Восьмирічний Гаррі Поттер не був звичайною дитиною, це було ясно йому і всім навколо. Хлопчик дійсно не знав, чому він виглядав по-іншому, і тим більше не усвідомлював, навіщо всі ставилися до нього інакше.
Дядько Гаррі, Вернон, був дуже великим і товстим чоловіком з волосячим волоссям та вусами, які робили його схожим на моржа, хоча розмір його живота робив схожий на того, хто з'їв морж. Тітка Петунія була худою жінкою, майже хворобливою від надмірної лиходіїв, але вона єдина людина в домі, яка охоче трималася дієти, щоб схуднути, хоча це було найменше. Місіс Дурсль не було бути привабливою жінкою, незважаючи на те, що вона говорила протилежне, з її то довга, як жирафа шейкою, обличчям схожим на кінське, і такою великою кількістю косметики, щоб всі візажісти закричали в один голос "перебір".
Останнім, але не менш важливим за значенням був їхній син Дедлі Дурсль. Вони з Поттером були майже ровесниками, плюс-мінус кілька місяців, але Дадлі пішов в батька тілоскладанням. Для Гаррі, він виглядав як свиня в перику, хоча він ніколи б не висловив цю думку вголос, тому що у будинку було відомо, що Дадлі не міг зробити нічого поганого за визначенням, тоді як сам Гарі був злом просто через існування.
З іншого боку, Поттер був набагато цікавішим. Його одяг був не такий дорогий, як у Дурслей, а точніше йому просто дали вибір між тим, щоб ходити абсолютно голим або носити старий одяг кузена, якого той не хотів, чи більше не міг вдягати. Спочатку хлопчик носив круглі і жахливі окуляри, які його тітка купила в благодійному магазині, хоча їх сім'я була багата і могла собі дозволити забезпечити племінника всім новим. На випадок, якщо це не було очевидно, він їм не дуже подобався.
Гарі мав яскраві очі, смарагдово-зелений відтінок. Вони, безсумнівно, були його найкращою рисою, хоча й не очі в першу чергу притягували до нього особливу увагу. І не чорні, як воронове крило, волосся. Насправді це був його шрам. Скільки дитина пам’ятала, вона завжди мала шрам у вигляді блискавки на правому боці лоба.
Однак... Він не завжди був таким великим.
Минулого року це була маленька відмітка, яку можна сховати під волоссям, але потім одного дня все змінилося. Одного разу, коли йому було п’ять років, дядько Вернон не пустив його в дім. Гаррі, пішов до поблизького парку, коли почався дощ, і наступне, що він пам'ятав, це грім та блискавки.
Потім... Там була пташка. Хлопчик знайшов маленьку пташку, безпорадну біля дерева. Вона намагалася злетіти, але очевидно пошкодила крило. Гаррі, будучи милим і невинним дитиною, підняв її і злізся на дерево, щоб покласти птаху в гніздо, а коли почав спускатися вниз, з неба вдарила блискавка, попавши прямо у нього.
Поттер майже не пам'ятав після цього. Він прокинувся вже вранці, повністю замерз і відправився назад до Дурселів, бо йому просто більше нікуди було йти. Коли він увійшов у будинок, тітка Петунія закричала так, ніби на неї мочився сам диявол, а дядько Вернон, розсердився сильніше, ніж коли-небудь, і побив племінника ремнем за те, що він став ще більш дивним, аніж раніше, хоча Гаррі, не знав, як він мав на увазі. Після цього, Вернон, запер ненормального в панчосі під сходами, який, по змісті був спальнею Гаррі, хоча зверху була вільна спальня, яку віддали під іграшки Дадлі.
Наступного дня, коли Поттер прокинувся і йому дозволили сходити в туалет, тітка все ще була засмучена тим, що нова ненормальність не пройшла. Гаррі, дійсно не розумів, що вона мала на увазі, принаймні, поки не піднявся нагору і не побачив себе в дзеркалі. Його блискавиця, здавалося, розрослася ще кількома блискавками. Раніше в нього був лише один шрам, а тепер від нього виходило кілька зигзагоподібних візерунків і один закінчувався прямо під правим оком, проходячи через них. На щастя, це не пошкодило його очей чи зір. Навпаки, допомогло йому поліпшитись, бо Гаррі вже не потребував окулярів.
Його дядько і тітка думали, що він зробив все це навмисне, а Поттер не міг не поставитися питанням, Що їх змусило думати, ніби він хотів би мати гігантську блискавку на своєму обличчі. З того самого дня тітка Петунія і Вернон, говорили всім, що він ідіот та неврівноважений хлопчик, який вгамувався дістати ніж і зійшов з розуму, і, на жаль для Гаррі, більшість людей вірили їм.
« Прокидайся! » — почув пронизливий голос, за яким пішов гучний стукіт. Восьмирічна дитина розплющила очі, дивлячись у стелю свого чулана. Не найприємніше місце для пробудження, але він звик до нього. Йому хоча б дали матрац, подушку і ковдру. « Піди і приготуй сніданок!" — знову пролунав голос тітоньки, за яким слідував звук відпірованої щоки зовні дверей, а потім віддаляються кроки теті.
Гаррі, зітхнувши, сів і протер сонні очі, похитав головою, перш ніж змусив себе встати. Він хотів би спочатку піти до туалету, але знав, що якщо він хоче уникнути чергового покарання, то його пріоритетом буде приготування сніданку. Хлопчик вийшов з чулана, пройшов на кухню і швидко почав готувати їжу, почувши, як Дадлі топає вниз по сходах. Він не здивований, якщо його товстий кузен-бібесьмот одного разу звалиться зі сходів і міг тільки сподіватися, що його не буде в чулані, коли це станеться.
Сьогодні був щасливий день у домі сім'ї, якби ви були кимось окрім молодого Поттера, адже сьогодні був День народження Дадлі. Гаррі, знав, що це означає, ніби кузен проведе день, отримуючи подарунки і все, чого захоче, а тітка Петунія та дядько Вернон будуть витрачати час і гроші для того, щоб балувати його. Для нього це означало просто галасливий день, повний скарг і істерик, варто тільки найменшої речі піти не так, як хоче іменник, і він буде тим, хто робить всю прибирання після заворушених маленької свинею, та отримує за цю найменше кількість їжі й розваг.
Поки Гаррі, слухав як Дадлі кричить про те, що у нього на один подарунок менше ніж минулого року, він не міг не поставитися до питання, чому дядько і тітка ставляться до них так по-різному. Кузен отримав дві кімнати і всі подарунки та їжу, які хотів, а Гаррі, з іншого боку, отримав чулан, роботу по дому й мінімальне забезпечення для підтримки його робочого стану. Коли Дадлі хуліганив у школі, то вчителі помилялися. Але якщо Гаррі потрапляв в халепу, він був нещасливою дитиною.
"Чому вони ставляться до нього по-іншому?"
Пізніше того ж дня Поттер пережив те, чого не сподівався - похід до зоопарку. Дурслі хотіли поїхати туди на день народження Дадлі, і намагалися залишити племінника з кимось, але навіть божевільна стара міс Фігг в той день не могла приглянути за ним. Це означало, що вони неохоче взяли хлопця з собою, Дадлі поводився так, ніби це якось зіпсувало весь день народження, в той час як обидва його батьки дивилися на Поттера, наче це була його вина.
Він запропонував їм просто залишити його вдома, але дядько Вернон швидко відмовився від цієї ідеї. Здавалося, чоловік думав, що якщо залишити Гаррі, одного, то вони повернутися на попілвище або щось в цьому роді.
Під час їхнього перебування в зоопарку Гаррі, просто мовчки слідував за Дурслями, хоча знаходив тварин дуже цікавими. Його улюбленим побаченим звірем став тигр, який сидів за якимось склом. Дадлі намагався змусити його рухатися, і врешті-решт, роздратований хижак заричав на нього. Кузен був захоплені зненацька і відсахнувся, збивши з ніг власну матір. Щоб Гаррі не розсміявся з цього видовища, йому довелося докласти чималих зусиль.
У певному розумінні йому було сумно за цих тварин, замкнених у клітинах і нездатних звільнитися. Але з іншого боку, Гаррі бачив сурикатів і червоних панд, які мали більше свободи, простору для пересування, їжі та друзів, ніж у нього. З іншого боку, він навіть заздрив їм.
Глава 2
Через півгодини вони підійшли до відділу рептилій і Дадлі виглядав дуже схвильований. Гаррі, чув, що деякі змії можуть з'їсти цілу корову, і подумав, чи зможе він "обережно підштовхнути" кузена до однієї із великих змій. У тераріумі стояв специфічний запах, який дуже відрізняється від решти зоопарка. Усі рептилії були за скляними ящиками з внутрішнім оздобленням схожого на місце їхнього проживання в дикій природі.
Поттер знайшов черепах цікавими, хоча і трохи неактивними. Він також бачив кілька ящірок, але здебільшого тут були змії. Йому не подобалося дивитися на них, а мати з ними проблеми. Щоправда, декого з них було важко помітити через те, що вони об’єднались із навколишнім середовищем.
Зрештою сім’я зупинилася біля скляної вітрини з вражаючим змієм по той бік скла. Чорна, приблизно три - чотири метри завдовжки, з блакитними очима, але в даний час вона спала на камені і зовсім не рухалася. Дадлі, здавалося, знайшов це досить цікавим, і притиснувся обличчям до скла. Гаррі, швидше сподівався, що змія не прокинеться, побачити при пробудження будь-якого з Дурслей не було приємним досвідом.
Ця змія народилася в неволі через висілу поряд табличку, і також згадується про деякі цікаві факти: її довжина й те, що змій мав повіки, але прозоре яблуко, тому змії ніколи не моргають.
"Заставте його рухатися." - наказав Дадлі.
- Вернон, кілька разів постукав у склі.
- Дадлі копіював його дії, але замість того, щоб використати один палець як батько, він вирішив залучити весь свій товстий кулак. Гаррі, вирішив, що, мабуть, найкраще зупинити це в зародку якомога швидше, перш ніж цей ідіот покінчить з тим, щоб привернути увагу зоопарків і їх виженуть за непристойну поведінку.
Гаррі, не знаючи чи це правда, але зараз йому було байдуже. Він додав: « У змії тонкі повіки, так що вони не мають їх".
- Дадлі фиркнув, перш ніж пішов до іншого скляного тераріуму, в той час як Вернон, і Петунія пішли в інший бік, щоб подивитися на щось ще.
- вибачився Поттер перед змією, яка прокинулась або принаймні почала звертати увагу на нього. "Він не розуміє, на що це схоже." - зітхнув хлопчик. « Сидіти на тому ж місці день за днем і дивитися, як люди дивляться на тебе.»
Гаррі, я не сподівався реакції змії. Ось чому він дуже здивувався, коли вона несподівано кивнула йому головою. « Ти мене чуєш?" - видихнув він, і вже збирався відмахнутися від цього як дивна подія, коли змія знову кивнула. "- Круто. Я ніколи раніше не розмовляв з змієм. Ти часто розмовляєш з людьми?" - змія негативно похитала головою. "Я тебе не звинувачую..."
"- Мамо! Тату! Ідіть сюди!" - Гаррі, почув крик Дадлі, після чого відчув, як летить на підлогу. Коли він підняв очі, то побачив кузена, який притулився до склика і притиснув свої руки та обличчя до нього. Він додав: « Ви не повірите, що робить ця змія! Поттер же був далеко від того, щоб забавлятися діями Дадлі, і ще менше його розважав той факт, що товстий ідіот просто вдарив його без будь-якої причини.
Гаррі запам’ятав усе, що сталося далі. Скло раптово зникло, і Дурсль молодший впав головою вниз прямо в акваріум. Судячи з бризок, можна було припустити, що падіння відбулося у воду. Що ж до змії, то через кілька хвилин вона вибралася з вольєра і зісковзнула вперед перед упаленим хлопцем. Гаррі, нехотячи сковтнув, дивлячись їй прямо в очі. Наблизившись, вона виглядала так само вражаючо, тільки в десять разів гірше.
Змія зійшла ще ближче до нього, наблизила свою голову. Поттер закрив очі, думаючи, що вона ось-ось вкусить його, але секунду потому відчув, як щось вологе доторкнулося його обличчя, зрозумівши, Що це був мова. Гаррі, відчайдушно намагався залишатися нерухомим, не рухатися, сподіваючись, що змія просто залишить його в спокої.
« Я знайду тебе пізніше, двоногий." — почувся шипливий жіночий голос перед тим, як він перестав відчувати змію, а позаду нього розступились крики. Відкривши очі, Поттер побачив, що змія зникла. Довкола були тільки ті, хто втікав у паніці.
"- Мамо! Мамочка!" — почувся крик Дадлі, який притиснувся до склика акваріума, але цього разу зсередини. Очевидно, що скло повернулося на місце Гаррі. Саме в цей момент з'явилися тітка Петунія і дядько Вернон,. Жінка покинула один погляд на сина, який застряг у хаті змії.
« Мій любий хлопчик!" - тітка кинулася до скла, продовжую кричати, в той час як Дадлі вторив їй з іншого боку. Це було досить веселе видовище, і Гаррі, не зміг втриматися, щоб не розсміятися. Хоча він відразу пожалкував про це, тому що дядько зустрівся з ним поглядом, і в цей момент стало зрозуміло, що Вернон, збирається звинуватити у подіях саме його.
Пізніше того ж вечора Гаррі спав на своєму матраці під сходами, щоб залишитися на животі, бо спина все ще хвора. Його дядько був незадоволений тим, що сталося в зоопарку, і як тільки всі повернулися додому, він висловив свої претензії двадцятихвилиною поркою ременем. Гаррі, був упевнений, що єдина причина, чому дядько зупинився, полягала в тому що він занадто втомився, щоб продовжувати.
Вернон, не надто турбувався про пошкодження племінника, з певних причин, на ньому все швидко вилікувалося. Навіть удари ременя, хоч би якими болючими вони були, ймовірно, не залишать слідів, які протримаються довше кількох днів. Його родичі назвали це ще одним прикладом його "нормності".
Через півгодини після того, як хлопчик заснув, до будинку увійшов непроханий гість. Непроханий гість з кликами, але без ніг, і який щось ніс у роті.
Наступного ранку Гаррі прокинувся і побачив у своїй кашорі яйце. Воно було не звичайним, хоча б тому, що яйця для їжі були менше утричі. Гаррі, не міг не задатися питанням чи це було якийсь жарт Дурслей.
« Вставай!" — почувся з-за дверей звичайний крик тітки Петунії. Хлопчик подав у собі бажання гризнутися, але знав, що йому краще встати, якщо він не хоче, щоб на його тілі з'явилося ще більше відмітин, тому він поклав яйце під подушку і вийшов з чулана.
Після довгого дня важкої роботи Гаррі, дозволили повернутися у свій чулан, де він дозволив собі знехтувати обличчям на матрац, неймовірно статут від всієї цієї прибирання і праці по будинку та в саду. Та ще й тітка Петунія була сьогодні більш злою, ніж зазвичай, можливо також винюючи його в тому, що сталося з Дадлі у зоопарку. Поттер не міг зрозуміти, чому, хіба він винен, якщо скло раптом зникає, щоб з'явитися назад через хвилину?
Коли голова хлопчика доторкнулася подушки, він почув тріск і його очі розширилися, пригадування про яйце, знайденого вранці.
"Ні!" - хлопчик поспішно піднявся і прибрав подушку, тільки щоб знайти шматочки розбитої яєльної шкаралупи і нічого з того, що було б всередині звичайного яйця. Мабуть, він мав рацію, коли вирішив, що це не їстівне.
Його раптово відірвав від своїх думок шипячий звук, і очі хлопчика розширилися, коли він відчув, як щось рухається по його спині і забирається на плече. Гаррі, зковтнув, перш ніж акуратно подивитися наліво, тільки для того, щоб побачити маленьку зміїну голівку, яка втупилася на нього. Поттер видав такий несподіваний звук і відсунувся, вдарившись головою об полицю.
"Ой!"
« Мовчи, хлопчику!" — відразу почувся крик дядька, але Поттер не звернув на нього уваги, його очі були прикуті до змія, яка підповзла до його руки і тепер поклала голову йому на руку. Її тіло було кольору воронового крила, довжиною від зап'ястя Гаррі, до половини його передпліччя, а очі смарагдово-зеленими, точно як у нього.
Глава 3
А... ти не хочеш мене кусати?" — випалив перший хлопчик, на що змія підняла голову і уважно подивилась на нього, перш ніж негативно покакати головою, ніби кажучи: "Ні, я тебе не вкушу".
"- О." - все, що зміг вимовити Поттер, а його будь-яку подальшу відповідь було перервано гучними звуками з телебачення. Гаррі, знав, що Дурслі іноді любила посилювати гучність, щоб дражнити його тим фактом що він може чути, але не дивитися, передачі.
Поттер помітив, що змія хитає головою з боку в сторону і у нього виникло відчуття, ніби їй не подобається весь цей шум. Гаррі, дійсно не знав, що на нього натрапив в цей момент, але він поклав дитинча собі на коліна, і акуратно покрив ті частини голови, де, як він думав, у змії були вуха. Вона не вкусила його, а заспокоїлась.
« Дякую." - почувся молодий голос, що звучав так, ніби належав п'ятирічній дитині.
Хто це говорить?
"Це я." - голос заговорив знову. Поттер дивно озирнувся, намагаючись зрозуміти, чи є хтось ще в чулані разом з ним. « Тут, внизу." - Гаррі, моргнув і подивився вниз, тільки щоб побачити змія, що дивиться на нього. Вона махала хвостом.
« Здається... Я надто сильно вдарився головою?"
***** * $xa = auble
« Як тебе звати?" - прошепотів Гаррі, прекрасної чорної зміїці коли прийшов в себе, намагаючись говорити тихіше, щоб дядько Вернон, і інші Дурслі не могли його почути.
"У мене ще немає імені." - почувся відповідь і Поттеру здалося, що це голос хлопчика. А тебе?
« Мене звуть Гаррі,. Моє повне ім'я Гаррі, Поттер."
« Чому ти так тихо говориш? » — запитав змій.
« Бо в мене будуть неприємності, якщо я буду занадто гучним. Дядько розсердиться, якщо я буду шуміти."
«- О... Мені теж треба бути тихим?"
- Гаррі кивнув, радіючи, що він його розуміє. "Як ти сюди потрапив?"
« Не пам'ятаю.» - зізнався змій. « Я просто пам'ятаю, як мене пересунули і я прокинувся тут."
« Але ж ти дитина, чи не так? Як вийшло, що ти вже вмієш говорити?" - уточнив збитий з пантелику Поттер.
Я не знаю." — Здавалося змій похитав головою. Я просто хочу і кажу: І я голодний." - Просильно додав малюк.
"- Ой. Але в мене тут немає їжі. « Якщо ти хочеш щось поїсти, нам доведеться почекати. А потім я проберуся на кухню і принесу тобі їжі."
Проберешся? Ти багато вкрадеш?"
« Трохи." - трохи злякався хлопчик. "А тепер шш, ти повинен мовчати." - прошепотів він, і був радий, коли змій кивнув, ніби кажучи: - Це викликало посмішку на його обличчі. У нього з'явився хтось, хто слухає його, навіть якщо це змія.
***** * $xa = aull by + 0}
Наступного дня був робітник, а отже Гаррі мусив іти до школи. На щастя, йому вдалося заховати свого нового друга від Дурселю. Він не міг собі уявити, що вони зроблять, якщо знайдуть його. Насправді, якби таке сталося, вони б вбили змія і його покарали. Хоча Гаррі пішов до школи, йому довелося взяти дитину з собою. Але він не збирався залишати її вдома, де його могла знайти тітка Петунія.
Дурслі здебільшого уникали чулана племінника, якщо тільки не хотіли кинути туди Гаррі, або витягнути його звідти, але вони також зберігали там інші речі, так що у них була можливість іноді заходити і щось брати. Найменше Поттер хотів повернутися і виявити на ліжку мертву змію. Новий маленький друг був досить розумний, щоб ховатися під уніформою, обвивши себе навколо правої руки хлопчика, хоча іноді змінював своє місце.
Наприклад, коли Дадлі сів праворуч від Гаррі, змія перемістилася з правої руки на ліву. Це було досить кумедно, але Поттер зміг стримати реакцію або принаймні обмежити її.
Під час перерви в школі хлопчик пішов до бібліотеки, щоб знайти інформацію про змій, наприклад, що вони їдять і знають, як багато зміїв мали отруту, інші змії вбивали свою здобич, обвиваючись навколо них та стискаючи її. Він чув раніше, що деякі великі змії можуть їсти корів і оленів, але думав, ніби вони просто розривають їх на шматки, а, мабуть, змій може відкривати свою пащу дуже широко, щоб проковтнути велику здобич, проте вони не жують її як люди. Гаррі не міг запитати себе, наскільки великим стане його власна змія. Хоча, це буде тільки в тому випадку, якщо вона залишиться з ним. Але навіщо їй залишатися в чулані, коли можна злізти на волю?
***** * $xa = aull by + 0}
Тиждень потому Гаррі, був приємно здивований тим, що його друг-змій все ще з ним. Вони також удвох визначилися з його ім’ям. "Джет" - просте ім'я, але Поттеру воно сподобалося, як і змію.
Гаррі, любив проводити час з Джетом при кожній нагоді, йому подобалося розмовляти з ним. Він ніколи ні з ким по-справжньому довго не розмовляв раніше, а головне самого Джету теж подобалося слухати хлопчика, але він також любив пояснювати йому різні речі. Джет сам не розумів звідки, але він просто знав деякі речі. Наприклад, Гаррі пояснив, що він розмовляє з ним на парсетанзі, який є зміїною мовою, і не багато людей могли це робити, тому що ця майстерність була дуже рідкісною магічною. Це стало ще однією річчю, яку Поттер з подивом дізнався. Здається, Магія була реальною.
"Але магія не може існувати."
« Як же ти розмовляєш зі мною? » — логічно заперечив змій.
Гаррі, зрозумів, що не може придумати відповіді, хоча вважав магія не єдиною можливою причиною того, щоб він чув, як розмовляють змії. Цілком можливо, що Дурслі вдарили його так сильно що його розум пошкодився і він зійшов з розуму, але якщо йому доведеться вибирати між божевіллям та магією, то Поттер все-таки волів перший варіант.
***** ** $xull by = 0}
« Хлопчику!" - закричав дядько Вернон, коли Гаррі впав на підлогу і упустив піднос з чаєм та пирожними. Чай затопив килим, а тістечка була зіпсована. Тітка Петунія тим часом голосно голосувала про пошкодження, які її "прекрасного" килима. Ці два чоловіки або не помітили, що Дадлі був тим, хто підставив кузену підніжку або їм просто було все одно.
« Мені дуже шкода!" - встиг вимовити хлопчик, перш ніж дядько схопив його за комір величезної сорочки і підняв на ноги.
- Ти накинув мою їжу і зіпсував килим!" - сердито над ним Вернон,.
« Але це була не моя вина!" — спробував запротестувати Поттер.
"Та хто ж тоді?"
Гаррі, збирався відповісти, але відразу закрив рот і згадав, що краще не звинувачувати Дадлі, це тільки наведе на нього ще більше неприємностей. "Так я і думав!" - коли « обвинувач» не відповів, Вернон, продовжив: « Я навчу тебе..." - чоловік раптово замовк, почувши шипіння. « Що це за чортівня?" - пробурмотів він, і отримав відповідь секундою пізніше, коли маленька чорна змія з смарагдовими очима висунула голову із коміра сорочки племінника і спробувала вкусити кривдника, який ледь встиг вчасно прибрати руку.
Джет
https://literna.net/uk/books/410-svitlo-pohlinene-tmoyu-zavershen