Глава 2330*: Можеш вдавати краще?
Яскрава блискавка пронизала жовті сутінки, і краплі дощу перетворилися у золоту висипку.
Мо Фань раптом відчув, як темний жилет рухається під іскринок у сутінках.
- Вперед! Рознесемо цей чортів мул! - Він закричав Метью.
Відряд буйволових вершників йшов попереду ведмедика, який пробивав його шлях!
Вони були на відстані близько ста метрів. Цікаво, що страх темної жили Мо Фаня не може викликати щось слабке!
Тільки ось войовничий ведмідь нічого не бачив, так само як Силенсія, очі якої все ще були закриті.
Проте невдовзі вона відкрила їх, і її погляд відразу впав на Мо Фаня.
***
- Зоряний пил - кам'яна арбалет! - Мо Фань більше не міг чекати, тому вдався до своєї магії землі.
Незліченна кількість каменів, які встромлювалися у мул і підкорялися наказу мага, відразу злетіла на повітря просто до темних кігтів!
Камені вистрілили автоматною чергою, цілуючись у кігті, які вже нависли над головою Метью! Саме в цей момент мавпоподібний командир відчув, що у нього над головою щось є!
Блискавка знову виблискнула, і тепер кігті перетворилися на чорну хмару, яка розкрила пащу — у той момент можна було побачити справжній лист цього жаху!
Кігтиста рука від удару каміння наче роздвоєна, перетворюючись у дві пари страшних кігтів з двох сторін...
- Що... що це? - Меттью від страху впав у багно, а лукаві пальці потяглися за ним.
Йому ще дуже пощастило, бо страх почав вививатися як дощова черв’як!
Меттью застряг між цими пальцями, втративши всяке самовладання!
Ще трохи і його зітре в порошок!
Наступної миті рука піднялася. Вона відступила.
І хоча Метью впав крізь ці жахливі пальці вниз, чим вище піднімалася рука, тим страшніше ставав чорний туман навколо.
Кілька чарівників блискавки випустили одночасно магію, але навіть їхні блискавиці не сяяли темної руки.
Вона ніби випарувалася — зникла також дивовижно, як і з’явилась.
***
- Що... що в кінці кінців це було? - Мавпоподібний Меттью був знешкоджений. Біля нього все ще чітко виднілися сліди кігтів.
- Здається, це прийшло за тобою, - вимовив Бейнс.
- Я...я ж всього лише дрібний командир, - відповів слабким тремтячим голосом Метью.
Це було щось незрозуміле, в руках якого Метью ледве не знайшов свою смерть.
- У тебе було стільки великих заслуг — це все призвело до того, що серед коричневих військ повстанців до вас прикуто найбільше уваги, - продовжив Бенс.
- Але... але хіба у нас тут немає більш сильних? - Метью повернувся, подивившись на войовничого ведмедя.
Якби ця цариця з університету Охос хоч щось ставила і поважала нас, вона б не стала використовувати моїх вершників на буйволах для того, щоб ми пробивали їй дорогу. Мої вершники - бойові воїни, а ці буйволи не робоча худоба! - Несмовно буркнув глава загону вершників Бейнс.
Ця стерва пустила вперед його загін вершників на буйволах, щоб ті протоптували дорогу, аби її ведмідь лапами не втягнувся у бруд!
В одну мить войовничий загін перетворився на слуг пітного Силенсії!
А багато з них, як і буфетних вершників у війську, поклоняються їм майже як божество!
***
- Ти точно бачила, - Мо Фань підійшов до Сіленсії.
- Ти ж теж це бачив, чи не так? - Її очі відкрилися, але це не похитнуло її.
Мо Фань втратив дар мови.
Якби не його темна жилетка, він би явно не відчував присутності кігтів у поливанні дощу.
Але Сіленсія відчула це навіть раніше за нього - вона знала, що над головою Метью щось є, але нічого не зробила.
Чи вона вважає свою магічну енергію настільки цінною?
- А якби я не встиг? - Знову молів Мо Фань.
- Значить, йому б не пощастило. Ми не повинні переоцінювати його життя — ми на війні, і будь-який солдат з самого початку погоджується на можливу смерть, - відповіла Селенсія.
Її слова змусили Мо Фаня придуматися.
Меттью рухався попереду загону буйволів. Чи навіть це Селенсія не бере до уваги...
- А ти сильний... не схожий на звичайних студентів. Не важливо, який буде результат війни, Охос - це Орос. Що ви плануєте робити зі своєю видатною особистістю? І далі блукати в рядах посередності? – запитала Силенсія.
Тепер вона дивилася надзвичайно уважно.
Хоча Мо Фан використовував лише магію високого рівня, Селенсія бачила набагато більше.
Вона роздивлялася кігті, які не побачив більше ніхто крім цього хлопця, який назвався студентом університету Охос.
Селенсія не зреагувала лише на одну причину — вона хотіла побачити силу Мо Фаня.
Вона вивчала його.
Мо Фаню було лементувати на її питання, він схрестив руки на грудях - вже занадто ця чарівниця добре вдає! Чи може він перевершити її?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku