Розділ 2719: Кукла з призовного простору
Обід чорного феніксу?
Мо Фань пам’ятав, що коли зустрів її в храмі, вона була одягнена по - іншому.
І що в цьому ковдри такого особливого?
Звичайно, такий вигляд був більш ніж просто загадковим, але все ж ...
- Вирушаємо!
Багато хто не міг почути, тому що довкола був галеж.
Решта явно не помітили появи жінки в чорному, Шу Сяохуа хотіла повідомити всім, але сестра Ільза наказала їй цього не робити.
Зазвичай погода була неохайною і зрозумілою, а на приморських рівнинах можна було побачити папороті.
Ця місцевість належить до Південного моря, клімат тут теплий і тому в зимовий час там були зелені рослини, а про сніг не знали взагалі.
Один-два холодних місяців, а решта пори року - суцільне літо.
На цій території з’явилося холодне лихо, насаджене південним правителем — багато навіть морозостійких рослин позамерзли і тепер колись квітучі рівнини були пустими.
- Я так давно не їла драконів очей... пригадую, колись тут було ціле поле цих рослин, посаджених моїми родичами. Тепер я навіть не знаю, куди вони переїхали, - зі прихованою образою в голосі вимовила Шу Сяохуа.
- Ти тільки й знаєш, що думати про їжу! Скоро зовсім ніяких їстівних рослин не залишиться, а ти думаєш про драконячого ока! - Сестра Ін мовчила.
Шу Сяохуа викотила очі. Через кілька хвилин її погляд впав на Мо Фаня, і вона спеціально сповільнила крок: « А який у тебе головний елемент?»
- Вогонь ...ою, крик, - переобувся той.
- А що в тебе за призовний звір? Кажуть, що маги заклику відрізняються від усіх інших і ледь що кличуть своїх звірів... якщо у тебе є звір, чому ти йдеш пішки? Хіба ти не можеш покликати якусь чужинку? - Так і є.
Мо Фань почухав голову. Він випустив старого вовка на волю полювати, і тепер невідомо коли той повернеться.
- Ти можеш запросити когось м'якого і зручного, щоб він міг нас повезти? - Не умокала Шу Сяохуа.
Хлопець задумався... це було можливо.
Останнім часом його елемент заклику дуже стабілізований, і навіть якщо його вовк розважається на волі, можна спробувати відчинити ворота призовного простору.
- Не варто вдаватися до масового застереження, в окрузі занадто багато інших істот, тому нам краще рухатися тихіше, - вставила сестра Ін.
Мо Фань занурився в призовний простір, чим вище був його рівень культивування, тим простіше він міг пересуватися там наче привид.
У дитинстві Мо Фань любив гуляти з Мун Сюе і Сін Сія за нічним ринком, особливо там, де був гарек з ляльками.
Правила гри були дуже прості: продавець давав кільце і говорив стояти на певній відстані. Це кільце треба було закинути на одну з ляльок, і якщо це виходило, то ти отримував дрібницю, прив'язану до цієї лялечки.
Дівчатам приємно, що Мо Фань наполегливо тренувався в закидання кільця і тепер якщо подумати, то той досвід виявився корисним для мага.
- Медоріг як... він зараз виявився би як можна до речі, - прицілився Мо Фань.
Чесно кажучи, в той момент перед ним мачило ціле створіння стало рівня головнокомандувача. Колись йому довелося випадково піти на їхню територію, як вони могли негайно накинутися на нього, подумавши, що він погрожує.
Для мага вищого рівня все було трохи по - іншому: Мо Фань дійсно відчував якусь внутрішню агресію яка, але він мав відносно великий перстень — тільки добре приготуватись і зловити людину не важко.
Замелькала срібляста голка, і з неї здався мідний якк із бурою вовною.
Роги були величезними, вони складали третину його габаритів. У той час здавалося, що така звірина буде більш розгадкою в бою — вороги нанизували б її роги один за одним.
- Ой, який великий і милий! - Шу Сяохуа сміялася, піднімаючись на звіра.
Медоріг з сумом подивився на Мо Фаня, який відчував його силу і навіть не ризикував прослухатися. Він спокійно виконував обов’язки їдячого звіра.
- Сестра Ін, піднімайся сюди! Ду Мей, ти теж! На цій звірині так м'яко і зручно, ніби на справжньому дивані! - З радістю вигукнула Шу Сяохуа.
Довга дівчина була старшою серед інших. Побачивши, як дівчата оточили яка, вона подивилася на Мо Фаня, а обличчя її при цьому висловили безнадійність.
- Його магічна енергія повинна бути спрямована на наш захист, так що, Шу Сяохуа, не думай відімстити собі багато чого! - Випалила довга.
- Сестра Жуау, ми пішли ще не так далеко, чи навряд тут буде якась небезпека.
Стояло дівчині це сказати, як сестра Жуау відразу ж почала прислухатися.
Мо Фань подивився на неї.
- Елемент звуку? - Він одразу здогадався. Він пам'ятав, що Нань Цзюе теж був завжди подібний, наче маги звуку здатні почути найменший шорх.
Тепер у Мо Фаня було трохи драконяче, яке дало йому змогу досліджувати околиці не гірше чарівників звуку.
- Поквапляємося! Хтось йде за нами, - голос сестри Жуау пролунав дуже суворо.
Мо Фань також відчув чужу присутність, правда він не знав точного місця розташування і кількість тих, хто переслідував.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku