Розділ 2920: Фортеця Південного полюсу
- Щодо потім не знаю, але зараз ти не помреш. Ми майже дійшли, - відповіла їй Му Нін Сюе.
- Ти... ти обманюєш мене, - знехтувала Янь Лан.
Такі підбадьорливі промови чув кожен з нас. Іноді ці слова дійсно здатні додати тілу сил протриматися ще трохи.
Якщо опустити руки на такому жахливому морозі, то легко закрити очі і заснути вічно.
Вітер веслував з ніг до голови, і це приносило біль.
Янь Лань не відчувала ані зубів, ні кінцівок — тільки біль, що наче лезами виривалася назовні.
Навколо був сліпий сніг, але за весь час перебування на Південному полюсі очі зовсім розучилися розпізнавати предмети далеко. Кілька коротких днів тривали для неї більше ніж три роки.
Тільки коли невеликі уривки вона прикривала очі, її закутіло приємне бажання заснути... а може, так краще і померти? Все одно їй вже не залишилося надії, варто відкрити очі, як біль знову дасть про себе знати.
- Хіба тобі не цікаво? - Му Нін Сюе змінила тактику, побачивши, що перші слова більше не діють на неї.
- Цікаво що?
Чому лютий холод не діє на мене, - відповіла Мун Сюе.
Янь Лань привідкрила очі і звернула їх на неї. Вона згадала той момент, коли запропонувала їй погрітися у вогняному кільце.
И правда. Холод на неї не діяв, а тваринну кров вона дістала тільки заради них.
- Я вже думала про це раніше, але не була впевнена... що ти справді нічого не відчуваєш? Навіть трохи? – запитала Янь Лан.
Му Нін Сюе вирішила вхопитися за цю можливість, щоб трохи оживити її. Підтримуючи її, вона швидко рухалась вперед і стрималася в ногах.
- Ага. Раніше я сама цього не знала, але виявляється, холод Південного полюса ніяк на мене не впливає.
- Це через ваш природний дар? Пощастило тобі, - позавиділа Янь Лан.
Му Нін Суе вимкнув головою: « Правду кажучи, з 12 років у мене оселився крижаний демон. Він з’явився вночі і перетерпів мене колючим холодом. З тих пір мене залишили в спокої під час сну".
- Так? - Дівчина здивувалась.
- Лютий мороз утривожив мене і в той же час загострив, тому коли я поступила до Імператорського університету, всі тамоші студенти з природними дарами виглядали мені нікчемними. Вони не коштували й десятої частини мене, - Му Нін Суе тримала руку Янь Лана, і тепер відчула, як та трохи потепліла.
Янь Лань від цих слів мимовільно здригнулася.
З 12 років і до сьогодні?
Вони тут стирчать всього кілька днів, а вона вже втратила надію, що це колись закінчиться. Звідки ж у Му Нін Сюе стільки терпіння?
- Коли ми втрачаємо комфорт, то стаємо песимістичними і відчуваємо безнадію, але насправді ми самі приймаємо це рішення. Кожна людина набагато сильніша, ніж вона думає, і справа не в тому, що проблеми ламають нас, а у тому що ми здаємося перш, як щось жахливе дійсно зламає нас - вимовила Мун Сюе.
Вона пам’ятала, як це сказала її мати. До 12 років Мун Сюе ні в чому не потребувала, всі її обожнювали і вона мала багате життя. Вона навіть не думала про те, що одягати завтра. Будь - яке її вбрання викликало в людей захоплення і заздрість.
Однак після того, як вона отримала смертельну цибулю, її життя перетворилось на безпросвітне пекло — ніби воно перемістилося з комфортного міста на полюс.
І тепер Мунін Сюе знала, що сам по собі лютий холод полюса не вбиває людей — люди вирішують здатися перед тим як зовнішні умови позбавлять їх життя.
- Я...я б не протрималася як ти стільки років ... - Молила Янь Лан.
- Але... я можу як ти протриматися ще один день, - додала вона.
У Му Нін Сюе впав камінь з душі. Вона не здалася. Бувай. Цього достатньо.
Вона оглянулася назад, і команда ставала все меншою.
Не кожен має сильну волю. Вони самі вирішили залишитися там, заплющивши очі.
***
Через пів дня вітер раптово вірш.
Тепер хоча б не було відчуття, що тебе хлещуть батогами з усіх боків.
Невелика фортеця з глини, яку можна було побачити в полі зору. Нагорі був прапор з міткою Асоціації п'яти континентів.
- Ми добралися! - Перша побачила Му Нін Сюе.
- Можеш не брехати мені, я можу терпіти ще трохи ... - Янь Ланн ледве посміхнулась.
Але невдовзі її усмішка застигла, а сльози наверталися...
Вони дійшли! Ми досягли станції Південного полюсу!
***
Невдовзі з’явилися люди, які запитали їх, хто вони такі і після чого завели їх всередину.
Всередині фортеці Південного полюсу явно була виставлена найсильніша магічна межа, що вилікувала споруду від лютої холоду. Мороз все одно відчувався, але було набагато комфортніше.
Зрештою вони досягли мети призначення!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku