Це правда. Всі діти замовкли, коли до Гаррі підійшов світловолосий хлопчик з сірими очима, а за ним слідували два здоров'я, схожі на горил, зі стереотипним виглядом " м"язи і ніяких мізків". "То, що говорили в поїзді Гаррі Поттер приїхав до Хогвортс." Решта першоскурсники почали перешіптуватися між собою, але блондин здавалося, не помічав цього, продовжуючи говорити. "Це Краб і Гойл." - він вказав на здоров'яків позаду себе. А мене звати Малфой, Драко Мальфа.
Гаррі збирався відповісти, але був перерваний, коли почулося фиркане з боку. Усі повернулися, щоб подивитися на джерело, і це виявився ніхто інший, як Рон Уїзлі.
- Малфой втупився на нього. "Не думаю, що мені потрібно питати твоє." - він повів носом, ніби вчу щось неприємне. « Рижі волосся і поношена мантія, ти мабуть Візлі." — видав блондин, поставивши оппонента фарбувати від гніву та збентеження.
"Ти скоро зрозумієш, що деякі чарівні сім'ї кращі за інші." - повідомив Малфой Гаррі. « Ти ж не хочеш дружити з тими. Я можу допомогти тобі з цим.
Перед тим як потиснути руку, хлопчик промив її. « Мабуть, я можу слухати тебе у дуже мірі.»
- Що? Ти не можеш дружити з ним!» - простікав обурений Рон.
- Я цього не казав. « Ми щойно познайомилися, і я сказав тільки що вислухаєте його думку".
Але він такий..." - що б там не збирався сказати Візлі як аргумент, він був перерваний появою професора МакГонаголл.
« Студенти, йдіть за мною." - наказала вона, перш ніж розвернуться на підборах і вийти. Однокурсники, але не стрункий натовп пішли за нею.
Великий зал, м'яко кажучи, виховував. У ньому було чотири великих стола, які простягалися вздовж більшої частини приміщення, і п'ятий на вершині сцени-виття в протилежному кінці залу, за яким сиділи вчителі. У повітрі ширяли десятки запалених свічок, а ще вище на місці стели було щось схоже на нічне небо. Хоча Гаррі знав, що це насправді не було він, судячи з книг, які він читав, а просто зачарований стелю. Він припустив, що це просунула магія, і дійсно хотів дізнатися, як це зробити, щоб створювати подібне магію у своїй власній кімнаті.
Гаррі чув, як дівчина з густим каштановим волоссям розповідала про те, що вона встигла прочитати, але не звертав на неї уваги. він був більше зосереджений на тому факті, що всі дивилися на них. Навіть якщо Гаррі не був хлопчиком-який вижив, він все одно привернув би увагу тільки через свій шрам.
Усі першокурсники зупинилися перед сценою, а професор МакГонаголл піднялася на підвищення і стала біля табурету. Поттер помітив Батшеду, яка сиділа за столом і посміхнулася йому. Він відповів їй тим же і злегка кивнув, перш ніж зосередитися на сортуванні. На табурете лежала давня капелюха, яка рухалася і через кілька секунд почала говорити, співати.
Можливо, я негарна на вигляд.
Але суворо мене не судитьте.
Адже капелюхи мудріші за мене не знайти,
Що ви там не говорите.
Шапки, циліндри і котелки
Красиві мене, суперечку немає.
Але будь вони розумніші за мене,
Я б з'їла себе на обід.
Всі ваші думки я бачу наскрізь,
Не приховати від мене нічого.
Одягніть мене, і я вам повідомлю:
З ким вчитися вам призначено.
Можливо, вас чекає Гриффіндор.
Славний тим, що вчаться там хоробрі.
Серце їх відваги і сили сповнені,
До того ж благородні вони.
А може бути, Пуффендуй ваша доля,
Там, де ніхто не боїться праці,
Де віддані всі, і вірні,
І терпенія з наполегливістю повні.
А якщо з мізками в порядку у вас,
Вас тягне до знань давно,
Є гумор і сили грабувати наук,
Той шлях ваш - за стіл Когтевран.
Бути може, що в Слізеріні вам призначено
Знайти своїх найкращих друзів.
Там хитрі до своєї мети йдуть,
Не соромлячись доріг.
Не бійтесь мене, одягайте сміливий.
І вашу долю передбачу я верней,
Чим зробить це інший.
У надійні руки потрапили ви,
Хай і безрука я, на жаль,
Але я пишаюся собою.
Учні й вчителі розізлилися оплесками, і Гаррі також почав плескати. Але він робив це повільно, бо не хотів турбувати Джета, який все ще обвивав його руку. Професор МакГонаголл взяла капелюх однією рукою, в іншому тримаючи сувій.
« Коли я назву ваше ім'я, ви підійдете сюди, сядете на табурет і потім одягну вам на голову цей капелюх, після чого ви будете розподілені на факультет. Як тільки це буде зроблено, ви відправитеся за відповідний стіл. Давайте почнемо, Ханна Ебот".
Нервово виглядлива дівчинка зі світлим волоссям повільно пройшла вперед і сіла на табурет, після чого професор одягнув їй на голову капелюх.
- Через кілька секунд пролунав вердикт. МакГонаголл зняла капелюх і дозволила першокурсниці щасливо поїхати до столу Хаффлпафа.
Гаррі використав нагоду подивитись на стіл вчителя, де його знайомих сиділи Бамблінг і Хаґрід. Найцікавішим учителем був чоловік, який виглядав зовсім по - іншому з точки зору росту Хаґріда. Насправді він виглядав не вище, ніж гоблін Грінготтса. Було ще кілька цікавих вчителів, у тому числі директори.
Він був одягнений в яскраво-пурму мантію зі зоряним візком, що разом з капелюхом і довгою білою бородою робило його схожим на типового казкового чарівника. Інший чоловік, який привернув його увагу, був вчителем у чорній мантії, що сиділа біля професора в фіолетовому тюрбані.
Це був худий чоловік з жовтою шкірою, великим гачкуватим носом і жовтими нерівними зубами. У нього були довгі, до плеча, високі чорні волосся, обкручували обличчя фіранками, викривлені губи і темні, проникливі очі, які нагадувалися тунелі. Він чомусь дивився в сторону Гаррі, і хлопчик був майже впевнений, що даний індивід ненавидить його, судячи з погляду.
Поттер знову зосередився на сортуванні, в основному для того, щоб перестати дивитися на незайнятого професора. Дафна і Трейсі вже були розподілені в Слізерін разом з Малфоєм та двома хлопцями, які, як Гаррі був упевнений, були його охоронниками. Здається, її звали Герміона Грейнджер-розпередили в Гріффіндор. Він думав, що їй більше підійшов би Равенкло, але не йому сперечатися з магічним капелюхом. Зрештою, покликали його. Гаррі спокійно підійшов до табурета і сів, встиг помітити, як весь зал втупився на нього, перш ніж на голову йому одягли капелюх.
"-О." - почувся голос у голові. Дивно було те, що звук не стільки доносився до його вуха, скільки вже звучав всередині. « Так, пане Поттер, я кажу у вашому розумі. Не хвилюйтеся, те, що відбувається між вами і мною, суворо конфіденційно, ніхто нічого не дізнається, ні учень, ані вчитель. Даю вам слово.»
- Це говорить сортувальний капелюх, чи не так? - Як тебе звати?
« Просто капелюх підійде, а тепер почекай. Мені потрібно розібратися з тобою. у тебе такий цікавий розум, набагато складніший за більшість. Багато мужності, непоганого розуму з погляду інтелекту. Зараз у тебе є лише один друг, але ти дуже відданий йому, навіть якщо він змія. Є талант, і так, прагнення проявити себе. Але куди тебе відправити?
« Ти питаєш мене? Я думав, це твоя робота. "
"Це так, але ж немає нічого поганого в тому, щоб запитати?" - помітила капелюх. "Скажете, Поттер, у тебе є що сказати?"
« Я... не маю жодних привабливих уподобань, — зізнався Гаррі. "Я просто хочу навчитися магії".
"Чому?"
Що означає "чому"?
Чому ти хочеш вчитися? Заради того, щоб вчитися?»
"- Ні, я просто ... Мені подобається магія. Я хочу бути найкращим у цьому."
https://literna.net/uk/books/410-svitlo-pohlinene-tmoyu-zavershen