Розділ 2634. Царство акул.
Мо Фань дивувався.
Це місто залишили всього півроку тому, а він вже встиг перетворитися на розсадник монстрів. У найбільш розвиненому районі прорвалися ведмежої кабани, і їх відразу ж виявили люди-акули!
Люди-акули напевно любили скуштувати свіжого м'яса. Схопивши ведмежого кабана, вони не вбили його, а почали поїдати його живим! Це було жахливо, але я не могла вийти.
Мо Фаню навіть стало жаліти його.
Але нічого не поробиш. Сили континентових створінь значно поступалися силам морських монстрів. З цими людьми-акулами, які можуть вільно подорожувати і по суші, багато сухопутних істот ризикують стати їх їжею.
Поки Мо Фань з сумом говорив, що морські істоти порушують баланс їжі цепей, в небі з'явився ще один чоловік-акула!
Шкіра цієї істоти сяяла, наче вкрита панциром коштовних каменів. Якби не величезна голова і щупальця акули, Мо Фань подумав би, що це космічний корабель!
Іскрило великий рот, схожий на ворота, і виплюнуло кілька десятків ведмежих кабанів!
Загибель падала на землю, розбиваючи машини та крах міської вулиці...
Вони були досить міцними, тому падіння не заважало їм. Перелякані тварини намагалися сховатися в лабіринті міста.
Решта людей-акули чекали, коли величезна істота в небі зникне і видали радісний крик!
Вони відразу розподілялися в різних напрямках і вирушили туди, де мали б бути у Ведмежій місцевості!
Мо Фань оскаженів.
У них змагання в полювання!
Ці люди-акули грають у місті в полювання!
У поблизькому лісі жило плем’я ведмежих кабанів. Для людей-акул важко знищити їх усіх разом.
Але вони не пішли на них війною. Люди-акули відловлюють їх живим, а потім випускають у місто, влаштовуючи собі змагання!
Вони мужньо грали на землях людей!
.......
По дорозі до висотки Мо Фань переміщався лише по дахах. У нього не було жодних труднощів сховатися від якоїсь монстри. Головне не наткнутися на одного з ватажків.
У царстві акул існувало два види істот.
Першими були люди-акули. У загальних рисах вони були схожі на людей. Але шкіра, очі, пальці, обличчя та череп були іншими і мали гострий хвіст.
Вони були дуже кмітливими і використовували різні методи боротьби.
Іншим видом були акули-гіганти. Тупи, але дуже сильні і величезні.
Демони були однією з гілок священної океанської раси. Вони називали себе пророками раси, і командували безліччю морських племен.
Люди-акули теж були сильною галуззю океану. Вони вважали себе воїнами раси. У них був свій монарх, ватажок і старійшини.
Іноді старійшини використовували акул-гігантів як бойових їздових тварин.
Акули-вини утворюють стада. Голову кожної отари названо старійшиною.
Багато стадій утворюють плем’я. Голову племені називають вождем.
І всі племена утворюють країну, тобто царство акул.
У той час озеро Сіху, яке в Ганучжоу, не було монархом. Люди дуже мало знають про океан, тому інформація постійно оновлюється.
Півроку тому союз Морської угоди опублікував інформацію про те, що акули створили імперію. Вони були впевнені, що їхній монарх є особою рівня правителя.
Тому, коли місто Лан’ян опинилося під загрозою, було прийнято рішення евакуювати всіх.
Одне місто не могло б витримати морської імперії.
.......
Мо Фань ніколи б не дізнався всього цього, якби не треба було їхати до міста Лан’єн.
Тому під час руху Мо Фань був дуже обережним. Він не знав, скільки в місті істот і якого вони рівня. Він не хотів привертати до себе увагу.
Високої офісної будівлі займає кілька торгових центрів.
Нагорі патрулював акула-гігант, тому Мо Фань спустився до пішохідного мосту серед висоток...
Під мостом промчався молодий чоловік-акула, наче проминуло срібне судно.
Мо Фань прищурився. Виявляється, що в п'ятистах метрах втікав ведмідь. Людина-акула ось-ось повинен був схопити його, але істота кинувся в вітрину магазину, а потім втік на сусідній вулиці.
Мо Фань подумав, що вони ніби грають у Фортадж.
Віадук мав навіс від дощу, та й знизу його не було видно.
Мо Фань виплив з тіні і почав підніматися сходами.
Піднявшися на міст, Мо Фань помітив прихованого чоловіка!
Спочатку йому здалося, що це просто маленька людина-акула. У руці Мо Фаня вже з'явився чорний клинок...
Але дуже скоро Мо Фань зрозумів, що це хлопчина. Йому було трохи більше двадцяти.
Він згорнувся калачиком і ховався в кутку, тремтячи від холоду.
У ньому не було ані краплі мужності. Навпаки, він виглядав як панночка, яка впала в біду.
Він сидів спиною до Мо Фаню і не помітив його появи.
Хлопець озирнувся і подивився на Мо Фаня. Його очі були в сітці червоних судин. У них не було живого блиску, як вони погасли.
- Я... Я хотів її захистити, але... Ноги не послушались. Я чув її крик, який проколов моє серце.
- Хіба місто не залишили ще півроку тому? - Здивовано сказала Мо Фань.
Але після цих слів Мо Фаня охопив жах. Крижане почуття поширилось по всьому тілу.
Вони полювали не тільки на кабанів!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku