Глава 2917:
- Поспішайте! Треба вибратися з цього чортового місця якомога швидше!
Команда вже покинула гліссер.
Гробниця льоду тільки збільшувалася, гори навколо швидко змикалися перед ними і світло перестало проникати всередину вже й зверху.
Єдиний спосіб вижити — це просуватися вперед, розтоплюючи блоки в надії проскочити далі швидше, ніж вони утворюються знову. Тільки так залишалася хоч якась перспектива того, що вони не замерзнуть тут назавжди в кілометровій товщі льоду.
Навіть колишній у цих краях Ван Шо не думав, що вони зіткнуться з таким лихом. У голові кожного мага пульсувала лише одна думка — вибратися звідси якомога швидше!
Мороз кріпився, крижані вихори зковували рухи.
У міру того як ставало все темнішим, заволодів холод. Десь глибоко в підсвідомості магів вже з'явилася думка про те, що якщо їм і призначено померти тут, то нехай хоча б без мук.
- Невже ми всі тут помремо?
Деякі люди вже не могли рухатися від втоми й холоду.
*Свист
Яскраве пурпурне полум’я наче дикий звір ломався крізь лід.
Льдини таяли, тепло почало поширюватися навколо мага закляття Вей Ґуан. Він вискочив вперед команди, утворюючи в ногах вогняний килим, через що інші затіпалися надією.
- Ми вже майже дійшли до кінця! Швидше! - Голосно вигукнув Лі Венбінь.
У людей з’явився новий приплив сили, що супроводжувався вогнем і боровся з крижаною гробницею.
Якщо не вважати крижані вихори, картина ззовні виглядала дуже тихою і спокійною.
Світла було достатньо, і він не був обпалюючим, а грів як пополудне сонце.
Простір всередині і зовні крижаного вихору — наче два різних світи... Але маги ... вони переживали найстрашніший кошмар наяву!
- Порахуйте усіх, потрібно всіх перелічити! - Раптом опам'ятався Ван Шо.
Капітани під командою почали перечитувати всіх, коли пролунав гучний крик Янь Лань — вона не могла знайти мага зцілення!
Венебінь назбирав брови — двох його підлеглих імператорських магів теж не було.
Не вистачало п’ятьох осіб.
Вони залишилися всередині крижаної гробниці, коли команда з величезними зусиллями змогла ледве-їдва вибратися з неї.
Повертатися назад і рятувати їх було не можна.
І хоча внутрішня команда вже була готова до всього, ніхто не міг повірити, що вони ось так втратять відразу п'ятьох своїх людей.
- У нас немає корабля, огняного кільця теж більше нема. У умовах полюсного холоду ми зможемо протриматися не більше трьох днів! - почав панікувати Лі Венбінь.
Три дні!
Вони застрягли в самому центрі Південного полюсу, а на зворотній шлях до океану у них піде не менше чотирьох днів ...це означає, що навіть шляхи відбуття більше немає!
Час працювало не на них, зворотної дороги теж не було... скільки ж людина зможе дійсно вижити?
- Тому у нас більше немає права мчати. Всі... йдіть за мною! - Сказав Вей Ґуан.
- Я вже так втомився, що у мене немає сил навіть говорити.
- Так! Льодові вихори забрали всю нашу енергію, нам потрібно відпочити!
- Відпочити? - Вей Ґуан обвів очі особняків магів, - якщо протягом трьох днів ми не досягнемо пункту Південного полюсу, ви зможете заснути тут вічно. Лютий холод ослаблює нас. І якщо в перший і другий день з трьох позосталих у нас ще будуть хоч якісь сили на боротьбу проти монстрів, то на третій день ми не зможемо здолати навіть слабкої полюсної тваринки!
- Пан Вей Ґуан правий. Нам не можна відпочивати, ми повинні рухатися вперед, стиснувши зуби! - Так.
***
Сурові умови справді виснажували магів, і навіть Мун Суе тепер думала, що вони не зможуть досягти пункту призначення.
Чарівниця не планувала, що на їхньому шляху льодяні вихори зламають команду остаточно.
Професор Ван, я тут подумала... може, все-таки є спосіб пом'якшити вплив холоду? У природі існує одна закономірність, коли рослини ростуть біля отруйних рослин і можуть бути протиотрутою. Чи немає на Південному полюсі чогось такого, що може допомогти протистояти обморозженню? - Му Нін Сюе звернулася з питанням до Ван Шо.
Чарівниця постійно думала про те, що в якийсь момент уся команда, крім неї, остаточно замерзне, і навіть Вей Ґуан, маг заклять, міг не витримати.
Ван Шо різко зупинився. Очі його засяяли.
Верно! Справді, природа має таку закономірність!
З полюсним переохолодженням можна впоратися!
- Кров тварин! Кров льодовикових монстрів! – згадав раптово Ван Шо.
- Професоре, ти з глузду з'їхав? - запитав Лі Венбінь.
- Справа в льодовикових монстрах! Хоча вони мають густе хутро, головна умова їхнього виживання — це їхня кров, що може бути розкалена як магма. І якщо ми вип'ємо їх свіжої крові, чи не підвищимо опірність наших організмів холоду? - Так, сказав Ван Шо.
- Уверен? - Обернувся Вей Гуан.
- Потрібно спробувати. Як мінімум, гаряча кров нас хоча б зігріє!
Тільки ось ...слідниковий монстр належить до полководців, а у нас зовсім не залишилося сил... - Відказав Лі Венбінь.
Люди не могли пересувати ноги, а який напад на монстра може піти мова?
- Я теж витратив багато сил, - блідими губами сказав Вей Ґуан.
Без його пурпурного вогню вони б не вилізли з кута, але це коштувало йому енергії.
- Ви можете відпочити тут, а я спробую розібратися з цією справою, - сказала Му Нін Сюе.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku