Глава 2416:
Справді, існують певні види істот, які можуть говорити людським язиком. Їхні родоводи переважно мають людську кров.
Невже в жилах чарівної королеви тече людська кров?
Це ж неможливо!
Може вона мутант?
На здивування усіх чарівників через силуету вовчиці з'явився ізгорблена людина, більше схожої на дикуна.
Він був схожий на того, хто провів в печері багато місяців, і навіть голос його звучав по-звичайному.
- Воля королева сказала мені передати вам, що південні хребти є її володіннями. Вона каже, що територія цього міста теж належала їй, і вона пожертвувала її вам, тільки ось ви так нічого й не зрозуміли. І від вас немає ніякої вдячності та поваги! - Гучно сказав горбатий дикун.
І хоча його мова була дивною, суть слів уловила. Це точно був чоловік.
Можливо, багато років тому він загубився в південних хребтах і почав служити королеві.
Він стояв під вовків — дикун схилявся перед нею і зарозуміло дивився на людей, ця різниця була очевидною.
- Цього чоловіка вже не врятувати. Чи ви можете заспокоїти її гнів? - вимовив Чжоу Юань.
- Усмити? - Вона засміялася, цього разу вона хоче вас всіх навчити! Вона втопить ваше місто в крові!
Його сміх розносився в унісон дрижанням, яке викликало сильне бажання вбивати.
Цього не достатньо, щоб покропити.
Цих людей можна навчити тільки ціною їхньої власної крові, запах якої буде поширюватися на багато кілометрів навколо!
* Рочання
Туман, який з’являвся на світлячих світляках, повалився у велику ущелину!
Їх було так багато, що вони навіть перекривали магічне сяйво чарівників на фортеці.
Комахи почали висмоктувати людські сили.
Обличчя чарівників мерехтіли на очах.
Хвиля була набагато сильнішою за самця, а її подих полководця захитався навколо і придушував бажання магів використовувати закляття!
Навіть якщо ми помремо тут, не можна дозволити їй увійти в околиці міста! - Молив Чжоу Юань.
Відступати було нікуди. Трагедія наближалася.
Навіть якщо не переможуть, вони повинні битися!
Вони дали обіцянку!
- Можливо, саме сьогодні нашого мисливського загону Уняо не стане... хоч би як там було, ми не маємо права дозволити цій вовчій самці вбити хоча б одного жителя міста Бо! - Голос Чжоу Юаня роздавався все голосніше.
Якщо вже виходу немає, то залишається тільки битися!
Командир Чжоу Юань і генерал Нань були в ядрі чарівників. Кілька десятків магів високого рівня спустилися з фортеці...
* Рочання
З горлянки вовчиці почав розноситися справжній кривавий вихор, направлений прямо на чарівників внизу.
Фрагменти вітру встромлювалися у стінку, наче металеві клини.
Вони відкинули на стіну свої тіла, а з ран потекла кров. Жоден з тих, хто втратив магів, не залишився неушкодженим!
Лише той мисливець і генерал витримає цей удар.
Але вовчіка відреагувала і швидко рухалась, бо бачила, що на неї вже спрямовано магію високого рівня. Вона відразу зіскочила по скелях ущелини й залишала сліди своїх кігтів, які розкривали тріщинами!
- Ідіоти ... невужелі дійсно зібралися давати бій вовків королеві? - Всміхався дикун.
І хоча фортеця буквально була вбудована в гірський пік, що знаходився між іншими вершинами, за поглядом вовків було зрозуміло: навіть гора не зупинить її.
З висотних міських будівель вже можна було побачити проливну кров...
Ридання вовчиці досягло міста Бо... від одного цього звуку мурашки втікали по шкірі.
І тепер це було навіть не напад крилатого попільничого вовка, як тоді, це був вовк рівня півководця!
- Послухайте!
- Ви розлютили вовчю королеву, і тепер ви всі поплатитесь за це своїми життями! - Я сидів на спині вовчиці.
Він був її речником, який хотів донести до всіх мешканців міста, що вона розлючена...
- Вона королева південних хребтів, а ви всі лише її раби! - Голос дикуна попрямував у бік Бо, підганяючи вовче ричання.
- Королева? Справді? - Чувся чийсь голос з боку гірської дороги.
Це була спіральна автострада, посередині якої стояв чоловік. Силует цього чоловіка здалека здавався настільки дрібним, що вовчениця навіть не звернула на нього уваги.
Якщо вона називає себе королевою цих місць, тоді крилатий попільний вовк - її підлеглий? - запитав Мо Фань.
- Звичайно! Це ж очевидно, він набагато слабший за неї, а отже служить їй - відповів дикун.
- О, ну і чудово, а то за мною якраз залишився неоплачений должок! Сьогодні я знищу вашу королеву!
Ці бісові вовки повинні засвоїти одне: місто Бо їм не перемогти!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku