Глава 2371: Невгамований Мо Фань
- Я вб'ю тебе, і мені по барабану, до якої партії ти належиш! - У голосі Мо Фаня не було й краплі сумніву.
Він ще міг зрозуміти, що завербовані солдати не усвідомлювали кому служили, але Крижаної ягуара й Білого леопарда знали точно, хто такий Кус!
Вогонь поширився. Він вже вторгнувся в річку і прибережний ліс, перетворивши їх у велике червоне заграво.
Білий леопард у прямому значенні кипів. Від його шкіри виходив білий хлопець, тіло якого поступово захиталося....
Ніхто не чув його крику, але всі бачили, як він помирав — Мо Фань захопив усе небо!
Солдати стояли як вкопані, не сміючи навіть поворухнутись; уся їхня воля розпорошилась разом з голим прахом їхнього Керівника.
Тепер вони були налякані... Дочекатися джерела божевілля більше не чіпав їх розуму, і тепер в їхніх головах зароджувалася одна-єдина думка - бігти! Бігти якомога швидше і далі звідси!
- Брат! Брат! - Поранений Крижаний ягуар. Мо Фань був неподалік.
Крижаний ягуар підняв голову... тепер він зовсім не був схожий на людину, він порівнював біса!
- Якщо ти теж хочеш померти, я допоможу. Мо Фань ніби прочитав його думки.
Хтось благав про помилування, а хтось втрачав розум, і Крижана ягуар була тим підтвердженням - від болю та гніву він вже не давав собі звіт.
Бац!
Крижаному ягуару подобалося битися, ось Мо Фань і врізав йому кулаком!
Від цього удару, який прилетів прямо в обличчя мага, з рота Лежачого ягуара посипалися зуби і весь його найнадійніший захист розбивався.
Тим часом палаюча магма продовжувала заповнювати округу. Вона вже залягла ліс, текла лава при цьому не тихо, а з бурленням, що супроводжує періодичні вибухи.
Все навколо було розкате до краю.
- А що щодо тебе? Все ще смієш залишатися в полі мого зору? - Розібраний з двома братами Мо Фань дивився на Деймона.
Теневий щур. Миша, яка з'їла кішку.
Саме Деймон обзивав Мо Фаня мишкою і щурем, звідки йому було знати, на що він здатен?
Крижаний ягуар і білий леопард були одним з найсильніших у всій армії. Тепер вони переможені.
- Ти... хто ти, врешті-решт, такий? - Деймон явно втратив дар мови від потужності ворога.
- З усіх, що залишилися ти тепер тут найвищий. Мені потрібен той чорноцерковний пес. Добре подумай, чи хочеш ти вставати на моєму шляху через нього, - голос Мо Фаня звучав жорсткіше сталі.
Мо Фань з самого початку не дуже добре ставився до коричневих військ, але як же він міг ставитися до фракції під взуттям чорноцерковного проходця? Яка ж сила такої армії, якщо її дух збудований тільки на дощі джерела божевілля?
Мо Фань міг без труднощів перебити всіх і зібрати їх душі...
- Відступаємо! Відійдіть! - Закрикнув Деймон.
Мо Фань був неглупцем, він чудово розумів, що буде достатньо лише розібратися з головними командирами, щоб підкосити все військо. Чи стануть воїни Білого леопарда без свого господаря?
Якби білий леопард ще був живий, то солдати не збочили б з місця — він би сам їх усіх перебив.
Однак Білого леопарда більше не було, але Деймон вирішив врятувати решту життя.
Самі ж бійці були дуже вражені: всі вони бачили вогняну силу Мо Фаня, і ще більше вражав їх той факт, що він не хотів витрачати на них свій час.
Мо Фань убив їх вождя, але самих бійців залишив живим!
***
Войско коричневих відступало надзвичайно швидко, Мо Фань же пішов своєю дорогою.
Він йшов вперед, а позаду нього залишався вогняний слід.
- Мо Фань підійшов до заводі і зупинився приблизно за 100 метрів від У Ку.
Але прямо перед ним стояв коротколапий вовк!
Чернетоковник явно відрізнявся від військових — його сила волі не залежала від дощу, і йому було аж до лампочки, скільки людей на його стороні.
Вся інформація, яку він дістав на Мо Фаня була невірною.
- Для тебе у мене особливий подарунок, - молів Мо Фань.
Коротколапий вовк, очевидно, не розумів, що він мав на увазі.
Чи ж він не використовує своє втілення грізного вивергу для протистояння йому?
Може... у нього є ще якась фішка?
Поки короткий вовк сумнівався, за його спиною з’явилася чорна тінь.
- Потурбуйся про нього, похмурий велетень.
Мо Фань потопал далі.
На побудові похмурого велетня важко передбачити, іноді коли Мо Фань його закликав, той поводився ліниво і мовчазно, але в цей раз...великан побачив Мона Фаня дуже й надзвичайно агресивним, і це змусило гіганта переполошитися.
Марний велетень дивився на коротколапого вовка.
Мо Фань може не турбуватися.
Короткий вовк до цього наївно думав, що зможе обдурити Мо Фаня своєю магією прокляття, але не тут було...
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku