Розділ 2024. Тигр Небесного Рубця.
На щастя, в загоні були два маги елементу простору. Спочатку Ай Цзян Ту застосував миттєве переміщення, а потім Мо Фань. Таким чином вони змогли віддалитися від зграї розгніваних яструбів на відповідну відстань.
У прийому миттєвого переміщення є одна незаперечна перевага. Завдяки цьому противники можуть не залишати слідів на території з складними рельєфами, отже їм важко відстежити напрямок. Крижані яструби були в більш вигідному становищі, оскільки з висоти був хороший огляд, до того ж вони мали гострий зір. Мо Фань переніс магів під невелику крижану хмарку, і ястребы не змогли помітити їх.
- Тут є крижане ущелину, думаю по ньому рухатися безпечною, - Гуань Юй вказав на дорогу попереду.
- Тяньоські монстри такі сильні. Ми ж всі помремо, якщо не об'єднаємося знову, - схвильовано сказав Чжао Мань Янь.
На його думку, група досягла цілі й неушкоджені лише тому, що завжди були інші відпущені. Самі вони не могли б перейти озеро.
- Ми будемо обережні. Людей менше, значить помітити нас важче - сказала Нань Цзюе.
- Поки Нань Цзюе поруч, ми будемо в порядку.
Коли група зайшла в крижану ущелину, їхні сліди повністю зникли. Птахи кружляли у небі, намагаючись знайти Мо Фаня та інших людей, але в такому складному рельєфі було дуже багато місць для прикриття...
- Начебто відв'язалися, - прислухаючись до звуків зовні, Нень Цзюе зрозуміла, що яструби віддалилися.
- Ну хоч позбулися їх. Твою мать, Небесні гори не краще піраміди! - сказав Чжао Мань Янь.
- Коли наступного разу захочемо набратися досвіду, давайте не вибирати такі пекельні місця, добре? Там було багато сил, витрачених на культивування, а тут наче повернувся на початковий рівень. Тільки і робиш, що втікаєш від монстрів - скаржився Ґуань Юй.
- Щось я не чув від тебе скарг, коли ракшас крала дорогоцінні камені.
- ...
- Нань Цзюе, вони точно пішли? — запитав Мо Фань.
- Уйти то пішли, але дивно... - Вона відповіла.
- Може вони повернулися на захист гнізд? - Припустив Чжао Мань Янь.
- Ні, у мене таке відчуття, що вони не наважуються залетіти далі цього ущелини. Я чула, як вони кружляли нагорі, але не летіли далі. Якщо б вони постійно летіли над нами, то навіть якби сховалися в одному місці, рано чи пізно вони знайшли би нас, - відповіла Нань Цзюе.
- Може ми зайшли на землю сильнішої істоти?
- Якщо навіть крижані яструби бояться сюди заходити, то нам...
- Тсс! - Раптом Нань Цзюе дала знак замовкнути і тихо вимовила, - хтось наближається!
Хтось наближається!
Вони знаходяться в Рубці Небесних гір, у місці, де навіть крижані яструби не заходять і до них хтось наближається!
- Воно близько! - Нань Цзуе приготувалася до схватки.
Решта магів зрозуміли, що до них наближається якась небезпечна істота. Всі вони зосередилися, готуючись до атаки.
- Ррр! - Тигране виготовило веселий писк. Він не розумів, наскільки напружені зараз Мо Фань та інші.
Магі здригнулися від несподіванки. Це кінець. Тепер істота знає їхнє місце розташування.
Через кілька хвилин у тілі Мо Фаня прокинулася темна жилетка. Темна енергія трулася по його тілу, залишаючи холодок. Мо Фань повільно підняв голову і побачив на крижаній поступі величезну білу голову!
- Білий... Білий тигр!
Цзян Юй не стримався від крику. Навіть ракшас, опинившись перед білим тигром, володарем гір Небесних, злякалась, що вся шерсть стала дибки.
- Гірський білий тигр?
- Ні, це не той. Це вище і чистокровніше! Це справжній білий тигр Небесного Рубця! - сказала Альпаса.
Вовна на тілі тигра була кольору білого бурштину і навіть здавалася прозорою, але була дуже густим від лоба до кінчика хвоста. Його вуха були гострими, а на лобі виднілися смуги — природний тигровий колір.
Але найбільш дивним в цьому тигра були його брови...
Його брови були білими як іней, і довгими, немов густа борода. Брови плавно з’єднувалися з бородою по обидва боки морди тигра, і надали йому королівський вигляд!
Тигри почали спускатися з крижаної поступки. Він робив це так витончено, ніби йшов по траві, а не скількиму льоду.
Його міцні лапи були здоров’я і руйнівної сили. Він наближався зовсім беззвучно і не відчутно, наче взагалі не мав аурою. Через це маги відчували ще більший дискомфорт.
Елемент звуку Наньзюе був дуже сильний, але навіть вона не відчула його наближення. Звичайно, вже було запізно робити контрмери.
Тигр, від аури якого стила кров у жилах, повільно наближався до Мо Фаню. Він пильно дивився на хлопця і тигреня в його руках.
- Ррр! - Тигранка починає схвильовано махати лапками.
- Малюк, тільки не кажи мені, що це твій батько... - Видав з себе Мо Фань.
- Мо Фань, швидше віддай його! - Проголосил Чоно Мань Янь.
Білий тигр не спішив атакувати. Якщо б він це зробив, то з його беззвучним появою маги навіть не змогли б захиститися.
Очевидно, тигр прийшов за своєю дитиною. Але тигрня, хоча й впізнав маму, не спішила до неї.
- Малюче, тобі краще швидше повернутися до матусі! Тобі пощастило, що ми побачили тебе і витягли з гнізда яструбів. Тепер ти в безпеці, - сказав Мо Фань тигренку.
Насправді Мо Фань сподівався, що його слова почують дорослі тигри.
Зрештою тигрове маля зісковзнув з рук Мо Фаня, приземлився на лапки і повільно пішов до батьків.
- Можеш не прощатися, негідник. Швидше повертайся додому, бо мої ноги підкачуються.
Той білий тигр, який був передвісником тотемної тварини, не завдавав Мо Фаню та інших труднощів. Він лише спокійно стояв і чекав, коли тигри підійдуть до нього.
- Мо Фань, що у нього в роті? - Раптом поцікавилась Лінн.
- Не знаю, якийсь камінь. Він постійно ходить з ним, як із соском, - відповів Мо Фань.
Тигреня весь час тримала в зубах цей камінь. Коли вони забрали його з гнізда, він мабуть тримав камінь у роті.
- Що таке? - Мо Фань не зрозумів, чому Лін раптом напружилася.
- Це... Це сумний кварц, - сказала Лін.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku