Глава 2252* Темні монахи-палачі.
- Скорпіоно-павучий заслон! - Синя Летюча Миша холодно сказала.
Шість монахів почали дуже дивно розходження. Вони не рухалися на двох ногах, а повзали по трубах наче павуки!
Вони опустилися на чотири колеса і почали швидко пересуватись. Якби Мо Фань не бачив їх обличчя, він подумав би, що це монстри-павуки в чернечих одеях.
Ці люди були схожі на магів, але від них виходило зовсім інше дихання. Якщо б вони мали знайти назву, то отримали би ім’я чорної скотини.
Чорна скотина в людській шкурі!
Шість ченців швидко оточили Мо Фаня з усіх боків. Між ними простягалися тонкі темно-зелені нитки. Монахи постійно міняли своє місце, і нитки перепліталися в одну мережу навколо Мо Фаня.
Мо Фань теж почав рухатися, але монахи-палачі слідували за ним. Простір навколо заповнено зеленими нитками.
Мо Фань використав магію вогню, щоб пережовувати нитки, але вони опинилися на дивно стійкості. Для того щоб спалити їх, потрібно трохи часу, але монахи плетуть свою павутину ще швидше.
Через деякий час усі підземелля були заплутані темно-зеленими нитками. Здавалося, що в кожному закутку живе сотня великих павуків, які замкнули свою здобич всередині.
- Натовп виродків! - Виручився Мо Фань.
Зелень, очевидно, мав стійкість перед стихійною магією. Якщо Мо Фань використовує силу думки, щоб розірвати їх, він неминуче зазнає нападу шести монахів.
Мо Фань вже намагався атакувати їх, щоб не дати сплести павутину навколо себе. Але монахи були дуже рибалками і завжди тримались на безпечній відстані від Мо Фаня. Неначе надокучливі мухи, яких не зачепити.
- Удар скорпіона!
Летюча миша дала наказ. Очевидно, вона була лідером цих ченців.
Навколо Мо Фаня були суцільно темно-зелені нитки. Вони перепліталися так щільно, ніби мага оточувала шовкову тканину завдовжки 100 метрів. Ніті згоріли, перехрещувалися по діагонах. А монахи зручно ховалися серед цієї павутинки.
Вони повзали по павутинні, не видаючи ні звуку. Тепер вони переїжджали на набагато більші відстані.
Ніті не тільки закривали очі, але й заважали йому нормально рухатися. Він наче потрапив у печеру.
*вжух!
На руках ченців з’явився чорний панцир. Дзвони з’єднувалися між собою, покриючи тіло монахів. Їхні руки стали схожими на хвости скорпіонів!
Один монах помахнув рукою і наступної секунди біля горла Мо Фаня пром'яв блиск сталі!
Гострі скорпіони хотіли забрати життя у Мо Фаня. Вони не залишили його місця для ухилення.
Мо Фань миттєво зреагував. Його тіло розділилося на шість теней, які розпорошилися в різні боки.
Мо Фань опинився у скрутному становищі. Мало того, що він нічого не бачить, так ці нитки можуть заплутувати його в будь-який момент. У такій павутині його навіть ворог не знайде!
*вжух!
Поблизу знову зі свистом пролетів хвіст скорпіона. Пропітований отрутою гострий наконечник проколов одну з тіней Мо Фаня.
*пуф!
Тінь відразу перетворилася на густий чорний дим і розсіялася.
Очевидно, Мо Фань був не тут.
В інших напрямках почувся такий же звук. Шестеро не встигли віддалитися, як усіх їх прокололи скорпіони хвоста.
Насправді Мо Фань не рухався з місця. Ті шість теней були підробленими. Він просто хотів перевірити, чи зможе він вибратися цілим з цього дивного зашару, якщо застосує магію тіні.
Але побачивши, як всі тіні розсіюються, Мо Фань зрозумів, що в радіусі 200 метрів його поглинання тінню буде відразу знищено.
Тепер головною проблемою були не напади отруйних хвости, а те, що Мо Фань не міг визначити розташування темних ченців. Ці істоти, подібні до людських магів, були загадковою багатьох монстрів. Він знав, що вони поблизу, але ніяк не міг зосередитись.
Час від часу Мо Фань бачив чийсь силует, але в наступний момент він зникав серед густої павутини. Здавалося, що ворог може з'явитися прямо за твій спиною.
Не знаю, чи спрацює цей прийом - Мо Фань закрив очі і спробував активувати свою сферу землі.
Зоряний пил!
Зоряний пил захищає його від нападів ворогів.
Але Мо Фань покликав її не для цього!
Захист Мо Фаня не був настільки сильним як у Чжао Мань Яна, який міг простояти під атаками кілька годин. Зоряний пил повинен постійно вбирати енергію, але шість темних монахів не використовували магію...
- Віршійна енергія!
Мо Фань ухилився від раптової атаки. Він використав силу думки, щоб залишити згусток енергії землі на тілі ворога.
Є енергія - є і друк!
Це був той прийом, про який розповідав Нельсон на відкритому уроці. Звичайно, він безсилий, але його прийом виявився дуже вчасним у таких умовах!
Мо Фань закрив очі. Він ясно відчував розподіл стихійної магії. Атакований монах негайно відступив на 100 метрів назад, а потім беззвучно вскарав нагору.
Він відчував, що в нього з’являється сила - силенна природного середовища — « світлячих обрисів ворога ». За цими обрисами Мо Фань міг зрозуміти, що противник висить вниз головою на вершечку печери.
Але цей монах не почав відразу атакувати його зверху. Він як справжній павук-охоронець, спостерігав за Мо Фанем, не рухаючись і не виробляючи ні звуку.
Він чекав слушного моменту. П’ять інших ченців також будуть атакувати, і він може використати нагоду вбити ворога!
Мо Фань посміхнувся.
Папочка бачить тебе. Ти вішаєш прямо наді мною. Почекай, поки я поставлю печатки на твоїх товаришів і займуся тобою!
.......
Мо Фань повинен чекати, поки противник не атакує першим. Тоді він зможе залишити на ньому світлу мітку. Він не вирішив усунути загрозу зверху, бо боявся, що монахи можуть розкусити його прийом. І тоді знайти їх буде важко.
Щоб підзадобрити їх, Мо Фань не намагався нічого робити, а як сліпий хитався серед павутини.
Другий друк!
Третій друк!
Четверта, п'ята!
Залишився ще один, подивимося, коли він атакує...
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku