовсім не турбуючись про Господара.

- Ось коли тебе Господар ніжно покличе...

Три-я Вів'єрна закрила крилами, ніби слова його брата були повною нісенітницею.

- Чоловік і жінка зникли разом.

- І?

- Ми шукали їх, але не знайшли. Ге-ге-ґе-гу.

Три-я Вів'єрна показала свій безобразний оскал!

- О, це мені подобається.

- Коли він знову з'явиться, ми зробимо вигляд що нічого не знаємо.

***

Віід і Союн дрейфували по морю протягом усього дня. Їм обом не було нудно. Бути наодинці серед безкрайних вод, тримаючись за одну тільки дощечку — це був унікальний досвід.

- Я любив плавати з самого дитинства.

- Ти відвідував басейн?

- Я ходив у громадські лазні.

Зрештою вони досягли землі!

Дзинь!

- Навики мореплавства було поліпшено.

- Завдання "Бутуюче море" було завершено.

Нодюль і Хілдеран уникнули ланцюгових рук своїх переслідувачів, щоб дістатися до континенту. Вони були сповнені тривоги через прибічників Морського Бога, але тепер могли заспокоїтися.

- Ми знайшли потрібне місце.

Вікід перевірив околиці. Перед ними розстеляється мальовничий піщаний пляж. Вони прямували на континент з острова Борота, але не думали, що віднесе їх так далеко.

« Це місце, ймовірно, Кордадесуль»

Тут усі чотири пори року світить сонце, м’який пісок і веселе око. Це було одне з трьох головних курортних місць на Версальському Континенті.

- Я колись бачив трансляцію, і ці гори змахують на ті.

- Але чому тут немає людей?

На пляжі не було розкішних апартаментів і ресторанчиків.

Не було ні скромних халуп, ані дорогих вілл з аристократами. Лише піщаний пляж.

- Погода хороша, але на пляжі нікого немає...

Віди почали відчувати підозри. На горизонті не було жодного вітрила.

У цій місцевості зазвичай було багато торговців і туристів, які плавали між островом Борота та континентом. Серед них були і ті, хто заграв у бій з акулами.

- Там є сліди.

Соун знайшла сліди на пляжі. Зазвичай, його не зацікавили б якісь там сліди на пляжі, але зараз, коли інших ознак населеності цього місця не існувало, йому було цікаво.

- Це сліди двох людей. Можливо, ми дізнаємося щось якщо підемо за ними.

Віід і Союн пішли вздовж слідів. Незнайомі завжди викликали в людини якусь незручність. Але ці двоє відрізнялися від звичайних людей.

Логіка Союн була дуже проста.

« Якщо я побачу монстра, то швидше прикінчу його»

З Віідом все було важче.

« Було б чудово, якби з’явився монстр із хорошою шкірою. Я його освіжу, відділю клики і кігті, зажарю м'ясо та видалю масло."

Зустрітися з монстром Віідою — у нього був би найгірший день його і без того не простий монстр життя.

Сліди привели до невеличкого вибушка. Вона лежала посеред лісу, де відкривався прекрасний вид на сам пляж.

- Він мало чого недороблений... У ньому буде спекотно влітку і холодно взимку. А якщо піде дощ, то буде дах. Цей будинок, здається, зроблений з підручних матеріалів. Нам взагалі варто заходити?

– Да.

Віід і Союн витягли свою зброю й обережно увійшли в аварію. Всередині було пусто.

Дзинь!

- Будинок для двох.

Нодюль і Гільдеран прибули в ці землі, щоб жити разом.

Але для них так і не знайшлося місця, де б вони жили у спокійному та мирному середовищі.

Королівство Хреста, королівство Мапон і Великобританія Бромба вели громадянські війни по всьому континенту, а їхній дерев'яний будиночок розташований недалеко від лігво монстрів.

У них за душею нічого не було, але вони мріяли про те, щоб бути одні з одними.

Обмеження: Завдання буде невдале, якщо ви загинете.

Ваша понівечена виродка не повинна бути знищена.

Завдання буде провалене, якщо ваша супутниця загине.

"Ага, це означає зараз війна".

Після ознайомлення з завданням стало зрозуміло, що вони були не в своєму звичайному часі на Версальському Континенті.

- Судячи з назви королівства, Нодюль і Гільдеран жили в той час.

- Час змінився.

- Нодюлл і Хільдеран закинули нас прямо в історію.

Вікід не став морочити собі голови здогадами про те, як це вдалося. Одного разу, Башта Героїв занурила його в минуле щоб він врятував принцесу. Якщо так, то ситуація зрозуміла.

« Якщо все буде продовжуватися в такому ж дусі, то це завдання стане справжнім головним болем»

***

« Він пішов в бік скверу. Обшукайте кожен кут!"

« Схопіть людину з фарбами!»

Там проскакала Петров.

« Уф, уфф, мало не наздогнали»

Петров активував у регіоні, який був під юрисдикцією Гільдії Гермес. Він таємно малював карикатури на погані вчинки Гільдії Гермес, що були розташовані на стінах і дорогах міста. Зміст малюнків характеризував постійний гніт населення і підвищення Гільдія податків та зборів. Деякі ситуації мали місце бути, а деякі були плодом його власної уяви.

<Лорд Жіру їсть новонароджене немовля>

<Знаменита Ленон купається в крові уб'яних>

<Рицарь-жінка Тіма жонглить костями людей>

Жителі Імперії Хейвен мали низький рівень вірності, так що вірили намальованому Петровим.

« Від Лорда Жиру можна очікувати чогось подібного»

« Чиє сумління? Та Ленон боягуза, як ці брудні гобліни."

Вірність мешканців впала ще більше, що призвело до зниження рівня безпеки. Реалістичні зображення, намальовані Петромом, мали великий вплив на людей.

Незважаючи на повний крах операції Гільдії Гермес, вони показували свою перевагу армії в інших частинах континенту. Бардир з королівськими лицарями воював у блискучих сутичках проти Наемніків Чорного меча і поступово ставав популярнішим.

Петров викрався використовувати момент для малювання своїх карикатур, коли Гільдія Гермес була зайнята завоюванням інших земель. Він розкривав їхню диявольську сутність на цегляних стінах, під мостами і навіть у підземних землях та в екскрементах торговців.

Проблема полягала в тому, що лише один художник не міг піддати чіткому бунту.

« Ось сволота. Невже він продав своє сумління за 20 медяків? "

"Лорд Вікарій справжній жадина"

Художник, який малював ці картини, отримав не дуже теплий прийом від Імперії Хейвен.

***

IШтайнер. Ім’я, яке не було широковідоме на Версальському континенті. Однак він був злодієм з чудовими здібностями.

"Безпека в Імперії Хейвен падає, так що це непогана можливість"

Він привів 60 навчених особисто НПС на територію колишнього королівства Калламор, яку зараз займає Імперія Хейвен.

- Ми будемо грабувати всіх торговців, які будуть проходити повз цю гору.

 - Так!

- По одній команді Босса ми витру їх до ниток!

Повозки жителів та торговців, які перевозять свої добро в Імперії Хейвен, стали мішенню для розбійників у горах.

У Імперії, НПС і люди, які займаються торгівлею, були дуже важливими.

Місцеві ласощі, податки та товари — все це ввозили цілі каравани.

Штайнер і його команда були раді всім, хто вирішив пройти дорогу.

- Це контрольно-пропускний пункт, і ми ним керуємо! Залиште всі ваші товари тут і йдіть далі! А-ха-Ха-х!

- Будь ласка, пощадите!

- Звичайно, ми тебе пробачимо. Тільки наступного разу ти мені принесеш ще більше золота!

Чимало ресурсів та провіантів було завойовано в гори мріяли. Звичайно, після таких зухвалих грабежів їх цікавлять військові, але злодії добре знали гори і швидко реагувалися.

"Зупинись подалі від нашої гірської застави."

Гірська застава, яку вони створили була під хорошим захистом, але і імперські лицарі були далеко не слабаками. Отже, злодії Штайнера просто роздягнулися і, таємно пересуваючись по околиці, продовжували грабувати всіх підряд.

Слабкі укріплені села в цих місцях також були пасткою. Але злодії були хитрішими.

- Вор Корум, який був у вас під владою, отримав великий досвід.

Штайнеру було вигідно, коли показники його підопічних виростали.  Його команда створила ще одну виставу в гірській місцевості.

Почесть у злодіїв падала, а досягнення припинили зростати. Хоча лорд відправляв район, там ширилося беззаконня і всі довкола кишіли розбійниками та злочинцями.  Штайнер не міг стати новим правителем регіону, але повністю взяв під свій контроль усю гору!

« Я чув про вашу погану славу. Це честь для мене зустрітися з самим Штайнером."

Високий показник поганої слави означав, що кількість підлеглих зростатиме. Він мусив розвивати й правильно вибудувати ріст своєї поганої слави. Він був лідером розбійників, тож міг використати їх для своїх потреб.

Численності і рівні бандитського угруповання зростали, і королівству все важче було закривати на них очі. Бандити оточили з метою перебити всіх до одного. Якщо б кілька безпечно втекли, то він просто сформує новий аванпост і почав здирати із продавців свої власні податки.

Після того як мирне існування було порушено бандами, вірність мешканців скочувалося на самий дно і вони вирішили самі потрапити в бандити.

« Мир — брудне місце. У мене не залишилося нічого, так що піду ка я в бандити."

« Вони обклали податки, які я добув чесною працею. Так що час повернути всі назад."

Мешканці міста з радістю приєднувалися до банд.

З усиланням двоянської тиранії, навіть солдати та лицарі кидали свої пости і переходили на бік розбійників. Військові, які були послані покінчити з злодіями - були вражені харизмою Штайнера і перемітилися на його бік.

Ця група бандитів стала справжньою чумою для Імперії Хейвен. У горах швидко зростає кількість злодіїв, тоді як населення світу зменшується. Торгівля була заблокована, а сільськогосподарські ділянки спустошено.

Ворі Штайнера в дії!

Групи розгніваних злодіїв поширилися по всій території Імперії Хейвен.

***

Бард Мюррей грав на музичних інструментах і співав пісні про захопливі та захоплюючі пригоди Бадрія.

Він з радістю слухав бийки місцевих жителів і час від часу брав участь у їхніх фестивалах. Цей барда не мав постійного дому. Він був тим, хто блукав по всьому Версальському Континенту.

Муррей глянув на нічне небо.

"Звіта Віяда яскраво світить в ці дні."

Астрономія — це вміння барда! Воно дало можливість передбачити долю певних людей за допомогою зірок. Зорі певної людини будуть світити по - різному, залежно від ситуації. Коли вони були на межі смерті або потрапляли у важкі ситуації, зірка загорялася червоним кольором і якщо вона буде мерехтіти - значить нічого екстраординаритного не відбувається.

Зірка Вііда у нічному небі має яскраве світло.

Муррей обійшов цілий континент і вибрав для себе рівно 364 зірки. Проте серед них не було жодної подібної зірки Віди.

« Таке нетривіальне світло... Цікаво, який тип завдання він проходить."

Він попрямував до центру континенту. Він хотів побачити силу Гільдії Гермеса.

Глава 7: Версальський континент у минулому

Вія мав багато задумів щодо цього будиночка.

« Це не дуже добре місце для захисту. Дім потрібно зміцнити."

Він зрубав дерева в окрузі і побудував частокол навколо вибої. Зрубані дерева були щільно скріплені мотузками, а кінець заточені. Соун викопала навколо рів і встановила там залізні кіля.

- Тобі важко?

Віда мучила сумління щоразу, коли його обов’язки вимагали її страждань.

- Ні, це цікаво.

На диво, це подобалось Сун. Вона могла посміхатися, а її сльози розтопили біль у грудях. Вони завжди були раді бути біля Вііда.

- Мені справді подобалися ті часи, коли ми пішли на північ разом зі священиком Альбероном. У Джиголасі було також весело.

– ...

Місця, які принесли йому стільки загублених нервових клітин, для неї були чудовими спогадами!

« Дивно, що вона перераховує всі події, які так чи інакше пов'язані зі мною»

Насправді, Віяда і Союн не мали пригоди налегка, про яку вони могли б згадувати з тугинкою. Вони ніколи не ходили смачно поїсти і не відпочивали, як туристи. Рейд у холодних північних краях, страждання на Ракінах Відчая і на волосках від знищення в Джиголасі!

Якщо Вікід був у біді, вона ніколи не залишалася осторонь. Було дуже приємно, що вони кожного разу подолали всі неприємності разом! Коли вони були удвох, то могли справитися з будь - якою ситуацією! Навіть якщо вони не домовлялися заздалегідь про план дій, то Сон добре знала характер і серце Віїда.

Скільки я заробив сьогодні? Рейтинги виросли до 24.5%, так що прибуток від реклами ...."

« Він думає про гроші»

« Розвиток цін на речі досить високий у ці дні. Мені треба виручити хоча б на 5 золотих більше."

« Він думає про гроші»

"Ох, наступного тижня закон про підвищення газових тарифів"

« Він, напевно, думає про гроші»

Тоді як інші дівчата...

"Вид-нім симпатичний. Спочатку я це не зрозуміла, але тепер він здається мені милим."

« Він якось дивно дивиться на мене. Потрібно бути обережною, щоб не потрапити в його мережі."

« Милий і симпатичний. Може, я повинна його підлещувати? "

« Я мушу вразити його. Як мечем»

Неправильні уявлення Віїда про Союн не могли бути так просто розв'язані через її бойовий режим берсерка. Вікід їй подобався і вона робила все можливе, щоб не бути марною. Кожного разу, коли вона відкладалась на службу — Віяду могла бути небезпечною. Якби Віду щось загрожувало - Союн була б щаслива пожертвувати собою. Їй не було різниці, чи вона впаде від руки ворога або від кігтя монстра — головне для Вііда жити.

Мислення Віада було подібне.

« Два яйця можуть трохи полегшити приготування рамена»

Вікід був ще тим скупердяєм, але був готовий віддати одне з яєць Союн! Вони полювали і подорожували разом у Королівській Дорозі, ходили в один інститут, а також жили поблизу.

Віід і Союн працювали над зміцненням вибоїнки. Монстри не давалися до вечора, тому їхня робота була дуже виснажливою. Але настала ніч.

Аввууув!

Здалеку пролунав воє.

"Що ж, принаймні тепер у нас буду шкури для затишку підлоги..."

Вікід облизнув губи. І тут сталося жорстке зіткнення.

Дынь! Дынь! Дынь!

Вовки стрибнули до Вііду і Союн, але результат був передречений.

"Я отримав шкури і м'ясо"

До ранку в куті вибочки фарбувалися акуратно застеленій горщик морської шкури.

Укріплення вибоїнки продовжилися.

« На Кордадесулі вистачає небезпечних монстрів»

Якщо проїхати вглиб континенту, то можна було дістатися до Королівства Келтон. Він мав велику армію, а місцеві лицарі заслуговували найвищої оцінки. Але як було написано в історичних хроніках - зараз був час, коли всі царства страждали від монстрів."

Нога людей час від часу знущалася на Кордадесуль, отже тут можна було вважати найліпшою справою.

Віід і Союн жили на краю пляжної зони, час від часу зіткнувшись із загрозою монстрів.

Сон і мальовничий пляж — ось вона ситуація, якій кожен би обзавидався! Ці двоє були подібні до бідної пари, яка втікала від усіх на свій медовий місяць.

« Треба зробити капкани і розставити їх навколо дому. Тоді я наб'ю м"ясом хоча б частину своїх сумок."

Частина землі біля дому була розчищена й засмажена листям салату. Здатність Вії до адаптації була просто страшною!

Вікід не міг зупинити монстрів, які виповзли з морських пучин. Але як тільки вони ступили на тверду землю, то не могли використати всі свої здібності і Віїд швидко розібрався з ними. Морські диваки були дуже активними в дощовий час, і Віяду та Союн мусили постійно відбивати їх на прибережній зоні.

Якщо порівняти це з складністю лабіринту Родеріка, то зараз вони просто-напросто били баклуші дні безперервно, а після заходу сонця із крайньою неохоче піднімалися з піску, щоб перекусити.

Здавалося, що достатньо просто йти за діями Нодяля і Хільдеран, щоб успішно виконати завдання.

« Мене трохи напружує те, що все йде так гладко. Напевно в майбутньому на нас звалиться щось не просте."

Було так відчуття, що двоє приховованих злочинців запали на дно в пляжній зоні і проколювали там свою годину. Коли він хотів їсти, то запікав рибу і в загальному просто розслаблювався.

Через десть днів і рівень монстрів так само підріс, але й роботи по зміцненню хатини проходили з страшною швидкістю.

Віід використав свою майстерню, щоб виготовити капкани і розкидати їх по периметру. Прекрасний піщаний пляж заповнив безліч пасток, так що ніхто не міг підійти непомітно. Морські монстри, як тільки вилізли на пісок, несли великі втрати.

« Цього недостатньо»

Віід позбирав каміння в окрузі і за допомогою своєї скульптурної майстерності побудував кам’яне огорожу.

Через 20 днів він знайшов житло залізної руди. Саме завдяки своєму середнього рівня гірничодобувного навантаження.

« Нам бракує заліза»

Бамсь! Бамсь! Бамсь!

Після викопування залізної руди і її плавки Віїд обшив металом всю колоду з кори. Заклена в залізо вибушка, огорожа з каменю була побудована на березі моря Кордасуля!

"Міч Палача!"

Сун виявляла свої вміння боротися з монстрами. Коли вона була в небезпеці, обручка Слоуа передавала її здоров’я від Віїда. Віід підтримував її з даху будинку Сіяючі мечники або пострілами із Лука Висихших ельфів. Так пройшов місяць.

« У лабіринті Родеріка мені не доводилося так розслаблюватися»

Якби Він не воскресив Родеріку, то був би переконаний, що зазнав би великих втрат. Але тепер йому не потрібно було створювати нову скульптуру. Соун була найсильнішою в групі Вііда так що їм нічого було боятися.

Дзинь!

- Завдання "Дом для двох" було завершено.

Нодюль і Гільдеран провели багато щасливих днів на пляжі.

Однак цей відпочинок не тривав довго.

- Завдяки тривалому завданню, ваш максимальний запас здоров'я збільшився на 2,000

"Задачі було досить легким, але зміст таблички якесь зловісне"

Єдиною нагородою був зріст його максимального запасу здоров’я. Звичайно, це було дуже важливим, адже воно безпосередньо впливало на його захисні якості і дало змогу Вії боротися більш аресивно.

Вікід не без причини хвилювався, оскільки на горизонті з’явилися кораблі. Це був великий флот з 50 суден.

Вони наближалися прямо до них. І причиною була Гільдеран.

- Цього разу ми їх не вісимо.

Кожен корабель мав принаймні 32 вітрила! Пушок, ймовірно, було ще більше.

Дзинь!

- Знайти притулок.

Нодюль вирішив відвести Гільдеран до безпечного місця, щоб уникнути флоту переслідування фанатиків Морського Бога.

Він вибрав село Баден у Королівстві Порту. Їм довелося перетнути цілий континент, щоб дістатися до неї.

Послідовники Божого моря висадяться на берег і переслідуватимуть вас.

Рівень складності: завдання на останню таємну скульптуру.

Обмеження: Завдання буде втрачено, якщо ви загинете.

Завдання буде провалене, якщо загине ваша супутниця.

Цього разу він мав взяти Союн і перетнути Версальський континент у минулому!

"Я не знаю де це село Баден з Королівства Порту"

Вікід не знав географії Версальського континенту в минулому. Історичні назви місць рідко з'являлися у завданнях, і навряд чи хтось свідомо їх запам"ятовував. Хоча це було б проблемою знайти історичну назву місця в минулому, але з’ясувати, що саме у цій епосі не здавалося важким завданням.

« Ми повинні піти в місто і купити карту. У нас ще залишилися вовчі шкури, так що ми виручимо за них трохи грошей. І саме подорож не повинна нам влетіти у копечку. У всякому разі, по дорозі ми повинні зайнятися підніманням рівнів, навідуючись в мисливські угіддя."

Тоді як Віід оцінював витрати на просування завдання, Союн сказала:

- Ми не повинні піти звідси перш, ніж ті люди висадяться на берег?

- Так, нам пора йти.

У ситуації, коли треба було негайно змотати вудочки, Віїд насамперед підрахував збитки! Вони зайшли в будинок і зібрали свої речі. Через наївних вовків у них було багато шкіри.

У минулому, Союн збирала тільки цінні предмети. Але тепер вона піднімалась з підлоги кожен медик.

- Яку вартість антикварної монети з Королівства Келтон?

- Взнаємо, коли будемо продавати їх. А скільки у тебе їх?

- Це багато. Напевно тобі важко. Ти можеш дати мені 300.

- Я дам тобі 100.

- Я можу потримати їх у себе і віддати, коли ми повернемося в наш час.

- Хіба ти не обіцяв мені купити Залізний будинок?

–... ... 100.

Вона була ощадливою і насолоджувалася цим відчуттям!

Водночас Божі послідовники з Морського переселились на невеликі човни і рушили вверх за течією. Вони були досвідченими мореплавцями і швидко наближалися.

Сииньг!

Соун викинула свій меч. Вони мали швидко втікати від людей, які переслідували їх.

- Є шлях швидше. Залазь на мою спину!

- Я важка...

– Все нормально. Я справлюсь. Кхэк!

Соун важив не жартом, бо мав вагу броні та багажу.

- Йдемо. Біг на Четвереньках!

Було б не погано, якби кожен втік сам по собі зі своєю ношею, але тільки у Віда був найшвидший навички бігу.

***

Замок Лойс!

Віід і Союн прибули у велике місто Королівства Келтон. Будівлі були збудовані з червоної цегли і мали антидотну форму.

Дзинь!

- Ви захоплювалися стилем архітектури в Королівстві Келтон під час війни.

Як скульптор і король Королівства Арпен, тепер Ви можете відвести будівлі з характерними рисами Великобританії Келтон.

Ці будівлі побудовані під час війни, щоб зміцнити оборону держави. Однак відомі архітектори внесли у них своє бачення краси. Уряди й релігійні споруди мають величний вигляд.

У майбутньому більшість з них будуть знищені, але залишаться згадки про такі великі споруди як Королівський Палац Печіна, Собор Нуро та Вежа Беноар.

- Треновий табір солдат.

 Затрати на будівництво: від 20,000 до 1,50 000 золота.

Місце, де солдати можуть пройти базу.

Чим ліпше навчальні засоби, тим швидше солдати пройдуть курс підготовки.

Можна навчити солдатів техніки швидкого маршу.

Спеціальні ефекти: швидкість призову солдатів до війська зросте.

Якщо в таборі викладатимете майстерність володіння мечем, то солдати зможуть досягти 5-го початкового рівня за короткий час.

- Висока монолітна стіна.

Затрати на будівництво: від 300,000 золотих і більше.

Стіна призначена як протидія і облоговим знаряддям, а також монстрам.

Дуже важка і дорога. Строк будівництва займе багато часу, а сама стіна може бути побудована лише на твердому ґрунті. Однак стіна дасть вам можливість успішно захищатися від вторгнення зовнішніх сил.

Спеціальні ефекти: мешканці будуть вважати себе більш захищеними, навіть якщо вони не мають армії.

Бойовий дух солдата буде високим доти, доки стіна не розпадеться.

Вікід вивчав будівництво будівель, які просто пожирали гроші!

- У будь-якому випадку, давай підемо всередину.

 – Да.

Після перетину на колінах він вирішив відвідати місто і купити карту та інші необхідні речі.

"Скидки, акції!"

« Якщо вам потрібен одяг, підходьте, вибирайте, приміряйте, купуйте!»

Двері в усі магазини були відкриті, і торговці закликали відвідати їхні крамнички. Всі вони, так само як і інші жителі НПС. Таким був не тільки місто Лойс, але й цілий континент.

Віід і Союн були єдиними гравцями у світі.

- Бути в бігах нам буде нелегко, так що давай позбудемося непотрібної і важкої поклажі.

- Давай.

Віід подивився на продавця, який вважав за краще.

"Людина з мертвим животом..."

Такий висококласний торговець як Манауе був би зараз доречним. Проте Віда не була купецькою, тому йому було важко торгуватися з НПС.

Віід обережно взяв предмети на продаж і попрямував до торговця, щоб розпочати свою стратегію торгівлі.

- У вас багато морепродуктів і шкур. Напевно було важко дістати це все. Кількість добра, тому я дам вам 14,850 золотих. Йде?

Вікід сподівався, що це буде принаймні 20,000 золота. Але ціна була ще нижчою!

- Ви могли б купити їх за вищу ціну? Я прийшов саме до вас, не заходячи по дорозі в інші лавки!

- Ідіть тоді до інших. Не дивіться таким жалюгідним поглядом, якщо хочете, щоб я у вас це купив.

Це було минуле, так що слава Віда не мала жодного впливу на розмову.

- Ви справите добре враження. Будь ласка, допоможіть бідним людям додати 150 золотих...

- Якщо вас не влаштовує моя пропозиція, вимітайтеся!

Ідеальний холодний прийом! Віід потикався в парочку інших місць, але і там пропозиції були не вище, так що йому довелося змиритися з цим. Його багаж під час подорожі буде тільки рости, адже він не збирався упускати з уваги цінні трави і те, що залишиться після монстрів, так що йому потрібно було зменшити вагу вже зараз.

Якщо б тільки послідовники духовного Бога не висіли в нього на хвості, він міг би зірвати у цьому місці справжню страву. У той час місто і аристократи потребували спеціальної роботи, а виконання їхніх обов’язків могло б заробити славу, гроші та досвід у торгівлі. У нього не було тут конкурентів серед інших гравців, так що прокачувати вміння торгувати було б дуже вигідно.

Союн пішла торгуватися з іншими купців. Її кількість речей на продаж була аналогічною тому, що продав Віїд.

– Так-так. Тут шкури куниці. Останнім часом аристократи часто купують її. Ви такі красиві, що я заберу у вас це все за 16,300 золота.

Торговець сказав, що ціна вища за ціну Вііда. Тут не було інших гравців, так що Союн була без маски. Вона не проколювала характеристики Зачарування, яка могла б сприяти сприятливій відповіді.

Це була її вроджена краса, яка перекреслювала вплив усіх характеристик та навичок. Якщо Суун ще й прокачала, то продавець погодився б купити її товари за ціну, яку вона сама назвала. Це було до такої міри, що можна було б отримати пропозицію навіть від королів або інших високопоставлених НПС.

Союн не була майстром переговорів, але вона вчилася у Вііда.

- Не могли б ви купити все це за 17,000?

- Ах, вибачте мене, я був занадто грубим і намагався заробити на Вас якомога більше. Моя честь торговця була заплямована на решту життя! Я куплю у вас це за 17,700 якщо тільки Ви прийдете знову!

– ...

Війду нічого сказати. Світ спочатку був несправедливим.

Студенти могли вчитися день і ніч, щоб отримати добрі результати, але ті хто платив — все одно отримували оцінки краще. Звичайна зарплата була 1-2 мільйони вон, а син з заможної сім'ї міг отримати мільярди будучи ще у початковій школі.

"Много грошей, розумна, симпатична і добродушна"

Світ справді був занадто несправедливим. Її бойові якості в Королівській Дорогу так-ж були дивовижні. Але він потішав себе тим, що у Союн все-таки була одна слабкість.

 - Це слабкість дійсно фатальна. Вона не може їсти кашу з свинячого хребта і суп із кишок. Вони такі смачні...

- А?

- Ні, нічого. Просто обмірковували вголос.

Віід купив у лавці карту всього континенту і окремо Королівства Порту. Королівство Порту було маленьке і розташоване в західній частині Центрального Континента.

- Ми повинні перетнути гірський ланцюг і південний пустин, щоб дістатися до Королівства Порту. Або ми можемо зрізати ось тут, повз кордони де Королівство Келтон воює з королівством Мапон.

Мешканці постійно говорили про війну двох королів. Тепер вони мали вибрати шлях.

- Який з них кращий?

- У горах багато монстрів, та й сам перевал займе надто багато часу. Ті хлопці, які переслідують нас, зможуть швидко дістатися до нас.

- Якщо ми перейдемо через кордон, то буде висока ймовірність потрапити в одне з боїв. У мене вже було подібне через Веду Героїв, тому вкладатися у таку війну буде досить небезпечно. Якщо ми виберемо такий шлях, то мусимо бути готовими до війни.

Віід і Союн обмірковували свій вибір.

Монстри і круті переходи або поле бою! Хоч би як там було, будь - який з цих шляхів був небезпечним.

- Я думаю, що будь-яка їх доріг не буде простою. Важко вибрати, що краще без достатньої кількості інформації.

- У звичайній ситуації я б вибрав гори. Там важко просуватися вперед, але зате ми можемо подбати про монстрів. Але цього разу давай просто підемо на захід."

– ... Чому?

- Мені завжди не щастить, так що цього разу я повинен зробити зворотній вибір. Скажімо так, суперечливий вибір.

Віід і Союн закупилися в місті всім необхідним.

Після того, як вони перетинають поле бою на території Королівства Мапон, вони зможуть швидко дістатися до Великобританії Порту.

***

Ю Бінг-джин нахилив голову набік, спостерігаючи за пригодами Віїда.

Віід створив багато хороших речей за час свого перебування в Королівській Дорогу.

« Подорожувати з гарною дівчиною... А ще є танцовиця".

Це було ще важче, ніж стати Богом війни. Крім того, тон і вираз обличчя Сойн показали їй, що вона була добре з Відою.

На території Версальського Континента Імперія Хейвен продовжувалася масштабні битви проти інших королівств. Її раптові атаки мали успіх, але тепер багато альянсів вирішили об’єднатися проти спільної загрози. Вони були сильними, малими найманцями і наймали солдатів до себе на службу. Вони відчайдушно намагалися зупинити рух Імперії Хейвен і вели запеклі бої.

Віід був у романтичній подорожі з Соун до іншої тимчасової зони Версальського континенту.

- Все-таки існує ймовірність, що він отримає останню секретну скульптуру.

- Мені почати обчислення ймовірності?

- Ні.

Ю Бінг-джін вирішив більше не звертатися до ймовірності успіху завдання. У цьому завданні біля Віяда ще був довгий і звивистий шлях.

***

"І цей бій виграний"

Баддорей побачив, що він еволюціонував над фортецею Лоуб прапор Імперії Хейвен. Він очолював основні сили Імперії у шаленій битві проти Наемників Чорного меча. Ворог був розбитий і тепер Імперія Хейвен зайняла цю територію.

Перший удар приніс найсильніші чарівники і лучники. Після цього Бадрія та його чотири імператорські лицарські дивізії почали непокоїти ворога. Як тільки вони поскакали вперед, противники не могли протистояти їм.

Було нерозсудливим боротися з Імперією Хейвен на рівнинах. Гравці в Гільдії Гермес володіли одними з найліпших рівнів і навичок на континенті. Потенційно, їхня сила була достатньою, щоб воювати відразу проти цілого континенту.

- Потері становлять 14,873 убитими і 30 000 поранених.

Рыцар Рамос, який керував солдатами НПС, доклав обстановку.

Наїмники Чорного Меча були видатною гільдією, тож вони змогли нанести величезну кількість урону Гільдії Гермес. Наїмники Чорного Меча співпрацювали з самим Гільдією найманців, і вони були грізним противником.

Їхній лідер, Мішель, був одним з п'яти найсильніших гравців Королівської Дороги! Звичайно, це було викликом безпосередньо для Бадрія.

Бадирей пишався тим, що він найсильніший у Королівській Дорозі. Але ніхто не знав, що може статися під час війни.

Якби його оточувало кілька бійців з Наємником Чорного меча, то він би розпрощався із життям. А коли б Бадирей загинув, то міг би зазнати краху план завоювання континенту. Тоді навіть гільдії, які не відчувають у війні, можуть вирішити контратакувати.

Але Мішель не втручався в ризиковані авантюри. Бадире був його противником, але Мішель далеко не був впевнений у результату бою один на один. І спробувати спрогнозувати шанс, коли на боці того королівського гвардія та вся Гільдія Гермес була практично неможливою. Навіть якщо б він виграв бій, то мав би велику ймовірність невдачі.

Наемники Чорного Меча поділилися на два королівства — Мейсен і Нортон. Він націлив ворога вглиб своїх володінь, а потім поламав ситуацію. Гравці, які тільки що під'єднаються до гри і наняті НПС будуть чекати. Всі, що об'єдналися гільдії були готові взяти участь у цій затії.

Цю стратегію вони назвали "Лев на полюванні".

***

Лефей та його радники залишилися в тилу Імперії, займаючись такими речами як фінансове-технічне забезпечення, підготовка військ, підтримка і постачання нововибраних воїнів а також інша подібна робота. Роботи за організацією вистачало, так що важливо було все тримати на контролі.

- Південний фронт?

- Войска перетинають Плато Беймонд. В даний час там сильна піщана буря... Вони затримуються через погану погоду.

- Ворог може використовувати цю бурю для своїх намірів. Ввести 3-и т 5-ю армії.

– Послати 3,000 підкріплення до окупаційних військ Королівству Бріттен. Схоже, що там нам потрібно більше кавалерії.

- Підкріплення в резерві у нас є, але їх логіка може зайняти до чотирьох днів.

- Переконайтеся, що кавалерія в першу чергу висунеться до Королівства Айдерн. Після того, як вони розберуться з цим завданням, вони можуть допомогти і в Королівстві Бріттен.

Вся війна була під повною контролем Лефея і його радників. Хоча в кожній армейській частині був свій командир, кожен навіть найменший план було розроблено у замку Арен Імперії Хейвен.

З бігом часу сила Імперії Хейвен тільки зростала. Це був результат наполегливої праці Лефея. Керувати внутрішніми справами стало складніше через будівництво Імператорського Палацу та війни, але Лефей вважав за можливе мінімізувати наслідки.

« Люди на полюванні... Хе-хе-хе»

Лефей знав, що він затікає так звані Сили Альянса і читає їх як на долоні. Це все було завдяки шпигунам, які заздалегідь зайняли всі необхідні місця. Гільдія також таємно зговорила про деякі з цих об’єднаних сил.

« Я сам віддам їх на з'їзд левам".

Гільдія Гермес була спокійна і розслаблена, оскільки вони знали стратегію Об'єднаних Сіл. Вони продовжуватимуть боротися за певну територію і в потрібний момент кинуть всі свої війська в одну точку.

- Вислати їм на допомогу військо Північної Експедиції.

 Лефей не інформував членів гільдії про всі свої ідеї. Коли він зібрав війська для знищення Віїда і Королівства Арпен, то знав, що вони не досягнуть успіху.

Звичайно, було б чудовим сумою вони знищити Віїда з його королівством, але їх невдача не мала ніякого значення. Достатня сильна група була вислана на північ і повністю розбита. Об’єднані сили надихнулися цим фактом і вирішили, що зможуть здолати Імперію Гейвен.

У їхніх думках прокралася думка, що вони можуть перемогти. Але Імперія Хейвен була єдиною, хто може здобути перемогу у війні на континенті. У Об’єднаних Сил була ціла низка поразок, але після невдачі Імперії на півночі вони вхопилися за ілюзію можливої перемоги.

І тоді їх "Лев на полюванні" зіткнувся б з дійсно драматичним кінцем. Лефея була вигідна що перемога, що поразка Північної Експедиції.

Війська Імперії Хейвен були розміщені навколо вибраного місця без сучка і задорозки.

Лефей був мізками Гільдії Гермес і після кількох битв всі вони дізналися наскільки він може бути страшений.

"Правда та група бандитів набридає..."

У Королівствах Калламор, Лесаль та Альянсі Бріттена продовжували свою діяльність.

Він був дуже здивований, коли побачив, що безпека була низькою і в бандах бандитів. Захоплені території викликали у нього більше головного болю, ніж лінія фронту.

Імперія не могла відкликати достатньо своїх військ від кордонів і не могли витрачати час на погоні за бандами.

Церква Ембіню також посилила свою активність.

Імперія Гайвен була величезною і Лефей знав як важко було вилікувати ту частину тіла, яка вже почала підгнити.

- Використання регулярних військ тут не допоможе... Надіслати загін вбивць.

Великі й не дуже великі події відбувалися по цілій території Імперії, а Лефея поступово керувала нею і за кроком підкоряла континент.

***

Стон вирвався з грудей Віяда, коли він побачив поле бою між королівами Келтон і Мапон.

- Уу, ми не пройдемо повз них.

Тотальна битва з понад 100,000 солдат! Магі, пехота та кавалерія — усі вони люто кинулися на своїх ворогів.

- Якщо ми тут не пройдемо, то доведеться повернутися. Тоді наш план скорочення шляху буде беззмістовним.

Послідовники Червоного Бога були о другій годині від них. Що очікування кінця битви, що повернення назад - були дуже поганими варіантами.

- Єдиний наш шлях — просуватися вперед. Мені пощастило, що це буде не як з Принцесою Ремі.

Він провалив завдання « Вежі Героїв », оскільки у розпалі битви залишив принцесу саму і вона загинула. Тоді він міг би не турбуватися про її здоров’я.

Ссурунь!

Сун плавно витягла свій меч. У бою вона була справжнім берсерком і це швидше буде захищати Віяда, ніж навпаки.

- Готова?

– Да.

Енергічно кивнула Союн. Вона була готова піти з Віідом хоч куди. У будь - якому разі, їхня нова пригода перетворилася б на ще одну веселу привід для спогадів.

- Погнали!

Вона голосно закричала, але Віід не ворушився. Тільки коли вона зробив перші кілька кроків, він рушив за нею. Соун всім показала що значить жіночий бойовий дух на полі битви!

- Я захищу тебе! Не вилазь вперед! Будь позаду!

Особливої якості барсерка можна було побачити лише в гарячій баталії.

Сун впевнено зраджувала своїм мечем.

- Танець Божевільного Воїна!

Ва! Ва! Ва! Ванг!

Солдати, які перешкоджали їй йти, розлетілися в різні сторони. Вона кинулася в люту атаку, зовсім не турбуючись про захист.

- Сяючий меч!

Вікід почав використовувати саме цю техніку. Грозава пташка полетіла в бік солдат Королівства Келтон, даючи всім на своєму шляху ударами блискавки. На полі бою під акомпанемент громових ударів загоїлись сотні блискавиць.

Стратегічно їм було вигідніше прориватися через струмені Королівства Мапон, ніж королівства Келтон. Як тільки вони прокинуться через табір Королівства Мапон, то зможуть безпечно дістатися місця призначення.

- Безмовно вбивай всіх, кого захочеш. А просуваючись через ряди Мапонців, ще й досягнень отримаємо...

Як тільки до них підійшли лицарі Королівства Мапон, Союн роїлася на них.

Ба-бааам!

Тіла падали розрубаними на дві прості половинки.

Союн давала свої можливості ерсерка, залишаючи після себе гори вбитих і поранених.

Берсерк був найсильнішим класом на полі бою. Але в нього був один недолік: він не міг відрізнити своїх від чужих у полум’ї бою. Простір навколо був наче спотворений, і всі його вороги здавалися йому ворогами. Іноді навіть невинні діти виглядали в очах берсерка наче страшні монстри, - і честь барселка сильно падала, тому що вони нічого не могли з собою вдіяти.

З огляду на такі обставини, Сюн зовсім не помічала де солдати Королівства Мапону, а де Келтон. Вона просто вбивав усіх, хто до неї наближався.

"Це один з Королівства Мапон"

"Міньйон брудного Королівства Келтон!"

Віід і Союн стали цілями для обох королів...

« Що робить, а. Якби я виграв у лотерею, то найняв би когось для цього завдання. Але вони б, напевно, всі божеволіли, поки мене захищали."

Хоча Віід скаржився, він пристосувався до манер бою Союн досить швидко. Було б нелегко померти поруч з Союн, коли вона вдаряється у повну силу. Важливим було щоб обидва королівства були зайняті боротьби один з одним і менше чіплялися до них.

- Проходьте направо! Побігли!

 Віід тримався прямо біля Соун, яка зрізала всіх, хто був у зоні її досяжності. Війду навіть не доводилося атакувати самому, але тут було щось ще.

- Якщо мої очі почорніють, відійди від мене подалі.

– Ээ?

- Коли настане певний момент, я не зможу себе контролювати.

Коли берсерк чув кров, він впадав у лють і його атаки ставали сильнішими. Але був і недолік. Команди лідера перестали б доходити до нього, а сам він починав битися і атакувати випадковим чином всіх навколо.

- Чому ти раніше не розповіла про побічні ефекти?

- Це лише один маленький побічний ефект.

– ...

Соун трохи пожартала. Але Вікід не думав, що це смішно!

Це дуже відрізнялося від ситуації, коли він повинен був охороняти Принцесу Ремі. Чим довше бився бій, тим більше божевілля впадав у берсерк, а це було небезпечно.

- Будь ласка, тримай себе в руках. Ми повинні вижити і вибратися звідси.

- Я зроблю все можливе.

- Ти не повинна боротися занадто довго. Ми залишимо поле бою і втечемо в безпечне місце.

- Я буду мати це на увазі.

- Ах! Там адамантні чоботи, які так важко дістати! Побігли туди!

Очі Віїда сканували все поле бою.

Через зіткнення двох великих королів по цілій землі були розкидані різні дорогі предмети та рицарське спорядження.

Глава 8: Повне нещастя

З погляду Віїда, групи лицарів, які були зайняті бійкою один з одним, були занадто ласим шматком, щоб залишити їх у спокої.

Рівень лицарів був приблизно 300-им. Це був військовий час, так що стандарти в обох королівах були високими. Також сильніші лицарі брали участь у битві, але їх не було поряд з Віїдом і Сон.

План Віїда змінився.

- Якщо ми спробуємо вибратися з території Королівства Мапон, то нас буде переслідувати їх кавалерія і лицарі. Ми повинні заробити деякі соціальні досягнення.

Віід привів їх до місця, де піхота вибудувала свою лінію оборони.

- Розберися з ними! Техніка сідаючого ніж місячного світла!

- Як!

- Вони сильні! Блокуємо щитами!

- Строю порушено! Той хлопець прорвався!

Звичайні солдати були просто зметені. Після його атаки, воїни прям-таки осідали на землю як осені листя. Солдати перетворювалися в сіре світло, а Віід набивав свій мішок їхніми речами! Але на полі бою не можна було розслаблюватися! Рицарі Гелоса з Королівству Келтон втік прямо на них.

– Сзади!

Віід обернувся як тільки почув голос Союн. Рицарі Ґелоса кинулися на ряди Королівства Мапон немов буря.

- Чудово, вони зайнялися іншими.

Війд швидко відступив. Метою лицарів був не він, так що вони проскакали повз.

« Давайте покажемо селючку з Мапон, що означає велич Королівства Келтон!»

« У атаку! В атаку!»

Рицарі Ґелоса врізалися у ряди Королівства Мапон. Віід йшов прямо за ними по вже розчищеному шляху. Він не міг слідувати за ними на коні, оскільки його вміння верхової їзди був занадто малий, але це були важкозброєні лицарі, що лягають десятки кілограмів заліза на собі, так що він цілком поспелював за них і так.

Після цієї атаки багато королів Королівства Мапон впали смертю відважних. У міру того як Ріцарі Ґелоса просувалися вперед, армія Королівству Мапон поступово таяла. Це було схоже на душ з квітів для Вііда!

Кууанг!

Королівство Мапон атакувало Рицарів Гелоса магічними зарядами.

"Ви повинні впасти, щоб я зміг гарненько прибагнутися!"

Вікід умовив від Рицарів Гелоса і пробрався до корпусу лучників Королівства Мапон. Тепер, коли всі були зосереджені на лицарях, він міг бути стурбованим щодо лучників.

Рицарі Королівства Мапон нанесли свій удар по Великобританії Келтон. Суун змішалася з ними і просто зрубувала одного за інших під час свого просування до Вііду.

- Нам треба швидко змотатися від сюди! Якщо ми будемо зволікати, то наступить масова атака!

- Согласна!

Віід і Союн помилялися через поле бою. У них не було секунди перевести дихання, тому що доводилося відбиватися то від одних, то інших.

- Бардак якийсь!

Віід озирнув позиції Королівства Мапон, намагаючись знайти лазівку, щоб втекти звідси. Тисячі стріл змивали в небо і сотні магічних заклинань накривали позиції й солдатами.

Картина поля бою була вражаючою. 100,000 солдатів били, кололи і стріляли один в одного так, що на всьому полі війни не було жодного безпечного місця.

Вони мали прорватися навіть незважаючи на те, що їх було дуже багато. Крім того, коли б війна закінчилася у найближчий час — переможна армія могла б перейти на них.

- Морський Бог лютує!

- Схопити жертву!

Послідовники Морського Бога з'явилися прямо неподалік Віяду і Союн. Вони стали переслідувати цю пару і на самому полі бою. Хоча довкола не було жодного розрахунку, їх швидко могли схопити.

« Це добре, що ми вибрали цей шлях. Битва дасть нам трохи часу. Нам просто потрібно вибратися звідси живими."

Віід на ходу ламав собі голову як же їм удерти.

- Ми повинні бігти!

- Якщо ми трохи почекаємо, то он та кавалерія заблокує наших переслідувачів.

Віід не рухався. Він спокійно спостерігав за рухами Королівства Келтон і Мапон. Він дивився в якому напрямку скачуть лицарі і навіть намагався розібрати про що говорять солдати. Віід звертав увагу на кожну дрібницю.

- У цьому місці зібралося занадто багато солдатів, щоб ми могли просто прослизнути. Тому ми повинні зробити там брешуть самі.

Інколи його злі думки переважали людську уяву. Віід був творчою людиною і міг втілити свої злісні плани в життя.

Під час битви на рівнинах Рупі Вікі чекав моменту, щоб використати велике Природне лихо. Але він так і не застосував його, тому що в цьому немає сенсу. Але зараз воно було якраз вчасно!

« Люди люблять бавитися з вогнем... Навіть малі діти мріють стати пожежниками".

Віід витягнув чудову скульптуру. Ця пламінна скульптура була Шедевром, і він дуже сильно на неї витратився!

"Велика Природна катастрофа!"

- Шедевриальна скульптура.

Буде жахливе знищення яке може вбити вас. Ви точно хочете використати цю здатність?

Його близькість до природи була надзвичайно високою, так що було неважливим, щоб позбутися страшної сили. На обличчі Віяда засяяла жорстка усмішка.

« Ага. Використовувати!»

- Ви використали велике Природне лихо.

Мистецтвознавство назавжди зменшилось на 200.

20,000 мани було витрачено.

Всі характеристики тимчасово знизилися на 15%

Близькість до природи впала.

Велике Лихо може бути використане лише раз на добу.

Коли настане велике лихо, то ваші слави або Дурна слава можуть збільшитися в залежності від пошкоджень.

Ви можете загинути під час стихійного лиха, тому будьте обережні.

- Ви стали ближче з умінням Великого Природоохоронного лиха.

Тепер можна викликати два лиха одночасно.

Взаємодія нещастя може мати різні ефекти на природу.

- Титул « Людство, яке наказує нещастям» був куплений.

Віра зменшилась на 60.

- До поганого швидко звикаєш!

Потрібно було всього лише трохи часу, щоб уміння активуватися. Якщо лихо застане його у свій розпал, він може легко втратити життя.

- Пошли! Будемо продиратися через фронт!

- Поняла!

Віід і Союн ходили по полі бою як божевільні.

- Гей ти там! Я Рицар Лентер з Королівства Мапон. Я викликаю тебе на дуель!

- Я зараз зайнятий, пошукай когось іншого.

- Людина, яка біжить від бою не має честі!

- Честь не буде мене годувати!

- Лицарі Келтон, догоніть їх!

- Вони занадто стомливі...

Навколо було всього кілька лицарів, а атаки простих солдатів були слабкими, так що Віід просто пробіг повз. На них націлювалися лучники і маги, і пара продовжувала що є сечі стрибати вперед.

Фіхииньг!

Конь Союн була вражена магічною атакою і впала.

- Забирайся до мене!

 – Но я... Забарю тебе.

- Все одно!

- Нас наздоженуть переслідувачі.

- Якщо ти помреш, то немає ніякого сенсу і мені залишитися в живих. Ми або загинемо разом, або виживемо.

Серце Союн підскочило в грудях. Хоча Віід і був скривджений, який піклується тільки про прибуток та витрати, його слова по-справжньому зігріли її серце.

« Я хочу бути з ним у будь - якому місці і завжди. Я дійсно щаслива."

Віід мчав крізь поле бою з Союн позаду нього.

« Навіть якщо я залишуся живим, а Сон помре — завдання буде провалене»

Він ніколи не потрапляв у свої біди, бо був завжди ретельно підготовлений. Зараз же він занадто раптово опинився в битві між двома королівами і не встиг належним чином приготуватися до цього.

На полі бою проросли очерети й тростини. Вони сповільнювали біг коней. А ще вони були сухими.

- Нам треба вибратися звідси, поки воно не почалося.

Віід і Союн продиралися через очерет. Він сам вирізав цю скульптуру, так що знав як вона спрацює.

Сильний вітер зашумував у очеретах і розтопив полум’я. Мови вогню літали в повітрі і навколо починалася величезна пожежа! Нарешті бідність заробила.

"Кувей!"

"Пожежаар!"

Солдати, які були зайняті битвою раптом загоїлися. Віід не обертався і зосереджувався на просуванні вперед.

Проте всі, що позаду нього, розгоралися з жахливою швидкістю, наче сонце опускається на землю. Рицарі та солдати, які воювали один з одним, опустили свої мечі і побігли подивитися що відбувається.

- Починаю?

– Да.

- Що зараз відбувається?

Він не хотів сам обертатися, тому попросив Союн.

- Виглядає добре.

- І як воно?

- Ну, дме сильний вітер і вогонь розлітається в усі сторони. Закрутлені язики вогню... Добре горить. І площа пожежі зростає.

- Крики солдатів звучать досить голосно.

- Всіх, хто був поруч, охопило полум'я. Скоро вони перестануть кричати.

– ...

Слухати спокійного пояснення Союн було моторошно.

- Нно! Поїхали!

Вікід поскакав вперед на повній швидкості. Коні продовжували рухатися вперед, але їхнє життя все ще було під загрозою. Його полум’я дедалі більше лякало. Чим довше все навколо палахкотюче, тим сильнішою була сила пожежі.

Ху-ру-ру!

Це був звук розповзаючого вогню! Усюди літали язики полум’я, і здавалося, що сама земля горіла. Вогонь поглинав усе живе на рівнинах. Це була драматична і красива сцена, але ніхто не міг би так і не хотів б бути тут, щоб її оцінити.

« Як і слід було очікувати, ми не повинні грати з вогнем»

Відчайдушний вираз обличчя Віада був таким, як якби він відкрив кришку каструлі з залишками рамена і виявив що всередині порожній.

- Його ніяк не зупинити.

- Я теж так думаю.

- Тим не менш, ми повинні продовжувати що є сечі.

- Мені здається, що вже надто пізно.

Полум'я оточувало їх з страшною швидкістю.

***

Гільдія Каменного Молота.

Це була велика гільдія, сформована з архітекторів Королівства Арпен.

- Чим Педзо-нім займався всі ці дні?

- Я провів капітальний ремонт каналізації в Морі.

- Це добре.

- У каналізації, звичайно, живуть алігатори.

 Архітектори були основою для розширення міського порядку у Королівстві Арпен. Вони дбали про все, починаючи від мостів, доріг та каналів і закінчували житловими будинками.

На даний момент на першому місці був Королівський Дворцу, але 78% важливих будівель вже було завершено. Інтер’єр, екстер'єра, ландшафтний дизайн, фрески на стінах та потолочна розпис — це лише частина того, чим займалися архітектори.

- Нікуди не годиться. Мені потрібно все переробити до кінця роботи.

- Так, зараз не час відлежуватися, у нас ще багато незакінченої роботи.

- А залишилася якась робота по Королівському Дворцу? Мені нудно будувати халупи.

- Тоді передайте вашому роботу комусь іншому. Три грандіозні будівлі зводяться до Гавані Варни, і там потрібні такі винахідливі архітектори.

- Мені треба йти туди.

Архітектори знову розійшлися по всьому Королівству Арпен.

"Хоть і я отримав хороші комісіонні за Грандіозне зведення, це не по мені."

"Як довго я повинен просовувати своє життя, будуючи будівлі для інших?"

Те саме стосувалося митців та скульпторів, які жили лише завдяки комісіоном.

Вікід сам добув необхідні матеріали, але більшість ремісників покладалися лише на винагороду, щоб оплатити свої витрати. Якщо вони жалілися або бралися за сумнівні роботи, то швидко ставали бідними.

Коли три рази завдання, пов’язане з мистецтвом, провалилося, слава швидко падала вниз. Це було дійсно складно постійно добиватися успіху і водночас бути творчою людиною.

- Немає іншого шляху, крім як важко працювати на початкових етапах кар'єри.

- Одного разу, ставши художником, ви приречені на голодну смерть. Ви будете орати, а потім просто помрете.

Але архітектори Мори вважали себе щасливими.

"Це добре, що ми прийшли на північ"

« Рай, що настали»

Нічого з того, над чим вони працювали не було збудовано безпосередньо їх руками. Попит на архітекторів збільшився у зв’язку із розширенням міста, і кількість гравців зросла скачкоподібно. Архітектори були настільки важливими в таких справах як зведення мостів, каналів та грандіозних будівель.

Багато архітекторів стали відомі за свої будівлі, хоча самі вони не мали душі й мідяки.

Багато славних архітекторів починали свій шлях до слави, горбатаючись десь на селі у дідуся.

« У майбутньому тут можуть прокладатися торгові шляхи, оскільки поблизу тече річка, а ґрунт досить родючий, так що цілком ймовірно через деякий час там може бути побудовано ціле місто."

Вони будували стіни, амбари, готелі та інше. Після того як було зведено основні об’єкти інфраструктури, постали перші мешканці.

Дзинь!

 — Невелике поселення було збудовано.

Вона знаходиться недалеко від місць проживання людей-священерів, так що може бути під загрозою нападу в будь-який час.

Поки село не оточене кам’яними стінами, у ньому буде неспокійно.

Армія: 2 Економіка: 3

Культура: 369 Технології: 1

Розвиток інфраструктури: 19 Безпека: 64%

Охорона села відсутня. Але буде опір мешканців, якщо відбудеться вторгнення.

Вони повинні знайти спосіб вижити. Якщо ж вони не зможуть...

Мешканці Королівства Арпен процвітали завдяки багатій культурі. Більшість мешканців не мали технічної спеціалізації, і вони могли вирощувати тільки рис.

Архітектори мали подолати всі перешкоди, щоб показати, що мешканці зможуть жити в новому місці. Навіть найманці використовували їх для запобігання нападкам монстрів, тоді як люди займалися обробкою сусідніх земель.

Після того, як населення містечка досягло 100 чоловік, воно було офіційно визнано легальним об'єктом Королівства Арпен.

Дзинь!

- Маленьке село було сформовано.

Місце проживання людей-священиків було знищено мимо загін лицарів.

Міцні стіни витримали не один напад монстрів, так що жителі почувають себе спокійно.

Армія: 9 Економіка: 13

Культура: 398 Технології: 7

Розвиток інфраструктури: 21 Безпека: 72%

Було багато жертв, але люди навчилися протистояти монстрам. Талановиті бійці зможу здійснити свою мрію стати справжніми солдатами.

Є велика зацікавлена в сільському господарстві та тваринному харчуванні.

Якщо ви залишитеся від монстрів поблизу, то можете розширити свої поля.

Єдиний готель у селі повністю забитий.

Розповіді про чудовий розвиток суспільства Королівства Арпен продовжуються.

Люди хочуть спробувати все, що в їхніх силах.

- Ви отримали статус Лорда.

Тепер у вас є свій статус в Королівстві Арпен і Ви можете претендувати на статус Барона. Ваш статус аристократа зростатиме в міру росту села.

40% від усіх податкових поступлень повинні бути передані в королівську скарбницю, залишок може бути використаний для розвитку економіки, військового потенціалу і технічного потреб.

Архітектори доклали неабияких зусиль для росту і розвитку міст.

 - Так, я зміг просуватися вперед.

У зв'язку з багатим досвідом Ви отримали можливість стати міським архітектором.

Міський архітектор!

Архітектори отримали великі дивіденди від допомоги в благобудові покинутих пустельних пустель до сіл і міст. Що звичайно давало можливість розвернутися торговцям, фермерам і навіть шахтарам.

***

Сили Королівства Мапон, королівства Келтон і навіть послідовники Морського Бога були охоплені полум’ям спалаху стихійного лиха.

"Спасіть мене!"

« Я лицар Королівства Келтон! Я хотів би померти в бою від ворожого клинка!»

"Гаромрі воїни, покажіть всім, що ми не боїмося смерті!"

Смерть у полум’ї армії обох королів здавалась неминучою.

Місто, де мчав Віід, так само було охоплене полум’ям.

« Скульптурне розрушення! Всі в Лавкість!»

Віід схопив Союн і використав біг на Четвереньках після знищення своєї скульптури.

« Зажмурування! Кам'яна шкіра!"

Він використовував усі свої захисні навички, які тільки міг!

Все навколо було в вогні, так що він міг навіть не відкривати очі. Його очам нічого не загрожувало, а кам’яна шкіра збільшувала захист його тіла.

Він біг вперед, не роблячи ні кроку в сторону.

« Мені треба триматися поруч з Союн...»

Здоров’я Вііда швидко зменшилось.

- Все Ваше тіло у вогні.

Гаряче полум’я впливає на стан здоров'я на 3,850 кожної секунди.

Загасити полум’я не можна, так що наше здоров'я дуже швидко знижується.

 - Простість вашого озброєння і спорядження зменшилась.

Якщо вогонь не зупиниться, то полум’я може призвести до непоправної шкоди.

Інформаційне вікно вискочило прямо під час бігу. Потім з'явилося нове віконце.

- Богині Гестії, богині вогню і домашнього вогнища отримали благословення.

Богиня Гестія поблагословила чоловіка, який виконує свій обов’язок на цій святій землі.

Спротив до неправедних учинків тимчасово збільшився.

Вогонь був поглинутий і всі характеристики вищі на 39.

Ефект всіх навиків атаки вищий на 2 рівні, а час їх активації знижено.

Окуляри досягнень перед церквою Гестії знизилися на 2,300.

Благословлення Гестії також торкнулося божественних Рицарських Доспехів. Їхня вага була знижена, а захисні здібності виросли. Цього разу Богиня Гестія благословила безпосередньо Віда.

І через деякий час вони врешті вибралися з області, заповненої кип’ящим полум'ям.

"Кххеек, я ледве вижив"

Віід і Союн були чорними, як вугілля.

– Поточне здоров'я: 3,891

« Я був на грані життя і смерті, але вижив."

Вікід потремтів свій пульс, якої просто заскочував. Поле бою не було видно через полум'я вогню. Проблема майже наздогнала їх, але вони вибралися і відділилися від переслідувачів на деякий час.

- Коли небеса допомагають, можливо навіть чудо.

Вінід накладав бинти і запитав.

- Ти в порядку?

– Да. Це було трохи небезпечно.

- Скільки у тебе залишилося здоров'я?

- Близько 110 тисяч.

– ...

- У мене є багато речей для захисту від вогню.

Союн носила цілу купу перснів, браслетів і сережок з огню. У неї були різні комплекти речей на всі випадки життя.

Вікід був засмучений.

- Я біг так швидко, бо думав, що ти загинеш.

У його забігу були дійсно важкі моменти, але обручка Слоуа давала йому деяку свободу дій. А тільки що дізнався, що взагалі постраждав ні за копійку!

Вііда згадав дещо і пробурмотів.

- Я справжній невдаха. Коли я був ще юнаком, то хотів випити полуницьного молока. Я чекав цілий місяць, поки воно підірве в супермаркеті до 500 онде.

- Но?

- Але ціна піднялася до 600 вон. Так і з моїми досягненнями перед церквою Гестії.

Суун дістала чорні круглі.

- У мене є запечена картопля. Поїдемо разом.

Вона навіть навчилася запікати солодку картоплю, використовуючи вогонь від Вііда.

- Соль і кімчі?

- Я взяла дещо з Мори.

Віід відчув себе набагато краще після того, як поїдав солодкого картоплі.

« Нам варто було заспівати ще парочку кальмарів...»

Ех, це було дійсно важко.

Глава 9: Поймана в минулому Союн

Віід і Союн поводилися, наче туристи, коли проїжджали через Королівство Мапон.

- Прокотимося в кріслі?

- Дякую.

Після того як вони подолали велику частину шляху пішим ходом, то взяли в НПС цілу карету. Він сидів у ній, займався різкою скульптурою і запитав.

- Тобі нічого не треба продати?

- У мене залишилися тільки оливки і баклажани. Важко отримати нормальну ціну через цю війну.

Вікід і Союн перетнули майже весь континент. У них не було іншого вибору, але масштабність Версальського континенту дійсно вражала. Нодюлль і Гільдеран жили в дуже мінливий час. Можна було навіть допитувати мешканців про Імперію Ніфлхайм на півночі.

- А, Ніфлхайм. Наші торговці не ходять так далеко. Там дикі і страшні монстри.

- Монстр на півночі сильніша?

- Я думаю, що так. Коли б у таких масштабах, то навіть найманці не мали би жодної користі. Навіть найманці не хочуть туди ходити. Але все-таки, ті торговці, які успішно туди дісталися - отримали знамениті бариші. Імперія Ніфлхайм має рідкісну і вишукану продукцію, і я б з радістю відвідав там хоча б день.

У минулому Імперія Ніфлхайм була дуже сильною. Торгові шляхи з центральним континентом не були відрегульовані, тому про них було багато чуток.

Голова Вііда була забита різними думками.

« Нам потрібно в село Баден. Щоб дістатися туди, нам потрібно безпечно перетнути Королівство Мапон. Але у нас високий рівень поганої слави, так що ми можемо нарватися на проблему, якщо будемо заходити в села і міста.

Громадяни могли визначити їхню погану славу. Звичайні жителі могли б і не зрозуміти її рівень, але солдати та лицарі вирахують його рівня напевно. Високий рівень недоброї слави був природним для Віїда і Союн після всього, що вони зробили.

- Тоді, можливо, нам не варто поспішати? Будемо піднімати досвід і славу, поки йдемо.

Віід був експертом з нахожі рішення у несприятливих ситуаціях. Він використовував свої різноманітні навички та інформацію. А головним його активом були прості дешеві трюки.

« Це Версальський континент у минулому. Тут же величезна кількість невідкритих підземних."

Полювання землі, бандитські логіки, місця історичних подій, магі-відлюдники та інше. Можливо, через те що старі підземелля зникли або з’явилися нові підземні землі. Як тільки двері Королівської дороги були відкриті, люди кинулися шукати стародавні скарби, поховані в глибоких підземних землях.

Якщо Вікіда і Союн вирішили відвідати підземне місто... коли ніхто не міг увійти, то вони отримали б бонус як першовідкривачі. Крім того, про деякі підземні підземелля він вже знав усі необхідні дані!

"Тим більше що у нас немає конкурентів"

Крім них у цій ері не було жодного гравця, тому вони могли легко отримувати будь - які завдання від своїх громадян. Йому потрібно лише дізнатися, де знаходиться підземелля і вони могли б стати його першовідкривачами.

Він почувався так, ніби знайшов 100 он на дорозі. Не було ситуації, в якій він міг би бути щасливішим!

- Ну що, підемо похочуться? Ми вже знаємо, що це за підземелля.

Віід підготувався до тривалого пояснення, так щоб Союн все зрозуміла, але вона відповіла йому миттєво.

- Що ж, ми єдині в цей час. Було б чудово стати першими, хто відвідає це підземелля.

– Так...

- Я думала про це в тій спідниці, так що я думаю все буде чудово.

– ...

Віід іноді втомлювався від суспільства розумної дівчини. Його тіло могло розслабитися, але психологічно він почувався спустошеним! Він намагався з усіх сил придумати щось, але інша людина додумалася про це перве його!

- Ми мандрівники, які не можуть увійти в місто.

- Ми повинні отримати мапу від мандрівників і загоїтися припасами від торговців. Якщо знизиться наша ганьба, то ми легко зайдемо в кожне село.

- Переслідувачі...

- Сили Морського Бога вступили у бій з армією Королівства Мапон, так що просто взяти і перетнути їхній кордон їм не вдасться. А навіть якщо вони прорвуться, їх переслідуватимуть солдати Королівства Мапон.

Союн добре розуміла логіку Вііда. Вона могла легко передбачити, що думає чоловік.

- Ти знаєш про що я щойно подумав?

– Да.

- Про що ж?

- Збільшення рахунків за електроенергію.

- Кхек!

***

Віід і Союн попрямували до найближчого підземелля в королівстві Мапон.

- Тут.

Вхід не було важко відшукати. Через два роки підземелля відкрили Версальський Континент. Скарби в цьому місці були величезні. У нього дуже боліло живіт, коли він спостерігав за цим по телевізору.

- Гаразд, почнемо.

Віід і Союн закінчили приготування та увійшли в підземний підземелля.

- Підземелля: Ви першими знайшли гробницю Героя Кармунг.

Нагорода: слава зросла на 870. Досвід і можливість отримати предмети збільшені вдвічі протягом наступного тижня.

Від першого вбитого монстра кожного виду випаде рідкісний предмет.

« Як і очікувалось»

Монстри в цьому місці були не настільки вже й потужні, так що вони повністю зачистили підземелля протягом двох днів.

« Ідентифікація!»

– Копье Кармунг:

Частина 73/75. Атака 85 ~ 126.

Коп'є, що належить Герою Карамунгу з Королівства Мапон.

Технології в ці часи не були добре розвинені, але найкращі майстри присвятили себе роботі над цим списом.

Обмеження: лише лицарі, копійники або паладини.

Рівень: 380.

Параметри: слава + 3,150

Через деякий час після того, як почалися бійки, спис стане максимальним.

Проникливий урон +46. Може знищити щит. Наносить безперервні атаки.

Комплект речей! Він зібрав спис, меч і деякі частини обмундирування Кармунга.

"Ехе-хе-ге. Мої речі".

Коп'є, меч і доспех Кармунга були неушкоджені.

"Нам потрібно терміново сходити кудись ще!"

- Підземелля: Ви першими знайшли Скарбницю Венери.

Нагорода: слава зросла на 430. Досвід і можливість отримати предмети збільшені вдвічі протягом наступного тижня.

Від першого вбитого монстра кожного виду випаде рідкісний предмет.

« Ще б!»

Віід аж крякнув від радості.

Вхід туди пролягав через гори і вони, звичайно ж, були першими відвідувачами.

Він отримав інформацію про Скарбницю Венери від Темних Геймерів, але в той час її вже давно розграбували.

« Мені пощастило. Напевно, навіть якщо небо зникне я людина, яка все-рівно буде підбирати все що погано лежить."

Це завдання було гідне для проходу. Він не знав з яким результатом закінчиться його місія по отриманню останньої секретної скульптурної техніки, але зараз Війду везло і він ніколи не упускав можливість підзаробити.

« Навіть гороскопи змінюються протягом року»

Віід і Союн поїхали по підземельах з абсолютно позитивним умонастроєм.

***

Бадирей і Гільдія Гермес!

- Замок Берген впав. Наші втрати складають 38,000 людей. Стіни знищено, а жителі змушені ночувати на вулицях. Наїмники Чорного Меча розбиті та демораловані.

- Вітаємо Вас з заняттям Королівства Грейдіан, Ваше Високість.

Гільдія Гермес зробила крок за кроком поглинає всі землі в Королівстві Греіан, аж поки капітулювала і його столиця. Лефей знав про план "Леїв на полюванні" і не хотів упускати можливості.

Гільдія Гермес забезпечила Бадирею величезним військом і відіслала його прямо в Королівстві Грендіян. Дух Бадрієвої сили та його королівських лицарів просто зніс опір Наемнікам Чорного меча.

Чорні мечники були приголомшені, бо вважали, що їхній план працювати безперешкодно. Але баланс вже похитнувся, і відновити його було дуже важко.

Найманці Чорного Лева перейшли в оборонний режим. Інші члени Організації Об'єднаних сил так само скаржилися на полювання. Так, вони об’єдналися для спільної мети — скинути Гільдію Гермес, але це не означало, що вони будуть поспішати один до одного на допомогу.

Їхньою єдиною турботою було знищення армії Гільдії Гермеса, і вони не хотіли допомагати найманцям Чорного мечника.

І як наслідок, Чорні мечники отримали кілька поразок кряжі і були змушені покинути Королівство Гредіан.

- Церемонія, присвячена захопленню Королівству Гредіян готова, Ваше Високість.

У відповідь на слова камергера Бадирей похитав головою.

- Перенесіть її. Мені потрібно покінчити з найманцями Чорного Меча.

Війска Імперії Хейвен була задоволена тим, що Королівство Гредііан довго не тремтіло і було швидко ними захоплене. Вони тут-же висунулися в шлях і догнали найманців Чорного меча у Королівстві Гнізда.

Королівство Гнізда також було в стані війни у Імперії Хейвен, але Бадрей завдав їм удару з боку Великобританії Грейденіан.

Заголовок: Сила Гільдія Гермес. Де ж кінець?

« Багато людей бажає падіння Гільдії Гермес. Але вона ще ніколи не була переможена у війнах. Версальський Континент буде біля їхніх ніг."

Я бився з самою Імперією Хейвен.

« Я маг з зруйнованого Королівства Лесаль. У той час вони були звичайним Королівством Хейвен. Люди, які не бачили все на власні очі, можуть не зрозуміти того, що відбувається. Вони є жахливим творінням, яке призводить до розрухів і розпачу.

Гільдія Гермес була запакована високорівневими гравцями, і на неї немає управи. Це не враховуючи великої кількості їх НПС-солдат, які постійно маневрують.

Багато моїх друзів намагалися протистояти опаді, але це як бійка дитини проти дорослого.

Гільдія Гермеса, Імперія Хейвен - як же їх перемогти? У мене немає на це відповіді. Їх сила просто пригнічує."

Форум просто вибухнув різними коментарями.

- Ніхто не може заперечити, що Бадирей найсильніший гравець.

- Це лише питання часу, коли Імперія Хевен захопить Альянс Бріттен.

- На це не піде багато часу.

- Чи зможе північ протриматися до кінця? Все ж північ зміг відбитися від Північної Експедиції Імперії Хейвен.

- Північ далеко, так що протримається. Він не сильніший, але ...

- Як тільки Гільдія Гермес зосередиться на півночі, їх ніщо не врятує.

- А якщо вони об'єднаються?

- Гравці півночі об'єднаються? Та Гільдія Гермеса їх просто розмаже.

- Можливо Імперія Хейвен їх просто проігнорує? На півночі в основному новачки, а воїни Імперії - найсильніші на континентах.

- Гільдія Гермес сильна поза всяким сумнівом.

- Це просто вершина Гільдії Гермес.

- Гільдії Гермес треба піти!

Незліченна кількість тем і коментарів з’являлося на форумах. Це було очевидним доказом того, що всі боялися темноти Гільдія Гермеса.

***

"Фух, це був дійсно довгий шлях."

Віід і Союн в'їхали до села Баден.

Вони проїхалися по Версальському Континенту і зачистили дорогу ще два підземелля. Віід отримав 6 рівнів і досяг 438-го. На високому рівні досвід капає повільніше, так що подвійний досвід першовідкривачів був дуже корисним.

Крім того, він продавав свої скульптури торговцям з Королівства Мапон.

« Це чудова скульптура! У вас є прихований талант!»

- Ваша слава зросла на 1,384 завдяки демонстрації своїх навичок.

Ім'я Віада не було відомо в той час і мало хто з людей якось реагував на нього. Ось чому стало можливим підвищити свою славу за допомогою продажу скульптур.

- Скульптури - все моє життя. Якби вони не були добрими, я б ні за що не продавав їх.

- Ціна буде вище у зв'язку з рідкістю скульптури!

Потім він увійшов у місто і запропонував свої роботи аристократам.

- Ви так майстерно виразили тональність і атмосферу! Я щедро віддячу Вам!

- Велике спасибі, пане графе! Я задавався питанням про свої навички і радий, що ваше сяяння бачить в моїх роботах щось гідне.

- Ха-ха-хо! Я дам Вам ще й коштовний камінь!

- Ваша доброта не знає кордонів!

Лестощі, які приносили йому більше прибутку! Вікід заробив пристойну суму грошей навіть під час війни. Скульптурна майстерність зросла до 82,3% 9-го високого рівня, а ремісне вміння зросло на 88,7 відсотків такого ж рівня.

Крім того, з ростом його слави послабився вплив Дурної Слави. Вони з комфортом перетнули королівство Королівства Мапон, в’їхавши у володіння Великобританії Порту і діставшись до села Баден.

Віід відчував жаль.

"Було б краще, якби ми так не поспішали"

Вони торопилися через ситуацію на Версальському Континенті, але будь його воля - він залишився тут цілий рік, щоб полювати в підземельках. Вони не бачили слідів переслідування фанатиками Морського Бога під час їхньої подорожі через Королівство Мапон. Мабуть, вони були розбиті в бою або не змогли перетнути кордон.

- Куди далі?

Запитала Суйн, міняючи свій доспех.

Броня була покрита чистішим сріблом і вкрита світлими самоцвітами. Під час битви, коли берсерк розкривав свої справжні здібності, каміння фарбувалися в криваво-червоні відтінки.

Союн і Віід свідомо не торкалися деяких чудес, намагаючись полювати тільки за монстрами класу Босс, які залишали після себе гарні предмети для берсерків. Вікід же не отримав нічого славного від його Божественних лицарських обладунків, але зайнявся цілком річними чоботями і шоломом.

У нього був диявольський Шлем, отриманий з диявола Монтуса. Він мав велику силу, але накладав і серйозні штрафи, так що Віїд його не використовував.

- Не знаю. Побачимо після того, як зайдемо в село.

Віід зайшов у село з твердим наміром завершити своє призначення. Дерева були маленькими і мали лише сотню будинків.

- Завдання "Найти притулок" завершено.

Ви пройшли через весь континент і нарешті знайшли притулок. Нодюль і Хілдеран мріють про мирне життя тут.

- Здобув досвід.

- Харизму і Відвагу збільшилися на 10.

- Схожа на Мору в свої ранні роки.

- Тут небагато людей і досить затишно.

- Треба поговорити з усіма і дізнатися, чи продовження завдання. Якщо його не буде, то ми підемо в місто побільше.

- У майбутньому нам потрібно знайти спосіб відвідати Імперію Ніфлхайм.

- Було б добре... Якщо це взагалі можливо. Це буде зовсім не просто.

Вони йшли головною вулицею села Баден.

- Його Величність Король! Король іде!

- Його Величність прибув до нашого села!

Люди виходили зі своїх домів і кланялися. Несподіваний поворот! Віід і Союн спостерігали за процесом з відстані.

Вікід був Королем Арпена, але це було абсолютно непотрібним в цей час. Навряд чи він міг отримати які-небудь привілеї, навіть якщо опустить голову нижчими за всіх.

"А може, мені продати цьому королю парочку своїх скульптур?"

Цар в’їжджав у село з 1000 воїнів і лицарів. Церемонія, гідна поваги.

« Вони, мабуть, тут купаються в грошах. Я чув деякі чутки про Королівства Порту."

Тут були найліпші родючі землі та золотоносні шахти. Королівство Порту було прабатьком королівства Лесаль.

- Підніми голову.

Проговорив Король, який виглядав як суміш жаби та свині і ткнувши при цьому пальцем у бік Союн.

- Жінка з такою сильною аурою рідкість.

– ...

Соун нічого не відповіла.

- Назви своє ім'я.

– ...

- Хільдеран... Означає море в сонячний день.

Вона не назвала йому свого імені, але Король знав його. Це була спеціальна подія, пов'язана з завданням.

- Ходімо зі мною до палацу. Ваші ноги втомлені, тому я вилікую їх. Моя донька приготує сукні і біжутерію для вас, а банкет буде тривати 100 днів.

Король говорив дивовижні речі.

Союн глянула на Віди. Було б непогано, якби він закричав на короля щоб той відчепився від його подруги або якось висловив свою стурбованість.

- Я вибачаюся...

Вікід вийшов вперед.

- Як ти звертаєшся до Його Величності, ти, селюк!

Цар відразу схопив його за плече. Звичайно, він міг би чинити опір і тоді йому довелося б битися з ними, але все-таки це були королівські лицарі і їх рівень був високий.

"Це ще одне нервове завдання?"

Віід і Союн подивилися один на одного.

Якщо вони збиралися атакувати, то краще було зробити це одночасно. Вони не знали пристрій селища, так що їм потрібно було відразу-ж бігти і як можна далі, прорвавши при цьому кільце з солдатів та лицарів.

- Кхеок!

Вік раптом закашляв кров'ю. Король Порту презирливо розсміявся.

- Ти слабш. Твоє обличчя стає чорним, і найсильніша хвороба охоплює все твоє тіло. Хільдеран, якщо ти не послідуватимеш за мною, то ця людина помре. Але якщо ти підеш - він отримає ліки.

Дзинь!

- Важка доля Гільдеран

Хільдеран прийшла до цих земель разом з Нодюллем. Король Порту був чорнокнижником і помітив ару, що оточує її, а потім вирішив забрати її у свій замок для того, щоб поставити над нею експерименти.

Нодюль захворів і був на межі смерті. Король вимагає вибору від Хільдеран.

- Або ти зі мною, або ти побачиш як твій коханий помирає.

Залежно від вибору Гільдеран, вона могла або врятувати Нодюля чи втратити щось цінніше за своє життя.

Рівень складності: Завдання на останню таємну скульптуру.

Обмеження: Доля Нодюль визначається залежно від рішення Гільдеран.

Віід швидко думав.

"Як це сталося?"

Ситуація раптово змінилася. Його тіло ломіло, а самопочуття було таке: ніби він лежить на лікарняному ліжку і доживав останні години. До того-ж цей кашель.

Дзинь!

- Ви страждаєте від Чорної хвороби.

Живучесть впала.

Рівень здоров'я знизився.

Навички не можна використовувати.

Все ваше тіло болить і Ви помрете через 4 дні, якщо не приймете ліки.

- Мінімальні вимоги для екіпірування не були виконані.

Зброя не може бути екипованою. Брак уміння володіти мечем означає, що ви можете зашкодити собі при його використанні.

- Доспехи надто важкі для Вас.

Ви не можете пересуватися через великий штраф. Навіть якщо ви побачите, що вас атакують - Ви не зможете заблокувати її або ухилитися.

- Ви не можете вдягнути ці черевики через брак Ловкості.

- Недостатньо Інтеллекта для екіпіровки цього шолома.

Зменшення обмежень на потрібний рівень не було застосовано.

"Якийсь дивний і непередбачений поворот"

Віід перевдягався в шкіряне озброєння 100-го рівня перед входом у село. Однак інформаційні вікна повідомили йому, що він не може носити жодного з цих предметів. Він тихо пробурмотів, бажаючи переконатися.

"Окно характеристики"

Назва персонажа

Нодюль

Тип

Нейтральний

Рівень

37

Професія

Немає

Титул

Спадкоємець родини

Слава

53

Здоров’я

79

Мана

282

Сила

19

Пастка

16

Живучесть

23

Мудрість

95

Кмітливий

77

Лідери

5

Мистецтво

3,153

Удача

5

Атака

3

Захист

4

Магічний опір: відсутній

Стан: вмирає від важкої хвороби.

« Неймовірно...»

Віід був просто вражений. Його ім’я змінилося на Нідюлль і те саме стосувалося всіх його характеристик! Усі його параметри, над якими він так старанно працював, — кидали в небуття лише одну особливість мистецтва.

"Може бути, мої навички..."

Вікід перевірив свої навички і виявив, що всі, крім ваянь, зникли. Окрім ваяньї, п’яти секретних технік та ремісної майстерності — усі інші просто зникли. Залишилося тільки навички, пов'язані з мистецтвом.

Він не міг втекти. Але він міг померти, залежно від вибору Союн. Її інформаційне вікно відрізнялося від того, яке прочитав Віід.

Дзинь!

- Важка доля Гільдеран

Король Порту був жорстким чорнокнижником. Він хоче забрати Хільдеран до свого палацу, щоб поставити над ним експерименти.

Якщо ви відхиляєтесь від його пропозиції, то пробувайте з усіма тими скарбами у свій час.

Але Нодюль залишиться тут і буде вбитий Королем Порту та його лицарями.

Якщо ви підете за королем, - Ви неминуче помрете від його експериментів.

Це жорстоко, але Гільдеран має вибрати.

Ви хочете врятувати свого коханця, після того як він прийде за королем або повернетеся до кінцевого часу?

Рівень складності: Завдання на останню таємну скульптуру.

Обмеження: Доля Нодюль визначається залежно від рішення Гільдеран.

Якщо б Вікід все це бачив, то йому стало би ще тривожніше, але Союн сказала:

- Я зроблю все, щоб врятувати його. Можете взяти мене з собою.

– Добре.

- Хільдеран погодилася на дослідження в чорнокнижнику.

Тепер Вікід і Союн стали свідками того, що Нодюлл та Гільдеран жили в минулому.

Дзинь!

- Завдання « Важка доля Гільдеран» завершено.

Хільдеран прийняла рішення піти з Королем Порту. Вона буде принесена в жертву під час експерименту у таємних залах під палацом.

Король Порту забрав Союн геть.

Вікід не міг противитись цьому і тільки спостерігав. Остання скульптурна таємна техніка не може бути такою втраченою! Все закінчиться, якщо Союн загине!

« Ні. Це не має сенсу. Це його доля, але я не можу дозволити собі опустити руки. Це як збирати монети біля магазину, коли на ґанку виходить господар ...."

Щаслива історія Нодюля і Гільдеран завжди закінчувалися якоюсь трагедією. Якщо бути чесним, то рідко закохані жили б ціле своє життя без турбот. Це була одна з причин, чому Віід не хотів одружитися або навіть знайти собі дівчину.

« Я буду миритися з батьками моєї дружини, витратами на весілля, медовий місяць, житлом і питаннями... У ці дні я чув, що перед весіллям наймають навіть дизайнера сумочок."

« Так само й після одруження проблеми не менші. Витрати на народження дитини, на його освіту ...."

Реальність була такою, що недостатньо було просто любити один одного. Один з коханих, замість щасливої побути наодинці, забрав свого короля.

« Я не можу заперечити цього... Злий Король вписується в їх історію."

Рицар, який його тримав вже зібрався йти, як Віід вирішив поставити йому питання:

- Це... Лікування... Ліки...

Союн забрали і він мав отримати ліки!

Але лицар просто розсміявся! У свою чергу віду було не до сміху.

 - Жодних ліків. Му-ха-хо! Іди і помреш, як собака!

За звичайних обставин було б природно, якби хтось вийшов з себе і почув відповідь. Але душа Віяда була спокійна.

У цьому світі він не міг довіряти нікому. Навіть якщо ліки згадувалися в описі завдання, це не означало, що вони отримають їх.

« Ага... Я... по-своєму ..."

Віід спокійно почекав поки лицар піде. Якби він почав чинити опір, то його просто вбили б. Йому потрібен був час, щоб все організувати.

Розділ 10: Перехресток життя і смерті.

- Кхе-кхе.

Віід продовжував кашляти кров'ю.

"Ситуація - це не найкраще"

Він послав шепот Союн.

– Що... про... сходить?

- Мене тягне до палацу.

- Сбе...тиснути?

— Я щойно перевірила, що моє ім’я змінилося на Хільдеран і вже не можу застосовувати свої навички.

Її рівень та характеристики впали і вона не могла навіть подумати про втечу. Нодюль і Хілдеран, мабуть, теж зазнали цього безпорадності.

Дзинь!

- Лікування Чорної хвороби.

Чорна хвороба роз’їдає ваше тіло. Якщо ви не знайдете способу як від неї вилікуватися - Ви помрете. З часом у вас з'являться ускладнення.

Рівень складності: Завдання на останню таємну техніку.

Обмеження: залишилося три дні.

Завдання буде провалене, якщо Ви загинете. У такому випадку Ви повернетеся в вихідний час Версальського Континента.

Вікід хитався по селі в пошуках храму. Там він знайшов священика, який міг зцілити його святу магію. Але село Баден було мале, і храм не був у ньому. Разом цього він зустрів старосту на вулиці.

- Здрастуйте.

Віід ввічливо привітався, щоб збільшити ступінь близькості.

- Ви сторонній. Що Вам треба?

- Треба ... - Вилікуватися від... чорни... Боляче...

Мені було важко навіть розмовляти. Хоча Віід мало говорив, реакція старійшини була досить холодною.

- Якщо у вас Чорна хвороба, то Ви просто помрете. У нашому селі її не лікують.

- Тоді...

- Якщо у вас є гроші, можливо я зможу допомогти.

Очі старости жадібно заблудли. Віід добре знав, що це означає. Це був жадібний погляд. Якщо б у нього залишилися його початкові навички, він легко би справився з цим, але зараз в нього не було нічого.

– Но... у ме...ня ... Нет... де ... нег...

– Чорт. Як і очікувалось.

Староста просто взяв і відвернувся від хворого Віди. Була війна і серця людей в опубліці. Віід зрозумів, наскільки неефективними були обставини для Нодялю. У цьому світі йому пощастило народитися в хорошій сім'ї, з гарним обличчям і знайти дівчину. Але зараз... Все було огидно, і він відчув це на собі.

Мешканці міста байдуже проходили повз них, не звертаючи жодної уваги на Віда. І підійшов вартовий із списом, і сказав йому:

- Хворим не місце в селі.

У Вііда не було ніяких бойових здібностей, а його тіло перебували в найгіршому стані, яке тільки можна уявити, тому його запитто могли добити навіть вовки, вийди він за огорожу.

– Я... не... зараз ... він...

- Якщо ти піднімеш, то нам доведеться виволочити твій труп. Вимітайся!

– ...

Люди були безсердечними.

– Я... Уйду...

Вікід, хитаючись, вийшов з села. Він відчував марну надію кожного разу, коли бачив когось з мешканців, але йому не допомогли.

- Вах, хвора людина!

- Тільки подивіться!

Він навіть зіткнувся з дітьми, які відразу закидали його камінням.

- У вас потрапили каменем.

Здоров’я знизилось на 3.

У нього не було жодного броні, тому здоров'я відразу ж упало.

« При такому темпі я помру»

Віід опустив голову і поспішаючи залишив село. Побоювалися навіть собаки, що ричали! І він мусив пильнувати після того, як покинув село.

- Ви перехопили і відновили 2 одиниці здоров'я.

Життя повільно відновлювалось. Справа пішло швидше, будь у нього бинти, але їх звичайно ж не було.

- Кхек!

- Чорна хвороба викликала приступ.

Здоров’я знизилось на 14.

Понижена людина не може пересуватися.

Віяда отруїлась від болю.

"Тем не менш, мені пощастило що на подвір'ї не холодно."

Ууувіїиянь!

Раптом холодний вітер зачепив мене!

« Як і слід було сподіватися... Мабуть я продав свою Галактику в минулому житті."

Вікід страждав, а його здоров’я та самовдосконалення відновлювалися дуже повільно. Він не знав, скільки часу залишилося у нього до тих пір, поки Король Порту не принесе її в жертву. Навики Союн теж пропали, так що вона не могли втекти звідти самотужки.

Він знову послав шепот Союн.

- А цей... час ... Де?

Було не просто вимовляти короткі фрази. Його дуже потішило.

- Мене тримають у возі, яка продовжує рухатися. Я думала, що ми прямуємо до палацу, але здається мене везуть у якусь вежу. Я підслухала розмови солдатів і, наскільки я розумію, протягом доби ми туди прийдемо. Як тільки ми туди прийдемо, я тобі повідомлю про своє місце перебування.

– Так... Сын... зачало... стривай. Що... за... Місто... Я... прий ...ду... Трохи... Пізніше...

- Добре, не поспішай.

Вікід відновив своє здоров’я і життя, але йому все ще було важко.

"Я не можу залишатися в безпосередній близькості від села, тому мені потрібно знайти місце, де немає монстрів"

У нього не вистачало фізичної сили, так що він був змушений йти повільно. Він постійно зупинявся і вивчав оточення для того, щоб переконати в відсутності у окрузі монстрів.

- Живучесть зменшилась через тривалий рух у ослабленому стані.

Рух буде викликати додаткове напруження.

Здоров'я зменшилось на 6 через чорну хворобу.

Потрібно 6 годин відпочинку.

Коли він почав рухатися, чорна хвороба посилювалася і рівень здоров’я падав.

Якщо він починав йти трохи швидше, то падала його життєва цінність. Якщо взяти до уваги його стан, то він помре ще перед тим, як мине три дні.

« Як тяжко йти... Краще б я впав і помер ..."

Хоча він боровся з самим Берекеном, але ніколи не відчував такої втоми, що був готовий померти. Як тільки він відійшов від села, почали існувати монстри. Щоб уникнути їх, віду довелося докласти чималих зусиль.

« Мені треба подумати про це. Невеликі помилки просто неприйнятні. Треба вирішити, куди мені йти і що робити."

Непереможне бажання вижити! Завдання Віїда загнало його в далекі краї і він мусив вижити. Якщо він загине, то втратить все. Ситуація була не з приємних і все було б куди краще, якби йому хто-небудь допоміг.

Його ослаблене тіло зміцнило його дух. Після виходу з села Баден перед ним розтягнулися широкі поля і луки.

« Легше піти до дерев»

Якби він подався до лісу, то був би важчий шлях і погрожував б монстрами. Але посеред поля він взагалі був як на долоні, так вибір був очевидний. Перед тим як просуватися вперед, Віід оглядав кожний метр попереду. А коли чув поблизу кроки гоблінів або кольдів то ховався в густому кущі.

- Я голодний, грир!

- Полювання чекає нас!

- Гр-хм!

Навіть вогнища були страшною загрозою!

« Ще не село. Я повинен знайти безпечне місце до заходу сонця."

Він не міг швидко ховатися. Як тільки настане ніч, монстри виберуться зі своїх нір і стануть більш сильними. Це було б дійсно небезпечно.

"Це тіло..."

Віід, який міг легко осідлати Вів’єрну, не міг навіть піднятися на дерево. Нодюлль був слабким, але головною причиною крил у Чорно-хворій хворобі. Вінід використав свій досвід і був дуже акуратною людиною. Він сподівався знайти якийсь будиночок мисливця. Інакше він повинен був знайти місце, де міг сховатися на ніч.

"Пещера"

Віід втупився на глибоку темну печеру і поміркував над тим, щоб зайти до неї.

"У таких ситуаціях як ця мені не можна сподіватися на удачу, і слід бути вдвічі обережним."

Він сховався в кущах і спостерігав за печерою. Через деякий час, з печери вийшов ведмідь і пішов в бік лісу.

« Ось так... а міг і померти."

Ведмідь вважав би, що заповнення запасів м’яса та шкіри було таке саме як зустріч з драконом!

« Коли настане ніч, то тут не буде жодного безпечного місця...»

Голодні дикі тварини також були небезпечними.

« Мені потрібно йти на територію Коболів»

Віід обережно підійшов до кордону земель, заселених командами. Він більше боявся диких тварин та інших слабких монстрів, ніж кокрудів, які рухалися групами. На їхній території він міг не турбуватися про інших звірів.

- Час полювання!

- Все за вождем!

Коболи пересувалися в групах по 20. Вони були монстрами з ієрархічною структурою і воліли жити за відлагодженими схемами. Вікід дивився за кобальдами в лісі і докладав усіх сил, щоб уникнути їх. Було нерозумно рухатися вглиб їх володінь через його низький рівень виживання і здоров'я.

« У мене немає вибору, окрім як довірити своє життя небесам."

Віід не спав всю ніч, сидячи на корточках. Йому було дуже приємно, що він мав в’ялене м’ясо і тому голодна смерть йому не загрожувала.

***

- Кияля!

– Как здорово! Розбити все!

- Хе-хе-е! Після 127-го МЕЧа моя черга!

МЕЧІ вже закінчували своє завдання на звання майстра.

- Потиснув заколот у Паллісарі.

Повстанці взяли під контроль Форт Палісар. Вам потрібно придушити бунт якомога швидше.

Ви повинні не загинути в бою і показати всім чого коштують ваші бойові навички.

Рівень складності: Завдання Майстра бойових мистецтв.

Обмеження: 8-ий просування майстерності володіння зброєю. Може бути зібрана група не більше 30 осіб.

Сильна сторона була в тому, що вони могли комбінувати луки, мечі, списи, сокири та будь-який інший вид озброєння для своєї атаки. МЕЧІ використовували всі види зброї, щоб знищити повстанців, які захопили фортецю.

Але ворог був сильний, і на них обрушувався град стріл.

"Мужчі не повинні багато базікати".

Третій МЕЧ!

Він підійшов до воріт, зняв куртку і обгорнув свої м'язи. Йому було все одно що його захист знизилася. Перш за все важливо було виявляти дику красу м’язів!

Під час виконання завдання сила його противником все зростала і росла, так що 3-й МІЧ був в захваті від майбутнього.

- Давай!

Копія в його руці почала обертатися зі страшною швидкістю. У нього летіли десятки стріл, але всі вони відскакували від кружляння в шаленому темпі списа. Це був навик, який 3-й МЕЧ отримав при досягненні 8-го прогресу володіння зброєю. Воно збільшувало силу будь - якої зброї, з якою він обходився.

- Давімо їх! Короткі атаки!

Коп'є 3 МЕЧа вдарило по воротах з усією своєю руйнівною силою. Здавалося, що від удару гром і ворота опадали на землю.

- Вперед!

3-ий МІЧ закричав на все горло.

- Наше завдання Майстра просунулося ще сильніше.

- Так, вчитель-нім!

Перший МІЧ і другий МЕК були першими, хто завершив завдання на придушення бунту. Таким чином вони отримали можливість створити свій власний досвід володіння зброєю.

У цьому випадку вони мали величезний досвід у виборі навичок. Вони могли користуватися будь-якою зброєю, таким чином вони можуть обрати будь - яку навички пов'язані з ним. Навіть якщо б були створені навички лише для меча, списа та луки, об’єднана сила могла б зробити мед більш потужною, ніж армія.

Другий МЕЧ ввічливо чекав, поки його вчитель вибере собі навички. Вони дотримувалися заздалегідь продуманого плану і не хотіли затримувати нового вміння. Їхній стиль складався з того, щоб отримати особливий навички володіння зброєю прямо зараз!

"Я..."

Один МЕЧ довго не думав.

***

П'ятий МЕЧ зустрів одну дівчину під час проходу завдання.

Дівчина була кухарем і постійно зачерпувала щось з залізного козана! Вона продавала суп для тих, хто збирався в поблизькі підземелля.

- Їжте смачно.

Дівчина-іґрок на ім'я Розен продавала м'ясний суп по 2 срібних. Вона налила його посудом з кераміки з Мори.

- Ще одну тарілку.

П'ятий МІЧ вилизав миску.

Розен була новачком і її рівень ледь перевалив за 60. Але вміння важливіше, коли мова йде про питання приготування піши. Суп містив різні види спецій і був дійсно смачним.

Розен розсміялася і вручила йому ще одну миску.

- Смачно?

- Все смачно, коли є полювання.

– ...

Невловимі манери 5-го МЧа!

- Дай мені ще одну порцію.

- Знову?

- Я зголоднів.

П'ятий МЕЧ махнув сім мисок супу перед входом в підземелля. З того часу він щодня приходив сюди поїдати суп.

- Ласкаво просимо.

- Дві тарілки супу, будь ласка.

- Дякую за замовлення. Я покладу Вам більше м'яса.

- Хмм.

Багато людей збирались навколо Розен, ведучого свого бізнесу. Їїтка була недалеко від популярного підземелля і проходило повз багатьох торговців та інших гравців, яким припадало на смак її суп.

П'ятий МІЧ щодня їв цей суп і привітався з Розен. Розен дуже радів, що до неї постійно приходив чоловік.

- Мабуть, це Ваш улюблений суп.

- Він смачний.

- Блюда інших кухарів теж смачні...

Розен навмисно напрошувала на комплімент, що її ганчірка була ліпша від інших!

- Ік!

П'ятий МЕЧ відповів з невеличкою відрижкою:

- Цей набагато дешевший.

– И... і немає іншої причини?

- Ну, все одно, коли потрапляє в шлунок.

Розен була ввічливою дівчиною. Але поведінка 5-ого МЕЧа поставила її в глухий кут, адже він щодня ходив у підземеллі і кожного дня їв один тільки його суп.

5-ий МЕЧ мав досить великий рівень і його предмети були мінімум 400-го а то й вище. Коли він їв у ресторані, інші гості не могли приховати свого захоплення обмундируванням.

« Щодня до мене приходить чужорідна пара і замовляє мій суп. Я йому подобаюся. Але він занадто сором'язливий, щоб це висловити."

Поки 5-ий МІЧ їв, Розен люб'язно з ним спілкувалася.

- Мені подобається Королівство Арпен.

- Чому?

- Там люди організовані. Я ніколи не забуду смак тієї каші, яку мені хтось дав, коли я штовхала важкі кам'яні брили для будівництва Собору.

- Тому ви стали шеф-поваром?

– Да. Я хочу готувати гарну кашу для людей. Крім того, моя спеціалізація в школі — харчова промисловість.

- Вам би вивчити науку приготування рису.

- Мені більше подобається комбінована кухня і робота над складними видами страв.

- А це що, хіба не просто рис?

Розен просто тремтіла від неуцтво 5-ого МЕЧа.

Той, хто продовжував жувати, спитав:

- Хіба кухня не ділиться на кілька видів?

- Що ви маєте на увазі?

- Корейська кухня, європейська, китайська та японська...

- Це не...

Не можна було так класифікувати кулінарію! Справжні кухарі вивчали тонкощі збалансованої дієти, розробляли нові харчові інгредієнти, закопували в мікробіологію та хімію... Але прості люди думали, що все ділиться лише на кухні різних країн!

П'ятий МІЧ знову її перебив.

- У вас є диплом кухаря?

– ...

- Тоді ви повинні глибоко і систематично підходити до питання вивчення особливостей приготування.

Розен захотів обігріти 5-го медоносного сковороду або накопичується.

https://literna.net/uk/books/417-lihendarnii-linivii-skulptor