Розділ 2086. Якби він був живий.
Священний імператорський олень ніби відчув загрозу і почав бурхливо топтатися.
Колишня верхівка Цинь Юре вже могла чітко роздивитися силует Чжаня Кона. Звичайно зміни були колосальними, але вона все одно дізнавалася про свої родичі...
Це обличчя. Коли вона прокинулась з крижаних качок, то пригадувала собі цю особу: наполовину чоловік, напів демон. Вона знала, що не помилилася. Він приходив у Небесні гори!
Як шкода, що їх наступна зустріч відбулася не в безлюдних горах неба, а у хаосі священного міста.
Для неї було не важливо, живий він або мертвий.
Людина?
Від самого народження і до сьогодні люди давали їй лише байдужість.
Їй було не важливо, ким є Чжань Кон, вона тільки сподівалася знову побачити його обличчя. Хоч би як холодно був світ навколо неї, тільки його погляд був наповнений теплом.
Іноді люди падають так низько, ніби дивляться на віддалене світло з прірви. Але хоч би як важко було і вибий їхній шлях, вони все одно продовжують дертися вгору.
Цинь Юер теж була такою. Вона лише хотіла, щоб він дивився на неї, решта не має значення.
Але навіть це просте бажання нездійсненне. Що вона зробила не так?
Чжань Кон діяв дуже жорстко, відразу вбиваючи магів, які стали його на шляху. Іноді я бачив його, і тоді він відчував ненависть та огиду до себе. Він сподівався, що Цінь Юр не побачить його.
Але вона хотіла міцно обійняти його і сказати те, що він найменше очікує: будь ласка, перестань мучити себе!
.......
Після появи диявольських драконів місто схоже на чорний омут. Зовсім недавно велике місто було наповнене святим подихом, наче місце страти.
Але зараз всі чарівники священного міста відступили до замку. Вони стали в’язнями через правосуддя.
Вони тільки могли захищати єдине безпечне місце.
Серед темного краю залишився лише маленький острів святого замку.
Лише святі крила архангела Михаїла могли витримати прямо протидію з темним імператором. Крила розганяли темряву, і людям навколо здавалося, що незабаром настане світанок та світло переможе темність. Але в місці цього почався новий етап битви. У місті знову спалахнула темрява.
На чорному небі з’явилися образи людей, спотворених стражданнями. Вони створювали гучні звуки, ніби засуджуючи живих.
Протягом сотень і тисяч років вони закопували свою ненависть, але люди на землі жили зовсім мало. Друк, ненависть і страждання з’явилися в серці кожної людини, яка відчувала страх перед жахливими обличчями. І тоді всі вони зазнали страждань!
- Чи вам знайоме відчуття смерті? - Чжань Кон ступив на сходи священного замку.
Пилкою мовою Михаїл намагався заохотити магів непохитно обстоювати священне місто. Але коли Чжен Кон почув його слова, він лише зневажливо сказав:
- Погинути в битві? Тисяча слава і почест?
- Ваше життя виміряється десятьма роками, але після смерті ви ще тисячу років згадуєте своїх ворогів. А знаєте чому? — Піднявшись на наступний сходинок, Чжань Кон пильно дивився на магів.
- Смерть є лише короткочасним стражданням. Не важливо, у що ви перевернетеся після смерті. Ваша мізерна слава і почесть — ніщо в порівнянні з муками піднімання. Можливо, ваші нащадки шануватимуть вас, але якщо вам дадуть другий шанс ви ніколи не проміняєте своє життя заради жалюгідної слави. Життя і справді прекрасне, а страждання після смерті триватимуть вічно!
Голос Чжань Кона роздавав в голові кожного мага. Темний імператор попереджав живих!
Щасливі моменти минають, а страждання триватимуть недовго.
Вони ніколи не були в царстві мертвих. Вони ніколи не відчували того, що відчуває живий мерець. Чжань Кон хотів, щоб вони задумалися над цим.
На чорному небі багато людей, які страждали від гримаси, уособлювали горе, страждання, гнів і ненависть до світу живих... Вони вибирали магів, які відчували подібні почуття в минулому і змусили їх знову відчути це.
У житті кожної людини були моменти жахливих страждань і безсилля. Під пристанними очима небесних осіб, ці почуття нахлинули знову...
Найжахливішим є те, що після смерті вони будуть назавжди закарбовувати рани в серцях людей. Людям потрібен сон. Уві сні вони можуть забути про страждання. Але сон мерці — це нескінченне життя важких спогадів!
День, рік, вік, тисячоліття... Це не припиниться!
Чи варто заради цього вибирати якусь жахливу славу?
Чжань Кон піднімався по сходах священного палацу. Він не лише хотів перемогти запеклого архангела Михаїла, але й прагнув затоптати його непохитну віру.
Людину на тебе начхати, якщо вона говорить про славу і почете. Ті, для якого ти дійсно важливий, завжди будуть прагнути тобі довго і щасливо життя, а твоя смерть приніс їм біль...
Тільки так виражається справжня повага!
Якби Чжань Кона мав вибір, він волів би бути боягузом.
Він лише хотів бути людиною слова. Якщо його хтось чекає, він обов'язково з"явиться в обіцяному місці. Якби вона любила його погляд, то все своє життя спостерігала б за нею і охороняла б її.
Але не так, як зараз!
Не так!
Не в цьому облишці пів-демона, напівлюдину!
Спогади про неї спричиняють біль, її живий образ — теж. Вони більше ніколи не будуть дивитися одне одному в очі, ніколи б не відчули тепло один одного...
Він з’явився у священному місті зовсім не як герой, що спустошив хмари. Він демон, він страждає душа, повна спогадів про кохану людину.
Якби він був живий... Якби він був живий, всього цього не сталося б.
Стадо бовдурів!
Вони не розуміють, як він заздрить їм!
Він стримувався від знищення всіх живих у місті, і це приносило йому страждання...
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku