Вже понад тисячу років демони, зло, яке вражає світ, вже існують. Записи показують, що перший демон з'явився тисячу років тому і він єдиний, хто здатен створювати інших собі подібних.
Протягом тисячоліть цей демон носив багато форм і імен, але його справжнє ім’я було відоме всім ватажкам Демони - Кібуцуджі Музан.
Метою Вбивця демонів було знайти його і вбити, щоб покласти край кошмару, який почався тисячі років тому. Незліченна кількість молодих людей загинуло заради цієї мети.
Світ, що розвивається, все ще живе в неосвіченості, тоді як Вбивці демонів віддають своє життя за них. Тільки ті, хто пережив цей кошмар, несуть тягар захисту від таких огидних істот.
Уряд ніколи офіційно не приймав корпус Вбивць демонів, але ті, хто стояв біля влади, знали їхню важливість так само як вони підтримують світ кров’ю і смертю.
Існує звичай відбирати нових Вбивць демонів і надавати їм офіційне становище в корпусі, якщо вони переживуть остаточний добір. Молоді люди з усіх куточків світу збираються, щоб пройти цей відбір і бути офіційно визнані воюючими демонами.
Це відбувається не тільки через Нічіринських мечників, які, як кажуть, володіють містичною силою, але і з-за ресурсів корпусу. За допомогою корпусу, який підтримує їх, вбивці демонів могли збирати інформацію, передавати її, підтримувати і робити точні висновки на основі підказок.
- Хм, якщо той перехожий був правий, то він повинен бути десь тут ... - А, ось воно.
Молодий чоловік, якому було 14 років, йшов по розчищеній стежці з мечем на поясі. У нього було чорне волосся і криво чисті блакитні очі. Він мав незрозумілим зрілий обявання незважаючи на свій вік, хоча і не був найкрасивішим чоловіком в окрузі, але напевно привернув би увагу будь-якої пані через кілька років.
Минуло трохи більше року відтоді, як Лео почав свою подорож. По дорозі він зустрів багатьох демонів, більшість з них були слабкі, але деякі небезпечні для життя. Однак удача приходить з катастрофою.
Постійна боротьба принесла йому безцінний досвід і зробила його тілом міцнішим.
Лео намагався знайти свій шлях до остаточного відбору. З того, що Акіра сказав йому про те, щоб це була гора з глиною, типом квітки, яку ненавидить демон. Це все було перед ним.
- Я ніколи не бачив гори, покриті глицинією. - Дивовижне видовище.
Його погляд закривав свій великий простір трохи темніших рожевих кольорів. Він відчував себе дивно невимушено, коли йшов через густі заросли глицині.
Через деякий час він натрапив на лісничий проліт і піднявся нагору. На майданчику, для орієнтовання, нагорі було близько двадцяти трьох учасників. Поява Лео не привернула уваги, всі були зосереджені і чекали початку відбору.
Лео, оглянувши всіх інших учасників, кивнув головою. Один хлопець привернув його увагу.
Його душа має колір, він сильний.
Минув рік, і Лео допоміг мені зрозуміти свої здібності. Стан духу може багато розповісти йому про людину.
Наприклад, цей чоловік, якого він щойно відчув, його дух був подібний до нерухомої води, яка свідчить про спокій і мирність. Тільки той, хто заливає себе, може мати такий дух. І його дух був абсолютно блакитного кольору.
Дух нормальної людини був би масою білого світла. Якщо ця маса білого світла пофарбована в колір, то це вказує на те, що вони можуть виконувати дихальні процедури.
Згідно з тим, що він зрозумів до цих пір, людина початкового рівня повинна була б мати частину свого духу, приховану певним типом кольору в залежності від їх відповідних дихальних технік.
Коли їхня майстерність зросте, вони розцвітатимуть і одного дня повністю покриють її. І в цього чоловіка, на якого він дивився, був дух, повністю покритий синім, що означає оволодів своєю дихальною технологією.
Відчувши чийсь погляд, цей чоловік подивився в сторону Лео. Якась мить вони обидва дивилися один на одного, перш ніж ця людина попрямувала в бік Лео.
- Привіт. Мене звати Сабіно, а це мій друг Томіока Гій.
Лео подивився повз Сабіто і побачив хлопчика з чорним волоссям, Томіоку Гій.
Тільки зараз Лео помітив Гій. Він був здивований, що не помітив духу цього хлопця. Його дух не був повністю пофарбований, як у Сабіто тільки частково, але колір був набагато глибшим.
Більш глибокий колір вказує на глибше розуміння техніки дихання.
- Привіт, я Лео. Вибачте, що так п'явся на вас, але ви хлопці виглядали сильними, на відміну від інших.
Сабіно був маленьким хлопчиком з персиковим волоссям і шрамом на правій щоці. Але він був добрий і страсний.
- Все в порядке. У вас не було ніякого злого задуму, так що ми спокійні. Гю, скажи що-небудь.
Сабіно посміхнувся і підштовхнув Гю ліктем. Побачивши збентежену посмішку, Ґю трохи вклонився.
Вони втрьох непогано поладнали. Невдовзі сонце вже сідає за горизонт.
Звідти вийшла жінка в кімоно з лампою. У неї було біле волосся, прикрашене гарними заколями у вигляді квітів. Біля неї стояли двоє чоловіків у чорних сукнях з закритими обличчями.
- Усім спасибі, що прийшли сьогодні ввечері на фінальний відбір в корпус Убивц Демони.
Мені було приємно чути її голос. Лео та інші слухали її, поки вона пояснювала, як буде проходити остаточний відбір.
- Тут, на горі Фуджікасані, ув'язнені демонами у полоні живих вбивць демонів і нездатні піти. - Це тому, що глицинія, яку демони так ненавидять, цвіте круглий рік від підніжжя до середини гори.
Але з цього моменту глицинії більше немає, і тому демони у великій кількості.
- Вам потрібно протриматися тут сім днів, щоб пройти остаточний відбір.
- А тепер, йдіть!
https://literna.net/uk/books/400-sorozhitel-demoniv-zavrshenii