Глава 1882. Атака на міст.
Спочатку маг в срібному одязі стежив за поверхнею моря, але потім помітив, що понад десять кілометрів сталевих тросів були немов бики Диявола кинулися на натовп. Використовуючи магію простору, він зосередив свою увагу на тому, щоб зупинити велетенські троси!
Йому вдалося зупинити троси до того, як вони впали на міст. Один з тросів вже був прямо над головами людей. Але вони так і не впали, ніхто не постраждав. У багатьох людей мало не злякалося.
- Учителю! - Маги, які мають крила вітру або магічні крилами всі як один кинулися до мосту. Побачивши, що маг у срібному одязі зміг самотужки зупинити величезні сталеві троси, всі вони полегшено зітхнули.
- Відведіть людей з мосту! А монстром у воді я сам займуся! - Спокійно сказав маг.
- Так!
Магі з крилами попрямували до проїзду. Вони швидко знайшли місце двигуна і використали магію землі, щоб перенести всіх людей відразу...
- Швидше!
- Так!
.......
Повсюди лунали плач і перелякані крики. Але багато людей, здається, навчилися цього. У небезпечних ситуаціях це природна фізіологічна реакція людей, тобто прохання про допомогу. Але коли люди стикаються з справжнім лихом, вони ніби позбавляються усіх інстинктів. Саме тому процес відступу йшов надто повільно!
Маг у срібному одязі ширяв над високими стовпами і дивився на міст, розбитий людьми. Його серце обливалося кров’ю, але він примушував себе залишатися холоднокровним і не забував зупиняти падаючі сталеві троси.
Площа висячого мосту падала у море, де лунали гучні звуки, подібні до реву сотень морських створінь!
- Ого!
Від гучного крику все навколо затряслося. Знову піднялася висока хвиля води, а в слід за цим здалося гігантське синьо-черне тіло монстра! Маг у срібному одязі був готовий до раптового зіткнення противника, але він навіть не думав, що монстру ніколи не доведеться вистрибувати з води. Все, що він мав зробити, це показати своє справжнє вбрання.
Все випросталося у зріст...
Він майже діставав до верхівок опорних стовпів!
Монстр піднявся з води і знову налетів на міст. Поруч із істотою розміром з гору 700-метровий міст здавався жалюгідним іграшкою...
Маг у срібному одязі стояв в заціпенінні на вершечку опорного стовпа, жахаючись дивлячись на монстра, що заслонував небо...
Все ще було неможливо побачити загальну істоту. Але маг ясно бачив складки і нарости на його шиї, її грубу шкіру та навіть огидних дрібних паразитів, які жили на нього. Коли монстр піднявся з води, вони падали у воду градом. Вони були схожі на велетенських п’явок, деякі з них сягали півметра завдовжки!
Магічно... П'явки!
Біля переправи Лю Сі ніби розбив блискавки. У нього трохи мозок не вибухнув від побаченого!
Така картина могла б призвести до втрати свідомості! Великий монстр вдарив опорний стовп мосту. Обломки почали падати йому під ноги ...
На тілі тварини було багато мішків, де жили паразити. Це були чорні п'явки, які були на торговій площі!
Міст почав розвалюватися, а чорні п'янки вилізли з тіла монстра...
*Бам!
Опірний міст з гучним звуком поламався, і під ним почав руйнуватися ділянка мосту. Маг у срібному одязі намагався тримати міст. Простір бар’єри розповсюдився довкола, накривши дверний міст. Але удар монстра був таким сильним, що зруйнував навіть цю магію. Після цього центральна частина моста почала руйнуватися і обвалитися в море!
Тепер у повітрі було багато магів. Вони безпорадно спостерігали за тим, що відбувається. Вони не могли зупинити знищення мосту, і тим більше не змогли стримати цього монстра!
Навколо як і раніше клубився туман, тому більшість людей не могли бачити, що твориться на мосту. Вони лише почули гуркіт, а потім ударна хвиля, від якої навіть на міцній лінії BRT з'явилися тріщини.
Вдалині лунали мелодійні крики, від яких йшли мурашки по шкірі. Страх і паніка миттєво поширилися серед людей, які безпорадно мокли під проливним дощем...
- Це... Що це таке? - Лю Сі Оцепенело дивився на протоку.
Від моста все ще відпадали величезні шматки, але монстр зник без сліду.
Що він таке?
Його метою було ніби рятівний міст. Він зруйнував його, що зачинити людей у потопленому місті!
.......
Початкова школа.
Дощ лив дедалі більше. Грозові хмари бурили в сильних потоках вітру. З деяких будинків навіть зносило дахи, і якщо ті, що там ховаються, не встигали схопитися за щось, то приносили й їх!
Неперемочений одяг був даремним. Люди все одно були мокрі до нитки. Щоб діти не віднесло вітром, Мо Фан використав просторові імпульси і приставив їх до землі...
- Добре, це останній клас, - Шень Цін витерла воду з лоба. Її очі лізли їй у вічі.
- Ладно. Виявляється, що рятувальна робота не така вже легка справа, - сказав Мо Фань.
Вони перемістили всіх учнів на лінію до Хайцана. Мо Фань і Шен Ціни спеціально проводили їх на сто метрів вперед.
З даху сусідньої будівлі зістрибнула Лін на білому ширячому вовку. Вона займалася збиранням інформації. Вовк був дуже ловлячим. Навіть стрибки по стрімких стінах не були для нього проблемою.
- Попереду пробка, - Лінн стрибала зі спини вовка.
Багато дорослих жахались, коли побачили білого вовка. Вони відразу зрозуміли, що це незвичайний вовк. Його зовнішній вигляд відразу видавався його приналежністю до небезпечних магічних істот. Але учні зовсім не боялися його. Вони поводилися так, ніби побачили білу вродливу собаку. Вони оточили вовка і гладили його білу вовну.
Діти відразу оточили вовка з усіх боків, що тому не було де йти. Найбільше він боявся ненавмисно зачепити кігтями якого-небудь малюка.
- Якась істота обвалила міст Хайцан, - сказала Лін Лін.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku