Глава 2003. Тяшеаньські монстри.
- Попереду сильний монстр? – запитала Кумар.
- Це складно пояснити, сама побачиш, - відповів мисливець.
Кумар була здивована. Вона спеціально наказала загіну Хайлун розбити табір серед хвойних дерев.
Цікавий Мо Фань не міг сидіти на місці, тому вирішив піднятися на високе хвойне дерево.
Інші також зацікавилися тим, що вони все-таки ховаються на крижаній поверхні озера, тому вони теж почали дертися на дерева.
З висоти дерев через туман можна було розглянути лише половину озера. Багато місць були сховані білою покривалом, але на задньому фоні виднілися гірські вершини, вкриті товстою льодом і снігом.
Скелі на протилежному березі озера були дуже круті й високі, але навіть вони здавалися маленькими пагорбами, в порівнянні з силуетними вершинами гірського пасма на горизонті, які переховувалися серед хмар.
- Ви помітили, що над гірським хребтом є якісь білі точки, схожі на перлин? - Цзян Юй виявив на протилежному боці.
- Може це просто крижаний пил відбивається у сонячному світлі? – припустив Мо Фань.
- У вас удома крижаний пил може ось так парити?
- Може якісь істоти.
Магі спостерігали деякий час. Дивні предмети не змінилися, але з боку засніжених гір почав видаватися дивний гул — ніби до озера наближалося багато створінь.
- Вони йдуть!
Серед хвойних дерев розступилися крики інших магів.
Мо Фань та інші все ще були нагорі. Вони побачили, як на задньому боці озера спускаються дивні товсті створіння.
- Монстри? - Побачивши, що з гір спускаються бики, покриті голками, Кумар презирливо фирнула.
Місцеві колючі бики належать до видів вождів зграї, серед них також були шипасті буйволи - головнокоманісти.
Але вони не могли зупинити таку кількість сильних магів!
Гул продовжував наростати. Через кілька хвилин з вершин, укутаних крижаним туманом, з’явилося ще більше монстрів. Це налякало чарівників, адже зовсім недавно ці гори виглядали такими спокійними. А тепер по ньому постійно спускаються монстри і збираються біля озера.
- Ціле стадо! - Кумар вигукнула.
Звірина отара шалено мчала вперед. Якщо вони перетнуть озеро, то відразу будуть серед соснових дерев і вб’ють всіх магів!
- Так, ціла черідка, - сказав Ессен.
- Приготовились! - Побачивши цю картину, Кумар відразу віддала наказ своїм людям.
Але мисливець Ессен зупинив її:
- Не поспішай, дивися далі.
- Така величезна зграя може розтоптати цілу армію. Чи ж нам не слід бути готовими? - Я серйозно сказала Кумар.
- Не хвилюйся, - сказав мисливець.
Кумар похитнулася, але наказала про боєздатність.
......
З висоти дерев Мо Фань та інші уважно спостерігали за монстрами.
- Очевидно, озеро є кордоном між високогір'яним і льодовиковим рівнем, - сказала Лінн.
- Ці монстри відчули нас і тому спустилися з гір? - запитав Чжао Мань Янь.
- Не схоже. Якби так, вони відразу побігли б на нас через озеро.
З багатьохярусних гір на березі озера сходило все більше монстрів. Це були не тільки шипасті бики, серед них можна було розглянути й інших істот. Морозні вовки, крижані гірські мавпи, тіньські ведмеді та льодяні щитки...
Усі ці істоти були корінними жителями Небесних гір, вони становили більшу частину всього місцевого населення і жили на льодовиках, високогір’ях та лукових рівнях. Вони могли пересуватися в залежності від пори року. Наприклад, навесні на луговому рівні росте дуже багато рослинності і з’являється чимало дрібних тварин або істот класу слуги, які їм додаються в їжу. Тому монстри спускаються до лугового рівня.
- Всі вони істоти високого рівня. Окрім Небесних гір, таке ніде не побачиш, - сказала Цзян Шаосюй.
- У мене дежа вю, як ніби багато магів заклику одночасно застосували призовну хвилю! – сказав Цзян Юй.
Хвиля - це магія високого рівня. З - поміж ворушених воріт з’являються істоти, які мають щонайменше один рівень волів.
Ці створіння, що спускалися з гори теж були такими. Усі вони мали велике тілоскладання, захисний покрив і довгі клинки. Така отара не є просто лісом, а навіть місто могло зрівняти з землею!
- Якщо вони не прийшли за нами, тоді навіщо вони спускаються? — запитав Мо Фань.
Існування було дуже дивним. Якщо вони просто хотіли спуститися з гір, то навіщо стільки шуму? Вони бігли так, ніби їх щось переслідує.
- Зміна сезону, Лінн подивилася на далекий синю озеро і продовжувала, - всі ці істоти не є мешканцями льодовикового рівня. Усі вони живуть на високогір’ях і луговому рівні. Вони піднімаються на весняну та восени, тому що льодовиковий рівень вважається найсвятішим і суворим місцем. Вони хочуть випробувати себе і знайти скарби цих гір. Але вони не можуть жити на цьому рівні, тому, коли приходить зима вони поспішно спускаються вниз... Здається, що це озеро — єдиний шлях, тому вони всі зібралися тут.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku