« - Про що?" — з цікавістю нахилив голову хлопчик.
Твій шрам.
А що з ним не так?
« Ну, судячи з того, що всі чули, у тебе мала бути одна блискавка, а не... це." - показала вона на нього.
- Гаррі потиснув плечима. "Якщо всі, що кажуть знають про мій шрам, то чому ніхто нічого не говорив мені про нього ніколи, і чому всі його знали?"
"Я не впевнена у відповіді на твоє останнє запитання." - зізналася Батшеда. « Після того як сам-знаєш-хто помер, по всій країні поширилась звістка про те, що ти переміг його. Що стосується першої частини, ну, я нічого не сказала, коли ми вперше зустрілися, тому що ми ледь знали один одного, і я не хотіла здатися грубою, а щодо всіх інших, Я думаю, що люди або не знають, хто ти, та просто думали, ніби у тебе дивний шрам, чи були такі схвильовані зустріччю з хлопчиком-який-вижив, Що не звернули увагу, або могли просто подумати, як ти зробив щось дивне з ним, можливо, тобто, щось ще."
Гаррі закотив очі. « У будь-якому випадку, у мене є ще одне питання. Якщо я захочу приїхати сюди знову, то чи повинен я зв'язатися з вами або щось в цьому роді?"
"-Хм, не зовсім, можеш, якщо хочеш, попросити магловське таксі висадити тебе на Чарінг-Кросс-Роуд або викличеш автобус Нічної лицаря"
"Нічний лицар?"
« Так, це спеціальний автобус для чарівників і відьом. Просто вийди на будь-яку вулицю і переконайся, що ніхто не дивиться, перш ніж витягнути вперед чарівну паличку, і він незабаром під'їде. Платиш, і він доставить тебе куди завгодно. Якщо хочеш, ми можемо доїхати до твого будинку на ньому."
Гаррі посміхнувся.
**** *** $xull by + anward
« Мені це не сподобалося." - зробив висновок хлопчик, виходячи з автобуса, тримаючи в лівій руці валізу зі всіма шкільними речами, а у правій — клітку із пернатим листоношком. Сова і Джет видали кілька роздратованих звуків, висловлюючи своє ставлення до поїздки. "Новного лицаря" був схожий на дуже швидкі американські гірки - не те, щоб Гаррі коли-небудь був на них, але без жодної системи безпеки він майже вилетів з свого сидіння і, мало не приземлився на свою сову. І зробив би це, якби Батшеда не змогла зловити його.
"Я розумію." Кивнула професор. "Я волію аппаративності".
« Вона мені сподобалася ще менше." — фиркнув Поттер.
- Ти звикнеш до неї. « У будь-якому випадку, ми повернулися. Хочеш, я зайду і поговорю з твоєю сім'єю?" - запитала вона, побачивши машину на під’їздній доріжці.
« Ні, все гаразд. Якщо у мене виникнуть питання, я просто пришлю вам сову, адже можна?"
« Звичайно. Ти ж все зрозумів про заборону на чаклунство неповнолітніх влітку, чи не так?"
"Так." - Гаррі кивнув, добре приховуючи, що він дуже розчарований тим, чого не зможе використовувати магію вдома. Все, що йому залишалось поки він не досягне повноліття, це просто уявляти, ніби він міг би зробити з Дурслями, якби не чортове обмеження. На щастя, його змії поки що могли тримати їх у вузді.
« Добре, і я рада, що не згадала ту частину, де стежка насправді починає працювати тільки в момент вступу до Хогвортс." - недбало помітила Батшеда, замулюючи Поттера здивованим дивом утупитися на неї. « Ти ж розумієш, що я не маю права говорити тобі про це, правда?"
"Справді," - досить посміхнувся хлопчик. « Я повністю розумію ».
"Добре." - визнає професор, що мабуть не повинна була говорити йому про це, але було щось у дитині, яка змушувала її хотіти допомогти їй. І ця усмішка, чиста радість і веселість на його обличчі, вартувала того. Мабуть, уся справа в захопленні від того, що вона отримала про його родичів. Саме це і спонукало її допомогти йому. « Ти впевнений, що не хочеш, щоб я зайшла і поговорила з твоїми дядьком та тіткою? » — запитала вона востаннє.
- "Я впевнений, дякую." - кивнув їй Гаррі. Жінка ледве втрималася, щоб не нахмуритися, але згідно з кивнула.
- Тоді побачимося в Хогвортсі.
Поттер похитав головою, перш ніж відправитися до дверей, які була відкрита, тому він не став стукати. Стоячи йому розкласти свої речі в кімнаті, хлопчик згадав дещо, що вивело його з себе, тому він попрямував прямо до вітальні.
« Ви брехали мені, жирні шматки свинячого лайна!" — з ходу проричав Гаррі, дивлячись на Петунію і Вернона, ігноруючи Дадлі. « Ви казали мені, що мої батьки були п'яницями, які загинули в автокатастрофі!"
"... що ти ..." - почав було дядько, але його перервали.
« Я познайомився з вчителькою, яка викладає в тій же школі, де навчалися мої батьки! Чому ви сказали мені, що вони розбилися на машині, коли їх насправді вбив терорист?!" У цей момент він помітив, як родичі зосереджувались не на ньому, а на чомусь позаду нього. Гаррі озирнувся і побачив літнього чоловіка з жінкою, які дивилися на нього з відкритими ротами. - Недобре пробурмотів він. "Ви мабуть ділові партнери дядька Вернона, ну ... Тоді не буду вам заважати." - посміхнувся Поттер, перш ніж швидко вийти з кімнати.
***** * $xa = auble
Наступного дня Гаррі викликав, цей клятий скажений автобус і відправився на Косу-аллею, до Грінготтса, щоб поставити питання, які не хотів ставити вчора в присутності професора. Так, вона була милою, але він зовсім не був готовий на сто відсотків довіряти їй.
Він підійшов до головного касиру.
- А, пане Поттер. « Чим Грінготт може допомогти вам сьогодні?
« У мене є питання про мою сім'ю і її фінанси. Я хотів би поговорити з тим, у кого зможу отримати відповіді".
« Дуже добре, що-небудь ще, пане Поттер? »
- Гаррі похитав головою, коли поруч з ним був ще один гоблін.
"Він відведе вас до керівника сімейного рахунку Поттерів." - пояснив головний касир. « Нехай ваше золото тече рікою, і ваші вороги помруть жахливою смертю.
« Дякую вам, нехай ваше золото тече рікою, а ваші вороги потонуть у чані власного піта. Перекладач: бля, я не можу зрозуміти, він на повному серйозному видасть таку хрінь, або просто стебнеться. "
« Пане Поттер, звідки у вас такі відповіді? » — запитав він.
« У мене жива уява і родичі, яких я не люблю, які потечуть дуже довго." - знизився хлопчик.
"- Ха." - хмикнув касир. "Ви цікава людина, пане Поттер."
« Дякую вам, хоч би як там було, ви теж цікаві." - Гаррі кивнув йому, перш ніж слідувати за іншим проводом.
***** * $xaплю buble + x2
Гаррі сидів у порожньому купі Хогвортс-експресса, одягнений в чорні кросівки, синні джинси і сіру сорочку під товстою. Він був вдячний професору Бабблінг за те, що та не забула розповісти йому, як потрапити на платформу, інакше він би там застряг.
За останні кілька тижнів Гаррі провів у Дурслей, які принаймні не були щасливі тим, що « дорогий» племінник зіпсував їм важливу ділову зустріч, але не могли виразити свій гнів, оскільки в нього все ще була його змія і тепер з'явилася паличка. Тітка Петунія намагалася довести, що він не може займатися магією поза школою - вона знала це завдяки тому, ніби Лілі була відьмою, але Гаррі з радістю повідомив їй про те, щоб до того часу, коли він вступив у Хогвортс, йому цілком дозволено чарувати.
https://literna.net/uk/books/410-svitlo-pohlinene-tmoyu-zavershen