Розділ 2618: Помінальні ліхтарі
***
Маленьке озеро, яке облягало довкола нього, почало замерзати. Іній окутав довгу паркову лавочку з шовковим волоссям.
Її погляд був спрямований на озеро, і він не рухався. Вона про щось думала, а її силует розчинявся у холодному нічному повітрі.
Через деякий час вона подивилася на будинок обладунки. Там досі палало світло.
Повагавшись, вона піднялась і пішла з парку.
***
- Вона прийшла, пане Чжуан, - почувся голос директора Лі.
Силует засідання Чжуана статно височів поодаль, обличчя його при цьому було суворим. Він дивився на те, як красива дівчина з шовковим волоссям входить всередину, і кутки його губ від цього підходили в усмішку.
- Яка честь бачити тебе, - привітно простягнув руку Чжуан Юе.
Від неї не було відповіді, тільки погляд її впав на директора Лі.
- Це засідання Чжуан Юе, людина, відповідальна за реалізацію плану, - представив директор Лі.
- Я роблю це заради університету Мінчжу, - сказала дівчина.
- Нічого, нічого. Університет Мінчжу представляє Шанхай, Шанхая є обличчям нашої країни. Кожен хоче, щоб його сім'я і близькі жили в безпечному місті, - сказав Чжуан Юе.
- Мінчжу тебе запам'ятати.
- Ми всі тебе згадаємо.
***
***
Прокинувшись, Мо Фань з розтріпаною головою потопав на балкон, думаючи, що холодний повітря хоч якось освіжить його мозок.
Вже був майже вечір, а вони напередодні втрьох пили фактично до ранку.
З балкона виднілося озеро, точніше воно було схоже на ставок і поверхню басейну замерзло, а над ним висіли ліхтарі.
Голова все ще нишпорила.
- Сьогодні якесь свято? - Для Мо Фаня було на нуль.
Він був дуже голодний, тому, помившись, спустився вниз, плануючи дійти до університетської їдальні.
У їдальні було темним-темно. Там теж висіли ліхтарі.
( Відключили світло? Чи закінчилися камені світла?)
Навіть коли Мо Фань увійшов всередину, жодні лампи не загорілися. Лише ліхтарі.
Мо Фаню стало не по собі. Саме в цей момент з'явився якийсь знайомий силует із ліхтарем у руках.
- Чжен Чжо! - гукнув його Мо Фань.
Цей хлопець колись справив на нього незгладиме враження, відшукуючи тих, хто вижив під напливом морських монстрів мешканців поселення.
Чжен Чоу, побачивши його, від здивування мало не випустив ліхтар.
- Староста Мо Фань!
- Шш... - Мо Фань показав йому жестом сильно не шуміти.
Підвівши його ближче до себе, Мо Фань запитав: « Що тут відбувається?
- Щось жахливе, старий, хіба Ви не знаєте? Ви не читали новин? Зараз всі тільки про це і говорять!
- Я наполегливо культивував і ось тільки зараз виліз зі своєї барлоги.
- А... Тоді Ви нічого не знаєте ... якби знали, теж були б засмучені, - сказав Чжен Чжо.
Мо Фань подивився на ліхтар, де писали ієрогліфи.
Коротка фраза - молитва померлому... наскільки ось ім'я померлого привело Мо Фаня в жах!
Дин Юймень!
Усопшая – Дин Юймень....
Над ставком, парком і навіть у багатьох міських місцях горіли такі ліхтарі, зроблені в ім’я Дін Юмінь.
- Коли це сталося? - Поспішав Мо Фань.
- Сьогодні на світанку. Староста, мені так важко, вона була такою молодою і прекрасною... Місяць тому я зустрів її в бібліотеці, і вона навіть поговорила зі мною, тоді вона сказала мені, що найбільше хоче побачити світ... прагне бачити спокійний та засніжений Альпійський університет, щоб насолодитися європейською студентською атмосферою, хоче подивитися на Охос ... але тепер їй не призначено здійснити приємне, - Чжен Чжо говорив, а з його очей текли сльози.
- Та що, врешті-решт, сталося? На неї напав монстр або що? - Не витримав Мо Фань.
- Ні, ні... засідав Чжуан Юе на світанку оголосив ... - Вколов головою хлопець.
Оголосив.
Дин Юймінь була магом вищого рівня, і про її смерть вже точно повинен був говорити не якийсь там засідатель.
Мо Фань схопився за телефон і відразу відкрив новини.
Чжен Чжо стояв поруч з ним, він міг чути, як важко Мо Фань перекладав дихання.
- Вона сама зважилася?
- Так. У директора Лі залишилося її останнє послання для Мінчжу, написане нею, — вимовив Чжен Чжо.
Мо Фань негайно відкрив фотографію на телефоні студента, де була бужака з гарними ієрогліфами.
« Хоча я не можу залишити Мінчжу, я дуже люблю це місце, тому сподіваюся, що моя душа теж зможе покуштувати тут."
***
Вона була замкнена в Мінчжу і не могла покинути його, бо боялася стати людиною, яка принесе лихо людям.
Але її все одно виявили.
Її дар виявили і використовували як знаряддя армії проти морських монстрів.
Коли Мо Фань дізнався, що вона мала скрутний дар, у нього на секунду ще більше розболілася голова ... він подумати не міг, Що таке могло статися!
Її дух просто вражав.
Якщо вона відчувала негативні емоції, це впливало на людей довкола неї...
Насправді, це могло впливати не тільки на людей, але й на розум монстрів.
Вона досліджувала духовний світ монстрів, аналізувала їхні духовні зв’язки і охоче погодилася увійти в пучину морських створінь!
Щоб своїми негативними емоціями вона змогла вплинути на монстрів...
Справжній суїцид.
Вона стала зброєю.
Вона вибрала суїцид і кинулася туди.
З самого ранку на морській поверхні з’явилися мертві монстри Шанхая, і їх ставало дедалі більше!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku