Глава 2208*: Довірити своїм вухам?
У Мо Фаня розболілася голова.
О, ці лукаві горці! Адже минулого разу в горах Куньюї було те саме!
- Давайте спочатку рушаємо туди, а я поки що подумаю як знову зібрати всіх разом, - сказав Мо Фань.
- Тут поблизу повинно бути одне з володінь нашого університету, тільки там немає охорони, - Сіджав дивилася на карту.
- Сидячи, які твої бойові здібності? - поставив запитання вчитель.
Як голова студентської ради, Седл мав бути дуже талановитою — тепер, коли поряд немає ні Чжао Мань Яня, ані Муя, навіть Міямота, йому потрібна була допомога. Ех ... якби він знав, що все обернеться ось-так... Він би тоді з самого початку витягнув Альпасу і змусив її розлякати всіх монстрів в окрузі своєю могутньою зміїною енергетикою!
Якщо зараз звати Альпасу, доведеться пояснюватися.
- Охороняти зможу, але не захищати, - відповіла дівчина.
- Ти ж головний представник усіх учнів. Хіба можна так вибірково ставитися до культивування?
- Мій учитель, невже так погано не любити побоїв?
Мо Фань почесал затилылок. Він завжди думав, що Седл - справжній лідер з величезною прихованою силою, але насправді вона виявилася звичайною зубрилою, якій подобається щось вивчати...вона так і не змогла виростити в собі бійця.
- Гаразд, спершу відведу вас на вашу університетську базу ... Хто знає, куди йти?
За таких обставин він навіть не орієнтувався по частинах світу.
Двадцять більше студентів, які залишилися вщерть, були знехтувані головами — усі вони вперше перебували у Черв’явому ущелині, звідки їм знати, куди йти!
- Седжав! - Погляд Мо Фаня знову шукав главу студ поради.
Весь цей час вона хвостом ходила за ним.
- Напевно десь в тому боці, - сказала дівчина, стоячи за спиною вчителя.
- Ага, так, все! Ходімо за Седжал... так, стоп! Сидячи, скажи мені це в обличчя, щоб я особисто бачив, як ти це говориш, - згадався Мо Фань.
Він почав сумніватися в собі, і вчитель кивнув головою.
- Вчитель, щось важливе можна записати і показувати, - додала Седл.
- Нічого страшного, мені все одно подобається дивитися на твій маленький ро ...ем думаю, в твоїх словах є сенс...
***
Університетське поле лежало недалеко. Мо Фань розсіяв навколо свого темного дихання, щоб горяни не наважувалися відкрито нападати.
Доійшовши до місця призначення, Мо Фан виявив, що університетська база є справді диким гірським краєм. Де-де їли найбільш тісно один до одного, створюючи огорожу, тому був обраний саме подібний ділянку.
Насправді ж, та дикарка-горець напала на двох студентів поблизу університетської бази. На цьому університетському полі вирощувались хвойні породи, голки яких були настільки щільні, що створювали непоганий захист.
- Цей вид дерев називається "Статуга". Іноді вони ростуть дуже близько, створюючи щит. Тому що голки тсуг немов заточені з двох боків, тварини не можуть стрибати по них. Думаю, зупинити тут буде безпечніше всього, - молвіла Седжал.
Мо Фань вже встиг оглянутися в окрузі: більшість дерев стояли відокремлено, тому таке огороже місце виглядало найбільш захищеним.
- Незважаючи на те, чий голос ви почуєте або що побачите, ні за що не залишіть це місце. Я піду подивлюсь, куди потрапили інші викладачі, - сказав Мо Фань.
- Добре, вчитель, кивнула головою Пауліна.
- Знову повторюю! Поки особисто не побачите, як я вам кажу щось, ні за що не ведіться на почуте! Ти мене зрозуміла? Як голова студентської ради, ти залишаєшся за головною, - ще раз повторив Мо Фань.
- Вчитель, Ви читали "Подорож на Захід"? - Седлка запитала.
- Ти знову питаєш щось більше, ніж...
- Я маю на увазі, що ви думаєте як старійшина Тан.
Ах вже ця Седжал! Іноді вона буває такою немилою!
***
Минуло лише п'ять хвилин з відходу Мо Фаня, як прибіг засиханий Санні, який, будучи магом звуку, патрулював територію.
- Я чув кроки ...багато кроків, - сказав він Седжав.
- Ти, мабуть, чув, - відповіла дівчина.
- Це неможливо! Звуки доносилися за 500 метрів звідси, і вони швидко наближаються! Їх багато ... як ніби ціле стадо гірців! Хіба ці ялинки врятують нас від цілої лігви гір... адже вони дуже жорстокі! Через п'ять хвилин ми вже будемо оточені! - Санні тремтів.
- Вчитель сказав залишатися тут, значить ми залишаємося, - молвіла Седжал.
- Але їх правда дуже-дуже багато! Я навіть не почав говорити поки іншим, оскільки вони можуть налякатися... Потрібно щось придумати, Седжал, зараз ми ще встигаємо втекти.
- Звідки ти знаєш, що почуте тобою достовірне? - Седлка запитала.
- Так, це ж звуки кроків, а не людські голоси!
- Якщо вони можуть імітувати людські голоси, значить й звук наближення кроків повторити в силах?
- Седжав...
- Не марнуй сили, залишайся тут і не смій говорити нічого дітям! - Виблискнула очима дівчина.
Седжав, наче зрозуміла щось — вона подивилася на інших і побачила, що вони всі дивляться на них!
- Чорт! Треба було з самого початку використовувати листування! - Вирубалася глава студ поради.
- Вони... справді йдуть за нами?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku