Глава 2206*: Поза лотоса
- Почекай, я спершу розберуся з істотою, яка переслідує нас, а потім тобі розповім. Тільки мені і самому в це важко повірити, - сказав Му Бай зі страждаючим обличчям.
- Гаразд, - відповів Мо Фань, нічого не запідозрив.
Муй разом зі своїми комахами входив у ліс, де дерева стояли щільно притискаючись один до одного. А Мо Фань все ще йшов на чолі загону.
Гірська дорога — це стежка, що заросла травою, вкрите листям і має форму клинки. Усе це накладалося шарами і складало своєрідний паркан. Якщо паркан не зруйнується, то можна розірвати свій одяг і сильно подряпатися.
Можна було розчистити шлях за допомогою магії, але тоді в повітрі з'явилося б магічне дихання, яке могли виявити поруч ті що знаходяться звіри.
Тому Мо Фань не використовував магію, він постійно обертався, щоб подивитися на вродливу і безглузду Паліну.
Як вчитель, ми повинні змушувати студентів працювати менше!
- Гей, ви двоє, відчепіть від дівчини і йдіть чистити дорогу від трави, - сказав Мо Фань, вказуючи на двох качок, що оточували Пауліна.
- Навколо стільки студентів, чому саме ми повинні виконувати брудну роботу? - запитав мітловолосий.
- Вірно, ми бойові чарівники і повинні охороняти інших студентів. Пошукайте когось іншого для розчищення дороги, - сказав студент в білій сорочці.
- Гаразд, Пауліна, тоді ти йди вперед і розчитай нам шлях, - сказав Мо Фань, вказуючи на дівчину.
- Добре, вчитель, Пауліна покидала головою і вирушила вперед.
- Як можна поручити таке Пауліна? Краще вже ми вдвох підемо замість неї.
- Ага, Пауліна, залишайся тут, бо у тебе така тонка шкіра, раптом, поранишся про колючі гілки.
Метловосий і хлопець в білій сорочці відразу ж рвали вперед, перший був магом льоду, а другий чарівник вітру. Спочатку вони заморожували гілки й дерева, а потім змішали їх сильним вітром і швидко ставали чистими.
- Эх, парни – хлопці, - сказав Мо Фань.
...... ........--... ... .......
Щоб показати свою мужність і безстрашність, мітловосий та хлопець в білій сорочці розчищали шлях зі швидкістю світла, загін не встигав йти за ними, і у мить ока, два студента пропали в зарослях.
- Гей, а де вони? - Мо Фань підтримував стрій загону, але помітив, що дві качки кудись зникли.
- Вчителька, я чула як хтось позаду кликав нас на допомогу, - переконливо сказала дівчина - студентка.
- Здається, у нас все на місці, - Чжао Мань Янь знову перерахував студентів.
Не може цього бути. Якщо це кричав Му Бай, який не може самотужки впоратися з монстром, то це буде великою ганьбою!
- Не чув я, щоб хтось кричав. Де ці два недоумки втекли? Чому вони не в строю? - З'ївся Мо Фань.
- Учитель Мойтан, я візьму інших охоронців і піду подивлюся, що там відбувається. А ви залишайтеся на місці, - сказав Міямото Сан.
- Гаразд, будьте обережні. Якщо правда з одним із студентів щось сталося, спочатку поверніться і повідомте нам про це, - відразу сказав Мо Фань.
- Добре! - Міямото Сан прихопив з собою ще трьох охоронців і попрямував у кінець ладу.
У цей момент між студентами почалися гарячі дискусії та суперечки.
Якщо хтось дійсно кликав на допомогу, значить ці місця справді дуже небезпечні. До того ж, вчитель Му Хані, з яким вони почувалися набагато безпечніше, кудись пішов...
- Старик Чжао, доглянь за студентами, а я піду знайду цих качок, - сказав Мо Фань Чо Мань Яню.
- Ох, у нас тут університет або дитячий садок? - Зітхав Мань Янь.
Мо Фань все-таки хвилювався за качок, домовилися, що вони будуть на відстані 50 метрів від підрозділу, а від них і слід простил.
Але Мо Фань все передбачав наперед і залишив на тілах двох цих студентів печатку тіні, куди б вони не попрямували, Мо Фань міг бачити їх сліди. По слідах, які залишалися на землі у вигляді сірої диму, маг дуже скоро зможе їх знайти
...... ........--... ... .......
Заросли жорсткі ліси, і мітловолосий скаржився своєму другові: « Хто взагалі ходить на тупі уроки вчителя Мойфанія? А тут він будує авторитет! Якщо буде можливість, треба надрати йому зад як слід!»
- І що тільки Пауліна в ньому знайшла? Він же не красивий, ніякої харизми, та ще й тупий як валя! Одним словом, а не під — аферист!
- Ви, двоє, дуже повільні! Чекаю вас тут уже сто років! - Хлопці почули голос Пауліни від десь з глибини лісу.
- Бежим! Бежим! - Почувши це, двоє студентів відразу ж додали швидкість.
- Може, вона вирішила вибрати когось з нас двох?
- Навіщо вибирати? Ми ж найкращі друзі, нехай бере нас у комплекті, ха-ха!
- Ха-ха-хо, який же класний університет Охос! Те, що вважається ганебним в інших універах, є чимось звичайним!
- Мені подобається її груди, як прийде час, так не відбирай у мене.
- Не буду, ха-ха.
Багато студентів університету в Охоп було досить відвертим, і хлопці часто чули про те, як інші студенти розважалися одне з одним, але вони навіть не думали, що така мила й невинної Пауліна захоче спробувати це разом!
До того ж, щоб зайнятися цим, потрібно було відстати від загону і виграти хоч трохи часу.
Раптом на гірській стежці стояло декілька дерев, які щільно притиснуті один до одного.
- Як вона знайшла це місце?
- А це збуджує!
Не задумуючись, хлопці зайшли за ці дерева і вже представили сексуальну Пауліню, але в цей момент перед ними з'явилося страшне зубастое обличчя дикунки - горця!
На дикарці було кілька старих іструпованих тряпок, але в основному, було видно її величезне м'язисте тіло. Величезна кам'яна груди піднімалися в такт дихання, наче це було бурхливе море при урагані!
- Ви прийшли! - Дикарка розмовляла точно таким же ніжним голосом, як Полуліна.
Ця відьма і її солодкий голос майже знудило!
- Це дикунка! Уйди геть! - Закричав мітловолосий.
Спочатку вона усміхалася, обнажуючи хижий оскал, але почувши слова мітловосого. Жінка - горянин відразу накинулася на хлопця, який навіть не встиг застосувати ніяку магію і всіла своїм гігантським задом йому на живіт!
Дикарка сиділа на поромі лотоса!
Від цих відчуттів обличчя ловлосного поквапилося настільки, що було страшно на нього дивитися!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku