Розділ 2373: Тридцять тисяч ад.
Водні намиста були насправді на вихіді.
Якби у нього були ті три природні камені води, він би витримав фенікс.
Але ті камені забрав проклятий Мо Фань!
*Треск
Рослина поступово перетворилась на попіл.
Навіть глина на землі від висушування ставала твердою, наче камінь.
Високі вічнозелені ліси зникли з поля зору, а на його місці панував суцільний вогонь і навіть не могли дихати від температури повітря!
Посеред цього вогню був чоловік зі скіожаною шкірою. Це був У Ку.
Він хотів було бігти, однак все, на що був здатний, це ледь пересуватися шлуком. Він підняв з труду голову, але зміг побачити лише підійдуть до нього ноги.
- Навіть якщо ти на колінах, це не спокутує твоїх гріхів, - сказав Мо Фань.
- Я ні за що не преклонюся перед простачком на зразок тебе... - У Ку насилу піднявся. Але коли він встав на ноги, його зовсім не лякав страх.
Його ноги ...на них не було тіла! Це були лише кістки!
Всі м'язи згоріли, і навіть кістки тепер були чорними!
У Ку зрев, що було сечі, і почав трястися, але від цього тіло тільки ще більше почала опадати з його тіла.
Він аж ніяк не думав, що його тіло вже стало таким!
Тепер він як ніколи був схожий на наступника Будди, який зніс усі страждання.
- Вода, вода...
У Ку побіг у пошуках води, а вже слазила з його рук.
З останніх сил він подався в бік Річки, що на горі.
Річка. Там точно повинна бути вода.
Йому лише потрібна вода, і тоді його життя буде врятовано.
Вода відновить баланс води в його тілі, а шкіра й м'язи поступово відновляться....
Річка вже була зовсім поруч...
Однак... на березі річки монах ще більше виташував очі.
Річка... пересохила!
Та найогидніша річка, що простягалась за декілька сотень кілометрів Анд, збирала всю вологу із дощів.
У ній тепер не було ні краплі води!
- Віддай! Дай мені ті природні камені води!
- Я тобі все розповім, тільки будь ласка, дай мені ці кристали!
- Я не хочу вмирати, не хотів...
- Благаю....
У Ку намагався тримати Мо Фаня за руки, від його тіла вже не залишилося майже нічого.
- Ти ж монах. Зараз ти повинен думати про те, щоб твоя душа досягла нірвани і не звертаючи уваги на своє тіло. Твоя мрія збулася! Ти ж хотів померти по своїй вірі, - посміхався Мо Фань.
- Марний велетень, з цим теж розберися. У тілі цієї людини не повинно залишатися і сліду життя. Його душі потрібно влаштувати п'ятизіркову переправу на той світ, - сказав маг.
Марний велетень до цього вже встиг розібратися з коротколапим вовком, без особливого інтересу розірвав його тіло на тисячу дрібних шматочків, але тепер йому було набагато цікавіше!
Монах У Ку був смачною жертвою навіть для похмурого велетня!
Мо Фань залишив тіло теолога фактично без плоті, а душа чорноцерковника вже не могла чинити опір.
Темний талісман не перетравлює навіть під час сильного голоду, але в нього був приємний смак!
- Я розповім тобі все, невже тебе зовсім не цікавить... - Зголосився У Ку.
- Ні. Зараз я просто хочу, щоб ти гарненько помучився перед смертю. Ти казав, що зробив заради загиблих жителів Бо тридцять тисяч вклонів. Ну що ж, після смерті твоя душа тоді повинна буде пройти тридцять тисяч кіл пекла, - сказав Мо Фань.
Ці слова У Ку відразу ж захотіли розпорошити свою душу. Але тепер він мав достатньо сил, щоб дивитися на похмурий велетень, який висмоктує останні ознаки життя.
У той час, похмурий велетень також думав про те, що кожного разу він отримує багато рідкісних плюшок — наприклад цей монах.
***
Зрештою від У Ку залишились лише кістки.
Його обголений череп, здавалося, так і зберіг застиглу емоцію страху.
Протягом усіх цих років Мо Фань хотів помститися за загиблих у місті Боу, і йому це вдалося. Він сподівався, що пролита кров монаха хоч якось заспокоїть душі покійних.
Хоча головна злочинниця Салан так і не вловила, Мо Фаня потішала думку й те, що він зміг зрозуміти її теолога.
***
- Храбрець! Ну ж, який сміливий! - Недружний голос роздався.
Повертаючись, Мо Фань побачив у руці 200 метрів чоловіка з коричневим жезлом.
Мо Фань не відчув його появи.
- А ти хто ще такий? - Прямо запитав китаєць.
- Ти вбив мого метеоролога, влаштував хаос в моєму таборі, а тепер питаєш, хто я такий? - Засміявся чоловік з жезлом. У його усмішку не було жодного натяку на схвалення.
- Так ти і є головний керівник коричневих військ? – осеніло мага.
- У тебе є два варіанти.
- Ну що за люди? Вічно будують із себе фіг, зрозумій кого, нібито даючи комусь вибір. Якщо хочеш щось зробити, то роби це відразу. Хочеш захопити владу, так візьми її! Навіщо ж вдаватися до таких жахливих методів? - Роздратувався Мо Фань.
- Варіант перший – ти помреш. Зараз. Варіант другий - ти приєднаєшся до моєї армії. Твоєї сили буде достатньо, щоб поспостерігати за втратою метеоролога, - сказав чоловік з коричневим жезлом.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku