Розділ 3109: посадити насінину
Ідіш була дуже втомлена. Піднявшись, вона побачила дівчину з великим горщиком в руках.
- Всередині знаходиться зібраний порох? – запитала жінка.
Очевидно, дівчина дуже боялася її, тому не наважилася ні підняти голови, ані сказати щось. Вона лише кивнула, ховаючи посудину з страшним вмістом за спиною.
Ідіша підійшла до неї: « Дай сюди.
Дівчина простягнула предмет.
- Опусти його, дай свою руку, - наказала та.
Дівчина послухалась. Вона навіть витягала руку і не ризикувала піднімати очей, бо боялася моральних цінностей!
Ідіша дуже любить читати нотації всім, починаючи від простих служниць і закінчуючи високопоставленими настояльницями.
Раптом служниця відчула тепло в пораненій долоні, вона глянула на свою руку і побачила, що ця жінка прикривала її своєю, а тепло виходить від неї!
Дівчина розинула рот від шоку.
Ідіша зціляє її?
Навіть поранені лицарі не отримують такої честі!
- Чи є якесь місце з прекрасним видом, щоб поховати цей прах? - Ідіша показала на посудину на підлозі.
- На схід за гірським джерелом Ель є тихе містечко, - прислужниця раптом посміхнулась і змогла вимолити хоч щось.
- Добре, кивнула Ідіша. Вона підняла посудину і забрала її в східному напрямку.
Дівчина обомліла, не розуміючи, що та збирається робити. Це вже сталося дві години тому, коли вони рознеслися по всьому Парфенону — про це знали всі слуги та прислужники. А найголовніше, їм було відомо і те, що Ідіше був прищеплений прах її близьких...
***
Гірське джерело Ель лежить у глушині піку Феї. Гора величезна, і в ній є ще й інші глухі місця. Раніше, коли Ідіша ще була головною в Парфеноні, вона закопувала неслухняних їй прислужників і противників її влади.
І якщо в очах звичайних жителів Греції цей пік є найсвятішим і красивим місцем, то для Едіші уся ця гора разом з монастирем — це лише величезна розкішна гробниця, де поховано всі ті, що загинули за владу в Парфеноні.
Доійшовши до джерела Ель, вона побачила чоловіка поблизу.
Раніше чоловікам було важко зайти на піку Феї — за правління Ідіші лише парфенонських лицарів, але це правило змінювалося Син Ся.
- Вибачте, але я заблукав. Ніби вірно йшов, а все одно втратив напрямок. Не підкажеш, судиня, як пройти до священного храму феї? - Чоловік середніх років виглядав досить просто і одягнений був дуже скромно, на обличчі його була м'яка усмішка.
- Судариня? - Ідіша вперше чула, щоб до неї ставилися подібним чином.
Це Греція, а тут пік Феї - невже тут може бути хтось, хто не дізнається її?
Я тут вперше приїхав відвідати свою доньку... кажуть, тут багато суворих правил, заздалегідь вибачаюсь, якщо зробив щось не так, - чоловік почухав голову, погляд його був чистим і відкритим.
- Зараз правила не так суворі. Йди за мною, якщо хочеш дійти до храму, - Ідіша подивилася на нього ще кілька секунд. Будучи чарівницею духу, вона знала, що людині без культивування буде важко провести її.
- Дякую, дякую! Тут такий прекрасний вигляд, вперше бачу місце з такою енергетикою, правда ...тто так нудно, моя дочка постійно зайнята, а мені не хочеться відволікати її...ось і вирішив прогулятися по окрузі один ...навіть поговорити не з ким, - мовчав чоловік.
- Ти дійсно базікаєш занадто багато, - відреагувала жінка.
Ха-ха-хо, правда. Якщо моя базікання доставляє тобі незручність, то я можу і замовкнути. До речі, навіщо ти прийшла до джерела з цією посудиною? Хочеш набрати гірської води? Допомогти? - Він посміхався.
- Колі хочеш допомогти, то закопай його, мені не хочеться марати свої руки, - Ідіша подивилася на землю навколо, в якій гнили нею ж протині.
- Без проблем ... а навіщо тобі знадобилося закопувати цю посудину? Там що...квашені овочі?
- Прах, - холодно відповіла кандидатка.
- Ой...віні, навіть не думав, що ти втратила когось близького ... він такий важкий? - Чоловік трохи поспішав, коли взяв з її рук посудину.
Ідіша нічого не сказала.
Людина швидко розкопала порожнину біля джерела.
- У нашій сім'ї теж так заведено — коли хтось помирає, ми кладемо його прах у маленьку ящик і закопуємо в місці з прекрасним видом. Подібно як листя дерев повертається до коріння, так і людина повинна повернутися туди, звідки вона прийшла. Знаєш, ти не горюй сильно, наше земне життя ...вона бо як казино зі своїми правилами... вічно підстібає нас грати і робити ставки далі до тих пір, коли наша гра підійде в один день, і ми опинимось у цій маленькій посудині. - Чоловік продовжував говорити.
Він розгрібав землю, роблячи її м’якою і слухняною.
У цій посудині дійсно був попіл дорогих їй людей, і від самого початку її переповнив тільки гнів, але ... чомусь слова цього чоловіка змогли достукатися до її серця.
Усі ці чоловіки повільно випливли перед очима. Незважаючи на те, що вони часто виводили її з себе, всі вони дійсно займали в неї важливе місце.
- Іди зірви плід, - сказав чоловік, копалася в землі далі. Він не відчував жодних клопотів.
- Плід? - Не зрозуміла Ідіша.
- Потрібно всього лише насінинку. Ти тут ховаєш свого близького, тому треба сюди посадити дерево. Одного разу ти захочеш прийти сюди і оплакати того, хто прийшов... а він став чудовим деревом ... тому тобі не буде здаватися, що він залишив тебе.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku