Глава 258*. Вибери свою смерть.
- Біг неможливий!
До кімнати донісся іронічний грубий голос.
Мо Фань виглянув назовні і побачив, що посеред подвір'я стоїть чорношкірий чоловік. Позаду нього стояли чоловік в чорній бандані і два блондина.
У них був надзвичайно ворожий вигляд. З самого початку було зрозуміло, що вони не планують жити тут спокійно.
- Я тут прикинув... Від Сіфу до острова більше кілометра. Важко повірити, що ти приспав сюди на біг затиснуту рану. Або ти такий крутий, або я був занадто м'який! - сказав чоловік у чорній бандані.
- Бежим, вони... Вони з спільноти розбещених магів, - Саба напружився всім тілом.
Мо Фань подивився на об’явленого Сабу і перевів погляд на чоловіків у дворику.
- Ідіот, тобі потрібно було заклопотаний раною! Навіщо ти сюди прискакав? Ну що, вони з громади? Сто разів говорив тобі, що ми дуже сильні чарівники. У цьому світі не буде й кількох достойних суперників! - Присів на кашочки, Чжао Мань Янь гнівно заричав на хлопця.
Кров все ще текла з його ран, Саба явно був слабкий.
У результаті його очі закочувалися, і він впав на руки трьох магів.
- Наступного разу будь пильнішим! Він мало не вижив, дурень! - Вирубався чорношкірий чоловік.
- Добре. А що сказати про цю Трійцю? - запитав чоловіка в бандані.
Гласар вийшов вперед. Він пильно подивився на Мо Фаня і посміхнувся:
- Твій салат був дуже смачним. Я дозволю вам померти без мук. Все виглядатиме так, наче ви потонули в морі через необережність.
- Повірте мені, це ваш кращий вибір. Ми можемо вбити вас зовсім різними способами! - Сказав чоловік у бандані.
Мо Фань навіть не звертав уваги на людей у дворі, а зосереджувався на Сабі.
З грудей хлопця стирчав кинджал. Попадець зробив дуже неакуратно, з рани безупинково текла кров. Це зробив чоловік у чорній бандані.
Який жаль! Якби Мо Фань повернувся трохи раніше, він почув би їхню розмову і дізнався б, що сьогодні ввечері вони збираються вбити Сабу. Тоді він міг би врятувати його!
Важко передбачити все навколо. Але Мо Фань ніяк не очікував, що з таким пораненням Саба прийде сюди, щоб попередити їх...
Він знав, що може померти в будь-який момент. Він знав, що направляється в те саме місце, як і вбивця. Важко собі уявити, яким важким був його шлях.
- Ти міг втекти один, правда, - Мо Фань звернувся до хлопця, який вже не подавав ознак життя.
Як шкода, що так вийшло! Якби Саба знав, наскільки вони сильні, або повірив, що вони приїхали сюди для вбивства титана, йому б не довелося пережити все це.
Цей незграбний удар кинджала коштував йому життя. Звичайна людина лежала б на землі і чекала смерті. Якби він побіг у бік міста, йому б обов’язково допомогли.
Але він вибрав запущену безлюдну дорогу і пішов так далеко.
Їхня зустріч — це випадковість. Від самого початку вони не були високої думки про нього. Ну чому він не думав про власне спасіння, коли з його грудей стирчав кинджал?
- Він знав, що не виживе, але хотів переконатися що з нами троє все в порядку, - тихо сказав Му Бай.
Хіба він не пожертвував своїм життям, щоб вони троє втікали? Але в останні секунди свого життя він побачив, як його вбивці входять у двір.
- Вибирайте швидше, не витрачати сьогодні час, - сказав чорношкірий чоловік.
- Скажу вам дві речі, Мо Фань випростався у весь зріст і повернувся обличчям до чоловіків.
- З цікавістю вислухавши, - відповів чорношкірий.
- Ви з'їли три тарілки фруктового салату. Його соус був зроблений з личинок із конюшні. Мабуть, смак був дуже специфічним. Я можу дати тобі рецепт, але шансу відвести салат ще раз у тебе більше не буде, - сказав Мо Фань.
Усмішка чорного відразу застигла. Він озирнувся і подивився на конюшню. Білі личинки возили в гнійну купку. Обличчя чоловіка спотворила судома.
- Тепер у вас немає вибору. Говори другий, - сказав чорношкірий.
- Другий. Я даю вам шанс вибрати свою смерть. Мені треба знати, чому ви вбили Сабу. Зараз я хочу побачити вашу смерть - продовжував Мо Фань.
Вибрати свою смерть. Тільки ті, хто має беззастережну впевненість у собі, можуть говорити про це. Якби не перша частина промови Мо Фаня, чорношкірий вже помирав б від сміху.
Кілька азіатів, що працюють в готелі. А кажуть слова, гідні чарівників високо чи вищого рівня!
- Хлопчик, ти точно знаєш хто ми такі? - запитав чорношкірий.
- Товариство розбещених магів, - відповів Мо Фань.
- Ми набагато вище, ніж покидьки з піратів, розбійників чи торговців людьми. Я відчуваю, що у ваших тілах є слабке магічне дихання. Але не треба вважати себе магами, якщо навчилися парочки прийомів початкового рівня і використовують їх для розпалення багаття або поливання квітів. Справжня магія... - У цей момент поруч з чоловіком щось вибухнуло.
*бам!
Чорна не встиг договоритися, як його з ніг до голови обкатило в’язкою рідину, схожою на соус. Але тільки вона була червоного кольору.
Через сильний запах крові нудоту. Чорний обернувся і з жахом зрозумів, що товариш у чорній бандані вибухнув!
Розорована грудна клітка, роздроблені руки, розмозжений череп... Лише ноги нижче колін!
Умер?
Ось так раптово помер?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku