Глава 2172.* Чорний і білий Мо Фань.
- Якщо ви знали, що там вирощують мак, чому викликали цю божевільну істоту? Це жахливо! - продовжував допити Мо Фань.
- Ні, ні, від самого початку ми з головою не мали уявлення, що там вирощують мак. Ми думали він звичайний бізнесмен. Тільки дізнавшись про те, що сталося ми зрозуміли, він вирощує мак. Тому він не наважувався сказати правду, і допоміг нам брехати про уряд. Але недавно він сказав нам, що один з його працівників вижив. Він дізнався про це від своєї дочки. Тому ми послали людей знайти його і усунути при зручному випадку, - сказав Бабет.
- Чудо ваше головуючого це титан? — запитав Мо Фань.
Саба був упевнений, що бачив титана. До того ж титан, який вийшов з моря. Але він також згадав про друкування скрегітних мечів на його спині.
- Це магічний титан, він дуже схожий на звичайних титанів, - відповів Бабет.
Дик бачив, що Мо Фань питає тільки Бабета. У того мабуть зовсім здали нерви, тому що він розповідав йому абсолютно все.
- Добре. Я дізнався все, що хотів. Помічник Дик, вибач, вибір зроблено, - сказав Мо Фань.
Дик широко розкрив очі.
- Будь ласка, прошу тебе не вбивай мене. Передай мені у військовий суд. Я розповім їм все, що знаю. У цій праці ще багато людей є причетні до цього. Невже ти не хочеш, щоб їх усіх зловили? Не вбивай мене, передай суду. Присягаюся своєю душею, що розповім їм все. Я розповім про всі злочини суспільства розбещених магів.
Мо Фань похитав головою. Він піднявся на ноги, схопив Бабета за ширку і пішов геть від зруйнованого училища.
Помічник Дик не наважився поворухнутися. Він тільки міг дивитися Мо Фаню слідом.
Він боявся поворухнутися, бо відчув щось за своїм спиною, від чого вийшло похмуре дихання.
- Помічник Дик, якщо я передам вас суду, звичайно, ви в усьому зізнаєтеся. Потім вони шукатимуть доказів, щоб підтвердити ваші слова, і будуть розшукувати свідків. Пройде ще кілька років, перш ніж вони винесуть вам вирок. Щоб співпрацювати з вами, військовий суд дасть вам хороші умови змісту. А може навіть згадаєте ваші військові заслуги і вирішить змінити смертну кару на довічне ув'язнення... - Мо Фань віддалявся і попутно звертався до стоячиго на колінах Діку.
Тінь за спиною дика ставала все темнішою і густішою. Пара криваво-червоних очей немов розривали його душу.
- Це мене не влаштовує. Чи ви вважаєте, що таке покарання справедливе за ваші вчинки?
- Я не можу віддати тебе суду. Мені також нецікаво інші замішані в цій справі особи. Я хочу, щоб ти поніс справедливе покарання.
- Я хочу, щоб ти потрапив у пекло. Я, Мо Фань, збудую шеол для таких покидьків, як ти!
Тінь виявлялася якомога виразніше. Вона була пронизана страшним похмурим диханням.
Помічник Дик повільно обернувся назад і побачив темного демона, який тримав в руках кандалі. Його темна аура була настільки сильною, що Дік не міг протистояти.
- Марний... Бідний велетень!
Помічник Дік виявився дуже освіченим. Незважаючи на страх, він дізнався одне з найбільш благородних істот темного вимірювання!
Звичайно, він не міг уявити собі, що Мо Фань зможе покликати похмурого велетня.
- Так ти його знаєш, значить мені не потрібно пояснювати, - Мо Фань обернувся і подивився на Діка.
Бабіт тремтів від страху, але також обернувся. Побачивши похмурого велетня, він мало не знепритомнів. Чим більше люди натворили зло, тим більша страх перед темними істотами. Мрячний велетень - посланець з пекла. Смерть не є для нього викупом від зла.
- Ні! Ні! Убий мене! Убий мене! - У цей момент помічник Дік остаточно втратив розум.
Темне вимірювання це і є перевищення. Всі душі, що потрапили в темне вимірення будуть катовані, у десятки, сотні разів страшніші за саму смерть... нескінченно!
Смерть — це лише мить.
Злочинці найбільше бояться темного вимірювання. У людей, сповнених ненависті, великі шанси потрапити туди і перетворитися на темну істоту. І отримати покарання. Темні створіння, що потрапили туди раніше, з радістю влаштовують теплий прийом!
- Ні! Відпусти мене!
Помічник Дик гарячково розмахував руками. У той момент, коли похмурий велетень вже був готовий затягнути його в темне вимірення, маг підхопив з землі камінь і почав бити себе у висок.
Зовсім недавно він не хотів помирати, але тепер прагнув смерті. Зрештою Дік зрозумів, що сила Мо Фаня була вже надто пізно. Звичайно, похмурий велетень не хотів відпускати здобичі.
Цепь туго натягнулась, і рука Дика зависла в повітрі.
Камінь зупинився в парі сантиметрів від його скриня.
Марний велетень схопив свою здобич. Стальні шипи на ланцюгу почали проколювати тіло мага.
Темна істота різко потягнула на себе, і душа мага відділилася від його тіла!
Ця сцена відобразилася в очах Джессіки та інших військових, що прибули.
Він і справді вийняв його душу!
Марний велетень видав радісний свист, неначе селянин, який зловив дикого кабана.
Він закинув ланцюга за спину, переконався, що душа Діка надійно закріплена і попрямував до темної безодні.
Цепі були дуже довгі. Було видно, як вони тягли за собою душу мага, неспроможну чинити опір. Вона намагалася кричати, але не видавала жодного звуку.
Холодне світло місяця освітлювало руїни школи. Мо Фань тримав Бабітта. Той хоч і був живий, зовнішньо нічим не відрізнявся від мерця.
Тінь із виглядом Мо Фаня з радістю занурився в безодню. У повітрі був чутний дзвін цепей...
Чорний і білий Мо Фань розходилися в різних напрямках.
Військові жахали, не наважуючись поворухнутися!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku