Глава 2305* Боби помсти
- Хаос!
- Зміна траєкторії!
В очах Мо Фаня зашукнувся загадковий срібне світло - він був якимось ... зловіщим.
- Невже цей пес не бачить, що шестерні вітряного корабля от-ось розрубають і нас? - Сварився Чжао Мань Янь.
Меттью був не тільки дуже злий, але й феєрично дурний.
Було зрозуміло, що холодний туман над фортецею означав, ніби шестерні починають обертатися ще активніше.
Саме в цей момент командування повинно було віддати наказ солдатам розбігтися або випускати захисну магію землі — шестерні вже були близько!
На жаль, не Чжао Мань Янь керував операцією.
Меттью наказав наступити, і ніхто з військових не посміяв йому суперечити.
Шестерні рушили вниз... настукаті солдати, яких було більше ста, обомлели.
Через хаос у голові вони навіть не знали, в який бік їм бігти.
У шоку вони втратили здатність швидко реагувати!
Довкола розносився свист вітру, і шестерні оберталися з явним металевим дзвінком.
- Богиня Форес, благослови нас!
- Богиня Форес, помилуй! - Він закричав Метью.
Біда!
Було очевидно не для слабких: все це відбувалося під дощем, але люди стояли як вкопані, у очікуванні або власній смерті чи божественного благословення.
Десятки солдатів стояли під дощем і магічними викидами....
- Швидше, вилазьмо нагору! - Більше сотні солдатів з армії рвали вперед, вшанувавшись на крижану фортецю.
Хоча вітряний корабель був головною силою ворожих військ, військові охороняли фортецю і напали.
- Мо Фань, ти хоч уявляєш скільки загине наших людей перш ніж ми знищимо цей корабель? Всі маги залишаться на цій вежі з сміття!
Вони бачили силу цих вітряних кораблів... настільки просуваючись крізь ці ободні вежі, вони можуть прорватися до Банле.
А перед ними в цей момент був лише один з багатьох інших вітряних кораблів... а скільки їх ще може там бути.
- Я знаю. Фішка бунтівників в тому, що вони акумулюють слабку магію докупи, роблячи її таким чином надмощеною - кивав головою Мо Фань.
- Я просунусь нагору. Ця фортеця нагадує вулик, всередині якого багато отворів, де може ховатися ворог. Якщо це справді так, то ти тільки розбудиш свою енергію на боротьбу з ними, - вимовив Му Бай.
- Не йди один, дощемся інших солдатів з армії разом. Ми не можемо зараз показати свою силу, тому що тільки привернемо надмірну увагу з боку військового керівництва, - відповів Мо Фань.
- Будь спокійний, у мене все схоплено.
Три азіатські особи не могли повністю виявляти себе, бо в такому випадку вони можуть накликати надмірну увагу.
***
- Ви троє... До цих пір живі! - Він гукнув здивованим Метью.
- Так. Ми помітили, що противник спирається в основному на магів середнього рівня - відповів Мо Фань.
- Чорт, цей корабель своєю атакою закриває вежу, і неможливо побачити, скільки в ній ховається противників, - молів Метью.
- Старшина, у мене є деякі спеціфічні насінини, скажи солдатам, що атакують з тилу, одягти їх на себе, - сказав Му Бай.
- Та який толк від цих твоїх бобів? Ти зібрався на полі бою займатися землеробством? - Прикрикнув Метью.
- Нехай одягнуть ці зерна на себе. Я - маг рослин, і коли солдат помре, ці зерна проростатимуть, викорінюючи ворогів, — відповів Му Бай.
- Невже і таке існує на планеті? - Метью здивувався.
Як і чорна мавпа, старший унтер-офіцер відразу ж наказав роздати насіння позосталим солдатам...
***
Боби помсти.
Після смерті людини боби протягом п’яти секунд поглинають остаткову енергію людського тіла і проростають, вистрілюючи гострими магічними шипами!
Нутро фортеці було справжнім лабіринтом — більшість військових охороняла магів, які випускали вітряні кораблі.
Мо Фань не міг атакувати всіх відразу, бо він просто не знав точного місця розташування ворожих солдатів — все було дуже спрощено.
Ті, хто залишився живим, продовжували дертися до корабля.
Однак їм довелося потрапити під удар ворога, як швидко прорвані боби помсти відразу ж вистрілили шипами на всі боки!
Таке насіння було під забороною, оскільки воно активізувалося лише після смерті носія. Але навіть Му Бай не збирався прикидатися святинею у такий важкий час.
Це єдиний варіант, коли солдати на полі бою можуть принести війську ще хоча б якусь користь.
Руки трьох китайців і так вже були по лікоть в крові, і якщо їм доведеться загинути від рук коричневого війська, то це їх вибір!
***
Чим більше солдатів вилізало на фортецю, тим гучніше ширилося шум довкола.
Військові в коричневій формі вже боялися висовувати голови, зрозумівши, що ворог знайшов лазівку по їх знищенні. Однак солдати не розуміли, що вони були лише пушеними м’ясами.
Чим більше солдатів лізло наверх, тим частіше активувалися боби помсти.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku