Магічне мистецтво.
Рот графа широко відкрився.
Звичайно, це все її рук справа. Чутки про те, що герцогова коханка займається темною магією, були правдивими.
- Ви зрозуміли мене? Якщо так, то кивніть головою.
Граф відчайдушно закивав, витворивши на обличчі переляк. Джульєтта задоволено усміхнулася і, повернувшись, пішла геть.
- Г-граф! Що трапилося? Ви в порядку?
- Э... Це просто сміхотворно...
Тільки коли Джульєтта покинула цей район, довкола графа стовпилися люди.
Граф Каспера, тим часом тремтів так, ніби побачив щось неймовірно жахливе.
Позаду неї пролунав гучний шум, але Джульєтта навіть не озирнулася.
Дивлячись на людей, які розступаються перед нею, Джульєтта непокоїла себе: « Деколи навіть така божевільна сука здатна на божевільні вчинки".
Поки Джульєтта неквапно йшла, голубий метелик пурхала позаду неї.
Джульєтта глянула на неї, і та сіла на тильний бік її долоні.
Майже повністю голубий метелик змахує крилами пару разів, сидячи на руці Джульєтти. Незабаром, від неї почали виходити синьовато-світання.
Здається, що страх графа Каспера був цілком задовільною їжею.
Цей дух був силою Джульєтта - монстром у формі метелика, викликаного її травою.
Хоча на вигляд вона була маленькою і симпатичною, проте її істинною сутністю був жахливий демон, який мав людські емоції...
А справжнім тілом було тіло лукавого і всемогутнього бога, яке існувало в абсолютно іншому вимірі. Коли Джульєтта запитала його, чому він прийняв таку форму, він відповів, що запозичив форму сліпучо - метелика тільки через те що вона здатна обманювати людські очі легко зводячи їх із розуму.
Ці метелики давали Джульєтті спроможність викликати жахливі кошмари у своїх ворогів. Демон викликав у них найбільше жахів або жахливих сцен, які людський розум міг уявити, після чого пожер емоції жертви.
« Тепер таємниця відкрита» - спокійно подумала Джульєтта.
Що ж, граф Каспера був правий лише наполовину.
Це правда, що метелики Джульєтта могли виконувати її « таємні магічні трюки», але злі духи найбільше любили негативні емоції, такі як гнів і страх.
Джульєтта подивилася на метелика, яка здавалася трохи більше, ніж раніше, і розкрила долоні. Демон у формі метелика перетворився на блакитну масу світла і знову був поглинутий нею.
Чим більше емоцій вона поглинає, тим більша кількість метеликів виросте, а також широкий спектр ілюзій та фантазій він зможе використовувати.
Але повне ментальне домінування, наприклад, примовити комусь зістрибнути з даху у сні, тобто, те, чим вона загрожувала графу Касперу, все ще було для неї неможливим.
Крім того, це не діє на майстра меча.
Так що, як всі думали, вона нікоим чином не могла звабити Леннокса Карлайла, навіть з таким подарунком.
« Якби це було можливо, все склалося б інакше.»
Леннокс Карлайл вже десять років був відомий як наймолодший Майстер мечника в історії.
- Мисс.
Коли Джульєтта вийшла з храму, то помітила великого лицаря перед каретою герцога.
Джульєтта нахилила голову, замість того щоб спуститися по сходах. Очевидно, ескорт, який сьогодні вранці відвіз її до храму був замінений кимось іншим.
- Куди пішов сер Кейн, і чому ви, пане Джуд?
- Мій наставник мусив раптово поїхати у справах. Я тут, щоб забрати вас.
Молодого чоловіка звали Джуд, він був одним з лицарів герцога. Джуд Хейон був наймолодшим із свити герцога, не кажучи вже про те, що він був молодим у своєму загоні лицарів.
З самого народження Джуд був добродушною і привітною людиною. Він навіть поводився з Джульєттою, коханкою свого господаря, як зі своєю рідною сестрою.
Оглянувшись, Джуд знизив голос і тихо запитав Джульєтта:
- Що сталося в храмі?
- Не турбуйся. Нічого особливого не сталося.
- Тоді чому всі дивляться на вас?
- Хм...
Джульєтта поводилась так, ніби це не було з нею. Джуд пильно подивився на неї, а потім кивнув, показуючи, що все зрозумів.
Джуд Хейон, як і Юльєтта, належав до аристократської родини. Він добре знався на системі, так що йому не важко було здогадатися, що сталося всередині.
Столичне суспільство завжди було модним і примхливим.
- Мисс.
Джуд, усміхнувшись, опустився перед нею на коліно і простягла маленьку коробку замість того щоб відкрити дверцята для Джульєтта.
- Його прислав герцог Карлайл.
Це була свідома дія, яка повністю обдумувала їхні люди. У мить Джульєтта почала цікавитися безліччю людей довкола себе. Вона подивилася вниз на Джуда.
- ...Вам обов'язково було робити це тут? Це можна було спокійно зробити в екіпажі.
Він зробив це не тільки перед храмом, тому увагу людей було природно, відразу ж притягнено до них, але і перед каретою, прикрашеної витонченим різьбленням з гербом герцога.
Джуд підмигнув Джульєтті.
Джуд, який був дворянином, добре знався на скандальних ситуаціях.
Це "Слізи Сонця" - подарунок, який герцог спеціально підготував для вас - він сказав це так голосно, щоб його почули всі, хто був біля храму, незадовго до того, як відкрив ящик.
Перед Джульєттою з’явилася липка намисто.
Головним елементом був великий брильянт, який нагадував захід сонця. Воно справді гідне назви: « Слізи Сонця», оскільки море маленьких прозорих і яскраво сяючих діамантів оточене великим самоцвітом у центрі.
Таке розкішне намисто здавалося дуже дорогим.
- О Боже!
- Та ви тільки подивіться на це сяйво....!
Ще до того, як Джульєтта встигла якось зреагувати, вона почула, що все більше і більше людей навколо них стали захоплюватися нами.
Джульєтта, слухаючи їхні розмови, з холодом подумала: « Тепер ті, хто бачив це видовище, будуть ревно поширювати чутки про те, що вони бачили ».
І вже до вечора новорічного банку, про це дізнається вся столиця.
Будучи коханкою герцога, вперше за довгий час відвідала столицю і поводилась зверхньо перед іншими аристократами. І яке екстравагантне намисто герцог Карлайл подарував своїй розпещеній коханці.
З невгасимими словами обличчя Джульєтта повернула голову, побачивши сліпуче намисто.
- Йдемо звідси.
- Так, міс.
Джуд закрив двері карети, а тоді загорнув ящик з нарочищеною повільністю.
Він не забув кинути останній погляд на галасливу натовп, перш ніж забратися в карету.
Коли карета, в якій їхали вони вдвох, повернула за кут храму, кучер повернувся до них, щоб запитати, куди йдуть.
- Куди мені вас відвезти? - Запитав Джуд, що сидів навпроти Джульєти, наче вже знав відповідь. - Назад в особняк?
- Ні.
- Що, вибачте?
- Я їду в округ Монтегю*. Не могли б ви випустити мене посередині?
* Графство: земля, що належить графу
Поки Джуд сидів і збентежено моргал, дивлячись на неї, кучер повернув екіпаж в сторону околиці столиці.
- Я збираюся відпочити вдома, а потім відразу ж відправитися в банковий зал. Будь ласка, повідомте про це Його Вищості.
Графство Монтегю спорожніло після смерті графіні та їхня єдина донька Джульєтта вирушила на північ.
Але хтось із старих слуг графа залишився наглядати за палацом Монтегю, і Джульєтта дивилася до них щоразу, коли прибувала в столицю.
Для Джульєтта не було нічого незвичайного в відвідуванні її рідного графства.
Але навіть на обличчі Джуда з'явився спантеличений вираз.
- Ви не збираєтеся повернутися разом зі мною?
- Так. І забери це з собою.
- Перепрошую?
Він почував себе безглуздо, ставлячи їй питання, тому Джуд деякий час замовк, перш ніж знову запитати її з серйозним виразом на обличчі.
- Але чому? Невже вам воно не подобається?
- Ні, воно дуже миле.
- Тоді чому? Воно ж неймовірно дороге. Це ж особливий подарунок на день народження для вас, міс Джульєтта...
Але Джульєтта посміхнулась.
« Це подарунок, звичайно не такий хороший, як камінь мани, але і він корисний».
Хоча в ньому було набагато менше енергії, ніж у сконденсованому камені мани, все ще відчувався чудовий камінь.
Вона трохи возилася з намистом, яке лежало в ящику.
Без сумніву, намисто з цими великими діамантами було надзвичайно красивим. Вона не знала його точну ціну, але, як сказав Джуд, намисто повинно бути дуже дороге.
Але Джульєтта навіть не подумала, скільки вона коштує. Можливо, хтось з секретарів герцога вирішив, що це ціна відповідної ціни. Ймовірно, герцог просто підписав чистий чек навіть не подивившись на намисто. Так само, як він робив це кожного року на її день народження.
Джульєтта знала, що́ означає цей дорогий подарунок, посланий їй разом з його лицарем.
Це означало, що він хоче вдавати, ніби того ранкової розмови не було.
Це був дуже схожий на Леннокса Карлайла підхід.
Насправді нічого не змінилося.
У очах Джульєтти, напівприкриті довгими віями, не було емоцій. Вона втомилася, щоб навіть зазнати розчарування.
Якщо вона чомусь і навчилася за останні 7 років, поки була поруч з ним, так це тому, що Леннокс Карлайл ніколи не зміниться, щоб вона не робила.
Той день, коли цей чоловік подолає свою гордість і попросить її любові, ніколи не настане.
Джульєтта витратила сім років марно, щоб засвоїти цей безглуздий урок.
Клацання.
Рука Джульєтта закрила замок на коробці.
Якщо все буде так, то вона знову і знов даватиме йому ту саму відповідь. Джульєтта з легкою посмішкою повернула намисто Джуд.
- Це не мій подарунок на день народження.