Глава 2360*: фенікс
Серо-блакитні крила з синім відливом здалека здавалися камінням, що падали з неба вниз!
Чжао Мань Янь доклав всіх зусиль, щоб допомогти солдатам.
І тепер він об'єднав військових!
Відтепер у соколиної кавалерії, точніше в її залишків, були всі шанси прорватися вперед. Основним їх недоліком була відсутність доброго захисту, через що вороги без праці ліквідували їх.
Але тепер, коли Чжао Мань Янь взяв захист загону на себе, бойова сила кавалерії помітно зросла!
Оборони коричневих більше не було проблемою!
І якщо раніше вони не ризикували прорватися на базу ворога, зараз вони були на це здатні!
За лічені хвилини соколина кавалерія зачепила командний пункт, викликаючи замішання з боку противників...
А найцікавіше, що тиловий пункт загін знищив ще до того, як військові встиг відреагувати!
- Та це просто неймовірно!
- Цього не може бути!
Навіть сам Еван Зоркий Око не вірив у те, що трапилось: кавалерія дійсно поводилась інакше з доброю охороною!
Тепер вони могли боротися, битися і просуватися вперед!
По правді кажучи, Чжао Мань Янь і сам не вірив, що результат виявиться настільки вражаючим...
Ворог був захоплений зненацька... вони не знали, що у армії співдрузі є хороші захисні чарівники!
- Ворожа протидія помітно послабила, - сказав Еван.
Чжао Мань Янь навіть не думав, що його панцир може так сильно вплинути на хід бою!
Очі блондинчика виблискували... і ніхто більше не погасить цей вогонь в його очах!
- І сила волі ворога більше не так ярма... - Чжао Мань Янь подивився на небо.
- Так, дощу більше немає!
Дощ більше не йшов. Він зупинився якийсь час назад, проте Чжао Мань Янь помітив тільки зараз.
Головна сила коричневих, тобто джерело божевілля, була припинена.
А оскільки дощ зупинився, люди почнуть приходити в себе...
І саме в такий момент соколиної кавалерії вдалося прорватися вперед!
Люди почнуть думати, що для них важливіше — війна чи власне життя!
Соколині кавалерії зробили неможливе!
***
***
Білий леопард навіть почав жалкувати, що не послав до Фаняшного фенікса Древісу.
- Я ж з самого початку знав, що ці завербовані бійці не витримають! - Білий леопард сварився.
- Варто тільки відновити мій дощ, як твої бійці з новою силою і ще більшою агресивністю кинуться вперед! - З упевненістю відреагував У Ку.
Найважливіше не зупиняти вплив джерела божевілля на розум людини!
Якщо дощу не буде, то стійкість коричневих рядів захитається.
Ку взагалі не звертав уваги на бійців, що весь цей час один за одним гинули в таборі. Нехай йому буде по барабану, навіть якщо всі вони передихнуть як мухи!
Він думав тільки про одне — дощ божевілля повинен продовжуватися! Тільки так можна похитнути цей континент!
- Вбий, вбий його! На цій планеті немає людини, яку б ти не могла вбити, чи не так, Древесний фенікс? - Білий леопард мовчав.
- Ага, немає таких, кого я не можу вбити. Є тільки ті, кого я не хочу вбивати - почувся холодний жіночий голос людини з вигуком "Древісний фенікс".
Вона молода, у неї свіже обличчя, кудрі лавандового кольору і шкіряна спідниця. До речі, якби не шкіряна спідниця, вона б зголосилася за героїню середньовічної фантасмагорії.
- Він саме той, кого ти захочеш вбити, - мовчав У Ку.
Мо Фань стояв на попередньому місці, здивовано розглядаючи чоловіка, який був присланий вбити його.
І хоча вона завжди була байдужою до свого обличчя, все ж тут ніби з’явилося щось таке, що приваблювало її увагу.
Хто ж міг подумати, що вона буде головним ворожим знаряддям у цій зустрічі?
- Сидячи, - сказав Мо Фань. Він дивився на дівчину з фіолетовим волоссям і не міг повірити власним очам.
Вона тепер не виглядала як його студентка!
Але очі дівчини видавали її.
Це вона, голова студентської ради університету в Охос.
Протягом цього часу вона була серед коричневих, де її знають під ревесним феніксом.
І тепер її відправили знищити Мо Фаня!
- Вчитель, - спокійно вимовила вона.
- Студентка Седжал, стало бути, ти на стороні коричневої армії? - Протяжно видихнув Мо Фань.
- Один з моїх братів є лідером цієї війни, - відповіла Седл.
Мо Фань обомлел...
(Мати вашу, зачинник?! Серйозно?)
Отже, Седл є сестрою одного з керівників коричневих?
Мо Фань важко перевів дихання.
Але вона не пов'язана з Чорною церквою...
Але ж вона вбивця.
- Цю війну розв'язала чорна церква, а не твій брат Мо Фань вказав на У Ку.
- Без різниці, - почувся голос Седл.
- Древесний фенікс, вистачить витрачати час. Убий його, - сказав Білий леопард.
- Він не той чоловік, якого я хочу вбити - відреагувала дівчина.
Білий леопард, почувши це, змінився в обличчя.
Як вона може говорити таке? Ніби вона якась незнайомка?
Адже він, Білий леопард і Седжал, можна сказати, виросли разом!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku